1. Сутність економічного мислення Мислення це психологічний процес із відкриттям нового знання, вирішення проблеми на основі переробки отриманої інформації


Скачати 1.62 Mb.
Назва 1. Сутність економічного мислення Мислення це психологічний процес із відкриттям нового знання, вирішення проблеми на основі переробки отриманої інформації
Сторінка 7/14
Дата 19.04.2013
Розмір 1.62 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14

47. Ек. зростання, його критерії та показники

Економічне зростання - процес кількісно-якісних зрушень на мікро і макрорівнях, у межах даного технологічного способу виробництва, який виражається у збільшенні обсягів суспільного виробництва, сукупного суспільного продукту, ВВП. Економічне зростання відносять до техніко-економічних категорій, оскільки воно, на відміну від кате­го­рії економічного розвитку, безпосередньо не проявляється у формі інституціональних змін в інших елементах економічної системи, зокрема, у характері та змісті соціально-економічних відносин. Принципова відмінність економ зростання ві розвитку – якщо розвиток відбувається на основі таких законів, що забезпечують йому характер незворотного системного процесу, то зростання, особливо для ринкової економіки, має приривчастий характер(циклічний) і може призупинитися, прийняти зворотній характер. Економ зростання вимірюється за: абсолютними показниками(збільшення реального ВВП за період часу), відносними показниками(збільшення реального ВВП на душу населення).

Критерії: 1)збільшення виробничих можливостей національних економічних систем, обсягів матеріальних продуктів, послуг, за допомогою яких можна задовольняти потреби виробництва, суб’єктів економічної діяльності, суспільства у зростаючих масштабах; 2) темпи економічного зростання;3) можливі темпи економічного зростання – такі, що досягаються при використанні усіх реально існуючих на даний момент у суспільстві виробничих можливостей завдяки ефективній економічній політиці та менеджменту.

Показники: продуктивність суспільної праці, трудомісткість, продуктивність капіталу, капіталомісткість, матеріаломісткість, показник ефективності витрат природних ресурсів.
48. Ресурси економічного зростання та їх обмеженість

Фактори економічного зростання: праця, земля, капітал, підприємницька діяльність. До факторів їх відносять, насамперед, саме тому, що поза поєднанням і використанням їх у процесі виробництва неможливо створити жодного продукту, жодної послуги. Недарма фактор (слово латинського походження – factor – такий що робить, виробляє) трактується у тлумачних словниках як рушійна сила, причина якогось процесу, явища; істотна обставина у якомусь процесі, явищі. Тобто, в даному разі йдеться про принципові умови забезпечення виробництва, безвідносно до стану, якості цих факторів. За будь-яких умов вони мають бути присутніми й використовуватися у процесі виробництва.

Поняття ресурси (фр. - ressources) означає засоби, запаси, можливості, джерела чогось, отже більше пов’язане із кількісною характеристикою можливостей виробництва, визначенням потенційних можливостей застосування факторів виробництва щодо реалізації певної конкретної мети, або сукупності цілей.

Ресурси можуть існувати у найрізноманітніших формах, таких, наприклад, як природні, фінансові, людські, інтелектуальні, економічні, політичні, екологічні тощо. Водночас, наявні в національній економіці ресурси забезпечують рівень та якість використання як факторів виробництва, так і чинників, що впливають на ефективність поєднання цих факторів у процесі суспільного виробництва з метою створення економічних благ для задоволення потреб суб’єктів господарювання, громадян тієї чи іншої країни.


49. Типи та моделі економічного розвитку

Найбільш поширеними в економічних і філософських дослідженнях є два історично визначені типи розвитку із відповідними їм формами прояву, це: 1) природно історичний базується на марксист­ській методології щодо характеристики економіко-історичних типів суспільства, тобто на принципах формаційної концепції розвитку, згідно з якою “ розвиток суспільства розглядається як певний “ лінійний ” процес проходження усіма етносами та країнами деяких спільних ступенів суспільного розвитку ”. 2) культурно – історичний типи економічного розвитку базується на принципах цивілі­заційного ­підходу. Домінуючим принципом стає культурна складова, яка усе більше визначає усталену еконо­мічну (й не тільки) поведінку людини, суб’єкта економічної діяльності; усі форми власності визнаються рівноправними, жорстка детермінованість суб’єктив­них цілей і дій окремих суб’єктів господарювання втрачає свою силу.

Моделі: Модель Рікардо, Мо­дель Сталіна, Проміжна модель. Основним елементом у стру­к­ту­рі механізмів економічного розвитку в Моделі Рікардо є абсолютна роль ринкового меха­ніз­му, при нульовій ролі держави, в Моделі Сталіна - абсолютна роль дер­жави при нульовій ролі ринку, у Про­мі­ж­ній моделі - нескінченна різно­ма­ні­тність співвідношень між долями держави та приватного підприємництва у прийнятті рішень, їх мінливість, рухливість. Також відокремлюють такі моделі: 1) наздоганяючого розритку(наздогнати високорозвинені країни не шляхом інновацій, а через наслідування досвіду минулого розвинених країн): а) імпортозаміщувальна(відключення ринковх механізмів, зовнішніх зв’язків) б) експортно орієнтована(використання економічної відкритості в)соціалістична 2) випереджаючого розвитку(розвиток в першу чергу науки, освіти, пріоритетним є розвиток високотехнологічних і наукомістких галузей) 3) модель сталого економ розвитку (задовольняє потреби сучасного покоління і не ставить під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби).
50. Сталий економічний розвиток

Одним із перших, введених у науковий обіг, було визначення сутності сталого розвитку у доповіді комісії ООН: “ Наше спільне майбутнє ”, представленої у 1987 р. на 42 сесію цієї організації. Сталий економічний розвиток у цьому документі розглядався як такий, що задовольняє потреби сучасного покоління і не ставить під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Зростання означає фізичне збільшення кількості речо­вини/енергії для діяльності у процесі виробництва та споживання товарів. Ресурсопотік, за цих умов, починається з виснаження, а закінчується забрудненням. На противагу цьому якісне поліпшення процесу переробки в межах існуючого потоку ресурсів, досягнуте за рахунок технічних удосконалень або поглибленого розуміння мети, називається розвитком. Стабільна економіка може розвиватись, але не може зростати

Основні принципи такого розвитку: 1) економічний розвиток повинен підпорядковуватись екологічним можливостям навколишнього середовищ до самовідновлення порушених у процесі такого розвитку природних про­цесів; 2) найдосконалішим критерієм розвитку техніки і технології є її екологізація та гуманізація, що передбачає врахування потреб сучасного і майбутніх поколінь у відтворенні усіх сутнісних сил людини, недопущення негативного впливу на навколишні ліси, грунтові і наземні води, повітря, можливу зміну радіаційного фону, тепловий ефект, хімічний фон та інші чинники, а отже, недопущення екологічної загрози; 3) забезпечення можливості повністю задовольняти екологічні потреби кожного індивіда, трудового колективу, окремих соціальних верств і груп населення, а також цілий націй і держав, що випливає з вимог закону зростання екологічних потреб, а отже, недопущення екологічної нерівності; 4) найповніша доступність екологічної інформації усім соціальним верствам і групам населення, можливість їх впливу на екологічну політику держави.


  1. Циклічний характер економічного розвитку

Є загально прийнята думка, що економіка розвивається шляхом періодичних піднесень і спадів, тобто циклічно. Якщо розглядати динаміку розвитку економічної системи у довгостроковому періоді, то закономірним є її висхідний характер. Проте на економічний розвиток в умовах панування приватної власності впливають багато чинників об’єктивного і субєктивного характеру, які не тільки сприяють розвитку, а й гальмують його. В різні роки темпи економічного зростання можуть бути більшими або меншими, а в окремі періоди економічний розвиток може носити регресивний характер, що супроводжується спадом виробництва і погіршенням багатьох економічних показників.

В реальному світі, і в економіці в тому числі, у будь-якого явища постійно виникають відхилення від рівноваги, що являється результатом дії загально філософського закону розвитку – закону єдності і боротьби протилежностей. Вирішення протиріч знову приводить явище в стан рівноваги. Отже, процес переходу явища із стану рівноваги в нерівноважний стан і навпаки можна назвати закономірним. Циклічність – це періодичне відхилення від стану рівноваги, викликане певним збуренням. Чергування рівноважних і нерівноважних процесів у розвитку явища формує цикл розвитку. Циклічні концепції є методологічною базою багатьох природничих наук. В економіці цикли розвитку отримали назву економічних, ділової активності, бізнес-циклів. Економіка по своїй суті не є статичною. Вона знаходиться в постійному розвитку через вдосконалення її структурних елементів і зв’язків між ними, тобто вона динамічна і розвивається від одного рівня рівноваги до іншого, проходячи певні цикли. Економічний цикл – це період від одного спаду економіки до іншого

Фази циклу: піднесення, криза, депресія, пожвавлення. Криза характеризується падінням виробництва, різким скороченням ділової активності, падінням цін, затоварюванням, скороченням інвестицій і зайнятості, зниженням доходів підприємців і заробітної плати найманих робітників. Депресія (стагнація, застій) - період пристосування економічних агентів до нових умов господарювання, коли у суспільстві панує невпевненість і неузгодженість в діях. Падіння економіки зупинилось, але тенденції до зростання ще не сформувались. Пожвавлення характеризується відновленням ділової активності, ростом інвестицій і зайнятості. Піднесення (експансія) характеризується зростанням всіх економічних показників: розширюються масштаби виробництва, зростають ціни, зайнятість, прибутковість, заробітна плата, активізуються фінансові і грошові сектори і т. ін. Відповідно до часу протікання цикли бувають: короткострокові, середньострокові, довгострокові.
52.Економічна криза.

Економічна криза являється однією з фаз економічного циклу. Економічна криза – це форма прояву невідповідності інтересів економічних агентів на всіх рівнях їх життєдіяльності і життєзабезпечення. В основі характеру виробничих відносин лежить особистий інтерес, який спрямовує поведінку учасників суспільного виробництва. А державні структури не в змозі контролювати поведінку господарюючих суб’єктів з приводу відповідності їх дій реалізації суспільного інтересу.Виникнення економічної кризи вказує на недосконалість існуючої системи економічних відносин, які проявляються економічні інтереси. В аспекті циклічності економічний розвиток є нічим іншим як рух економіки від однієї кризи до іншої. З цього можна зробити висновок, що економічні кризи притаманні всім типам виробничих відносин. Вони є неминучими в першу черге тому, що людству досі не вдалося в повній мірі відлагодити рівномірний розвиток продуктивних сил на основі єдності інтересів усіх членів суспільства, і окремих соціальних груп щодо способів і механізмів задоволення потреб. Зараз діє закон невідповідності розвитку продуктивних сил характеру і рівню розвитку виробничих відносин. В основі цього закону лежить протиріччя між суспільним характером виробництва і приватним характером привласнення результатів виробництва. Воно є специфічним для кожної країни, що зумовлено особливостями розвитку економіки тої чи іншої країни. Але, тим не менш, сформовані в економіці кризи носять прогресивний характер, бо в процесі їх поглиблення гине чи відходить на задній план все застаріле(засоби виробництва, технології, методи виробництва та управління). Криза відкидає ті економічні ланки, які відстають в економічному розвитку і тим самим підвищує середній технічний рівень виробництва, забезпечує рух суспільства вперед.
53.Цивілізаційний вимір економічного розвитку.

Розвиток будь-яких соціальних і економічних процесів пов’язаний з діяльністю індивіда, людини. Саме людина є невід’ємною скла­до­вою, елементом будь-якої складної соці­а­­ль­ної системи. Таким чином, цивілізаційний вимір економічного розвитку знаходить свій прояв, насамперед, у рівні розвитку власне людини, як ключової ланки та показника розвитку самої цивілізації. У ХХ ст скла­даються умови як для зміни ролі людини у системі ви­робництва, так і для формулювання якісно но­вої парадигми розв’я­за­н­ня тео­ретичних і практичних проблем такої зміни, тобто умови виникнення нової цивілізаційної епохи. В основі цієї парадигми уява про те, що людство повинно надалі об’єднуватися інтересами. Деякі вчені вважали, що ключовими принципами методології досліджень впливу цивілізаційних чинників на економічний розвиток повинні бути такі чинники економічного розвитку, як свобода, творчість, місце особистості в господарстві. Отже, головною ознакою, принципом сучасних філософських погля­дів на природу економічного розвитку стає “ олюдненість ” економічних відносин, перехід від по­­­бу­до­ви абстрактних моделей і схем функціонування господарських систем у площину досліджень інтересів, умов і чинників самореалізації в економічному сере­довищі лю­дини, як цілісності, в усіх її проявах. Критеріальною основою такої ево­­люції можна вважати, по-перше, стрімке зростання інформації про оточуючий світ, його взаємозалежності та протиріччя, розвиток форм, методів, можливостей обро­б­ки, осмислювання, конвертації цієї інформації у певну систему знань, адже, із рештою, матір’ю інтуїції є саме інфор­ма­ція, помножена на знання, тран­с­формована у них, а по-друге, так само стрімке зростання потреби та можливостей щодо ви­користання в економічних дослідженнях досягнень інших наук.
54.Еволюція та сучасний зміст категорії капітал.

Капітал являється обов’язковим елементом ринкових відносин. Розуміння капіталу та форм його руху є необхідною умовою ефективного господарювання. Науковий аналіз категорії капітал було розпочато грецьким мислителем Арістотилем. Він ввів поняття “ хремастики ”, що означає нагромадження багатства в грошовій формі. Пізніше А.Сміт

визначив, що капітал являє собою сукупність речей, тобто засобів виробництва.Він розглядав капітал як запас що використовується для господарських потреб і приносить дохід. Він також стверджував, що праця є єдиним джерелом вартості тільки в умовах простого товарного виробництва, а за капіталізму такими функціями є і інші фактори, в тому числі капітал. Зараз багато дослідників вважають, що капітал – це сукупність засобів виробництва, які приносять дохід їхньому власникові. Найбільший внесок в аналіз категорії капітал зробив К.Маркс.Він обґрунтував, що рух капіталу починається з грошей, сформулював загальну форму руху капіталу: Г- Т- Г', де Г – гроші, Т – товар, Г'- гроші з приростом і тому Г' = Г + ΔГ, ΔГ – це сума приросту грошей над їх первісною сумою – Г, тобто Г- Т. Таким чином, первісно авансована вартість Г не тільки зберігається в обігу, але й змінює свою величину, долучає до себе додаткову суму грошової вартості ΔГ, тобто зростає. Формулу Г-Т-Г' К.Маркс назвав загальною формою капіталу. Спочатку існували лише грошовий і товарний капітали. Але потім, поруч з ними, сформувався виробничий капітал, утворюючи специфічний спосіб виробництва, який К.Маркс називав капіталістичним.За марксизькою теорією капітал - це вартість, котра шляхом експлуатації найманих робітників приносить додаткову вартість, тобто ∆Г, яку привласнюють капіталісти. Тепер, розглянувши еволюцію змісту капіталу, ми можемо таке таке його сучасне визначення. Капітал - це накопичене багатство, що утворюється при використанні прибутку на нагромадження продуктивних факторів виробництва з метою одержання прибутку або інших форм доходу (ренти, процента, дивідендів).

55.Функції капіталу.

Аналізуючи функції капіталу ми більш глибоко розуміємо сутність капіталу та його ролі й житті суспільства. В основному функції є спільними як для класичного капіталізму, так і капіталізму із сучасною економікою. Зокремв виділяють такі функції капіталу: виробництво доданої вартості в поєднані з живою працею; забезпечення максимальної ліквідності (здатність безпосередньо конвертуватись в гроші); використання у виробничому процесі найманої праці ; нагромадження капіталу і його розширене відтворення; реалізація сутності капіталу та його еволюції у правах власності та в системі економічних класів; вкладення капіталу у відтворення та розвиток людського фактора виробництва.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14

Схожі:

Критерії рівня сформованості економічного мислення
Проблеми визначення критеріїв розвитку економічного мислення досить складні, і поки що відсутні певні групи показників
ЗАКОНУ Тема. Періодичний закон, періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва
Розвиваюча: формувати в учнів пізнавальній інтерес і творче мислення, сприяти розвитку в учнів логічного мислення на основі аналізу...
Адаптація — процес пристосування будь-якої системи (людини, організації)...
Винахід — вирішення технічної проблеми на основі використання систематичних знань. Об’єктом винаходу можуть бути: пристрій, спосіб,...
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ ЯК ЕЛЕМЕНТ ТАКТИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ
Слідча тактика, як розділ криміналістики, вивчає основні напрямки і способи найбільш ефективного виявлення, переробки і використання...
Формування основ культури мислення у дошкільників Постановка проблеми
Останнє варто розглядати не лише в контексті навчання дітей уміння розв’язувати так звані предметні навчальні задачі, а й стосовно...
Тема Пізнавальні процеси. Пам’ять. Мислення. Уява. Мовлення
Продуктивність пам’яті. Мислення, його основні форми і види. Інтелект та оцінка інтелекту. Особливості професійного мислення. Уявлення...
Технології розвитку критичного мислення”
Актуальність. Застосування технологій критичного мислення є інструментом впливу на інтелектуальні здібності дитини – інтелектуальну...
Домінанті потреби розвитку дітей
Сприятливий психологічний клімат у сім'ї, в соціумі, насиченість стенічними емоціями, саногенне мислення
Уроку: комбінований. Структура уроку
Мета: засвоєння учнями знань про сутність та етапи економічного аналізу проекту; формування вмінь визначати собівартість та ціну;...
Уроку: комбінований. Структура уроку
Мета: засвоєння учнями знань про сутність та етапи економічного аналізу проекту; формування вмінь визначати собівартість та ціну;...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка