Формування компетентностей особистості школяра на уроках української мови та літератури


Скачати 284.27 Kb.
НазваФормування компетентностей особистості школяра на уроках української мови та літератури
Сторінка1/2
Дата30.10.2013
Розмір284.27 Kb.
ТипУрок
bibl.com.ua > Інформатика > Урок
  1   2
Формування компетентностей особистості школяра на уроках української мови та літератури

Коломис Галина Григорівна,

учитель української мови та літератури

Рівненської ЗОШ №20

Зміст

  1. Компетентнісно зорієнтована особистість – вимога сьогодення……………..3

2. Практичний аспект діяльності учителя щодо формування ключових компетентностей особистості школяра………………………………………………..6

2.1.Теоретичні засади формування компетентностей на уроках

української мови та літератури……………………………………………….6

2.2. Формування компетентностей через використання технології

особистісно – зорієнтованого навчання……………………………………...9

2.3. Роль мотивації навчально-виховної діяльності на уроках……………10

2.4. Формування мотивації на здоровий спосіб життя як складова

соціальної компетентності…………………………………………………...12

2.5. Як стимулювати творчу та самостійну діяльність учнів……………..13

3. Акценти формування ключових компетентностей на уроках української мови та літератури……………………………………………………………………..18

Компетентнісно зорієнтована особистість – вимога сьогодення

Завдання педагога в тому,

щоб підвести дітей до дверей життя,

дати ключ і навчити учня

користуватися цим інструментом.

В. Сухомлинський

ХХІ століття – час безперервних змін, нововведень, відкриттів. Саме в цей час наша держава прагне посісти вагоме місце серед спільноти європейських народів і не лише освоїти їхні найліпші здобутки, а й неодмінно збагатити їх власним інтелектуально-творчими та духовно-моральними надбаннями. Упродовж останніх десятиліть у дидактичній літературі стали широко вживаними терміни „компетентність” та „компетенція”. Над визначенням та

розмежуванням цих понять працюють вчені різних галузей знань (лінгвісти, соціолінгвісти, лінгвокультурознавці, психологи, педагоги і т.п.), а також, на більш узагальненому рівні, міжнародні організації сфери освіти. Названі вище поняття виникли у контексті запровадження компетентнісного підходу, який

започатковано в Америці у 70-х роках ХХ ст. Вперше термін „компетенція” був уживаний Н. Хомським. Аналізуючи процеси засвоєння граматичної будови рідної мови, Н. Хомський прийшов до висновку, що в основі мовної поведінки та комунікативної діяльності людини лежать знання основних лінгвістичних

категорій (універсалій) і здатність конструювати для себе граматику – правила опису речень, що сприймаються в мовному середовищі. Ці знання мають емпіричний характер, є імпліцитними, формуються в онтогенезі, часто не усвідомлюються носіями мови і функціонують у якості лінгвістичної інтуїції, але сааме вони дають змогу людині розуміти необмежену кількість речень і висловлювань. Ці знання та здатності вчений назвав компетенцією [13]. На сучасному етапі вітчизняні та зарубіжні науковці оперують поняттями „компетентність” та „компетенція”, але усталеного погляду на ці явища в науці поки що немає.

Слово «компетентність» — латинського походження, означає «належний, здібний». Це певна сума знань учня, що дозволяє йому робити висновки про будь-що, виражати переконливу особисту думку, діяти адекватно в різних ситуаціях. На сьогодні визначення поняття компетентності є полемічним. Однозначного розуміння немає.

Компетентний — означає обізнаний у певній галузі, зокрема в самоосвітній діяльності; той, що має право за своїми знаннями чи повноваженнями робити або вирішувати будь-які питання, говорити про щось.

Компетенція — це сукупність певних повноважень, коло питань, з яких особа має знання та досвід

До розуміння компетентності як характеристик, які можна визначити шляхом моніторингу діяльності особистості за її вміннями на основі набутих знань та вироблених навичок.

На жаль, у більшості сьогоднішніх випускників фактично не сформована система життєвих цінностей, ідеалів, пріоритетів. А людина, яка не має найменшого уявлення про те, ким вона є і чого хоче, не здатна існувати автономно і прагнути до самовдосконалення. Якщо освіта не приділятиме цьому гідної уваги, то наші школярі й надалі не ставитимуть у житті мету і завдання, що відповідатимуть, а може й ні їхнім справжнім (але неусвідомленим) цінностям. Від так суспільство одержуватиме соціально незрілих, дезорієнтованих громадян – пряму загрозу державі. Компетентнісна зорієнтованість особливо важлива тим, що формує освіту, яка спрямована не стільки на процес навчання, а насамперед, на його результат. Отже, сьогодні найпершим завданням вчителя є формування життєвих компетентностей школяра , а відтак - компетентнісно зорієнтованого молодого покоління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що життєва компетентність - поняття не нове. Певний інтерес становить розгляд проблем ключової компетентності з позицій культурно-історичної теорії вищих психічних функцій Л.С.Виготського. За цією теорією, інтелектуальний розвиток індивіда відбувається завдяки оволодінню ним значеннями слів і візуальною символікою, а також процесуально-діяльнісним підходом (С.Л.Рубінштейн, А.В.Брушлинський, Л.А.Венгер), в якому ключовим поняттям є „мислення-здатність", тобто сутністю інтелектуального виховання має бути формування в індивіда здатності розуміти й генерувати нові думки. Досить новим є поняття рефлексивної компетентності, яке визначається в дослідженнях О.А.Поліщук [7,36].

Компетентність передбачає відповідний віковим можливостям та індивідуальній історії життя дитини рівень розвитку особистісних механізмів, зокрема таких, як наслідування, ідентифікація, імітація, емпатії, рефлексія, образ „Я", совість [9,127].

Вагомим чинником формування життєвої компетентності є діяльність учіння. За умови конструювання цієї діяльності інтенсивно формується теоретичне мислення, що відтворює зміст різноманітних форм суспільної свідомості, вихованості дитини. Психологічні та виховні аспекти усвідомлення учнями суспільного і особистісного змісту навчання, значимості оволодіння загальноосвітніми знаннями, становлення ієрархії інтересів і потреб школярів досліджені М.І.Алексєєвою, Л.І.Божович, М.Ф.Добриніним, О.Є.Лебедєвим, О.М.Леонтьєвим.

У сучасній психології й дидактиці це цілеспрямована взаємозв’язана діяльність вчителя і учнів, яка охоплює мотивацію, ставлення цілей, планування, підготування та її здійснення, рефлексію й оцінювання результатів

(Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов, В.В. Рєпкін, І.Я. Лернер, А.В. Хуторський та ін.). Психологічною основою такого розуміння є визначення А.М. Леонтьєвим загальної структури діяльності людини, яка охоплює такі компоненти:

1. Потреба і мотивація, що зумовлюють мету діяльності.

2. Дії, операції для її досягнення.

3. Пізнавальні процеси, що забезпечують реалізацію діяльності.

Поняття життєвої компетентності інтегрує також і такі важливі для системи освіти сучасної України завдання, як плекання свідомих громадян української держави, оскільки передбачає наявність високого рівня громадянської, соціальної, культурної компетенції. Стратегія формування життєвої компетентності повною мірою поєднується із завданнями гуманізації та демократизації освітнього процесу.

Аналізуючи вищесказане, виникає запитання: потенціал яких навчальних предметів є найбільш вагомим для формування компетентностей? Компетентнісний підхід є системним, однак провідними психологами доведено, що засобами рідної мови ключові компетентності формуються якнайкраще.

Тому переорієнтування на реалізацію в освіті компетентнісного підходу саме через вивчення української мови й літератури на сьогодні є особливо важливим.

Начальна діяльність на уроках української мови та літератури покликана не просто дати людині суму знань, умінь, навичок, а сформувати в неї компетентність як загальну здатність, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, отриманих завдяки навчанню. Традиційна освітня парадигма, основу якої складали знання, уміння і навички, поступається місцем новій, в основі якої – формування життєвої компетентності школяра, що передбачає мобільність знань, гнучкість методів і критичність мислення, тобто здатність використовувати наявні знання та вміння на вищому рівні, переносити їх у різні ситуації, застосовувати практично, робити правильні висновки. Які ж основи формування компетентностей на уроках української мови та літератури, використання яких методик та технологій сприятиме ефективності компетентнісного підходу на даних уроках, якою повинна бути позиція вчителя при здійсненні компетентнісного підходу до навчально-виховної діяльності? Саме на ці запитання постараємось знайти відповіді у даній розробці.
Практичний аспект діяльності учителя щодо формування ключових компетентностей особистості школяра

Теоретичні засади формування компетентностей на уроках української мови та літератури

У своїй діяльності вчителю-словеснику варто виділяти основні компетентності, на оволодіння якими спрямована освітньо-виховна робота.

Це зокрема:

  • комунікативна

  • соціальна

  • полікультурна

  • саморозвитку та самоосвіти

  • здатності до творчої діяльності

  • інформаційна

Варто зауважити, що багато вчених говорять про формування на уроках української мови соціокультурної та діяльнісної компетентності, тобто: об’єднують соціальну та полікультурну компетентність у соціокультурну; саморозвитку та самоосвіти, здатність до творчої діяльності, інформаційну – у діяльнісну компетентність.

Слід додати, що в основі уроків української літератури - формування читацької компетентності, яка поділяється на :

  • Загальнокультурну літературну

  • Інтерпретаційну

  • Ціннісно світоглядну

  • Комунікативну

  • Інформаційну

Про те, на що спрямована діяльність педагога–словесника можна дізнатись з таблиці, зміст якої варто використовувати під час планування

уроків та позаурочної роботи

Вид компетентностей

Шляхи формування компетентностей

1. Комунікативна

Вироблення в учнів умінь комунікативно виправдано користуватись засобами мови в різних ситуаціях. Формування й вдосконалення вмінь та навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності

2. Соціальна

Виховання свідомого ставлення учнів до свого майбутнього. До громадянського та суспільного життя міста, країни. Формування компетентнісно свідомого ставлення до свого здоров’я.

3. Полікультурна

Прилучення учнів через мову до культурних надбань українського народу і людства в цілому. Привчання учнів критично оцінювати події і вчинки людей, розуміти нестандартність кожної особистості, її неповторність, самобутність.

4.Саморозвитку та самоосвіти

Стимулювання до самостійного здобування знань, виховання самостійності учнів у пізнавальній діяльності. Саморозвиток особистості відповідно до вимог життя

5.Здатність до творчості

Створення умов для активної пошукової, дослідницької роботи, яка за своєю сутністю є творчою діяльністю

6. Інформаційна

Формування дослідницьких умінь й навичок, які передбачають використання допоміжної літератури, комп’ютерних інформаційних джерел – бажання й уміння орієнтуватися в інформаційному просторі



Формування компетентностей

через використання технології особистісно – зорієнтованого навчання

«Життя прекрасне, якщо кипить» - саме цьому сприяє використання новітніх інтерактивних технологій, які допомагають у формуванні життєво важливих компетенцій у школярів. Впровадження інновацій завжди змушують експериментувати, досліджувати. Технологія особистісно – зорієнтованого навчання (ОЗОН), допомагає вчителеві та учням творчо, на умовах співпраці визначати компетентнісні пріоритети, цінності. Використання цієї технології сприяє активізації самодіяльності учня, що спрямована на виховання компетентнісних рис. Важливе місце у процесі навчально-виховної діяльності на уроках відведено саме етапу цілевизначення та мотивування. Під час цих етапів учні мають можливість самостійно формувати чіткі цілі та стійку мотивацію. Учитель старається допомогти учням під час цілевизначення відчувати постійний зв’язок уроку із своїм сучасним та майбутнім. Серед подібних цілей пропонує :

  • проводити аналогії між зображеним у творі і баченим у реальному житті передбачувати можливість використання, розглянутих ситуацій в особистому житті

  • використати позитив літературного твору для самовдосконалення

  • спроектувати своє майбутнє у відповідності до обставин, в яких перебуває головний герой літературного твору

Учні, яким важко досягнути певних цілей або ж є сумніви в їх досягненні, дають відповідь на запитання «Що вам заважає досягти цілей в даний момент?»

Далі варто підбирати матеріал для індивідуальної роботи з учнями. Компетентнісно зорієнтованих цілей можна досягти через систему уроків, особливо ж через вивчення кількох аналогічних творів (література) або ж розділу, теми.

Варто застосовувати оптимальні педагогічні технології, які б проектували кінцеві якості особистості (учня), зокрема, це:

  • когнітивні (пізнавальні) - вміти відчувати навколишній світ, ставити питання, обґрунтовувати своє розуміння питання, вступати в змістовний діалог чи дискусію, робити висновки

  • креативні (творчі) – виявляти гнучкість розуму, фантазію, натхнення, мати свою точку зору, виявляти ініціативу, нестандартність, неординарність

  • оргдіяльнісні – уміння ставити мету й забезпечувати її досягнення, програмування дій, самоаналіз і самооцінка

  • комунікативні –здатність взаємодіяти з іншими суб’єктами і з навколишнім світом


Роль мотивації навчально-виховної діяльності на уроках

Перевірка ефективності способів мотивації навчальної діяльності – пріоритетний напрям творчого шукання вчених-методистів, вчителів – словесників. Тому спілкуючись зі своїми вихованцями учителеві варто знайти доцільні прийоми, створити таку навчальну ситуацію, яка спонукатиме школярів до зацікавленої роботи під час аналізу літературного твору і буде спрямована саме на формування компетентнісної орієнтації учнів. Наприклад, під час вивчення повісті І.Франка «Перехресні стежки» пропонувати учням 10 класу не лише змалювати перехрестя особистісних, професійних і громадянських якостей головного героя, його ідейних переконань, а й сформувати власну позицію і бачення себе в образі героя в сучасному світлі (соціальна компетентність). Важливо під час аналізу твору організовувати діалог учня з художнім текстом і спонукати до діалогу «учень-учень»(комунікативна компетентність). Під час підбору завдань старатися, щоб кожне допомагало учням глибоко зрозуміти особистісну значущість порушених письменником проблем, пов’язавши твір з власним життєвим досвідом. Аналіз літературного твору буде цікавим для школяра лише тоді, коли він пробуджує певні асоціації, пов’язані з його світосприйманням, життєвими проблемами, емоційними потребами. Спонукають до цього такі завдання:

  • Федько врятував Толю, взяв його провину на себе (оповідання В.Винниченка «Федько-халамидник») – займи позицію «за», «проти», «інше бачення» та обґрунтуй вибір

  • Чи можлива дана ситуація в наш час? Чому?

  • Склади таблицю рис справжнього лідера, керівника (І.Франко «Фарбований лис»)

  • Зваж на «терезах правосуддя» переваги головних героїв оповідання Є.Гуцала «Олень Август»

  • Чи добре «бути задоволеним собою»?- дати відповідь , використовуючи метод «відкрита трибуна» (І.Калинець «Хлопчик –фігурка, який задоволений собою»)

Ці завдання орієнтують учня на ідентифікацію себе з літературним персонажем, спонукають до глибокого усвідомлення психології героїв, створення власної інтерпретації моделей їхніх образів.

Формуванню творчої компетентності сприяє використання елементів рольової гри під час аналізу літературного твору ( Є. Гуцало «Олень Август», І.Франко «Фарбований лис», В.Винниченко «Федько-халамидник»). Саме це допомагає розвивати творчі здібності школярів і спонукає їх глибше усвідомити мистецьке явище. Усне перевтілення учня в героя твору, прогнозування власної поведінки за певних обставин сприяє формуванню здатності сприймати твір не тільки розумом, а й серцем, тобто враховувати такий важливий принцип шкільного аналізу художнього твору, як емоційність.

Формування мовленнєвої компетентності відбувається на уроках української літератури через використання елементів рольових ігор, створення проблемних ситуацій, які спонукають до дискусії, створюють високий рівень мотивації до навчальної діяльності. Саме з цією метою варто пропонувати учням сформулювати запитання, завдання, пов’язані з вивченим твором, зверненні до автора, літературного персонажа, однокласника.
  1   2

Схожі:

Інтерактивні технології на уроках української мови та літератури
Анотація. У статті описано досвід використання інтерактивних методів навчання на уроках української мови та літератури з метою активізації...
ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ за допомогою технології...
Відомості про автора: Дейнека Г. А. – вчитель української мови та літератури Божківського НВК
М.І. Паніна Вивчення іменника як частини мови на уроках
Дана робота складається з теоретичного та практичного блоку. Вона допоможе молодим спеціалістам з української мови талітератури застосувати...
На уроках української мови
У процесі вивчення української мови в початковій школі здійснюється початкова мовна освіта молодших школярів, їх розумовий і мовленнєвий...
Тренінг: «Формування творчої особистості шляхом реалізації комунікативної компетентності учнів»
Учитель-методист української мови та літератури Донецького ліцею №48 Степанець І. М
Формування високих естетичних вподобань на інтегрованих уроках з української мови та літератури
Методологічною засадою естетичного виховання є етика – наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною
Дидактичний матеріал по формуванню здоров’язберігаючої компетентності...
Автор: Олена Миколаївна Рябко – вчитель української мови і літератури КЗ «Гуляйпільськи колегіум «Лідер» Гуляйпільської районної...
Боліла Галина Миколаївна, вчитель української мови і літератури вищої категорії
Одним із вирішальних завдань освіти є формування національно свідомої особистості, гідної почесного звання громадянина України
На уроках української мови
Посібник "Дидактичний матеріал з розвитку мовлення на уроках української мови у 4 класі"
Уроках української мови Методичні рекомендації підготувала
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка