1.Передумови виникнення соціологічного вчення.
2.Становлення соціології як окремої науки.
3.Поняття «Соціологія».Предмет та об’єкт.
4.Категорії та методи соціології.
5.Основні завдання та функції соціології.
6.Поняття функції та етапи соціологічних досліджень.
7.Види соціологічних досліджень.
8.Програма соціологічного дослідження.
9.Методи збору соціологічної інформації.
10. Протосоціологічні вчення стародавнього світу
11.Середньовічна протосоціологія
12. Протосоціологія нового часу та просвітництва
13.О.конт та г.спенсер як зачинателі соціологічної класики
14.Натуралістичний напрям соціології кінця 19 поч. 20століття.
15. Психологічний напрямок в соціології кінець хіх початок хх століття
16. Вчення Дюркгейма про соціальні факти і аномію.
17. Соціологічна теорія К. Маркса
18.Розуміюча соціологія М.Вебера
19. В. Парте про циркуляцію еліт у суспільстві
20. Українська протосоціологія
21. Основні здобутки української теоретичної соціології (Подолинський, Ковалевський)
22. Початок Української накладної соціології (Драгоманов, Шаповал)
23. Становлення інституційної соціології в Україні (Грушевський)
24. Соціологія в незалужній Україні.
25. Поняття суспільстів. Основні його дефініції та ознаки
26.Теорії походження суспільства
27. Теорії та закономірності суспільного розвитку
28. Типологія суспільства.
29. Суспільство як соціальна система, її елементи.
30. Суспільство як соціальна структура, її елементи.
31. Поняття соціальних інститутів.
32. Поняття соціальних ідеалізації.
33. Поняття соціальних груп.
34. Страта як поняття соціологічної науки.
35. Визначальні чинники соціальної стратифікації. Поняття снобізму.
36. Проблема типології суспільств у теорії соціальної стратифікації
37. Поняття соціального статусу
38. Поняття соціальної мобільності
39. Поняття, структура та типи особистості.
40. Віковий статус особистості.Поняття ейджизму та геронтократії.
41.Ідентифікація особистості з поколінням.Типи поколінь.
42.Теорії соціалізації (Фрейд, Парсонс, Еріксон).
43. Гендерна соціалізація.
44. Соціологія сім’ї як окрема галузь соціологічної науки, її предмет.
45. Різновиди сім’ї як соціологічного явища.
46. Сім’я як соціологічний інститут. Її функції.
47. Сім’я як мала соціальна группа її функції.
48. Проблеми сучасної сім’ї.
49. Соціологія політики як окрема галузь соціологічної науки, її предмет,еволюція.
50. Поняття політичної стратифікації, її чинники.
51. Поняття та теорії виборчої активності.
52. Електоральні дослідження в соціології.
53. Основні проблеми політичного життя в україні
54. Соціологія релігії як галузь соціологічної науки, її предмет.
55. Різновиди релігії як соціального явища
56.Релігія як соціокультурний інститут, його функції
57. Сучасна релігійна релігійна ситуація в Україні.
58. Соціологія економіки як галузь соціологічної науки, її предмет, еволюція
59. Економіка як соціальний інститут
60. Проблеми економічного розвитку сучасної України
61. Соціологія освіти,як галузь соціологічної науки ,її предмет
62. Освіта як соціальний інститут, її еволюція та функції.
63. Проблеми освіти в Україні
64. Соціологія культури як галузь соціологічної науки, її предмет.
65. Різновиди культури як соціального явища
66. Проблеми культури в Україні
67.Соціологія права як галузь соціологічної науки,її предмет ,еволюція
68.Право як соціальне явище.
69. Право як соціальний інститут ,його функції.
70.Соціальна природа правомірної та протиправної поведінки
71.Поняття правової культури і правового нігілізму
72.Соціологія науки як галузь соціологічного знання її предмет
73. Інституційні аспекти науки як соціального явища.
74 .Пролеми розвитку науки в Україні
75.Суспільні рухи та революція
76.Соціологічна теорія сучасних організації
10. Протосоціологічні вчення стародавнього світу
Знання про суспільство ведуть свій відлік з давніх-давен. Спроби мати уявлення про суспільство проявлялися вже в первісних культурах у формі міфологічних та релігійних вірувань.
Першими філософами, мислителями, фундаторами знань про суспільство були Демокріт, Платон, Арістотель та інші. Так, Демокріт людську потребу визнавав вчителькою життя, завдяки якій люди перейшли від первісного способу до сучасного, навчилися ткати (як це роблять павуки), будувати житло - як ластівки, співати - як птахи.
Платон був першим професійним представником філософії ідеалістичного напряму. Він розробив вчення про душі, з яких виділяв 3 групи суспільства (залежно від характеру душ):
- філософи і правителі - малочисленной привілейований клас, яким притаманні розум, істина, розсудливість;
- другий клас - воїни, котрим притаманні мужність та ефективність;
- люди прагнучої душі - торгівці, будівельники, ремісники, сенс діяльності яких - забезпечувати життєві потреби держави, суспільства.
На думку філософа, кожний стан суспільства мав займатися тим, на що здатний, і не втручатися в справи інших. Платон вперше поділив суспільство на управлінців та виробників, абсолютизуючи державу як вищий сенс буття суспільства. Людина для держави, а не держава для людини - ось кредо політичної філософії Платона. Основні його роботи: "Політика", "Держава", "Закони". Платон є основоположником логіки, психології, політики та ряду інших галузей знань; залишив велику спадщину з галузей знань про суспільство, державу, владу.
Арістотель був великим гуманістом, він вперше порушує і досліджує проблему способу життя, виділяючи при цьому такі (три):
- брутальний, грубий, розбещений, де щастя - це пусті розваги і втіхи;
- державний спосіб життя, куди він відносив правителів, державних службовців різних рангів і т. п.;
- споглядальний – як найвищий філософський, котрим могли характеризуватися не всі, а обрані богом та мудрістю люди.
Арістотель аналізує походження та розвиток держави і суспільства, віддаючи державі домінуюче місце над людиною, сім'єю, родом, але при цьому визнавав державу як продукт природного розвитку. Вищою формою суспільного життя, за Арістотелем, є "поліс" - (від грець, рої is, лат. civitas - місто-держава, особлива форма соціально-економічної та політичної організації суспільства, типова для Давньої Греції та Давньої Італії, територія котрої складалася із міських та оточуючих їх землеробних поселень (хори), оскільки в ньому права і обов'язки громадян юридично внормовані й підпорядковані суспільному інтересу.
27. Теорії та закономірності суспільного розвитку
До закономірностей розвитку сучасного суспільства слід віднести об’єктивний процес посилення соціалізації економічних систем, підпорядкування економічної політики завданням розвитку людини. Як наслідок, у відповідності з новою домінантою соціально-економічних відносин посилюються роль і значення соціальної функції держави. У країнах з перехідною економікою потреба у розробці та реалізації ефективної соціальної політики зростає у зв’язку зі значними соціальними втратами, якими супроводжуються процеси суспільної трансформації. Оцінка соціального стану українського суспільства свідчить про те, що основні соціальні ризики досягли масштабів, які можуть становити реальну загрозу національній безпеці держави, що є наслідком не тільки системної кризи, яка супроводжує трансформаційні процеси в Україні та в інших країнах перехідного типу, але й недосконалості державного управління соціальними процесами у суспільстві.
Згідно з формаційною теорією Карла Маркса та Фрідріха Енгельса, розвиток людського суспільства - це поступовий перехід від однієї суспільно-економічної формації до іншої, при чому кожна наступна формація - це новий ступінь розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, а також соціальних, політичних, юридичних та інших форм існування суспільства. Згідно з цією теорією, визначено п’ять суспільно- економічних формацій:
первіснообщинна; 2) рабовласницька; 3) феодальна; 4) капіталістична; 5) комуністична.
28. Типологія суспільства.
Типологія - виділення певних типів суспільств за певними подібними ознаками або критеріями.Кожен тип суспільства є аналітичною конструкцією, а не картиною конкретного суспільства.
За таким критерієм, як писемність, наприклад, можна виділити дописьменні (доцивілізовані) і письменні суспільства.
За способом добування засобів існування: мисливці та збирачі; скотарі та городники; землероби; індустріальне суспільство.
За способом виробництва і формою власності:
- первіснообщинний лад - характерний для суспільства з примітивно-привласнювальним способом виробництва, розподіл праці тут відбувається за статевовіковою ознакою;
- рабовласницький - домінуючими є відносини між рабовласниками.
- феодальний - селяни вже не є знаряддям праці, проте, оскільки основний засіб праці - земля, - є власністю феодалів, то селяни змушені платити оброк і відробляти панщину за право використовувати землю;
- капіталістичний - домінуючими є відносини між капіталістами і найманими робітниками.
- комуністичний - робітники мали би стати власниками засобів виробництва, а, відтак - працювати на себе і, таким чином, мала би зникнути експлуатація людини людиною.
30. Суспільство як соціальна структура, її елементи.
Взагалі поняття структури суспільства багатозначне. В соціології розрізняють структуру суспільства в широкому та вузькому значенні.
Структура суспільства у вузькому значенні позначається поняттям "соціальна структура суспільства". Під соціальною структурою суспільства розуміється сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих між собою, упорядкованих стосовно одна одної соціальних спільностей, верств, станів і відносин між ними. Основними елементами соціальної структури суспільства є індивіди, що займають певні позиції (статус) і виконують певні соціальні функції (ролі), об’єднання цих індивідів на основі їхніх статусних ознак у групи, соціально-територіальні, етнічні та інші спільноти.
Визначення структури суспільства в широкому значенні має два найпоширеніших варіанти. По-перше, це поділ суспільства на макро- і мікрорівень. По-друге, це застосування сферного членування суспільства.
Макрорівень охоплює суспільство загалом, людство в цілому. На цьому рівні суспільство включає в себе культуру, соціальні інститути, основні сфери суспільної життєдіяльності. Мікрорівень, представлений сукупністю індивідів, тут розглядаються в основному міжіндивідуальні зв'язки.
29. Суспільство як соціальна система, її елементи.
Соціальна система — цілісне утворення, основними елементами якого є люди, їх зв'язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.
Суспільство як цілісна соціальна система складається з множини індивідів, їх соціальних зв'язків, взаємодій. Однак це не просто сума названих елементів. Інтегруючись, вони створюють нову системну якість. Внаслідок своїх інтегральних якостей суспільство набуває самостійного і відносно незалежного способу функціонування і розвитку щодо складаючих його індивідів.
Кожний з вище названих елементів соціальної системи перебуває у взаємозв'язках з іншими, займає специфічне місце та відіграє певну роль у ній.
31. Поняття соціальних інститутів.
Соціальні інститути — це організовані об'єднання людей, що виконують певні соціально значимі функції, які забезпечують спільне досягнення цілей на основі виконаних членами своїх соціальних ролей, що задаються соціальними цінностями, нормами і зразками поведінки.
Поняття "соціальний інститут" запозичене соціологією з юридичної науки, де воно означає сукупність юридичних норм, що регулюють соціально-правові відносини (інститут наслідування, шлюбу та ін.) і використовується достатньо широко, хоча найчастіше і поза точним визначенням.
32. Поняття соціальних ідеалізації.
Ідеалізація в повсякденному сенсі - це поняття, що означає уявлення про що-небудь (або про кого-небудь) в більш досконалому вигляді, ніж це є насправді.
Доцільність використання ідеалізації визначають такі обставини.
По-перше, ідеалізація доцільна тоді, коли реальні об'єкти, які слід дослідити, досить складні за наявних засобів теоретичного (зокрема математичного) аналізу, а стосовно ідеалізованого випадку можна, використавши ці засоби, побудувати й розвинути теорію, яка за певних умов ефективно описуватиме властивості й поведінку цих реальних об'єктів. Останнє, по суті, і засвідчує доцільність ідеалізації і відмежовує її від безплідної фантазії.
По-друге, ідеалізацію доцільно використовувати в тих випадках, коли необхідно вилучити деякі властивості, зв'язки досліджуваного об'єкта, без яких він існувати не може, але які затемнюють сутність процесів, що протікають у ньому. Складний об'єкт постає немовби в "очищеному" вигляді" що полегшує його вивчення.
По-третє, застосування ідеалізації є доцільним тоді, коли ознаки, властивості, зв'язки досліджуваного об'єкта, які вилучаються з розгляду, не впливають у межах даного дослідження на його сутність.
33. Поняття соціальних груп.
Соціальна група - це певна сукупність людей, об'єднаних за умовними або реальними ознаками в одне ціле.
За характером взаємозв'язків групи можна поділити на умовні та реальні. Умовні групи об'єднуються за певною ознакою (стать, вік, рівень освіти, вид діяльності та ін.), до них входять люди, які реально між собою не взаємодіють. Реальна група - це обмежена обсягом спільнота людей, між якими існують реальні стосунки взаємодії і спілкування.
Слід розрізняти малі, середні й великі соціальні групи.
Малі соціальні групи - це групи, що об'єднують до декількох десятків чоловік: сім'я, первинні виробничі об'єднання (бригади), сусідські спільності, компанії, шкільні класи тощо.
Середні соціальні групи - цим терміном позначають жителів одного села чи міста, працівників одного заводу чи фабрики, викладачів та студентів одного навчального закладу.
Великі соціальні групи - класи, етнічні спільності (нація, народність, плем'я), вікові групи (молодь, пенсіонери), статеві об'єднання (чоловіки, жінки) - це численні об'єднання людей (до декількох десятків і сот мільйонів).
34. Страта як поняття соціологічної науки.
Страти - це великі сукупності людей, які різняться за своїм становищем у соціальній ієрархії суспільства. Основою утворення страт є природна й соціальна нерівність.
Страта соціальна - елемент соціальної структури (соціальна верства або група), об'єднаний певним загальним соціальним ознакою (майновим, професійним чи іншим).
Страти конструюються на підставі багатовимірної класифікації та часто організовуються в ієрархічний порядок. Критерії конструювання страт залежать від цілей дослідження і від того, що вважається важливим в даному конкретному дослідженні і даної конкретної моделі. Це може бути одна ознака: стать, вік, рівень доходу, рівень освіти, область інтересів, місце проживання і т. п., або поєднання кількох ознак (характеристик).
Страту можна також описати як певну спільність, яка характеризується єдиним стилем життя.
|
|