КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів напряму підготовки 030509 “Облік і аудит” Рівне 2011 р


Скачати 1.11 Mb.
Назва КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів напряму підготовки 030509 “Облік і аудит” Рівне 2011 р
Сторінка 3/8
Дата 07.04.2013
Розмір 1.11 Mb.
Тип Конспект
bibl.com.ua > Економіка > Конспект
1   2   3   4   5   6   7   8
ТЕМА 3

ОСНОВНІ ФОНДИ ТА ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА


  1. Поняття про ОФ підприємства і їх класифікація.

  2. Сутність і види оцінки ОФ.

  3. Спрацювання і техніко-економічні старіння ОФ.

  4. Амортизація ОФ і економічна суть і методи нарахування амортизаційних відрахувань.

  5. Ремонт ОФ і його економічний зміст.

  6. Відтворення ОФ.

  7. Показники забезпеченості підприємства і працівників ОФ.

  8. Показники стану та руху ОФ.

  9. Ефективність використання ОФ.

  10. Виробнича потужність підприємства.

3.1. Поняття про основні фонди підприємства і їх класифікація

Виготовлення продукції і надання послуг здійснюється в процесі взаємодії людини та засобів виробництва.

Засоби виробництва за своїм матеріально - речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, які поділяються на основні фонди та оборотні фонди.



Засоби виробництва не можна повністю ототожнювати з виробничими фондами :

  1. Засоби виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їх безпосереднього використання у робочому процесі;

  2. Виробничі фонди це виключено вартісна економічна категорія.

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробничому процесі тривалий час (понад 1 рік), при цьому не змінюють свій натурально-речовий стан, а свою вартість переносять конкретною працею на виготовлену продукцію поступово (частинами), по мірі зносу, шляхом амортизаційних відрахувань.

До основних фондів (ОФ) відносять виробничій інструмент і інвентар понад 500 грн.

Оборотні фонди – це частина засобів виробництва, які функціонують як предмети праці, які цілком споживаються у кожному виробничому циклі і переносять всю свою вартість на продукцію, що виробляється (або платні послуги).До ОФ належать предмети праці вартістю до 500грн. і терміном використання до 1р.

ОФ поділяють на :

  • виробничі;

  • невиробничі.

Основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва, тобто до них належать ОФ промислових підприємств, будівельних, с/г, торгівлі і громадського харчування, транспорту і зв’язку.

Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньо участі в процесі виробництва, задовольняючи соціальні потреби працівників підприємства.

До невиробничих належать фонди підприємств і організацій:

  • освіти;

  • охорони здоров’я;

  • культури;

  • житлово-комунального господарства;

  • спорту та відпочинку.



Залежно від функції, що виконують засоби праці у виробничому процесі вони класифікуються за виробничим призначенням за такими групами (П(С)БО 7”Основні засоби”):

  1. Земельні ділянки.

  2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

  3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої.

Будівлі – корпуси цехів, гаражі, склади, офісні приміщення.

Споруди - інженерно-технічні об’єкти: шахти, кар’єри, свердловини, під’їзні шляхи підприємства, естакади, очисні споруди, насосні станції.

Передавальні пристрої – засоби, за допомогою яких передаються всі види енергії – від машин двигунів до робочих машин (електромережі, телефонні мережі, трубопроводи).

  1. Машини та обладнання включають:

а) силові машини і устаткування (котли, дизелі), трактори;

б) робочі машини і устаткування (верстати, агрегати, преси, екскаватори);

в) вимірювальні та регулюючі пристрої і лабораторне обладнання;

г) обчислювальна техніка і комп’ютери;

  1. Транспортні засоби: тепловози, вагони, автомобілі, тягачі, електрокари, автонавантажувачі.

  2. Інструмент, прилади, інвентар.

Інструмент – це механізовані і ручні інструменти всіх видів, а також пристрої для обробки деталей і складування готових виробів.

Виробничий інвентар і прилади – це верстаки, робочі столи, захисні огорожі, інвентарна тара.

Господарський інвентар – офісне обладнання, друкарські машинки, копіювальні апарати , протипожежні засоби.

  1. Робоча і продуктивна худоба – коні, воли, велика рогата худоба, вівці.

  2. Багаторічні насадження – плодово-ягідні, декоративні лісосмуги, захисні насадження.

  3. Інші ОЗ ( бібліотечні фонди, музейні цінності, капітальні вкладення в орендовані ОФ, фонди, які не увійшли в 1-8 групи).

Для розрахунку амортизаційних відрахувань в БО використовуються укрупнена класифікація ОФ за чотирма групами:

  1. Будівлі, споруди, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої;

  2. Автомобільний транспорт, меблі, побутові, електронні, оптичні та електромеханічні прилади, телефони, офісне обладнання, засоби збирання і обробки інформації.

  3. Інші ОФ, що не включені в 1 та 2 групи ( робочі машини, обладнання , силові машини, багаторічні насадження, капітальні витрати на поліпшення земель).

  4. Обчислювальна техніка.

Оскільки елементи ОФ відіграють неоднозначну роль у процесі виробництва, відокремлюють активну і пасивну частини.

Активна частина бере безпосередню участь у виробничому процесі і зумовлює певний обсяг і належну якість випущеної продукції. До неї переважно належать машини і устаткування, прилади, пристрої вимірювання , обчислювальна техніка, а також деякі технічні споруди (газо - і нафтосвердловини).

Пасивна частина створює умови для здійснення процесу виробництва. Вона охоплює будівлі, споруди, транспортні засоби, передавальні пристрої, господарській інвентар. Прогресивною є така структура ОФ, в який переважає активна частина.

Структура ОФ

Розрізняють таку структуру ОФ:

  • видову або технологічну;

  • галузеву;

  • вікову.

Видова показує процентне співвідношення, окремих видів або груп в загальній вартості ОФ на підприємстві. Вона змінюється під впливом багатьох чинників: особливостей і технічного рівня виробництва, структури капітальних вкладень, рівня цін на технологічне устаткування та територіального розміщення об’єктів.

Технологічна структура характеризує співвідношення між активною і пасивною частиною.

Галузева характеризує співвідношення ОФ різних галузей в їх загальній вартості.

Вікова – співвідношення ОФ різних вікових груп в їх загальній вартості:

  • нові фонди – термін експлуатації до 5 років;

  • 5-10 років;

  • 10-15 років;

  • 15 – 20 років;

  • старі фонди – термін експлуатації понад 20 років.

Економічне значення ОФ полягає в тому, що вони визначають характер матеріально-технічної бази виробництва.

Зростання обсягу і вдосконалення ОЗ забезпечують безперервне зростання рівня технічної оснащеності праці та продуктивності праці персоналу.

ОФ становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства.

Соціальне значення ОФ полягає в тому, що вони створюють умови для відтворення робочої сили.

3.2. Сутність і види оцінки ОФ

Облік ОФ здійснюється в натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники ( площа, об’єм, потужність, кількість одиниць обладнання) використовують для визначення виробничої потужності підприємства, при розробці балансів обладнання та удосконалення складу ОФ. При цьому кожній одиниці ОФ надається інвентарний номер, а на устаткування виписується технічний паспорт, в якому вказується дата придбання, ціна заводу виготовлювача, техніко-економічні параметри, № акта вводу в експлуатацію і норма амортизації, кожна дата проведення капітального ремонту .

Оцінка ОФ у грошовому виразі об’єктивно необхідна для правильного визначення загального обсягу ОФ, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності.

Види оцінки здійснюються в залежності від:

  1. Моменту проведення оцінки.

  2. Від стану ОФ.

Залежно від моменту оцінки ОФ здійснюються за первинною або відновною вартістю.

Залежно від стану ОФ оцінюються за повною або залишковою вартістю.

Вартість ОФ

Первинна (первісна, початкова) – фактична вартість ОФ на момент їх придбання і взяття на баланс. Роль первинної вартості на об’єкти нового будівництва відіграє кошторисна вартість, на машини і устаткування первинна вартість складається з оптової чи гуртової ціни придбання з урахуванням транспортних і заготівельно-складських витрат, витрат на монтаж, і встановлення і випробування.

Відновна вартість – вартість відтворення ОФ за сучасних умов виробництва. Вона включає ті самі витрати, що і первинна вартість, але за сучасними цінами; для забезпечення порівняння вартісної оцінки ОФ, що вводяться в експлуатацію в різні роки, проводиться їх періодична переоцінка за відновною вартістю.

Повна вартість (первинна і відновна) – це вартість ОФ у новому неспрацьованому стані. Саме за цією вартістю ОФ рахуються на балансі підприємства протягом всього періоду функціонування.

Залишкова вартість характеризує реальну вартість ОФ, ще не перенесену на новостворену продукцію. Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною вартістю ОФ та сумою нагромадженого зносу. Вона використовується для розрахунку амортизаційних відрахувань і наслідків ліквідації ОЗ.

В ринкових умовах ОФ переоцінюються за відновною вартістю з урахуванням зносу і таку вартість називають справедливою (реальною).

П(С)БО7 виділяє наступні види оцінки ОФ:

  1. Чиста балансова вартість ОФ, яка визначається як різниця між сумою коштів, за якою ОФ обліковуються на балансі підприємства, та сумою накопиченої амортизації.

  2. Вартість, що амортизується, представляє собою фактичну вартість ОФ за вирахуванням ліквідаційної вартості:

ПВ – ЛВ = Вам

  1. Ліквідаційна вартість визначається як чиста сума, яку підприємство розраховує отримати за об’єкт ОФ в кінці періоду використання(за вирахуванням витрат на його ліквідацію) у вигляді металобрухту та ін.

  2. Середньорічна вартість ОФ визначається за залежністю:


, де:

ОФпоч.року – вартість ОФ на початок року;

ОФвв.експл. – вартість ОФ, введених в експлуатацію;

ОФвиб. – вартість ОФ, що вибули;

tпрац. (tнепрац.) – кількість повних місяців працездатності (непрацездатності) ОФ до кінця року.

  1. Балансова вартість на початок звітного періоду:

де:

(а - 1) – період, що передував звітному;

БВ – балансова вартість на початок періоду;

Век – балансова вартість ОФ, що введені в експлуатацію;

КР – капітальний ремонт;

М – модернізація (реконструкція);

Виб – вартість ОФ, що вибули;

АВ – амортизаційні відрахування.
3.3. Спрацювання і техніко-економічні старіння ОФ

В процесі експлуатації ОФ піддаються зношуванню .

Зношування (спрацювання) – це втрата ОФ своєї вартості. Розрізняють види зносу: фізичний і моральний .

Під фізичним зносом (або матеріальним спрацюванням) розуміють поступову втрату ОФ своїх первинних техніко-економічних властивостей, тобто споживчої вартості. Це призводить до падіння їхньої реальної вартості або економічного спрацювання.

На швидкість і розміри фізичного зносу впливають таки чинники:

  1. Надійність, довговічність засобів праці.

  2. Спосіб експлуатації (екстенсивний чи інтенсивний).

  3. Особливості технологічного процесу.

  4. Якість технічного догляду і ремонтного обслуговування.

  5. Кваліфікація робітників і ремонтного персоналу.

Форми фізичного спрацювання і можливості їх усунення:

  1. Усувне ( тимчасове) - періодично усувається за допомогою проведення ремонтно-профілактичних робіт.

  2. Неусувне (постійно нагромаджуване) – об’єктивно нагромадження до граничної межі досягнення якої вимагає заміну повністю спрацьованих ОФ.

Методи визначення рівня спрацювання:

  1. За строками служби (експлуатаційний) – через співставлення фактичних і нормативних термінів використання з урахуванням ліквідації вартості.

  2. За даними обстежень технічного стану.

Моральний знос (техніко-економічне старіння) - процес знецінення діючих засобів праці під впливом НТП раніше, ніж відбувається їх повне фізичне спрацювання. Розрізняють дві форми морального зносу. Перша форма викликана підвищенням продуктивності праці у тих галузях, які виготовляють засоби праці. Виробництво у них відбуваються з меншими затратами і засоби праці дешевшають. Друга форма морального зносу пов’язана з частковою втратою ОФ своєї вартості в результаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці.

Ступень техніко-економічного старіння визначається за допомогою коефіцієнта техніко-економічного старіння:

де:

Ц0, Ц1 – це ціна (повна вартість) відповідно застосовуваного та нового засобу праці;

П0, П1 – відповідна продуктивність застосовуваного та нового засобу праці або витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування.
3.4. Амортизація ОФ і економічна суть і методи нарахування амортизаційних відрахувань
Амортизація – це процес поступового перенесення вартості ОФ на новостворену продукцію з метою повного відшкодування цієї вартості.

Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансової вартості ОФ. Амортизаційні відрахування відносяться на витрати виробництва і є джерелом простого відтворення.

Механізм амортизація передбачає застосування передбачених законодавством норм амортизаційних відрахувань.

Норма амортизації це річний % відшкодування вартості зношеної частини ОФ.

Норма амортизації:

де:

Тн - нормативний термін експлуатації ОФ.

Законодавством для цілей бухгалтерського обліку встановлені наступні норми амортизації (квартальні, у % від балансової вартості основних фондів):

1 група - (2 %)

2 група - (10 %)

3 група - (6%)

4 група - (15%)

Згідно закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” з 1.07.97 р. дозволено для 3 групи застосовувати прискорену амортизацію за такими нормами:

1 рік – 15%

2 рік – 30%

3 рік – 20%

4 рік – 15%

5 рік – 10%

6 рік – 5%

7 рік - 5%

Cуми амортизації звітного періоду для кожної із 3-ох груп визначається множенням балансової вартості на початок звітного періоду на відповідну норму амортизації:



Амортизація нараховується щомісячно. Місячна сума амортизації, крім виробничого метода, визначається діленням річної суми на 12. Нарахування А. починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт ОФ став придатним для використання (починаючи з 1 числа місяця, наступного за місяцем придбання ОФ).

Припиняється нарахування амортизації з місяця, наступного за місяцем списання ОФ.

Норми амортизації мають бути економічно обґрунтованими і при їх розрахунку має бути правильно визначений термін корисного використання. Він встановлюється підприємством при зарахуванні ОФ на баланс і призупиняється при реконструкції, модернізації або консервації ОФ. При визначенні строку корисного використання слід враховувати:

  1. Потужність або продуктивність об’єкта.

  2. Фізичне та моральне зношування.

  3. Правові обмеження.

В ремонті амортизація нараховується, між ремонтами – теж – для підвищення якості ремонту.

При консервації амортизація не нараховується.

У вітчизняній практиці використовуються наступні методи нарахування амортизації:

  1. Метод прямолінійний (пропорційний, рівномірний).

  2. Метод зменшення залишкової вартості (метод регресії).

  3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості (подвійно понижуючий)

  4. Кумулятивний.

  5. Виробничий.

1. Прямолінійний метод передбачає щорічне перенесення балансової вартості ОФ на собівартість продукції протягом нормативного строку служби засобів праці за однаковими нормами амортизації.

Основна умова нарахування амортизації:



Це означає, що загальна сума річних А. Відрахувань протягом терміну корисного (нормативного) використання має дорівнювати вартості, що амортизується.

Цей метод має той недолік,що амортизація здійснюється рівномірно, а ОФ в процесі експлуатації зношуються (поломки, простої та неповне завантаження)

З метою прискорення темпів оновлення ОФ та запобігання фізичного і морального зношення доцільно застосовувати прискорену амортизацію.

Прискорена амортизація діє в напрямку скорочення терміну використання ОФ, суми амортизації визначаються від залишкової вартості за підвищеними нормами і це дає змогу протягом першої половини використання ОЗ відшкодувати 60-70% їхньої вартості.

2. Метод зменшення залишкової вартості передбачає, що сума річних амортизаційних відрахувань визначається як добуток залишкової вартості ОФ на початок звітного періоду ( або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річної норми амортизації:

де:

ЗВ – залишкова вартість;

ПВ – первісна вартість;

n – термін корисного використання ОФ (термін служби).

Спрощений метод:



3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості - річна сума А відрахувань визначається як добуток залишкової вартості на початок звітного року на норму амортизаційних відрахувань, яка подвоєна відносно пропорційного методу.

Приклад: Припустимо, що ПВ = 10000 грн., ав = 5%.

2*5% = 10%

10000*0,1 = 1000 грн. – знос ОФ за перший рік

(10000 – 1000)*0,1 = 900 грн.

(9000 – 900)*0,1 = 810 грн.

(8100 – 810)*0,1 = 729 грн.

10000 грн.

4. Кумулятивний метод . Суть методу: річні амортизаційні відрахування обчислюються як добуток первісної вартості ( вартості, що амортизується) на кумулятивний коефіцієнт. Цей метод характеризується більш високими нормами амортизації у першій половині використання і поступовим їх зниженням у другій половині.

Розрахунок амортизації здійснюється в декілька етапів:

  1. Визначаємо кумулятивне число як алгебраїчну суму років служби об’єкта.

Наприклад, при шестирічному терміні використання: Кч = 1+2+3+4+5+6 = 21.

  1. Визначається кумулятивний коефіцієнт, який обчислюється як відношення економічно доцільного терміну використання до кумулятивного числа.

Приклад: 1 рік – Кк =

2 рік – Кк =

3 рік – Кк =

4 рік – Кк =

5 рік – Кк =

6 рік – Кк =

3) Визначається сума річних амортизаційних відрахувань за залежністю:





5. Виробничий метод передбачає, що річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції на виробничу ставку амортизації:

де:

- виробнича ставка амортизації, яка обчислюється за залежністю:


3.5. Ремонт ОФ і його економічний зміст
Ремонт - процес усунення тимчасового фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб працездатності засобів праці протягом всього періоду їх експлуатації. Залежно від обсягу і складності виконуваних робіт розрізняють наступні види ремонту:

  • Поточний;

  • Капітальний;

  • Відновний.

Поточний ремонт – це збереження засобів праці в придатному для продуктивного використання стані шляхом проведення регулярних ремонтно-профілактичних робіт.

Протидіє прогресивному фізичному зносу.

Капітальний - періодичне відшкодування норм фізичного спрацювання конструктивних елементів ОФ і максимально можливе відновлення первинних техніко-економічних параметрів.

Відновний – особливий вид найбільш складних ремонтних робіт, необхідність у проведенні яких виникає внаслідок стихійного лиха.

Джерела фінансування витрат на проведення ремонтів:

  1. Витрати на поточний ремонт є постійними і відносно рівномірними протягом періоду експлуатації засобів праці, а тому відносяться на собівартість продукції після їх здачі.

  2. Витрати на капітальний ремонт через їх порівняно великий обсяг не можна включати в собівартість продукції як витрати на поточний ремонт. Ці витрати заздалегідь плануються заниженими їх відносять на собівартість продукції протягом усього міжремонтного циклу, тобто періоду між двома суміжними ремонтами.

  3. Відновний ремонт фінансується за рахунок державного (резервного) фонду; за характером таких робіт він належить до сфери капітального будівництва.

З метою підвищення технологічних параметрів і запобігання техніко-економічному старінню при проведенні капітального ремонту здійснюється модернізація, яка збільшує продуктивність ОФ на 30-50%.

Оцінка доцільності витрат на капітальний ремонт виробничого устаткування здійснюється за допомогою спеціального коефіцієнта , який обчислюється за залежністю:

, де:

- витрати на капітальний ремонт, який планується здійснити;

- перевищення експлуатаційних витрат щодо капітально відремонтованої машини над поточними витратами щодо нової машини;

Кн – вартість придбання або ціна нової машини;

α – коефіцієнт, який характеризує співвідношення продуктивності діючої та нової машини;

β – коефіцієнт, який відображає співвідношення тривалості ремонтного циклу цих машин;

- витрати від недоамортизації діючої машини в разі її дострокової заміни.


3.6. Відтворення ОФ
По відношенню до категорії ОФ, відтворення - це процес постійного оновлення.

Розрізняють такі форми відтворення ОФ:

  1. Просте.

  2. Часткове.

  3. Розширене.

Просте відтворення здійснюється за умови заміни фізично спрацьованих ОФ новими за рахунок амортизаційних відрахувань.

Часткове відтворення здійснюється при проведенні капітального ремонту. Джерелами фінансування витрат на часткове відтворення є власні кошти підприємства.

Розширене відтворення здійснюється шляхом :

  • Технічного переоснащення;

  • Реконструкції та розширення діючого підприємства

  • Нового будівництва.

Сутнісний зміст форм розширеного відтворення:

  1. Технічне переоснащення (переозброєння) діючого підприємства здійснюється відповідно до програми його технічного розвитку ( без розширення існуючих виробничих площ).Комплекс заходів передбачає підвищення технічного рівня окремих дільниць, цехів, виробництв за рахунок впровадження нової техніки, технології, механізації і автоматизації виробничих процесів, модернізації застарілого і заміни фізично спрацьованого устаткування.

  2. Реконструкція діючого підприємства за єдиним проектом і передбачає певне або часткове переоснащення виробництва. При необхідності можуть бути розширені існуючі або споруджені нові допоміжні і обслуговуючі об’єкти. Реконструктивними вважаються також роботи з будівництва нових виробничих об’єктів замість тих, експлуатація яких є недоцільною ( здійснюється один раз в 5 або 10 років).

  3. Розширення діючого підприємства – спорудження за новим проектом додаткових виробничих комплексів, нових цехів та комунікацій.

  4. Нове будівництво – спорудження окремих виробничих об’єктів або підприємств, здійснюваних на нових земельних ділянках і за затвердженим проектом.

Джерелом фінансування витрат на розширене відтворення є чистий прибуток підприємства , а також може бути використана частина амортизаційного фонду.
3.7. Показники забезпеченості підприємства і працівників ОФ
Для характеристики забезпеченості підприємства і працівників основними засобами (ОЗ) використовують такі показники:

Для оцінки забезпечення підприємства:

  1. Фондозабезпеченість (оснащеність, фондомісткість) – характеризує потребу підприємства в ОЗ для виробництва одиниці продукції або виконання робіт чи надання послуг:

, грн./грн.

- середньорічна вартість ОФ;

- обсяги виробленої продукції

  1. Механозабезпеченість показує потребу підприємства в засобах механізації для виробництва одиниці продукції чи одиниці робіт. Обчислюється як відношення вартості засобів механізації (активної частини) до обсягів виробленої продукції:

, грн./грн.

  1. Енергозабезпеченість характеризує потребу підприємства у потужності (N) двигунів певної марки устаткування чи інших засобів енергетики для виконання одиниці роботи чи продукції:

, кВт/грн.

Забезпеченість працівників ОЗ характеризують показники:

  1. Фондоозброєність праці – характеризує співвідношення між ОЗ і чисельністю працюючих, тобто показує , яка вартість ОФ припадає на одного працюючого:

, тис.грн./люд.

  1. Механоозброєність визначає співвідношення між величиною засобів механізації і чисельністю працівників:

, тис.грн./люд.

  1. Енергоозброєність праці показує, яка сумарна потужність засобів енергетики припадає на одного працюючого:

, кВт/люд.
3.8. Показники стану та руху ОФ
На підприємстві постійно відбувається процес руху ОФ, а саме: збільшення їхньої вартості за рахунок будівництва або придбання нових ОФ і зниження - за рахунок вибуття (зносу обладнання). Рух ОФ характеризують показники:

  1. Коефіцієнт вибуття характеризує, яка доля ОФ, що була на балансі підприємства на початок року, списана внаслідок повного зносу або з інших причин. Розраховується як відношення вартості ОФ, що вибули з експлуатації, до вартості ОФ на початок року:

, %, долі

  1. Коефіцієнт оновлення (надходження) характеризує долю нових, введених в експлуатацію ОФ. Обчислюється як відношення вартості ОФ, введених в експлуатацію, до вартості на кінець року:

, %, коефіцієнти

  1. Коефіцієнт інтенсивності оновлення визначається як відношення:



  1. Коефіцієнт росту розраховується як відношення вартості ОФ на кінець року до вартості ОФ на початок року:



Стан ОФ оцінюється за допомогою таких показників:

  1. Коефіцієнт зносу характеризує ступень зносу ОЗ і обчислюється як відношення суми нарахованого зносу до балансової вартості:

, %, коефіцієнти

  1. Коефіцієнт придатності характеризує яка доля первісної вартості ще не перенесена на новостворену продукцію. Обчислюється як відношення залишкової вартості за певний календарний період до балансової вартості за цей же період:

, (100%)
3.9. Ефективність використання ОФ
Економічна ефективність використання ОФ характеризується системою натуральних і вартісних показників.

Серед вартісних показників основними є :

  1. Фондовіддача (взаємо обернений до фондомісткості ) показує обсяг виробленої продукції на одиницю середньорічної вартості ОЗ:

, грн./грн.

  1. Рентабельність ОФ показує величину прибутку (загального або чистого ), який припадає на 100 грошових одиниць вартості ОФ:



  1. Коефіцієнт віддачі спожитих засобів виробництва показує виробництво продукції на одиницю спожитої вартості ОФ. Обчислюється як відношення обсягів виробленої продукції до річних амортизаційних відрахувань:

, грн./грн.

Вартісні показники ефективності використання ОФ мають той недолік, що на показник фондовіддачі впливає структура виконуваних робіт і фактор цін, тобто матеріаломісткість виробленої продукції.

З метою запобігання впливу матеріаломісткості на показник фондовіддачі доцільно обчислювати показник фондовіддачі по чистій продукції:



В умовах ринку, а особливо в умовах інфляції, більш об’єктивними є натуральні показники ефективності використання ОЗ:

  1. Натуральний виробіток технічних засобів на одиницю потужності або на одиницю обладнання певної марки.

  2. Коефіцієнт використання календарного часу характеризується співвідношенням кількості відпрацьованих машино-годин до кількості машино-годин перебування ОЗ на підприємстві.

  3. Коефіцієнт змінності визначається як співвідношення кількості відпрацьованих машино-годин роботи до кількості відпрацьованих машинозмін з урахуванням середньої тривалості зміни в годинах (максимальне значення = 3):



  1. Коефіцієнт технічної готовності визначається як співвідношення часу перебування технічних засобів на підприємстві і зменшеного на час їхнього перебування в ремонті та очікування ремонту, до часу перебування ОЗ на підприємстві:

, %

Кількість продукції, що виробляється на підприємстві, залежить не тільки від забезпеченості ОЗ але й того, на скільки ефективно вони використовуються. Підвищення економічної ефективності використання ОФ знаходить свій вираз у :

  • Збільшенні обсягів виробництва;

  • Підвищенні продуктивності праці;

  • Зростанні фондовіддачі.

Покращення використання ОФ є резервом підвищення ефективності виробництва в. цілому і це обумовлено тим, що значна частина витрат,які утворюють собівартість продукції, пов’язана з використанням ОЗ.

Наприклад, у собівартість продукції втрати на експлуатацію машини та обладнання становлять 30%, а транспортні витрати – 10%. Покращення використання ОЗ зменшує величину витрат по експлуатації цих фондів за рахунок скорочення їх умовно постійної величини, тобто амортизаційні відрахування у розрахунку на одиницю продукції.

З іншого боку, покращання використання ОФ знижає потребу в капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази підприємства.

Розрізняють 2 шляхи покращення використання ОФ:

  1. Екстенсивний передбачає збільшення тривалості роботи ОЗ на протязі календарного року ( в межах календарного фонду):

  • Скорочення простоїв машин устаткування;

  • Підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування;

  • Зниження частки недіючого і виведення із експлуатації зайвого устаткування;

  • Ліквідація сезонності у виробництві.

  1. Інтенсивний передбачає підвищення продуктивності ОФ за одиницю робочого часу. Це досягається за рахунок нових високоефективних технологій та інтенсифікації виробничого процесу, застосування прогресивних форм і методів організації виробництва (диверсифікації, концентрація), освоєння в стислі строки проектно-експлуатаційних показників нових об’єктів і нових технологій, застосування дієвої системи колективних та індивідуальних стимулів ефективного використання ОФ.


3.10. Виробнича потужність підприємства
Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний випуск продукції (виконання робіт чи надання послуг) з урахуванням попиту ринку, необхідної номенклатури, асортименту за умови найбільш повного використання устаткування і виробничих площ та застосування прогресивної технології та організації виробництва.

Одиниці вимірювання виробничої потужності

У багатономенклатурному виробництві виробнича потужність вимірюється у вартісному виразі. В окремих галузях (цукрова, хлібобулочна, молочна промисловість) потужність характеризується кількістю перероблюваної сировини чи випуском продукції за 1 добу.

Види виробничої потужності:

  1. Проектна – визначається у процесі проектування,реконструкції діючого або будівництва нового підприємства. Вона є оптимальною оскільки склад і структура устаткування відповідають трудомісткості проектної номенклатури продукції, яка має бути досягнута протягом нормативного строку освоєння.

  2. Поточна або фактично досягнута - визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва. При цьому розраховують вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

  3. Резервна - визначається у певних галузях (в електроенергетиці, газонафтовій промисловості) для покриття пікових навантажень і забезпечення безперервності роботи.

На виробничу потужність впливають такі чинники:

  1. Номенклатура, асортимент та якість продукції.

  2. Кількість встановленого устаткування, розмір виробничих площ та можливий фонд часу роботи устаткування.

  3. Прогресивні техніко-економічні норми використання технологічного устаткування, трудомісткість продукції, тривалість виробничого циклу.

Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою його профільної продукції.

Виробнича потужність підприємства визначається, виходячи із потужності провідних цехів основного виробництва.

Для розрахунку виробничої потужності береться максимально можливий річний фонд часу роботи устаткування ( у безперервному виробництві таким є календарний фонд, який складає 8760 годин).

Виробнича потужність провідного підрозділу підприємства визначається за залежністю:

, де:

Вуст – продуктивність роботи устаткування (виробіток) за одну годину його роботи;

Тр – річний фонд часу роботи устаткування;

т – кількість устаткування, що береться для розрахунку.

З іншого боку, виробничу потужність можна визначити:

, де:

t – трудомісткість виготовлення одиниці продукції.

Визначення виробничої потужності завершується складанням балансу, що відображає зміну її величини протягом розрахункового періоду та характеризує у підсумку так звану вихідну потужність:

, де:

Nвх – вхідна потужність підприємства на початок року;

Nоез – нарощування потужності за рахунок організаційно-економічних заходів і технічних нововведень;

Nрек – нарощування потужності за рахунок реконструкції;

Nна – зміна обсягу виробничої потужності за рахунок зміни номенклатури, асортименту продукції;

Nвиб – зменшення потужності внаслідок вибуття фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування.

1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Я Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки...
Політична економія: Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки 030504 «Економіка підприємства», 030509...
Екзаменаційна програма з дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові...
«Облік і аудит», 030508 «Фінанси і кредит», спеціалізації: «Фінанси», «Банківська справа» денної форми навчання
ЗАТВЕРДЖУЮ
Робоча програма та методичні рекомендації щодо виконання програми виробничої практики для студентів галузь знань 0305 „Економіка...
Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної...
Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної роботи студентів напряму підготовки 030509 «облік і аудит»...
Методичні рекомендації щодо написання курсової роботи з фінансового...

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво»
Економіка і підприємництво», напрямів підготовки «Фінанси і кредит», «Облік і аудит», «Управління персоналом та економіка праці»,...
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни...
Автор: Прохар Н. В., доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту ВНЗ Укоопспілки Полтавський університет економіки і торгівлі,...
І. Загальні положення Виробничу практику студенти ІІІ курсу напряму...
Виробничу практику студенти повинні проходити на середніх та великих промислових підприємствах, в установах і організаціях різних...
“Економічна ефективність використання виробничих та трудових ресурсів...
...
Міністерство аграрної політики та продовольства України
Робочий зошит для проведення навчальної практики студентам факультету обліку та аудиту денної форми навчання галузі знань 0305 «Економіка...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка