Кафедра менеджменту організацій МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК


НазваКафедра менеджменту організацій МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
Сторінка2/23
Дата22.04.2013
Розмір5.32 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

Мета завдання

Визначити спеціалізацію господарства, яка склалася, головні і допоміжні галузі.

Обґрунтування завдання

Одним із принципів раціональної організації виробництва на сільськогосподарських підприємствах є поглиблення спеціалізації і раціональне співвідношення галузей.

Під спеціалізацією аграрного формування слід розуміти зосередження його діяльності на виробництві певного виду продукції або декількох її видів, які в найбільшій мірі відповідають конкретним природним і економічним умовам та потребам споживачів даної продукції.

Мета спеціалізації сільськогосподарських підприємств – створення умов для збільшення прибутку (госпрозрахункового доходу), досягнення більш високої продуктивності праці, збільшення виробництва продукції, підвищення її якості.

Форми спеціалізації:

Територіальна (зональна) спеціалізація полягає у розміщенні в певних зонах або адміністративних районах виробництва таких видів сільськогосподарської продукції, для яких в даному районі чи зоні склалися сприятливі умови і ринки збуту.

Загальногосподарська спеціалізація полягає в тому, що сільськогосподарські підприємства з колективною формою організації та селянські і фермерські господарства спеціалізуються на виробництві окремих видів продукції у відповідності із своїми умовами і попитом споживачів на дану продукцію.

Внутрішньогосподарська спеціалізація – це найбільш раціональне розміщення галузей і окремих виробництв в підрозділах господарства. Вона розробляється на основі загальногосподарської спеціалізації і договорів на поставку продукції.

Внутрігалузева спеціалізація, суть якої полягає в тому, що окреме підприємство зосереджує свою діяльність не на повному циклі виробництва продукції, а на стадії розчленованого технологічного процесу.

Фактори спеціалізації і принципи поєднання галузей, економічні показники ефективності спеціалізації

Як складний економічний процес спеціалізація сільськогосподарських підприємств розвивається під впливом багатьох факторів, які діють часто в прямо протилежних напрямках, прискорюючи або стримуючи цей процес. Але в будь-якому випадку вся сукупність факторів впливає на організацію виробництва. Прискоренню спеціалізації в с.-г. підприємствах сприяє науково-технічний прогрес, а їх природні умови (ґрунт, клімат, рельєф, місцевість) мають важливе значення для створення великих індустріальних центрів, застосування комбінованих машин і агрегатів, суміщення декількох технологічних операцій тощо.

Із числа факторів, які обумовлюють наявність в господарстві декількох галузей, важлива роль належить сівозміні як засобу підвищення родючості ґрунту.

Можна сформулювати слідуючі основні принципи раціонального співвідношення галузей на сільськогосподарському підприємстві:

1) забезпечення народногосподарських потреб у високоякісній продукції сільського господарства;

2) досягнення максимальної ефективності і економічної стійкості ведення виробництва на принципах самоокупності і самофінансування;

3) максимальне врахування ґрунтово-кліматичних і економічних особливостей господарства;

4) раціональне використання і підвищення родючості сільськогосподарських угідь;

5) раціональне використання трудових ресурсів і зменшення сезонності сільськогосподарського виробництва;

6) ефективне використання засобів виробництва, перш за все енергонасичених тракторів, комбайнів і інших машин і обладнання, які дорого коштують;

7) наявність пунктів реалізації продукції, скорочення транспортних витрат;

8) забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємства в продуктах харчування, засобах виробництва, обслуговування населення;

9) використання професійних навичок населення тощо.

Економічним критерієм спеціалізації є:

1) одержання з одиниці площі, від однієї голови худоби максимальної кількості продукції високої якості при найменших матеріально-грошових витратах на одиницю продукції;

2) виробництво валової і товарної продукції з одиниці площі і голови худоби;

3) продуктивність праці, собівартість реалізованої продукції, рентабельність виробництва.

Основним показником спеціалізації господарства є структура товарної продукції за останні 3-5 років, тобто питома вага галузі і видів продукції в загальній сумі грошового виторгу.

Додатковими показниками, що характеризують спеціалізацію, є:

  • структура валової продукції;

  • структура затрат праці і засобів виробництва по галузях;

  • структура посівних площ і поголів’я худоби.

В кожному господарстві виділяють головні і додаткові галузі. Тільки правильне поєднання цих галузей дає можливість найбільш повно і ефективно використати трудові і матеріальні ресурси.

Головна галузь – це та, яка в даних природних і економічних умовах має важливе народногосподарське значення і дає господарству найбільшу кількість товарної продукції. Ці галузі і визначають спеціалізацію господарства.

Додаткові галузі – це галузі, які займають значно меншу питому вагу в структурі товарної продукції, їх організація допомагає більш раціональному використанню трудових і матеріально-технічних засобів в кожному господарстві, організації виробництва в головній галузі.

Основне завдання переробних галузей – це переробка продукції головної і додаткових галузей. Сюди відносяться олійні, круподерки, млини, цехи з переробки плодів і овочів, м’яса, молока тощо.

Для задоволення внутрішніх потреб в господарстві організовані обслуговуючі виробництва. Це майстерні, автопарк, пилорама, електропостачання, водопостачання, теплопостачання, жива тяглова сила тощо.

За рівнем спеціалізації господарства діляться на:

  • багатогалузеві, коли кожна галузь в структурі товарної продукції не перевищує 25%;

  • спеціалізовані, коли одна або дві галузі перевищують 50%;

  • з поглибленою спеціалізацією, коли одна або дві галузі займають в структурі товарної продукції більше 65%;

  • вузькоспеціалізовані, коли одна або дві галузі займають в структурі товарної продукції більше 75%;

Вихідні дані

Річні звіти господарства за минулі роки (форма 50 с.-г. табл. 1 форма 50-с.г. „Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції”).

Методика виконання завдання

Використовуючи дані річних звітів за попередній рік (табл. 1 форма 50 с.-г. „Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції” графа 6), визначити питому вагу кожного виду продукції і галузей у відсотках від загальної суми виторгу з рослинництва і тваринництва, яка прийнята за 100%.

Як додатковий показник спеціалізації визначити структуру витрат на виробництво і затрати праці по галузях господарства, таблиця 1 гр.: 4,5,6,7.

Всі розрахунки виконуються в таблиці 1.

Після заповнення таблиці і виконання розрахунків з визначення структури студенти формулюють і записують висновки про спеціалізацію даного господарства, яка склалася.

Таблиця 1

Розмір і структура товарної продукції, затрат праці і витрат

в с.-г. підприємстві ______________________________________

Види продукції, галузі

Товарна продукція

Затрати праці

Всього витрат

тис. грн.

в %

тис.

люд.-год.

в %

тис. грн.

в %

1

2

3

4

5

6

7

Всього по господарству



















з них:



















по рослинництву



















в т.ч.: зерно



















технічні культури



















картопля і овочі



















інші види продукції



















по тваринництву



















в т.ч.: молоко



















жива маса ВРХ



















свинина



















жива маса птиці



















інші види продукції




















ЗАВДАННЯ 3. ПЛАНУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР
Мета завдання

Визначити планову урожайність, використовуючи різні методи.

Обґрунтування завдання

Серед різних факторів, які впливають на ефективність сільськогосподарського виробництва, велике значення має урожайність сільськогосподарських культур. Її визначення, особливо на перспективу, є відповідальним завданням у плануванні розвитку рослинництва і всього сільськогосподарського виробництва. Від правильного планування урожайності залежить реальність виконання договірних зобов’язань, одержання намічених фінансових результатів. Допущені при цьому недоліки приведуть до неправильного визначення посівних площ, обсягів виробництва кормів, продукції тваринництва.

Урожайність є функцією багатьох перемінних величин (факторів), таких як волога, тепло, світло, елементи живлення рослин і багатьох інших. Вплив цих факторів на формування урожаю в різні роки проявляється по-різному. Таким чином, урожайність по роках коливається. По цій причині в плануванні урожайності не слід виходити із показника найбільшої урожайності, досягнутої в одному із років. Чим більше число років береться для визначення базової урожайності, тим точніше буде плановий показник.

Планова урожайність повинна забезпечити виконання договірних зобов’язань і внутрігосподарські потреби (насіння, натуроплата, громадське харчування, корми, орендна плата і ін.).

Застосовують декілька методів планування урожайності:

  • на основі досягнутого рівня і запланованих заходів;

  • лінійного програмування;

  • з врахуванням якості землі і кількості внесених добрив;

  • економіко-математичного моделювання за допомогою похідних функцій;

  • програмний метод, суть якого полягає у визначенні необхідної кількості добрив, які забезпечують запланований рівень врожайності;

  • інші методи.


І. Планування урожайності на основі досягнутого рівня і запланованих заходів
Перед тим, як визначити планову урожайність, необхідно проаналізувати фактичну урожайність за останні три-п’ять років з урахуванням запланованих заходів (табл. 1). Одночасно слід вивчити показники урожайності на найближчій дослідній станції чи державній сортодільниці, в передових господарствах зони. При цьому планування і аналіз фактичної урожайності проводять окремо на богарі, осушених і зрошуваних землях. Оскільки в окремих сівозмінах, бригадах, дільницях можуть бути різні за якістю ґрунти, різні попередники і прийоми обробітку ґрунту, норми внесення добрив, планова урожайність однієї і тієї культури на різних ділянках буде значно відрізнятися.

Ці зміни слід особливо враховувати при плануванні урожайності госпрозрахунковим підрозділам.

Прибавку урожаю на плановий рік розраховують на основі її росту від застосування добрив, освоєння сівозмін, вапнування і гіпсування кислих і засолених ґрунтів, впровадження нових сортів і гібридів, розширення зрошуваних площ, покращення технології виробництва і т. ін. Вона може бути визначена на основі середньорічного приросту за 3-5 років і запланованих додаткових заходів з підвищення урожайності.

В даному випадку до середньої урожайності за 3-5 років добавляють середньорічний приріст і приріст, який може бути одержаний в результаті запровадження найбільш важливих заходів (внесення добрив, посів високоврожайними сортами, збільшення площі під зрошенням, вдосконалення технології виробництва тощо).

Вихідні дані

Основні заходи з підвищення урожайності приведені в таблиці 1. Фактичні показники урожайності слід брати із форми 29 за останні 3-5 років.

Методика і порядок виконання завдання

1. Використовуючи дані таблиці 1, проводять планування прибавки урожайності сільськогосподарських культур від намічених заходів за формулою:

де

Пу – підвищення урожайності в перерахунку на всю площу, ц/га;

Ф – підвищення урожайності від запланованих заходів, ц/га;

К – відсоток площі посіву, на який розповсюджується даний захід.

Урожайність культур, де не передбачається ніяких додаткових заходів, планується на рівні досягнутої за останні п’ять років (табл. 2 гр. 2) плюс 3% середньорічного темпу приросту (гр.7). Для цього використовують формулу:

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

Схожі:

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» Кафедра менеджменту організацій
Боліла С. Ю. Навчально-методичний посібник для підготовки і проведення семінарсько-практичних занять з курсу з курсу «Управління...
№1: Сутність, роль та методологічні основи менеджменту 9
Навчальний посібник для студентів напрямів 100400 «Транспортні технології» і 050200 «Менеджмент організацій»
ПИТАННЯ НА ДЕРЖАВНИЙ ІСПИТ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ “МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙ”
Дати визначення стратегічному менеджменту. Визначити сферу діяльності стратегічного менеджменту у малому, середньому та великому...
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний...
Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н. О. Черненко. К.: НТУУ "КПІ",...
Навчально-методичний посібник Суми
Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,...
Кафедра менеджменту організацій Тематика магістерських (дипломних)...
Тематика магістерських (дипломних) робіт зі спеціальності 03060101 03060101) “Менеджмент організацій і адміністрування” на 2012–2013...
Миколаєнко А.Є., Ж. М. Миколаєнко, М. Т. Степанченко Моя професія. Методичний посібник
Моя професія. Методичний посібник Я.: Вид-во «ТОВ Яготинська друкарня», 2013. 20с
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ...
«МЕДИКО-БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ» для випускників заочної форми навчання
Навчально-методичний посібник Механічна кулінарна обробка бульбоплодів...
Рецензiя на навчально – методичний посібник «Організація роботи контролера-касира вторговельних підприємствах на ЕККА різних типів»...
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
Методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни „Економіка підприємства” обговорено і схвалено на засіданні кафедри теоретичної...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка