План: Предмет і завдання курсу "Ділова українська мова". Українська національна мова як основа культури українського народу, його державності. Соціальна функція мови. Поняття літературної мови


НазваПлан: Предмет і завдання курсу "Ділова українська мова". Українська національна мова як основа культури українського народу, його державності. Соціальна функція мови. Поняття літературної мови
Сторінка3/6
Дата02.04.2013
Розмір0.94 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
1   2   3   4   5   6

Рубрикація – це членування тексту на складові частини, графічне відокремлення однієї частини від ін., а також використ. заголовків, нумерації тощо. Найпростішою рубрикацією є поділ на абзаци. Членування тексту на абзаци часто поєднується з нумерацією(числовою і буквеною). Традиційна система нумер. базується на використ. знаків різних типів – римських і арабських цифр, малих і великих літер поєднуваних з абзацними відступами. Нова система ґрунтується на використ. арабських цифр: 1)кожна складова тексту, яка відповідає поняттям: частина, розділ, пункт одержує свій номер; ном. познач. лише араб. цифрою; після кожної цифри став. крапка; 2)номер кожної складової частини включ. всі номери відповідних склад. частин вищих ступенів поділу.

29.Способи викладу матеріалу в документах із низьким рівнем стандартизації.

За способом викладу матеріалу в документах із низьким рівнем стандартизації виділяють такі види текстів: розповідь, опис, міркування.

Розповідь - це такий спосіб викладу матеріалу, при якому події відтворюються в хронологічній послідовності. Розповідь використовується в автобіографіях, протоколах, звітах. Послідовність викладу в розповіді підпорядковується найчастіше саме хронологічному принципу, а не внутрішньому, причиново-наслідковому. Відступ від цього принципу можливий лише тоді, коли необхідно підкреслити залежність роз'єднаних у часі, але внутрішньо пов'язаних подій.

Опис - це принцип характеристики явища через перерахування ознак, властивостей та ін. Частини опису, які розкривають різнопланові риси предмета чи аспекти питання, називають елементами опису. Використовують такий спосіб викладу в актах, звітах, наказах, постановах.

Міркування - це спосіб викладу, при якому логічно послідовний ряд визначень, суджень і висновків розкриває внутрішній зв'язок явищ і, як правило, доводить певне положення через причиново-наслідкові зв'язки, через зіставлення, порівняння, розкриття змісту цих зв'язків. У міркуваннях найчастіше щось доводиться; такий спосіб ґрунтується на доказовості. Використовують такий спосіб у доповідних записках, актах, розпорядженнях.

Прямим називають виклад, коли на початку документа подаються обставини, що викликали його появу, або вказуються причини саме такої постановки питання, а в кінці повідомляється мета документа.

Зворотнім називають виклад, при якому мета документа оголошується на його початку, а вже потім даються пояснення, наводяться факти, розрахунки тощо.

Тож виклад матеріалу в будь-якому документі повинен вестись за чітко продуманим планом; уся система викладу повинна відповідати законам логіки.

Узагальнення

Таким чином, документи з високим та низьким рівнями стандартизації є важливими складовими писемного ділового мовлення, Засвоєння і правильне використання основних реквізитів сприятиме підвищенню культури писемного ділового мовлення, а також більш ефективному укладанню ділових паперів…

30. Способи викладу матеріалу в документах із високим рівнем стандартизації.

За способом викладу матеріалу всі документи поділяються на дві групи: документи з високим рівнем стандартизації та документи з низьким рівнем стандартизації.

До документів із високим рівнем стандартизації відносять ділові папери, в яких може бути передбачений не лише формуляр документа, а й навіть слова, словосполучення й речення, їдо в них має бути відлита думка, за винятком цілком конкретних відомостей (для них у готовому бланку залишається кілька незаповнених місць).

Процес укладання такого стандартного документа зводиться до трьох операцій:

1. Вибір (серед досить обмеженої кількості стандартних готових конструкцій) потрібної саме в даному конкретному випадку.

2. Заповнення формуляра.

3. Побудова за готовими зразками тих словосполучень і речень, які не передбачені формулярами бланків.

Стандартизація мови офіційних документів є ефективним засобом скорочення невиправданої інформаційної надлишковості в діловому папері за рахунок економії мовних засобів.

Для швидкого, грамотного й точного відображення певного виробничого моменту чи якоїсь ситуації потрібні готові, перевірені тривалою практикою, широко відомі словесні формули. Такі формули виступають кожного разу як сигнал певного типу інформації. Напр., початкова фраза "У порядку надання технічної допомоги..." підказує нам, що в цьому діловому листі буде викладено прохання; вона готує нас до сприймання подальшого ланцюга слів, котрий ми можемо з більшою чи меншою вірогідністю передбачити.

Тож застосування стандартних мовних зворотів ділового стилю дозволяє зводити процес оформлення ряду документів до заповнення формуляра бланка.

32. Лексичні норми_ділового мовлення; вибір слова при укладанні ділових паперів.

Лексико-фразеологічні норми - розрізнення значень і семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучуваності [68, с. 32].

Засвоєння лексичного багатства мови неможливе без уважного ставлення мовців до словникового складу сучасної української мови. Так урізноманітнюють мовлення доречно застосовані багатозначні слова, синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, які вживаються переважно в художньому стилі.

В офіційно-діловому стилі переважно вживаються книжні і нейтральні слова; емоційно-забарвлена лексика допускається, як правило, тільки в документах урочистого характеру. У документах не повинно бути нелітературних елементів: діалектизмів, жаргонізмів, арготизмів, тавтології й плеоназмів, макаронізмів, слів-паразитів, брутальних і лайливих слів тощо. Не варто зловживати канцеляризмами й мовними штампами.

При укладанні документів слід звертатися до словників і довідників, бо нормативними вважають тільки ті лексичні значення, які зафіксовані у спеціальній літературі. Так, напр., в сучасній українській мові слово відношення передає зміст поняття "стосунок, причетність до кого -, чого-небудь; зв'язок із ким або з чим"; ця ж лексема вживається як термін у математиці, лінгвістиці (арифметичні відношення, граматичні відношення); в офіційно-діловому стилі відношення виступає синонімом до словосполучення "діловий лист".

Терміни та професіоналізми в діловій мові

Терміни - слова або словосполучення, що служить найменуванням спеціальних понять якої-небудь галузі знання - науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо. Однією з важливих ознак термінів є їх однозначність у тій системі людських знань чи людської діяльності, в якій вони вживаються [68, с. 68 - 69]. Напр., сольфеджіо, арія, соната, ораторія та ін.

Професіоналізми - слова, що вживаються на позначення спеціальних понять у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу. Так у мові хореографів побутують такі слова на визначення певних рухів ногами: верьовка, підбивка, м'ячик, присядка, гусцчок, колу палочка, вихиляс, повзунець, молоточок.(До професіоналізмів звичайно відносять , назви знарядь виробництва, назви трудових процесій, різні професійні означення загальномовних понять тощо.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають строгого наукового професіоналізми - конкретні; вони надзвичайно детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії.

План:

1. Предмет і завдання курсу "Ділова українська мова".

2. Українська національна мова як основа культури українського народу, його державності.

3. Соціальна функція мови. Поняття літературної мови.

4. Мовний етикет ділової людини.

5. Мовна норма і її стилістичні варіанти.

6. Функціональні стилі мовлення. Художній і розмовний стилі, жанри, мета і сфера спілкування, мовні засоби.

7. Функціональні стилі мовлення. Публіцистичний і науковий стилі, жанри, мета і сфера спілкування, мовні засоби.

8. Офіційно-діловий стиль мовлення, жанри, мета і сфера застосування, мовні засоби.

9. З історії українського ділового мовлення.

10.Мова і мовлення. Особливості усної та писемної форм мовлення.

11. Загальні вимоги до усного ділового мовлення.

12. Ділові засідання, їх види, вимоги до проведення.

13. Прийом відвідувачів.

14.Особливості ділової телефонної розмови.

15. Види спілкування(функціональне, неформальне, інтимно-сімейне, анонімне).

16.Усне публічне мовлення: лекція, доповідь, промова.

17. Жанри публічних виступів: промова, дискусія, спростування.

18.Підготовка до виступу: конспект, план, тези.

19.Повний текст публічного виступу, його композиція.

20.Контакт між слухачем і оратором – запорука успіху публічного виступу.

21.Невербальні засоби публічного спілкування.

22.Писенмне ділове мовлення. Поняття про документ, вимога до документів

23.Класифікація документів.

24. Поняття про формуляр документа. Бланк.

25. Реквізити документа та їх розміщення. Державний герб, емблема, код, назва, адреса установи.

26. Реквізити документа та їх розміщення. Назва документа, дата, грифи узгодження та затвердження, резолюція, заголовок до тексту.

27. Реквізити документа та їх розміщення. Відмітки про виконання та надходження, про засвідчення копії, печатка, підпис.

28.Оформлення сторінки документа. Рубрикація тексту та її види.

29.Способи викладу матеріалу в документах з низьким рівнем стандартизації.

30.Укладання документів з високим рівнем стандартизації.

31. Помилки при укладанні ділових паперів, їх попередження.

32. Лексичні засоби оформленні ділових паперів.

33. Книжні слова у документах. Терміни та професіоналізми у діловій мові.

34. Іншомовна лексика та вимоги до її вживання.

35. Правопис слів іншомовного походження.

36. Труднощі вживання іншомовних власних назв.

37. Неологізми та застарілі слова, використання їх у ділових паперах.

Синоніми в документації.

38.Вибір слова у процесі укладання документа: синоніми, пароніми, омоніми.

39.Сталі вирази та штампи у діловодстві.

40. Абревіатури та вимоги до їх вживання та написання. Графічні скорочення, вимоги до їх вживання та написання.

41.Іменник. Рід іменників у назвах посад, професій, звань.

42. Іменник у діловому спілкуванні: кличний відмінок, звертання, форми давального відмінка, родового (в ІІ особі однини).

43.Віддієслівні іменники. Стилістичне явище розщеплення присудка.

44. Прикметник у ділових текстах: ступені порівняння прикметників.

45.Числівник: запис ділової інформації у ділових текстах.

46. Типи відмінювання числівників.

47.Займенник у ділових паперах. Вживання ввічливої форми займенника.

48.Дієслово: особливості правопису і вживання дієслів і дієслівних форм у ділових текстах.

49. Прийменник: прийменникове керування у діловому тексті.

50. Особливості ділового синтаксису: прямий порядок слів; інфінітивні конструкції; вставні слова та звороти; однорідні члени речення у ділових текстах.

51.Типи словосполучень у тексті ділового стилю: узгодження, керування.

52.Вживання великої літери.

53.Осоьливості відмінювання прізвищ імен по батькові.

54. Правопис географічних назв.

55.Технічні правила переносу.

56. Оформлення бібліографії.

57.Культура професійного спілкування вчителя.

58. Документи в роботі вчителя.

59. Виготовлення копій з особистих документів, їх оформлення.

60. Оформлення тексту: рубрикація та її види.

 

 

37. Неологізми та застарілі слова в документах; синоніми та їх використання в офіційно-діловому стилі. З точки зору частотності вживання у словниковому складі сучасної української мови виділяють активну й пасивну лексику. До активної лексики належать слова, котрими регулярно послуговується більшість носіїв мови. До пасивної лексики належать слова, котрі або вже вийшли із широкого вжитку, або недавно увійшли до мови і сприймаються як нові. Виділяють такі різновиди пасивної лексики:

1. Історизми — назви предметів, які зникли з життя суспільства [67, с. 133]. Напр. гетьман, очіпок, кольчуга, кріпак, корогва тощо.

2. Архаїзми - старі назви, які в сучасній мові замінені іншими [67, с. 133]. Напр., се - це, світлина - фотокартка, філіжанка – чашка. В сучасній документації застарілі слова вживаються рідко. Так у текстах договорів використовують деякі архаїчні конструкції: ми, що нижче підписалися (назва організації або установи) в особі …, йменованого далі роботодавець ...; у разі невиконання тощо.

3. Неологізми — слова, словосполучення або вираз, що з'являється в мові в зв'язку з виникненням нових понять, у зв'язку з розвитком культури, техніки, із розвитком або зміною суспільних відносин [66, с, 102]. Напр., кастинг, екосистема, нейлон, ЖДУ. Неологізми можуть утворитися як на базі власної мови (місяцехід, вуз, ВАК, сталініст, СН1Д, помаранчевий - у значенні революційний), так і прийти з інших мов (дилер, тинейджер, промоутер, креативний). Виділяють загальновживані й індивідуально-авторські неологізми (оказіоналізми): піднебесність, всніжити (М.Стельмах).

Синоніми - слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням [66, с. 122]. Розрізняють такі види синонімів: абсолютні - слова, тотожні за значенням і стилістичним забарвленням (абетка - алфавіт, мовознавство - лінгвістика);

- лексико-семантичні - слова, які вживаються в одному й тому стилі мовлення, однак розрізняються відтінками значень (думка мисль -роздум, шлях - дорога - путь);

- стилістичні - слова, що мають однакове значення, але вживаються в різних стилях мовлення (говорити - балакати, продовження пролонгація);

- семантико-стилістичні - слова, що різняться і за значенням, і за сферою використання (йти - плентатись, шкандибати; меморіальний -пам'ятний).

Доречне застосування синонімів дає змогу най точніше передачи необхідну інформацію, уникнувши зайвих повторів.

38. Синоніми, омоніми, антоніми, пароніми в діловому мовленні.

Пароніми - слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки -ся.

Дипломат — посадова особа, яка займається дипломатичною діяльністю. Дипломант — особа, відзначена почесним дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі. Дипломник — автор дипломної роботи, підготовленої в училищі, технікумі чи вузі.

Синоніми — це слова відмінні одне від одного своїм звуковим складом, але близькі або тотожні за значенням. Синоніми поділяються на три основні групи: 1) лексичні синоніми, що відрізняються смислових відтінками (відомий — видатний — славетний — знаменитий); 2) стилістичні синоніми — це слова, що відрізняються стилістичним і емоційними забарвленням (говорити — мовити — пророчити — верзти); 3) абсолютні синоніми — зовсім не відрізняються значенням і в усякому контексті можуть вживатися без будь-якої відмінності (століття — сторіччя).

Омоніми - слова, які однакові за звучанням, написанням, але мають різне значення.(коса, ключ) Антоніми - слова з протилежним значенням ( чорний - білий)

39. Сталі вирази й штампи.

Фразеологізми або сталі вирази активно вживаються в усіх стилях сучасної української літературної мови. У науковому та офіційно-діловому мовленні, як правило, використовуються загальнолітературні стійкі звороти, що виступають у номінативній функції: брати участь, виносити ухвалу, підбивати підсумки. Сталі вирази цього стилю практично позбавлені образності, емоційності, експресивності. Порівняймо: офіц. узяти до уваги, порядок денний, взяти до відома, мати значення, порушити клопотання, витяг із протоколу і худ. умивати руки, геркулесова праця, сади Семіраміди, буріданів віслюк, альфа й омега; розм. пекти раків, накивати п'ятами, сьома вода на киселі, п'яте колесо до воза тощо.

Серед типових помилок, пов'язаних із неправомірним використанням сталих виразів, виділимо такі:

1. Уживання ненормативних форм фразеологізмів, напр.: відігравати значення замість мати значення, робити підсумки замість підбивали підсумки тощо.

2. Неправильний переклад із російської мови, напр.: повістка денна замість порядок денний, виписка із протоколу замість витяг із протоколу.

3. Нерозрізнення паронімів, гуманний факультет замість гуманітарний факультет, економна стратегія замість економічна стратегія, комунікаційна функція мовлення замість комунікативна функція мовлення.

Надмірне захоплення стандартизацією мовних засобів породжує 
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Визначте...
Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує
Питання до іспиту з курсу «Українська мова за професійним спрямуванням»
Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
Творча робота у номінації
Народ, держава, мова це поняття нероздільні. Без мови немає народу, а без народу не існує мови. Наша рідна українська мова то мова...
Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм....
Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами
Урок розвитку зв’язного мовлення №1 Творчий переказ тексту «Відпочинок на морі»
Державний Гімн України. Мова — жива скарбниця історії народу. Мова і мовлення. Збагачення мови новими словами. Утворення нових слів....
Питання до МК-2 для студентів ІІІ курсу з дисципліни «Українська...
Поняття мовної норми. Види мовних норм. Орфоепічні норми української літературної мови
Тема Державна мова мова професійного спілкування 11
Поняття національної та літературної мови. Значення мови в житті суспільства та людини 17
Кваліфікаційних завдань, який пропонується для проведення атестаційної
Чальних програм предметів професійно-технічного циклу з професії: організація діловодства, ділова українська мова, машинопис, ділова...
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання
Українська мова є державною мовою України, що перед­бачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Знання цієї...
Урок №1 Клас 5 Тема. ЗНАЧЕННЯ МОВИ В ЖИТТI СУСПIЛЬСТВА. УКРАЇНСЬКА МОВА ДЕРЖАВНА МОВА УКРАЇНИ
Тема. ЗНАЧЕННЯ МОВИ В ЖИТТI СУСПIЛЬСТВА. УКРАЇНСЬКА МОВА ДЕРЖАВНА МОВА УКРАЇНИ
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка