|
|
Скачати 0.89 Mb.
|
46. Сім’я як соціологічний інститут. Її функції. Включаючись у ціннісно-нормативну систему суспільства, сім’я виступає як соціальний інститут, своєрідний ціннісно-нормативний комплекс, за допомогою якого регулюється й контролюється поведінка членів сім’ї, визначаються їхні соціальні ролі та статуси. Функції сім’ї: 1.Репродуктивна функція - полягає у відтворенні населення, дітонародженні і духовно-моральному відтворенні людини в сім’ї. Вона має соціальний характер, оскільки не обмежується біологічним розмноженням, а передбачає відтворення людини, яка б відповідала сучасному рівню суспільства. 2.Функція соціалізації, що полягає в навчанні, і догляді за дітьми, їх соціальному захисті. 3. Сімейна функція виховання. 4. Рекреативна функція - сприяє розвитку особистості членів сім’ї. 5. Комунікативна функція, тобто задовольняє потребу людини у духовному спілкуванні, яке грунтується на взаєморозумінні і взаємопідтримці. 6. Функція первинного соціального контролю, реалізація якої передбачає здійснення моральної регламентації поведінки членів сім’ї у спілкуванні та взаємодії одного з одним. 47. Сім’я як мала соціальна группа її функції. Сім'я — це мала соціальна група, заснована на шлюбі та кровній спорідненості. Члени сім'ї об'єднані емоційними зв'язками, спільністю побуту, моральною відповідальністю, взаємодопомогою. Сімейні взаємини є офіційними за формою та неофіційними за змістом. Психологія сім'ї вивчає закономірності виникнення, становлення й руйнування родини як специфічної малої соціальної групи, умови та механізми її функціонування. Функції сім’ї: 1.Репродуктивна функція - полягає у відтворенні населення, дітонародженні і духовно-моральному відтворенні людини в сім’ї. Вона має соціальний характер, оскільки не обмежується біологічним розмноженням, а передбачає відтворення людини, яка б відповідала сучасному рівню суспільства. 2.Функція соціалізації, що полягає в навчанні, і догляді за дітьми, їх соціальному захисті. 3. Сімейна функція виховання. 4. Рекреативна функція - сприяє розвитку особистості членів сім’ї. 5. Комунікативна функція, тобто задовольняє потребу людини у духовному спілкуванні, яке грунтується на взаєморозумінні і взаємопідтримці. 6. Функція первинного соціального контролю, реалізація якої передбачає здійснення моральної регламентації поведінки членів сім’ї у спілкуванні та взаємодії одного з одним. 48. Проблеми сучасної сім’ї. Сучасна ж сім’я заснована на ролевому партнерстві, що потребує економічного внеску в бюджет сім’ї як чоловіка, так і дружини, спільної участі у вихованні дітей, спільної відповідальності. У загальній кількості сімей з дітьми біля 52% – однодітні. Однією з гострих проблем сучасного співжиття є відмова від офіційного шлюбу. Кількість позашлюбних дітей у матерів віком до 30 років складає близько 12% від усіх народжених. У сучасній сім’ї батьки мало часу перебувають у її колі, жінка недостатньо опікується домашнім затишком, не може гармонійно поєднувати суспільні й домашні обов’язки, жертвує здебільшого останнім, а це в першу чергу відбивається на сімейних взаємовідносинах, на психологічному мікрокліматі в сім’ї і це лише одна з проблем, яка призводить до дестабілізації сімейних взаємин. Розпад багатьох шлюбів, як свідчать дослідження, пов’язані з необізнаністю подружжя про психологічну та сексуальну культуру. Однією з причин нестабільності шлюбу є нерозуміння подружжям справжнього значення сім’ї, її стійкість – не в безконфліктності відносин, а в умінні їх толерантно вирішувати, в усвідомленні того, що фізичне та моральне здоров’я людини залежить у першу чергу від сім’ї. 50. Поняття політичної стратифікації, її чинники. Велику увагу П. Сорокін приділяв політичній стратифікації – розділення людей на страти за ознаками приналежності до певних політичних груп. Соціолог стверджував, що політична стратифікація також змінюється в часі і в просторі без якої-небудь постійної тенденції. І усередині окремої стратифікаційної структури, і усередині ряду політичних організацій існують, на його думку, цикли зростання і зменшення політичної стратифікації. Він визначає чотири чинники, що впливають на коливання стратифікації у всій її комплексності: а) розмір політичної організації, б) біологічна (раса, стать, здоров'я, вік), в) психологічна (інтелектуальна, вольова і емоційна) і соціальна (економічна, культурна, моральна і т.д.); г) однорідність або різнорідність її населення. Основними з цих чинника він виокремлює два: розмір політичної організації; однорідність або різнорідність її населення. Їх взаємодію він аналізує наступним чином. За загальних рівних умов, коли збільшуються розміри політичної організації, тобто коли збільшується число її членів, політична стратифікація також зростає. Коли ж розміри зменшуються, то зменшується відповідно і стратифікація. Відносно різнорідності/однорідності: коли зростає різнорідність членів організації, стратифікація, на його думку, також збільшується, і навпаки. 52. Електоральні дослідження в соціології. Електоральна соціологія — галузь соціологічної науки, яка займається вивченням політичної взаємодії суб´єктів суспільства шляхом аналізу механізмів їх політичної участі в житті соціуму, умов та особливостей об´єднання в політичні групи, політичної презентації інтересів у владній боротьбі тощо. Електоральні дослідження можливі лише за певної організації політичної влади (реального існування демократичного суспільства), коли має сенс постановка питання про виборчу активність його громадян та особливості її виявів. Так, монархічні, самодержавні режими майже не передбачають політичної системи, заснованої на прийнятті політичних рішень через політичні партії за участю виборців. Тоталітарні та авторитарні режими, навіть маючи ознаки формальної демократії (країни колишнього соціалістичного блоку), неспроможні забезпечити вільний вияв електоральної активності громадян. 54. Соціологія релігії як галузь соціологічної науки, її предмет. Соціологія релігії— це галузь соціологічного знання, що вивчає релігію як соціальний феномен у різноманітних його аспектах. Предметом соціології релігії є соціально-релігійні взаємовідносини, що виникають між людьми з приводу їхнього місця і ролі в соціальній підсистемі "релігія", структури і функції цих відносин, взаємодії з іншими соціальними відносинами. Подібна взаємодія відбивається у взаємозв´язках соціології релігії з іншими спеціальними соціологічними теоріями: соціологією особистості, соціологією культури, соціологією виховання, соціологією освіти, соціологією організацій, соціологією громадської думки, соціологією родини. 55. Різновиди релігії як соціального явища У традиційних суспільствах релігія здебільшого відіграє визначальну роль у соціальному житті. Релігійні символи та ритуали часто інтеґруються з матеріальною та мистецькою культурою суспільства — музикою, живописом або скульптурою, танцями, усною творчістю й літературою. Тотемізм та анімізм Двома формами релігії, котрі часто зустрічаються у невеликих культурах, є тотемізм та анімізм. Слово "тотем" виникло серед племен північноамериканських індіанців, проте часто вживається для позначення окремих тварин чи рослин, що, як вважається, володіють надприродною силою. Здебільшого кожна родина або клан у такому суспільстві має свій власний тотем, з яким пов'язані різноманітні ритуальні дії. Тотемічні вірування можуть здатися дивними жителям індустріалізованих країн, проте в певних доволі незначних контекстах їм відомі символи, подібні до тотемів, наприклад, емблемою спортивної команди є якась тварина або рослина. Тотемами є й талісмани. Анімізм — це віра в духів або привидів, котрі, як думають, населяють той самий світ, що й люди. Таких духів можна мати за добрих або злих, і вони можуть впливати на людську поведінку в різні способи. Іудаїзм, християнство та іслам. Трьома найвпливовішими монотеїстичними релігіями у світовій історії є іудаїзм, християнство та іслам. Усі вони сягають витоками Середнього Сходу, і кожна з них мала вплив на іншу. 49. Соціологія політики як окрема галузь соціологічної науки, її предмет,еволюція. Соціологія політики — галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві, закономірності впливу соціальних спільнот, інститутів на політичний порядок, соціальні засади політичних та державних інститутів, стан, тенденції, напрями функціонування політичної свідомості, політичної поведінки в соціальному середовищі. Предмет соціології політики охоплює соціальні аспекти функціонування політичної сфери — інститу-ціалізацію, соціалізацію, інструменталізацію політичних форм (держави, влади, демократії, консенсусу) в контексті соціального середовища, а також політичну свідомість і політичну поведінку людей, відображених у діяльності державних і суспільних інститутів, організацій та в механізмах їх впливу на процес функціонування влади. Відповідно соціологія політики досліджує виникнення політичного феномену всередині соціального контексту. Тобто якщо соціологія досліджує людину в соціальному середовищі, то соціологія політики аналізує політичне життя з точки зору людини як суб'єкта суспільства. 14.Натуралістичний напрям соціології кінця 19 поч. 20століття. Кінець XIX ст. став переломним у розвитку соціологічної науки. Заглибившись у тенета натуралізму, соціологи попереднього покоління загальмували розвиток науки на певний час. Але цей час був необхідним для переосмислення суті соціології, що повинна була абстрагуватись від природного, скинути цей зайвий баласт, не пов´язаний з її предметом. Учені нової доби уловили цю тенденцію, і шлях природознавства та соціології розійшлися назавжди.Провідні соціологічні концепції кінця XIX — початку XX ст., що остаточно окреслили предмет науки, пов´язані з іменами видатних вчених — Е. Дюркгейма та М. Вебера.Соціально-політичні погляди Дюркгейма носили реформаторський характер. Він виступив теоретиком буржуазно-ліберального руху за загальну солідарність, класовий мир і злагоду, боровся за відділення церкви від держави, і школи від церкви.Питання про природу суспільства і його кризу, про інтеграційне соціальне начало, про значення суспільної солідарності і розподіл праці, про сутність і функції суспільної свідомості, методи соціологічного дослідження і статус соціології як науки, — всі ці проблеми належать до числа фундаментальних проблем теоретичної соціології, які продовжують дискутуватися і в наш час. Вчений остаточно сформулював предмет соціологічної науки, розробив нову її концепцію, що базується на соціологізмі, поглибив методологію науки — все це дозволяє поставити Дюркгейма у ряд найвидатніших соціологів усіх часів.Остаточний злам у розвитку соціології від класичної до сучасної науки зробив нарівні з Дюркгеймом його сучасник — німецький вчений Макс Вебер (1864 - 1920). Вебер був всебічно ерудованою людиною, спеціалістом у галузях філософії, економіки, соціології, політології, права. Взагалі, важко знайти галузь суспільствознавчих наук, яка не стала б предметом детального аналізу цього геніального мислителя. Багатогранність таланту Вебера дозволила розробити йому цілий ряд концепцій у різних напрямках теорії і методології соціологічної науки. Основними з них були праці, пов´язані з розвитком методології соціологічних досліджень, аналізом капіталістичного суспільства, проблемами соціології політики і соціології релігії.У своїй найвідомішій праці "Протестантська етика і дух капіталізму" учений виступає критиком теорії марксизму і намагається дати пояснення реальним причинам виникнення і бурхливого розвитку капіталізму в Європі у другій половині XIX ст. Чималий внесок зробив Вебер і у розробку теорії соціальної стратифікації. І тут також учений дискутує з Марксом. Вебер не ставить в основу усієї соціальної площини виключно економіку, як це робить марксизм. Дійсно, Вебер погоджується, що представники різних соціальних верств - ремісники, селяни, торгівці — мають неоднакові можливості для одержання прибутків. Тому багатство — це один із факторів, що впливає на формування соціальної нерівності в суспільстві Проте, крім класів, учений виділяє також і так звані статусні групи — об´єднання людей за інтересами. При чому до подібних об´єднань входять люди з різними статками, проте такі статусні групи мають різний престиж в суспільстві. Отже інший фактор, що визначає позицію особи в суспільстві — престиж. І нарешті третій фактор стратифікації — політичний чинник — влада. Це означає, що можна не мати великих доходів і не користуватись авторитетом у інших, але можна через закон чи насильство підкорити інших собі. Таким чином, теоретичні розробки кінця XIX — початку XX століття поклали початок новому етапу соціологічної науки, пов´язаному зі зростанням ролі соціології в суспільному житті, подальшому вдосконаленню науки, її інституціоналізації 15. Психологічний напрямок в соціології кінець хіх початок хх століття Кінець XIX ст. став переломним у розвитку соціологічної науки. Заглибившись у тенета натуралізму, соціологи попереднього покоління загальмували розвиток науки на певний час. Але цей час був необхідним для переосмислення суті соціології, що повинна була абстрагуватись від природного, скинути цей зайвий баласт, не пов'язаний з її предметом. Учені нової доби уловили цю тенденцію, і шлях природознавства та соціології розійшлися назавжди. Цікавим психологічним напрямком у соціології кінця XIX — початку XX ст. був інстинктивізм, який пояснював виникнення соціальних явищ на основі біологічних інстинктів людини. Так, один із засновників інстинктивізму, американський психолог Уільям Мак-Дугалл (1871 - 1938) спробував на основі інстинктів створити психологічну теорію суспільства. Він вважав, що інстинкт породжує в людини певне почуття, яке згодом виливається в конкретні вчинки людини, сукупність яких становить певне соціальне явище. Так війна є породженням забіякуватості людини, процес накопичення капіталу є виявом скнарості та заздрощів, самоприниження у поєднанні з цікавістю й інстинктом утечі призводить до формування релігії. Система Мак-Дугала є однобокою і більш близькою до натуралізму, ніж інші психологічні напрями у соціології цього часу. До того ж вона ніяким чином не підтверджувалась даними емпіричних досліджень. Своєрідним продовженням інстинктивізму, його відгалуженням, була концепція психоаналізу, розроблена австрійським психологом і лікарем-психіатром Зиґмундом Фрейдом (1856-1939), який висунув гіпотезу про домінуючу роль у людському житті підсвідомих імпульсів, переважно сексуального характеру. Згідно з Фрейдом, розв'язання сексуальних протиріч має вирішальне значення не тільки в індивідуальному розвитку кожної людини, а й в історичному процесі. Таким чином, теоретичні розробки кінця XIX — початку XX століття поклали початок новому етапу соціологічної науки, пов'язаному зі зростанням ролі соціології в суспільному житті, подальшому вдосконаленню науки, її інституціоналізації. 76.Соціологічна теорія сучасних організації Сучасна теорія організації розвивається у трьох напрямах: ситуативний підхід до розгляду проблем організації, екологічний підхід, підхід організаційного навчання. Ситуативний підхід заснований на визнанні того, що в організаційній діяльності не має єдиного правильного шляху. Організація повинна пристосовуватися до умов навколишнього середовища. Неможливо забезпечити створення таких структур, методів, типів організаційного порядку, які були б ідеально пристосовані до будь-якого часу, цілей, цінностей, ситуації. Кожному типу управлінської ситуації, вирішуваних завдань, зовнішнього середовища відповідають свої оптимальні вимоги до стану організації, стратегія і структура. 16. Вчення Дюркгейма про соціальні факти і аномію. Поняття «соціальний факт» ввів до соціології Еміль Дюркгейм у своїй праці «Методи соціології». Згідно з Дюркгеймом соціальний факт можна визначити лише за зовнішньою примусовою владою, яку він має над індивідами. У сучасній соціологічній теорії є декілька визначень соціального факту: - Як сукупна систематизована ознака масової поведінки; - Як сукупна ознака масової свідомості; - Як сукупна, узагальнена ознака продуктів людської діяльності; - Як певна подія, випадок, стан соціальної взаємодії, яку необхідно вивчити з позицій дієвого суб'єкту. Аномія - поняття, введене в науковий обіг Емілем Дюркгеймом для пояснення поводження, що відхиляється (суїцидальні настрої, апатія, розчарування, протиправна поведінка ). Згідно Дюркгейму, аномія - це стан суспільства, при якому наступають розкладання, дезінтеграція і розпад системи цінностей і норм, які гарантують громадський порядок. Необхідна умова виникнення аномії в суспільстві - розбіжність між потребами та інтересами частини його членів з одного боку і можливостями їх задоволення з іншого. Вона проявляється у вигляді наступних порушень: - розпливчастість, нестійкість і суперечливість ціннісно-нормативних приписів і орієнтацій, зокрема, розбіжність між нормами, що визначають цілі діяльності, і нормами, що регулюють засоби їх досягнення; - низька ступінь впливу соціальних норм на індивідів і їх слабка ефективність в якості засобу нормативної регуляції поведінки; - часткова або повна відсутність нормативного регулювання в кризових, перехідних ситуаціях, коли колишня система цінностей зруйнована, а нова не склалася чи не утвердилася як загальноприйнята. |
|
Лекція №5 Тема : Цитологія наука про будову і функції клітин Мета: навчальна: розглянути основні методи цитологічних досліджень та загальний план будови клітин, сформувати поняття про основні... |
Тема уроку Продовжити формування понять: функція, аргумент функції, значення функції. Ввести і сформувати поняття графіка функції. Навчити учнів... |
|
Уроку. №10 ... |
1. Поняття етики. Основні етапи становлення етики. Етика в системі знання про мораль Основні поняття професійної моральності. Характеристика понять моральної свідомості |
|
Пояснювальна записка Поняття про апаратне та програмне забезпечення інформаційної системи. Етапи розвитку та сфери застосування інформаційних технологій.... |
УРОК 21 Тема уроку Мета уроку: Формування поняття первісної функції та поняття невизначеного інтегралу, знання таблиці первісних |
|
УРОК №5 Тема. Основні етапи розв’язування задач за допомогою комп’ютера. Поняття програми Тема. Основні етапи розв’язування задач за допомогою комп’ютера. Поняття програми |
КОНСПЕКТ УРОКУ з алгебри у 7 класі на тему «Функц ія» Мета: формувати поняття «функції», «область визначення», «область значення», ознайомити учнів з способами задання функції; розвивати... |
|
Закономірності і етапи розвитку капіталістичної економічної системи Предмет, методи та функції політичної економії. Місце політичної економії в системі економічних наук |
Урок №60 Тема. Функція. Область визначення функції. Область значень функції Мета: закріпити термінологію, відпрацювати навички роботи з поняттями функції; відпрацювати навички роботи із функцією, заданою... |