План: Предмет і завдання курсу "Ділова українська мова". Українська національна мова як основа культури українського народу, його державності. Соціальна функція мови. Поняття літературної мови


НазваПлан: Предмет і завдання курсу "Ділова українська мова". Українська національна мова як основа культури українського народу, його державності. Соціальна функція мови. Поняття літературної мови
Сторінка2/6
Дата02.04.2013
Розмір0.94 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
1   2   3   4   5   6

Узагальнення

Тож якісне ділове спілкування неможливе без усного ділового мовлення. Вивчення специфіки цього виду мовлення, засвоєння основних вимог до усного ділового мовлення сприяє мовленнєвому становленню кожної особистості, а відтак - і підвищенню культури управління.

13.Приватне усне ділове мовлення є засобом повсякденного спілкув. людей у процесі виконання ними службових обов'язків, а також засобом спілкув. працівників установи з відвідувачами в години прийоми; і з працівниками інших установ. Керівники установ та їх заступники проводять прийоми з найпринциповіших питань. Начальники структурних підрозділів проводять прийоми, на яких обговорюють часткові поточні питання. Графік прийому повинен складатися реально з урахуванням усіх можливостей тих хто його вестиме. Якщо керівник не зміг прийняти відвідувача, то це повинен зробити хтось інший, компетентний з даного питання. Місце прийому відповідно обладнується: необхідно подбати про столи, стільці, канцелярське приладдя. У приймальній знаходяться секретар, який допомагає організаційно. Час прийому відвідувачів суворо регламентується. Офіційна особа, що проводить прийом повинна ввічливо зустріти відвідувача, уважно його вислухати, коректно говорити, розібратися в деталях, знайти розв'язок справи. Відвідувач має бути ввічливий, стриманий, прохання повинен висловлювати ясно, чітко й коротко.

14. У наш час телефон – не лише один з найефективніших засобів зв'язку, а й спосіб налагодження офіційних ділових контактів між установами. Телефонна розмова відрізняється від власне мовлення тим, шо співрозмовники не бачать один одного. Важливим є доцільне використання вербальних засобів спілкування, темпу мовлення, тембру голосу, інтонації.

Ділова тел. розмова потребує продуманості, попередньої підготовки. Для цього потрібно:

· скласти чіткий план спілкування (порядок питань, які хотіли б поставити);

· мати поряд допоміжний матеріал (довідки, цифрові дані, списки тощо, що може нагально знадобитися);

· мати можливість зафіксувати потрібну інформацію.

Тел. розмова повинна мати позитивний емоційний тон, слова слід вимовляти звичайним рівним голосом. Надто гучна мова часто звучить не розбірливо. Дати, прізвища, цифри, назви міст, потрібно вимовляти чітко.

Якщо сталося роз'єднання з тех. причин, відновлює розмову той, хто зателефонував. Закінчує той, хто її почав. Принцип тел. спілкування треба будувати таким чином, щоб інформація, отримана від попередньої розмови, була вигідною для наступної. Підраховано, що кожна телефонна розмова триває в середньому від З до 5 хвилин.

Ось короткий план телефонної розмови. Припускається, що на розмову припадає 3 хвилини:

1. взаємне представлення - 20+ - 5 секунд 2.уведення співрозмовника в курс справи - 40+ - 5 секунд 3. обговорення ситуації, проблеми - 100 + - секунд 4. заключне резюме.

Не слід: 1. Довго не піднімати трубку. 2 Запитувати: Я можу чимось допомогти? 3. Використовувати клаптики паперу для записів.

Слід: 1. Сказати Добрий ранок, я слухаю. 2 Концентруватися на розмові й уважно слухати. 3. Використовувати бланки для запису телефонних розмов. 4. Записати номер того, хто телефонує, і пере телефонувати йому.

15. Спілкування – це міжособистісна та між групова взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного й обмін певними результатами психолог. діяльності (думками, почуттями, оцінками).

Розрізняють такі основні види спілкування:

I функціональне - виникає під час виконання певних службових функцій: "водій-пасажир”, "перукар-пасажир”…Торкається й службових відносин у колективі. Воно може симетричним (рівноправним), якщо мова йде про стосунки між колегами одного віку, що обіймають однакові посади, а також асиметричні (нерівнопр.), коли співробітники мають значну різницю за віком, та рівнем фахової та наукової підготовки. Норми ділового етикету вимагають шанобливого звертання на "Ви”, "ім'я по батькові”, застосування таких слів як "Пан”…

II неформальне – спілкув. між добрими знайомими або друзями в неофіційній обстановці. Поняття дружба викликає рівноправних стосунків, тому неформ. спілкування симетричне. Як правило друзі звертаються один до одного на "Ти” та "На ім'я”.

III інтимно-сімейне – в родинному колі. Воно може бути як симетричне, якщо йдеться про стосунки між дітьми і подружжям, так і асиметричне. Традиційно укр. діти звертаються до батьків на "Ви”, однак інші широко поширені на "Ти”.

IV анонімне – короткочасне спілкування між незнайомими людьми, при якому немає потреби для офіційного представлення. У таких випадках прийнято звертатися на "Ви”.

16. Усне публічне мовлення та його види

Переконливе, пристрасне слово — дійовий засіб організації стосунків між людьми в діловій сфері, могутній чинник виховання. Живе слово, особистий приклад — величезна сила.

Публічне мовлення — це особливий вид тексту, створюваний за законами риторики, орієнтований на переконання, що зумовлює. Публічне мовлення — це такий матеріал, де найповніше виявляються сліди розумово-мовленнєвої діяльності людини й лише постійна робота над ним є найдієвішим чинником розвитку й удосконалення цієї діяльності оратора.

Види і жанри публічних виступів

Промова — це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця. Ураховуючи вид промови, оратор повинен змінювати й характер виступу, і засоби, якими оперуватиме під час її виголошування. Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею тощо.

Лекція є однією з форм пропаганди, передачі, роз'яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та ін. знань, шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має систематичний характер.

Як правило, лекція маг чітку стрктуру — вступ, основна частина, висновки.

Вступ — своєрідний заспів, зачин до теми обраної лекції, її актуальності в часі, місці й аудиторії проведення, мусить бути лаконічним, певною мірою інтригуючим. Згуртувавши й зацікавивши слухачів, лекторові слід докласти зусиль, щоб утримати їхню увагу.

В основній частині повинно бути викладено, послідовно й логічно розкрито стрижневе питання лекції з увиразненням усіх причинно-наслідкових зв'язків кожної смислово-самостійної частини.

Висновки мусять логічно випливати з усього змісту лекції: узагальнювати основне й займати близько 5% часу й обсягу всього виступу. Доречним буде у висновку й підсумковий та настановний елемент щодо виконання певних дій.

Доповідь ділова містить виклад певних питань із висновками та пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв'язання запропонованих проблем. Доповідь звітна містить об'єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу тощо.. Після обговорення, доповнень і коректив доповідь схвалюють зібранням і приймають остаточне рішення, як програму майбутніх дій на подальший період.

17. Публічний виступ – це один з видів усного ділового спілкування. Залежно від змісту, призначення, способу проголошення та обставини спілкування виділяють такі основні жанри публічних виступів:

- громадсько-політичні промови,

- академічні промови,

- промови з нагоди урочистих зустрічей.

- Інформативними бувають частіше доповіді, лекції. бувають за схемою: що для чого, як, у який спосіб.

- Мета виступу виникає під час обговорення певної теоретичної чи практичної проблеми. Промовець ставить перед собою завдання переконати аудиторію. І в кінці виступаючий, як правило ще раз нагадує на головних аспектах теми і закликає до певних дій.

- Наукова дискусія – це обговорення будь-якого спірного наукового питання.

- Дуже важливо формувати свої думки однозначними словами.

Висуваючи якусь тезу, обов'язково стежити за тим, щоб у них не було двох питань. Найважливіше в науковій дискусії точно вказати головну проблему й навколо неї зосередити увагу.

18. Підготовка до публічного виступу.

До виступу людина готується протягом всього життя: це регулярне читання й обдумування прочитаного, це виписування того, що її зацікавило, добір потрібних матеріалів з газет, конспектування книг і статей.

КОНСПЕКТ - це короткий виклад твору, він містить найсуттєвіші факти, положення й висновки. Конспектування - трудомістка, але вдячна праця, яка дає вміння точно мислити і говорити, вибирати лаконічну форму, обдумувати весь прочитаний матеріал. Конспектувати слід не одразу, доцільніше спочатку одержати загальне уявлення про твір в цілому, а лише після цього, при повторному його читанні, почати конспектувати. Конспект можна виконувати текстуально (найважливіші положення виписуються у вигляді точно документованих цитат), або вільно (це стислий виклад праці, принципові положення, висновки, формулювання ). План майбутнього вступу складається в процесі оцінювання різних допоміжних матеріалів. Перевага плану над текстом у тому, що доповідач не зв'язаний цим детальним, важким і складним матеріалом, краще бачить аудиторію, її реакцію.

Тези доповіді є таким же робочим інструментом доповідача, необхідним йому, під час виступу, як і план. Основне призначення тез - відновити у пам'яті зміст доповіді. Укладання тез - це велика, трудомістка робота, проте автор будь-який час має можливість поновити в пам'яті доповідь і виголосити її, поповнивши лише новими цифрами й фактами. Якщо доповідач під час виступу користується тезами то на полях проти кожного положення треба ставити короткий заголовок.

19. В основній частині тексту викладають суть проблеми і, дотримуючись попередньо визначеної структури доповіді, наводяться докази, пояснення, міркування. Слід пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати. Варто подбати про зв'язки між частинами, поєднавши їх в єдину струнку систему викладу, всі питання мають висвітлюватися збалансовано.

Постійно і уважно потрібно стежити за відповідністю між словом і тим, що воно означає.

Надзвичайно важливо продумати, в яких місцях тексту своєрідні «ліричні відступи», адже суцільний текст погано сприймається. Відступи від теми повинні бути обов'язково короткі і повинні ілюструвати повідомлення. У заключній частині виступу, або в кінцівці, можливе підбиття підсумків, наголошення на поставлених цілях, а також заклик до певних дій (залежно від характеру виступу).

Узагальнення

Усне публічне мовлення є важливою складовою життя сучасного суспільства в усіх його формах. Оволодіння основами ораторського мистецтва, знайомство з його найпопулярнішими жанрами, засвоєння основних елементів підготовки до публічного виступу ~ необхідний компонент професійної діяльності кожної ділової людини.

20. Контакт між слухачами й оратором - запорука успішності публічного виступу. Контакт із слухачами - це стосунки між лектором та аудиторією, які складаються під час виступу під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів (темп лекції, час виступу, знань, методичної майстерності оратора, його ерудиції, авторитету тощо) і виражаються у ступені інтересу й уваги слухачів до живого слова [28, с. 333]. Встановленню контакту між слухачами й оратором сприяє поведінка промовця, зміст виступу й манера викладу матеріалу.

Запорукою успішного публічного виступу є доброзичливість, відвертість доповідача, які ґрунтуються на щирому інтересі. Варто подумки постійно спілкуватись з аудиторією. Доповідач випромінює довіру, якщо сам віритиме в себе, не применшуючи і не перебільшуючи своїх можливостей. У жодному разі не можна зверхньо ставитись до слухачів та співвідповідачів, адже подібна поведінка викликає антипатію та неповагу. Процес спілкування не вичерпується усним повідомленням, важливу роль при цьому відіграють невербальні засоби інформування. Важливе значення для утримання уваги аудиторії має зоровий контакт. Варто дивитись безпосередньо в очі слухачам, використовуючи питання типу: "Ви розумієте…”, "Ви також помітили, що…”, "Як ви знаєте…” Це подобається людям, оскільки це свідчить про те, що промовець бачить їх.

21. Спілкування як особливого роду діяльність - це творча гра інтелектуальних та емоційних сил співбесідників. Відомо, що спілкування не вичерпується усними або письмовими повідомленнями. В цьому процесі важливу роль грають емоції, манери партнерів, жести. Психологами встановлено, що в процесі взаємодії людей від 60 до 80% комунікацій здійснюється за рахунок невербальних засобів вираження і лише 20-40% інформації передається за допомогою вербальних

Особливістю невербальної мови є те, що її виявлення обумовлене імпульсами нашої підсвідомосгі. і відсутність можливості підробити ці імпульси дозволяє нам довіряти цій мові більше, ніж звичайному вербальному каналу спілкування

У практиці взаємодії виділяють кілька основних жестів, що відображують внутрішній стан людини. Рух рук і тіла передають багато зведень про людину.

По-перше, в них відображається стан організму і безпосередні емоційні реакції.

По-друге, пози і рухи тіла виражають риси характеру людини, ступінь її впевненості в собі, скутість чи розкутість, обережність чи поривчастість.

По-третє, у позі і жестах виявляються культурні норми, засвоєні людиною.

По-четверте, жестам і позі приписуються чисто умовні символічні значення. Таким чином, вони здатні передати точну інформацію.

Міміка має дуже велике значення в практиці людської взаємодії. Саме обличчя співрозмовника завжди притягає наш погляд. Вираз обличчя забезпечує постійний зворотний зв'язок: по ньому ми можемо судити, зрозуміла нас людина чи ні. чи хоче вона щось сказати у відповідь. Міміка свідчить про емоційні реакції людини.

22. Писемне мовлення — універсальний засіб спілкування людей. За допомогою писемної мови думки і почуття передаються від покоління до покоління. Писемне мовлення — переважно монологічне, має свої лексичні й стилістичні особливості. У писемному мовленні є точний добір лексики.

Формою писемного спілкування є документ — основна одиниця офіційно-ділового стилю. Документ — це матеріальний об'єкт (папір, перфокарта, дискета, магнітна стрічка, диск), що зберігає конкретну інформацію про факти, явища, події та усе інше, пов'язане з розумовою діяльністю людини. Отже, документ — це і носій, і джерело інформації, що може бути використана у різноманітних галузях людської діяльності.

ВИМОГИ ДО ДОКУМЕНТІВ

1)документ видає повноважений орган або особа відповідно до її компетенції. 2)документ не може суперечити чинному законодавству. 3) повинен бути достовірним і відповідати завданням конкретного керівництва, тобто базуватися на фактах та містити конкретні й реальні пропозиції і вказівки. 4)документ слід складати за встановленою формою. 5)документ має бути бездоганно відредагований та оформлений.

23. Усі наявні в обігу документи можуть бути згруповані за такими ознаками: 1)за найменуванням(заява, телеграма, анкета); 2)за місцем виникнення: внутрішні(виникли в межах установи) і зовнішні(надходять з ін. установ); 3) за походженням: службові(ств. в установі) та особисті(уклад. окремими особами); 4)за призначенням: розпорядчі(накази), статусні(правила), виконавчі, інформаційні; 5) за структурними ознаками або за формою - регламентовані(стандартні) та нерегл.(нестандарт.); 6)за напрямком: вхідні й вихідні; 7)за строками виконання: звичайні, безстрокові, термінові й дуже термінові; 8)за змістом інформ.: документи з адміністративних питань, бухгалтерського обміну, підготовки й установки кадрів, фінансово-кредит. операцій; 9)за стадіями створення: чорнові, оригінальні, копії; 10)за ступенем гласності: звичайні, секретні, для службового користування; 11)за строком зберігання: постійного й тимчасового зберігання; 12)за юридичною силою: справжні й підроблені; 13)за технікою відтворення: рукописні й відтворені механічним способом; 14)за носієм інформації: оформлені на папері, диску, фотоплівці тощо.

24. Формуляр документа – це сукупність розміщених у встановленій послідовності реквізитів документа. Форм. має містити всі необхідні для оперативної роботи відомості: закріплення за реквізитами постійних місць робить документ зручним для сприймання, спрощує їх обробку, дає можливість застосовувати техн. засоби. Документ з високим рівнем стандартизації ств. відповідно до формуляра – зразка – єдиної моделі побудови комплексу документу, яка встановлює сукупність реквізитів розміщених в уставленій послідовності. Типові формуляри служать базою для проектування бланків, окремих видів док. Бланк – це друкована стандартна форма документу з реквізитами, що містять постійну інформ. Усі основні документи повинні друк. на бланках; їх застосування підвищує культуру праці управління, надає інформ. офіційного характеру, полегшує виконання і подальше використання док. На загальному бланку можна друкувати всі види док., що робить бланк універсальним і дає змогу виготовляти його великим тиражем. Реквізити в документі розміщуються з урахуванням послідовності операцій, його підготовки, оформлення і виконання. Кожному реквізиту, який містить постійну інформацію, відводиться суворо обмежений обсяг, достатній для розташування максимальної кількості друкованих знаків.

25.Реквізит – це структурні елементи із яких скл. документ. Держ. герб зображ. на бланках держ. установ, друкованих орнаментах держ. влади й держ. управ., на службових посвідченнях, штампах з обов'язковим додержанням пропорцій зображ. герба. Герб розміщений посередині бланка або в кутку над серединою рядка з назвою док. Емблема орг-ції чи під-ва – умовне символічне граф. зобр., що реєструється відповідним чином. Емблемами орг-цій можуть бути: діючий товарний знак, малюнок, абревіатура,всіляки комбіновані зображення. При кутовому розміщенні реквізитів емблема розташована у верхньому лівому куті аркуша, а при поздовжньому – посередині верхньої частини сторінки. Код п-ва, установи, орг-ії пишеться у верхньому правому кутку. Назва міністерства або відомства пишеться у верхньому лівому кутку або посередині стор. Повна назва п-ва, установи чи орг-ії автора документа вказана у верхньому лівому кутку. Назва структурного підрозділу вказана у верхньому лівому кутку. Індекс п-ва зв'язку, поштова й телеграф. адресаустанови розташ. у верх. лів. кутку й оформ. відповідно до поштових правил.

26. Реквізит – це структурні елементи із яких скл. документ. Дата документа надається днем його підписання або затвердження на бланках дату підписання документа ставлять у лівій верхній частині разом із індексом на спеціально відведеному для цього місці. Якщо док. скл. не на бланку, то дату ставлять під текстом зліва. Вона записується словесно-цифровим способом (24 серпня 2007) або цифровим; трьома парами арабських цифр у такій послідовності: день, місяць, рік (17.06.07). Гриф затвердження ставиться у верхній правій частині док. Затвердження – спосіб засвідчення після його підписання, який санкціонує поширення дії документа на визначене коло структурних підрозділів, організацій чи службових осіб. Елементи грифу затвердження: слово "затвердження”, назва посади; особистий підпис; ініціали та прізвище особи, що затвердила док; дата затвердження. Гриф узгодження – розрізн. 2 форми узгодження документу: внутрішнє і зовнішнє. Цей реквізит складається із: слова " узгоджено ”; назва посади службової особи, з якою узгоджено документ та назви установи; особистого підпису; його розшифрування; дати. Грифи узгодження розташ. нижче від реквізиту " підпис ” або на окремій сторінці. Резолюція ставиться у правому верхньому кутку. Якщо це місце зайняте ін. реквізитом, то резолюцію вміщують на будь-якій вільній площі лицьового боку сторінки документа, крім полів. Склад. з таких елементів: прізвище та ініціали виконавця, якому відправлений документ; вказівка на порядок вик. документа; термін вик. док.; особистий підпис керівника; дата. Заголовок до тексту– друкується малими літерами, розміщується під назвою виду документа, відображає головну ідею док. і здебільшого починається з прийменника "про”; має бути лаконічним і точним, якнайповніше розкривати зміст док.

27. Реквізит – це структурні елементи із яких скл. документ. Підписують перший примірник документа. До складу підпису входять:

- зазначення посади (ліворуч);

- ініціали й прізвище особи, що підписала документ ( праворуч);

- підпис (посередині).

Підписи к-кох службових осіб на документах розт-ся один під одним у послідовності, що відповідає займаній посаді.

Печатка прикладається до документів. що вимагають особливого засвідчення. Печатки є чергові та прості. Гербова печатка прикладається до документів, що засвідчують юридичні або фізичні права осіб.

Просту печатку прикладають до документів, що виходять за межі організації, до розмножених примірників розпорядних документів при їх розсиланні.

Засвідчення копій – у правому верхньому кутку пишеться слово «копія»; під реквізитом «підпис» слово «правильно»; дата; посада виконавця, підпис.

Відмітка про виконання розміщуєтьсь в лівій або центральній частині нижнього поля першої сторінки документа. Містить такі елементи: стислу довідку про виконання; слова «ДО СПРАВИ» та номер справи, до якої має бути підшитий документ; підпис керівника структурного підрозділу або виконавця.

Відмітка про надходження розташовується праворуч на нижньому полі лівої сторінки документа. Складається із скороченої назви організацій, що отримала документ та дата його надходження.

28. Оформлення сторінки документа. Рубрикація тексту.

Управлінські документи оформляють на папері формату А4 (297 х 210мм.) та А5 (148 х 210мм.). Для зручності з усіх боків сторінки залишають вільні поля: ліве - 35мм.; праве - не менше 8мм.; верхнє - 20мм.; нижнє -19мм. Якщо текст документа займає не одну сторінку, то на другу сторінку не можна переносити тільки підпис. Також не бажано: 1. відривати один рядок тексту чи слово від попереднього абзацу; 2. починати один рядок нового абзацу на сторінці, що закінчується, краще почати новий абзац на наступній сторінці; 3. переносити слово на межі сторінок, слід переносити це слово на нову сторінку. Нумерація сторінок. У документах, оформлених на двох або більше аркушах паперу, нумерація сторінок починається з другої. Якщо текст документа друкується з другого боку аркуша, то номери проставляються по середині верхнього поля аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм. від краю. Слово «Сторінка» не пишеться, а також біля цифр не ставляться ніякі позначки.
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Визначте...
Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує
Питання до іспиту з курсу «Українська мова за професійним спрямуванням»
Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
Творча робота у номінації
Народ, держава, мова це поняття нероздільні. Без мови немає народу, а без народу не існує мови. Наша рідна українська мова то мова...
Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм....
Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами
Урок розвитку зв’язного мовлення №1 Творчий переказ тексту «Відпочинок на морі»
Державний Гімн України. Мова — жива скарбниця історії народу. Мова і мовлення. Збагачення мови новими словами. Утворення нових слів....
Питання до МК-2 для студентів ІІІ курсу з дисципліни «Українська...
Поняття мовної норми. Види мовних норм. Орфоепічні норми української літературної мови
Тема Державна мова мова професійного спілкування 11
Поняття національної та літературної мови. Значення мови в житті суспільства та людини 17
Кваліфікаційних завдань, який пропонується для проведення атестаційної
Чальних програм предметів професійно-технічного циклу з професії: організація діловодства, ділова українська мова, машинопис, ділова...
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання
Українська мова є державною мовою України, що перед­бачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Знання цієї...
Урок №1 Клас 5 Тема. ЗНАЧЕННЯ МОВИ В ЖИТТI СУСПIЛЬСТВА. УКРАЇНСЬКА МОВА ДЕРЖАВНА МОВА УКРАЇНИ
Тема. ЗНАЧЕННЯ МОВИ В ЖИТТI СУСПIЛЬСТВА. УКРАЇНСЬКА МОВА ДЕРЖАВНА МОВА УКРАЇНИ
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка