|
|
Скачати 0.89 Mb.
|
25. Поняття суспільстів. Основні його дефініції та ознаки Сусіпльство як соціальна система та соц явище Упродовж усієї історії соціології однією з найважливіших її проблем була проблема: що являє собою суспільство. Соціологія по-різному тлумачить поняття “суспіьство”. Е.Дюркгейм розглядав суспільтсво як надіндивідуальну духовну реальність, яка основана на колективних уявленнях. За М.Вебером, суспільство – це взаємодія людей, яка є продуктом соціальних, тобто орієнтованих на ін. людей, дій. Т.Парсенс визначав суспільство як систему відносин між людьми, основою якої є норми й цінності. З точки зору К.Маркса, суспільство – це сукупність, що історично розвивається, відносини між людьми, які складаються в процесі їх спільної діяльності. Такий підхід до суспільства називається системним. Основна задача системноо підходу в дослідженнях суспільства полягає в поєднанні різних знань про суспільство в цілісну систему, яка могла б стати теорією суспільства. Основні ознаки суспільства Суспільство – це соціальна спільнота, що історично склалася в процесі життєдіяльності людства для задоволення його життєвих потреб. Суспільству притаманна низка ознак, які відрізняють його від інших спільнот: 1) спільна територія, яка становить основу соціального простору, що в ньому проживають, взаємодіють, формують і розвивають між собою взаємозв'язки члени суспільства. Зазвичай вона збігається з державними кордонами; 2) загальноприйнята система норм і цінностей, система культури, що є основою зв 'язків між людьми. Завдяки цьому суспільство має велику інтегруючу силу. Воно соціалізує кожну людину, кожне покоління людей, підпорядковуючи їхню поведінку чинним нормам і включаючи її до загальної систем й зв'язків; 3) здатність підтримувати й постійно відновлювати високу інтенсивність внутрішніх взасмозв 'язків, забезпечувати стійкість соціальних утворень. 4) автономність, саморегуляція, саморозвиток, що забезпечуються тими інститутами й організаціями та на підставі тих норм, принципів, традицій і цінностей, які виникають у самому суспільстві. Суспільство здатне без втручання зовнішніх сил створювати для людей такі форми організації та умови їх життя, які необхідні для задоволення їхніх потреб, їхнього самоствердження й самореалізації. Такі суттєві ознаки і характеристики суспільства, що на них указують провідні вчені і дають змогу трактувати його як соціальну систему, як цілісність, що має якості, котрих немає у жодної з її складових. |
5.Основні завдання та функції соціології. Теоретична функція — полягає у поповненні та збагаченні соціологічного знання, в розробці концепцій, теорій, ключових понять і категорій цієї науки на основі дослідження соціальної дійсності. Описуючи, систематизуючи, нагромаджуючи дослідницький матеріал у вигляді аналітичних записок різних наукових звітів, статей, книг соціологія здійснює описову функцію. Інформаційна функція — це збирання, концентрація соціологічної інформації, одержаної у результаті проведення досліджень. Прогностична функція полягає у соціальному прогнозуванні. Соціологічні дослідження завершуються обґрунтуванням коротко- або довгострокового прогнозів досліджуваного об’єкта.Критична функція соціології тісно пов’язана з її прогностичною і гуманістичною функціями. На основі аналізу і розвитку соціальних систем соціологія не тільки виробляє практичні рекомендації по їх вдосконаленню. Виховна функція соціології реалізується в тому, що знання які здобуваються цією наукою безпосередньо використовуються системою виховання і впливу на свідомість і поведінку людей з метою формування їх певних соціальних якостей. Основним завданням соціології, пов’язаним із теоретико-пізнавальною функцією, є дослідження соціальних явищ і процесів. При цьому кожне явище, кожний процес слід розглядати в комплексі, у взаємозв’язку та взаємозалежності з іншими явищами і процесами. Найважливіші наукові результати соціологічних досліджень дістають своє втілення у різних звітах інформаційних та аналітичних довідях, монографіях, виступах провідних вчених нашпальтах центральних газет, по телебаченню і радіо. І це є проявом описово-інформаційної функції соціології. 6.Поняття функції та етапи соціологічних досліджень. Соціологічне дослідження є досить складною справою, потребує серйозної і тривалої підготовки. Надійність і цінність отриманої інформації безпосередньо залежить від оволодіння правилами, технологією його підготовки і проведення.Соціологічне дослідження — система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес. Основні функції соціологічного дослідження: пізнавальна — відкриває нові знання про функціонування і розвиток суспільства та його окремих сфер, про сутність соціальних явищ і процесів, роль людини в них, дає змогу побудувати цілісну картину реального життя соціуму, спрогнозувати його розвиток; методологічна — забезпечує реалізацію міждисциплінарного зв´язку соціології з іншими науками про людину і суспільство, що зумовлює нові підходи у вивченні соціальної дійсності, важливі відкриття на межі різних наукових напрямів; практична — полягає у виробленні практичних заходів із вдосконалення соціальної реальності, ефективного соціального контролю за соціальними процесами; інформаційна — сприяє отриманню соціальної інформації щодо стану і тенденції розвитку явищ і процесів суспільного життя, функціонування соціальних спільнот, груп, окремих індивідів, їх потреб, мотивів, реальної та вербальної поведінки, громадської думки, що формує інформаційну базу пізнання соціальної реальності; управлінська — забезпечує соціальне управління на всіх рівнях функціонування соціуму, зворотний зв´язок між суб´єктами (владними, адміністративними структурами, керівниками підприємств, організацій) та об´єктами (населенням, окремими соціальними групами, працівниками) управління, вироблення науково обґрунтованих управлінських рішень. У проведенні соціологічних досліджень виділяють чотири послідовних, логічно і змістовно взаємопов´язаних етапи: 1. Підготовчий. Полягає у виробленні програми та інструментарію — анкети, бланка інтерв´ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу документів тощо. 2. Збір первинної соціологічної інформації. Відбувається за допомогою опитування, спостереження, аналізу документів, експерименту. 3. Упорядкування та обробка зібраної інформації. 4. Аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розробка рекомендацій. Специфіка кожного з етапів визначається конкретним видом соціологічного дослідження. 7.Види соціологічних досліджень. Потреба у визначенні виду соціологічного дослідження продиктована тим, що це полегшить подальший труд дослідника. Адже, дозволить використати вже накопичений досвід при організації та проведені конкретного соціологічного дослідження. В залежності від цілей і завдань та від рівня поінформованості соціолога про досліджувану проблему соціологічні дослідження поділяються на: Розвідувальне дослідження охоплює, як правило, невеликі обстежувані сукупності і ґрунтується на спрощеному і стислому за обсягом інструментарії. Цей вид соціологічного дослідження використовується, зазвичай, для попереднього вивчення об'єкта, явища або процесу. Описове дослідження застосовується тоді, коли об'єктом виступає порівняно велика група людей, що мають різні характеристики. Описові дослідження використовують при вивчені думки користувачів про якість бібліотечно-інформаційного обслуговування або умов роботи в бібліотеці, оцінок нових видів послуг, які надає бібліотека тощо. Аналітичне дослідження — найбільш поглиблений вид аналізу, метою якого є не тільки опис структурних елементів явища, що вивчається і розглядається, а й з’ясування причин, що лежать в його основі і зумовлюють характер розповсюдження, якість та інші притаманні йому риси. Порівняльні дослідження використовують в тих випадках, коли необхідно порівняти характеристики досліджуваного об'єкта чи проблеми в часі, або різні об'єкти в одній і тій цікавій якості в один і той же час. В залежності від рівня наукового знання та орієнтації (функції) дослідження соціологічні дослідження поділяються на: Для теоретичних соціологічних досліджень вирішальне значення має глибоке узагальнення накопиченого фактичного матеріалу в області соціального життя.В центрі емпіричних досліджень знаходяться накопичення та збір фактичного матеріалу в зазначеній області і його первинна обробка, включаючи і початковий рівень узагальнення. Прикладні дослідження завжди направлені на вирішення конкретної проблеми на рівні бібліотеки або бібліотечної системи міста чи району в суворо обмежених часових рамках. Прикладні дослідження закінчуються розробкою управлінських рішень або планом заходів, направлених на реалізацію нововведень. В змішаних (комплексних) соціологічних дослідженнях вирішуються як наукові, так і практичні завдання. Результатом методологічного дослідження є методологічні знання, тобто знання не про предмет соціології, а про способи дослідження цього предмета (тобто про методи і процедури). 8.Програма соціологічного дослідження. Програма соціологічного дослідження — це науковий документ, що відображає логічно обґрунтовану схему переходу від теоретичного (концептуального) осмислення проблеми до інструментарію конкретного емпіричного дослідження. Сутність програми обумовлена двома основними взаємозв'язаними методологічними функціями. Першу методологічну функцію програма виконує на етапі підготовки анкети — методологічне обґрунтування інструментарію дослідження; другу — на етапі аналізу отриманих даних — обґрунтування логіки аналізу й інтерпретації даних, отриманих внаслідок збирання первинної соціологічної інформації за допомогою розробленого інструментарію. Своєчасно підготовлена програма виконує також низку методологічних функцій на різних етапах дослідження. Це насамперед визначення мети і завдань дослідження, тобто стратегії і тактики аналізу проблеми; визначення понятійного апарату; формування критеріїв складання й оцінки запитань інструментарію; вибір статистичних методів аналізу первинної інформації та оцінка матеріальних витрат на обробку; формування структури звіту. Структура програми дослідження містить чотири основні взаємопов'язані елементи: 1) предмет дослідження; 2) показники; 3) мету дослідження; 4) гіпотези. 1.Предмет дослідження визначається конкретним формулюванням відповіді на запитання "Що?" ("Що вивчатиметься?"; наприклад, "соціальна напруженість" або "політична культура" тощо). 2.Показники зумовлюються відповіддю на запитання "Чим?" ("Чим вимірюватиметься предмет дослідження?"). 3.Мета емпіричного дослідження стає зрозумілою з відповіді на запитання "Навіщо?" ("Навіщо проводиться емпіричне дослідження?"). 4.Гіпотези — це обґрунтовані припущення про чинники, які визначають характер явища, що вивчається, та потребують емпіричного підтвердження або спростування. 56.Релігія як соціокультурний інститут, його функції Релігія як соціальний інститут є системою соціальних норм, ролей, історично сформованим комплексом вірувань і звичаїв, ритуалів (культів), стандартів поведінки, духовних цінностей і заповідей, що містяться в духовних текстах, за допомогою яких організується, спрямовується і контролюється релігійна діяльність людей. Функції: Інтегруюча функція притаманна всім релігіям. Її глибоко вивчив Е. Дюркгейм. Прийняття певної релігії, її символів, цінностей включає людину в певну спільноту, а спільне виконання обрядів згуртовує людей, стабілізуючи цю спільноту. Регулятивна функція полягає у підтримуванні й посиленні дії традиційних для спільноти норм поведінки та в здійсненні соціального контролю. Психотерапевтична функція інституту релігії полягає в тім, що різні релігійні дійства - богослужіння, молитви, ритуали заспокійливо діють на людей, породжують позитивні емоції, вселяють упевненість, захищають від стресів. Комунікативна функція реалізується в процесі взаємного спілкування віруючих. Засобами спілкування є різні релігійні дійства, колективні моління тощо. 57. Сучасна релігійна релігійна ситуація в Україні. Після отримання політичної незалежності в Україні розгорнувся процес національно-культурного відродження, складовою якого є релігійно-церковне відродження. Проявом останнього стало відновлення релігійних громад та створення нових майже всіх (як традиційних, так і нетрадиційних) конфесій. Релігійну ситуацію в Україні сьогодні характеризує наявність міжконфесійних суперечок, причини яких лежать в богословсько-канонічній, історичній, культурно-духовній, політичній, соціальній та правовій площинах. Станом на 2008 рік в Україні офіційно діяли понад 17.5 тисяч зареєстрованих релігійних громад та інших структур 68 конфесій, напрямків і толків, 30 релігійних центрів, близько 16.5 тис. священиків. В Україні 172 монастирі, 68 духовних навчальних закладів, понад 5 000 недільних шкіл, 26 братств, 122 періодичних релігійних видання, 104 місії. 50 % всіх релігійних громад зосереджено в 7 західних областях, де церква стала невід’ємною рисою способу життя і системи соціальних комунікацій, що не характерно для східного та південного регіонів. Основною релігійною течією в Україні є християнство, громади якого складають 95 % всієї релігійної мережі. Більшість віруючих належать до православних церков, хоча організаційної єдності вони не мають. Понад 70 % православних структур підпорядковані Українській православній церкві (УПЦ) у канонічному підпорядкуванні Московській патріархії. Керівництво церкви в певній мірі намагається сприяти відновленню фізичного і морального здоров’я людей, вести виважену діяльність, збільшувати кількість своїх громад, відновлювати старі і будувати нові храми, перекладати богоцерковні книги на українську мову. 58. Соціологія економіки як галузь соціологічної науки, її предмет, еволюція Економічна соціологія – це галузь соціологічного знання, яка, інтегруючи соціологію та економічну науку, вивчає дії економічних законів, закономірності розвитку економічних і соціальних відносин, життєдіяльність людей, досліджує закономірності економічного життя через призму соціологічних категорій Предмет економічної соціології охоплює закономірності взаємодії економічної і соціальної сфери суспільного життя; соціальний механізм взаємозв'язку економічного і соціального розвитку; соціально-економічні відносини, розвиток економіки як соціального інституту. Об'єкт економічної соціології – це взаємодія економічної і соціальної сфер життєдіяльності суспільства, і, відповідно, - соціальних і економічних процесів. Слід відзначити, що досі ще не існує в наукових колах єдиної думки щодо визначення економічної соціології, її об'єкта, оскільки процес становлення економічної соціології ще незавершений. Розширення та уточнення її предметного поля, напрямів та методів дослідження триватимуть і далі. |
|
Лекція №5 Тема : Цитологія наука про будову і функції клітин Мета: навчальна: розглянути основні методи цитологічних досліджень та загальний план будови клітин, сформувати поняття про основні... |
Тема уроку Продовжити формування понять: функція, аргумент функції, значення функції. Ввести і сформувати поняття графіка функції. Навчити учнів... |
|
Уроку. №10 ... |
1. Поняття етики. Основні етапи становлення етики. Етика в системі знання про мораль Основні поняття професійної моральності. Характеристика понять моральної свідомості |
|
Пояснювальна записка Поняття про апаратне та програмне забезпечення інформаційної системи. Етапи розвитку та сфери застосування інформаційних технологій.... |
УРОК 21 Тема уроку Мета уроку: Формування поняття первісної функції та поняття невизначеного інтегралу, знання таблиці первісних |
|
УРОК №5 Тема. Основні етапи розв’язування задач за допомогою комп’ютера. Поняття програми Тема. Основні етапи розв’язування задач за допомогою комп’ютера. Поняття програми |
КОНСПЕКТ УРОКУ з алгебри у 7 класі на тему «Функц ія» Мета: формувати поняття «функції», «область визначення», «область значення», ознайомити учнів з способами задання функції; розвивати... |
|
Закономірності і етапи розвитку капіталістичної економічної системи Предмет, методи та функції політичної економії. Місце політичної економії в системі економічних наук |
Урок №60 Тема. Функція. Область визначення функції. Область значень функції Мета: закріпити термінологію, відпрацювати навички роботи з поняттями функції; відпрацювати навички роботи із функцією, заданою... |