|
|
Скачати 1.89 Mb.
|
Бюджетна система України має дворівневу структуру (ст. 5 БКУ): 1-й рівень – Державний бюджет; 2-й рівень – місцеві бюджети: 1) бюджет АРК; 2) обласні бюджети; 3) районні бюджети; 4) бюджети районів у містах; 5) бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.Для аналізу й прогнозування економічного та соціального розвитку держави використовують категорію зведеного бюджету (ст. 6 БКУ), яка є сукупністю показників бюджетів. Розрізняють зведені бюджети: України, Автономної Республіки Крим, областей, районів і міст з районним поділом. 38. Принципи побудови бюджетної системи України Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах (ст. 7 БКУ): 1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності; 2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період; 3) принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади АРК та органів місцевого самоврядування. 4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування; 5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил; 6) принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів; 7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача; 8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями; 9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; 39.Зміст бюджетної класифікації. Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (зокрема й кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку ВРУ. Бюджетна класифікація має такі складові частини: 1. класифікація доходів бюджету; 2. класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету; 3. класифікація фінансування бюджету; 4. класифікація боргу. 40. Правова природа державних запозичень Запозичення - операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання держави, АРК чи місцевого самоврядування перед кредиторами (ст. 2, п. 21 БКУ). Це урегульовані правовими нормами суспільні відносини, які виникають, змінюються чи припиняються у процесі акумуляції державою, органами АРК чи місцевого самоврядування тимчасово вільних грошових коштів юридичних і фізичних осіб на принципах добровільності, строковості, відплатності та повернення для покриття бюджетного дефіциту, регулювання грошового обігу. Є специфічним видом управлінської діяльності держави в особі уповноваженого органу – Мінфіну або іншого фін.органу щодо формування боргу, його структури; управління боргом, обслуговування, погашення, обліку та контролю. 2-х форми запозичення: 1) публічні – державні, місцеві; 2) приватні – банківські. Спільне: а) складові частини самостійної ланки фінан. системи У.– кредиту; б) базуються на єдиних принципах кредитних відносин (строковості, відплатності, повернення), об`єднуючи два зустрічні потоки: залучення, акумуляцію тимчасово вільних коштів, накопичення їх у кредитодавців та надання уже зосереджених коштів позичальникам. Кошти держ.позики, надходять у розпорядження держ.влади, що перетворює їх на додаткові фінансові ресурси. Мобілізовані кошти насамперед призначаються для покриття бюджетного дефіциту. Розрізняють внутрішню держ. позику (утворює внутрішній держ.борг), і зовнішню держ.позику (зовнішній держ. борг). Виключно законами України встановлюються порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу, що деталізується актами зак-ва (ст. 92 Конституції) Загальні правові засади державних запозичень визначені також у БКУ, ЗУ "Про державний внутрішній борг", ЗУ про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період. 41. Позички та запозичення до місцевих бюджетів. Запозичення до місцевих бюджетів - операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання держави, АРК., місцевого самоврядування перед кредиторами. Здійснюються лише до бюджету розвитку, крім одержання короткотермінової позички для покриття тимчасових касових розривів ( БКУ). Позичка до місцевих бюджетів - короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах до 3-х місяців у межах поточного бюджетного періоду, отримані РМ АРК, місцевими держ. адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за рішенням ВР АРК чи відповідної ради для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, у порядку, визначеному Мінфіном (ст. 73 БКУ). Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється. ВР АРК і міські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення (за винятком позички); зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст із чисельністю населення понад 800 тис. мешканців за офіційними даними держ.статистики. . Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів встановлюється постановою КМУ відповідно до умов, визначених БКУ: при планових місцевих запозиченнях чи реструктуризації боргових зобов'язань за запозиченнями до Мінфіну надсилається повідомлення та встановлений перелік документів (обґрунтування відповідності запозичення або реструктуризації боргових зобов'язань за ним чи проведення іншої операції вимогам, установленим бюджетним законодавством, щодо здатності в повному обсязі та у визначений строк виконати свої боргові зобов'язання, відповідні бюджетні звіти за минулий і поточний період та іншу інформацію за потребою). 42. Поняття і види бюджетних правопорушень. Бюджетне правопорушення (БП) - дія або бездіяльність учасника бюджет. процесу, які заборонені законодавством щодо порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджетів та звітування про їх виконання (ст. 116 БКУ), а також будь-яке інше недотримання бюджетного процесу. Об'єктивна сторона БП- дія або бездіяльність (більшість правопорушень э бездіяльністі, нецільове використання бюдж.коштів – активні дії Суб`єктивна сторона БП - умисл або необережність. Спеціальний суб`єкт – органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями. Не є суб'єктом бюджетного правопорушення ВРУ. Об'єкт БП відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Відповідальність за бюджетні правопорушення передбачена БК, КпАП, КК У, зокрема: ВИДИ правопорушень, відповідальність за які передбачена безпосередньо статтями БК за: - несвоєчасне та неповне подання звітності про виконання бюджету; - невиконання вимог щодо бухобліку, складання звітності та внутрішнього фінан. контролю за бюдж. коштами; - недотримання порядку перерахування бюджетних коштів; - подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету; - нецільове використання бюджетних коштів - невиконання вимог щодо казначейського обслуговування бюджетів тощо. 43. Фінансова система України, її структура. Фінансова система — сукупність фінансових інститутів, за допомогою яких держава мобілізує, розподіляє та використовує грошові кошти. Фінансову систему держави можна розглядати у кількох аспектах. У широкому розумінні фінансова система - це сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню та використанню фондів грошових коштів для здійснення фінансової діяльності держави. В організаційному аспекті фінансову систему можна розглядати як сукупність органів державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють у межах своєї компетенції керівництво фінансовою діяльністю держави та підприємств, установ, організацій, що беруть у ній участь. Це дещо звужене поняття, яке стосується лише сфери дослідження фінансового права. З позицій економіки до фінансової системи включають також фінанси суб'єктів господарювання, міжнародні фінанси та фінансовий ринок. У матеріальному вираженні фінансова система являє собою сукупність грошових фондів - відносно відособлених частин грошових коштів, призначених для особливих цілей. Сукупність фінансових ланок, що входять до складу фінансів України, в їх взаємозв'язку та взаємозалежності складає фінансову систему України. Фінансова система за предметом правового регулювання має дві підсистеми (в залежності від того, чиї інтереси задовольняються в результаті мобілізації, розподілу і використання фондів грошових коштів): 1) Публічні фінанси – задовольняють публічні, територіальні, соціальні інтереси, їх регулюють фінансово-правові норми; 2) Приватні фінанси – задовольняють приватні інтереси, їх також регулюють фінансово-правові норми, але в частині виникнення, мобілізації фондів. В свою чергу публічні фінанси включають: 1) публічні фінанси держави (державні фінанси); 2) публічні фінанси органів місцевого самоврядування; 3) публічні фінанси суспільного або соціального призначення. Існують і інші модифікації фінансової системи, але саме ця наглядно ілюструє предмет правового регулювання фінансової системи держави 44. Бюджетні повноваження України та органів місцевого самоврядування Бюдж. повноваження – права і обов`язки органів держ. влади та місцевого само вряд-я у галузі бюдж. діяльності, що визначаються БКУ, щорічними ЗУ про Держ.бюджет, ЗУ"Про місцеве самоврядування", іншим норм.правов.актами, рішеннями місц.рад та локальними актами. Залежно від виду бюдж. правовідносин, бюджетні повноваження поділяються на: 1) матеріальні – визначають зміст прав та обов`язків органів держ. влади та місцевого самовряд-я у бюдж. системі; 2) процесуальні – визначають сукупність прав та обов`язків органів держ. влади та місцевого самовряд-я у бюджетному процесі. За суб`єктним складом бюдж. права вони належать: 1) державі в цілому; 2) окремим адміністративно-територіальним одиницям –органам місцевого самоврядування. Бюдж. повноваження поділяються на повноваження в галузі 1) зведеного (консолідованого) бюджету 2) державного бюджету. 3) місцевих бюджетів. Учасниками бюдж.процесу є = органи та посадові особи законодавчої (представницької) і виконавчої влади: ВРУ, Президент, КМУ, Мінфін, НБУ, місцеві ради інші; = розпорядники і одержувачі бюдж. коштів = органи держ.фінансового контролю. Всі суб’єкти наділені певними бюдж. повноваженнями, що реалізуються на різних стадіях бюдж. процесу. Законодавчі органи усіх рівнів- розглядають і затверджують бюджети усіх рівнів, здійснюють контроль за їх виконанням. Президент У. підписує закон про Держ.бюджет на поточний рік та інші закони, що регулюють бюджетну діяльність, може застосовувати право вето щодо них та інших нормативних актів зх цих питань. Органи виконавчої влади забезпечують підготовчу роботу щодо складання проектів бюджетів, подають їх до законодавчих органів, забезпечують виконання бюджетів, контроль за їх виконанням, надають про це звіти. Провідна роль у цьому процесі КМУ та Мінфіну. НБУ визначає основні засади грошово-кредитної політик, приймає участь у розробці законопроектів щодо формування доходної та видаткової частин бюджету , дає пропозиції до проекту Держбюджету на поточний рік. . У разі неможливості покрити свої поточні видатки за рахунок власних, закріплених і регулюючих доходів, місцеві органи влади мають право на фінансову підтримку у формі дотацій вирівнювання або цільових субвенцій з бюджетів вищого рівня. Місцеві ради мають право на власний бюджет, на формування доходної частини та проведення видаткової політики; на створення резервного фонду. Обласні і районні ради мають право на складання зведених бюджетів. Сільські, селищні і міські ради мають право на введення місцевих податків і зборів із дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, ЗУ "Про систему оподаткування", Декрету КМУ "Про місцеві податки і збори". Стосовно бюджетів нижчих рівнів місцеві ради мають право затверджувати нормативи відрахувань, визначати джерела доходів, здійснювати фінансову підтримку у формі дотацій вирівнювання. 45.Учасники бюджетного процесу, їх повноваження. Учасниками бюдж.процесу є = органи та посадові особи законодавчої (представницької) і виконавчої влади: ВРУ, Президент, КМУ, Мінфін, НБУ, місцеві ради інші; = розпорядники і одержувачі бюдж. коштів = органи держ.фінансового контролю. Всі суб’єкти наділені певними бюдж. повноваженнями, що реалізуються на різних стадіях бюдж. процесу. Законодавчі органи усіх рівнів- розглядають і затверджують бюджети усіх рівнів, здійснюють контроль за їх виконанням. Президент У. підписує закон про Держ.бюджет на поточний рік та інші закони, що регулюють бюджетну діяльність, може застосовувати право вето щодо них та інших нормативних актів зх цих питань. Органи виконавчої влади забезпечують підготовчу роботу щодо складання проектів бюджетів, подають їх до законодавчих органів, забезпечують виконання бюджетів, контроль за їх виконанням, надають про це звіти. Провідна роль у цьому процесі КМУ та Мінфіну. НБУ визначає основні засади грошово-кредитної політик, приймає участь у розробці законопроектів 46.Розпорядники бюджетних коштів, їх повноваження Розпорядники бюдж. коштів поділяються: на 1. головних розпорядників Б.К. – бюджетні установи в особі їх керівників, які одержують повноваження шляхом установлення бюджетних призначень. Вони розробляють проекти кошторисів та бюджетних запитів, подають їх до Мінфіну чи місцевого фінан.органу, надають розпорядникам нижчого рівня інформацію про обсяги асигнувань та забезпечують управління бюджетними асигнуваннями; та 2. розпорядників нижчого рівня Б.К. Розпорядники Б.К. надають бюджетні кошти: - бюджетним установам (орган, установа чи організація, які повністю утримуються за рахунок бюджету і є неприбутковими) і - одержувачам бюджетних коштів (юридичні та фізичні особи, які не мають статусу бюджетних установ. Ними можуть бути 1. державні (комунальні організації, установи та підприємства) 2. юридичні особи інших форм власності 3. фізичні особи.) 47. Доходи Державного бюджету України Доходи Державного бюджету України - сукупність безповоротних надходжень, справляння яких передбачено чинним законодавством України, які використовуються для фінансування виконання державних функцій. Ст. 29 БКУ деталізуються положення ст. 9 БКУ "Класифікація доходів бюджету". Класифікацію доходів бюджету здійснено за чотирма групами: 1) податкові надходження - передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Відповідно до р. I Бюджетної класифікації "Класифікація доходів бюджету" до податкових надходжень віднесені: 2) неподаткові надходження: а) доходи від власності та підприємницької діяльності (надходження від перевищення валових доходів над витратами НБУ; надходження від грошово-речових лотерей; надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів; б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (плата за утримання дітей в школах-інтернатах; плата за утримання вихованців шкіл, профтехучилищ соціальної реабілітації; плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ; в) надходження від штрафів та фінансових санкці :перерахування підприємцями частки вартості виготовленої нестандартної продукції за дозволом на тимчасове невиконання вимог відповідних стандартів; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки); г) інші неподаткові надходження (надходження сум різниці в ціні на природний газ; відрахування від сум перевищення розрахункового розміру фонду оплати праці; пеня за порушення строків розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності та невиконання зобов'язань; 3) доходи від операцій з капіталом - складаються шляхом акумуляції: а) надходження від продажу основного капіталу (кошти від реалізації безхозного майна, скарбів тощо; надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння; надходження від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, знаходиться в комунальній власності); б) надходження від реалізації державних запасів товарів (матеріальних цінностей державного резерву та розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву); в) надходжень від продажу землі та нематеріальних активів; г) податки на фінансові операції та операції з капіталом. 4) трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. 48. Видатки Державного бюджету України видатки Б. – кошти на здійснення програм і заходів, передбачених відповідними бюджетами, за винятком засобів на погашення основної суми боргу і повернення переплачених до Б. сум. Держ.і видатки складаються з: 1) - прямих видатків держави через систему бюджетів, бюджетних та позабюджетних централізованих державних фондів; 2) - видатків державних та комунальних підприємств та установ. Як економічна категорія державні видатки об'єднують витрати, які покриваються з централізованих та децентралізованих державних фондів коштів. Більшість держ. видатків фінансується з Держ. бюджету - централізованого фонду коштів, що утворюється в процесі перерозподілу національного доходу, та з місцевих бюджетів. Менша частина держ. витрат покривається за рахунок децентралізованих фондів коштів - коштів міністерств, підприємств та організацій держ. та комунальної форми власності, позабюджетних коштів бюджетних установ та позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування усіх рівнів. 49. Складання проекту закону про Державний бюджет України. Конституція Укр (116) та БКУ (гл. 6) поклали повноваження зі складання проекту бюджету і проекту закону про державний бюджет на КМУ. Складання проекту Державного бюджету України є першою стадією бюджетного процесу, який, окрім того, включає в себе розгляд і затвердження бюджету, його виконання, а також складання звіту про виконання бюджету. Саме на етапі складання проекту Державного бюджету закладаються його основи, певна спрямованість, створюється єдиний, цілісний прообраз бюджету майбутнього року. Крім того, складання проекту Державного бюджету виконує ще одну важливу функцію - це є етап переосмислення всієї бюджетної ідеології, багатьох пов'язаних із цим питань (податкових, грошово-кредитних та ін.), багато в чому - ревізії бюджетних відносин, нормативно-правових актів, започаткування нових ідей вдосконалення бюджетної системи країни. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначає загальний рівень доходів та видатків бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Держ. бюджету У. Усю діяльність щодо складання проекту бюджету можна умовно поділити на кілька етапів. 50. Розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України Розгляд та прийняття Держ. бюджету У. є другою стадією бюджет. процесу (гл. 7 БКУ). Розгляд законопроекту про Держ. бюджет У. передбачає застосування спеціальної процедури, із введенням додаткового законочитання. Особливості розгляду проекту закону про Державний бюджет України: Терміном перебування законопроекту на розгляді у ВРУ є час з моменту його офіційного подання КМУ до прийняття ВРУ за вирахуванням часу, коли цей проект знаходився в КМУ згідно з процедурою, визначеною БКУ. Термін перебування прийнятого ВРУ закону про Держ.бюджет У. на розгляді у Президента України та повторного розгляду ВРУ, у разі повернення Президентом на повторний розгляд, не включаються до загального терміну перебування проекту закону про Державний бюджет України у ВРУ. Бюджетні призначення в разі несвоєчасного прийняття закону про Державний бюджет України. Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Держ. бюджет У.и, КМУ має право здійснювати витрати Держ. бюджету відповідно БКУ із визначеними в ньому обмеженнями (на цілі, які визначені у законі про Держ. бюджет на попередній бюдж. період і одночасно передбачені у законопроекті закону на наступний бюджетний період. Щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Держ. бюджет на попередній бюджетний період; провадити капітальні видатки забороняється, крім випадків, пов'язаних з введенням воєнного чи надзвичайного стану. 51. Виконання закону про Державний бюджет України Третя стадія бюджетного процесу є його квінсистенцією, основною його ціллю, тим, навколо чого будується увесь бюджетний процес - виконання бюджету, що здійснюється протягом бюджетного періоду, тобто періоду дії акта про бюджет (ст. 3 БКУ). Бюджетний період встановлюється в Україні відповідно до ст. 96 Конституції України з 1 січня по 31 грудня, тобто співпадає з календарним роком. У встановлених законодавством випадках такий період може встановлюватися в інші терміни (ч. 2 ст. 3 БКУ). Виконання бюджетів — це забезпечення своєчасного й повного надходження запланованих доходів загалом і за кожним джерелом, а також своєчасного, повного й безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів. Виконання бюджетів здійснюється відповідно до розпису, що затверджується відповідно до бюджетних призначень Міністром фінансів України щодо Державного бюджету України (ст. 49 БКУ) та відповідними керівниками місцевих фінансових органів щодо місцевих бюджетів (ч. 3 ст. 78 БКУ). Протягом року КМУ та відповідні місцеві органи державної виконавчої влади забезпечують виконання бюджетів (ст. 47 БКУ). Міністерство фінансів здійснює загальну організацію та управління виконанням державного бюджету, у тому числі за доходами (ч. 1 ст. 50 БКУ). 52. Звітність про виконання закону про Державний бюджет України Метою четвертої стадії бюджетного процесу є зведення, складання та подання звітності про виконання бюджету. У цьому процесі беруть участь головні розпорядники та Державне казначейство України. До 31 грудня поточного року Державним казначейством України повинні бути закриті усі рахунки, відкриті у поточний бюджетний період для розпорядників бюджетних коштів (ч. 1 ст. 57 БК). Існують кілька видів звітності про виконання Державного бюджету України. Місячна звітність — подається Державним казначейством України та органами стягнення ВРУ, КМУ, Рахунковій палаті, Міністерству фінансів України не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Квартальна звітність, як і місячна, подається ВРУ, КМУ, Рахунковій палаті, Міністерству фінансів України не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу такими самим державними органами, як і місячна звітність. КМУ у термін до 1 травня року, наступного за звітним, подає річний звіт про виконання Закону про Держ. бюджет Укр до парламенту (ст. 61 БК). У двотижневий термін після такого подання Рахункова палата надає висновки щодо використання коштів Держ. бюджету Укр (ч. 1 ст. 62 БК). Такий же двотижневий термін після отримання зазначених висновків встановлений і для розгляду звіту у ВРУ (ч. 2 ст. 62 БК). Остання реалізує свою компетенцію щодо прийняття рішення стосовно звіту про виконання державного бюджету, а Міністерство фінансів України забезпечує опублікування затвердженого звіту (ч. 3 - 5 ст. 62 БК). У двомісячний термін після завершення бюджетного періоду (тобто, до 1 березня) відбувається і подання річного звіту про виконання місцевого бюджету до ВР АРК, відповідних місцевих рад, перевірка поданих звітів за участю Рахункової палати АРК, комісій з питань бюджету відповідних рад, самих представницьких органів місцевої влади та місцевого самоврядування, та їх затвердження (або прийняття іншого рішення) (ст. 80 БК). 53.Складання місцевих бюджетів. Відповідно до ст. 19 БКУ складання проектів бюджетів - це перша стадія бюджетного процесу. Відповідно до ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах мають компетенцію: самостійно розробляти, затверджувати і виконувати відповідні місцеві бюджети. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; підготовка й подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних та обласних бюджетів. Районні та обласні ради компетентні: затверджувати районні та обласні бюджети, які формуються з коштів Держ бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів і з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, контролювати їх виконання. Складання й виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації. 54. Виконання місцевих бюджетів Виконання місцевих бюджетів покладається відповідно на РМ АРК, місцеві держадміністрації, виконавчі органи рад або міських, селищних чи сільських голів (якщо відповідні виконавчі органи не створені). Місцевий бюджет виконується за бюджетним розписом, що затверджується керівником місцевого фінанс. органу, в якому встановлено розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації (п. 12 ст. 2 БКУ). Фінансові органи складають лімітні довідки про бюджетні асигнування - затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл, інші показники, що згідно із законодавством мають бути визначені на основі нормативів, для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів, у т.ч. помісячних. В Україні застосовується казначейська форма обслуговування всіх бюджетів, у т.ч. місцевих. Органи Держказначейства обслуговують місцеві бюджети за доходами, видатками та фінансуванням. Виконання місцевих бюджетів здійснюється за доходами та видатками, до цього процесу залучені представницькі органи (при внесенні змін до акта про бюджет), органи держ. влади (на місцях), органи держ. податкової служби та інші органи стягнення, розпорядники та отримувачі бюджетних коштів При виконанні місцевого бюджету за розписом до цього бюджету, а, відповідно, і до розпису можуть бути внесені зміни у разі перевиконання чи недовиконання доходної частини. При цьому місцевий фінансовий орган обов'язково подає до відповідного місцевого органу висновок про обсяг вільного залишку бюджетних коштів, перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету. Рішення про зміни до місцевого бюджету ухвалюються відповідною радою у разі виникнення відхилення оцінки прогнозу макропоказників економ. і соціальн. розвитку України та відповідно зміни надходжень до бюджету, а також зміни структури видатків державного бюджету та в інших випадках, передбачених БКУ 55. Міжбюджетні відносини, їх суть та мета регулювання Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, АРК та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Виникнення та існування міжбюджетних відносин як різновиду суспільних публічних відносин в Україні зумовлюється політичними, економічними та правовими факторами. Стаття 140 Конституції України затвердила право територіальних громад - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, створюючи місцеве самоврядування. Це політичне волевиявлення держави знайшло своє подальше відображення в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" та у БКУ, і стало першою причиною виникнення міжбюджетних відносин. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень. Таке полягає в організації раціонального і справедливого розподілу та перерозподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами для забезпечення фінансування соціальних програм та функцій, покладених на державу і органи місцевого самоврядування. При цьому застосовуються встановлені законодавством України методи розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів. 56. Міжбюджетні трансферти, їх види Міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого (п. 25 ст. 2 БКУ). Згідно з ст. 96 БКУ міжбюджетні трансферти поділяються на такі види, як: 1) Дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує (має нецільовий характер) (п. 18 ст. 2 БКУ); 2) Субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції (виділяється на конкретні цілі - на виконання інвестиційних проектів, здійснення програм соціального захисту, компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування унаслідок надання пільг, установлених державою тощо) (п. 37 ст. 2 БКУ); 3) кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів (у разі, якщо доходи перевищують видатки); 4) інші дотації. Відповідно до статті 3 ЗУ "Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань" у районному бюджеті можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти: 1) дотація вирівнювання бюджетам місцевого самоврядування; 2) кошти, що передаються до районного бюджету з бюджетів місцевого самоврядування; 3) додаткова дотація на вирівнювання диспропорцій, пов'язаних із нерівномірністю мережі бюджетних установ; 4) інші дотації; 5) субвенції на виконання інвестиційних проектів; 6) інші субвенції. У бюджеті місцевого самоврядування можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти: 1) дотація вирівнювання із районного бюджету; 2) кошти, що передаються до районного бюджету; 3) субвенції: а) субвенції на утримання об'єктів спільного користування; б) субвенції на ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування; в) інвестиційні субвенції на будівництво або реконструкцію об'єктів спільного користування; г) субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань; ґ) інші субвенції. Для визначення розподілу міжбюджетних трансфертів використовують фінансовий норматив бюджетної забезпеченості (ст. 94 БКУ). Він встановлюється шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців або споживачів соціальних послуг. 57. Субвенція як вид міжбюджетного трансферту Субвенція — це міжбюджетний трансферт, що має цільовий характер в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про її надання.Субвенціїшироко застосовуються як інструмент бюджетного регулювання для збалансування бюджетів як в Україні, так і в усіх інших державах. Субвенція видається бюджету нижчого рівня з чітко визначеним призначенням як державна фінансова допомога на програми і заходи, спрямовані на підтримку гарантованого законодавством мінімуму соціальної забезпеченості населення регіонів, де такий мінімум не забезпечується власними бюджетними доходами за незалежними від них причинами економічного розвитку. Субвенція надається на компенсацію недоотриманих доходів у зв’язку з нерівномірністю їхнього розподілу між регіонами за умов діючої економічної системи, а також на фінансування заходів, пов’язаних із вирівнюванням соціального розвитку територій. . В разі порушення умов їх використання субвенції підлягають поверненню до вищестоячого бюджету. Не використані протягом року субвенції повертаються до вишестоячого бюджету водночас з поданням звіту за встановленою формою про витрачені суми. Право місцевих бюджетів та субвенції закріплено в Законі України «Про бюджетну систему України». 58. Види субвенцій за законодавством України в Законі України «Про бюджетну систему УкраїниОсновні види субвенцій з Державного бюджету України: субвенція на здійснення програм соціального захисту; субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою; субвенція на виконання інвестиційних проектів. Основні види субвенцій з місцевих бюджетів: субвенція на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних недоліків діяльності об’єктів спільного користування; субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань; інші субвенції. 59. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства. |
|
КОНТРОЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ для подготовки к экзамену по учебной дисциплине «Хозяйственное право» Предмет, метод господарського права, його співвідношення з іншими галузями права.(Предмет, метод хозяйственного права, его соотношение... |
Тема: Предмет, структура, завдання й методи досліджень в юридичній психології Юридична психологія, метод спостереження (інтроспекція), метод бесіди, метод експерименту (законодавчий, природний, лабораторний,... |
|
ТРУДОВЕ ПРАВО, ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ” Трудове право України як самостійна галузь права, її співвідношення з суміжними галузями права. Предмет трудового права. Метод трудового... |
Законодавства, їх система Поняття цивільного права як галузі права. Предмет та метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин |
|
Тема ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА Поняття адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права |
«Предмет, метод, принципи і система земельного права України» Поняття і основні ознаки земельного права України як галузі права, галузі науки і навчальної дисципліни |
|
1. Місце муніципального права всистемі національного права України Це пов'язано з тим, що їх об'єднують загальні: предмет, метод, функції, цілі. Муніципальне право – це не аморфна маса правових розпоряджень,... |
Тема Предмет, метод, принципи та система екологічного права Форми взаємодії суспільства з природою в умовах індустріального періоду розвитку цивілізації |
|
1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА Змістом трудового права... П 68 Правознавство [Текст]: практикум С. Ф. Гуцу, А. О. Гордеюк, Д. М. Гатило, М. Ж. Мкртчан. – Х.: Нац аерокосм ун-т ім. М.Є. Жуковського... |
Лекція за змістовним модулем 1: «Загальна характеристика бухгалтерського... Змістовний модуль Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод |