Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання
|
|
Скачати 1.23 Mb.
|
Навчально-практичне виданняМіністерство освіти і науки України Головне управління змісту освіти Академія педагогічних наук України Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання УКРАЇНСЬКА МОВА 5—11 класи ЗатвердженоМіністерством освіти і науки України(Лист Міністерства освіти і науки України №1/11-3580 від 22.08.2001 р.) Програми підготували О. Біляєв, Н. Бондаренко, А. Ярмолюк © Міністерство освіти і науки України, 2001 © Академія педагогічних наук України, 2001 Електронна версія Інститут засобів навчання АПН України ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА Українська мова є державною мовою України, що передбачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Знання цієї мови дає змогу учням прилучитися до надбань культури українського народу. Мета курсу української мови в школі з російською мовою навчання полягає у виробленні в учнів умінь і навичок вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами української мови — її стилями, формами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння, письмо). Навчальні завдання:
Виконання цих завдань забезпечується через наявність в змісті курсу основних відомостей про мову і мовлення та норм літературної мови, переліком вимог щодо знань і навичок учнів. Зміст програми диференційовано за трьома взаємозв'язаними змістовими лініями: лінгвістичною, комунікативною та українознавчою. Мовна лінія визначає особливості фонетичної, лексичної, словотворчої, граматичної та правописної систем української мови. До її складу входять ключові питання фонетики, лексикології і фразеології, будови слова та словотвору, морфології і синтаксису, орфографії і пунктуації. Йдеться, зокрема, про вимову звуків та позначення їх буквами (у зіставленні з російською мовою), особливості українського словотворення, рід іменників, кличний відмінок, правопис частин мови, побудову речень різних видів тощо. Комунікативну лінію складає система мовленнєзнавчих понять та практичних умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння, письмо). Основні відомості, що насамперед потребують вивчення — мова і мовлення, адресат мовлення, стиль і тип мовлення, монолог і діалог (полілог), український мовленнєвий етикет. Головне завдання — розвиток в учнів уміння вільно спілкуватися українською мовою в різних мовленнєвих ситуаціях. Чільне місце на заняттях має відводитися розвиткові усного мовлення учнів, особливо діалогічного як частіше вживаного, підвищенню культури їхнього мовлення та стилістичної грамотності. Взагалі, cтилістика повинна супроводжувати вивчення всіх розділів програми, починаючи від фонетики і закінчуючи синтаксисом. Українознавча лінія реалізується головним чином у змісті вміщених у підручнику та дібраних (складених) учителем практичних завдань і вправ, у тематиці усних висловлювань та творів учнів і підпорядкована вихованню всебічно розвиненої особистості, громадянина незалежної України. Особливо багато важить залучення текстового матеріалу, пов'язаного з історією держави, її символами, способом життя українського народу, його культурою. Значне місце на заняттях з мови мають посідати тексти, що висвітлюють менталітет українців, характерними особливостями якого є честь, справедливість, патріотизм, совісність, шанобливість, повага до праці і людей праці, до матері, жінки-берегині, а також милосердя, доброта, співчуття до людського горя, бережливе ставлення до природи, землі-годувальниці, господарність, скромність, безкорисливість, мир і злагода між людьми. У програмі подається перелік орієнтовних тем з розвитку зв'язного мовлення. Програма складається з таких частин: 1) відомості про українську мову та норми літературної мови; 2) зв'язне мовлення; 3) вимоги до знань і вмінь учнів. У першій частині програми подано основні лінгвістичні поняття, вимоги до роботи над орфоепічними і граматичними нормами української літературної мови, правила орфографії та пунктуації. Відомості зі стилістики подаються не окремим розділом, а включені до розділу «Зв'язне мовлення». Програма передбачає вивчення таких лінгвістичних понять, фактів і закономірностей, які забезпечують необхідний для учнів обсяг знань з української мови. Ці знання є основою для формування правильного уявлення про структуру української мови в усій сукупності її виявлень, забезпечують оволодіння літературним мовленням. До програми включено також конкретні вимоги щодо змісту роботи з культури мовлення. У доборі відомостей, які стосуються норм української літературної мови, враховувалися найбільш поширені в мові учнів недоліки. Взаємозв'язки між розділами науки про мову встановлюються зіставленням засвоєних мовних явищ і тих, що вивчаються, супровідних зауважень учителя і висновків учнів. Важливе пізнавально-практичне значення має розкриття наявних між мовними явищами різних рівнів взаємозв'язків (лексики і словотвору, словотвору і морфології, морфології і синтаксису, орфографії і фонетики, орфографії і морфології, пунктуації і синтаксису та ін.). Це допоможе учням усвідомити системний характер мови, специфіку кожного явища, яке вивчається, що необхідно для здобуття глибоких і міцних знань. Передбачено вивчення ряду тем із загального мовознавства. Виховні можливості курсу забезпечуються наявністю в ньому загальних відомостей про українську мову, її розвиток, значення в житті людини, суспільства, місце серед інших мов світу, зокрема слов'янських. Дуже важливо виховувати в учнів почуття прекрасного засобами предмета. Естетичне виховання в процесі вивчення української мови не може зводитися до епізодичних бесід учителя з учнями про її особливості чи до виконання окремих завдань і вправ, а передовсім має полягати у формуванні поняття прекрасного в мові, розвитку в учнів потреби вдосконалювати власне мовлення. Заняття з мови мають сприяти розвиткові логічного мислення учнів, умінь аналізувати, зіставляти, порівнювати та узагальнювати мовні явища; наводити потрібні приклади, докази, робити висновки; добирати і систематизувати матеріал відповідно до теми та основної думки висловлювання; будувати логічно правильне і композиційно завершене висловлювання; складати план виступу, тези, конспекти. У процесі навчання української мови учні повинні оволодіти вмінням самостійно здобувати знання, працювати з навчальною літературою, словниками, довідниками, контролювати правильність і доцільність своєї мовленнєвої діяльності. Навчання української мови в російській школі має проводитися паралельно із заняттями з російської мови (опора на подібне в обох мовах — транспозиція та врахування відмінностей з метою попередження і подолання міжмовної інтерференції). Якщо вивчається схожий в українській і російській мовах матеріал, обсяг теоретичних відомостей повинен бути мінімальним, а пояснення лаконічним. Це дасть змогу вивільнити час для роботи над складнішими темами, в тому числі специфічним для української мови матеріалом, більше уваги приділити вправам з розвитку мовлення. Вивчення частково подібних чи протилежних фактів і явищ проводиться із застосуванням прийомів зіставлення і порівняння, що полегшить учням засвоєння теоретичного матеріалу, оволодіння нормами літературної мови, сприятиме розвиткові їхнього мислення і мовлення. При зіставленнях акцент важливо робити на таких специфічних особливостях української мови як милозвучність, багатство словотворчих засобів, наявність африкатів, дієслівних форм на -но, -то, своєрідна побудова словосполучень і речень та ін. Оскільки українська мова, що функціонує в країні і, зокрема в школі, і досі багато в чому залишається препарованою, «узгодженою» з російською, значною мірою втрачається її самобутність і привабливість. Обмеження у вжитку власне української лексики, української фразеології, заміна їх російськими відповідниками, міжмовна уніфікація не дають змоги репрезентувати державну мову в усьому її розмаїтті та багатстві барв. Через це важливе значення матиме залучення до занять з мови, крім наявного в підручниках, текстового (мовного) матеріалу, що містить власне українську лексику і фразеологію, властиві гарній мові і такому ж мовленню граматичні форми і синтаксичні конструкції. В результаті в активному словнику учнів мають з'явитися такі слова як берегиня, варто, водограй, передплата, майдан, сукня, осоння, часопис, ґречний, чемний, крислатий, ошатний, відписати (відповісти комусь листовно, заповісти щось), започаткувати, зголоситися, надихати, нездужати, ображатися, побратися (одружитися), попри (незважаючи на) і багато інших. Так само сприятимуть збагаченню мовлення учнів, робитимуть його красивим та експресивним вправи, що містять семантично усталені неподільні словосполуки — фразеологізми, на які багаті український фольклор, твори красного письменства: битий (уторований) шлях, даватися взнаки, збити з пантелику, з давніх-давен, сягнути думкою, накивати п'ятами, наріжний камінь, піднести гарбуза, щира розмова та ін. У системі практичних завдань і вправ чільне місце на заняттях з мови повинні посідати конструктивні і творчі вправи, пов'язані з розвитком мовлення учнів, а також роботи щодо відновлення деформованого тексту, редагування, виправлення допущених мовленнєвих недоліків і помилок, переклад з російської. Формулюванню завдань до вправ бажано надати проблемного характеру, спрямувати на розвиток пізнавальної активності і самостійності учнів: «Що треба зробити, щоб текст набув більшої виразності?», «Поміркуйте, як краще завершити твір-роздум», «Чому слово юний пишеться з одним -н?», «Доведіть, до яких частин мови належать слова читати і читання», «Як відрізнити прикметник від дієприкметника?» У календарному плані вчителя має бути передбачене систематичне повторення ключових питань курсу, пов'язаних передусім з відомостями про усне і письмове мовлення (тема й основна думка висловлювання, текст, стилі і типи мовлення, побудова творів різних видів та ін.). Багато важитиме також повторення найсуттєвішого з фонетики, лексики, будови слова та словотвору, граматики, стилістики та правопису. Навчання має бути інтенсивним, тобто напруженим, дійовим, а головне — продуктивним, таким, що забезпечує досягнення вищого кінцевого результату — міцного засвоєння учнями знань з предмета, формуванню у них практичних умінь і навичок, необхідних для вільного володіння мовою. Один з основних шляхів інтенсивного навчання української мови — застосування різних способів структурування навчального матеріалу з використанням узагальнюючих таблиць і схем, що містять головні теоретичні відомості і факти мови, об'єднані узагальненою темою уроку. Подібний в українській і російській мовах матеріал доцільно структурувати великими, логічно завершеними частинами (виділені в програмі окремими абзацами). Так, питання про словосполучення (5-й клас), замість традиційного вивчення як незнайомого учням матеріалу або розосередженого його подання протягом кількох уроків з опорою на знання, здобуті учнями з російської мови, може опрацьовуватися на основі об'єднання відомостей про цю синтаксичну одиницю в укрупнену, логічно завершену частину. У підручнику з української мови подано знайому учням з російської мови таблицю «Відомості про словосполучення». Користуючись раніше здобутими знаннями, діти відповідають на запитання:
Виконуються вправи, що передбачають практичне використання знань про словосполучення і, головне, засвоєння слів тієї чи іншої лексичної групи та граматичних норм поєднуваності слів у словосполученні. Після цього учні перекладають словосполучення з російської мови на українську, складають з ними речення. Робота завершується художнім описом із використанням поданих словосполучень. Окремі факти та явища, які є специфічними для виучуваної мови, винятки з правил повинні засвоюватися на наступних уроках або, залежно від характеру й обсягу матеріалу, на окремо відведеному уроці. Частково подібний матеріал, засвоєння якого пов'язане з певними труднощами, вивчається порівняно невеликими дозами, по одному-два параграфи за урок, як зазвичай практикують у школах. Окремого підходу вимагають протилежні явища: їх слід вивчати спеціально, в зіставленні з російською мовою. З розширенням матеріалу, крім логічної структурності та смислової викінченості, слід ураховувати доступність пропонованого обсягу знань для учнів, можливість утримання його в пам'яті, а також рівень осмислення і засвоєння. Як свідчить досвід, вивчення мовного матеріалу розширеними частинами забезпечує якість знань, їх системність. В учнів формуються так звані узагальнюючі поняття, дуже важливі у навчанні. Завдяки компресії програмового матеріалу з'являється можливість планувати систему різнотипних уроків у межах конкретного розділу курсу з урахуванням тісного зв'язку в організації занять з російської мови. Досі практикувались і практикуються здебільшого уроки вивчення нового матеріалу і порівняно рідше — інших типів. Вивільнення навчального часу дає змогу урізноманітнити заняття, підвищити якість навчання. Значних змін зазнають зміст, зовнішня і внутрішня організація, технологія уроків. Унаслідок систематичного використання узагальнюючих таблиць і схем досягається економія навчального часу, активізація пізнавальної діяльності учнів. Програмою передбачено вивчення таких мовних понять, фактів і закономірностей, які забезпечують необхідний для учнів обсяг знань з української мови. Ці завдання є основою для формування правильного уявлення про структуру української мови в усій сукупності її проявів, забезпечують оволодіння літературним мовленням. До програми включено також конкретні вимоги щодо змісту роботи з культури мовлення. У доборі відомостей, які стосуються норм української літературної мови, враховувалися найпоширеніші у мовленні учнів недоліки. Деякі з помилок, зокрема, зумовлені впливом місцевих говірок, не враховані програмою, проте працювати над ними вкрай необхідно. Засвоєння учнями норм літературної мови потребує детального аналізу вчителем орфоепічних, лексичних, граматичних та інших помилок у їхньому мовленні. Програма побудована в основному за лінійним принципом, який порушується лише в одному випадку: перед систематичним курсом подано відомості з синтаксису і пунктуації. Поряд із відомими з початкових класів учні зустрінуться з новими для них питаннями, якими є поняття про словосполучення, граматичну основу речення, види речень за метою висловлювання, додаток, означення, обставини як другорядні члени речення, безсполучникові складні речення, пряма мова перед словами автора та ін. Знання із синтаксису та пунктуації забезпечать вивчення наступних розділів — фонетики, лексики, словотвору, морфології — на синтаксичній основі, створять умови для подальшої роботи над структурою речення і формуванням пунктуаційних навичок. Уміння користуватися правилами пунктуації, до яких часто доведеться звертатись учням у мовній практиці, стануть у пригоді особливо під час написання переказів і творів. Вивчення програмового матеріалу будується з урахуванням міжпредметних зв'язків. Це сприятиме поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню світогляду учнів, формуванню в них умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів. Шкільний курс української мови єдиний з 1-го до 11-го класу, тому вчитель, який працює в 5—11-х класах, повинен знати обсяг відомостей про мову та вміння, набуті учнями в початкових класах. У другій частині визначається зміст роботи над формуванням в учнів уміння самостійно будувати зв'язні висловлювання. Вона містить:
Учні ознайомлюються з такими мовленнєвими поняттями: спілкування і мовлення, текст, стилі і типи мовлення та ін. Основними видами робіт є перекази, твори, ділові папери, переклади, які проводяться у тісному взаємозв'язку і в єдиній системі: від переказу до твору того ж типу і стилю мовлення. Однак, беручи до уваги загальну підготовку класу, а також враховуючи рівень орфографічної грамотності учнів, учитель може протягом першого півріччя в 5-му класі орієнтувати учнів на роботу з аналізу текстів, що даються в підручнику для уроків зв'язного мовлення, на створення усних переказів і творів, а письмово відпрацьовувати лише окремі частини (фрагменти) творчих робіт (початок, закінчення твору, опис окремого предмета та ін.). Для активної мовленнєвої діяльності учнів серед тем творів доцільно надавати перевагу таким, які безпосередньо пов'язані з реальним життям учнів, цікавлять їх, викликають прагнення поділитися думками, висловити побажання, пропозиції та ін. Ефективність роботи з формування в учнів комунікативних умінь тісно пов'язана з умінням добирати мовні засоби, які найбільше підходять для певної ситуації спілкування. Заняття з української мови треба будувати так, щоб учні мали змогу виступати з усними повідомленнями, різними за стилями і жанрами; допомагати їм оволодіти культурою мовленнєвого спілкування, мовним етикетом (уважно, не перебиваючи, слухати співбесідника, переконливо відповідати на запитання). Формування в учнів умінь і навичок зв'язного мовлення тісно пов'язане з іншими напрямами роботи з розвитку мовлення:
усного і писемного мовлення учнів проводиться систематично, на кожному уроці. У доборі слів учитель орієнтується в основному на тематику майбутніх переказів і творів, мовний матеріал підручника, на тексти художніх творів з літератури, які вивчаються у конкретному класі. Необхідно розвивати в учнів уміння бачити незнайомі слова, виховувати у них звичку звертатися до вчителя за поясненням їх семантики, а також користуватися словниками і довідниками. Оволодіння учнями граматичними засобами мови відбувається в процесі вивчення словотвору, морфології й синтаксису. Удосконалення граматичної будови мовлення забезпечується за допомогою особливих вправ, які дають змогу учням використовувати вивчені мовні категорії і конструкції. Зміст роботи над збагаченням лексичного складу та граматичної будови мовлення не знайшов спеціального відображення в програмі і визначається в основному підручником та організацією уроку. Засвоєння учнями орфоепічних і граматичних норм української літературної мови відбувається під час вивчення фонетики, лексики, словотвору, морфології, синтаксису, а також у процесі роботи з розвитку зв'язного мовлення. Зміст роботи над засвоєнням норм визначено програмою (див. вимоги в рубриці «Культура мовлення»). Учителю потрібно систематично спостерігати за мовленням учнів, навчати їх свідомо аналізувати своє мовлення і мовлення товаришів відповідно до літературних норм. Робота з розвитку мовлення тісно пов'язана з формуванням навичок виразного читання, які спираються на мовне чуття, що виявляється в умінні розрізняти наголошені й ненаголошені склади, інтонувати речення різних структур, підвищувати й понижувати голос, прискорювати й уповільнювати темп мовлення, робити логічний наголос у реченні. Для розвитку навичок виразного читання особливе значення мають уроки синтаксису, які дають змогу спостерігати за мовленнєвою інтонацією. Третя частина програми містить основні вимоги до знань та умінь учнів з мови. Серед мовних умінь розрізняють навчально-мовні (уміння розпізнавати різні за характером звуки, значущі частини слова, частини мови та ін., групувати мовні одиниці за певною ознакою, робити їх розбір); правописні (уміння правильно писати слова і правильно розставляти розділові знаки в реченні); нормативні (уміння правильно вимовляти голосні й приголосні звуки, вживати форми слів, складати словосполучення і речення та ін.); комунікативні (уміння сприймати, відтворювати і створювати усні й писемні висловлювання). Включення до програми вимог до знань і вмінь учнів посилить практичне спрямування викладання української мови, сприятиме міцному засвоєнню теоретичного матеріалу, забезпечить вільне володіння українською мовою в усній і писемній формах. Вивчення української мови в 10—11-х класах має бути спрямоване на підвищення культури мовлення і рівня грамотності учнів. Систематизація і повторення вивченого в попередніх класах проводиться на вищому рівні узагальнення. Заняття передбачають удосконалення основних мовних і мовленнєвих умінь і навичок. Робота із зв'язного мовлення повинна забезпечити у випускників школи подальший розвиток умінь і навичок, необхідних у їхній майбутній мовленнєвій діяльності. Учитель може у разі потреби одні теми замінювати іншими, враховуючи прогалини у знаннях і навичках учнів. Години для роботи над темами, які визначає сам учитель, можуть використовуватися для засвоєння недостатньо вивченого або забутого, проведення консультацій, індивідуальних занять з учнями тощо. У програмі подано орієнтовний розподіл годин. Учитель у разі потреби може вносити в нього деякі корективи, не скорочуючи при цьому кількості уроків зв'язного мовлення. 5-й КЛАС (  102 год, 3 год на тиждень)ЛІНГВІСТИЧНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ ВСТУП (1 год) Значення мови в житті суспільства. Українська мова — державна мова України. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ (8 год) Значущі частини слова; спільнокореневі слова. Ненаголошені голосні у коренях слів (ті, що перевіряються і не перевіряються наголосом). Частини мови, основні способи їх розпізнавання. Іменник. Голосні у відмінкових закінченнях. Прикметник. Голосні у відмінкових закінченнях. Займенник. Особові займенники. Дієслово. Неозначена форма дієслова; закінчення неозначеної форми -ти. Не з дієсловами. І і II дієвідміни. Голосні в особових закінченнях дієслів. Правопис -шся, -ться в кінці дієслів. Прислівник. Правопис вивчених прислівників. Прийменник, написання окремо прийменників з іншими частинами мови. Сполучник. Уживання сполучників і, та, а, але для зв'язку слів у реченні. Кома перед сполучниками а, але. Учні повинні знати: вивчене в початкових класах про частини мови; вивчені орфографічні правила. Учні повинні вміти: розпізнавати частини мови (за загальним значенням, питаннями і вивченими граматичними ознаками); знаходити вивчені орфограми, пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами; помічати і виправляти в чужому і своєму тексті помилки на вивчені правила; користуватися орфографічним словником. В  ІДОМОСТІ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ(14 год) Словосполучення (повторення). • Культура мовлення. Практичне засвоєння словосполучень, у яких допускаються помилки у формі залежного слова (зокрема, словосполучень, що різняться в українській і російській мовах). Речення, його граматична основа. Види речень за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні). Окличні речення. Розділові знаки в кінці речень (повторення). • Культура мовлення. Інтонування розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень. Побудова питальних речень з часткою чи. Використання розповідних, питальних, спонукальних та окличних речень у вивчених стилях мовлення. Головні члени речення: підмет і присудок. Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина. Речення з однорідними членами (без сполучників і з сполучниками а, але, одиничним і). Кома між однорідними членами. Узагальнююче слово перед однорідними членами. Двокрапка після узагальнюючого слова. • Культура мовлення. Дотримання правильної інтонації у реченнях з однорідними членами. Речення із звертанням. Розділові знаки при звертанні (повторення). • Культура мовлення. Дотримання правильної інтонації в реченнях із звертанням. Використання звертань у розмовному і художньому стилях мовлення. Складні речення. Кома між простими реченнями, що входять у складне, зокрема перед і, й, та, а, але, щоб, коли, який. • Культура мовлення. Дотримання інтонації складних речень. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові після слів автора і перед словами автора. Діалог. Полілог (практично). Розділові знаки при діалозі. • Культура мовлення. Дотримання правильної інтонації у реченнях з прямою мовою та діалогах. Міжпредметні зв'язки. Звертання, діалоги у художніх творах (література). Учні повинні знати: що вивчає синтаксис і пунктуація; загальні відомості про словосполучення, просте і складне речення, головні і другорядні члени речення, однорідні члени речення, речення із звертанням і прямою мовою; вивчені пунктуаційні правила. Учні повинні вміти: складати словосполучення; визначати прості і складні речення; розрізняти види простих речень за метою висловлювання; визначати окличні речення; знаходити в реченні головні і другорядні члени, однорідні члени, звертання; визначати слова автора і пряму мову; правильно вживати у мовленні речення, різні за будовою і метою висловлювання (зокрема з прямою мовою), складати тексти з діалогом. Ф  ОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРФІЯ(22 год) Звуки мовлення. Голосні і приголосні звуки. Приголосні тверді і м'які, дзвінкі і глухі; вимова звуків, що позначаються буквами г і ґ. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв ї, я, ю, є. Наголос. Ознайомлення з орфоепічним словником. • Культура мовлення. Правильне наголошування широковживаних слів, зокрема тих, що відрізняються місцем наголосу від аналогічних слів російської мови. Голосні наголошені і ненаголошені, їх вимова і позначення на письмі. Ознайомлення з орфографічним словником. Ненаголошені е, й, о в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом. • Культура мовлення. Правильна вимова наголошених і ненаголошених голосних. Вимова приголосних звуків та позначень їх на письмі. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Основні випадки чергування у — в, і — й. Позначення м'якості на письмі буквами ь, і, є, ю, я. Сполучення йо, ьо. П  равила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слів з апострофом.Подвоєні букви на позначення подовжених м'яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків. Написання слів іншомовного походження. Учні повинні знати: що вивчають фонетика, графіка, орфоепія, орфографія; групи звуків; алфавіт, співвідношення звуків і букв; вивчені орфоепічні та орфографічні правила. Учні повинні вміти: розрізняти в словах ненаголошені і наголошені голосні, дзвінкі і глухі, тверді і м'які приголосні; ділити слово на склади; визначати звукове значення букв у слові; вимовляти звуки і ставити наголос відповідно до норм української літературної мови; знаходити вивчені орфограми і пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами; знаходити і виправляти орфоепічні та орфографічні помилки на вивчені правила. Л  ЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ(12 год) Лексичне значення слова. Однозначні і багатозначні слова; вживання багатозначних слів у прямому і переносному значеннях. Власне українська лексика. Ознайомлення з тлумачним і перекладним (російсько-українським) словниками. Групи слів за значенням: омоніми, синоніми, антоніми. • Культура мовлення. Вживання слів відповідно до їх значення. Доречне використання слів у переносному значенні. Використання синонімів для уникнення невиправданих повторень слів. Лексична помилка (практично). Українські фразеологізми, ознайомлення з українсько-російським фразеологічним словником. Учні повинні знати: що вивчає лексика, загальні відомості про лексичне значення слова, синоніми, антоніми, омоніми, пряме і переносне значення слова, фразеологізми. Учні повинні вміти: пояснювати (у нескладних випадках) значення відомих слів, користуватися тлумачним та перекладним (російсько-українським) словниками; добирати до слів синоніми й антоніми та вживати їх у мовленні, вживати слова в переносному значенні, пояснювати значення фразеологізмів і правильно використовувати їх у мовленні, користуватися фразеологічним словником. Б  УДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ(20 год) Основа слова і закінчення змінних слів. Корінь, суфікс, префікс, закінчення — значущі частини слова (повторення). • Культура мовлення. Правильне вживання префіксів, які можна зіставити в українській і російській мовах. Використання спільнокореневих слів як засобу зв'язку речень у тексті. Запобігання помилкам, пов'язаним з невиправданим уживанням спільнокореневих слів. Найпоширеніші випадки чергування голосних звуків; чергування о — а, е — і, е — й; чергування о, е з і; е — о після ж, ч, ш, й; й, і після ж, ч, ш та г, к, х у коренях слів. Чергування приголосних звуків. Основні способи словотворення (практично). • Зміни приголосних при творенні слів: іменників із суфіксом -ин(а) від прикметників на -ський, -цький, іменників і прикметників, що мають буквосполучення -чн (-шн-), прикметників на -ський, -зький та іменників на -зтво, -цтво, -ство. Сполучні е, о в складних словах. Написання разом, з апострофом і через дефіс слів з пів-. Дефіс у складних словах. Вимова і написання префіксів: префікси з- (зі-, с-), роз-, без-; пре-, при-, прі-. Учні повинні знати: відомості про основу слова і закінчення змінюваних слів, про корінь, префікс, суфікс і закінчення як значущі частини слова; вивчені орфографічні правила. Учні повинні вміти: відділяти закінчення слів від основи, членувати основу на значущі частини; добирати спільнокореневі слова з однаковими префіксами і суфіксами, правильно вживати їх у мовленні; знаходити вивчені орфограми і пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами; знаходити і виправляти орфографічні помилки на вивчені правила. П  ОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО(2 год) КОМУНІКАТИВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ ЗВ'ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ ' (23 год) Відомості про мовлення Загальне уявлення про спілкування і мовлення; основні правила спілкування (практично). Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлення (змістовність, послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність), мовленнєві помилки і недоліки (практично). Текст, поділ тексту на абзаци; план готового тексту (простий). Ознайомлення з мовними засобами зв'язку речень у тексті (сполучники, займенники, прислівники, використання синонімів та ін.). Помилки у змісті (практично). Розмовний, науковий і художній стилі мовлення. Стилістична помилка (практично). Побудова розповіді на основі власного досвіду, опису окремих предметів і тварин, елементарного роздуму. Види робіт Перекази (за простим планом). Докладний усний і письмовий перекази невеликих художніх текстів розповідного характеру з елементами опису (предметів, тварин) і роздуму. Твори (без плану). Твір-розповідь (усний і письмовий) на основі власного досвіду. Усний і письмовий твір-опис окремих предметів, тварин. Усна відповідь на основі переказу параграфа підручника. 1  Матеріал цього розділу вивчається протягом усього року як науроках розвитку зв'язного мовлення, так і на інших уроках мови. Д  ілові папери. Лист, адреса.Переклади. Переклад з російської мови невеликих текстів розповідного характеру з елементами опису (окремого предмета, тварин) і роздуму. Учні повинні вміти: сприймаючи чуже мовлення, уважно слухати, швидко, свідомо й виразно читати відповідні їхньому вікові тексти вивчених стилів мовлення; виділяти і запам'ятовувати головне в прослуханому і прочитаному тексті, складати простий план прочитаного; відтворюючи готовий текст (розмовного, наукового і художнього стилів), переказувати його докладно за самостійно складеним планом (усно і письмово); створюючи власні висловлювання — усні та письмові твори (вказаних у програмі видів), будувати їх з урахуванням мети і адресата мовлення, підпорядковувати висловлювання темі та основній думці; використовувати вивчені мовні засоби зв'язку між реченнями в тексті, додержуватись абзаців; враховувати особливості побудови розповіді, опису і роздуму; вибирати відповідно до умов спілкування стиль мовлення (розмовний, науковий, художній); знаходити і виправляти помилки і недоліки в змісті, побудові та мовленнєвому оформленні власних висловлювань, спираючись на засвоєні знання; додержуватись основних правил спілкування (бути ввічливим, привітним і доброзичливим, уважно слухати співрозмовника, не перебиваючи його). УКРАЇНОЗНАВЧА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ З РОЗВИТКУ ЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ
|
Схожі:
|
Видавництво Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою. Українська мова |
ПРОГРАМИ для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання Пояснювальна записка |
|
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим... України від 16. 11. 2000 №1717 “Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання”,... |
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання Програми з української (рідної) мови для шкіл з українською мовою навчання розроблено на основі Закону України "Про загальну середню... |
|
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. „Трудове навчання” 5-9 Програми трудового навчання для середніх закладів освіти. Профіль: деревообробка. Професії : столяр (будівельний), тесляр |
Типовий навчальний план однокомплектних загальноосвітніх навчальних... Типовий навчальний план однокомплектних загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання |
|
ПРОГРАМИ для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанняМ українською мовою Програму побудовано за трьома основними лініями Державного стандарту: аксіологічна, літературознавча і культурологічна, що відбилося... |
ПРОГРАМИ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ Навчальні програми для профільного навчання. Програми факультативів, спецкурсів, гуртків |
|
Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін... «Збірник програм з профільного навчання для загальноосвітніх навчальних закладів. Фізика та астрономія» (видавнича група «Основа»,... |
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка. 7 11 Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Основи економіки, 10 кл. Основи підприємницької діяльності |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua