КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів напряму підготовки 030509 “Облік і аудит” Рівне 2011 р

Скачати 1.11 Mb.

Назва	КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів напряму підготовки 030509 “Облік і аудит” Рівне 2011 р
Сторінка	5/8
Дата	07.04.2013
Розмір	1.11 Mb.
Тип	Конспект

bibl.com.ua > Економіка > Конспект

1 2 3 4 5 6 7 8

ТЕМА 6.

ІНВЕСТИЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА І ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Поняття, склад і структура інвестицій.
Поняття про капітальні вкладення.
Оцінка ефективності інвестицій.
Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень та фінансових інвестицій.

6.1. Поняття, склад і структура інвестицій.
Значну частину ресурсів підприємства складають інвестиції, формування і використання яких регулюється Законом України „Про інвестиційну діяльність”.

Інвестиції – сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутку або соціального ефекту.

До складу інвестицій належать:

Рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).
Грошові кошти, цільові банківські вклади, акції та інші цінні папери.
Сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технологічної документації але не запатентованих (ноу-хау).
Права користування землею, водою, природними ресурсами, а також інші майнові права.

Таким чином, інвестиції – довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку).

Юридичні та фізичні особи, які здійснюють вкладення капіталу (інвестування), називаються інвесторами.

Інвестиційна діяльність підприємства – сукупність практичних дій інвесторів та учасників щодо здійснення інвестицій для одержання доходу.

Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення ефективної інвестиційної стратегії підприємства, яка спрямована на вирішення наступних завдань:

Досягнення високих темпів економічного розвитку підприємства.
Максимізація доходів від інвестиційної діяльності.
Мінімізація інвестиційних ризиків.
Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Видова класифікація інвестицій підприємства.

За об’єктом інвестування розрізняють інвестиції:
- фінансові;
- реальні.
За характером інвестування інвестиції поділяють на:

прямі;
непрямі.

За періодом інвестування інвестиції поділяють на:

короткострокові;
середньострокові;
довгострокові.

За формами власності інвестиційних ресурсів:

приватні;
державні;
іноземні;
спільні.

Економічна сутність видового складу інвестицій.

Фінансові інвестиції – використання капіталу для придбання облігацій, акцій та інших цінних паперів, що випускаються державою або підприємствами.

Реальні інвестиції – вкладення капіталу у різні сфери народного господарства з метою відтворення реальних матеріальних благ (активів, наприклад, будинки, споруди, обладнання) і нематеріальних активів (наприклад, патенти, ліцензії, науково-технічна інформація).

Такі реальні інвестиції називаються виробничими, тому що вони спрямовані у виробництво, а найчастіше називаються капітальними вкладеннями.

У складі реальних інвестицій розрізняють:

інноваційні інвестиції;
інтелектуальні інвестиції.

Ці інвестиції відповідно спрямовані у нововведення або в об’єкти інтелектуальної власності.

Прямі інвестиції - вкладення капіталу у певні об’єкти безпосередньо самим інвестором без посередників.

Непрямі інвестиції передбачають участь у інвестиційному процесі фінансових установ, таких як: банки, фонди та ін.

Короткострокові інвестиції, як правило, здійснюють на термін від декількох років (не більше трьох).

Середньострокові інвестиції охоплюють термін від трьох до десяти років.

Довгострокові інвестиції здійснюються на термін більше, ніж десять років.

Приватні інвестиції здійснюються особами або фірмами недержавної форми власності.

Державні інвестиції фінансуються з державного або місцевого бюджетів і мають більший термін окупності.

Іноземні інвестиції – це всі види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності України.

Спільні інвестиції здійснюються у вигляді інвестиційних сертифікатів, які випускаються інвестиційними компаніями, фірмами або фондами.
6.2. Поняття про капітальні вкладення
Капітальні вкладення – це кошти, що направляються на розширене відтворення ОФ та об’єктів соціальної інфраструктури підприємства.

Розрізняють:

валові капітальні вкладення;
чисті капітальні вкладення.

Валові капітальні вкладення – періодично здійснювані витрати капіталу на просте і розширене відтворення ОВФ і об’єктів соціальної інфраструктури підприємства (загальна сума витрат).

Чисті капітальні вкладення – витрати капіталу лише на розширене відтворення виробничих об’єктів соціальної інфраструктури підприємства.

Вони обчислюються як різниця між валовими капітальними вкладеннями і сумою амортизаційних відрахувань.

Елементний склад капітальних вкладень

До складу капітальних вкладень підприємства включаються:

Вартість будівельно-монтажних робіт: підготовка території до забудови, безпосередньо будівництво будівель, зведення споруд і монтаж обладнання.
Вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, а також інструмента і інвентаря, який належить до ОФ.
Витрати на проектно-пошукові роботи, вартість земельних ділянок, витрати на технічний нагляд, підготовку експлуатаційних кадрів, вартість придбаних ліцензій і патентів, вартість тимчасових не титульних споруд, а також інші витрати, пов’язані з підготовкою до будівництва і експлуатації об’єктів.

Залежно від класифікаційних ознак та напрямків використання капітальних вкладень, розрізняють такі види структури капітальних вкладень:

Галузева.
Територіальна.
Технологічна.
Відтворювальна.
За формами власності.

Галузева – характеризує розподіл капітальних вкладень за галузями і видами виробництв.

Територіальна – характеризує процентне співвідношення капітальних вкладень між економічними районами і областями країни.

Технологічна – характеризує співвідношення між затратами на будівельно-монтажні роботи, вартістю обладнання машин і механізмів та іншими капітальними затратами, т.т. це співвідношення між трьома елементами капітальних вкладень.

Відтворювальна – характеризує співвідношення довгострокових витрат на нове будівництво, розширення і реконструкцію та технічне переоснащення ОФ, тобто це процентне співвідношення між формами відтворення ОФ.

Прогресивною вважається така технологічна структура, в якій поступово збільшується частка витрат на машини і устаткування та інструмент і інвентар.

Позитивною є така тенденція у відтворювальній структурі, при якій збільшується питома вага витрат на переоснащення і реконструкцію.

Структура капітальних вкладень за формами власності свідчить про збільшення частини приватних інвестицій (акціонування і приватизація державних підприємств).

Етапи планування капітальних вкладень на підприємстві

Потреба в капітальних вкладеннях на підприємстві залежить від економічної ситуації на ринку. Варіантами економічної ситуації на ринку та на підприємстві можуть бути:

За кількісними та якісними характеристиками, попит на продукцію підприємства задовольняється повністю. Це не вимагає збільшення обсягу її виробництва.
Продукція за якістю і ціною користується попитом на ринку, який постійно зростає. Підприємство зацікавлене у збільшенні обсягу виробництва і введенням в дію додаткових виробничих потужностей.
Різке падіння попиту на продукцію даного підприємства, яка є неконкурентоспроможною за своїми техніко-економічними показниками. У цьому випадку підприємство має або модернізувати вироби, або організувати випуск нової продукції.

За першим варіантом економічної ситуації, достатньо здійснити лише просте відтворення ОФ за рахунок амортизаційних відрахувань. Розмір капітальних вкладень обмежується на основі інформації про потребу в устаткуванні і ціни на нього, з урахуванням капітального доходу від реалізації засобів праці, що вибули.

За другім варіантом, пов’язано нарощування виробництва продукції за рахунок реконструкції або переоснащення виробництва. Для визначення обсягу капітальних вкладень за цим варіантом, використовують два методи:

попередньо приблизних розрахунків на основі показника питомих капітальних вкладень;
прямих розрахунків за даними кошторису технічного переоснащення або реконструкції підприємства.

Третій варіант економічної ситуації забезпечує розширене відтворення ОФ, як і другий, але вимагає докорінну перебудову техніко-технологічної бази. Розрахунок капітальних вкладень здійснюється за схемою другого варіанту, але додатково враховуються капітальні затрати, пов’язані з маркетинговими дослідженнями і проектуванням нових виробів.

Джерелами формування інвестиційних ресурсів можуть бути:

Власні кошти підприємства у вигляді:

частини нерозподіленого прибутку підприємства;
доходи від реалізації цінних паперів;
амортизаційних відрахувань
іммобілізована в інвестиції частина надлишкових оборотних активів.

Позичкові інвестиційні кошти у формі:

довгострокових кредитів банків;
емісія облігацій підприємства;
цільових державних кредитів на певні види інвестування.

Залучені інвестиції у формі:

коштів держбюджету, т.т. централізованих фінансових вкладень;
внески іноземних інвесторів на створення спільних підприємств;
внески вітчизняних інвесторів до статутного фонду підприємства.

Важливою умовою ефективної інвестиційної діяльності підприємства є розробка його інвестиційної стратегії, яка включає:

Формування напрямків інвестиційної діяльності та системи довгострокових цілей.
Вибір найбільш ефективних шляхів реалізації цілей інвестиційної діяльності. Це розглядається в тісному взаємозв’язку із загальною стратегією підприємства і визначає принципи розподілу інвестиційних ресурсів на визначений період.

6.3. Оцінка ефективності інвестицій
Вітчизняна офіційна методика оцінки економічної ефективності, виробничих інвестицій (капітальних вкладень) передбачає визначення:

Загальної або абсолютної економічної ефективності.
Порівняльної економічної ефективності.

Абсолютна економічна ефективність капітальних вкладень визначається у випадку, коли необхідно співставити економічний ефект з величиною капітальних вкладень і зробити висновок про господарську доцільність і ефективність проектних, технічних, інноваційних цілей.

Основними показниками методики абсолютної ефективності є:

Коефіцієнт абсолютної економічної ефективності капітальних вкладень, який обчислюється як відношення економічного ефекту до загальної величини виробничих інвестицій (капітальних вкладень):

, де:

ΔПр – приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу в реконструкцію, модернізацію і технічне переоснащення;

Пр – загальна сума прибутку для новостворених об’єктів;

КВ – капітальні вкладення, виробничі інвестиції.

Коефіцієнт абсолютної економічної ефективності капітальних вкладень є диференційованим по галузях народного господарства і в цілому по народному господарству встановлюється на рівні 0,14.

Строк окупності капітальних вкладень, який є оберненим до коефіцієнта абсолютної економічної ефективності капітальних вкладень:

Розраховані показники порівнюються з нормативними коефіцієнтами і вкладення капіталу є доцільним, якщо дотримується вимога:

Еа ≥ Ен

ТОК ≤ Тн

Розрахунок порівняльної ефективності здійснюється у випадку, коли треба вибрати кращий з можливих проектів інвестування виробництва, т.т. при варіантному проектуванні з метою вибору оптимального варіанту.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкладень є показник приведених витрат. Приведені витрати: сума поточних експлуатаційних витрат та капітальних вкладень, які приведені до співставлення за допомогою нормативного коефіцієнта порівняльної економічної ефективності:

ПВ = С + КВ ∙ Ен

В розрахунок приймається значення нормативного коефіцієнта порівняльної економічної ефективності 0,12, а при виборі кращого варіанта ефективності значення нормативного коефіцієнта порівняльної економічної ефективності дорівнює 0,15. Критерієм оптимальності є мінімум приведених витрат.

Розрахунковий строк окупності додаткових капітальних вкладень по кожному варіанту обчислюють за залежністю:

, років

к1, к2 - сума капітальних вкладень по першому і другому варіанту інвестування;

с1, с2 - собівартість випуску продукції по першому і другому варіантах.

Якщо варіантів більше двох, то кращий з них обирають шляхом попарного зіставлення зазначених величин.

Оскільки процес інвестування є досить тривалим, інвестиційні проекти можуть відрізнятись як терміном реалізації, так і термінами розподілу коштів по роках здійснюваних капітальних вкладень. В такому випадку ефективність капітальних вкладень визначається з урахуванням чинника часу, тобто приведення різночасних капітальних вкладень до одного періоду, або найчастіше першого року інвестування. Приведення капітальних вкладень до певного року здійснюється за допомогою коефіцієнта приведення капітальних вкладень α:

, де:

R - норматив приведення різночасних витрат (ставка дисконтування);

t - кількість років, що відділяють затрати і результати даного року від початку розрахункового року.

Якщо капітальні вкладення здійснюються до розрахункового року, то приведення до нього здійснюється шляхом множення капітальних вкладень на коефіцієнт α:

Якщо капітальні вкладення здійснюються після розрахункового року, то вони приводяться до нього шляхом ділення на α:

, де:

КВі – капітальні вкладення в і-тому році їх освоєння;

t – загальний термін реалізації інвестиційного проекту.

Приведені капітальні вкладення обчислюються по кожному з можливих варіантів розподілу капітальних вкладень по роках і кращим вважається той варіант, в якому вони є мінімальними.

Розглянута методика має ряд серйозних недоліків, які полягають у наступному:

При розрахунку коефіцієнта абсолютної ефективності враховується лише величина прибутку, а ігноруються амортизаційні відрахування, як джерело коштів і тим самим обмежується грошовий потік.
Ні прибуток, ні інвестиції не приводяться до теперішньої вартості, т.т. не враховується чинник часу.
Показник приведені витрати реально не використовуються в господарській практиці.
Слабо враховується стратегічний підхід до ефективності інвестицій.

В ринкових умовах найважливішими показниками оцінки ефективності виробничих інвестицій є :

Чиста дисконтована або теперішня вартість:

, де:

ГП – очікувані грошові потоки в кожному з років реалізації проекта;

R – ставка дисконту, т.т. процентна ставка, що характеризує норму прибутку, на яку щорічно розраховує інвестор.

Грошовий потік – це сума чистого прибутку або доходу підприємства та амортизаційних відрахувань.

Як ставка дисконтування м.б. застосована середня кредитна чи депозитна ставка з урахуванням рівня ризику та рівня інфляції. Рішення про доцільність здійснення інвестиційного проекту приймається у випадку, коли ЧДВ більша 0.

Індекс доходності інвестицій обчислюється як відношення грошового потоку підприємства до загальної суми інвестицій:

У випадку різночасного здійснення капітальних вкладень їх треба також приводити до теперішньої вартості, т.т. дисконтувати.

Внутрішня норма рентабельності інвестицій – така дисконтна ставка, при якій суми початкових інвестицій і теперішньої вартості грошових потоків є однаковими, т.т. ЧДВ дорівнює 0.
Період окупності інвестицій обчислюється як відношення загальної суми інвестицій до середньої величини грошового потоку за певний період:

, років
6.4. Чинники підвищення ефективності використання капітальних

вкладень та фінансових інвестицій
Основними чинниками підвищення капітальних вкладень є:

Вдосконалення технологічної структури капітальних вкладень.
Поліпшення відтворювальної структури виробничих інвестицій.
Покращення якості проектно-кошторисної документації.
Скорочення тривалості інвестиційного циклу.
Впровадження економічних методів управління інвестиційними проектами.

Реалізація інвестиційних проектів пов’язана з певним ризиком.

Ризик – можливість того, що відбудеться якась несприятлива подія у вигляді втрати підприємством частини ресурсів, зменшення доходів та виникнення додаткових витрат.

Найчастіше для зниження ступеня ризику використовують наступні методи:

страхування;
розподіл ризиків, який полягає в тому, що суб’єкти господарювання розподіляють між собою ризик пропорційно вкладенням в інвестиційний проект;
створення резерву коштів на покриття непередбачених витрат;
розсіювання ризику. Цей метод допускає одночасне інвестування декількох проектів, які відрізняються між собою, в основному, періодами надходження на підприємство грошових потоків.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі:

Я Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки... Політична економія: Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки 030504 «Економіка підприємства», 030509...	Екзаменаційна програма з дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові... «Облік і аудит», 030508 «Фінанси і кредит», спеціалізації: «Фінанси», «Банківська справа» денної форми навчання
ЗАТВЕРДЖУЮ Робоча програма та методичні рекомендації щодо виконання програми виробничої практики для студентів галузь знань 0305 „Економіка...	Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної... Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної роботи студентів напряму підготовки 030509 «облік і аудит»...
Методичні рекомендації щодо написання курсової роботи з фінансового...	КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво» Економіка і підприємництво», напрямів підготовки «Фінанси і кредит», «Облік і аудит», «Управління персоналом та економіка праці»,...
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни... Автор: Прохар Н. В., доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту ВНЗ Укоопспілки Полтавський університет економіки і торгівлі,...	І. Загальні положення Виробничу практику студенти ІІІ курсу напряму... Виробничу практику студенти повинні проходити на середніх та великих промислових підприємствах, в установах і організаціях різних...
“Економічна ефективність використання виробничих та трудових ресурсів... ...	Міністерство аграрної політики та продовольства України Робочий зошит для проведення навчальної практики студентам факультету обліку та аудиту денної форми навчання галузі знань 0305 «Економіка...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання