|
|
Скачати 0.89 Mb.
|
59. Економіка як соціальний інститут У загальному виді економічну соціологію спочатку визначали як науку про взаємозв'язки економічної та неекономічної сфер суспільного життя. До економічної сфери відносили: • виробництво,• розподіл,• облік;• споживання,а до неекономічної: • політику, • культуру, • етнос;• стратифікацію. Виникнення економічної соціології пов'язується із зростанням ролі людського фактора у розвитку суспільства, як колективного суб'єкта суспільного життя, що має соціальну, демографічну, економічну і політичну структуру та функції, що забезпечують розвиток суспільства. На розвиток економічної соціології суттєво вплинув науково-технічний прогрес, який проявляється у широкому спектрі тенденцій, зокрема у зростанні технічної озброєності і спеціалізації суспільної праці, що зумовлює зміну ролі людини у системі "природа-суспільство". Підвищення технічної озброєності праці дозволило людині приводити у дію все більшу масу технічних засобів, енергетичних потужностей, сировини і матеріалів. Набуває більшого значення інтенсифікація виробництва, економне витрачання матеріальних ресурсів, вдосконалення технології тощо. 60. Проблеми економічного розвитку сучасної України Доцільним можна вважати і такий поділ глобальних проблем: - проблеми переважно соціально-політичного характеру (відвернення ядерної війни; припинення гонки озброєнь, роззброєння; мирне розв’язання регіональних, міждержавних і міжнаціональних збройних конфліктів; будівництво ненасильницького світу на засадах утвердження довіри у відносинах між народами, зміцнення системи загальної безпеки); - проблеми переважно соціально-економічного характеру (подолання економічної і пов’язаних із нею культурної відсталості та зубожіння; забезпечення ефективного виробництва і відтворення світового валового продукту; пошук шляхів розв’язання світової енергетичної, сировинної і продовольчої кризи; оптимізація демографічної ситуації, особливо в країнах, що розвиваються; освоєння в мирних цілях навколоземного простору і Світового океану); - соціально-екологічні проблеми, зумовлені дальшим забрудненням навколишнього середовища у тому числі земної оболонки атмосфери, необхідністю раціонального використання природного потенціалу планети, запобігання шкідливого впливу на природу воєнної діяльності; - проблеми Людини, включаючи людський вимір суспільного прогресу (забезпечення соціальних, економічних та індивідуальних прав і свобод; боротьба з голодом, епідемічними захворюваннями, культурною відсталістю; духовний розвиток особи; подолання відчуженості людини від природи, суспільства, держави, інших людей і результатів власної життєдіяльності). 61. Соціологія освіти,як галузь соціологічної науки ,її предмет Статус, предмет і об'єкт соціології освіти. Соціологія освіти як галузева соціологічна дисципліна, предметом якої є освіта як соціокультурний інститут, її взаємодії з іншими інститутами і суспільством загалом, а отже соціокультурні процеси у сфері освіти. Роль Г.Спенсера та Е.Дюркгейма в становленні й розвитку соціальної освіти. М.Вебер і К.Манхейм як засновники німецької галузі соціології освіти. Значення соціокультурного напрямку у розвитку соціології освіти. Розуміння представниками соціокультурного напрямку предмету соціології освіти як стан і динаміку соціокультурних процесів у сфері освіти законів, принципів, технології навчання, взаємодію з іншими галузями суспільного життя. Об'єкт -сфера освіти, тобто соціальне середовище, в якому розгортаються, функціонують процеси освіти, діють суб'єкти освіти. Освіта як соціальний інститут, який специфічними методами реалізує процес соціалізації людей, передусім підростаючого покоління (підготовку) залучення до життя суспільства через навчання і виховання. 62. Освіта як соціальний інститут, її еволюція та функції. Соціальна функція освіти – роль, яку освіта як соціальний інститут виконує щодо потреб суспільства або окремих його сфер. Сфера освіти та її соціальне вивчення. Сучасні тенденції оновлення освіти: демократизація всієї системи навчання і виховання; підвищення фундаментальності освіти; гуманізація та гуманітаризація освіти, використання найновітніх технологій навчання; інтеграція різних форм і систем освіти як на національному, так і на світовому рівнях; Основні завдання соціології освіти оцінка рівня якості знань у контексті їх соціальної значущості; вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини; виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу особи; аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності; визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів. Як соціальна система освіта в Україні існує на трьох рівнях - дошкільна, шкільна (початкова й середня), вища – і у двох формах – непрофесійна (дошкільні дитячі заклади, середні школи, професійної підготовки, професійно-технічні училища, середні-спеціальні навчальні заклади, інститути, університети, курси підвищення кваліфікації, магістратура, аспірантура, докторатура). Освіта як соціальний інститут - один з найдавніших і найважливіших інститутів суспільства, що надає сталості та визначеності суспільним відносинам стосовно нагромадження та передавання знань, соціального досвіду, відтворення та розвитку культури, цілеспрямованого формування особистості, інтелектуального потенціалу суспільства. Функції інституту освіти: -трансформація і поширення цінностей культури в суспільстві; -соціалізація особистості, адаптація молоді до соціальних відносин, суспільного життя, залучення до соціально-культурних цінностей, формування установок, ціннісних орієнтацій, життєвих ідеалів, які притаманні саме цьому суспільству; -інноваційна функція - забезпечення соціальних і культурних змін; -виховна функція; -функція соціальної селекції, для реалізації якої структура освіти має бути побудована в такий спосіб, щоб уже із самого початку навчання автоматично забезпечити добір найбільш здібних і обдарованих до навчання особистостей. 63. Проблеми освіти в Україні Соціологічна освіта в Україні — це порівняно нова галузь вищої професійної освіти як соціального інституту. Метою соціологічної освіти є створення, оновлення та поширення соціологічних знань і підготовка кваліфікованих фахівців. Перша проблема. Соціологія викладається в навчальних закладах поряд з філософією, політологією, економікою, історією та деякими іншими гуманітарними науками і здебільшого серед них зв'язана з емпіричним дослідженням соціального життя суспільства. Вивчення соціології має забезпечити молоді одержання системного знання про суспільство, його структуру та розвиток, причини кризового становища, тенденції в основних сферах суспільного життя і спонукати вести пошук нових соціальне значущих цінностей, правильно і оцінювати пройдений, шлях та віднаходити нові шляхи оновлення суспільства, становлення національної самосвідомості, наукового світогляду, бачення перспективи. Цим, насамперед, обумовлюється необхідність загальної соціологічної підготовки студентів у навчальних закладах України. Друга проблема. Якість фахової підготовки соціологів. Досі навчальні заклади готували лише викладачів соціології. Перехід на ступеневу підготовку соціологів лише почався. Навчальні плани складені, щоб студент після навчання та успішної атестації міг отримати атестат про закінчення базової вищої освіти — атестат бакалавра. Після п‘ятого року навчання, захисту дипломної роботи і складання державних іспитів випускник, як і раніше, одержує диплом про вищу освіту з присвоєнням, кваліфікації спеціаліста. Принциповим тут є положення, що навчальний процес має відрізнятись не тільки організацією, але й змістом навчання, впровадженням прогресивних навчальних технологій, ефективних форм і методів організації самостійної роботи та контролю знань, умінь і навичок науково-дослідної роботи студентів. 64. Соціологія культури як галузь соціологічної науки, її предмет. Соціологія культури – один з найпарадоксальніших напрямів соціологічної думки. Не дивлячись на той факт, що соціологічний аналіз культури є однією з головних задач соціології з моменту її появи, дотепер не існує згоди з приводу предмету вивчення власне "соціології культури" і місця цієї дисципліни в структурі соціологічного знання. Соціологічні словники не завжди присвячують даному напряму соціології спеціальну статтю. Функції культури - пізнавальна (дослідження в галузі культури дають можливість адекватно судити про суспільство в цілому, його спільноти, групи, особистість зокрема);- функція соціальної пам´яті або передавання соціальної спадщини;- освітньо-виховна (саме культура робить людину людиною в процесі соціалізації, за допомогою навчання і виховання);- регулятивна (цінності, ідеали, норми і зразки поведінки певної культури в ході соціалізації стають частиною самосвідомості особистості, формують і регулюють її поведінку);- комунікативна (культура виступає засобом спілкування людей);- інтегративна і дезінтегративна (з одного боку, культура здатна згуртувати людей, а з іншого—вона має властивість поділяти людей, протиставляти їх один одному, іншим спільнотам, оскільки вони належать до різних субкультур). 65. Різновиди культури як соціального явища Культура виступає унікальною характеристикою людської життєдіяльності і тому надзвичайно різноманітна у своїх конкретних проявах. Слід зазначити, що одні дослідники пов'язують культуру з інформацією і знаковими системами, в яких вона закодована. В інших вона постає, як унікальна технологія людської діяльності. Треті бачать в ній внебіологіческі систему адаптації людини. Четверті - ступінь свободи в людській діяльності. Нарешті, всім мало не зі шкільної лави відомо розуміння культури, як сукупності створених людиною матеріальних і духовних цінностей. Універсальність родового поняття (культура) проявляється і в кожному з його видів, тому, про який би чи вигляді (аспекті) культури не йшла мова, необхідно чітко визначити ракурс розгляду. Відповідно до цього, класифікацію видів культур проводять за деякими ознаками: 1. Згідно видами людської діяльності - аналізу підлягають зміст, сутність, структура, історичні типи, види взаємозв'язку і взаємовпливу: а) культури праці та культури дозвілля; б) культури економічної та культури політичної; в) культури естетичної та культури моральної; г) інших видів культур, пов'язаних зі специфікою проявів тих чи інших видів діяльності. 2. По сферах життєдіяльності людини: а) культура сім'ї та культура виробничого колективу; б) культура міста і культура села і т.д. 3. За наявності певних соціальних спільностей - осмисленню і опису підлягає культура робітників і колгоспників, фермерів і підприємців, міської та сільської інтелігенції. У залежності від соціальних умов визначається характер культурної діяльності, рівень культурних запитів та можливості для їх задоволення і розвитку. 4. Згідно професійним спільнотам - дослідженню піддаються культура, культурний рівень і культурна діяльність учнів і студентів, лікарів і вчителів, інженерів і техніків і т.д. 5. За соціально-демографічними параметрами - вчені, які зайняли таку позицію, досліджують і зіставляють, культуру молоді та культуру людей дорослого віку, культуру чоловіків і культуру жінок і т.д. 6. Походження культури, її генезис - цей аспект дозволяє вести мову про культуру народної і професійної, їх специфіці і залежності, закономірності історичного формування і розвитку. 7. За ступенем спільності логічно і доцільно виділяється загальна культура, характерна для всього суспільства, і культура професійна, притаманна лише людям даного роду занять. Зрозуміло, сім перерахованих варіантів підходу до поділу культури за видами, при всій відмінності вихідних підстав, не тільки не виключають, але значно доповнюють і конкретизують один одного. 66. Проблеми культури в Україні Культурне відродження українського народу зараз звучить досить актуально. Однак існує чимало проблем на цьому шляху. Мiнiстерства культури й мистецтв - фоpмально центpального оpгана деpжавної виконавчої влади, що повинен опікуватися культуpою - обмежена приблизно 100 об'єктами, якi перебувають у його пiдпорядкуваннi. Тим часом тисячi закладiв культури, пiдпорядкованi iншим вiдомствам, органам мiсцевого самоврядування, профспiлкам, творчим спiлкам, а також такi, що виникли внаслiдок приватної iнiцiативи, опинилися практично поза зоною державного "управлiння". Мiнiстерство може виконувати за такої ситуацiї лише рекомендацiйнi функцiї, не маючи чiткої законодавчої та нормативної бази для проведення державної полiтики чи принаймнi для певного контролю там, де вiн дiйсно необхiдний (як-от у питаннях збереження нацiональної культурної спадщини чи контролю за нацiональним медiа-простором). Iнфраструктура культури в Українi є досить розвиненою, як на схiдноєвропейськi стандарти, але водночас - досить закостенiлою, технiчно та морально застарiлою. Сильний вiдбиток на неї наклали колишнiй суспiльний лад та притаманна йому культурна полiтика; наслiдком цього є зорiєнтованiсть на централiзоване управлiння та пряме бюджетне утримання, помiтний дефiцит власної iнiцiативи закладiв культури, їхня непiдготовленiсть до iснування в умовах суспiльного й господарчого плюралiзму та вiльного ринку. Останнє десятилiття (горбачовська "пребудова" та першi роки української нзалежностi) характеризувалися, з одного боку, застоєм i навiть симптомами розкладу традицiйної централiзованої, одержавленої "галузi культури", спричиненими глибокою економiчною кризою (держава уже не в змозi утримувати iнфраструктуру культури хоча б на колишньому рiвнi, не кажучи про її розвиток) та помiтним збайдужiнням посткомунiстичних правлячих елiт до культури як полiтичного чинника, як засоба iдеологiчної обробки населення. 17. Соціологічна теорія К. Маркса Марксистська соціологія - це перш за все матеріалістичне розуміння історії, вироблене на основі дослідження реального змісту історичного процесу, його об'єктивних закономірностей. К. Маркс вживав термін «суспільство» принаймні у двох сенсах: 1) суспільство трактувалося ним як матеріальне утворення, обособившееся від природи і співвідносне з нею, як людське суспільство, людство; 2) як конкретне індивідуальне суспільство, «соціальний організм» в єдності його загальних, особливих та одиничних ознак. Тепер - з часу появи «Капіталу» - матеріалістичне розуміння історії вже не гіпотеза, а науково доведене положення. Марксизм - ідеологія визвольного руху робочого класу, практично дозволяє найбільшу прогресивну завдання ліквідації соціального Гента, побудови комуністичного суспільства. І чим значнішими були успіхи цього прогресивного руху, тим вороже ставало ставлення буржуазних ідеологів до самої цієї ідеї. Якщо представники ХVIII століття вважали, що розвиток суспільства піде у майбутньому шляхом безмежного прогресу, то О. Конт і Г. Спенсер знаходять, що всі головні ідеї прогресу вже втілені в буржуазному суспільстві і подальший розвиток буде еволюційним вдосконаленням цього товариства. В останні роки свого життя Г. Спенсер відмовляється від терміна «прогрес» і замінює його вельми невизначеним поняттям "еволюція". |
|
Лекція №5 Тема : Цитологія наука про будову і функції клітин Мета: навчальна: розглянути основні методи цитологічних досліджень та загальний план будови клітин, сформувати поняття про основні... |
Тема уроку Продовжити формування понять: функція, аргумент функції, значення функції. Ввести і сформувати поняття графіка функції. Навчити учнів... |
|
Уроку. №10 ... |
1. Поняття етики. Основні етапи становлення етики. Етика в системі знання про мораль Основні поняття професійної моральності. Характеристика понять моральної свідомості |
|
Пояснювальна записка Поняття про апаратне та програмне забезпечення інформаційної системи. Етапи розвитку та сфери застосування інформаційних технологій.... |
УРОК 21 Тема уроку Мета уроку: Формування поняття первісної функції та поняття невизначеного інтегралу, знання таблиці первісних |
|
УРОК №5 Тема. Основні етапи розв’язування задач за допомогою комп’ютера. Поняття програми Тема. Основні етапи розв’язування задач за допомогою комп’ютера. Поняття програми |
КОНСПЕКТ УРОКУ з алгебри у 7 класі на тему «Функц ія» Мета: формувати поняття «функції», «область визначення», «область значення», ознайомити учнів з способами задання функції; розвивати... |
|
Закономірності і етапи розвитку капіталістичної економічної системи Предмет, методи та функції політичної економії. Місце політичної економії в системі економічних наук |
Урок №60 Тема. Функція. Область визначення функції. Область значень функції Мета: закріпити термінологію, відпрацювати навички роботи з поняттями функції; відпрацювати навички роботи із функцією, заданою... |