Ф ормування духовної культури особистості школяра – актуальна проблема сьогодення
|
|
Скачати 0.67 Mb.
|
2. Краса духовності: виховні можливості У вихованні духовно-моральної особистості, яка не чинить опору культурним впливам, чільне місце посідає естетика духовності. Цим самим утверджуються естетичні переживання щодо морально-духовної сфери як складової буття людини. Виховуючи у молоді естетичні почуття лише до тих чи інших матеріальних предметів (природні явища, речі, набутки культури), ми збіднюємо її світосприйняття і світопереживання. Духовна краса залишиться для неї закритою, а, отже, вона виявлятиметься особистістю далекою від досконалості. Тож переживання суб'єктом красивого задля засвоєння морально-духовних цінностей їх носіїв є обов'язковим у справі виховання. 3.Інноваційні технології духовно-морального виховання особистості Формування духовно багатої і морально зрілої особистості є важливою метою та необхідною умовою розбудови Української держави. Розбудова суверенної, незалежної України потребує активізації зусиль, спрямованих на розвиток духовності, виховання моральності, поваги до історичної спадщини українського народу, укорінення в суспільній свідомості загальнолюдських і національних цінностей. 1 Духовно-моральне виховання в умовах освітнього закладу - це поєднання урочних та позакласних виховних заходів. Нова філософія духовно- морального виховання утверджує погляд на особистість учня як на найвищу цінність, суб’єктивний розвиток і творця власного життя. Зміст і тематика виховних заходів полягає в тому, щоб залучити дітей до пізнання навколишнього світу, засвоєння здобутків світової і національної культури, спонукати їх до духовного пошуку – повсякденно відкривати для себе те, що створило людство в ході розвитку цивілізації. У зв'язку з цим відбувається необхідність у вивченні та засвоєнні здобутків духовного досвіду українського народу, віри загалом для проведення певних корекційних заходів стосовно розвитку духовно-моральних якостей особистості. «Є тільки один ідеал досконалості, перед яким поклоняються всі народності, це ідеал, який представляє нам християнство..., - підкреслював К.Ушинський. - Воно дає життя і вказує вищу мету будь-якому вихованню, воно ж і повинно служити для виховання кожного християнського народу джерелом світла й істини. Відродження душі має базуватися на ознайомленні з головними постулатами християнства, які пропагують досягнення гармонії духу і тіла». Цілком зрозуміло, що така стратегія виховання повинна наповнюватися конкретним національно-демократичним змістом, враховувати усі проблеми становлення Держави і Людини. Важливим у розвитку системи духовно-морального виховання є співвідношення принципів і заповідей української моралі. Неможливо відмінити чи замінити мораль, бо вона не залежить від політики, влади, ідеологічної моди, вона сама є ідеологією. Для вихователів і вчителів нині загострилася проблема виховання історичної пам'яті. Пам'ять попередніх поколінь є феноменом зв'язку між поколіннями. Щоб молодь зростала, пам'ятаючи про свій рід, необхідне постійне спілкування людей старшого віку з молоддю. Педагогам слід уважно ставитися до історичних надбань попередніх поколінь, уникаючи знецінювання окремих з них, показуючи світову цінність інших, формуючи таким чином громадянську позицію, виховуючи гордість і патріотичні почуття в кожної дитини. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власні ставлення. Цей процес передбачає «поєднання інтересів особистості - вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства - саморозвиток особистості має здійснюватися на моральній основі; держави, нації — діти мають зростати національно свідомими громадянами, патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі» (Національна програма виховання дітей та учнівської молоді // Світ виховання, 2004. - №4(5). - С. 15). Б  атьки і діти(Звучить пісня «Батьки і діти» (на 2-му куплеті музика звучить тихіше). Вчитель. Батько і мати... Два сонця гарячих... Є скарби, які заховані в землі, а є такі, що розташовані на поверхні і передаються з покоління в покоління. До таких скарбів належить пам'ять роду. Не вивітрити з голови цю пам'ять, зберегти від збайдужілості, передати у спадок онукам і правнукам — ось наше з вами завдання. І я запрошую сьогодні вас, діти, до щирої розмови про тих, хто подарував нам життя, про тих, хто любить нас, піклується про нас, для кого ми завжди будемо залишатися дітьми, скільки б нам не було років — про наших батьків! Учениця. Батьки і діти! Діти і батьки! Нерозділиме і довічне коло. Ми засіваємо житейське поле І не на день майбутній — на віки ! Між нас не ляжуть вирвані роки, Бо наша кров пульсує в нашій долі. Батьки і діти! Діти і батьки! 0, не діліться ви на спільнім полі, — Все ж наше — од краплини — й на віки — До вічної Тарасової муки — Передаємо дітям і онуками, І не на день майбутній — на віки! Батьки і діти! Діти і батьки! Нерозділиме і довічне коло... Вчитель. У світі є батьки і діти. Ваші батьки і матері — діти своїх батьків і матерів, ваших дідусів і бабусь. Рід людський складається з поколінь. Це велика мудрість нашого буття. Повага, шанування старших поколінь — закон життя. Тож будьте добрими дітьми своїх батьків і матерів. «Бо три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти», — говорить українська народна мудрість. Старість — невідворотна, смерть — невблаганна. Перед цими нещастями не можна зачинити двері свого дому. А від поганих дітей дім можна вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від вас — самих дітей. Що ж означає бути добрим сином чи доброю дочкою? Це означає приносити в сім'ю тільки мир і спокій, радість і щастя. Не приносити тривоги, горя, прикрості, ганьби. Не допустити, щоб життя ваших батьків було отруєне вашою ганебною поведінкою. Пам'ятайте, що із батьківського дому, із своєї сім'ї ви підете у світ людей, і від того, якими ви будете, залежатиме не тільки спокій і мир вашої сім'ї, але і майбутнє нашої держави. Бо вже тепер ви є її маленькими громадянами. Тож кожне своє бажання контролюйте розумом, думкою, свідомістю: як це відіб'ється на душевному стані моїх батьків, що воно дасть їм, і що в них забере? Пам'ятайте: як ви, діти, шануєте своїх батьків, так і ваші діти шануватимуть вас, коли ви станете батьками і матерями. Бережіть здоров'я батьків! Пам'ятайте, що рано старіють і хворіють ваші батьки не стільки від праці і втоми, скільки від сердечних хвилювань, кривд. Серце батька, матері завжди вражають невдячність, байдужість дітей. Кожне ваше недобре слово — подряпина на ніжній материнській душі. Вона знесе все: і кривди, і біль, і горе. Але від кожної подряпини назавжди залишиться ранка, — пам'ятайте про це! Учениця. Батьки і діти — серця одні, Батьки і діти — душі пісні, Батьки і діти — страждань політ, Батьки і діти — родини цвіт. Учениця. Мама, мамочка, матуся, ненька, нянечка, ненечка, неня... Учениця. Слово «мама» росте разом з нами тихо, як ростуть дерева. Сходить сонце, розквітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на вуста — промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою. І з букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «мамо», мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий. Тільки не дано нам запам'ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилась мати. Це — мить, і це — вічність, бо мама — завжди з нами, вона живе в нас. А в найтяжчу годину стогоном вирветься із грудей тільки одне слово, як остання надія на порятунок: «Мамо!». То подає голос наша душа, то мама захищає свою дитину, і виколисане перше слово немовляти являється із-за завіси літ ангелом-хранителем в образі матері. Тож просимо вас, мамо, скажіть нам своє щире, тепле, материнське слово. (Говорить мама одного з учнів). Діти! Бог подарував мені велике щастя на землі — материнство! Ви не уявляєте, які ми, матері, щасливі від того, що маємо вас. Сьогодні я говорю від усіх матерів нашого класу, від матерів усієї землі. Ми, матері, хочемо, щоб ви виросли хорошими людьми: добрими, чесними, чуйними, бо ви — сенс нашого життя, мета нашого життя, ви — наша радість і наша надія... Як дітей колишеш ти недремно, То не раз змахнеш краплини поту. Що ж приспів 'я мовить недаремно: «Хто не мав дітей — не мав клопоту». А зростуть — то скільки дум у неньки І тривог за їхнє кожне діло, — Голова боліла від маленьких — Від дорослих серце заболіло. Але що ті клопоти, тривоги, Бо хіба із щастям їх зрівняти, Як дитя, зіп 'явшися на ноги, Перший крок ступає по кімнаті. Як почуєш ти уперше «мамо», Як до школи поведеш за руку, Як уже й одержиш телеграму: «Мамочко, вітаю із онуком!» Добре ж як — себе впізнать в дитині, Знать: вона тобі продовжить роки. Добре дати світові людину, І людині дати світ широкий, Дарувати їй цвітіння рясту, Сині гори, неспокійні ріки... Хто не мав дітей — не звідав щастя, Долею обкрадений навіки. Учень (підходить до своєї мами) Щире спасибі тобі, дорога моя матусю, за те, що ти в мене є, що ти така хороша. Я сьогодні тобі обіцяю бути хорошим сином, жити на світі так, щоб тобі ніколи не було за мене соромно. (Звучить музика «Колискової». На фоні музики читає учень). Пам 'ятаю ночами, як я був маленьким, Мама називаїа мене сином дорогеньким. І казала стиха, дивлячись на мене: — Підростеш ти, сину, вивчиш рідну мову, Не забудь, дитино, пісню колискову. Підростеш, як колос, підеш поміж люди, Мамин рідний голос все з тобою буде. Батькові турботи, сад і ліс, і поле... Не цурайсь роботи у житті ніколи. Не забудь стежину в рідний край до хати, В будь-яку хвилину мати буде ждати/ (Музика колискової звучить голосніше, тоді знову стихає). Учениця. Моїй матері Аж до світанків, де хліба, де трави, Д  е ніч безсонням стукала в вікно,Біля колиски не дрімала мама, Дитя своє вкриваючи крилом. Злетіли роки, діти позростали, У білий світ провела за село... І знову ніч безсонна над листами І материнська туга над чолом. Хіба забути дітям це крізь роки — І твої сльози, і твоє тепло? Прости, матусю, що ти одинока, — Оберігаєш юних літ гніздо. Я повернусь, матусю, із дороги, Щоб на поріг дитинства зазирнуть, Щоб сивину волосся чарівного До свого серця ніжно пригорнуть. /Звучить музика). Уривок з виставки М.Талалаєвського «Серце матері» (10 хв.). Вчитель. Батько і мати... Два сонця гарячих... Батько, тато, татусь... Суворий і вимогливий, а любов до дітей у нього стримана. Недарма в народі кажуть, що дітей треба любити так, щоб вони цього не знали. Саме така — батьківська любов.(Виступ батька однієї з учениць,3-5 хв.) Учениця. Як мені вас не любити, Тату рідний? Та ви ж мене виростили, Дбаєте про мене. Та ви мене виростили власними руками. Ой, нема так ніде в світі, Як в тата і мами. Тато розуму навчає, Мама приголубить, Ніхто мене так на світі, Як вони не любить. (Звучить пісня «Батьку мій, лебедю білий»). Вчитель. Майже три з половиною тисячі років тому на кам'яних таблицях, які отримав пророк Мойсей на горі Сінай, були вирізьблені слова: «Шануй батька свого і матір свою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім ти був на землі». Шанувати — це значить любити їх, бути вдячними, турбуватися про них, допомагати в усьому, ділити з ними їх скорботи і труднощі. Дивіться, діти, яке коло обов'язків розкриває перед нами 4-та заповідь. Хто не шанує батька або матір, той не буде мати благословення у своєму житті. Біблія неодноразово нагадує про це: «Шануй свого батька і матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, які Господь Бог твій дає тобі». (2 книга Мойсея, 20:12). «Хто кляне свого батька чи матір свою, — погасне світильник йому серед темряви.» І ще: «Шануй свого батька та матір — перша заповідь з обітницею, — щоб добре було і ти був на землі довголітній». Отож, бачимо, яким морально золотим є давнє правило. Виконувати його — значить зміцнювати лад у сім'ї і в державі. Тож запам'ятайте, діти, і пронесіть через усе своє життя цю святу заповідь, яка передається із роду в рід. Нехай горить вона на вашому шляху яскравим вогником, остерігаючи від байдужості та безсердечності: 1. Пам'ятай! У тебе — єдина в світі мати; у тебе — єдиний в світі батько. 2. Пам'ятай! Серце батьків завжди вражають невдячність, байдужість дітей. 3. Пам'ятай! Як ти шануватимеш своїх батьків — так твої діти шануватимуть тебе. 4. Пам'ятай! Твоє недобре слово — подряпина на ніжній материнській душі. 5. Пам'ятай! Не роби старість батька і матері бідою. 6. Пам'ятай! Обов'язок дітей: платити батькам за їх піклування любов'ю і відданістю. 7. Пам'ятай! Забута могила батьків — твоя бездушність і байдужість. 8. Пам'ятай! Про старість треба говорити тільки з повагою. 9. Пам'ятай! Не можна залишати рідну старшу людину одинокою. 10.Пам'ятай! Шануй батька свого і матір свою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім ти був на землі. Звучить музика «Аве Магіа», — спочатку голосно, потім стихає. Діти складають руки і молять молитву за батьків. Всемилостивий Боже! Дякуємо Тобі за наших батьків та за все те добре, що Ти нам дав через них. Вони виховали нас, навчили любити Твої святі заповіді та зневажати гріх. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати й слухати. А Ти, Господи, поможи нам Твоєю ласкою, щоб ми цю постановку виконали. Благослови їх, Господи, всяким добром, здоров'ям та довгим і щасливим життям, хорони від злого, дай їм силу перемогти всі труднощі, дай, щоб вони на старості своїх літ діждалися потіхи від своїх дітей.  Стежина добра (У центрі класу на столі ікона, біля неї горить свічка. Столи розставлені по класу, на столах таблички із назвами станцій: «Ввічливість - людяність», «Доброчинність - захисниця розуму», «Чуйність», «Дружба», «Сумління — найкращий порадник». Учні сидять за столами). Учитель. Людське життя... Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед і гірке як полин. Люди... їх мільйони, всі вони різні і чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять кожна своїм світлом. «Мати і син». Сценка (Виходять жінка із запаленою свічкою в руках, а з нею хлопчик). |
Схожі:
|
Формування компетентностей особистості школяра на уроках української мови та літератури Практичний аспект діяльності учителя щодо формування ключових компетентностей особистості школяра |
Нижникевич Зоряна Як виховувати в учнів початкової школи відповідальне... А виховання творчої особистості школяра, відповідального й свідомого громадянина. Відповідальність як інтегральна якість особистості... |
|
ПРОГРАМА /рівень стандарту/ для учнів 7-11 класів середніх загальноосвітніх Біологічна освіта має сприяти становленню загальної культури школяра, вихованню особистості, яка усвідомлює власну відповідальність... |
Формування інноваційної особистості на уроках біології: ресурсне забезпечення освітнього процесу Реформування системи біологічної освіти – одне з найважливіших завдань сьогодення. Традиційне навчання не може бути провідним у цілісному... |
|
Навчальна програма для учнів 7 класу загальноосвітніх навчальних... Біологічна освіта має сприяти: становленню загальної культури школяра, вихованню особистості, яка усвідомлює власну відповідальність... |
Насильство як актуальна проблема сучасного українського Особливості сімейного насильства як соціально-психологічного феномену |
|
РОЗВИТОК КРЕАТИВНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ПІД ЧАС ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА Проблема розвитку творчих здібностей нині надзвичайно актуальна. Швидкі темпи науково-технічного розвитку нашого суспільства, динамічність... |
Шляхи формування мотивації до навчання Потреби, мотиви, стимули Проблема формування мотивації навчання завжди була актуальною в психолого-педагогічній літературі. Як відомо, зміст навчання, його... |
|
НАКАЗ «Про вивчення курсів духовно-морального виховання у 2013/2014 навчальному році» та для забезпечення виконання програми дослідно-експериментальної... |
Програма психологічного моніторингу стану навчально-виховного процесу... Якщо уявити школу в вигляді особистості, то психологічний моніторинг може розглядатись як актуальна життєва потреба цієї особистості.... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua