|
|
Скачати 1.89 Mb.
|
12. Особливості фінансових правовідносин Особливості ФПВ: 1) виникають і розвиваються у сфері фінансової діяльності держави; 2) є формою реалізації публічних інтересів; 3) є по суті економічними відносинами (визначаються економікою та є видом економічних відносин); 4) мають майновий характер; 5) є відносинами влади, фінанс.правов. норми мають імперативний характер; 6) одним із суб`єктів є держава або уповноважений державою орган, які мають право надавати владні приписи; 7) мають планомірний характер, є організаційними відносинами;. 13.Суб’єкти фінансових правовідносин Суб`єкт ФПВ – це той, хто бере участь у конкретному і, таким чином, реалізує належні йому права та обов`язки. Суб`єкт ФПВ повинен мати фінансову правоздатність – це здатність мати права і обов`язки, передбачені законом; та фінансову дієздатність – це здатність особи самостійно або через законних представників набувати, здійснювати, змінювати й припиняти фінансові права та обов`язки, а також відповідати за їх невиконання та неправомірну реалізацію. Види (групи) суб`єктів ФПВ: 1) суспільно-територіальні утворення – Україна як держава загалом, адміністративно-територіальні одиниці (АРК, області тощо); 2) колективні суб`єкти – органи державної влади, організації та інші; 3) індивідуальні суб`єкти – фізичні особи, іноді посадові особи. 14.Держава як суб’єкт фінансових правовідносин Держава як суб'єкт фінансового права. Держава виступає в особі уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування. Це можуть бути органи загальної компетенції - Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України або органи спеціальної компетенції у сфері фінансової діяльності - Державне казначейство, Державна податкова служба, Національний банк тощо. Водночас у фінансових відносинах держава може виступати суб'єктом безпосередньо, а не через уповноважені нею органи. Це характерно для міжнародної діяльності держави, в першу чергу для відносин у сфері державного кредиту (зокрема, коли Україна отримує кошти у вигляді зовнішніх запозичень від міжнародних фінансових організацій, іноземних юридичних осіб тощо) 15 Об’єкти фінансових правовідносин Об'єкти фінансових правовідносин — це фінансові ресурси, які формуються, розподіляються й використовуються внаслідок реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, а також грошові зобов'язання, що виникають у суб'єктів фінансових відносин у процесі фінансової діяльності. Ці об'єкти правовідносин є різновидом об'єктів майнових відносин. Найсуттєвіші для підприємств — фінансові правовідносини, що виникають у них: як платників податків до Державного і місцевих бюджетів та при формуванні загальнодержавних цільових грошових фондів; під час формування й використання власних і позикових фінансових ресурсів для забезпечення підприємницької діяльності;.під час виконання зобов'язань у взаємовідносинах із контрагентами. 16. Методи фінансової діяльності держави Фінансова діяльність держави – це діяльність держави та її органів у галузі мобілізації, розподілу та витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою забезпечення виконання публічних функцій держави та задоволення інтересу, визнаного державою та органами місцевого самоврядування. Методи фінансової діяльності держави – це конкретні прийоми та засоби, за допомогою яких уповноважений державою орган від її імені мобілізує, розподіляє та використовує фонди. Методи виділяють залежно від трьох основних напрямків фінансової діяльності держави: 1) методи мобілізації: обов`язкової мобілізації – примусове і безвідплатне вилучення частини грошових коштів у власників на користь держави; добровільної мобілізації – у юридичних осіб і населення шляхом грошово-речової лотереї, позики різних видів, акції, випуск державою облігацій, інших цінних паперів тощо; 2) методи розподілу: метод фінансування – безвідплатний, безповоротний, цільовий, плановий відпуск коштів з централізованого фонду (бюджету) здійснюється у формі дотацій, субсидій, субвенцій; метод кредитування – відпуск коштів на принципах повернення, строковості й відплатності у двох видах: державний (позичальник – держава, кредитор – юридичні особи й громадяни) та банківський (кредитор – кредитні установи); 3) методи використання: вони умовно поділяються за суб`єктами використання грошових коштів та за об`єктом (метод встановлення цільового призначення державних грошових коштів; метод встановлення порядку використання коштів, метод фінансового контролю тощо). 17. Методи мобілізації фондів грошових коштів Ця група методів передбачає встановлення виду платежу, його розміру, строку сплати та санкції за невиконання приписів. Метод добровільної мобілізації грошових коштів включає в себе проведення лотерей, випуск державою облігацій, інших цінних паперів, добровільні внески громадян і т.п. Розподіл мобілізованих державою грошових коштів у її фінансові фонди також забезпечується тільки йому властивими методами. При цьому зазначимо, що традиційний для фінансової практики "розподіл" в даному випадку означає не поділ грошей між якимись особами, юридичними чи фізичними, а визначення тих умов, на яких гроші покидають свій фонд та поступають в розпорядження суб’єкта, якому їх виділила держава чи її уповноважений фінансовий орган. У відповідності з Конституцією України кошти Державного бюджету витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України (на поточний рік). Кошти республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами. До Державного бюджету України не включаються видатки, які не передбачені законами України. Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Крім податків, обов’язковий метод мобілізації грошових коштів держави включає в себе також різноманітні державні збори митні, дорожні, за надання юридичне значимих послуг і т.п., штрафи, плату за використання природних ресурсів та інші. 18. Методи розподілу і використання фондів грошових коштів При розподілі державних грошових коштів застосовуються два основних методи: метод фінансування (безповоротний, безвідплатний, цільовий, плановий відпуск грошових коштів з централізованого фонду) і метод кредитування (виділення коштів на засадах відплатності і зворотності). Залежно від суб’єкта, що отримує грошові ресурси та умов отримання виділяються дотації, субсидії та субвенції. Кредитування означає виділення (надання) грошових коштів на умовах платності і повернення. Фінансування використовується у відношенні державних організацій, кредитування - як у відношенні державних організацій, так і інших, недержавних організацій. Принципи розподілу і використання фінансових ресурсів: — плановість; — цільовий характер використання коштів; — ефективність; — економія; — науково-методологічний підхід при визначенні обсягів використання коштів у межах встановлених лімітів. Видатки здійснюються: — за економічним призначенням - залежно від тих сфер та економічних операцій, куди спрямовуються кошти; — за функціональним призначенням - залежно від напрямів спрямування коштів на виконання функцій держави та місцевих органів влади 19.Форми здійснення фінансової діяльності держави .Фінансова діяльність державою здійснюється в правових формах, які виражаються в фінансово-правових актах. Ними є прийняті в певній формі рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування в межах їх компетенції, що регулюють питання фінансової діяльності. За юридичними властивостями фінансово-правові акти поділяються на: 1) - нормативні фінансово-правові акти - регулюють групи однорідних фінансових відносин і містять загальні правила поведінки, які не вичерпують свою юридичну силу одноразовим їх застосуванням. Ці акти приймаються органами державної влади в межах їх компетенції, мають офіційний характер, є обов’язковими для виконання і спрямовані на регулювання фінансової діяльності. 2) - індивідуальні нормативно-правові акти є актами застосування норм права. В них загальні правила, що містяться в нормативних фінансово-правових актах застосовуються до конкретних обставин. Прийняття індивідуальних фінансово-правових актів є необхідною передумовою застосування нормативних фінансово-правових актів і виконання завдань щодо створення, розподілу або використанню фінансових ресурсів держави. . 20. Принципи фінансової діяльності держави Принципи фінансової діяльності держави це основні засади здійснення фінансової діяльності, які є основоположними чинниками наступної нормотворчої та нормозастосовчої діяльності у цій сфері суспільних відносин. Вони гарантують послідовність та безперервність фінансового процесу, забезпечують взаємозв’язок фінансового законодавства та фінансової політики. Важливу роль відіграють принципи права у прийнятті нових правових норм, тлумаченні правових актів, усуненні прогалин в фінансовому законодавстві, а також у формуванні адміністративної та судової практики. Принципи, на яких ґрунтується фінансова діяльність держави можна згрупувати в 4 групи: 1) загальноправові – законність, принцип верховенства права, суверенітет держави, рівність всіх форм власності та право власності народу України на природні об`єкти та інші принципи, закладені в Конституції України – вони є визначальними для формування окремих галузевих наук; 2) галузеві: 2.1) публічний характер фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування; 2.2) плановості; 2.3) розподілу повноважень між органами, які здійснюють управління фінансовою діяльністю держави; 2.4) пріоритету публічних видатків над публічними доходами; 2.5) пріоритету представницьких органів влади та місцевого самоврядування над виконавчими органами; 2.6) всебічного контролю у сфері фінансової діяльності держави на всіх стадіях тощо; 3) міжгалузеві: принцип міжгалузевого характеру фінансової діяльності держави; принцип фінансової безпеки держави; тощо; 4) принципи окремих інститутів: принципи бюджетної системи – принцип єдності бюджету, принцип повноти, періодичності та плановості бюджету тощо; принципи банківського права – принцип неухильного виконання банківських нормативів, встановлених НБУ тощо. 21. Система органів, що здійснюють управління у сфері фінансової діяльності У фінансовій діяльності держави беруть участь всі державні органи законодавчої та вик. влади. В залежності від компетенції органи управління держ. фінансами поділяються на дві великі групи: 1) Органи загальної компетенції, які управляють фінансовою діяльністю поряд із здійсненням інших функцій у відповідних територіальних масштабах і до яких відносяться представницькі державні органи: Президент України, ВР України, профільні комітети ВР України , ВР АРК, органи місцевого самоврядування, та державні органи виконавчої влади загальної компетенції: КМ, РМ АРК, обласні, Київська й Севастопольська міські, районні, районні в містах державні адміністрації. До їх компетенції входить вирішення загальних фінансових питань, що забезпечують комплексний економічний і соціальний розвиток, формування збалансованого ринкового господарства на певній території. 2) Органи спеціальної компетенції, які забезпечують і здійснюють організацію оперативного управління державними фінансами, і до яких відносяться: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, НБУ, ДПА України, Митні органи та інші. 22.Органи загальної компетенції, що здійснюють управління у сфері фінансової діяльності. Органи загальної компетенції, які управляють фінансовою діяльністю поряд із здійсненням інших функцій у відповідних територіальних масштабах і до яких відносяться представницькі державні органи: Президент України, ВР України, профільні комітети ВР України , ВР АРК, органи місцевого самоврядування, та державні органи виконавчої влади загальної компетенції: КМ, РМ АРК, обласні, Київська й Севастопольська міські, районні, районні в містах державні адміністрації. До їх компетенції входить вирішення загальних фінансових питань, що забезпечують комплексний економічний і соціальний розвиток, формування збалансованого ринкового господарства на певній території. 23. Верховна Рада України та її місце в системі органів, що здійснюють управління у сфері фінансової діяльності Повноваження Верховної Ради України у сфері фінансової діяльності визначені статтею 85 Конституції України: затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішень про надання Україною позик та економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій позик, непередбачених Державним бюджетом; здійснення контролю за їх використанням. Крім цього, виключно закони, які приймає Верховна Рада України, встановлюють Державний бюджет і бюджетну систему (це сукупність усіх бюджетів), систему оподаткування (сукупність податків і зборів, форми і методи їх побудови), засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків тощо 24. Повноваження уряду України у сфері управління фінансовою діяльністю. Повноваження Кабінету Міністрів у сфері фінансової діяльності держави, визначеними статтею116 Конституції України: забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної, податкової політики, розробка проекту Закону “Про Державний бюджет України”; забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України; подання Верховною Радою звіту про виконання бюджету. 25. Міністерство фінансів України – центральний орган виконавчої влади, його повноваження у сфері управління фінансовою діяльністю. Міністерство фінансів України згідно з пунктами 1, 4 Положення про Міністерство фінансів України забезпечує реалізацію державної фінансової політики і здійснює керівництво у сфері державних фінансів; організовує роботу щодо підготовки і складання Державного бюджету; бере участь у розробці прогнозних показників економічного і соціального розвитку України на поточний період та перспективу; розробляє проект Державного бюджету України; удосконалює методи складання бюджету, поряд з бюджетним фінансуванням здійснює методичне керівництво у цій сфері; у межах своєї компетенції виконує Державний бюджет України, складає звіт про виконання Державного бюджету України тощо. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим складає проект республіканського бюджету, розглядає звіт про його виконання, контролює роботу і стан фінансів державних підприємств, установ, організацій, що розташовані на підвідомчій території, здійснює інші функції, передбачені чинним законодавством. 26. Органи спеціальної компетенції, що здійснюють управління у сфері фінансової діяльності. Органи спеціальної компетенції, які забезпечують і здійснюють організацію оперативного управління державними фінансами, і до яких відносяться: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, НБУ, ДПА України, Митні органи та інші. 27. Правові основи фінансового контролю в Україні Для ефективного здійснення фінансового контролю необхідні критерії, своєрідні еталони, з якими в ході контролю порівнюється діяльність, що перевіряється. Для фінансового контролю такі критерії визначаються фінансовим законодавством і іншими нормативними актами, що регламентують фінансову діяльність. Зокрема, такі критерії містяться насамперед в Конституції України, в Законах України «Про державну податкову службу в Україні», «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», «Про аудиторську діяльність* та в ряді інших, а також в указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, наказах та інструкціях міністерств і відомств, у статутах і положеннях, що регламентують правове становище і компетенцію державних органів, громадських організацій, органів місцевого самоврядування і містять в собі правові норми, які регулюють контрольні повноваження компетентних органів. 28. Правові засади державного фінансового контролю в Україні. Фінансовий контроль – спеціальний державний контроль, здійснюваний фінансовими органами та їх посадовими особами за забезпеченням законності, фінансової дисципліни і доцільності під час мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих грошових фондів. Державний ФК є об`єктом фінансово-правового регулювання. Нормативно-правові акти, які регулюють ФК: Конституція, Бюджетний Кодекс, ЗУ "Про держ. контрольно-ревізійну службу", ЗУ "Про аудиторську діяльність", ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність ", ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держ.цільовими фондами", ЗУ "Про держ.регулювання ринку цінних паперіві", ЗУ "Про держ. податкову службу", ЗУ "Про Рахункову палату", ЗУ "Про НБУ", ЗУ "Про фінансові послуги та держ.регулювання ринків фінансових послуг", ЗУ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" інші. Особливості ФК: 1- здійснюється спеціальними суб’єктами (наділеними державою компетенцією з ФК) щодо спеціального об’єкта (централізованих і децентралізованих грошових фондів. 2 – включає контроль за фін.дисципліною 3 – має чітку цілеспрямованість Об`єкт ФК - грошові відносини, що виникають при русі публічних грошових ресурсів Предмет ФК – первинна документація (бухгалтерські звіти, баланси, кошториси тощо), що підтверджує рух контрольованих грошових коштів. 29. Органи, що здійснюють фінансовий контроль, їх повноваження. Органами фінансового контролю є органи, що спеціально створюються для здійснення контрольних функцій, або органи влади, на які поряд з їх основними завданнями покладено здійснення контрольних функцій у відповідній галузі фінансової сфери. Органи, які здійснюють ФК можливо згрупувати в 6 основних груп: 1) Органи загальної компетенції управління фінансовою діяльністю держави – Президент України, ВР, місцеві ради, Рахункова палата, КМ, Місцеві державні адміністрації тощо; Ці органи здійснюють ФК у ході розгляду проектів та затвердження Державного бюджету України, місцевих бюджетів, звітів про їх виконання, заслуховують Програми діяльності Уряду, обговорюють й приймають спеціальні НПА фінансового законодавства. КМ здійснює контроль за державними фінансами в ході: безпосередньої практичної реалізації фінансової політики України, державної політики в галузі ціноутворення i оплати праці, складання i виконання 2) Органи спеціальної компетенції управління фінансовою діяльністю держави – для яких сама фінансова діяльність є основною. До цих органів належать: Міністерство фінансів України, Державне казначейство Укр, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державна пробірна палата Укр, НБУ, Державна податкова адміністрація Укр тощо. Основними завданнями цього контролю є: -контроль за виконанням держ. завдань; - контроль за економічним витрачанням матеріальних i фінансових ресурсів; - контроль за зберіганням державної власності; - контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку; - боротьба з приписками, 3) Суб`єкти первинного фінансового моніторингу – згідно із ЗУ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" ними є банки, страхові та інші фінансові установи; платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи; товарні, фондові та інші біржі; професійні учасники ринку цінних паперів; інститути спільного інвестування; ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї; підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами; 4) Незалежні аудитори, аудиторські фірми та об`єднання. Застосування аудиторської форми контролю дозволяє поєднувати інтереси держави i недержавних господарюючих суб'єктів без затрат бюджетних коштів на контрольну діяльність, що в умовах постійного дефіциту державних фінансових ресурсів надзвичайно важливо. 5) Суб`єкти господарювання, які здійснюють внутрішньогосподарський ФК (бухгалтерії, фінансові відділи, служби фінансового менеджменту тощо6) Громадські організації - здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації). 30. Поняття фінансового контроль, його мета та завдання Фінансовий контроль – спеціальний державний контроль, здійснюваний фінансовими органами та їх посадовими особами за забезпеченням законності, фінансової дисципліни і доцільності під час мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих грошових фондів, метою якого є перевірка доцільності та обґрунтованості окремих фінансових операцій, їх відповідності фінансовій стратегії і тактиці даного суб’єкта. Завданнями фінансового контролю є контроль за виконанням державних завдань, економним витрачанням матеріальних і фінансових ресурсів, зберіганням державної власності, правильністю постановки бухгалтерського обліку, станом контрольно-ревізійної роботи, боротьба з приписками, безгосподарністю, марнотратством та надмірностями. Особливості ФК: 1- здійснюється спеціальними суб’єктами (наділеними державою компетенцією з ФК) щодо спеціального об’єкта (централізованих і децентралізованих грошових фондів. 2 – включає контроль за фін.дисципліною 3 – має чітку цілеспрямованість Об`єкт ФК - грошові відносини, що виникають при русі публічних грошових ресурсів Предмет ФК – первинна документація (бухгалтерські звіти, баланси, кошториси тощо), що підтверджує рух контрольованих грошових коштів. 31. Правові засади організації фінансового контролю в Україні Конституція України визначає загальні засади і характер участі у процесі фінансового контролю Верховної Ради України та її комітетів, у першу чергу Комітету з питань бюджету та Комітету з питань фінансів і банківської діяльності, які здійснюють безперервний парламентський контроль за станом і рухом державних фінансів, За ст. 110 Бюджетного кодексу України до повноважень Рахункової палати щодо додержання бюджетного законодавства, сфері мобілізації фінансових ресурсів і формування доходної частини бюджетної системи України визначальне місце посідають органи Державної податкової служби України. Безпосередньо організацію податкової роботи та здійснення фінансового контролю покладено на первинну ланку ДПС - податкові інспекції. Державні податкові інспекції у районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекціїНормативно-правові акти, які регулюють ФК даних органів є: Конституція, Бюджетний Кодекс, ЗУ "Про держ. контрольно-ревізійну службу", ЗУ "Про аудиторську діяльність", ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність ", ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держ.цільовими фондами", ЗУ "Про держ.регулювання ринку цінних паперіві", ЗУ "Про держ. податкову службу", ЗУ "Про Рахункову палату", ЗУ "Про НБУ", ЗУ "Про фінансові послуги та держ.регулювання ринків фінансових послуг", ЗУ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" інші. 32. Рахункова палата України як орган парламентського контролю Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який підпорядковується, підзвітний Верховній Раді України і здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Правова основа організації та діяльності Рахункової палати визначається Конституцією України та Законом України “Про Рахункову палату”. Основними завданнями Рахункової палати є: - організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням; - здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів; - контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля; - контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, 33. Правові засади аудиторської діяльності в Україні Аудит є одним із методів фінан. контролю, а аудитори, аудиторські фірми та об`єднання належать до органів, які здійснюють ФК. Основні документи : Конституція України, ЗУ "Про аудиторську діяльність", Національні стандарти аудиту АП України (рекомендаційні)ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність ", ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держ.цільовими фондами", ЗУ "Про держ.регулювання ринку цінних паперіві", . Аудит – перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. 34. Кошторисно-бюджетне фінансування: поняття, принципи, об’єкти Кошторисно-бюджетне фінансування –метод безповоротного безоплатного відпуску грошових коштів, який виконується шляхом поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел фінансування, проводиться мірою здійснення планового використання коштів для забезпечення виконання функцій держави. Об`єктами кошторисно-бюджетного фінансування є конкретні установи, організації, підприємства чи окремі конкретні їх програми). Кошторис витрат основний плановий документ бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. На основі кошторисів витрат (фінансових планів) здійснюється утримання установ, які не мають самостійних джерел доходів: установи соціальної сфери, освітні заклади, установи охорони здоров`я, установи культури, установи Міністерства оборони, Прикордонних військ, Служби безпеки, МВС, органи законодавчої та виконавчої влади, суди та прокуратура. 2 види кошторисів: 1.індивідуальні – конкретних бюджетних установ та зведені кошториси – на основі індивідуальних складаються головними розпорядниками коштів.2.Зведені поділяються на загальнодержавні, територіальні та галузеві. Бюджетне фінансування покладається на спеціально для цього уповноважених посадових осіб (керівників бюджетних установ) — розпорядників бюджетних коштів. Базові принципи кошторисно-бюджетного фінансування: Загальні: 1) Безповоротність надання коштів. 2) Зв’язок між обсягом фінансування та виконанням планів бюджетною установою. 3) Фінансування в межах асигнувань, передбачених кошторисом. 4) Цільове призначення. 5) Ефективність їх використання. 6) оптимальне поєднання власних, бюджетних та кредитних джерел. 7) Одержання максимуму ефективності при мінімумі витрат. 8) Контроль за використанням наданих коштів. Специфічні: 1) Кожна бюджетна установа отримує асигнування лише з одного бюджету за її підпорядкованістю. Винятком є фінансування незапланованих заходів, пов'язаних з стихійним лихом, епідеміями, ліквідацією втрат від катастроф. 2) Фінансування бюджетних установ на основі встановлених економічно і науково обґрунтованих нормативів, що встановлюються для кожної сфери діяльності держави. 3) Розподіл установ на ті, що фінансуються з державного бюджету, і ті, що отримують асигнування з місцевих бюджетів в залежності від значущості та підпорядкування. З держ бюджету отримують фінансування національні установи; підприємства, організації та заклади, що підпорядковані міністерствам, державним комітетам та відомствам. 4) Згідно з БК України розмежування видів видатків між бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності (повноваження розподіляються так, щоб проблеми вирішувалися тими владними структурами, які є найближчими до місця події) з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її безпосередньо до споживача. 35. Правове регулювання місцевих податків і зборів, їх види. Правове регулювання місцевих податків і зборів здійснюється відповідно до Податкового кодексу Українимає, Закон України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні», акти президента, рішення органів місцевого самоврядування тощо і має певну специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому. По-перше, держава визначає вичерпний перелік таких обов'язкових платежів, коло платників, об'єкти оподаткування, граничні розміри ставок, тобто встановлює основи їх справляння, надаючи повноваження органам місцевого самоврядування на введення таких податків і зборів на відповідній території. По-друге, місцеві органи влади, peaлізуючи надані державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізми справляння окремо кожного з податків і зборів, а також уводять їх у дію. Таке положення забезпечує захист місцевих бюджетів від необґрунтованого і безмежного тиску згори (держави). Таким чином, місцеві податки і збори — це обов'язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і справляються органами місцевого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів 36.Поняття витрат держави, їх особливості і принципи фінансування Державні витрати одна із сторін фінансової діяльності держави - безперервне цільове використанні державних грошових ресурсів, що накопичуються у: 1) - державному бюджеті; 2) - державних бюджетних та позабюджетних фондах; 3) - власних фондах держ.підприємств та установ для виконання загальнодержавних функцій, фінансування державної, соціальної і культурної сфер, держ. цільових програм, розширення виробництва окремих держ. та комунальних підприємств та установ. Держ.і видатки складаються з: 1) - прямих видатків держави через систему бюджетів, бюджетних та позабюджетних централізованих державних фондів; 2) - видатків державних та комунальних підприємств та установ. Як економічна категорія державні видатки об'єднують витрати, які покриваються з централізованих та децентралізованих державних фондів коштів. Більшість держ. видатків фінансується з Держ. бюджету - централізованого фонду коштів, що утворюється в процесі перерозподілу національного доходу, та з місцевих бюджетів. Менша частина держ. витрат покривається за рахунок децентралізованих фондів коштів - коштів міністерств, підприємств та організацій держ. та комунальної форми власності, позабюджетних коштів бюджетних установ та позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування усіх рівнів. Усі державні витрати закріплюються у відповідних актах законодавства та планово-фінансових актів. Видатки Державного бюджету відображені у щорічному законі України про Державний бюджет, обсяги та структура видатків місцевих бюджетів усіх рівнів затверджуються рішенням сесій відповідних місцевих рад, видатки децентралізованих фондів коштів встановлюються у фінансових планах - балансах та кошторисах підприємств, установ та організацій. 37. Бюджетна система України, її склад та структура Бюджетна система України — сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права (ст. 2, п. 5 БКУ). |
|
КОНТРОЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ для подготовки к экзамену по учебной дисциплине «Хозяйственное право» Предмет, метод господарського права, його співвідношення з іншими галузями права.(Предмет, метод хозяйственного права, его соотношение... |
Тема: Предмет, структура, завдання й методи досліджень в юридичній психології Юридична психологія, метод спостереження (інтроспекція), метод бесіди, метод експерименту (законодавчий, природний, лабораторний,... |
|
ТРУДОВЕ ПРАВО, ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ” Трудове право України як самостійна галузь права, її співвідношення з суміжними галузями права. Предмет трудового права. Метод трудового... |
Законодавства, їх система Поняття цивільного права як галузі права. Предмет та метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин |
|
Тема ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА Поняття адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права |
«Предмет, метод, принципи і система земельного права України» Поняття і основні ознаки земельного права України як галузі права, галузі науки і навчальної дисципліни |
|
1. Місце муніципального права всистемі національного права України Це пов'язано з тим, що їх об'єднують загальні: предмет, метод, функції, цілі. Муніципальне право – це не аморфна маса правових розпоряджень,... |
Тема Предмет, метод, принципи та система екологічного права Форми взаємодії суспільства з природою в умовах індустріального періоду розвитку цивілізації |
|
1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА Змістом трудового права... П 68 Правознавство [Текст]: практикум С. Ф. Гуцу, А. О. Гордеюк, Д. М. Гатило, М. Ж. Мкртчан. – Х.: Нац аерокосм ун-т ім. М.Є. Жуковського... |
Лекція за змістовним модулем 1: «Загальна характеристика бухгалтерського... Змістовний модуль Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод |