КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів напряму підготовки 030509 “Облік і аудит” Рівне 2011 р

Скачати 1.11 Mb.

Назва	КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів напряму підготовки 030509 “Облік і аудит” Рівне 2011 р
Сторінка	7/8
Дата	07.04.2013
Розмір	1.11 Mb.
Тип	Конспект

bibl.com.ua > Економіка > Конспект

1 2 3 4 5 6 7 8

ТЕМА 9

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ

Зміст і форми фінансової діяльності підприємства.
Поняття про прибуток як економічну категорію. Види прибутку, формування та використання прибутку.
Поняття про рентабельність як економічну категорію. Система показників рентабельності.
Показники оцінки фінансово-економічного стану підприємства.
Сутнісна характеристика вимірювання ефективності виробництва.
Чинники зростання ефективності виробництва.

9.1. Зміст і форми фінансової діяльності підприємства
В діяльності підприємства відбувається безперервний кругообіг коштів, який здійснюється у формі витрат ресурсів, одержання доходів, їх розподілу та використання. При цьому:

визначаються джерела коштів;
визначаються напрямки і форми фінансування;
здійснюється оптимізація структури капіталу;
здійснюються розрахунки з постачальниками ресурсів, покупцями, персоналом та податковими органами.

Сукупність цих грошових відносин визначає зміст фінансової діяльності.

Основним завданням фінансової діяльності є:

Вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу та його використання для забезпечення максимальної прибутковості.
Збалансування в часі надходжень і витрат.
Підтримування належної ліквідності (платоспроможності).

Види та форми фінансової діяльності підприємства

Залежно від джерел коштів розрізняють:

Внутрішнє фінансування.
Зовнішнє фінансування.

Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів самого підприємства:

прибуток;
амортизаційні відрахування;
виручка від продажу чи здавання в оренду майна.

Зовнішнє фінансування використовує кошти, які не пов’язані з діяльністю підприємства, а саме:

внески власників у статутний капітал підприємства безпосередньо у грошовій формі або шляхом купівлі акцій;
кредити;
зобов’язання боржників;
державні субсидії (дотації).

Основною метою складання фінансового плану є узгодження доходів і витрат у плановому періоді.

Фінансовий план складається, як баланс, з доходів і витрат.

У складі доходів основним є надходження від власних джерел (прибуток, амортизаційні відрахування, емісія та продаж цінних паперів, виторг від продажу непотрібних активів).

Витратна частина балансу включає планові спрямування коштів на сплату податків, поповнення резервного фонду, формування інвестиційних ресурсів (в тому числі оборотних коштів), виплату дивідендів, премій по результатам роботи за рік).
9.2. Поняття про прибуток як економічну категорію. Види прибутку, формування та використання прибутку
Прибуток як економічна категорія представляє собою новостворену і реалізовану додаткову вартість.

З іншої точки зору, прибуток – це та частина виручки або виторгу підприємства, яка залишається після відшкодування всіх витрат на виробництво і комерційну діяльність.

Прибуток також характеризує перевищення надходжень над витратами ресурсів.

Прибуток виражає мету підприємницької діяльності і служить основним фінансово- економічним показником.

Значення прибутку полягає в наступному:

Прибуток створює економічну основу самоокупності і самофінансування підприємства.
Прибуток є основним джерелом удосконалення матеріально-технічної бази виробництва і забезпечує всі форми інвестування.
Прибуток є джерелом реалізації економічних інтересів працівників, тобто є джерелом матеріальної зацікавленості або матеріального заохочення.

Прибуток є об’єктом оподаткування, джерелом сплати податків і основним джерелом поповнення державного бюджету країни.

Різновиди прибутку залежно від його формування і використання:

Загальний (балансовий) прибуток підприємства.
Прибуток після оподаткування (чистий).
Валовий прибуток.
Операційний прибуток.
Маржинальний прибуток.

Загальний прибуток підприємства ( П(С)БО№3) представляє собою весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності до його оподаткування та розподілу.

Чистий прибуток – це прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.

Валовий прибуток – це різниця між виручкою та виробничими витратами або собівартістю продукції, яка визначена калькулюванням за неповними витратами. Таким чином, валовий прибуток включає власне прибуток і так звані невиробничі витрати.

Операційний прибуток обчислюється як різниця між валовим прибутком і невиробничими витратами.

Маржинальний прибуток характеризує величину виторгу (виручки) від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Отже, такий прибуток збігається з валовим, коли калькуляція здійснюється лише за змінними витратами.

Джерелами формування загального прибутку:

виручка від реалізації продукції, робіт та послуг;
реалізація зайвого майна і інших матеріальних активів;
позареалізаційні (пасивні) операції.

Пзаг = Преал + Пмайна + Ппас.опер.

Преал = ГрВ – Сп – ПДВ – Аз

Пч = Пзаг – Податок = Пзаг ∙ 0,7

ВПр = Гр. – Ср = Преал. + Адм.В + Збут

МПр = Гр. – Сзм = Пр + Спост.витрати

ЧВ (ЧД) = Гр. – ПДВ – Аз

ВПр = ЧД (ЧВ) – Ср

Пр = ВПр – АВ – Збут

Прибуток від продажу продукції обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції без ПДВ і акцизного збору та повною її собівартістю.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу ОЗ, нематеріаьних активів, цінних паперів інших підприємств. Він визначається як різниця між ціною продажу і балансовою (залишковою) вартістю об’єкта з урухаванням витрат на продаж (демонтаж, транспортування, оплата агентських послуг).

Прибуток від пасивних операцій – це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах, прибуток від здавання майна в оренду (лізинг), прибуток від володіння борговими зобов’язаннями (векселями), дохід на цінні папери, роялті ( П(С)БО№15 - платежі за використання нематеріальних активів підприємства), надходження від економічних санкцій.

Згідно з законом України „ Про оподаткування прибутку підприємств” (1997), оподаткований прибуток обчислюється за формулою:

Поп = ВД – (ВВ + АВ)

ВД – валові доходи підприємства за певний період;

ВВ – валові витрати за цей період;

АВ – амортизаційні відрахування від балансової вартості ОФ і нематеріальних активів підприємства.

Підприємство передусім сплачує з прибутку:

податок на прибуток;
плату за землю;
податок з власників транспортних засобів;
податок на майно.

Прибуток підприємства поділяється на дві частини:

Прибуток, що спрямовується за межі підприємства;
Прибуток, що залишається на підприємстві.

Прибуток, що спрямовується за межі підприємства, представлений у вигляді виплат власникам корпоративних прав і персоналу фірми за результатами роботи як заохочувальний захід.

Прибуток, який спрямовується на розвиток соціальної сфери - будівництво житла, оздоровчі заходи, утримання будинків відпочинку, культурно-масові заходи, утримання дитячих дошкільних закладів, здешевлення харчування в їдальнях).

Прибуток, що залишається на підприємстві, є основним джерелом його розвитку і спрямовується в резервний та інвестиційний фонди. Такий прибуток називається нерозподіленим.
9.3. Поняття про рентабельність як економічну категорію. Система показників рентабельності
Рентабельність – відносний показник ефективності роботи підприємства.

Прибутковість (доходність) підприємства взагалі вимірюється двома показниками:

прибутком;
рентабельністю.

Прибуток виражає абсолютний ефект, проте не враховує використання ресурсів (результативність витрат), тому для аналізу фінансово-економічного стану використовують систему показників рентабельності.

В загальній формі рентабельність обчислюється як співвідношення прибутку і витрат. Застосовують різні модифікації цього показника залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім відокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції.

Рентабельність інвестованих ресурсів обчислюється в кількох модифікаціях:

рентабельність активів;
рентабельність власного капіталу;
рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (майна) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства. Обчислюється як відношення загального (чистого) прибутку до середньої суми активів підприємства за балансом:

Рентабельність власного капіталу відображає ефективність використання активів, утворених за рахунок власних коштів. Обчислюється як відношення чистого прибутку підприємства до величини власного капіталу, яка береться за балансом як сума активів за вирахуванням боргових зобов’язань.

, де:

Рентабельність акціонерного капіталу свідчить про верхню межу дивідендів на акції і обчислюється як відношення чистого прибутку підприємства до величини статутного капіталу (або номінальної вартості проданих акцій):

Для характеристики рентабельності продажів використовують показники:

Рентабельність продукції, яка характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Обчислюється як відношення прибутку від реалізації продукції за певний період до повної собівартості реалізованої продукції:

В інших випадках собівартість продукції також можна обчислити як співвідношення прибутку від реалізації до обсягів реалізації. Саме такий показник використовується в зарубіжній практиці:

Рентабельність одного виробу обчислюється за формулою:

Ці – гуртова ціна одиниці продукції;

Сі – повна собівартість одного виробу.

Рентабельність (результативність) витрат виробництва характеризує показник рівень рентабельності або рентабельність поточних витрат – відношення прибутку (загального або чистого) до величини витрат виробництва або операційних витрат:

Рентабельність виробництва або рентабельність виробничих фондів (норма рентабельності) обчислюється як відношення прибутку (загального або чистого) до величини середньорічної вартості ОВФ і нормованих оборотних коштів:

9.4. Показники оцінки фінансово-економічного стану підприємства
Фінансово-економічний стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості або рентабельності, показниками оборотності капіталу, фінансовою стійкістю та здатністю розраховуватись з борговими зобов’язаннями.

Оцінюється фінансово-економічний стан на підставі офіційних документів, а саме звітів про фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал та системи розрахункових показників, які об’єднані у певні групи.

Групи розрахункових показників для оцінки фінансово-економічного стану підприємства

Ділова активність

Оборотність активів
Оборотність товарно-матеріальних запасів
Середній термін оплати дебіторської заборгованості
Середній термін оплати кредиторської заборгованості

Сутнісно-змістова характеристика розрахункових показників

Оборотність активів характеризує кількість оборотів активів підприємства за певний період. Обчислюється як відношення виручки підприємства від усіх видів діяльності за рік до середньої величини активів за той самий період:

Оборотність товаро-матеріальних активів (запасів) виражається кількістю оборотів за певний період. Обчислюється як відношення повної собівартості реалізованої продукції за певний період до середньої величини матеріальних запасів за цей же період:

Середній термін оплати дебіторської заборгованості обчислюється за формулою:

Зд – це дебіторська заборгованість покупців за продукцію підприємства;

Ор – обсяг продажів продукції за розрахунковий період.

За період оплати дебіторської заборгованості платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження небажаним.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам обчислюється за формулою:

, де:

Зк – кредиторська заборгованість постачальникам даного підприємства;

Дкз – кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (360;120;90);

Отмз – обсяг закупівлі сировини і матеріалів у грошовому виразі.

Скорочення цього терміну не визначається для підприємства позитивним, оскільки потребує додаткових коштів. Збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин:

Погіршення для підприємства умов розрахунків.
Браку коштів.
Затягування періоду оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування оборотних коштів.

Коефіцієнт автономії характеризує ступінь забезпеченості активів власними коштами підприємства. Обчислюється як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу, який визначає суму всіх джерел фінансування:

Якщо, наприклад, коефіцієнт автономії складає 0,62, це означає, що активи підприємства на 62% забезпечені власними коштами, решта 38% фінансується за рахунок боргових зобов’язань.

Вважається, якщо коефіцієнт автономії менший 0,5, то зростає ризик несплати боргів і занепокоєння кредиторів. Зростання коефіцієнта автономії зумовлює підвищення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів є модифікацією коефіцієнта автономії. Він розраховується як співвідношення власного та залученого капіталу:

або

Якщо коефіцієнт забезпечення боргів складає, наприклад, 1,625, це означає, що власний капітал перевищує борги підприємства в 1,625 разів.

Нормальною вважається ситуація, коли коефіцієнт забезпечення боргів більший або дорівнює 1.

Фінансовий ліверидж відображає частку суми боргів підприємства у власному капіталі. Розраховується як співвідношення заборгованості підприємства та власного капіталу (показник, взаємо обернений до коефіцієнта забезпечення боргів):

За певних умов кредити вигідно брати. В цій ситуації проявляється ефект фінансового важеля, коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування. Це призводить до підвищення рентабельності власного капіталу. В цьому випадку залучення кредиту є фінансовим важелем підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно розраховуватись з боргами, оцінюється за допомогою коефіцієнтів ліквідності.

Коефіцієнт загальної ліквідності обчислюється як відношення всіх оборотних активів (другий і третій розділи активу балансу) до короткострокових пасивів:

Таке співвідношення показує, в скільки разів оборотний капітал підприємства покриває короткотермінову заборгованість.

Якщо коефіцієнт загальної ліквідності менший двох, це означає, що платоспроможність підприємства є низькою. Теоретично достатнім є значення коефіцієнта загальної ліквідності більше трьох або чотирьох, тоді вважається, що може виникнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. Оптимальним вважається рівень показника загальної ліквідності більше двох.

Для підприємств з невеликими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачуваними дебіторськими зобов’язаннями є прийнятним нижчий рівень коефіцієнта загальної ліквідності (= 2).

Коефіцієнт термінової ліквідності обчислюється як відношення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до короткострокових пасивів. Коли він менший за одиницю, то платоспроможність підприємства невисока.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує співвідношення абсолютно ліквідних активів та короткострокових пасивів. Абсолютно ліквідними вважають грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення або ліквідні цінні папери. Якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності більший або рівний 0,5, то така ситуація вважається нормальною.

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але зв’язок між цими показниками простежується тільки в перспективному періоді. Висока прибутковість є передумовою високої ліквідності.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі:

Я Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки... Політична економія: Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки 030504 «Економіка підприємства», 030509...	Екзаменаційна програма з дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові... «Облік і аудит», 030508 «Фінанси і кредит», спеціалізації: «Фінанси», «Банківська справа» денної форми навчання
ЗАТВЕРДЖУЮ Робоча програма та методичні рекомендації щодо виконання програми виробничої практики для студентів галузь знань 0305 „Економіка...	Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної... Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної роботи студентів напряму підготовки 030509 «облік і аудит»...
Методичні рекомендації щодо написання курсової роботи з фінансового...	КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво» Економіка і підприємництво», напрямів підготовки «Фінанси і кредит», «Облік і аудит», «Управління персоналом та економіка праці»,...
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни... Автор: Прохар Н. В., доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту ВНЗ Укоопспілки Полтавський університет економіки і торгівлі,...	І. Загальні положення Виробничу практику студенти ІІІ курсу напряму... Виробничу практику студенти повинні проходити на середніх та великих промислових підприємствах, в установах і організаціях різних...
“Економічна ефективність використання виробничих та трудових ресурсів... ...	Міністерство аграрної політики та продовольства України Робочий зошит для проведення навчальної практики студентам факультету обліку та аудиту денної форми навчання галузі знань 0305 «Економіка...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання