поглиблення та розширення знань учнів про водяну оболонку Землі – Гідросферу, відпрацювання певних вмінь, що сприяють практичному засвоєнню цих знань, набуттю навичок, які стануть у нагоді учням під час їх майбутньої професійної діяльності. Завдання

Скачати 0.56 Mb.

Назва	поглиблення та розширення знань учнів про водяну оболонку Землі – Гідросферу, відпрацювання певних вмінь, що сприяють практичному засвоєнню цих знань, набуттю навичок, які стануть у нагоді учням під час їх майбутньої професійної діяльності. Завдання
Сторінка	2/4
Дата	18.12.2013
Розмір	0.56 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Химия > Документи

1 2 3 4

Тема: Техніка безпеки під час проведення практичних робіт.

Мета: сформувати знання учнів з правил техніки безпеки під час виконання практичних робіт.

Організаційна форма навчання: практична робота.

Завдання:

Засвоїти основні правила роботи і техніки безпеки у хімічній лабораторії.
Засвоїти першу медичну допомогу при нещасному випадку.

Завдання для самостійної підготовки:

Повторити основні правила техніки безпеки при роботі в лабораторії:

Правила роботи з кислотами та лугами;
Правила роботи з отруйними речовинами;
Правила роботи з вогненебезпечними речовинами;
Правила роботи з електроприладами та нагрівальними приладами, з відкритим вогнем

Повторити першу медичну допомогу при опіках та отруєннях.

Література:

Семенов А.С. Охрана труда и техника безопасности. – М.: –Просвещение, 1976. – 22с.
Воскресенский П.И. Техника лабораторних робот. – М.: Химия, 1967. – С. 523 – 531.

Загальні вимоги при роботі в лабораторії:

Всі роботи в лабораторії виконуються з дозволу вчителя.
Усі роботи необхідно проводити в спецодязі (халаті).
Підтримувати своє робоче місце в чистоті і порядку.
Під час роботи в лабораторії голосно не розмовляти, не бігати.
Забороняється в лабораторії їсти і пити.
Забороняється пробувати хімічні реактиви та речовини на смак.
Портфелі та валізки не класти на лабораторні столи.
Не виносити з хімічної лабораторії речовини.
Забороняється залишати без нагляду діючі прилади, запальні газові пальники, увімкнені нагрівальні та інші електричні прилади.
Забороняється кидати в раковини зливні лійки папір, сірники, бите скло та інші тверді речі, а також виливати концентровані розчини кислот і лугів, легкозаймисті речовини і речовини з неприємним запахом.
Після закінчення дослідів посуд миють, реактиви ставлять на полички, газ та воду вимикають.

Перша допомога при нещасних випадках:

При термічних опіках слід змочувати опік етиловим спиртом або розчином калій перманганату.
При попаданні кислоти на шкіру ушкоджене місце промити обпечене місце сильним струменем води, а потім з% розчином кислого вуглекислого натрію.
При попаданні на шкіру лугів ушкоджене місце добре промити водою, а потім 0,5% розчином оцтової кислоти або розчином калій перманганату.
При попаданні їдких лугів чи кислот в очі негайно добре промити їх водою (ні в якому разі не закриваючи очей). Якщо в очі потрапив луг – промити 2% розчином бромної кислоти, а якщо кислота – 3% розчином кислого вуглекислого натрію.

Заняття № 6

Тема: Визначення деяких фізичних показників води.

Мета: сформувати вміння визначати фізичні показники води.

Організаційна форма навчання: практична робота.

Завдання:

Оволодіти технікою визначення температури кипіння води.
Оволодіти прийомами визначення прозорості води.

Завдання для самостійної підготовки:

Розглянути основні фізичні властивості води.
Засвоїти механізм визначення в лабораторних умовах можливих фізичних показників.

Література:

Ахметов Н.С. Общая и неоганическая химия. – М.: Высшая школа, 1981. – 700с.
Алексеєєв В.В. Практикум з органічного синтезу. – К.: Вища школа, 1970. – С. 45 – 53.

Обладнання та реактиви: Прилад для визначення температури кипіння (пробірка, або круглодона колба з гумовою пробкою з вставленим термометром), кип’ятильні камінці, прилад Снеллера – градуйований через сантиметр скляний циліндр, шрифт, проба води.

Хід роботи:

Визначення температури кипіння води:

Зібрати прилад для визначення температури кипіння (рис. 1.) і закріпити його у штатив;

Рис.1. Прилад для визначення температури кипіння:

термометр;
колба з рідиною.
Кип’ятильні камінці

В колбу приблизно на ¼ її місткості налити пробу. Термометр встановлюють так, щоб його кулька була на невеликій віддалі від поверхні рідини, але не торкалася її. Колбу нагрівають над нагрівальним приладом і через деякий час спостерігають кипіння рідини і відзначають покази термометра – це і буде температура кипіння рідини при даному атмосферному тиску.

Визначення прозорості води:

Зібрати прилад Снеллера – прилад для визначення прозорості води (метод – по шрифту);

Рис. 2 . Прилад Снеллера для визначення прозорості води:

градуйований через сантиметр скляний циліндр;
підставка для циліндра;
кран для злиття води;
шрифт.

В зібраний прилад налити води, та добре збовтати рідину. Після збовтування проби циліндр встановлюють на відстані 40 мм над шрифтом з висотою букв 3,5 мм. Потім воду спускають з невеликою швидкістю до появи в полі зору шрифту.

Визначення прозорості проводять в добре освітленому приміщенні, але не на прямому сонячному промені.

Заняття № 7

Тема: Визначення кислотності води.

Мета: Сформувати вміння визначати задані типи кислотності.

Організаційна форма навчання: практична робота.

Завдання:

Оволодіти прийомами та технікою визначення загальної кислотності.
Оволодіти прийомами та технікою визначення вільної кислотності.
Оволодіти прийомами та технікою визначення кислотності, що залежить від слабих нелетких кислот.
Навчитися проводити розрахунки даних показників.

Завдання для самостійної підготовки:

Засвоїти причини, що обумовлюють всі види кислотності.
Вплив кислотності на якість води.
Засвоїти методики визначення всіх видів кислотності.

Література:

Кульский Л.А., Гороновский И.Т., Кочановский А.М., Шевченко М.А. Справочник по свойствам, методам анализа и очистки воды. Часть 1. – К.: “Наукова думка”, 1980. – С. 281.
Речицький О.Н., Рєшнова С.Ф. Навчальна практика із екологічної хімії. – Херсон. – 2002. – С. 11 – 13.
Человек и водные ресурсы. – М.: Знание, 1988.

Обладнання та реактиви: розчин натрій гідроксиду (С (1/1NaOH) = 0_,1 моль/см³), розчин фенолфталеїну (w(ф-ф) =0,1%), розчин метилового оранжевого (W(м-о)=0,1%), розчин сегнетової солі (W(KNaC₄H₄O₆)=50%), нейтралізований розчин натрій гідроксиду до блідо-рожевого забарвлення, піпетки (100см³)_, колби (250 см³), бюретки (25 см³), конічні колби (250 см³), мірні колби (100 см³ ), електроплитка.

Хід роботи:

1. Визначення загальної кислотності.

Відібрати пробу об'ємом 100 см³, помістити у конічну колбу, додати 5-10 крапель розчину фенолфталеїну і титрувати розчином натрій гідроксиду (С(1/1NaOH) = 0,1 моль/см³) до появи слабо-рожевого забарвлення розчину.

Розрахунки:

С(Н⁺)заг. – загальна кислотність, мг/см³;

С (1/1NaOH) – молярна концентрація еквіваленту розчину натрій гідроксиду, моль/см³;

V(NaOH) – об'єм розчину натрій гідроксиду, що пішов на титрування, см³;

Vпр. – об’єм проби, що взятий для аналізу, см³;

М(1/1Н⁺ ) – молярна маса еквіваленту протону,

г/ моль.

2. Визначення вільної кислотності.

Відібрати пробу об'ємом 100 см³, помістити у конічну колбу, додати 3 краплі розчину метилового оранжевого і титрувати розчином натрій гідроксиду (С(1/1NaOH) = 0,1 моль/см³) до зміни червоного кольору в золотисто-рожезий. Якщо при додаванні до проби індикатора розчин стає жовтим, то вільна кислотність дорівнює нулю.

Розрахунки:

С(Н⁺)віл. – вільна кислотність, мг/см³;

С (1/1NaOH) – молярна концентрація еквіваленту розчину натрій гідроксиду, моль/см³;

V(NaOH) – об'єм розчину натрій гідроксиду, що пішов на титрування, см³;

Vпр. – об’єм проби, що взятий для аналізу, см³;

М(1/1Н⁺ ) – молярна маса еквіваленту протону,

г/ моль.

3. Визначення кислотності, що залежить від слабких нелетких кислот.

Відібрати пробу об'ємом 100 см³, яка нейтралізована за метиловим оранжевим, помістити у конічну колбу та кип’ятити 2 хв., швидко охолодити додати 5-10 крапель фенолфталеїну і титрувати розчином(С(1/1NaOH) = 0,1 моль/см³), до появи стійкого рожевого забарвлення.

Розрахунки:

С(Н⁺)сл. – кислотність, що обумовлена слабкими кислотами, мг/см³;

С (1/1NaOH) – молярна концентрація еквіваленту розчину натрій гідроксиду, моль/см³;

V(NaOH) – об’єм розчину натрій гідроксиду, що пішов на титрування, см³;

Vпр. – об’єм проби, що взятий для аналізу, см³;

М(1/1Н⁺ ) – молярна маса еквіваленту протону,

г/ моль.

4. Визначення вільної карбонатної кислоти.

За допомогою мірної колби відібрати пробу об'ємом 100 см³ , додати в колбу 10 крапель фенолфталеїну і титрувати розчином натрій гідроксиду (С(1/1NаОН) = 0,1 моль/см³) до появи стійкого на протязі 2–3 хв. рожевого забарвлення.

Розчин натрій гідроксиду додавати малими порціями, закриваючи кожен раз колбу пробкою і ретельно перемішуючи її вміст. При точному аналізі визначення повторюють, зразу вливаючи в колбу з пробкою майже весь об’єм розчину NаОН, що був визначений при першому титруванні.

Розрахунки:

С(Н⁺)віл.- С(Н⁺)сл.]

С(СО2 )св. – вміст вільної карбонатної кислоти, мг/см³;

С (1/1NaOH) – молярна концентрація еквіваленту розчину натрій гідрок- сиду, моль/см³;

V(NaOH) – об'єм розчину натрій гідроксиду, що пішов на титрування, см³;

Vпр. – об’єм проби, що взятий для аналізу, см³;

М(1/1Н⁺ ) – молярна маса еквіваленту протону,

г/ моль.

Заняття № 8

Тема: Визначення загальної лужності та її компонентів.

Мета: Сформувати вміння визначати загальну лужність та її компонентів.

Організаційна форма навчання: практична робота.

Завдання:

Оволодіти технікою та прийомами визначення різних типів лужності води, а саме: гуматної, гідрогенкарбонатної, карбонатної та гідратної лужності.
Навчитися проводити розрахунки даних показників.

Завдання для самостійної підготовки:

З’ясувати вплив відхилення лужності на якість води.
Засвоїти методики визначення всіх типів лужності.

Література:

Логинов Н.Я., Воскресенский А.Г., Солодкин И.С. Аналитическая химия – М.: Просвещение, 1979. – С. 126.
Пилепенко О.Т., Пятницкий И.В. Аналитическая химия – М.: Химия, 1990. – С. 223.
Речицький О.Н., Рєшнова С.Ф. Навчальна практика із екологічної хімії. – Херсон. – 2002. – С.13 – 15.
Человек и водные ресурсы. – М.: Знание, 1988.

Обладнання та реактиви: : розчин хлоридної (С1/1HCI)=0,1 моль/см³), чи сульфатної (С(1/2H₂ЅО₄ = 0,1мопь/см³) кислоти, розчин метилового оранжевого (W(м-о) = 0,1%), розчин натрій гідроксиду фенолфталеїну (С(1/1NaOH) = 0,1моль/дм^³), розчин метилового оранжевого (W(ф-о)=0,1%), розчин фенолфталеїну (W(ф-ф) = 0,1%); піпетки (100мл), колби конічні (250мл.), бюретки (25 мл), електроплитка.

Хід роботи:

1.Визначення загальної лужності.

Відібрати пробу об’ємом 100 мл, помістити у конічну колбу, додати 2-3 краплі метилового оранжевого і титрувати розчином кислоти до переходу забарвлення з жовтого в золотисто-рожевого.

Розрахунки:

С(ОН⁻) – загальна лужність, мг/см³;

V₁ (НСI) – об'єм розчину хлоридної кислоти, що пішов на титрування, см³;

Vпр. – об’єм проби, см³;

М(1/1ОН⁻) – молярна маса еквіваленту гідроксид-іонів г/моль.

При загальній лужності води нижче 0,4 мг/см³ пробу титрують розчином хлоридної кислоти (С1/1ОН⁻)=0,05 моль/см³).

2. Визначення гуматної лужності:

Після визначення загальної лужності до від титрованої проби додати 1 мл розчину хлоридної кислоти (С(НСI) = 0,1 моль/см³), кип'ятити 2-3 хв. та швидко охолодити. Проби титрувати розчином натрій гідроксиду і (C(NaOH) = 0,1 моль/см³) в присутності фенолфталеїну.

Розрахунки:

С (1/1NaOH) – молярна концентрація еквіваленту розчину натрій гідроксиду моль/см³.

V₂ (NaOH) – об'єм розчину натрій гідроксиду, що пішов на титрування, см³;

3.Визначення гідрокарбонатної, карбонатної та гідратної лужності:

Відібрати пробу об'ємом 100 мл, вмістити в конічну колбу, додати 5-10 крапель розчину фенолфталеїну і титрувати розчином хлоридної кислоти (С(1/1НСI) = 0,1 моль/см³), до знебарвлення розчину.

Крім того визначити лужність води за метиловим оранжевим С(ОН)м.о. (звичайно приймають, що вона дорівнює С(ОН)заг., загальний вміст солей (чи сухий залишок)), рН та температуру води (для розрахунків по номограмам).

С (ОН⁻) – лужність води за фенолфталеїном, мг/см³;

V₃( НСІ) – об’єм розчину хлоридної кислоти, що пішов на титрування, см³;

М( 1/1ОН⁻) – молярна маса еквіваленту гідроксид-іонів г/моль.

Розрахунки гідроген карбонатної, карбонатної та гідратної лужності виконуються по таблицям і номограмам.

Заняття № 9

Тема: Води атмосферних опадів їх кількість та склад.

Мета: сформувати знання учнів про води атмосферних опадів.

Організаційна форма навчання: лекція

Розширений план

Визначити місце локалізації атмосферних опадів.

Кількість атмосферної води, яка випадає на земну поверхню за рік, обумовлюється в основному наявністю в Світовому океані теплих і холодних течій, наявністю постійних вітрів,і існуванням гірських масивів на суходолі.

Більша частина атмосферної води інфільтрується в ґрунті, частина поступає в річки і водойми, частина – випаровується.

Підраховано, що 1 л води, який випадає у вигляді дощу ( краплі масою 50 мг) з висоти 1 км, “промиває” 3,3 • 10⁵ л повітря. Тому хімічний склад опадів в значній мірі визначається чистотою атмосфери в даній місцевості.

Склад атмосферної води.

Атмосферна вода завжди містить розчиненні кисень, вуглекислий газ, інертні гази.

На формування хімічного складу атмосферних опадів прибережних областей впливають солі, які приносяться повітряними потоками. Збільшення хлорид-іонів відмічається коли домінують вітри з морів.

Збільшення концентрації сульфат-іонів в атмосферних водах спостерігається біля великих міст з розвиненою промисловістю, а також в зимовий період в результаті збільшення кількості спалюючого палива.
Заняття № 10

1 2 3 4

Схожі:

Мета та завдання навчальної дисципліни Мета Мета дисципліни: набуття та поглиблення знань економічної теорії, формування вмінь та навичок здійснення аналізу економічних явищ,...	Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних... Метою профільного навчання за спеціалізацією "Деревообробка" є підвищення рівня компетентностей учнів 10-11 класів з основ деревообробки...
Школа посідає чільне місце у процесах формування свідомої громадянської... Ю для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від...	ЗНАЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РІВНЯ... Можливостей, націлена на саморозвиток і самоосвіту впродовж усієї професійної діяльності. В розв’язанні цієї проблеми значна роль...
Практики з виховної роботи: поглиблення і розширення теоретичних... ПТНЗ та їх застосування у вирішенні конкретних педагогічних завдань під час проходження практики	Урок формування практичних умінь і навичок з елементами поглиблення Мотивація навчальної діяльності п’ятикласників (повідомлення мети майбутньої роботи, усвідомлення її учнями)
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК Методичні рекомендації щодо оцінювання знань і практичних навичок слухачів, курсантів і студентів під час державної атестації / В.І....	Урок узагальнення і систематизації знань. Хід уроку. Актуалізація... Мета: узагальнити та систематизувати основні теоретичні положення з теми «Чотирикутники», глибше і повніше розкрити найважливіші...
Степан Пушик. Романи «Страж-гора» та «Галицька брама» Мета: Забезпечення системних знань учнів, самостійності у виборі засобів, форм та методів навчально-пізнавальної діяльності, формування...	Урок №86 Тема. Підсумковий урок з алгебри за 7 клас Мета: перевірити засвоєння передбачених програмою знань і вмінь учнів, набутих під час вивчення алгебри в 7 класі

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання