|
|
Скачати 2.45 Mb.
|
і.. реальності картину інших часів. Запропоновану модель історич-мїмо пізнання засновники Школи назвали "новою історією" або Новою історичною наукою". її становлення і поширення в умовах и ■ покійного" XX ст. розтягнулося на декілька десятиріч, а сама .....рина зазнала суттєвого розвитку та змін. Засновники Школи "Анналів" не встигли створити "класичні по іпірця" реалізації своєї доктрини. Ця роль припала т. зв. "дру-іим\ поколінню" Школи, зокрема її визнаному лідеру Фернану Бро-а. < (1902-1985). Проте виконати свій задум йому вдалося лише ми іч ілкінчення Другої світової війни. Дві його великі праці - "Се-i» тюмне море і світ Середземномор'я в епоху ФіліпаП" і "Мате-і'і.іи.іш цивілізація, економіка і капіталізм ХУ-ХУІІІ ст." (З томи) - I ШИЛИСЯ друком, відповідно, тільки наприкінці 40-х і в 60-70-х роті \ XX ст. Обидві праці стали конкретизацією методологічної доктрини "пової історії'", яка невдовзі отримала назву "структурної п Юрії" і стала популярною в багатьох європейських країнах. Бро-ці'ііінеі.кий приклад "структурної історії" називають також "гло-"і її.ною історією" через спробу представити суспільні трансформації на всій земній кулі. У центрі моделі історіобачення французького вченого стоїть . ішгеч суспільних проявів Людини в конкретному історичному часі і просторі. Людина є творцем історії як культури в широкому розумінні терміну - цивілізації. Події та особи залишаються на другому II ції і і, а на першому - взаємодія людей з навколишнім середовищем в процесі господарських стосунків, політичних, соціальних, культурних взаємин, повсякденному житті. Під час таких взаємин виникають і повільно змінюються економічні, політичні, соціальні і культурні структури, кожна з яких змінюється в рамках різного історичного часу. Ці суспільні структури, що є передусім свідо-місно-культурними феноменами, котрі виникають в процесі суспільних взаємин, чинять вплив на людські стосунки з різною силою. Одні структури є міцними і тривалими, а їхні зміни відбуваються у часі "великої тривалості"; до них належать уявлення про навколишній світ, цивілізаційні цінності. Менш стійкі структури змінюються дещо швидше - вони проходять у "часі середньої тривалості" - економічні стосунки, соціальні зв'язки. Ще інші - передусім політичні зміни - розгортаються у "часі короткого тривання". Усе це пов'язано з особливостями відображення і закріплення в людській свідомості певних стійких культурних уявлень (стереотипів). Завдання історика полягає у виявленні цих, часом невловимих і прихованих, структур свідомості, котрі, однак, визначають суспільну поведінку людей. Таке дослідження заторкує не факти й події, що лежать на поверхні, а вимагає проникнення у внутрішній світ людей, що творили ці явища. Воно більш складне, тому що вимагає іншого способу роботи з історичними джерелами з метою витягнення з них "прихованої"" інформації. Броделівський історичний синтез був протилежним марксистському моністичному уявленню про жорстку зумовленість всіх суспільних проявів незалежними від людей "зовнішніми" явищами об'єктивного світу - результатами людської діяльності. Він демонстрував відмінність протікання різних суспільних процесів, котра зумовлювалась особливостями їх відображення у людській свідомості. За таких умов можна було значно адекватніше пояснювати історичні явища, які не вписувалися у жорстку марксистську схему, а історична картина, що виникала, була багатоманітнішою і ближчою до минулої реальності. На прикладі "матеріальної цивілізації" Ф. Бродель показав, що економічні відносини охоплюють не просто "ринкові відносини", а включають в себе значно ширше коло взаємин - умови життя, трудову діяльність, потреби, харчування, одяг, медицину, техніку і технології, надії та ідеали, цінності і правила поведінки тощо. Така історія відкривала неоглядну перспективу для продовження досліджень за встановленим взірцем в напрямку вивченняіімигиклсішого життя", культурно-антропологічних вимірів історії......кі буття, в центрі якого перебувають структури свідомості як и. іпПрлжсиня структур суспільного буття в часі й просторі. Уривок з праці Ф. Броделя "Матеріальна цивілізація, економіки і капіталізм ХУ-ХУІІІ спи ": "Читач зауважить, що серед закономірностей я висував на і Мрший план ті, які залежали від характеру цивілізацій та культур, і 11-і книга не без причини називається "Матеріальна цивілізація" - і ні гиідомо обрана мова. Справді, цивілізації створюють зв'язки, ! цебто порядок, між тисячами благ культури, фактично різно- і Шерстних, на перший погляд чужих одне одному, - від тих, що по- ! і'їзані з духовним життям і розумом, до предметів і знарядь пов- і і чі* пенного життя" (Ф. Бродель. Матеріальна цивілізація, економіка і ( кііпіталізм XV—XVIII ст. Т. 1: Структура повсякденності: можли- і М ' неможливе / Пер. з фр. Г. Фіпіпчук. Київ, 1995. С 484). Модель "глобальної" і "структурної" історії справила величі ший вплив на розвиток західної історіографії, щоправда пере-НИЖію в її "структурній" частині. У 50-70-ті роки XX ст. чимало МОЛОДИХ на той час істориків зайнялися дослідженням різних соні І п.них структур як "зовнішнього" (соціальні групи, господарські і......пі процеси), так і "внутрішнього" (свідомісного) плану. Зму- іікіп співпрацювати з методологічним інструментарієм інших со-інінп.ііо-гуманітарних наук, невдовзі вони опинилися в дуже віддалених один від другого напрямах "нової історичної науки" (про іи і ітиметься далі). У першій половині XX ст. певні метаморфози відбулися з Марксистською історіографією на Заході. Вплив марксистської моделі історіописання мав свої привабливі сторони для багатьох чихідних дослідників старовини. Марксистський метод, однак, був підданий серйозному оновленню вже в працях неомарксистів міжво-гпного періоду (К. Каутський, Д. Лукач, К. Корш, А. Грамши, Франкфуртська школа та інші) і післявоєнних років. Під впливом здобутків снігової науки західні історики-марксисти поступово позбувалися уявлень про жорсткий соціально-економічний детермінізм в історії, надавали більшої ваги свідомісним процесам у визначенні мотивів соціальної поведінки людей. "Натхненниками" таких змін були ідеї М. Вебера, Е. Дюркгайма, психоаналіз 3. Фройда, доктрина Школи "Анналів" та інші. Водночас історики-марксисти зберегли критичне ставлення до капіталізму, увагу до соціального контексту суспільних змін, віру у телеологічний характер історичного розвитку. Результати вивчення соціальних процесів в різні історичні епохи, отримані західними істориками-марксистами, зокрема М. Доббом, Е. Томп-соном, Е. Гобсбаумом, А. Матьєзом, А. Собулєм, Ж. Лефевром, виявилися цінними для історичної науки, спричинили змістовні наукові дискусії у західноєвропейській історіографії 40-60-х років. З цього часу почалося зближення марксистського підходу з іншими науковими методами, що не могло не відобразитися на тематиці й методології праць західних марксистів. Показовим у цьому відношенні була праця відомого англійського історика У. Томпсона "Формування англійського робітничого класу" (1963), в якій було показано, що англійський пролетаріат був не тільки продуктом капіталістичної економіки, а й результатом певних соціальних і культурних процесів того часу. Звернення до свідомісних чинників неминуче усувало з праць прихильників марксизму марксівський соціальний детермінізм, "розмивало" межі між марксистським і немарксист-ськими підходами до історії. Яскравим прикладом такого зближення стала еволюція англійського марксистського часопису "Історична робітня" ("History Workshop"), заснованого 1976 p. Він 1982 змінив субназву з підкресленням його марксистського спрямування на нову - "журнал соціалістичних і феміністичних істориків" і проголосив намір вийти на широку фахову аудиторію. Загалом модерністська історіографія розвіяла міф про телеологічну закономірність і спрямованість історичного розвитку ("іс-торицизм"). Спираючись на досягнення інших наук, вона запропонувала нові взірці історичного пізнання, що грунтувалися на вивченні соціальних структур і свідомісних процесів. "Культурний" поворот в історіописанні був не випадковим, випливав зі здобутків інших наук про Людину, котрі все більшу увагу звертали на структури свідомості, що в них переломлюються набуті знання і навички, а також більш стійкі культурні стереотипи. Водночас поступово змінювалось уявлення про історика, який нібито здатний вийти за межі своєї суб'єктивності і здобути цілком "об'єктивні" знання. Історія все більше представлялася діалогом культур минулого і сучасності, в якому історик виступає фаховим посередником. 3. ()собливості інтелектуальної ситуації. На розвиток соціаль- .....\ мунітарного і загалом наукового знання в другій половині Ч Ч » і. вирішальний вплив зробили як глибокі суспільно-політичні 'міни, пов'язані з глобальним суперництвом політичних систем та і 'їїцерів (СІЛА і СРСР) і крах комуністичної системи, так і якісні ірушення у науковому осмисленні сучасного стану людства. Обид-и,і і нобальні чинники змусили вносити суттєві корективи у наукову і 11 > 11 її іу світу, систему соціальних цінностей, пріоритетів та орієнтині. Науково-технічна революція, яка розпочалася з кінця 1950-х рОКІВ і спричинила серйозні зміни у способах комунікації, обробці, Поширенні й використанні інформації ("комп'ютерна революція"), ниникненні нових технологій виробництва, матеріалів і джерел шерпі, врешті формування суспільних ідеалів (демократія, куль-і\|ніий плюралізм, ринкова економіка), поставила перед вченими шику складних проблем світоглядного плану. їх розв'язки, запропоновані представниками світової науки, виявилися до певної міри исочікуваними. За визначенням відомого сучасного французького філософа і наукознавця Жаклін Рюс, після Другої світової війни людство зустрілося з "крахом світогляду" і "початком ери невизначеності", які водночас кладуть початок "народження сучасного світу". Новітня сучасність, на її думку, - це "рух плюс невизначеність". Жаклін Рюс про "народження сучасного світу": "Очевидно, що вже протягом XIX сторіччя виникає рух, ! і який, висунувши на перший план відношення і відсунувши на іІ зацній речі, поступово заполонив усю нашу культуру, принісши І і свої ідеї й у нашу епоху масових комунікацій (...) Утворившись на руїнах цінностей XIX сторіччя, цей рух про- і і понує нові парадигми, які визначають думку нашого часу: склад- ! І ність, випадковість, відсутність стабільних підстав, непередбачува- | і нкть. Хоча відсутність основ не гальмує ані наукового пошуку, ані • ! практичної діяльності: ми увійшли в еру "активного нігілізму", і Всередині цього процесу на перший план висунулися інфор- і і мація та комунікація, вони управляють і контролюють усе поле | ; знань. Проблеми мови домінують над усім комплексом перспектив • І і запитань. Ми перебуваємо в самому осерді відношень, мереж, | І зв'язків та взаємин. В той час, коли науки і промисловість віддають і І перевагу технічним засобам, розвивають людські взаємини і ство- ] ■ рюють посередницький простір, між різними, раніше незалежними і ] дисциплінами встановлюються дедалі тісніші зв'язки (скажімо, ] і тепер немає чітко означених меж між історією і суспільними наука- | ] ми, між етнографією і соціологією). Навіть влада (Фуко, Крозьє) ] і перетворюється на просту взаємодію відношень. Етика і мораль по- | І трапляють у залежність від комунікативної діяльності (Габермас), ] і побудовану на засадах практичного раціонального розуму (...) І Таким чином, якщо зникають великі системи з глобальними | і претензіями, на світ народжуються взаємодії та відношення. Інфор- і і мація, комунікація, усвідомлення складності сьогодні визначають ] І мислення (...) і Система відношень, у кінцевому підсумку, є підмурком усіх І і механізмів сучасної думки" (Ж Рюс. Поступ сучасних ідей. Пано- і | рама сучасної науки / Пер. з фр. Віктор Шовкун. Київ: Основи, | . 1998. С. 626-627). На розвиток наукового пізнання в цілому значно вплинула т. зв. "історична школа" американських філософів - Т. Кун, С. Тул-мін, П. Фейєрабенд, І. Лакатос та інші. Ці вчені поставили проблему "історичності" всіх наукових знань. Томас Кун у праці "Структура наукових революцій" (1960) узагальнив розвиток наукового пізнання і дійшов висновку, що воно спрямоване на розв'язання "загадок", які виникають перед людьми у процесі пізнання природи і людини. Під час їх розв'язання дослідники створюють певні зразки (парадигми) знань, що на даному етапі пізнання дають змогу задовільно пояснювати навколишній світ. Ці знання, проходячи чергові стадії розвитку ((1) "нормальної науки", (2) "кризи" панівної парадигми внаслідок нестачі її засобів для пояснення новихnil шик ( і) "наукової революції"", що дозволяє задовільно пояс- .....іч і н поні факти, (4) "нормальної науки" з новою панівною ИИ|.....і мою), створюють нові наукові картини світу, які змінюють ЦІ і одну. І". Кун показав, що немає універсальних і абсолютних і>м. рий науковості і наближення до "істини", і що науку слід зав- .......чі язу вати з науковцями як суб'єктами, котрі, своєю чергою, ■ Продуктом певного культурного середовища та епохи, в межах ..... і приймають і пояснюють світ. "Історична школа" в науко- .........іі рслятивізувала об'єктивний зміст наукових знань як таких, Ійі I'livniiiH увагу насамперед на суб'єкта пізнання - вченого, а і ікп/її на його понятійний апарат. Подальший аналіз суб'єктивної пізнавальної діяльності до-і її пінка був пов'язаний зі здобутками французьких філософів у МІ /0-х роках XX ст., які відреагували на "ліву" хвилю в Західній < иропі і США (виступи робітників і студентів під лівацькими І і' ними). Низка французьких інтелектуалів, таких як Ж. Лакан, М Фуко, Ж. Дерріда, Р. Барт, Ж. Ф. Ліотар, Ж. Делюз, виступили з і і.......<�ою метафізичних уявлень про відповідність думки реальному і' \ 11 ю речей. Одним з перших Жак Дерріда запропонував здійснити і1 і .інструкцію метафізики", тобто провести реконструкцію проце-і \ іиорення теорій в науковому знанні і показати, що всі теорії не є н шипим знанням, а лише певними вербально-лінгвістичними і .пін трукціями, зав'язаними на культурний контекст суб'єкта. Та-• і їм чином, він спрямував увагу дослідників на вивчення процесу іиорсння і вживання теоретичних понять і категорій, котрі в своїй і \ і пості є раціональним твором людської свідомості. Жан Франсуа Ліотар рішуче заперечив проти довіри до т. зв. мстаоповідей" (тобто дискурсів, що спираються на універсальні к-орії), які не відображають всього багатоманітного спектру тих іп.ічснь, що надаються речам і явищам реального світу суб'єктами. Внаслідок цього деконструкція "наративу" поставила під великий сумнів "метаоповіді", котрі відображають лише частку сприйняття пликолишнього світу, і то частку дуже суб'єктивізовану. Деконструкція поступово перетворюється на спосіб розуміння не тільки науки, ідеології, політики, а й культури. Вона "розхитує" всю споруду категорій західноєвропейської думки - буття, і моріння, божественного, універсального, прогресивного тощо. ІІона ставить під сумнів існування емпірично-логічних основ будь-якої' істинності. Мішель Фуко запропонував нову епістемологію (теорію теорії пізнання). Він показав, що поняття, які вживають вчені, відображають відмінну дискурсивну практику е часовому і просторовому вимірах. Сукупності висловлювань одного дискурсу мають зовсім інше значення у другому. Відмінні дискурси закорінені в соціокультурній традиції і зв'язані з "епістемою" -метадискурсом, який задає рамки даному дискурсу. Тому всі дискурси "зав'язані" на мову і повинні вивчатися у своїй конкретності й автономності. Ще одним джерелом "сум'яття" в інтелектуальному просторі науки другої половини XX ст. став т. зв. "лінгвістичний зворот ". У першій половині століття на мову і логіку висловлювань (думки) вперше звернули увагу неопозитивісти, заклопотані наступом нео-кантіантських ідей (Віденський гурток 1929-1938 рр., М. Шлік, Б. Рассел, А. Н. Вайтгед, Л. Й. Вітґенштайн, К. Поппер та інші). Вони дали поштовх виникненню "аналітичної філософії"", в центрі якої постали проблеми мови як єдиного способу пізнання реальної дійсності. Займаючись спочатку логічним аналізом мови, насамперед її синтактичними аспектами, ці вчені прийшли до висновку про його недостатність і звернули погляди в бік лінгвістики. Поворот до мовознавства став одним з найважливіших елементів філософської думки у другій половині XX ст. Він дав змогу з'єднати світ речей і світ мислення (свідомості) та перевести їх у площину стосунків між об'єктом і суб'єктом: операції з конструювання світу тепер переходять зі сфери "трансцендентної суб'єктивності" у сферу граматичних структур (Ю. Габермас). Лінгвістика як наукове дослідження мови бере свій початок від "Курсу загальної лінгвістики" (1916) швейцарського мовознавця Фердінанда де Соссюра (1857-1913). Він заснував "чисту" лінгвістику, відокремивши її від філології і взявши за об'єкт вивчення не еволюцію мовних форм, а реальність мови самої по собі: виступив прихильником вивчення "структур" мови як системи, в якій лінгвістичні знаки визначаються лише у своїх відношеннях один до одного. Крім того, він розрізнив мову, що є суспільною, зовнішньою по відношенню до індивіда системою, який сам-один не може ні створювати, ні змінювати її, і мовлення, що є актом індивіда, котрий реалізує свою мовну здатність через правила суспільної домовленості, що складають мову. І lui о ідеї розвинула Празька школа (Р. Якобсон), Копенгаген-імиї і \ ртіж (Л. Єльмслев), французький соціолог Р. Барт (семіо-ІІПГІМ наука про знаки як частина лінгвістики). Представники •.........амряму створили і розвинули "структурну лінгвістику". |
|
План Природа і призначення процесу пізнання. Пізнання як процес відображення... Пізнання, як і свідомість в цілому, реально існує за допомогою мови. Пізнавальний процес відображає не тільки наявні у дійсності... |
1. Наука як об’єкт філософського пізнання Укл. С. О. Гнатуш, І. О. Добропас – Львівський національний університет імені Івана Франка, 2012. – 46 с |
|
Тема МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА Вступ в макроекономіку. Макроекономіка як галузь економічної науки. Предмет курсу "Макроекономіка". Об'єкт макроекономічної теорії.... |
Методика «Сходинки» Кожна сходинка має, тим самим, певну змістову характеристику. Дитина повинна поставити себе на одну зі сходинок і обґрунтувати свій... |
|
Тема Наука як об’єкт філософського пізнання Тема 14. Філософські проблеми екології. формування ноосферного мислення |
4. СТРУКТУРА НАУКОВОГО ЗНАННЯ Наука як система теоретичних знань. Специфіка теоретичного пізнання. Критерій науковості. Поняття суб’єкту, об’єкту та предмету природничо-наукового... |
|
1 ПРЕДМЕТ, МЕТОДОЛОГІЯ, ЗАВДАННЯ ТЕОРІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ З теоретико-пізнавального погляду об'єкт і предмет пізнання — феномени однопорядкові, вони належать до дійсності, що оточує нас,... |
В. Ю. Биков ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ Вочевидь, що кожна з цих складових повинна сьогодні знайти свій подальший розвиток, створити тим самим умови щодо реалізації завдань... |
|
ПИТАННЯ НА ДЕРЖАВНИЙ ЕКЗАМЕН Документознавство. Діловодство Документознавство як наука. Поняття «документ», його призначення і основні характеристики |
Кожна праця вимагає відповідної оплати, бо кожна людина повинна одягатися,... Для нарахування заробітної існують різні системи нарахування заробітної плати. Системи заробітної плати поділяються на декілька видів,... |