План: Предмет і завдання курсу "Ділова українська мова". Українська національна мова як основа культури українського народу, його державності. Соціальна функція мови. Поняття літературної мови


НазваПлан: Предмет і завдання курсу "Ділова українська мова". Українська національна мова як основа культури українського народу, його державності. Соціальна функція мови. Поняття літературної мови
Сторінка4/6
Дата02.04.2013
Розмір0.94 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
1   2   3   4   5   6
словесні штампи - слова і вирази, позбавлені образності, часто й одноманітно повторювані без урахування контексту, які збіднюють, знеособлюють мову [28, с. 60]. Колись ці вислови були яскравими, влучними, та з часом, від безконечного повторення у відповідних і невідповідних мовних ситуаціях перетворились у мертві "заготовки", зміст яких стерся, зблід, вивітрився [29, с. 63]. Напр., працівники пера (письменники), люди в білих халатах (лікарі), квіти життя (діти), зелений масив (ліс); приділити значну увагу, активна підтримка громадськості, предметний обмін думками, творча ініціатива мас, широкий загал тощо. Надмірно "заштампована" мова свідчить не тільки про досить обмежений словниковий запас мовця, а й про стереотипність та шаблонність його мислення.

40. Абревіатури та графічні скорочення, вимоги до їх уживання.

Абревіатура - складноскорочене слово, що утворюється з частин двох або кількох слів [66, с. 7]. Напр.: педфак (педагогічний факультет), держуніверситет (державний університет), США (Сполучені Штати Америки).

Правопис абревіатур має деякі особливості:

1. З великої літери пишуться абревіатури таких випадках:

- якщо вживаються на позначення одиничних установ: Укрінформ, Укрпрофрада, Укоопспілка;

- якщо утворені з початкових (ініціальних) букв, власних і загальних імен: АТС, КНР, НЛО, СНІД, НАНУ, АПН.

2. З малої букви пишуться абревіатури:

- утворені від родових назв: колгосп, агропром, фінвідділ, міськбуд;

- утворені з ініціальних букв загальних назв, що вимовляються як звичайні слова (без вставних звуків): вуз - до вузу, неп - в період непу, загс - у загсі.

3. До ініціальних скорочень типу ТЮГ при відмінюванні додається закінчення, яке пишеться з малої літери: у ТЮГу, на БАМі, до ВАКу.

Графічними називають скорочення, розраховані тільки на візуальне сприймання - м. Львів, п. Семененко, 150 км, 90 т тощо. 13 усному мовленні такі слова читаються повністю: місто Львів, пан Семененко, 159 кілометрів, 90 тонн.

Найчастіше на письмі скорочують:

- ініціали - І.Я. Франко (Іван Якович Франко), Л.В. Костенко (Ліна Василівна Костенко), М.В. Лисенко (Микола Віталійович Лисенко);

- загальні назви населених пунктів та адміністративно-територіальних одиниць - м. Житомир (місто Житомир), с. Василівка (село Василівка), родові назви географічних об'єктів - оз. Світязь (озеро Світязь);

- допоміжні позначки для кращого сприйняття письмових текстів: див. (дивись), напр. (наприклад), і т. ін. (і таке інше), і т..д.. (і так далі), пор. (порівняй, порівняймо);

- різноманітні назви мір та одиниць вимірювання - кг (кілограм), см (сантиметр), г (грам), л (літр); Вт (ватт), В (вольт), А (ампер) тощо.

Слід пам'ятати про те, що інколи одні й ті ж самі графічні скорочення відповідають різним повнозначним словам, напр.: р. - річка й рік, с. - село, сторінка, ст. - сторіччя й сторінка.

Узагальнення

Тож уміле й доречне використання різних пластів лексики сучасної української мови неабияк збагачує мовлення модерного фахівця. Урізноманітнення мовлення можливе при засвоєнні та подальшому застосуванні явищ полісемії, синонімії, антонімії, омонімії, паронімії. Важливими елементами мовлення сучасної ділової людини є мовні штампи, сталі вирази, абревіатури та графічні скорочення.

41. Рід іменників у назвах посад, професій, звань.V Іменник як частина мови володіє формами трьох родів: чоловічого (учень, ліс), жіночого (студентка, парта) й середнього (місто, море). Невелика кількість іменників першої відміни належать до так званого спільного роду (листоноша, суддя, староста, сирота, нероба, плакса, бідолаха, Шура, Саша тощо). У таких випадках рід визначається залежно від статі особи, про яку йдеться: маленька сирота (жіночий рід) - маленький сирота (чоловічий рід); Саша співав (чоловічий рід) - Саша співала (жіночий рід).

Форма роду іменників визначається таким чином:

1. Оскільки в діловому спілкуванні підкреслюється не стать людини, а її службове й соціальне становище (54, с. 145], то в офіційно-діловому мовленні перевага надається формам чоловічого роду: філолог, психолог, терапевт, педагог, фізик; міністр, професор, доцент, асистент, декан, директор, проректор; генерал-майор, адмірал, маршал, єфрейтор та ін.

2. Якщо в тексті йде мова про жінку, що обіймає певну посаду або має якесь звання, то категорія роду передається синтаксичними засобами: іменники на позначення посади, професії або звання вживаються у формі чоловічого роду, а залежні слова - у формі жіночого: доктор філологічних наук Плющ Марія Яківна, старший лаборант Семенова Юлія Дмитрівна, директор школи Бродецька Віра Михайлівна.

3. У ділових паперах не можна вживати словосполучення типу наша директор виступила, старша лаборант захворіла, нова професор запропонувала.

4. Додатковим засобом підкреслення жіночої статі особи, про яку йдеться в реченні, є відповідна форма присудка, що в таких випадках координується не з підметом, а з прикладкою: Доктор філологічних наук Плющ Марія Яківна виступила на засіданні спеціалізованої вченої ради. Терапевт Петренко М.Т. розповіла про нові методи профілактики грипу.

5. При відсутності прикладки присудок уживається у формі чоловічого роду, навіть якщо мають на увазі жінку: Доктор філологічних наук виступив на засіданні спеціалізованої вченої ради. Терапевт розповів про нові методи профілактики грипу.

6. Допускається вживання іменників у формі жіночого роду тоді, коли вказівка на стать є необхідною, а іншими засобами цього досягнути не можна: тріумф українських спортсменок, гастролі славетної балерини.

42. Уживання деяких форм іменників у діловій мові

Якось студент поклав на стіл декана заяву, що починається так: У зв'язку з день народження брата... Та чому ж день, якщо логічним є питання: у зв'язку з чим? (не у зв'язку зі що?). Чуємо по радіо: у той же день прибув до міста Житомир (замість Житомира). Поступово розмовні варіанти проникають і в писемне мовлення, заявляють невластиві форми: статтів (замість статей), солдат (замість солдатів), знаннів (замість знань) тощо.

Є потреба нагадати, що українська мова належить до флективних мов , тобто мов, для яких властиве відмінювання, зміна закінчень за відмінками слів, що належать до певних частин мови — цей термін натякає на зміну форми слів залежно від значення, яке вони виражають. В українській мові розрізняють 7 відмінків в однині та множині: Називний — хто ? що? Родовий—кого? чого? Давальний —кому? чому? Знахідний — кого? що? Орудний—ким? чим? Місцевий — на (у) кому? на (у) чому? Кличний — хто? що?

що стосується кличного відмінка, вважається, що питання до нього не ставиться, що іменники у формі цього відмінка є поза синтаксичним зв'язком однак його давня історія доносить І смисловий зв'язок його з присудком. Кличний відмінок виражає звертання до особи в художньому стилі—і до іменників з предметним чи абстрактним значенням: дубе, лісе, долино, поезіє.

І. Давальний відмінок однини іменників II відміни

1. У давальному відмінку іменників чоловічого роду II відміни вживаються паралельні закінчення -ові, -еві (-єві) і -у -ю писати дядькові (дядьку). Для назв істот закінчення -ові, -еві (-єві) є найуживанішими.

2. Якщо в тексті поряд стоять кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, рекомендується вживати варіативні форми: Завтра начальникові головного управління Данилу Богдановичу Триндирівському виповнюється п'ятдесят (О. Мірошниченко).

3. Для іменників середнього роду типовим є закінчення -у (-ю). Іменникам із суфіксом -к-, які означають істот, властиві паралельні закінчення -ові і -у: ягнятк-ові (-у). Варіантні форми утворюють окремі іменники і назви неістот: серц-ю (-еві)

43. Віддієслівні іменники - це іменники, що структурно й семантично мотивуються дієслівними основами. Віддієслівні іменники - назви осіб об'єднують:

1) назви особи як виконавця певної дії або роду її заняття: читач, відвідувач, дослідник, рахівник, складальник, кравець;

2) назви особи як носія певної процесуальної ознаки, що визначає її поведінку: бунтар, прохач, попихач, утискувач, критикан, трудівник, звитяжець. Віддієслівні іменники - назви дій, станів, процесів, на відміну від дієслів, вказують не на конкретну дію, а лише створюють про неї загальне уявлення (розповідь, читання).

Розщеплений присудок - це заміна простого дієслівного присудка (оперувати, допомагати) на складений іменний, побудованого за схемою "допоміжне дієслово й віддієслівний іменник" (проводити операцію, надати допомогу).

Розщеплені присудки активно використовуються в офіційно-діловому стилі, тому що вони мають ряд переваг:

* чимало розщеплених присудків не мають однослівний відповідник (здійснити захід, виявити увагу тощо);

* подеколи розщеплені присудки розійшлися у значенні з однослівним відповідником (переговорити вести переговори, проводити змагання - змагатися);

* дієслово, що входить до складу розщепленого присудка, може вказувати на додаткові семантичні нюанси (давати й надавати, проводити й здійснювати тощо);

* складовою частиною розщепленого присудка часто виступає віддієслівний іменник - офіційний термін, який точно кваліфікує певне явище: наїхати - зробити наїзд (наїзд - це юридичне найменування типу правопорушень);

* до складу розщепленого присудка можна ввести різноманітні означення (надати допомогу - матеріальну, психологічну, грошову, моральну, юридичну тощо).

44. В українській мові розрізняють два ступені порівняння — виший і найвищий, які можуть виражатися простими (синтетичними) і складеними (аналітичними) формами. Ступені порівняння властиві тільки якісним прикметникам.

1. Виший ступінь порівняння

1. Проста форма вищого ступеня утворюється додаванням суфіксів -іш- або -ш- до основи чи кореня звичайного ступеня прикметника:надійний — надійніший, поганий — гірший.

2. Окремі прикметники утворюють паралельні форми вищого ступеня: тонший — тонкіший.

3. У розмовному і художньому мовленні прикметники вищого ступеня іноді вживаються в усіченій формі: А сонце, як і літом, радісно-блискуче, а небо — ще синіш.

4. Складена форма вищого ступеня утворюється поєднанням слів більш, менш і звичайної форми якісних прикметників: більш дошкульний, менш важливий.

5. В українській мові нормі відповідає вживання вищого ступеня порівняння з прийменником (від, за, порівняно з, проти) або зі сполучником (ніж, як).

Найуживанішими є стилістично нейтральні конструкції з прийменником від і сполучником ніж. Рідше вживаються конструкції із сполучникомяк, що також відзначаються стилістичною нейтральністю. Сполучення вищого ступеня порівняння з прийменниками за : проти характерне для розмовного мовлення. Науковим й офіційно-діловим стилями обмежене використання конструкцій з прийменником порівняно з.

II. Найвищий ступінь порівняння

1. Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням префікса най- до форми вищого ступеня: найдобріший, найсмачніший. Перед цим префіксом для підсилення якості вживаються частки як, що: якнайшвидший, щонайлегший.

45. Числівник – це слова,що означать певну кількість або порядок предметів при лічбі.

1. За значенням, структурно – граматичними властивостями та характером вживання числівники поділяютьсяна два розряди: кількісні та порядкові.

- Кількісні числівники відповідають на питання, скільки?

- Порядкові – відповідають на питання, котрий за порядком?

• Кількісні числівники поділяються на чотири групи: власно-кількісні позначають кількість предметів у цілих одиницях.

• Неозначено-кількісні позначають загальну кількість точно не вказує. Ці числівники співвідносні прислівниками;

• Кількісно-збірні позначають кількість предметів у їх сукупності, як одне ціле (двох каченят). Ці числівники легко з'єднують наприклад: семеро одного не чекають.

• Кількісно-дробові позначають дробові величини: п'ять шостих, дві третіх.

Ці групи числівників функціонують у математиці, частково в офіційно – діловому стилі мовлення.

2. За будовою кількісні числівники діляться на три групи: прості, складні, складені

- Прості – однослівні: одна, п'ять, сто.

- Складні числівники утворюються з двох чисел, з'єднавших в одне слово: чотирнадцять, двісті.

- Складені числівники, що складаються з двох і більше простих або складних, окремо взятих слів: двадцять п'ять, сто двадцять чотири..

46. Числівник

Числівник - це самостійна частина мови, що означає число, кількість та порядок предметів при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?За типами відмінювання числівники поділяються на кілька груп:

1. Числівник один; 2. Числівники два, три, чотири; 3. Числівники від п'яти до двадцяти і тридцяти; 4. Числівники сорок, дев'яносто, сто; 5. Числівники п'ятдесят – вісімдесят; 6. Числівники двісті – дев'ятсот;

Відмінювання числівника один

Чол. рід сер. рід жін. рід множина

Н. один одне одна одні

Р. одного однієї одних

Д. одному одній одним

З. одного одну одних

О. одним одною одними

М. …одному …одній …одних

Порядкові числівники відмінюються як прикметники. Числівники перший, другий відмінюються як прикметники твердої групи, а числівник третій - як прикметники м'якої групи.

Множина

Н. перші

Р. перших

Д. першим

З. перші

О. першими

М. перших

47. Займенники в ділових паперах

В офіційно - діловому стилі займенники використовуються не так активно, як в інших стилях. Це повязано з граматичною природою вказаної частини мови, адже займенник узагальнено вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Срмоузагальненість значення займенників, їх семантичне неконкретність може призвести до викревлення змісту висловлення і плутанини наприклад: Мати попросила дачку налити собі води (не зрозуміло, кому потрібна вода: матері чи дочці). Указані властивості займенників не допускають їх активного застосування в офіційно-діловому стилі. Окремі займенники треба вжити залежно від значення: кожний - усі по одному. В офіційно - діловому мовленні у складнопідрядних реченнях, в головній частині яких мова йде про предмет або особу, використовуються сполучні слова що, який, а не котрий: брати участь в укладанні міжнародних договорів, що стосуються міста. Як правило, сполучне словощо вживається стосовно предметів, а який - істот. У діловому мовленні перевага віддається формі множини особових займенників. За українською мовною традицією, займенник, який вказує на дійову особу, у реченні вживається, як правило, у називному відмінку: ми підписали.

Ввічлива форма займенників У листах запрошеннях тощо використовується ввічлива форма займенника Ви (Вас, Вам), коли звертаються до однієї посадової особи.

48. Дієслово: форми часу, виду й способу у ділових паперах.

Дієслово - частина мови, що означає дію або стан предмета як процес [67, с. 258]. Виділяють три дієслівні способи: дійсний, умовний і наказовий. Дійсний спосіб дієслова називає реальну дію, яка відбувалася, відбувається або відбуватиметься, напр.: читав, питала, читаємо, питають, будеш читати, писатимете. Умовний спосіб дієслова означає дію, що може відбутися за певної умови (читав би, вивчила б, зробили б). Наказовий спосіб дієслова виражає спонукання до дії через прохання, наказ, побажання, пораду тощо (працюй, пишіть, зробімо).

Тільки в дійсному способі дієслова можуть змінюватися в часі -теперішньому, майбутньому, минулому й давноминулому. Категорія часу виражає відношення дії до моменту мовлення [67, с. 277].

Дієслова в теперішньому часі виражають або дію, що збігається з моментом мовлення про неї (пишу, читаємо); або дію тривалу чи постійну (сонце заходить, час іде). Дієслова в майбутньому часі називають дію, що відбудеться після моменту мовлення (вивчатиму, виконають, будемо посміхатися, переможемо). Дієслова минулого час називають дію, яка відбулася до моменту мовлення (вивчав, виконала, посміхалося, перемогли). Зрідка вживаний в українській мові давноминулий час означає дію, що відбулася або відбувалася раніше іншої минулої дії [7, с. 139]: вивчав був, виконала була. В офіційно-діловому мовленні переважають форми третьої особи множини теперішнього часу: наполягаємо на виконанні роботи, доводимо до вашого відома, запрошення надсилаємо поштою тощо.

Для всіх дієслівних форм є характерною й категорія виду, що виражає відношення дії до її внутрішньої межі й результату [7, с. 125]. Розрізняють дієслова доконаного й недоконаного виду. Дієслова доконаного виду вказують на завершену, результативну дію, що має внутрішню межу, напр.: вивчив, розповім, виконаєте; дієслова означають незавершену дію, котра немає внутрішньої межі, напр.: вивчав, розповідатиму, виконуєге. В офіційно-діловому мовленні використовуються обидві форми дієслівного виду. При творенні форми майбутнього часу дієслів, недоконаного виду слід; надавати перевагу складеним формам, напр.: будуть здійснюватися, буде розпочинатися, а не здійснюватимуться, розпочинатиметься) [28, 158].

49. Прийменник: вибір прийменників у документах. 
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Визначте...
Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує
Питання до іспиту з курсу «Українська мова за професійним спрямуванням»
Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
Творча робота у номінації
Народ, держава, мова це поняття нероздільні. Без мови немає народу, а без народу не існує мови. Наша рідна українська мова то мова...
Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм....
Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами
Урок розвитку зв’язного мовлення №1 Творчий переказ тексту «Відпочинок на морі»
Державний Гімн України. Мова — жива скарбниця історії народу. Мова і мовлення. Збагачення мови новими словами. Утворення нових слів....
Питання до МК-2 для студентів ІІІ курсу з дисципліни «Українська...
Поняття мовної норми. Види мовних норм. Орфоепічні норми української літературної мови
Тема Державна мова мова професійного спілкування 11
Поняття національної та літературної мови. Значення мови в житті суспільства та людини 17
Кваліфікаційних завдань, який пропонується для проведення атестаційної
Чальних програм предметів професійно-технічного циклу з професії: організація діловодства, ділова українська мова, машинопис, ділова...
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання
Українська мова є державною мовою України, що перед­бачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Знання цієї...
Урок №1 Клас 5 Тема. ЗНАЧЕННЯ МОВИ В ЖИТТI СУСПIЛЬСТВА. УКРАЇНСЬКА МОВА ДЕРЖАВНА МОВА УКРАЇНИ
Тема. ЗНАЧЕННЯ МОВИ В ЖИТТI СУСПIЛЬСТВА. УКРАЇНСЬКА МОВА ДЕРЖАВНА МОВА УКРАЇНИ
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка