|
|
Скачати 1.89 Mb.
|
177. Порядок надання, використання та погашення кредитів Порядок надання кредиту визначається сторонами у кредитному договорі. Кредит може надаватися кредитодавцем: а) у разовому порядку; б) частинами згідно із встановленим графіком; в) відповідно до відкритої кредитної лінії (надання кредиту у майбутньому в розмірах, що не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний проміжок часу); г) гарантовано (із заздалегідь обумовленою датою надання), за потребою; д) через овердрафт (кредитування рахунка позичальника кредитодавцем через здійснення платежів за цим рахунком понад залишок коштів на ньому) - (ЦКУ), або в іншому порядку, визначеному сторонами. Залежно від умов кредитного договору та імперативних вимог банківських правил надання кредиту позичальникові може здійснюватися банком: у безготівковому порядку — перерахуванням кредитних коштів з позичкового рахунка, що відкривається на балансі банку на поточний рахунок позичальника; безпосередньо з позичкового рахунка шляхом оплати платіжних документів позичальника; кредитуванням поточного рахунка без відкриття позичкового рахунка при овердрафті; наданням суми кредиту готівкою. Порядок погашення кредитів також визначається договором, де, зокрема узгоджується строк користування кредитом (роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Останні широко використовуються як строки повернення кредиту при наданні міжбанківських кредитів типу "овернайт" (міжбанківські кредити, що надаються на нічний час для підтримання ліквідності банківських установ)). Використання грошових коштів за кредитним договором не може бути:за наступними цілями а) покриття збитків господарської діяльності позичальника; б) формування та збільшення статутних капіталів господарських товариств; в) придбання власних цінних паперів банків; г) погашення будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку; д) придбання активів пов'язаної особи банку; є) придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною особою банку. 178. Відповідальність сторін за порушення зобов’язань за кредитним договором. За порушення зобов`язань за кредитним договором сторони несуть відповідальність у вигляді стягнення неустойки і повинні відшкодувати збитки. У разі порушення кредитної дисципліни до клієнта можуть бути застосовані такі санкції: сплата банку підвищених процентів з простроченого кредиту, припинення кредитування з правом дострокового одностороннього розірвання договору; дострокове стягнення раніше наданого кредиту зі сплатою штрафу; переведення на акредитивну форму розрахунків або надання додаткових гарантій, звернення стягнення на предмет застави, тощо. У свою чергу, банк несе відповідальність за несвоєчасну видачу кредиту, якщо це передбачено умовами кредитного договору, та за відшкодування збитків, завданих клієнту. 179. Поняття та види цінних паперів за законодавством України. Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам (ст. 3 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок" (2006). За порядком їх розміщення (видачі) цінні папери поділяються на емісійні та неемісійні. До емісійних цінних паперів належать: 1) акції; 2) облігації підприємств; 3) облігації місцевих позик; 4) державні облігації України; 5) іпотечні сертифікати; 6) іпотечні облігації; 7) сертифікати фондів операцій з нерухомістю; 8) інвестиційні сертифікати; 9) казначейські зобов'язання України. За формою існування цінні папери поділяються на документарні та без документарні. За формою випуску цінні папери можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні. В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: 1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів відносяться: а) акції; б) інвестиційні сертифікати; 2) боргові цінні папери До боргових цінних паперів відносяться: а) облігації підприємств; б) державні облігації України; в) облігації місцевих позик; г) казначейські зобов'язання України; ґ) ощадні (депозитні) сертифікати; д) векселі; 3) іпотечні цінні папери До іпотечних цінних паперів відносяться: а) іпотечні облігації; б) іпотечні сертифікати; в) заставні; г) сертифікати фондів операцій з нерухомістю; 4) приватизаційні цінні папери 5) похідні цінні папери – 6) товаророзпорядчі цінні папери 180. Види банківських операцій з цінними паперами Види банківських операцій з цінними паперами передбачені ЗУ "Про банки і банківську діяльність", ст. 47, 49. Комерційні банки здійснюють з векселями різноманітні угоди: емісію, купівлю-продаж, заставу й облік векселів (є операцією купівлі-продажу векселя банку до настання строку платежу по ньому з переходом до банку прав векселедержателя). До обліку в банках приймаються високоліквідні векселі, тому перевага надається товарним векселям, в основу яких покладено товарні угоди. Поширеними операціями комерційних банків є виконання агентських функцій і обслуговування обігу ЦП. Сюди належать операції проведення реєстрів власників іменних ЦП і реєстрації угод переведення права власності на такі ЦП; сприяння виконанню по ЦП (виплата дивідендів і %), погашення ЦП, реєстрація угод з метою оподаткування і виконання доручень інвестиційних фондів щодо їх ЦП у рамках депозитарного договоруКомерційні банки можуть купувати і продавати ЦП від свого імені і за свій рахунок як через фондову біржу, так і на позабіржовому ринку ЦП, а також на основі доручення клієнта про купівлю-продаж ЦП. При цьому банк виступає повіреним або комісіонером свого клієнта. За своєю природою зазначені угоди є договором купівлі-продажу, звичайно, укладеним з відкладальною умовою. 181. Правові засади професійної діяльності банків на ринку цінних паперів. Правові засади професійної діяльності банків на ринку цінних паперів визначаються відповідно до ЗУ "Про цінні папери і фондову біржу", ст. 3, 7, 8 ЗУ "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", ЗУ "Про банки і банківську діяльність", інших НПА. Практичне регулювання здійснюється на підставі Положення щодо організації діяльності банків та їх відокремлених структурних підрозділів при здійсненні ними професійної діяльності на ринку цінних паперів та визнання таким, що втратило чинність, рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.05.99 N 104, затверджене постановою НБУ (2006). 182. Правове регулювання банківської таємниці Правове регулювання банківської таємниці ст. 60 ЗУ "Про банки і банківську діяльність". Банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у НБУ; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру ЮО - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації. Банківську таємницю також становить інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду. 183. Порядок розкриття банківської таємниці. Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, розроблені НБУ (2006) відповідно до законодавства, визначають вимоги до захисту, зберігання, використання та розкриття інформації, яка містить банківську таємницю. Інформація щодо ЮО чи ФО, яка містить банківську таємницю, розкривається банками: 1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації; 2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду; 3) органам прокуратури України, СБУ, МВСУ, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної ЮО або ФО - СПД за конкретний проміжок часу; 4) органам ДПСУ на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної ЮО або ФО-СПД за конкретний проміжок часу; 5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об'єктом фінансового моніторингу; 6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної ЮО або ФО-СПД. Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна: 1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми; 2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою; 3) містити передбачені ст. 62 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" підстави для отримання цієї інформації; 4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації 184. Законодавство України про банківську таємницю ЦКУ, Закон України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05 листопада 1991 року, Закон України «Про Службу безпеки України» № 2229-XII від 25 березня 1992 року, акон України "Про організа-ційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" № 3341-XII від 30 червня 1993 рок, Закон України “Про ратифікацію Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 рік 185. Поняття банківської таємниці, відомості, які становлять банківську таємницю Банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у НБУ; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру ЮО - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації. Банківську таємницю також становить інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду. 186.Поняття банківського нагляду, його мета та обсяг. Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку. є однією з форм державного адміністративного регулювання, яке здійснює НБУ. Головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. НБУ здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими об'єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими ЮО та ФО банківського законодавства, НПА НБУ і економічних нормативів. НБУ не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності зазначених осіб. Згідно з гл. 12 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" при здійсненні банківського нагляду НБУ має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, НПА НБУ для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. При здійсненні банківського нагляду НБУ може користуватися послугами інших установ за окремими угодами. У разі відкликання у банку банківської ліцензії НБУ повідомляє про це відповідні органи інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки. НБУ здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі і застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності. Банківський нагляд у широкому розумінні включає в себе власне нагляд за банками, що називається дистанційним або документарним, та інспектування (інспекційні перевірки на місцях). До системи наглядової діяльності входить декілька основних напрямів, зокрема: 1) державний нагляд, що здійснюється НБУ; 2) внутрішній банківський контроль (внутрішній аудит), що проводиться відповідною службою банківської установи; 3) зовнішній аудит – проводиться незалежними недержавними аудиторськими компаніями. 187. Правове забезпечення банківського нагляду.Конституція України, ЦКУ, ГКУ, ЗУ «Про національний банк України» ЗУ "Про банки і банківську діяльність" 188. Методи наглядової діяльності НБУ. Методи банківського нагляду: 1) безвиїзний (дистанційний); 2) інспектування (виїзне). ЗУ "Про банки і банківську діяльність": кожний банк є об'єктом перевірки на місці інспекторами НБУ чи аудиторами, призначеними НБУ. Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства Укр про банки і банківську діяльність, а також НПА НБУ. Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого НБУ. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки НБУ зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку. Банки зобов'язані забезпечити інспекторам НБУ та іншим уповноваженим ним особам вільний доступ до всіх документів та інформації з дотриманням правил цієї статті, а при перевірці на місці - можливість вільного доступу в робочий час у всі приміщення банку. Керівництво банку призначає компетентного представника для надання необхідних документів та пояснень і забезпечує приміщенням для роботи працівників служби банківського нагляду НБУ. НБУ може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обґрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою НБУ або уповноваженою ним особою. Для здійснення своїх повноважень щодо нагляду НБУ має право безоплатно одержувати від банків інформацію про їх діяльність та пояснення з окремих питань діяльності банку. Не допускається надання матеріалів перевірки третім особам у разі, якщо в матеріалах перевірки відсутні дані про факти порушень законодавства. У ході перевірки банку НБУ має право перевіряти будь-яку звітність афілійованої особи банку щодо взаємовідносин з банком з метою визначення впливу відносин з афілійованою особою на стан банку. Для цілей перевірки афілійовані особи надають НБУ сприяння відповідно до положень цієї статті у тому ж порядку, що застосовується до банків. |
|
КОНТРОЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ для подготовки к экзамену по учебной дисциплине «Хозяйственное право» Предмет, метод господарського права, його співвідношення з іншими галузями права.(Предмет, метод хозяйственного права, его соотношение... |
Тема: Предмет, структура, завдання й методи досліджень в юридичній психології Юридична психологія, метод спостереження (інтроспекція), метод бесіди, метод експерименту (законодавчий, природний, лабораторний,... |
|
ТРУДОВЕ ПРАВО, ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ” Трудове право України як самостійна галузь права, її співвідношення з суміжними галузями права. Предмет трудового права. Метод трудового... |
Законодавства, їх система Поняття цивільного права як галузі права. Предмет та метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин |
|
Тема ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА Поняття адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права |
«Предмет, метод, принципи і система земельного права України» Поняття і основні ознаки земельного права України як галузі права, галузі науки і навчальної дисципліни |
|
1. Місце муніципального права всистемі національного права України Це пов'язано з тим, що їх об'єднують загальні: предмет, метод, функції, цілі. Муніципальне право – це не аморфна маса правових розпоряджень,... |
Тема Предмет, метод, принципи та система екологічного права Форми взаємодії суспільства з природою в умовах індустріального періоду розвитку цивілізації |
|
1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА Змістом трудового права... П 68 Правознавство [Текст]: практикум С. Ф. Гуцу, А. О. Гордеюк, Д. М. Гатило, М. Ж. Мкртчан. – Х.: Нац аерокосм ун-т ім. М.Є. Жуковського... |
Лекція за змістовним модулем 1: «Загальна характеристика бухгалтерського... Змістовний модуль Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод |