|
|
Скачати 1.89 Mb.
|
| 1.Предмет і метод фінансового права. Предмет ФП, як галузі публічного права, - суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави. – тобто відносини щодо формування, розподілу й використання централізованих й децентралізованих фондів коштів з метою реалізації функцій держави. Предмет ФП, як науки, - є фінансове право як галузь права України, яка є системою знань у вигляді фінансово-правових концепцій, категорій, принципів; правил юридичної техніки у сфері державних фінансів; наукових прогнозів і пропозицій щодо вдосконалення правотворчої і правозастосовної діяльності. Предмет науки фінансового права становить сукупність його основних компонентів: 1) Норм та інститутів фінансового права України; 2) Фінансово-правових відносин; 3) Фінансового законодавства; 4) Тенденцій розвитку фінансово-правового регулювання. Методи науки ФП – це певні прийоми (способи), за допомогою яких забезпечується дослідження предмета фінансового права,: формально-догматичний метод, порівняльного правознавства, метод звернення до інших наук, порівняльно-історичний, метод живого пізнання тощо. Методи ФП – основний метод владних приписів (вирішення будь-якого питання здійснюється волею однієї сторони, категоричність владних велінь фінансово-правових норм і відсутність оперативної самостійності суб`єктів фін.права), додаткові: метод рекомендацій (між представницькими органами влади різного рівня та урядом – під час складання бюджету тощо) та метод узгодження (використовується органами, що здійснюють фінансову діяльність, одного рівня, іноді – між сторонами, що уклали фінансовий договір, - договір про податковий кредит тощо). 2. Система фінансового права Система фінансового права – об`єктивно зумовлена внутрішня побудова, об`єднання та розміщення фінансово-правових норм у певному зв`язку й послідовності. ФП поділяється на: загальну частину, до якої входять норми, що визначають: поняття, зміст, принципи, методи, форми фінансової діяльності держави, систему та правовий статус держ. органів, що здійснюють управління фінансовою діяльністю держави; предмет, метод фін.права; фінансово-правові відносини, фінансово-правові норми; правове положення суб`єктів фінансового права та фінансових правовідносин; види, методи, органи фінансового контролю; підстави, ознаки, порядок застосування фінансово-правової відповідальності і особливу частини, до якої належать правові норми, що регулюють відносини у сфері: державного бюджету, місцевих бюджетів, державних доходів, державних видатків,, банківського кредитування та безготівкових розрахунків, готівкового обігу й валютного регулювання. Ці розділи є підгалузями фінансового права, і, своєю чергою об`єднують фінансово-правові інститути, які містять правові норми. 3.Джерела фінансового права, їх загальна характеристика. Джерела фінансового права – це спосіб зовнішнього вираження та закріплення фінансово-правових норм, що надає їм загальнообов`язкового значення. Основним джерелом фінансового права України є НПА: 1) Конституція України (загальні засади, які деталізуються в ФПА, - встановлює обов`язок кожного сплачувати податки, зазначає, що питання, які стосуються системи оподаткування, державного бюджету вирішуються виключно ЗУ і не можуть розглядатися на референдумі тощо). 2) Закони У: загального значення ( Бюджетний Кодекс, ЗУ "Про цінні папери та фондову біржу" тощо) , та спеціальні ("Податковий кодес України", "Про державний бюджет …", "Про державну податкову службу в Україні", "Про банки і банківську діяльність" тощо). 3) Укази Президента України - "Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій" від 22.08.1996 року № 760/96, "Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, а також відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом" від 22.06.2000 року № 813/2000 тощо. 4) Постанови, Декрети і Положення КМ України – регулюють основні питання стосовно порядку виконання ЗУ - " "Про затвердження Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України" від 27.06.2007 року № 884 тощо. На відповідному рівні місцеві органи виконавчої влади можуть також видавати аналогічні нормативні акти. 5) Відомчі НПА – інструкції та листи Міністерства фінансів, ДПА України, Державна митна служба України, НБУ, Держказначейства тощо. Деякі НПА видаються ними спільно або спільно з іншими державними або економічними органами. 6) Міжнародно-правовий договір, згоду на обов`язковість якого наддала ВР України . 7) Локальні акти, що приймаються адміністрацією підприємств, установ, організацій (положення про розподіл прибутку, про створення резервного фонду тощо). 4. Конституція України – основне джерело фінансового права України. Як і в будь-якій галузі права основним її джерелом є Конституція України, що вміщує принципові положення, на яких будується і галузь фінансового права. Конституційні норми як основне джерело фінансового права можна поділити на дві нерівні групи: норми, які безпосередньо регулюють фінансові відносини, і норми, що є базою розгалуженого фінансового законодавства. До першої групи входять статті Конституції України, норми яких встановлюють повноваження Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Кабінету Міністрів України в галузі фінансів. Ст. 67 Конституції України віднесла до конституційного обов'язку кожного сплачувати податки й збори в порядку і розмірах, встановлених законом, і щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом, Ст. 85 Конституції України, встановлюючи повноваження Верховної Ради України в галузі фінансів, закріпила за нею затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього: контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про Його виконання. Ст. 92 ч. II Конституції України вміщує перелік відносин у державі, порядок регулювання яких встановлюється виключно законами, що приймаються Верховною Радою України. До них належать майже всі види фінансових відносин, а саме: Державний бюджет України І бюджетна система України; податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошо-вого, кредитного та Інвестиційних ринків; статус національної валюти, а також статус Іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього й зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи. 5.Закони як джерело фінансового права України Закон є основним правовим актом, що видається Верховною Радою України. У правовій державі підвищується роль закону як головного регулятора фінансових відносин. Закон регулює найбільш важливі відносини в державі та суспільстві. Виключно законами України (ч. 1 ст. 92 Конституції України) встановлюються: — Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки І збори; — засади створення І функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; — статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; — порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; — порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи. 6. Бюджетний кодекс України, його роль у регулюванні бюджетних правовідносин. Цей документ чітко розмежував між відповідними рівнями бюджетів видатки на виконання повноважень і закріпив за ними джерела надходжень. Процес визначення обсягу міжбюджетних трансфертів відбувся на основі прозорості та справедливості, що стало можливим завдяки застосуванню Міністерством фінансів України інноваційних підходів – для розрахунку обсягу трансфертів з Державного бюджету місцевим бюджетам на основі єдиної формульної методики . Для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення аналогічні розрахунки проводилися на підставі затвердженого обласною радою відповідного порядку.Він закріпив: – забезпечення рівних умов для місцевих органів самоврядування та однаково гарантованих державних соціальних стандартів для населення; – забезпечення пріоритетності витрат соціального напрямку; – оптимізація шляхів задоволення потреб суспільства та відповідальності за використання бюджетних коштів; – забезпечення справедливого розподілу суспільних послуг між громадянами незалежно від місця проживання; – підвищення рівня мобілізації доходів місцевих бюджетів; – стабільність у підходах під час визначення фінансових ресурсів місцевих бюджетів; – стимулювання місцевих органів влади до розвитку доходів відповідних бюджетів; – забезпечення об’єктивної та прозорої формули розподілу та визначення обсягів міжбюджетних трансфертів; – забезпечення повноти і стабільності одержання місцевими бюджетами належної з бюджету вищого рівня дотації вирівнювання; 7. Закон України «Про Державний бюджет» та його роль в регулюванні бюджетних правовідносин. Закон про Державний бюджет - це закон, який затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Є документом, що обмежує і розподіляє фінансові ресурси, які уряд використовуватиме для надання допомоги і послуг з метою поліпшити добробут народу. Цей закон є результатом компромісу між альтернативними поглядами на бажані масштаби і характер діяльності уряду. Він здійснює чітке закріплення на законодавчій основі видаткових повноважень бюджету за відповідним рівнем влади;реалізує принципи самостійності та збалансованості місцевих бюджетів; покликаний забезпечити досягнення добробуту населення 8. Фінансове право: галузь права, наука і навчальна дисципліна.\ Наука фінансового права – це вчення про фінансове право, тобто систему знань, що має певний ступінь єдності та узагальнення. Вона вивчає реальні суспільні процеси, пов`язані з формуванням, розподілом і використанням державою та державними утвореннями грошових коштів. Фінансове право – це самостійна галузь публічного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобілізації, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій. Маючи свій предмет і метод правового регулювання фінансове право обґрунтовано визнається самостійною галуззю єдиної правової системи держави. Фінансове право як навчальна дисципліна являє собою системне викладення теоретичного та прикладного матеріалу з метою підготовки кваліфікованих кадрів, які здатні аналізувати складні процеси у сфері фінансової діяльності держави. 9.Фінансово-правові норми, їх особливості та зміст. Фінансово-правова норма – встановлене державою й забезпечене заходами держ. примусу правило поведінки у відносинах, що виникають при мобілізації, розподілу, використанні централізованих і децентралізованих фондів коштів держави. Особливості ФПН: 1) мають специфічне цільове призначення (регулюють відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави - формування, розподіл і використання державних фондів грошових коштів); 2) є засобом реалізації суспільних (публічних), а не приватних інтересів; 3) відрізняються від інших норм у системі права своєю стабільністю; 4) носять державно-владний, імперативний характер. ФПН визначають права і обов`язки учасників фінансових відносин, обставини, за наявності яких вони стають носіями прав і обов`язків, і передбачають відповідальність за невиконання приписів держави. Змістом усіх ФПН є діяльність держави з регулювання фінансових відносин. 10. Види фінансово-правових норм. ФПН класифікують на види за різними підставами: 1) залежно від функцій, які виконує фінансове право,: регулятивні норми – ті, які безпосередньо спрямовані на регулювання суспільних відносин шляхом надання учасникам прав і покладення на них обов`язків; охоронні – ті, які передбачають застосування заходів державного примусу за фінансові правопорушення; 2) залежно від способу впливу на учасників фінансових відносин: зобов`язуючі – ті, які встановлюють обов`язок особи виконувати певні позитивні дії, передбачені ФПН; забороняючі – ті, які встановлюють обов`язок особи утриматися від певних дій, вказаних у ФПН; уповноважуючи – ті, що передбачають можливість суб`єкта фінансового права діяти в межах вимог ФПН, але на свій розсуд; 3) за змістом: матеріальні – закріплюють структуру бюджетної системи, бюджетний устрій, види та обсяг грошових зобов`язань юридичних і фізичних осіб перед державою, визначають обсяг і спрямування видатків держави, тобто закріплюють матеріальний зміст юридичних прав і обов`язків учасників фінансових правовідносин; процесуальні – встановлюють порядок застосування та дії норм матеріального права (порядок складання, затвердження та виконання бюджетів тощо). 11.Фінансові правовідносини, їх склад Фінансово-правові відносини – це суспільні відносини, які виникають у сфері фінансової діяльності держави й регулюються фінансово-правовими нормами. Склад ФПВ визначається їх суб`єктом, об`єктом та змістом. Суб`єкт ФПВ – це той, хто бере участь у конкретному і, таким чином, реалізує належні йому права та обов`язки. Суб`єкт ФПВ повинен мати фінансову правоздатність – це здатність мати права і обов`язки, передбачені законом; та фінансову дієздатність – це здатність особи самостійно або через законних представників набувати, здійснювати, змінювати й припиняти фінансові права та обов`язки, а також відповідати за їх невиконання та неправомірну реалізацію. Види (групи) суб`єктів ФПВ: 1) суспільно-територіальні утворення – Україна як держава загалом, адміністративно-територіальні одиниці (АРК, області тощо); 2) колективні суб`єкти – органи державної влади, організації та інші; 3) індивідуальні суб`єкти – фізичні особи, іноді посадові особи. Об`єкт ФПВ: це те, на що спрямована поведінка учасників фінансових правовідносин у межах належних їм суб`єктивних прав та обов`язків –фонди коштів, які формуються, розподіляються та використовуються внаслідок реалізації суб`єктивних прав та юридичних обов`язків учасників фінансових відносин. Зміст ФПВ складають права і обов`язки, які мають суб`єкти: 1) суспільно-територіальні утворення: а) матеріальні та процесуальні бюджетні права (на розгляд і затвердження бюджету - державного та місцевого); б) права на встановлення податків і зборів (державних і місцевих); в) права на отримання і стягнення податків і зборів (державних і місцевих); г) права у сфері державного кредитування; е) держава має право грошової емісії; є) право на випуск місцевих позик; ж) право на отримання фінансової допомоги з державного бюджету тощо; 2) колективні суб`єкти: а) право на отримання бюджетних асигнувань (бюджетні установи); б) право на отримання бюджетних кредитів; в) право на участь у кошторисному процесі; г) обов`язки зі сплати податків і зборів; є) обов`язки податкових агентів; ж) обов`язки з перерахування до бюджету вільного залишку прибутку або частки прибутку (казенні, державні підприємства); з) обов`язку надавати в податкові органи інформацію; 3) індивідуальні суб`єкти: обов`язки зі сплати податків і зборів тощо. |
|
КОНТРОЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ для подготовки к экзамену по учебной дисциплине «Хозяйственное право» Предмет, метод господарського права, його співвідношення з іншими галузями права.(Предмет, метод хозяйственного права, его соотношение... |
Тема: Предмет, структура, завдання й методи досліджень в юридичній психології Юридична психологія, метод спостереження (інтроспекція), метод бесіди, метод експерименту (законодавчий, природний, лабораторний,... |
|
ТРУДОВЕ ПРАВО, ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ” Трудове право України як самостійна галузь права, її співвідношення з суміжними галузями права. Предмет трудового права. Метод трудового... |
Законодавства, їх система Поняття цивільного права як галузі права. Предмет та метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин |
|
Тема ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА Поняття адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права |
«Предмет, метод, принципи і система земельного права України» Поняття і основні ознаки земельного права України як галузі права, галузі науки і навчальної дисципліни |
|
1. Місце муніципального права всистемі національного права України Це пов'язано з тим, що їх об'єднують загальні: предмет, метод, функції, цілі. Муніципальне право – це не аморфна маса правових розпоряджень,... |
Тема Предмет, метод, принципи та система екологічного права Форми взаємодії суспільства з природою в умовах індустріального періоду розвитку цивілізації |
|
1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА Змістом трудового права... П 68 Правознавство [Текст]: практикум С. Ф. Гуцу, А. О. Гордеюк, Д. М. Гатило, М. Ж. Мкртчан. – Х.: Нац аерокосм ун-т ім. М.Є. Жуковського... |
Лекція за змістовним модулем 1: «Загальна характеристика бухгалтерського... Змістовний модуль Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод |