|
|
Скачати 133.47 Kb.
|
|
НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА ДЯТЛЕНКО, завідувач кафедри методики та психології дошкільної і початкової освіти ІППО КУ імені Бориса Грінченка, кандидат психологічних наук, доцент. Формування основ культури мислення у дошкільників Постановка проблеми. Молода українська держава гостро потребує творчих активних людей, здатних продукувати нові ідеї, винаходи, технології. Суспільство звертає свої погляди на освітнє середовище, яке має допомогти підростаючій особистості реалізувати свій природний потенціал, сприяти в набутті потрібних для життя в соціумі якостей, сформувати достатню для успішного життя компетентність. Щоб реалізувати означені цілі, необхідно подбати про розвиток інтелектуальної сфери і, зокрема, формування в підростаючого покоління культури мислення. Останнє варто розглядати не лише в контексті навчання дітей уміння розв’язувати так звані предметні навчальні задачі, а й стосовно вирішення різноманітних життєвих ситуацій, вибору поведінки, особливостей реакцій. У Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти мету дошкільної освіти визначено так: «формування базису особистісної культури дитини через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності». І далі: «...сучасні підходи мають культивувати, плекати в дитини її сутнісні сили, сприяти перетворенню потенційної можливості бути особистістю на реальність, активізації самоактивності, формуванню механізмів саморозвитку, спрямованих на розвиток уміння елементарно самовизначитися, допомогти собі, зростати життєво компетентною, свідомою людиною з відчуттям своєї самовартості та життєвої спроможності...» [1]. Відомо, що дошкільний вік є періодом закладання основ багатьох якостей і властивостей, які набувають свого розквіту в подальші вікові періоди. Це повною мірою стосується і формування культури мислення, яка бере свої початки на ранніх стадіях онтогенезу. Володіти основами культури мислення в дошкільному віці означає мати в його складі достатньо розвинені, хоча і в межах віку, взаємопов’язані складові, такі, як пізнавальний інтерес до оточуючого та бажання зрозуміти, розкрити, пізнати його закономірності; вміння «правильно» мислити, тобто спираючись на знання та власний досвід, задіюючи характерні для віку види, форми та операції мислення, мати гнучкий та критичний погляд на світ, бути адекватним у різноманітних життєвих ситуаціях (звичайно, в межах віку). Стан розробки проблеми. У психолого-педагогічній літературі знаходимо безліч наукових досліджень, присвячених проблемам інтелектуального розвитку дітей дошкільного віку. Це одна із тих проблем, що не перестає цікавити науковців протягом останнього століття. Серед учених, що присвятили свої дослідження названій проблемі, такі відомі імена, як М.Я. Басов, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, Г.О.Люблінська, О.В.Запорожець, П.І.Зінченко, Д.Б.Гальперін та багато інших. Неперевершений внесок в дослідження проблеми зробив швейцарський психолог Ж.Ж.П’яже, наукові відкриття якого розцінюються як найвище досягнення психології ХХ століття. Науковцями зроблені важливі узагальнення щодо особливостей перебігу психічних процесів у дошкільному віці, відкрито закони функціонування сенсорних систем та специфіку розвитку дій сприймання, зроблено важливі відкриття щодо формування внутрішніх інтелектуальних операцій та розвитку понять. Втім, науковий погляд на проблему інтелектуального розвитку дітей з позицій формування культури мислення лише починає складатися. В Україні фактично відсутні наукові психологічні та педагогічні дослідження, які проливали б світло на специфіку феномену, внутрішні передумови та специфіку закладання основ означеної якості мислення в ранньому онтогенезі, відсутні будь-які напрацювання та методичні рекомендації в царині педагогічної практики. Мета та завдання. У статті проаналізуємо теоретичні, теоретико-практичні та психолого-педагогічні джерела на предмет з’ясування особливостей розвитку мислення дошкільників у контексті проблеми формування основ пізнавальної сфери культури мислення, а також виділимо сприятливі педагогічні умови, які можуть допомогти дитині подолати тимчасові обмеження можливостей її мислення. Заявлена мета вимагає детального аналізу закономірностей розвитку мислення дошкільників. Серед них виділимо найсуттєвіші: по-перше, у дошкільному віці дитина поступово оволодіває основними видами мислення, якими користується впродовж усього подальшого життя (звичайно, розвиваючи і збагачуючи його форми і вияви). Спочатку – це наочно-дійове мислення, яке дозволяє дошкільнику вирішувати задачі практичного характеру завдяки самостійним успішним та неуспішним спробам; згодом у дитини з’являється можливість вирішувати задачі ”в умі”, керуючись попередньо набутим досвідом і лише з часом, на кінець дошкільного віку, з’являються елементи понятійного або мовленнєвого мислення. Перші сім років життя дитина активно створює власну картину світу: пізнає властивості предметів та явищ, відкриваючи закономірності – спочатку ті, що лежать на поверхні, поступово все більше заглиблюючись у їхню сутність, робить перші висновки. Так поступово складається одне з основних новоутворень дошкільного дитинства – більш-менш цілісна картина світу або перший схематичний обрис дитячого світогляду. Логіка цієї картини не є вродженою, вона складається поступово, в процесі життя. Безумовно, шлях пізнання світу та його закономірностей для дитини досить непростий, часто наповнений суперечностями, нерозумінням і в той же час перемогами та відкриттями. Усі дошкільники його проходять, хоча і з різними здобутками. Більшість – захоплено і радісно, поступово заповнюючи картинку світу потрібними «пазлами», дехто – «спотикаючись» за відсутності підтримки і допомоги. По-друге, мислення дошкільника за своєю структурою є до понятійним, тобто таким, що спирається на дії та образи, а не на словесні конструкти. Допонятійне мислення – це початкова стадія, коли формуються властивості, які дозволяють дитині в практичній діяльності або в її контексті долати низку тимчасових і просторових обмежень та успішно вирішувати задачі. На цьому етапі мислення в дітей має іншу, аніж у дорослих логіку і організацію. В основі логіки дошкільників лежать не об’єктивні закономірності світу, а власний досвід, емоційна сфера, світ гри. Звідси специфіка дитячих суджень і дитячої логіки. Яскравою ілюстрацією особливостей дитячого мислення є спосіб вирішення задачі типу «Хто зайвий» на прикладі таких персонажів, як лев, кінь, людина та візок. Вирішуючи подібні задачі, п’ятирічні діти, як правило, беруть до уваги не суттєві закономірності явища, а ті, що є важливими з їхньої точки зору, з позиції їхнього життєвого досвіду, ігрових та казкових уподобань. У даному випадку вони частіше зайвим називають лева, пояснюючи свій вибір тим, що людина зможе запрягти коника у візочок, сама сяде туди і поїде, а лев буде зовсім зайвим, до того, він може з’їсти людину і коня. Виникає питання: як потрібно ставитися до такого мислення і суджень? Як до «неправильного», помилкового, чи закономірного, яке з віком набуде іншої «правильної» логіки? Насправді такий погляд на світ аж ніяк не свідчить про алогічність дитячого мислення, навпаки, логіка дитини досить чітка, обґрунтована і базується на її досвіді та власній картині світу. Дитина не може користуватися чужою логікою, їй не потрібне «доросле» розуміння життя. Специфіка дитячого мислення обумовлюється низкою вікових обмежень, таких, як пізнавальний та емоційний егоцентризм, трансдукція, синкретизм, відсутність уявлення про збереження кількості. Часто дорослі, стикаючись із подібними особливостями дитячого мислення, намагаються зруйнувати наявну картину і сформувати свою власну, якомога швидше надаючи судженням дитини теоретичного характеру. Для цього дітям повідомляють готові знання, створюють умови для їх заучування і сподіваються на швидке «вирівнювання» картини і підлаштування її під світобачення дорослого. Таке форсування темпів розвитку пізнавальної сфери лише шкодить дитині, дезорієнтуючи її та позбавляючи можливостей природним шляхом через доступні засоби накопичувати потрібний чуттєвий досвід і на цьому грунті вибудовувати власну логіку. Такі діти значно втрачають у якості мисленнєвих операцій, чіткості суджень. Функція дорослих має полягати в тому, щоб допомогти дітям прожити повноцінне, наповнене реальними справами дошкільне життя. Різноманітність дитячих вражень у подальшому забезпечить високу якість відображення дійсності, різновекторний потік роздумів, нові судження, пошук оптимальних шляхів вирішення задач. Кожна дитина в свій час спробує відірватися від конкретних предметів і зробити перші кроки у «відокремленому» світі, що, в свою чергу, буде сприяти розвитку як конвергентного (логічного), так і дивергентного (альтернативного) способів мислення. По-третє, основу розвитку мислення складає формування і удосконалення мислительних дій. Від того, якими мислительними діями володіє дитина, залежить, і те, які знання вона може засвоїти. Оволодіння мислительними діями в дошкільному віці відбувається за загальним законом засвоєння та інтеріоризації зовнішніх орієнтовних дій. Залежно від того, що це за зовнішні дії і як відбувається їх інтеріоризація, мислительні дії набувають чи то форму дії з образами, чи форму дії зі знаками – словами, числами. Коли дитина діє в умі з образами, вона уявляє собі реальні дії з предметами, їх реальний результат і таким чином вирішує задачу. Виконання дій зі знаками вимагає відокремлення від реальних предметів. При цьому використовуються слова і числа як замінники предметів. Мислення, що виконується за допомогою дій зі знаками, є відокремленим або абстрактним мисленням. Педагоги, що працюють з дітьми, мають чітко уявляти домінуючий спосіб мислення дитини та розуміти переспективи його розвитку не лише на найближчий час, а й на більш віддалений. Таким чином, у цій частині статті ми виділили найбільш суттєві закономірності в розвитку мислення дітей дошкільного віку, врахування яких є необхідною умовою формування основ культури мислення. Аналіз наукової літератури на предмет сприятливих педагогічних умов формування основ культури мислення у пізнавальній сфері дозволив виділити низку підходів. Серед великої кількості нами були виділені такі, що відрізняються новизною та ефективністю, зокрема, дитяче експериментування та використання схем та знаків у навчанні. Було проаналізовано наукові доробки О.Подьякова, М.Подьякова. А.Деметроу, А Савенкова, Е.Баранової, Т.Ломбіної. Основні підходи вказаних авторів будуть висвітлені в цій частині статті. Експериментування. Відомо, що експеримент – це спосіб матеріального впливу людини на об’єкт для його вивчення, з’ясування його зв’язків, відношень і властивостей. Перевагою експерименту як способу пізнання є те, що він дозволяє людині самій керувати його перебігом, вчасно змінювати умови, зупинитися чи внести зміни в бажаному напрямі (М.Подьяков). Дослідники звертають увагу на високу здатність дошкільників до різного виду експериментування з метою виявлення причинно-наслідкових зв’язків. У експериментуванні найбільш яскраво проявляється саморозвиток дитини. Ця діяльність є ядром дитячої творчості та неодмінною умовою функціонування психіки (М.Подьяков). Досить широко представлені дослідження дослідницької діяльності дітей дошкільного віку, особливо у зв’язку із ознайомленням зі світом природи. Експериментальне мислення включає такі компоненти: здатність до комбінування, вміння висувати гіпотезу щодо причинно-наслідкових зв’язків та спроможність вибудовувати плани щодо перевірки гіпотези, вміння конструювати пояснювальні моделі (А.Деметроу). Дослідницька поведінка дитини виникає і розгортається в умовах непевності, новизни, складності та характеризується особливими функціями. Щоб досягти нових цілей, дітям досить часто потрібні нові способи перетворення об’єкта. Намагаючись використати старі випробувані способи дій, діти змушені комбінувати, перетворювати та перебудовувати їх. Метод спроб і помилок виступає як гіпотеза рішень або змістові цілеспрямовані спроби, що суттєво відрізняється від сліпих спроб. Якщо дитина стикається з абсолютно новим предметом, для неї логічними будуть пробні практичні дії, намагання будь-що досягти результату. Авторами виділяються три основні умови успішного експериментування дошкільників: по-перше, наявність у дітей знань та уявлень різного рівня про систему взаємозалежностей; по-друге, наявність у них інтересу до об’єктів, що пропонуються для експериментування, по-третє, добре продуману дорослими організацію процесу експериментування (О.Подьяков, М.Подьяков А.Деметроу, Л.Проколієнко). Розглянемо детальніше особливості організації дослідницької діяльності дошкільників. По-перше, потрібно вчити дітей бачити проблеми, тобто виокремлювати їх із життя. Проблемою може бути будь-яка теоретична або практична ситуація, у якій немає прямого рішення і яка змушує зупинитися та замислитися (А.Савенков). Автори радять використовувати спеціальні вправи, такі, як читання дітям незакінчених оповідань, віршів. Наприклад, «Вранці небо затягли хмари і пішов сніг. Сніг падав на будинки, дерева, тротуари...». Далі дітям пропонується продовжити оповідання, але зробити це потрібно з різних позицій: дитини, яка гуляє на вулиці; водія вантажівки; ворони, що сидить на дереві, зайчика в лісі. Побачити проблему дитині може допомогти добре організоване спостереження та елементарний аналіз дійсності. Навколо величезна кількість нез’ясованих питань, і завдання дорослих – допомогти дітям їх побачити та заохотити до самостійного розв’язування. Дошкільників можуть зацікавити безліч питань, наприклад, куди дівається вітер, звідки приходить зима, чому настає ніч тощо. Метод спостереження лише на перший погляд здається простим. Насправді діти відчувають значні труднощі у обстежуванні та виокремленню характерних властивостей предметів чи явищ. Їх потрібно навчати вміння придивлятися, виокремлювати, відображувати в своїх словах чи малюнках лише те, що доступно сприйманню саме зараз. Добрими помічниками в розвитку спостережливості можуть стати такі вправи: описати предмети з пам’яті, а потім їх намалювати; розглянути схожі картинки та знайти в них відмінності; ускладненим варіантом є пошук схожих геометричних фігур чи візерунків (А.Савенков). Нормою має стати ситуація, коли вихователь дає можливість дітям ставити питання: що ви хотіли б дізнатися, яке питання поставити, що ви хотіли б зрозуміти? Дитячі питання варто записувати, постійно повертатися до них, робити спільні кроки в пошуку відповіді на них. Важливою складовою експериментального дослідження є висунення гіпотези, тобто припущення. Гіпотези виникають як можливі варіанти вирішення проблеми. Цінність гіпотез для розвитку дитячого мислення в тому, що вони дозволяють дитині вийти за межі безпосереднього сприймання та вільно «погратися» своїми думками. Діти із задоволенням висувають свої припущення щодо зміни дня і ночі, приходу зими, місцеперебування зірок тощо. Добре, коли до висунення припущень залучається якомога більше дітей, вихователь однаково уважно ставиться до всіх, і ніякі з них, навіть абсурдні, не відкидаються, а уважно перевіряються. Щоб повправляти дітей у висуненні гіпотез, їм можна запропонувати різні ігрові вправи, наприклад: пояснити, за яких умов кожний із предметів може бути корисним або шкідливим (гілочка дерева, телефон, барабан, книжка). Найбільш цікавим для дітей у дослідницькій діяльності моментом є власне експеримент – реальні досліди з конкретними предметами. Різноманітні маніпуляції з предметами задовольняють потребу дитини в активних діях з предметами, допомагають простежити причинно-наслідкові зв’язки та виділити закономірності. Дітям можна запропонувати експерименти на визначення плавучості предметів, з’ясувати, куди зникає вода, здійснити експеримент з променем світла, експеримент з відображенням тощо. Сьогодні існує величезна кількість посібників, які пропонують різні експерименти спеціально для дітей дошкільного віку. Щоб дослідницький потяг дітей був повноцінно реалізований, доцільно дотримуватися загальнопедагогічних правил, зокрема, кожна дитина має розуміти сутність свого дослідження, мати власну гіпотезу, спробувати самостійно провести власне експеримент, переконатись у правильності чи неправильності своїх припущень, знайти відповідь на питання. Використання схем та моделей. Моделі та схеми відтворюють у наочній формі сховані властивості та взаємозв’язки предметів та явищ. Діти розвиваються не лише в світі реальних речей, але й у світі умовностей, знаків, символів. Чим глибше пізнання світу, тим більша кількість знаків і символів наповнює свідомість дитини і тим простіше дитині оперувати відокремленими символами (Ж.П’яже). Звичайно, не варто вважати схематизацію основним методом розвитку мислення, разом з тим, це один із важливих і ефективних засобів. У схематизації в якості заміщення реальних об’єктів виступають схеми, позначки. Науковці (С.А.Лебедєва, О.Є.Сапогова) пропонують у навчанні дітей проходити через чотири основні етапи.
Проведене теоретичне дослідження проблеми формування культури мислення в пізнавальній сфері дошкільників уможивлює дійти таких висновків:
Список використаної літератури
|
|
ЗНАЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РІВНЯ... Можливостей, націлена на саморозвиток і самоосвіту впродовж усієї професійної діяльності. В розв’язанні цієї проблеми значна роль... |
МЕТОДИКА СТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НАЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ Постановка проблеми Постановка проблеми. У ХХІ сторіччя людство ввійшло у стадію розвитку, яке одержало назву постіндустріального або інформаційного... |
|
ФОРМУВАННЯ СЕНСОРНОГО СПРИЙНЯТТЯ ДОШКІЛЬНИКІВ З ВАДАМИ ЗОРУ У статті подається матеріал щодо формування сенсорного сприйняття дошкільників, що мають вади зору |
Проблеми формування правової свідомості та правової культури в українському суспільстві Дії верховенства правового закону в суспільстві. Слід зауважити, що наукове мислення та наукова правосвідомість у взаємодії із... |
|
Завідувач кабінету основ здоров’я та фізичної культури Черкаського... Освіти є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я й здоров’я оточуючих як до найвищої соціальної цінності,... |
Стратій Д. А. Розробка електронного портфоліо вчителя як засіб підвищення... Постановка проблеми. Модернізація освіти змушує по-новому поглянути не тільки на форми оцінювання досягнень учнів, а й шукати ефективні... |
|
ЗАВДАННЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ З ПРИРОДОЮ Сучасна методика ознайомлення дошкільників з природою вважає природу важливим фактором всебічного розвитку, а тому процес ознайомлення... |
Стратій Д. А. Розробка електронного портфоліо вчителя як засіб підвищення... Постановка проблеми. Модернізація освіти змушує по-новому поглянути не тільки на форми оцінювання досягнень учнів, а й шукати ефективні... |
|
РОЗВИТОК КРЕАТИВНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ПІД ЧАС ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА Проблема розвитку творчих здібностей нині надзвичайно актуальна. Швидкі темпи науково-технічного розвитку нашого суспільства, динамічність... |
Е кологія це наука про захист природи. Екологія це особливий світогляд... Початкова школа є початковою ланкою формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань. Розуміючи... |