|
|
Скачати 0.89 Mb.
|
11.Середньовічна протосоціологія Середньовіччя змінило свідомість людей, привело до розпаду античної системи світобачення і формування нової, яка ґрунтувалася на таких факторах: · античний фаталізм переростає в християнський провіденціоналізм (лат. pro videntio — передбачення), який розглядає розвиток світу, у тому числі і людства як результат Божої волі; · здійснюється трансформація соціальних цінностей від античного полісу до потреб особистості; · обґрунтовується свобода вибору кожною людиною свого життєвого шляху й особиста відповідальність за нього на страшному суді. Епоха Середньовіччя, що настала в V ст., пройшла в своєму розвитку три етапи: Перший етап (V-X ст.) — раннє Середньовіччя — характеризувався значним впливом релігійних догм на політичне, культурне і духовне життя. Другий етап (XI-XIV ст.) — період розвинутого феодалізму — пов'язаний появою поряд з релігійним мисленням гуманістичних тенденцій в суспільній свідомості та практиці. Третій етап (XV-XVI1 ст.) — пізнє Середньовіччя — виявляється у розвитку гуманізму, боротьбою між релігійною ідеологією та гуманізмом і завершується перемогою останнього. Період раннього Середньовіччя дуже бідний на матеріали, пов'язані із соціологічними дослідженнями. Схоластика і теологія загальмували навіки розвиток наукового знання, яке було під патронатом християнського богослов'я. Найвідоміші з тих часів трактати "отців церкви" присвячені богословській тематиці. Соціальні явища "отці церкви" розглядали в контексті християнської філософії, де людина мислилась як продукт творіння Божого. Наступним етапом розвитку соціологічної думки стала епоха Відродження, яка породила нову соціальну парадигму. Стався поступовий перехід від розуміння Бога як єдиної і найвищої цінності до розуміння як вищої соціальної цінності людини з її почуттями, переживаннями, здібностями. У нетрях теократичної системи поступово формується гуманізм. Гуманізм — система філософських та культурологічних поглядів, яка визначає цінність людини як особистості, свободу її думок, переконань і дій, відносну незалежність від Бога. На пізньому етапі Відродження культурологічні проблеми античності поступово витісняються. Замість вивчення проблем особистості гармонії її з природою, з'являються напрямки, які досліджують проблеми суспільства загалом, вивчають походження держави, механізми взаємодії між особистістю й суспільством тощо. Тогочасна суспільна думка опинилася перед завданням осмислити існуючу соціальну реальність, передусім стосовно ролі та функцій держави, права, політики, особи. 13.О.конт та г.спенсер як зачинателі соціологічної класики Огюст Конт (1798-1857) увійшов в історію науки як основоположник філософського позитивізму та соціології. Він уперше застосував поняття соціології, яку вивів зі штучної класифікації наук (від математики до соціології), термін «позитивний» (вживав у п’ятьох значеннях). Уже самим терміном «позитивний» («позитивізм») О. Конт протиставив свою філософію і соціологію старим («негативним») уявленням, оскільки, на його думку, поняття «позитивне знання» (пізнання) є науковим. Вагомим доробком Конта стала так звана лінійна система класифікації форм наукового знання. Засновник соціології розмістив науки згідно історії їх виникнення й розвитку відповідно до зв’язку залежності одна від одної, коли знання попередньої науки є необхідною умовою для розвитку і знання наступної: математика - астрономія - фізика - хімія - фізіологія (біологія) - соціальна фізика (соціологія). Ця залежність зумовила пізню появу соціальної фізики – соціології як абстрактної науки, що не має прикладного характеру. Вона одна з найскладніших у контовській системі, оскільки вивчає конкретний об’єкт - суспільство, людину як найбільш складні явища. Основоположник обґрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства, пізнання законів суспільного розвитку і практичного використання досягнень науки для здійснення соціальних реформ на благо суспільства. Конт писав: «Соціологія має сприяти покращенню добробуту людства завдяки застосуванню наукових методів» Засоновником органіцизму був англійський учений Герберт Спенсер (1820 - 1903), послідовник Конта, який став одним з яскравих представників натуралістичної орієнтації в соціології. Він стверджував, що «неможливе раціональне розуміння істин соціології без раціонального розуміння істин біології» . Опираючись на цю ідею, Г. Спенсер розвив два найважливіших методологічних принципи своєї соціологічної системи: еволюціонізм і органіцизм. Соціологія Спенсера глибоко індивідуалістична. «Суспільство, - писав він, - існує для блага своїх членів, а не члени його існують заради суспільства» .Соціолог сформулював закон «рівної свободи»: всі індивіди повинні користуватися таким її обсягом, який узгоджується з рівною свободою інших індивідів. Держава - вільна організація, що охороняє вільних індивідів. Головне завдання держави - здійснення правосуддя і забезпечення дотримання закону рівної свободи, що практично означає захист власності громадян від пограбування і війн.У теоретичному відношенні заслугою Спенсера є те, що він заклав основи структурно-функціонального напрямку у соціології, сприяв виникненню функціоналізму. 12. Протосоціологія нового часу та просвітництва Розглядаючи дане питання, слід звернути увагу, що соціальне пізнання в період Нового часу стає на шлях пошуків природничих факторів розвитку суспільства. Таким чином, панівною стає натуралістична орієнтація. Варто підкреслити й те, що ідея рівності людей перед Богом, що сформувалася в епоху Середньовіччя, в цей історичний період розвитку соціального знання трансформується в ідею рівності людей за своєю природою і пошуки шляхів їх соціальної рівності в суспільстві. Цю проблему вивчали Томас Гоббс, Джон Локк, Жан-Жак Руссо та інші. Томас Гоббс (“Про громадянина”, “Лівіафан”) обґрунтовує ідею про відмінність природного і суспільного життя людей. Природне життя характеризують такі ознаки, як необмежена свобода, рівність прав й здібностей та принцип війни всіх проти всіх. Необхідність утворення держави, за Гоббсом, викликана саме потребою самозбереження людей. Основою формування держави є укладення договору між людьми, які передають колективно обраному органу повноваження за дотриманням порядку і миру. Свободу в державі трактує як можливість чинити все, що не суперечить закону. Джон Локк (“Трактати про врядування”)формулює ідею права людини як ціннісно-нормативної системи. Розрізняє, як і його попередник, природне і суспільне (державне) життя людей. Причиною переходу від природного до суспільного життя вважає право людини на життя і приватну власність. Держава – наслідок укладення договору між людьми і урядом, влада якого заснована договором. Жан Жак Руссо (“Міркування про нерівність”, “Суспільний договір”) причинами переходу людей від природного стану до політичного (державного) вважає приватну власність і соціальну нерівність, породжену нею. Розрізняє три ступені соціальної нерівності: майнову, підпорядкування керівник-підлеглий, перетворення законної влади у деспотію. У ролі носія і джерела влади називає громаду (народ). Визнає право народу на відкликання уряду (виразника волі народу) за невиконання ним своїх зобов’язань. Значний інтерес мають уявлення мислителя про відповідність видів врядування розмірам політичних утворень – держав (демократія – для невеликих держав, аристократія – для середніх, монархія – для великих). Усіх трьох мислителів характеризує прагнення обґрунтувати ідею необхідності утворення держави, визначити основні чинники переходу від природного до політичного співжиття людей і тим самим показати відмінність між людиною як природною та соціальною істотою. Ще однією особливістю Нового часу є становлення такої галузі наукового знання як філософія історії. В історико-соціологічному плані її розглядають зв’язною ланкою між філософією та соціологією. Підводячи підсумок розвитку соціологічних знань в епоху Нового часу, зазначте, що вже у цей період формуються такі напрями в розвитку соціології, як географічний і культурологічний, які згодом науково обґрунтовують ідею суспільного прогресу 39. Поняття, структура та типи особистості. Особистість — інтегральна (цілісна) сукупність соціальних властивостей людини, що формується та видозмінюється протягом усього життя у результаті складної взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників розвитку, активної взаємодії із соціальним середовищем. Сучасні досягнення наук про людину, передусім — фізіології, психології соціології, накопичені ними конкретні наукові результати дозволяють виділити у сукупності властивостей людини певні структурні компоненти, групи властивостей, які утворюють так звані рівні структури особистості: • перший рівень — це генетично обумовлені, успадковані компоненти структури особистості, психофізіологічні задатки; • другий рівень — індивідуально-психологічні властивості, що формуються на основі генетично обумовлених; • третій рівень — соціально значущі компоненти, ті властивості, які формуються під впливом соціальних зв'язків та відносин, в процесі діяльності людини. Типии особистості: ідеальний — сукупність особистісних властивостей, яка, на думку сучасників, є бажаною, відіграє роль еталона, взірця; • базисний — сукупність властивостей, яка дозволяє у найкращий спосіб адаптуватися до конкретних умов життєдіяльності у даний час, у даному суспільстві; • реальний — сукупність спільних для членів даного суспільства, типових властивостей особистості, що переважають на даному етапі розвитку суспільства. 40. Віковий статус особистості.Поняття ейджизму та геронтократії. Е́йджизм — дискримінація людини на підставі її віку, широкопоширена як у формальних, так і в неформальних сферах життя суспільства. Проявляється в готовності адекватно сприймати і співпрацювати лише з людьми, які відповідають заздалегідь встановленим віковим критеріям. Соціальна геронтологія як розділ геронтології – це суспільна дисципліна покликана вирішувати демографічні та соціально-економічні проблеми старіння населення. Соціальна геронтологія вивчає біологічні процеси старіння людини з метою відшукати соціальні можливості для збереження тілесної і духовної значимості, притаманні літньому та старечому вікові. Таким чином, у соціальному аспекті геронтологія вивчає: індивідуальні переживання старих людей; місце і становище їх у суспільстві; соціальну політику стосовно старих людей. 41.Ідентифікація особистості з поколінням.Типи поколінь. Ідентифікація особистості — психологічний механізм, робота якого заснована на існуванні емоційного зв'язку індивіда з іншими людьми, перш за все його батьками, що приводить до уподібнення, найчастіше несвідомо, цим значущим іншим. Орієнтація на іншу людину як на зразок суттєво підвищує показники соціального навчання. За рахунок ідентифікації у маленької дитини відбувається формування поведінкових стереотипів, що утворюють риси особистості, визначення ціннісних орієнтацій і статеворольової ідентичності. 43. Гендерна соціалізація. Гендерна соціалізація - це процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначено для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася. Механізмами для здійснення гендерної соціалізації є: диференціальне посилення, коли прийнятне гендерно-рольове поводження заохочується, а неприйнятне - карається соціальним несхваленням; диференціальне наслідування, коли людина вибирає статево-рольові моделі в близьких їй групах - родині, серед однолітків, у школі - і починає наслідувати прийняте там поводження. 42.Теорії соціалізації (Фрейд, Парсонс, Еріксон). Теорія міжособистісного спілкування Зігмунда Фрейда осно-вана на переконанні, що в процесі взаємодії людей відтворюється їх дитячий досвід. Згідно Фрейду, в різних життєвих ситуаціях ми застосовуємо по-йняття, засвоєні в ранньому дитинстві. Ми схильні з повагою ставитися до людини, і був одягнений владою, наприклад до на-чальник - нам він нагадує когось із батьків. Фрейд вважав, що люди утворюють соціальні групи і залишаються в них почасти тому, що відчувають почуття відданості та покірності лідерам груп. На думку Фрейда, це пояснило-ється не якимось особливим якістю лідерів, а швидше тим, що ми ототожнюємо їх з могутніми, богоподібними особистостями, яких у дитинстві уособлювали наші батьки. У таких ситуаціях ми регресуємо або повертаємося до більш ранньої стадії розвитку. Регресія відбувається головним чином у ситуаціях, коли взаємодія є неформальним або неорганізований-ним. Як відомо, американський психолог Г. Парсонс запропонував термін "соціалізація" для визначення того процесу, який проходить людина протягом всього життя, набуття знань про суспільство і самого собе розвитку соціальних навичок та вмінь, інтерналізації всієї його культури. В зв'язку з цим процес, який об'єктивно відбувається, обумовлений потребою людини у своєму відтворенні та постійному вдосконаленні. Людина, народжується не готовою до життя в суспільстві, а повинна, якщо хоче реалізувати себе як індивід, пройти процес олюднення, складовими частинами якого є засвоєння соціального досвіду, традицій, набуття та в необхідних умовах оновлення (компенсація) соціальної ролі та соціального статусу. Е. Еріксон «когнітивна» теорія. 44. Соціологія сім*ї як окрема галузь соціологічної науки, її предмет. Соціоло́гія сім'ї́ — галузь соціології, що вивчає сім'ю. У сферу досліджень даної галузі входить: вивчення функціонування сім'ї як соціального інституту і малої групи, структури і функцій сім'ї, шлюбно-сімейні відносини, зразки сімейної поведінки, характерні для того чи іншого типу культури, тієї чи іншої соціальної групи [1]. Предмет соціології сім'ї Дослідження з соціології родини ведуться у таких площинах: • Філогенез в сім’ї (різні форми сім’ї та розвиток сім’ї в історії) • Онтогенетичне дослідження (конкретна сім’я, її розвиток, аналіз процесів) • Внутрішньосімейні відносини • Типологія сім’ї • Сім’я та соціальні мікроструктури (яке місце займає сім’я серед інших структур, наприклад, сусіди, колеги по роботі) • Сім’я як інституція та суспільні інституції (сім’я та школа, сім’я та телебачення) • Сім’я та суспільна макроструктура (сільська сім’я та сім’я з міста, сім’я африканська та українська, сім’я в цивілізованій та не цивілізованій країнах) • Сім’я та глобальний тип суспільства (різниця між культурами сімей, сім’я з цивілізованого сіспільства та ні) • Паталогія сім’ї (причини розпаду сім’ї, злочинність в сім’ї) • Прогнози на майбутнє 45. Різновиди сім’ї як соціологічного явища. Сім’я- соціальна группа, яка складається з чоловіка та жінки.які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей ( власних чи прийомних) та інших осіб, поєднаними родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності виховання дітей. Типии сімей: 1. Нуклеарна- сімейна группа, що характерезується належністю(відокремленістю від батьків і сусідів), динамічністю 9 може швидко змінювати місце проживання, професію, соціальний статус). 2.Розширена( складна) сім’я- сімейна группа, що складається більше як з двох поколінь родичів, які проживають в одному будинку або дуже близько один від одного. 3.Повна сім’я, в якій обидва члени подружжя. 4. Неповна сім’я- в якій один із батьків виховує дитину. 5.Реконструйована сім’я – де один із батьків помер, а другий взяв новий шлюб, або вони розлучилися. 6.Сім’я з якої індивід походить. 7. Сім’я яку індивід здобував. 8. Патріархальна сім’я- керівна роль чоловіка, діти і дружина носять прізвище чоловіка. 9. Матріархальна сім’я- керівна роль жінки. |
|
Лекція №5 Тема : Цитологія наука про будову і функції клітин Мета: навчальна: розглянути основні методи цитологічних досліджень та загальний план будови клітин, сформувати поняття про основні... |
Тема уроку Продовжити формування понять: функція, аргумент функції, значення функції. Ввести і сформувати поняття графіка функції. Навчити учнів... |
|
Уроку. №10 ... |
1. Поняття етики. Основні етапи становлення етики. Етика в системі знання про мораль Основні поняття професійної моральності. Характеристика понять моральної свідомості |
|
Пояснювальна записка Поняття про апаратне та програмне забезпечення інформаційної системи. Етапи розвитку та сфери застосування інформаційних технологій.... |
УРОК 21 Тема уроку Мета уроку: Формування поняття первісної функції та поняття невизначеного інтегралу, знання таблиці первісних |
|
УРОК №5 Тема. Основні етапи розв’язування задач за допомогою комп’ютера. Поняття програми Тема. Основні етапи розв’язування задач за допомогою комп’ютера. Поняття програми |
КОНСПЕКТ УРОКУ з алгебри у 7 класі на тему «Функц ія» Мета: формувати поняття «функції», «область визначення», «область значення», ознайомити учнів з способами задання функції; розвивати... |
|
Закономірності і етапи розвитку капіталістичної економічної системи Предмет, методи та функції політичної економії. Місце політичної економії в системі економічних наук |
Урок №60 Тема. Функція. Область визначення функції. Область значень функції Мета: закріпити термінологію, відпрацювати навички роботи з поняттями функції; відпрацювати навички роботи із функцією, заданою... |