|
|
Скачати 0.49 Mb.
|
Насильство як актуальна проблема сучасного українського суспільства.
Додатки Вступ Сьогодні дуже часто ми чуємо про те, що насильства в сім’ї не повинно бути. Проте також часто ми чуємо про випадки скоєння насильства чоловіка над жінкою, батьків над дітьми. Найстрашніше те, що рамки домашнього насильства виходять за межі дому – і поширюють їх діти, які потерпають від насильства в сім’ї, скоюючи жорстокі вчинки по відношенню до своїх однолітків. Ідеальна сім'я представляється ледь не раєм, в якому можна сховатися від небезпек незнайомого світу. Проте для багатьох сімей реальністю є постійні випадки насильства, а рідний будинок стає найнебезпечнішим, ніж вулиця. Вірогідність отримати травму від близької людини, іноді набагато вище, ніж від незнайомця. Дуже багато людей стикаються з тим, що удома, за закритими дверима, їх чекає: приниження, ізоляція від друзів і родичів, реальні фізичні пошкодження або загроза їх отримання, сексуальне примушення. Все описане вище – це приклади домашнього насильства, яке включає насильство з боку одного члена сім’ї до іншого. Домашнє насильство представлене як фізичними і сексуальними образами, так і психологічним тиском. Ступінь наукової розробки загальних теорій насильства, особливо в контексті теорії конфлікту, достатньо висока. Накопичена багата теоретична спадщина, що обумовлює можливість дослідження різноманітних аспектів насильства. Фундаментальні основи сучасних теорій насильства були закладені в дослідженнях Х. Арангурена, М. Вебера, У. Самнера, Н. Смелзера, А. Смолла, П. Сорокіна, Г. Тарда, З. Фройда, Е. Фромма та ін. Проблематиці насильства як загальносоціального явища торкаються у своїх роботах вітчизняні дослідники: А. Гусейнов, Л. Герасіна, В. Голіна, В. Губін, І. Даньшин, А. Зайцев, А. Ковальов, та ін. Різноманітні аспекти проблематики насильства в сім'ї розглянуті в працях зарубіжних (психологів: Л. Берковіца, Е. і П. Добаш, М. Страуса, соціологів: Г. Паттерсона, Р. Коллінза та ін.) і вітчизняних (А.І. Антонова, Л.І. Альперн, О. Кочемирівської, М. Мацковського, В. Тулякова, А. Харчева, В. Шипунової та ін.) дослідників. Мета дослідження - здійснити аналіз форм і процесів насильницького характеру, які відбивають сучасний стан сімейної організації, вивчення та аналіз насильства в сім'ї, як проблеми соціальної роботи, а також визначити пріоритетні напрямки профілактичної, правоохоронної і реабілітаційної діяльності держави та суспільства, щодо протидії вчиненню насильства у сім'ї, виробити рекомендації щодо оптимізації діяльності органів та установ, що займаються припиненням і запобіганням насильству в сфері сімейно-побутових відносин. Досягненню зазначеної мети сприятиме вирішення таких завдань:
Насильство в сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров’я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти. Об'єктом дослідження – насильство як соціальний феномен. Предмет дослідження - особливості насильницьких форм сімейних відносин (є причини призводять до насильства в сім'ї, фактори, які впливають на сім'ю в якій проявляється насильство, а також соціальні проблеми, які виникають при появі таких сімей. ) Розділ 1. Насильство як соціальний феномен 1.1 Особливості сімейного насильства як соціально-психологічного феномену. Насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров'ю. Відповідно до Закону «Про попередження насильства в сім'ї» насильство буває фізичним, сексуальним, психологічним (шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування) чи економічним (умисне позбавлення житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я). Єдиного чіткого визначення терміну насильства у сім'ї науковці не виділяють. Сім'я — це одна з найважливіших форм організації життя людей, яка має фундаментальне значення як для індивіда, особистості, так і для суспільства. Жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: жінка, яку постійно лає і б'є її чоловік, дівчинка-підліток, що страждає від сексуальних переслідувань свого вітчима, хлопчик, якого лупцює мати-алкоголічка, старенька бабуся, що її ненавидять власні діти. Закон розрізняє чотири види домашнього насильства: фізичне, сексуальне, економічне, психологічне [5]. Фізичне насильство - це навмисне нанесення, фізичних травм, побоїв, різних тілесних ушкоджень, одного члена сім'ї іншому, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану здоров'я або навіть до смерті постраждалого. Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, струсу, у вигляді ударів, ляпасів, припікання: гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням самих різних предметів як знарядь бузувірства. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, дачу йому отруйних речовин або "медичних препаратів, що викликають одурманювання (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби задушення або утоплення дитини. У деяких сім'ях серед дисциплінарних заходів використовують різні види фізичного покарання - від запотиличників і ляпасів до прочуханки ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це дійсно фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою. Фізичне насильство має гендерну спрямованість. Насильство сприймається, як прояв чоловічої домінантності і агресивності, своєрідним вітанням у культурі. Багатьма чоловіками, жінками фізичне насильство сприймається, як атрибут «нормального» життя. Фізичне насильство, щодо жінки відбувається у стійких подружніх парах, які мають дітей. Жінки, котрі піддаються домашньому фізичного насильства, мають надмірне терпіння і готовність до багаторазовому прощенню кривдника. Це терпіння пов'язані з почуттям страху економічних ускладнень, небажанням залишати дітей без батька, жалістю до чоловіка, побоюванням втрати поваги суспільства [3, с. 15-23]. Взаємодія дітей і батьків аналізується у процесі виховання. Саме цей процес має великий вплив, що надає культурний компонент. У вітчизняної культурі є міф про «користь» фізичного покарання в цілях ефективного виховання, що легітимізує побої у свідомості дорослого. Фізичне насильство завдає збитків не лише тілесному, а й психологічному добробуту. Але психологічні наслідки фізичного насильства виявити набагато складніше. Вирізняють «синдром свого »: наслідком хронічного побиття є хвороблива боязкість, полохливість, дратівливість, грубість. Ці форми реагування є тотальними, таким чином людина поводиться завжди, він поширює свій острах чи протест проти всіх, навіть і безневинних людей. Серед підлітків з девіантною поведінкою понад 70 відсотків % має досвід участі фізичного насильства, причому хлопчики й дівчатка приблизно однаковою мірою. Але є гендерна різниця у характері насильства. Дівчатка більшою мірою, ніж хлопчики, відчувають насильство всередині сім'ї, хлопчики – поза нею. Дівчатка піддаються побиттю на більш молодшому віці, зазвичай, до підліткового періоду, хлопчики – вже підлітками [3, с. 15-23]. Фізичне насильство може проявлятися протягом кількох поколінь. У, котрого піддавали жорстокому поводженню, психологія насильства стає частиною власного Я. Він починає виявляти стосовно оточуючим ту ж саму жорстокість, якої був підданий. За низкою досліджень, батьки, які застосовують фізичні методи покарання для своїх дітей, часто походять із неблагополучних родин й у дитинстві страждали від жорстокості своїх. Сексуальне насильство або спокушання - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) або жінки, дорослим чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи отримання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти із статевими органами. До сексуального розбещення відносяться також залучення дитини в проституцію, порнобізнес, оголення перед дитиною статевих органів та сідниць, підглядання за ним, коли він цього не підозрює: під час роздягання, здійснення природних потреб. Сексуальне насильство, щодо жінок включає у собі секс без її згоди, проти її бажання, із застосуванням фізичної сили, загроз, залякування, насильницьке вчинення статевого акта після побоїв, секс як приниження, і образи. Сексуальне насильство також включає у собі такі дії, як шантаж, згвалтування, примус до статевим відносинам у непридатній вже формі, примус до статевим відносинам у присутності інших людей, завданню білю і шкоди здоров'ю жертви у вигляді дій сексуального характеру [ 2, с. 7-17] Причина полягає в гендерних стереотипах: в Україні, як і у багатьох інших країн світу, шлюб найчастіше розцінюють, як наділення чоловіків безумовним правом на сексуальні стосунки з дружиною і застосування сили при її небажання розпочинати сексуальний контакт. Про сексуальне насильство у сім`ї, зазвичай, заявляють жінки, які мають порівняно невеличкий термін шлюбних відносин. Це жінки, які усвідомлюють свої права на тіло, що пов'язані з сексуальною просвітою. Жінкам – представницям старшого віку, зазвичай, проблема сексуального насильства у шлюбі може взагалі здаватися неіснуючою. Сексуальне насильство щодо дітей – це залучення дитину поруч із його(її) згодою чи ні, таких дій сексуального характеру з дорослими для одержання останніми сексуальної задоволеності чи вигоди. Сексуальне насильство завжди завдає шкоди фізичному, психічному та психосексуальному здоров'ю дитини. Об'єктом зазіхань на статеву волю і недоторканність можуть ставати, як дівчатка так і хлопчики. Життя дітей, які піддаються сексуальному насильству, відбувається на умовах соціальної ізоляції. Сексуальне насильство, зазвичай, приховується між дитиною, і дорослим. Ситуації, коли дитина повідомляє мамі (чи іншому членові сім'ї) про таке насильство, зазвичай дорослий «не чує» дитини, що є відбитком спільних сімейних дисфункціями. Відсутність підтримки матері(батька) сприяє тривалості сексуального насильства. Лише нещодавно було розвіяний міф у тому, що інцест має місце не лише у соціально неблагополучних сім'ях. Сексуальні домагання є і завжди існували в усіх соціальноекономічних прошарках населення. Інцест – це половий зв'язок із близьким родичем (наприклад, між рідними братом і сестрою, батьками й дітьми). Інтимний зв'язок з родичем - стійке табу. 86% чоловіків і жінок інцест обурює, пише журнал Psychologies, але майже 9% учасників опитування вважають його прийнятним, що викликає щирий подив та обурення. Інцест заборонений законодавством України [17] Психологічне насильство в сім'ї - це насильство, пов'язане з тиском одного члена сім'ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти шкоду психічному здоров'ю [5]. Психологічне насильство важко діагностувати. Якщо всі інші форми насильства легко визначаються, бо мають чіткі фізіологічні наслідки, то явні ознаки психологічного впливу рідко видно, а наслідки можуть бути надзвичайно важкими. Широта і витонченість форм психологічного насильства значно утрудняє їх згрупування. З іншого боку, психологічне насильство частенько виступає саме собою, а загалом разом з іншими видами насильства. До цього виду насильства відносяться також постійна брехня, обман дитини (у результаті чого він втрачає довіру до дорослого), а також пред'являються до дитини вимоги, що не відповідають його віковим можливостям. Ознаками такого насильства можуть слугувати: замкнутість; демонстрація повної відсутності страху; неврівноважена поведінка; агресивність, схильність до нищення й насильства; уповільнене мовлення, нездатність вчитися; надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку; уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми; занизька самооцінка; тривожність; намагання справити враження людини, що живе в злиднях; демонстрація страху перед появою одного з члена сім’ї; страх фізичного контакту, острах іти додому; депресія, спроби самогубства; уживання алкоголю або наркотиків; психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії); нав’язливі страхи (фобії); насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот; почуття провини за отримання фізичних ушкоджень та інші [10, с.37]. Крім того, до різновидів психологічного насильства над дітьми, зокрема, належать: 1) використання "привілеїв" дорослих: поводження з дітьми як із рабами чи слугами; покарання, поводження як із підлеглими; поводження як із своєю власністю; відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства; 2) залякування: використовування своїх переваг - росту, розмірів та сили; навіювання страху за допомогою розповідей, дій, жестів, поглядів; крики, стресогенна поведінка; жорстокість щодо інших істот; погрози покинути дитину; самогубства; заподіяння фізичної шкоди; шкоди іншим людям, тваринам, рослинам тощо Інформування про психічне насильство без наукового дослідження та професійного аналізу призводить до того, що втрачає об'єктивність і позбавляється правової оцінки. На закінчення слід зазначити, що психологічне насильство у кожному прояві неприпустиме втручанням у приватне життя громадян, і створює значну соціально-психологічну проблему. Відповідно, оцінку цього явища необхідно давати тільки з залученням кола фахівців. Економічне насильство в сім'ї - це навмисні дії одного члена сім'ї щодо іншого, спрямовані на те, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право [5]. Економічне насильство – спроба одну дорослу членів сім'ї позбавити іншого можливості розпоряджатися сімейним бюджетом, мати кошти й права розпоряджатися на свій розсуд, і навіть економічного тиску щодо неповнолітніх дітей [10, с.36]. Економічне насильство: відмова у змісті дітей; приховування доходів, трата сімейних грошей, самостійне прийняття більшості фінансових рішень, найсуворіший контроль витрат. Часто жінки залежать від чоловіків економічно у різних причин: народження дитини, заборона із боку чоловіка працювати, безробіття, дискримінація ринку праці. З іншого боку, навіть працюючі і заробляючи більше від чоловіка жінки можуть бути жертвами насильства. Економічне насильство в сім’ї зустрічається в усіх соціально – економічних групах, а внаслідок економічної кризи, це явище набуло великого розмаху (Додаток 1). Дослідники, які займались проблемою насильства в сім‘ї виділили його особливості:
З погляду винуватця, воно є ефективним, швидким і найменш витратним засобом досягнення визначеної мети. Інші, ненасильницькі методи потребують великих зусиль. Людина не відмовиться від того, що дає ефект, якщо їй/йому не запропонувати альтернативи. Якщо насильника не навчити іншому ефективному способу спілкування з близькими людьми, то він буде продовжувати чинити над ними насильство (Додаток №2). Насильство в сім’ї завжди здійснюється з наміром, для отримання певного ефекту. Наприклад, коли водій випадково заподіє травми пішоходові, то ця дія не є насильством. Але чоловік, що принижує або катує свою дружину (або навпаки, дружина чоловіка), чинить це з наміром. Намагаючись виправдати свої дії, домашні кривдники декларують свої позитивні наміри. Але справжні їхні наміри зовсім інші (незалежно від того, усвідомлюють вони це чи ні). Жертва насильства – це людина, яка втратила важливі для неї цінності в результаті впливу на неї іншою людиною, в якої порушуються насамперед особисті права і свободи конкретної людини. Коли існує перевага – фізична, матеріальна, інтелектуальна (як у батьків над дітьми), емоційна - і така перевага використовується проти іншого члена сім'ї – то це вже і є домашнє насильство, яке призводить до поневолення людини, коли людина потрапляє в пастку, стає виконавцем/ виконавицею чужої волі, чужих правил. Ця дія завдає певної шкоди [ 2, с.- 58]. Насильством в сім’ї, відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», визнаються будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. Таким чином, можна виділити наступні обов’язкові ознаки насильства в сім’ї: 1) особами, що страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (тобто цей Закон не поширюється на сусідів, співмешканців, у тому числі розлучених осіб, що продовжують спільно проживати, осіб, що зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо); 2) діяння насильника повинне бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства); 3) діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини та громадянина; 4) вина насильника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності. |
|
Методичні рекомендації / Укл. В. Уруський Педагогічна діагностика ЗМІСТ Проблема діагностики педагогічної діяльності вчителя надзвичайно актуальна і важлива для вирішення питань вдосконалення викладання... |
Ф ормування духовної культури особистості школяра – актуальна проблема сьогодення Діти і батьки повинні усвідомлювати історію сім'ї, родини як частки історії народу, вивчати образи і діяльність своїх предків, турбуватися... |
|
ОГЛЯД ПЕРСПЕКТИВНИХ МОДЕЛЕЙ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УМОВАХ ЕТНОКУЛЬТУРНОГО... |
РОЗВИТОК КРЕАТИВНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ПІД ЧАС ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА Проблема розвитку творчих здібностей нині надзвичайно актуальна. Швидкі темпи науково-технічного розвитку нашого суспільства, динамічність... |
|
Однією з найактуальніших проблем українського суспільства є проблема... |
Реферат на тему: «Гендер як соціокультурний феномен» Вступ. Гендер як важлива соціодиференціальна складова розвитку сучасного українського суспільства |
|
ПРОБЛЕМА СИНОНІМІЇ В ТЕРМІНОЛОГІЇ Міжвідомчий науково-дослідний центр прикладної лінгвістики Українського мовно-інфомаційного фонду НАН України та МОН України |
МЕТОДОБ'ЄДНАННЯ СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ Проблема Проблема: Створення умов для самоактуалізації та самореалізації кожної дитини через застосування новітніх технологій в умовах національного... |
|
Вимоги до сучасного уроку Дидактичні вимоги до сучасного уроку Чітке формулювання освітніх завдань в цілому і його складових елементів, їхній зв'язок з розвиваючими і виховними завданнями |
Методичне об’єднання класних керівників Методична проблема Методична проблема. Морально-духовний розвиток та соціалізація особистості через організацію особистісно орієнтованого креативного... |