|
|
Скачати 1.62 Mb.
|
Ефективність виробництва – це комплексне відображення кінцевих результатів використання робочої сили (працівників) і засобів виробництва за певний проміжок часу.41.Прибуток і рентабельність. Прибуток-дохід власників підпр-ва,визнач.як різниця між валовим доходом(виручкою від реалізації)та заг.витратами на вир-во та реалізацію продукції. Прибу́ток - чистий прибуток після сплати податків. Сума, на яку виріс власний капітал компанії за даний період в результаті діяльності цієї компанії. Прибуток — частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грош.накопичень госп.суб’єкту. Екон.зміст продукту Г – Т – Г’ . Прибуток — одне з осн.джерел форм-ня фін.ресурсів підпр-ва та форм-ня фондів грош.коштів підпр-ва. На операційну д-ть викорис. близько 95% прибутку. Функції прибутку:Оцінювальна(ефект використання основних ресурсів підприємства); Стимулююча(прибуток стимулює підприємців до зменш.витрат вир-ва.); Господарського розрахунку(доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв) Види прибутку:Заг. прибуток — кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що включає в себе фінансові результати від різних видів його діяльності (продаж продукції, послуги, прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних подій); Валовий прибуток — прибуток, розрахований на реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручка без ПДВ та акцизів) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції. Методи планування прибутку: прямого рахунку; аналітичний. Торговельний прибуток — являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що хар-є його винагороду за ризик здійснення торговельної д-ті, і представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності. 1.За хар-м відбиття в обліку виділ бухгалтерський і економічний прибуток підпр-ва. 2.За хар-м д-ті підпр-ва розділ прибуток від звичайної д-ті й прибуток від надзвичайних подій. 3.По осн. видах госп операцій підпр-ва виділ прибуток від реалізації продукції й прибуток від позареалізаційних операцій. 4.По осн. видах д-ті підпр-ва виділ прибуток, отриманий від операційної, інвестиційної й фін.д-ті. 5.За складом елементів, що формують прибуток розрізняють маржинальний, валовий і чистий прибуток підпр-ва. Під цими термінами звичайно розуміють різні ступені "очистки" отр. доходів від понесених під-вом у процесі госп.д-ті витрат. 6.За хар-ром оподаткування прибутку виділ оподатковувану і не оподатковувану податком його частини. Такий розподіл прибутку відіграє важливу роль у форм-ні податкової політики підпр-ва, тому що дозволяє оцінювати альтернативні госп операції з позицій кінцевого їх ефекту. 7.3а хар-ром інфляційної "очистки" прибутку виділ номінальний і реальний його види. 8.За ступенем викорис. виділ нерозподілений і розподілений прибуток підпр-ва. Прибуток показує абсолютний ефект д-ті підпр-ва без урахування використаних при цьому ресурсів.Тому його слід доповнити показником рентабельності. Рент-ть хар-є міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підпр-ва або продукції, що вир-ся. У заг формі рент-ть розраховують як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів (капіталу). Рент-ть застосованих ресурсів є рент-стю під-ва. Рент-ть підпр-ва=прибуток/капітал підпр-ва. Рент-ть продукції хар-є ефективність витрат на її вир-во. Рент-ть продукції=прибуток/собівартість продукції. Рентабельність хар-є ступінь прибутковості підпр-ва.Прибутковість підпр-ва--здатність під-ва створ.і одержувати прибуток. Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на вир-во, але і для утвор.прибутку. Рент-ть--якісний вартісний показник,що хар-є рівень віддачі витрат або ступінь викор-ня ресурсів в процесі вир-ва і реалізації продукції. Усі показники рент-ті можуть бути плановими і фактичними. Відмінність полягає в тому, що для визнач. планової рент-ті беруть заплановані дані, а для визначення фактичної-фактичні. Рівень рент-ті всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат вир-ва, величини осн.виробн.фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, що забезпеч.зростання прибутку і рент-ті під-ва, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія мат.рес., рівень техн.прогресу. Урахування під-вом таких факторів дасть змогу підвищувати ефективність його д-ті. 42.Економічна рента та її види. Рента(з лат.повертаю,сплачую)- є результатом(формою)реалізації власності чи влади. Рента-особливий вид стабільного нетрудового доходу(тобто непов’язаного з витрачанням екон.рес.)отриманого від капіталу,землі,майна,цінних паперів тощо,непов’язаного з під-кою д-тю. Екон.рента- форма екон.реалізації власності на окр.фактори в-ва,яку привласнює під-ць внаслідок зменш.витрат на 1 продукції порівняно з ін.товаровиробниками. Поняття екон.ренти обґрунтував Альфред Маршалл,назвавши її «квазірентою». Вона виникає також як впровадження передових форм орг-ції в-ва,підвищ.ефективності управл-ня працею,оптимального розміщ.підпр-в щодо ринків сировини та збуту тощо. Можна виокремити такі види рентних доходів на підпр-ві: 1)внутр.рента-базується на надлишку та незбалансованості влади в самому під-ві і пов’язана з поведінкою агентів під-ва відносно його активів. Напр.,осн.джерелом доходів як власника,так і менеджера може бути не прибуток під-ва,а доходи комерц.фірм, фін. та товарні потоки яких контролює дане під-во. Внутр.рента може створ.у таких формах: -отр.винагороди за створ.привілейованих умов для продажу продукції свого під-ва за зниженими цінами та купівлі рес.для її вир-ва за завищеними цінами; -отр.винагороди за купівлю чи продаж активів контрольованих під-в; -отр.індивід.винагороди від надання в оренду нерухомості,що належ.даному під-ву; -отр.доходу від контролю за фін.потоками під-ва; -безконтрольне встановлення розмірів власної з/п; -викорис.активів під-ва для в-ва продукції,що не обліковується; -отр.доходів від ново створ.власних фірм,пов’язаних з постачанням та реалізацією продукції даного під-ва; -неповернення коштів від продажу прод.даного під-ва; -отр.винагороди від підпр.осіб внаслідок укладання договорів щодо викон.певних видів робіт із завищенням розцінок; -отр.держ.субсидій та пільгових кредитів,викорис.яких спрямоване на особисте збагачення. 2)зовн.рента-доходи,які отр-є під-во за рахунок своїх споживачів і які значно перевищують результати його д-ті для сусп-ва в цілому. Джерелами зовн.ренти є: -монопольне становище на ринку; -отр.держ.субсидій,пільг,преференцій; -несплата податків; -неповернення кредитів; -економія на екозбереженні; -заниження купівельних цін на виробн.ресурси,завищивши ціни на продукцію. 43. Регулювання підприєм. діяльності Важливим елементом сучасної економічної системи є оптимальне поєднання державного регулювання економіки з ринковими важелями саморегулювання. Вирішальна роль при цьому належить державному управлінню та регулюванню. Для виконання підприємством його економічної та соціальної ролі необхідна державна політика підтримки підприємництва ( сукупність пріоритетних народногосподарських підходів і рішень, які визначають основні напрями і форми правового, економічного та організаційного сприяння розвитку підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб’єктів господарювання). Дієвою політика стає тоді, коли ґрунтується на об’єктивно діючій системі економічних законів з урахування різних інтересів суспільства і передбачає багатоваріантність і свободу вибору. Функції держ. регулювання: підтримка пропорційності виробництва та споживання, антициклічне регулювання; підтримка та розвиток конкуренції, антимонопольні заходи;перерозподіл доходів та соціальний захист підприємців і споживачів. Методи д. рег.: податково-бюджетна(фіскальна)система; цінове регулювання; кредитно-грошове регулювання; зовнішньоекономічне регулювання (митні збори, ліцензії, квоти). Органи д. рег. : центральні й місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які реалізують державну політику щодо регулювання, підтримки та розвитку підприємництва. Основне завдання держ. рег. - створення оптимальних умов для ефективного функціонування підприємницького сектору та розвитку, на цій основі, національної економіки. Існують два підходи до регуляторної реформи: революційний (шляхом швидкої адміністративної реформи, реформування цілими блокам через заміну законів, кодексів та ін.) і поступове регулювання шляхом заміни адміністративних процедур, збільшенням контролю за виконанням рішень, запровадження критерію ефективності у перегляді регулювань тощо. Податкове регулювання підприємницької дія-ті здійснюється шляхом надання державою пільгових інвестиційних кредитів, податкових пільг при здійсненні капіталовкладень у розвиток нової техніки та технології, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, при освоєнні відсталих регіонів, а також з метою стимулювання дрібного підприємництва та ін. Фінансово-кредитна підтримка – надання цільових субсидій, прямих і гарантованих позик, дотацій. Інформаційне забезпечення державою підприємницької діяльності - заснування регіональних інформаційних центрів, створення широкої мережі консультативних пунктів з різних напрямів діяльності малих підприємств, інкубаторських центрів розвитку малого бізнесу (як різновиду центрів малого бізнесу). Підтримка державою інноваційної діяльності здійснюється шляхом фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, закупівлі передових техніки та технології . 44. Міжнародна підприєм. діяльність Міжнар. підприємництво – економ. діяльність, спрямована на одержання прибутку, в якій беруть участь суб’єкти з різних країн. Передумови міжнар. підпр.: поглиблення міжнародного поділу праці та створенням світового ринку; розвиток міжнародного кредиту; Розвиток транснаціональних компанії (ТНК). Міжнар підпр існує в таких формах: - спільне підприємство-діяльність, яка ґрунтується на співробітництві з іноземними підприємствами, організаціями або підприємцями; на спільному розподілі прибутку і ризиків від її здійснення. Його передумови формуються у процесі інтернаціоналізації господарського життя внаслідок розвитку експортно- імпортної діяльності. Види: ліцензування, підрядне виробництво, управління за контрактом, спільне підприємствоб, офшорний бізнес. - вільні економічні зони(ВЕЗ)- це частина суверенної території країни, що має вільний режим вкладання іноземного капіталу, для чого тут створюються пільгові економічні умови. ВЕЗ є формою прискореного розвитку окремих економічних регіонів та організації господарської діяльності на певній частині території країни, в межах якої встановлюються особливі правила економічної діяльності. У ВЕЗ використовуються такі стимули: пільги для підприємницької діяльності як іноземного, так і національного капіталу, податкові знижки, низькі (або нульові) митні ставки,особливий валютний режим . ВЕЗ — це важлива ланка в здійсненні принципів відкритої економіки, лібералізації і активізації зовнішньоекономічної діяльності. Типи ВЕЗ: вільні торговельні зони, експортні промислові зони, імпортні промислові зони, банківські та страхові зони, технологічні зони, технополіси, технологічні парки, комплексні зони, технополіси. 45. Економічний розвиток, його сутність, цілі та принципи Існує багато тлумачень сутності поняття економ роз-ок. Однак більшість дослідників наголошують, що ек. роз-ок є процесом, що має комплексний, багатомірний характер, що включає в себе глибокі зміни в технічній, економічній, інституціональній сфері, у галузях інфраструктури, технологій освіти, а також у головних факторах виробництва – капіталі, природних ресурсах, праці тощо. Загальнофілософське розуміння – це незворотна, спрямована закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів. Отже, термін “ розвиток ” переважно вживають для окреслення довготривалого процесу пов’язаного із якісною трансформацією усієї сукупності економічних і соціальних структур суспільства, зокрема, усіх елементів його продуктивних сил та економічних відносин. На думку багатьох вчених, економічний розвиток може розглядатися також як досягнення економічного зростання на основі якісного перетворення економічної діяльності, системи правил та способів її забезпечення.Отже, ек роз-ок – процес зміни структур суспільства, пов'язаний з економічним зростанням. Він завжди пов'язаний з визначенням і досягненням певних стратегічних цілей, забезпечує цілеспрямований перехід економічної системи до більш високого рівня інтеграції та диференціації одночасно, являє собою послідовний перехід від одного способу організації економічного життя до іншого. Мета - поняття, що виражає ідеальне передбачення результату діяльності. Виділяють різні типи цілей: конкретні та абстрактні, стратегічні і тактичні, індивідуальні, групові та громадські, поставлені самим суб’єктом діяльності та задані йому ззовні. Мета, як майбутній стан соціального об’єкта, може і повинна розглядатися з урахуванням його минулого становища, теперішнього стану, тенденцій розвитку. Принцип – основне, вихідне положення певної теорії, керівна ідея,основне правило діяльності. Важливою умовою та принципом ек роз-ку є формування таких цілей функціонування економічної системи, завдяки реалізації яких будуть забезпечені не лише рівні стартові умови суб’єктів ринку, але й соціальна рівновага у суспільстві. Оскільки одним із визначальних принципів розвитку є його універсальність, тобто всезагальність і різнобічність, економічний розвиток можна класифікувати, визначати та оцінювати за різними підходами та критеріями. Ще один принцип – наявність певного життєвого циклу в кожній з суспільних форм, в яких він відбувається на певному історичному етапі роз-ку суспільства. Самозавершення того чи іншого циклу перехід до нового, вищого за якістю та ефективністю суспільних форм та механізмів здійснення розвитку і означає сутність прогресу. Принцип системного роз-ку – розвиток охоплює усі елементи економіки, ек. системи, суспільства в цілому. Уява про економічний роз-ок як суспільний процес дозволяє окреслити певні його принципи та закономірності, притаманні саме системам: історичність, цілісність, самоорганізація, адаптивність, динамічність, здатність до внутрішньої трансформації мети та технологічного способу реалізації. 46. Динаміка ек. розвитку та його фактори Термін динаміка є похідним від давньогрецького – динамізм [dynamis – сила] - багатство руху, насиченість дією. Власне динаміка трактується як стан руху, хід розвитку, зміна певного явища під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. досліджуючи динаміку економічного розвитку, ми, насамперед, досліджуємо потужність, силу процесів економічного розвитку, кількісні та якісні зміни, що відбуваються в усіх структурних елементах економічної системи під впливом сукупності чинників, задіяних суспільством та окремими суб’єктами економічної діяльності з метою отримання прогнозованих результатів. Показники ек роз-ку: 1) що забезпечують порівняльнй аналіз економ. потенціалу країни, її нац багатства, приросту ВВП тощо. 2)забезпечують якісний аналіз рівень системності інноваційного розвитку, характер змін у структурі національної економіки та окремих її секторів, у відносинах власності, у змісті та характері праці, якості життя громадян, рівень розвитку економічної свободи та виробничої демократії тощо. Економічні чинники: система мотивації; продуктивність праці, її рівень, динаміку, сталість у часі, обсяги та якість структурних елементів капіталу, рівень освітньої підготовки. Також є чинники: екологічні, технологічні, інформаційні, соціальні, політичні, духовні, культурні, менталітет. Кожен з названих блоків чинників є формою, яка відбиває рівень та якість розвитку тих чи інших інститутів, що складаюсь певне інституціональне середовище функціонув ек.системи. |
|
Критерії рівня сформованості економічного мислення Проблеми визначення критеріїв розвитку економічного мислення досить складні, і поки що відсутні певні групи показників |
ЗАКОНУ Тема. Періодичний закон, періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва Розвиваюча: формувати в учнів пізнавальній інтерес і творче мислення, сприяти розвитку в учнів логічного мислення на основі аналізу... |
|
Адаптація — процес пристосування будь-якої системи (людини, організації)... Винахід — вирішення технічної проблеми на основі використання систематичних знань. Об’єктом винаходу можуть бути: пристрій, спосіб,... |
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ ЯК ЕЛЕМЕНТ ТАКТИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ Слідча тактика, як розділ криміналістики, вивчає основні напрямки і способи найбільш ефективного виявлення, переробки і використання... |
|
Формування основ культури мислення у дошкільників Постановка проблеми Останнє варто розглядати не лише в контексті навчання дітей уміння розв’язувати так звані предметні навчальні задачі, а й стосовно... |
Тема Пізнавальні процеси. Пам’ять. Мислення. Уява. Мовлення Продуктивність пам’яті. Мислення, його основні форми і види. Інтелект та оцінка інтелекту. Особливості професійного мислення. Уявлення... |
|
Технології розвитку критичного мислення” Актуальність. Застосування технологій критичного мислення є інструментом впливу на інтелектуальні здібності дитини – інтелектуальну... |
Домінанті потреби розвитку дітей Сприятливий психологічний клімат у сім'ї, в соціумі, насиченість стенічними емоціями, саногенне мислення |
|
Уроку: комбінований. Структура уроку Мета: засвоєння учнями знань про сутність та етапи економічного аналізу проекту; формування вмінь визначати собівартість та ціну;... |
Уроку: комбінований. Структура уроку Мета: засвоєння учнями знань про сутність та етапи економічного аналізу проекту; формування вмінь визначати собівартість та ціну;... |