8. Принцип організації колективної діяльності. Педагогу часто доводитися стикатися з необхідністю вирішення, таких завдань, або прийняття рішень в групі, колективно. Виникає завдання розвитку у педагогів здатності до колективних дій.
9. Принцип випереджаючого навчання . Цей принцип передбачає оволодіння в умовах навчання практичними знаннями та вміння втілити їх у практику, сформувати у педагога впевненість у своїх силах, забезпечити високий рівень результатів у майбутній діяльності.
10. Принцип діагностування. Даний принцип передбачає перевірку ефективності занять. Наприклад, аналіз самостійної роботи над навчальною ситуацією покаже, чи є актуальною ця тема, чи правильно обрано метод проведення занять, чи добре педагоги орієнтуються в досліджуваних проблемах, чи можна що-небудь змінити до наступного заняття і т.д.
11. Принцип економії навчального часу. Активні методи навчання дозволяють скоротити витрати часу на засвоєння знань і формування умінь, навичок. Так як засвоєння знань, оволодіння практичними прийомами роботи і вироблення навичок здійснюється одночасно, в одному процесі вирішення завдань , аналізу ситуацій або ділової гри. Тоді як зазвичай ці два завдання вирішуються послідовно, спочатку педагоги засвоюють знання, а потім на практичних заняттях виробляють вміння і навички.
12. Принцип вихідного контролю . Зазвичай, вихідний контроль знань відбувається після завершення навчання у формі тестів або співбесід. Для вихідного контролю успішно використовуються активні методи навчання: серія контрольних практичних завдань , проблемних завдань і ситуацій. Вони можуть бути індивідуальними та груповими [3 , с. 97].
Активні методи навчання при вмілому застосуванні дозволяють вирішити одночасно три навчально - організаційні завдання :
1. Підпорядкувати процес навчання керуючому впливу викладача .
2. Забезпечити активну участь у навчальній роботі як досвідчених педагогів, так і молодих.
3. Встановити безперервний контроль за процесом засвоєння навчального матеріалу.
Таким чином, виходячи з вищесказаного, відзначимо, що вже на початку ХХ століття багато вчених педагоги і психологи бачили необхідність у розробці нових методів навчання, для активізації навчальної діяльності. Дана проблема залишається актуальною і в даний час. У реалізації цілей проблемного та розвивального навчання лежать активні методи, які допомагають педагогам розвивати самостійність думки, вчать виділяти головне в навчальному матеріалі, розвивають мовлення та багато іншого. Як показує практика, використання активних методів у навчанні педагогів є необхідною умовою для розвитку їх професійної компетентності і призводить до позитивних результатів: вони дозволяють формувати знання, уміння і навички шляхом залучення педагогів в активну навчально- пізнавальну діяльність, професійна інформація переходить в особистісне знання вчителя.
1.3 Класифікація методів активного навчання
Як відомо , в дидактиці існують різні підходи до класифікації методів навчання . В якості відмітної ознаки використовується ступінь активізації слухачів або характер навчально-пізнавальної діяльності. Розрізняють класифікації, в основу яких покладено такі ознаки:
- Джерела пізнання ( вербальні , наочні , практичні методи навчання);
- Методи логіки (аналітако-синтетичні, індуктивні, дедуктивні методи навчання);
- Тип навчання (пояснювально-ілюстративний, проблемно- розвиваючі методи навчання);
- Рівень пізнавальної самостійності учнів (репродуктивні, продуктивні, евристичні методи навчання);
- Рівень проблемності (показовий, монологічний, діалогічний, евристичний, дослідницький, алгоритмічний, програмований методи навчання);
- Дидактичні цілі та функції (методи стимулювання , організації та контролю);
- Вид діяльності викладача (методи викладу і методи організації самостійної навчальної діяльності) та пр.
Незважаючи на різноманіття підходів до класифікації методів навчання, кожен з них найбільш ефективний при певних умовах організації процесу навчання , при виконанні певних дидактичних функцій [51 , с. 93].
Внесок у розробку класифікації активних методів навчання внесли Ю.С.Арутюнов, М.М.Бірштейн, Н.В.Бурков, А.А.Вербіцкій, С.Р.Гідровіч, Р.Ф.Жуков, В.М.Ефімов, Л.Н.Іваненко, В.Ф. Комаров, А.Л.Лівшіц, В.І.Маршев, Ю.М.Порховнік, В.І. Рибальський , Т.П. Тимофєєвський та ін..
Розглянемо класифікацію методів активного навчання запропоновану Смолкін А.М. Він розрізняє імітаційні методи активного навчання, тобто форми проведення занять, у яких навчально-пізнавальна діяльність побудована на імітації професійної діяльності. Всі інші належать до не імітаційних це всі способи активізації пізнавальної діяльності на лекційних заняттях.
Імітаційні методи діляться на ігрові та неігрові. До ігрових належать проведення ділових ігор , ігрового проектування і т. п., а до неігрових - аналіз конкретних ситуацій, рішення ситуаційних завдань та інші [42, с.30].
Схематично дану класифікацію можна представити таким чином (дивись рисунок 1.1):
Методи активного навчання можуть використовуватись на різних етапах навчального процесу:
1 етап - первинне оволодіння знаннями. Це можуть бути проблемна лекція, евристична бесіда, дискусія і т.д.
2 етап - контроль знань ( закріплення), можуть бути використані такі методи як колективна розумова діяльність, тестування і т.д.
3 етап - формування професійних умінь, навичок на основі знань і розвиток творчих здібностей, можливе використання модельованого навчання, ігрові та неігрові методи.
Застосування тих чи інших методів не є самоціллю. Тому для викладача будь-яка класифікація має практичний сенс в тій мірі, в якій допомагає йому здійснювати цілеспрямований вибір відповідного методу навчання або їх поєднання для вирішення конкретних дидактичних завдань. Тому дана класифікація пропонує розглядати активні методи навчання за їх призначенням у навчальному процесі.
Але також слід зазначити, що більшість активних методів навчання має багатофункціональне значення в навчальному процесі. Так,
.
Активні методи навчання
 
неімітаціні
імітаційні
  
ігрові
неігрові
Проблемна лекція;
Лекція вдвох;
Лекція із заздалегідь запланованими помилками;
Лекція прес-конференція;
Евристична бесіда;
Пошукова лабораторна навчальна дискусія;
Самостійна робота з літературою;
Семінари;
Дискусії.
Ділова гра;
Педагогічні ситуації;
Педагогічні завдання і т.п.
Колективна розумова діяльність;
ТРИЗ робота.
Рис 1.1. Класифікація методів активного навчання Смолкіна А.М.
наприклад: розбір конкретної ситуації можна використовувати для вирішення трьох дидактичних завдань: закріплення нових знань (отриманих під час лекції); вдосконалення вже отриманих професійних умінь; активізація обміну знаннями та досвіду.
Суть активних методів навчання, спрямованих на формування умінь і навичок, полягає в тому, щоб забезпечити виконання педагогами тих завдань в процесі вирішення, яких вони самостійно опановують вміння та навички.
Прояв і розвиток активних методів навчання обумовлено тим, що перед навчанням були поставлені завдання не тільки засвоєння учнями знань і формування професійних умінь і навичок, а й розвиток творчих та комунікативних здібностей особистості, формування особистісного підходу до проблеми.
Тепер розглянемо такі основні поняття, як метод, форма навчання, навчання, активність учнів і активні методи навчання.
Н.В. Басова вказує, що існує більше 200 визначень поняття «метод». [4, с. 57]. Саме слово метод в перекладі з грецького означає дослідження, спосіб, шлях до досягнення мети. Так, наприклад у філософському словнику зазначається: «метод - в найзагальнішому значенні - спосіб досягнення мети, певним чином упорядкована діяльність» [48 , с. 278].
Герберт Нойнер і Ю.К. Бабанський під методом навчання розуміють «послідовне чергування способів взаємодії вчителя та учнів, досягнення мети за допомогою опрацювання навчального матеріалу» [33 , с. 303].
М.Н. Скаткин дає наступне визначення: «Метод навчання передбачає, перш за все, мету вчителя і його діяльності наявними у нього засобами, в результаті виникає мета учня і його діяльність наявними у нього засобами» [20 , с. 187].
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що метод - це поєднання способів і форм навчання, спрямованих на досягнення певної мети навчання . Таким чином метод містить спосіб і характер організації пізнавальної діяльності учнів.
Форма навчання - це організована взаємодія викладача і учня. Форми навчання можуть бути: денна, заочна, вечірня, самостійна робота (під контролем викладача і без), індивідуальна , фронтальна і т.д. [4, с. 58].
Навчання - історично змінюється в процесі. Воно змінюється в першу чергу в залежності від рівня виробництва і виробничих відносин, в залежності від потреб суспільства, а також соціальних умов, духовного багатства суспільства, його культурних традицій і рівня освіченості.
Навчання - це цілеспрямоване, заздалегідь спроектоване спілкування, в ході якого здійснюється окремі сторони досвіду людства, досвіду діяльності та пізнання. Навчання є найважливішим засобом формування особистості і, в першу чергу, розумового розвитку та загальної освіти. Процес навчання спрямовано на формування знань, умінь, навичок , досвіду творчої діяльності [39].
Активність учнів - це їхня інтенсивна діяльність і практична підготовка в процесі навчання й застосування знань, сформованих навичок і вмінь. Активність у навчанні є умовою свідомого засвоєння знань , умінь і навичок. [38, с. 173].
Пізнавальна активність - це прагнення самостійно мислити, знаходити свій підхід до вирішення завдання (проблеми), бажання самостійно отримати знання, формувати критичний підхід до судження інших і незалежність власних суджень. Активність навчатись пропадає, якщо відсутні необхідні для цього умови.
Так, безпосереднє залучення учнів в активну навчально-пізнавальну діяльність у ході навчального процесу пов'язане із застосуванням прийомів і методів, які отримали узагальнену назву активні методи навчання.
А.М.Смолкін дає наступне визначення: Активні методи навчання - це способи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів [43, с.30], які спонукають їх до активної розумової і практичної діяльності в процесі оволодіння матеріалом, коли активний не тільки викладач, але активні і слухачі.
Активні методи навчання припускають використання такої системи методів, яка спрямована головним чином, не на виклад викладачем готових знань та їх відтворення, а на самостійне оволодіння учнями знаннями у процесі активної пізнавальної діяльності.
Таким чином, активні методи навчання - це навчання діяльністю. Так, наприклад, Л.С. Виготський сформулював закон, який говорить, що навчання спричиняє розвиток, так як особистість розвивається в процесі діяльності. Саме в активній діяльності, що спрямовується викладачем, педагоги опановують необхідні знання, вміння, навички для їх професійної діяльності, розвиваються творчі здібності. В основі активних методів лежить діалогічне спілкування , як між викладачем і слухачами, так і між самими слухачами. А в процесі діалогу розвиваються комунікативні здібності, вміння вирішувати проблеми колективно, і найголовніше розвивається мова всіх учасників. Активні методи навчання спрямовані на залучення тих, хто навчається до самостійної пізнавальної діяльності, викликати особистісний інтерес до вирішення будь-яких пізнавальних завдань, можливість застосувати отриманні знання. Метою активних методів є: у засвоєнні знань, умінь, навичок повинні брати участь всі психічні процеси (мова, пам'ять, уяву і т.д.).
Викладач у своїй професійній діяльності використовує ту класифікацію і групу методів, яка найбільш повно допомагає здійсненню тих дидактичних завдань, які він ставить перед заняттям. І активні методи навчання є одним з найбільш ефективних засобів залучення слухачів у навчально-пізнавальну діяльність .
РОЗДІЛ ІІ
ВИКОРИСТАННЯ АКТИВНИХ МЕТОДІВ В МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ
2.1 Активні форми організації методичної роботи
Підвищення рівня майстерності педагогів - пріоритетний напрямок діяльності методичної роботи в режимі інновацій, в системі управління школою, в цілісній системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, і так само в активізації особистості педагога, розвитку його творчої особистості.
Забезпечуючи безперервний процес вдосконалення професійної майстерності кожного педагога, методична робота носить випереджаючий характер і відповідає за розвиток і вдосконалення всієї роботи з педагогами, у відповідності з новими досягненнями. Тому методична робота не тільки служба коригування помилок у діяльності педагога, а й надання реальної, дієвої та своєчасної допомоги педагогам, коли їх не консультують як учнів, а радяться з ними.
Традиційні форми методичної роботи, в яких головне місце відводилося доповідям, виступам, втратили своє значення через їх низьку ефективність та недостатність зворотного зв'язку. Сьогодні треба використовувати нові, активні форми роботи, яким властиво залучення педагогів у діяльність і діалог, що передбачає вільний обмін думками.
Всі методи і форми методичної роботи діляться на групи (дивись рисунок 2.1):
Найефективніша, хоча і є традиційною, форма роботи з педагогами - тренінг (швидке реагування , швидке навчання). Педагоги знаходяться в найбільш складній ситуації, так як їх праця навіть в стабільні часи вирізняється високою емоційною завантаженістю. Негативно забарвлений психологічний стан педагога знижує ефективність процесу виховання і навчання дітей, підвищує конфліктність у взаєминах з колегами, адміністрацією, батьками.
методи і форми методичної роботи
  
Традиційні
тренінг, педагогічна рада, семінар, консультація, круглий стіл, мозковий штурм, дискусія,
семінар-практикум
Нові
педагогічний ринг, дебати,
ділова гра, виставка-ярмарок педагогічних ідей, банк ідей,
творчий годину
Новітні
майстер-клас, гуртки якості, педагогічна майстерня,
квік -настройка, судові засідання, ігрове моделювання, метод проектів та ін.
Рис. 2.1. Методи і форми методичної роботи
Педагогічний ринг - орієнтує педагогів на вивчення новітніх досліджень в психології та педагогіці, методичній літературі, сприяє виявленню різних підходів до вирішення педагогічних проблем, удосконалює навички логічного мислення і аргументації своєї позиції, вчить лаконічності, чіткості, точності висловлювань, розвиває спритність, почуття гумору.
Дебати - обговорення, побудоване на основі заздалегідь обумовлених виступів представників двох протиборчих груп.
|