Ф ормування духовної культури особистості школяра – актуальна проблема сьогодення
|
|
Скачати 0.67 Mb.
|
Цінуй батька й неньку 1-й ведучий. Батьки і діти! Діти і батьки! Нерозділиме і довічне коло. Ми засіваємо житейське поле І не на день майбутній — на віки! Між нами не ляжуть вирвами роки, Бо наша кров пульсує в нашій долі... Батьки і діти... Діти і батьки, Нам нічого ділить на спільнім полі . 2-й ведучий. Оцих тополь приречений кортеж, Що вічно супроводить Україну, І традиційні верби, і калина — Все батьківське, але синівське теж. Все наше — од дощинки і навіки До вічної Тарасової муки — Передають своїм синам і внукам І не на день майбутній — на віки! Я зрозумів тривогу ваших дум Чи діти спадок збережуть великий? (Б. Олійник) Вчитель. Є скарби, заховані в землю, є такі, що розташовані на поверхні і передаються з покоління в коління, чаруючи людську душу. До таких скарбів належить пам'ять роду, його звичаї, традиції. Мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишивка, дідусева казка — все це наша родослівна пам'ять, наші символи, наша історія, може, погана й сумна, але в :снові своїй велична й всестверджуюча. Отож і мета нашого зібрання — повернутися до нашої історії, звернутися до народної мудрості, вчитися на ній шанувати батьків своїх, що життя нам подарували. 1-й ведучий. Що потрібно для щастя? Тихе надвечір'я, сонячний ранок, рідний дім, мамина незрадлива усмішка, розважливе батькове слово. 2-й ведучий. Рідні, близькі люди? Хто вони? Це мама, тато, сестрички, братики, бабусі, дідусі. Учень. Він говорить, як із нами Із ягнятами й квітками, Наче колос, він зігнувся... Я люблю свого дідуся. Учениця. «Онуки» Радіє серце променисто, І в тілі оживає кров, Коли беру святу і чисту, Як долю сонячну любов. Мою розраду і надію русоголове Владеня, Що вже багато чого вміє, Про все розпитує щодня: «Дідусю, почитай Букварик, Про зайця казку розкажи...» Такий вже він оцей школярик Непосидючий — все біжить. І третьокласниця Маринка, Немов та білочка, прудка, Весела, всміхнена Даринка — То радість світла, золота. Нема гарнішого нічого, Бо на руках своїх несу Пагіння роду дорогого, Земну оновлену красу. Радіє серце променисто — В нащадках грає моя кров, Нехай живе свята і чиста Довіку між людьми любов!(М. Заборовський) Учень. Дай, бабусю, поцілую Сивину твого волосся. Теплим диханням зігрію Снігом вибілені коси. Може, і на них розтане Лоскотливий іній срібний, Мов химерні візерунки, На замерзлій з ночі шибі. (А. Костецький) Учень. «Умільці» У бабусі два онуки, Два умільці на всі руки. Онуки в зошитах писали, Як бабусі помагали: «Все ми вміємо робити: Підмітати, посуд мити І води внести у хату...» Та забули дописати: «Помагаєм не руками, Не руками — язиками». (І. Бойко) Пісня «Я у бабушки живу». 1-й ведучий. Перше слово, яке дитина промовляє, це слово мама. Мама вчила вас робити перші кроки, вимовляти перші слова. Учень. А чуєш, як в грудях у нас б'ється серденько? Бо серце нам дала також наша ненька. Я знаю, тим серцем ми маємо жити. І бога, і маму, і край свій любити. Гарна ти, матуся! Добра, люба, щира, Ти мене ще змалку звичаю навчила. І щодня навчаєш, як любить родину, Мову нашу гарну, рідну Україну! Учениця. Чи є в світі що світліше, як мамині очі? Які зорять за дітками вдень і серед ночі. Чи є в світі що світліше, як серденько мами? Яке б'ється для дитини днями і ночами. Чи є в світі що миліше, як мама кохана, Яка робить для дитини з вечора до рання. 2-й ведучий. Перше наше усвідомлення себе в житті — це відчуття материнської турботи. Дитина через матір сприймає весь світ, а яким він побачить його — визначить її серце і любов. Мати вчить дитину розуміти любов, як добро, як вчинок на благо інших. 1-й ведучий. «Про матерів можна розповідати нескінченно», — сказав Максим Горький. І дійсно, ні про що на світі не говорилося ніжніше і вдячніше, ніж про материнську любов. Учень. Скільки в мами сонця, щирого тепла, Скільки в мами радості, щедрого добра. Всі ночі не спала — сон наш берегла Ніжне своє серце і тепло дала. Як нам не любити неньку дорогу? У душі матусі почуттів глибінь, А в очах матусі неба голубінь, У руках матусі праця без кінця, А в устах матусі слово мудреця. (Пісня «Мамина сорочка»). Учень. Сад зелений, а у ньому Гордий дуб шумить гілками. Дім красивий, а у ньому Любий тато наш із нами. 2-й ведучий. Ким для кожного з нас є батько? Батько — захисник, годувальник. Його слово — закон. Він зробить усе, аби не загубилось коріння родоводу. Батьківська любов, згідно з народною мораллю, має бути стриманою і врівноваженою. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала — саме такою має бути батьківська любов. Учениця. Дорогий, хороший, рідний тато, Кращого від тебе не знайти. Дорогий, хороший, рідний тато, Як чудово, що у нас є ти. У суботу тато прибирає, Добре знає діло він своє. Миє все, підлогу натирає, Вихідний матусі втомленій дає. Учень. Соромився батько, як руки тремтіли, Що зрадливо ложка у пальцях дрижить. Скільки довелось їм докласти сили, Скільки без спочинку переробить ? Скільки ж перебачив ,скільки пережив Радісно-тривожних і печальних днів! Врожаїлось поле і буяло жито, Господарству ж треба чималенько сил. Скільки й пам 'ятаю, все батьківські руки Горіли працею людям на добро, Гріє і понині, у роки розлуки, Мов жарина вічна, батькове тепло. («Пісня про батька»у виконанні М.Поплавського ). 1-й ведучий. Мати і батько — найрідніші й найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова. Вони хочуть, щоб ви були здоровими, чемними, слухняними. Вони про вас турбуються, хвилюються, думають. 2-й ведучий. Поклонися щодня батькові низенько, Бо в нього серденько до твого близенько. Поклонися щодня матінці ще нижче, Бо серденько в неї до твойого ближче. Вчитель. Багато поезій, прекрасних пісень, легенд, повір'їв, притч, повчальних історій складено про батька і матір, яких ви повинні поважати, цінувати кожен прожитий ними день, робити для них якомога більше добра, бо ви ж перед ними у вічному боргу. Ви не повинні лишати своїх батьків ніколи самотніми, а оберігати їх родинне вогнище. Не забувайте, що всі ви станете батьками і своїм особистим прикладом в усьому маєте бути зразком для власних дітей. Багато мудрих заповітів залишила нам народна педагогіка. Учень. Легенда «Як мати зозулею стала». Були собі тато і мама. І мали вони дітей... Одного разу мама застудилася і захворіла. Лежить в ліжку і каже: «Діти, подайте мені води, бо не можу встати». «Немає в хаті води», — відказують діти. «Йдіть до річки, та й наберіть», — промовила мати. Не захотіли діти принести води своїй мамі. Сказали, що не можуть, бо хочуть гратися. Пішли діти на двір і граються. А мама ледве-ледве лежить в ліжку і покривається пір'ям. Вбіг найстарший хлопчик до хати, бачить, мама вже пташкою стала. Став кричати до братів і сестрички: «Наша мама пташкою стала. Хоче відлетіти від нас. Скоренько біжимо по воду для неї». Побігли діти до річки, набрали води. Принесли у долоньках і кричать: «Мамцю, мамцю, пий водичку!» А вона вже пташкою стала, відлітає від хати: «Ку-ку, ку. Пізно, діти, пізно, ку-ку, ку-ку!» І полетіла від них. Справді, тато і мама найбільше наше добро. (Пісня «Летіла зозуля»). Вчитель. Ви прожили свою маленьку частинку свого невгамовного життя, і йдучи самостійно у цей великий розквітлий вир, ви повинні взяти із собою тільки все добре, людське, чисте, яке не заплямували наші бабусі, матері, адже людина повинна знати, звідки вона пішла в життя. Вона не має права бути безбатченком, мати черству душу, бо черствість породжує зло, неприязнь, біду. 1-й ведучий. В народі існує така легенда: «Дожила до глибокої старості немічна жінка вирішила доживати свій вік у сина. Син деякий час добре ставився до матері, а коли побачив що вона не може нічого робити, що за нею потрібен догляд, вирішив вивезти її у провалля. Син посадив матір у візок і повіз. Побачивши, що батько везе бабусю у візку, син поцікавився: «Тату, куди ти везеш бабусю?» Батько відповів: «У провалля». Тоді син додав: «А коли ти станеш старий, то я теж змушений буду тебе відвезти на смітник». Пам'ятайте, що колись і до вас в гості завітає старість. Учень. «Єдина кров» Материнська любов, як промінь сонця, З глибин душі бува сліпою, Та діти п 'ють її до донця Любов сприймають лиш такою. У перші роки діти люблять Ласкаві материнські руки, Бо вони пестять і голублять, Вгамують біль, відвернуть муки. Батьки ж любов свою ховають У зморшках серця бережливо, Любов їх тихо розцвітає Й іскриться у очах щасливих. Учениця. Батьки ранимі, як і мами, Колюче слово ранить серце. Глибокі в моїм серці рани, Як важко рани з серця стерти. Батьки становляться дідами, Не сплять ночами до світання, Стають ніжнішими від мами — Онуки їх любов остання. Внуча своїм маленьким серцем Сприймає дідову любов, Не зачиня до серця дверці, Бо їх єдна єдина кров. 2-й ведучий. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі — нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки; тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово. Учень. Мій отчий дім, де всі стежки мої, Веселками ясними перевиті, Де у садках співають солов’ї , Де шлях в світи лежить в високім житі. Мій отчий дім! Ти дав мені усе. Моя Вкраїна піснею багата Ввійшла у серце співом голосним, Як та любов, яку дарує мати. Мій отчий дім, не перебудь в мені Пристанищем дитинства тимчасовим. Мій отчий дім, даруй мені пісні І мамине до болю рідне слово. 1-й ведучий. Любіть своїх батьків, слухайте, поважайте їх, бо старі люди кажуть: «Хто батьків має, той у добрі зростає». Отже, тато і мама найбільше наше добро, не забувайте своїх батьків, як малі, так і дорослі. Учениця. А як вивчимось з літами, Вдячні мамі за турботу, То підемо ми від мами В інший край, десь на роботу. Хай усі запам 'ятають — / листи, і телеграми Шліть туди, де їх чекають, Виглядають наші мами. Учень. Приїжджайте частіше додому, Щоб не мучила совість по тому. Ні грошей не привозьте, ні слави, Будьте з рідними ніжні й ласкаві. Пригадайте дитинства стежинки, Поцілуйте батьківські сивини, Зачерпніте водиці з джерельця, Прихилітеся серцем до серця. Бо не вічні ні батько, ні мати. Завтра можете їх не застати. Щоб не мучила совість по тому — Приїжджайте частіше додому.  Цінуймо, бережімо і любім, все, що дано нам для життя 1-й читець. Земля для мене — отчий дім, І я лишень дитина в нім. Для мене батько — вічний Бог. Життя своє ділю на двох. Одну частину дам я Богу, А другу — людям на дорогу. Собі залишу тільки слово, Бо на землі я — тимчасово. А щоб це слово вічно жило, Я ним засію отчу ниву. А ви зберіть слова в жнива. Земля — од Бога, мова теж, — Любіть взаємно їх без меж. (Звучить пісня з репертуару гурту «Соколи» — «Дари Божі»). 1-й ведучий. Кожен має в житті свою мету. Кожен прагне щастя. 2-й ведучий. Шукаємо щастя навкруг себе... Але попри все, людині бракує чогось більшого. 1-й ведучий. Ви знаєте, що таке людина? Визначення її природи такі різноманітні, що часто взаємозаперечують одне одного. Але ми як християни повинні глибоко усвідомлювати християнське розуміння Людини. 2-й ведучий. Людина — продовження й доповнення усього живого, що населяє світ. Тож завжди пам'ятаймо, що маємо нашого Батька небесного, який нас створив і нами піклується. 1-й читець. Пам 'ятай і знай, людино, І затям на все життя, Що ти є дочкою, сином Бога, нашого творця. Бог створив тебе із глини І вдихнув у тебе дух. Землю й світ тобі, людино, Дав Він для твоїх послуг. 2-й читець. Бог є чиста любов, Світ з любові створив, До найглибших основ — Все любов 'ю сповнив. Бог є вічне життя, — Безконечних віків. Сяйво, радість, краса Незліченних світів. Бог вселену держить Триєдиним єством, Світ увесь веселить Духом ласки, добром! Бог — найліпший отець, Наш спаситель і цар, Добрий пастир овець, Людських душ володар. 1-й читець. Господь дав нам мову співучу, чудову, Хліб, сіль і здорову воду до пиття. Багатства підземні й тайни спасенні. Щоб ми не шукали в чужині добра 2-й ведучий. Дивних багато в світі див, Та найдивніша з них — людина... 1-й ведучий. Людина — вершина створіння Бога. Людина — найголовніша святиня у храмі земного буття. Людина — найвища цінність у житті. 2-й ведучий. Людина — неповторна індивідуальність з її складним і багатим внутрішнім світом. 1-й ведучий. Скільки мудрих, правдивих імен, гігантів віри, добра і справедливості зростила наша мати — Україна... 2-й ведучий. Умійте дивитись на людей, бо це цілий світ Божий. Послухаймо, як цього дару навчали своїх дітей люди різних покликань. 1-й читець. Володимир Мономах. Поучення. «Послухайте мене, якщо не все прийміте, то хоч половину. Найперше, задля Бога і душі своєї, страх майте Божий у серці своїм і милостиню чиніть щедру, бо се єсть початок всякому добру. ...Трьома ділами добрими можна позбутись врага-диявола і побідити його — покаянням, сльозами і милостинею. І то вам, діти мої, не тяжка заповідь Божа, бо тими ділами трьома можна позбутися гріхів своїх і царства небесного не лишитися. Якщо вам Бог вм'якшить серце, то сльози свої пролийте за гріхи свої, кажучи: «Як ото блудницю і розбійника ти помилував єси, Господи, так і нас, грішних, помилуй». Усього ж паче — убогих не забувайте, але наскільки є змога. По силі годуйте і подавайте сироті. І за вдовицю поступітесь. Якщо хто буде достойний навіть смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської. Єпіскопів, священиків і ігуменів поважайте, з любов'ю приймайте од них благословення і подбайте про них, щоб дістати через їх молитву милість од Бога. Не лінуйтеся ж нідо чого доброго, а насамперед до церкви ходити. Вранішню воздавши Богові хвалу. І потім, коли сходить сонце, і побачивши сонце, слід прославити Бога з радістю. Бо сказано: «Просвіти очі мої, Христе Боже, Ти, що дав мені єси світ Твій прекрасний». І ще: «Господи, приложи мені рік до року, щоб надалі, в гріхах своїх покаявшись, виправив я живоття своє...». |
Схожі:
|
Формування компетентностей особистості школяра на уроках української мови та літератури Практичний аспект діяльності учителя щодо формування ключових компетентностей особистості школяра |
Нижникевич Зоряна Як виховувати в учнів початкової школи відповідальне... А виховання творчої особистості школяра, відповідального й свідомого громадянина. Відповідальність як інтегральна якість особистості... |
|
ПРОГРАМА /рівень стандарту/ для учнів 7-11 класів середніх загальноосвітніх Біологічна освіта має сприяти становленню загальної культури школяра, вихованню особистості, яка усвідомлює власну відповідальність... |
Формування інноваційної особистості на уроках біології: ресурсне забезпечення освітнього процесу Реформування системи біологічної освіти – одне з найважливіших завдань сьогодення. Традиційне навчання не може бути провідним у цілісному... |
|
Навчальна програма для учнів 7 класу загальноосвітніх навчальних... Біологічна освіта має сприяти: становленню загальної культури школяра, вихованню особистості, яка усвідомлює власну відповідальність... |
Насильство як актуальна проблема сучасного українського Особливості сімейного насильства як соціально-психологічного феномену |
|
РОЗВИТОК КРЕАТИВНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ПІД ЧАС ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА Проблема розвитку творчих здібностей нині надзвичайно актуальна. Швидкі темпи науково-технічного розвитку нашого суспільства, динамічність... |
Шляхи формування мотивації до навчання Потреби, мотиви, стимули Проблема формування мотивації навчання завжди була актуальною в психолого-педагогічній літературі. Як відомо, зміст навчання, його... |
|
НАКАЗ «Про вивчення курсів духовно-морального виховання у 2013/2014 навчальному році» та для забезпечення виконання програми дослідно-експериментальної... |
Програма психологічного моніторингу стану навчально-виховного процесу... Якщо уявити школу в вигляді особистості, то психологічний моніторинг може розглядатись як актуальна життєва потреба цієї особистості.... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua