1. Сутність концепції ЖЦ реально існуючих технічних та соціально економічних систем Концеція життєвого циклу соціально-економічних систем є теоретичним

Скачати 1.46 Mb.

Назва	1. Сутність концепції ЖЦ реально існуючих технічних та соціально економічних систем Концеція життєвого циклу соціально-економічних систем є теоретичним
Сторінка	6/12
Дата	06.04.2013
Розмір	1.46 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 12

67.Зв'язок виробничо-технологічної кризи з іншими локальними кризами при формуванні системної кризи.

Завдяки тому, що виробнича підсистема об'єктивно є сферою здійснення основних витрат більшості підприємств і посідає про міжне місце між його «входами» та «виходами», локальна криза її діяльності може бути наслідком фінансової кризи, кризи постачання тощо. Проте виникнення виробничо-технологічної кризи є найважливішим фактором формування системної кризи на підприємстві, оскільки вона означає неможливість за прийнятного рівня витрат виготовляти продукцію, що сприймається ринком.

Механізм формування системної кризи на основі локальної виробничо-технологічної кризи представлений на рис.
68.Аналіз виробничого потенціалу підприємства: аналіз стану стабільності та пропорційності виробництва, оцінка спрямованості та гнучкості виробничого потенціалу, аналіз стану основних фондів, аналіз витрат на виробництво тощо.

Виробничий потенціал підприємства — система взасмо-пов 'язаних ресурсів, що забезпечують виконання виробничих функцій у процесі випуску продукції та досягнення інших цілей підприємства.

Оцінювання вир потенціалу може відбув за доп пок-ків аналізу орг-техн рівня підпр

Економічний аналіз орг-техн рівня підпр складається з аналізу таких складових: 1)рівня вир-ва та його розв; 2)рівня технології вир-ва; 3)рівня використ сировинних рес-сів; 4)рівня використ труд рес-сів; 5)обсягів та рівня якості прод; 6)рівня орг-ції вир-ва та праці

Аналіз технічного рівня виробництва складається з таких складових: 1)рівня техн оснащення підпр; 2)стану осн засобів; 3)рівня використ осн засобів; 4)рівня використ вир-х потужностей.

Головні складові аналізу рівня технології виробництва такі: -рівень технологічного оснащення;- рівень технічного розвитку; -частка продукції, виробленої прогресив ними методами.

Рівень використання сировинних ресурсів Показики рівня використ сир-них рес: 1) матеріаломістк прод-ї; 2) індекс питомих витрат сир-них рес; 3) коеф використ матер; 4) коеф витрат матер; 5) коеф виходу корисної речовини; 6) коеф використ інструм.

Оцінювання обсягів та рівня якості прод-ї Узагальнені показн, що хар-ть якість прод-ї: -обсяг, питома вага вир-ва прод-ї вищої якості; -сортність; -індекси сортності та дотримання стр-ри сортності. Показники обсягу та асорт прод: -заг індекс вир-ва прод-ї; -заг індекс вартості прод; -коеф відпов-ті асорт прод; -коеф сортності прод.

Основні складові аналізу рівня орг-ції вир-ва та праці такі: 1)дослідження пок-ків рівня орг-ції вир-х проц (рівень спец-ї та кооперув вир-ва; трив вир-го циклу; рівномірність та ритмічність вир-ва; 2)дослідж пок-ків рівня орг-ї праці (рівень поділу та коопер праці; рівень орг-ї роб місць; стан техн нормув)

69.Зв'язок виробничого та науково-технічного потенціалів підприємства.

Роль і значення ресурсно-виробничого потенціалу підприємства в суспільному виробництві не залишаються незмінними. Так, по мірі прискорення науково-технічного прогресу РВП підприємств все більше націлюється на відтворення матеріально-технічної бази на якісно новій основі, яка втілює в себе останні досягнення науки і техніки.
Таким чином, виробничий потенціал підприємства являє собою матеріальні передумови прискорення науково-технічного прогресу. Між ним і виробничим потенціалом існує безпосередній зв'язок - чим вище техніко-економічний рівень елементів потенціалу і степінь їх використання, тим сильніша матеріально-технічна база НТП.
Так, якщо перед підприємствами стоять завдання підвищення ефективності виробництва і переходу на переважно інтенсивні методи господарювання, то в першу чергу інтенсивно і ефективно повинен використовуватись їх ресурсно-виробничий потенціал. А цього можливо досягнути тільки тоді, коли з такою ж степіню напруженості і результативності буде використовуватись кожен елемент потенціалу. Поряд з цим характерна особливість цілісної системи заключається в тому, що властивості і особливості її породжують аналогічні властивості і особливості системи в цілому.
Другою характерною рисою ресурсно-виробничого потенціалу підприємтсва є складність. Вона виявляється перш за все в наявності декількох складових елементів, кожний з яких представляє собою сукупність окремих частин, які включають с свою чергу, більш менші частинки ресурсно-виробничого потенціалу. Таким чином, виробничо-ресурсний потенціал підприємства являє собою сукупність великої кількості первинних частинок.
70.Аналіз видів та рівня технологій, що використовуються на підприємстві (в т.ч. методи визначення тривалості та конфігурації їх ЖЦ).

Розглядаючи техніко-технологічний комплекс, зокрема його технологічну складову, важливо визначити ступінь її гнучкості у переході до виробництва різних виробів. Мова йде, передусім про співвідношення життєвих циклів товару, попиту та технології. Кожна із зазначених категорій характеризується обмеженим терміном існування, наявністю чотирьох відомих стадій розвитку (зародження, зростання, зрілість, занепад) та подібними залежностями між часом та обсягами продаж (використання). З співвідношенням тривалості усіх чотирьох видів життєвих циклів, що стосуються конкретного виду продукту, розрізняють два основні типи технологій: креативні та динамічні (рис. 7.15)

Успішне використання гнучких технологій, тобто диверсифікація у відповідні галузі можлива за умов наявності на підприємстві динамічної та ефективної системи управління, потужного інноваційного потенціалу та широкого доступу до інвестиційних ресурсів.

З огляду на наведене складається перелік основних заходів з подолання кризової ситуації у виробництві, а саме визначаються конкретні технології, типи та кількість обладнання, що мають підвищити виробничо-технологічний потенціал підприємства.

До найбільш важливих результатів на цій стадії відносять:

1) складання плану виробництва та реалізації продукту;

2) планування поточних витрат підприємства;

3) обґрунтування обсягів інвестицій;

4) обчислення балансового та чистого прибутку, показників прибутковості діяльності підприємства та інвестицій;

5) розрахунок грошових потоків від реалізації програми реструктуризації з урахуванням їх вартості в майбутньому.

71.Визначення характеру виробничо-технологічної кризи: стратегічна чи локальна?

Виробничо-технологічна криза є результатом невдалої виробничо-технічної політики підприємства, що виявляється в нездатності випускати конкурентоспроможну продукцію та може призвести до повної зупинки виробництва. Цей вид локальної кризи можна також визначити як ситуацію, коли підприємство з режиму стабільного функціонування виробничої системи переходить у зону кризи, що сформувалась у результаті помилкової чи несвоєчасної реакції операційної системи на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі.

Отже, можна стверджувати, що виробничо-технологічна криза — це вид локальної кризи, виникнення якої зумовлюється як об'єктивними (моральне і фізичне старіння основних фондів чи ушкодження, загибель оборотних фондів), так і суб'єктивними (неефективне використання та впровадження нової техніки і технології, несвоєчасна чи помилкова реакція управлінського персоналу на зміни в зовнішньому і внутрішньому середовищі, які стосуються НПП) причинами, що призводять до простою потужностей, невиконання зобов'язань перед клієнтами, нездатності випускати конкурентоспроможну продукцію, зупинку виробництва і т. ін.
72.Місце інноваційного процесу у подоланні кризи підприємства, робота з "технологічними ризиками".

технологічний ризик - рівнень технічного здійснення нововведення.

Загальновідомо, що перехід від однієї якості до другої потребує витрат ресурсів (енергії, часу, фінансів тощо). Процес перекладу нововведення (іновації) у нововведення (іновації) також потребує витрат різноманітних ресурсів, головними з який є інвестиції і час. У умовах ринку як система економічних відношень купівлі - продажі товарів, у рамках якої формуються попит, пропозиція і ціна, головними компонентами іноваційної діяльності виступають нововведення інвестиції і нововведення. Нововведення формують ринок нововведень (новацій), інвестиції ринок капіталу (інвестицій), нововведення (іновации) ринок чистої конкуренції нововведень. Ці три головних компоненти й утворять сферу інноваційної діяльності
73.Сутність та характеристика процесу виробничо-технологічної реструктуризації.

Мета виробничо-технологічної реструктуризації в залежності від глибини кризи та обраної стратегії її подолання може бути сформульована наступним чином:

• збереження (відтворення) виробничого потенціалу;

• підвищення результативності та ефектив ності функціонування виробничої підсис теми підприємства;

• поліпшення керованості підприємством в умовах загрози або розвитку кризових явищ.

Виробничо-технологічна реструктури зація полягає в перетворенні наступних елементів виробничої підсистеми: виробничої структури підприємства, методів та форм організації виробництва, технічної бази, технологічних процесів. Ці перетворення мають носити комплексний характер, тобто стосуватись як основного виробництва, так і його інфраструктури (допоміжних та обслуговуючих підрозділів).

Бажаними наслідками (результатами) виробничо-технологічної реструктуризації можуть бути такі:

• досягнення високої гнучкості та мобільності виробництва в залежності від динаміки змін на ринку;

• забезпечення постійної технічної готовності виробничих підрозділів до випуску конкурентоспроможної продукції;

• розширення можливостей виробництва щодо сприймання нововведень різних типів;

• встановлення тісного зв'язку всіх видів та етапів робіт з освоєння нововведень, їхньої інформаційної, технічної, технологічної сумісності та послідовності;

• надання нового змісту діяльності кожній виробничій ланці за рахунок сприйняття нової стратегічної орієнтації виробництва;

• поліпшення взаємодії із зовнішніми партнерами, що приймають участь у науково-дослідницьких, проектно-конструкторських, маркетингових та інших роботах зі створення нової продукції на засадах зовнішньої кооперації.

74.Методи формування антикризових виробничо-технологічних стратегій та оформлення їх у вигляді відповідних планових документів.

Подолання кризових явищ у виробничий системі підприємства може бути оформлене у вигляді програми або проекту, що має містити такі підрозділи:

• цілі та завдання перетворень (вихід на альтернативні стратегії реструктуризації);

• заходи з відновлення (модернізації, реконструкції, технічного переобладнання) виробництва;

• обгрунтування розмірів та заходи з досягнення оптимальних розмірів виробничого потенціалу;

• оптимізація витрат на виробництво (співвідношення «витрати/результати»);

• напрямки вдосконалення виробничо-технологічних схем виробництва продукції;

• контроль якості виконання програми (проекту) відновлення та функціонування виробничої системи.

Впровадження антикризових заходів (стратегії) є найбільш ефективним, якщо їх характер узгоджується з існуючою на під-риємстві організаційною структурою управління та системою цілей. В інших випадках у кризових ситуаціях за умов дефіциту часу управління виробничою підсистемою доводиться вносити ординальні зміни, що зазвичай негативно відбивається на діяльності персоналу та викликає його спротив.

Значну допомогу в упровадженні антикризових заходів може надати залучення фахівців зі сторони, якими можуть бути зовнішні консультанти, нові управляючі, що перейшли з інших підприємств, менеджери компанії, ім'я яких не асоціюється з попередньою неефективною стратегією. При цьому варто пам'ятати, що антикризові заходи (стратегії) реалізуються значно легше, якщо вони не потребують зламу загальних уявлень персоналу підприємства щодо засобів та інструментів конкуренції на ринку.
101. Основні підходи до подолання кризових явищ на підприємстві.

Антикризове управління – це управління, що найчастіше використовується на невеликих підприємствах, керівництво яких спеціально не моніторингу середовища, а також прогнозування.

Основні підходи подолання кризових явищ на підприємстві: «оперативні заходи планування та впровадження» – ідентифікація типу кризових явищ , первинний аналі, пректування та здійснення позачергових заходів із пом'якшення кризових явищ; «тактична стабілізація» - оцінювання результатів здійснення першочергових заходів, точний діагноз кризових явищ і виявлення причини кризи та пов’язаних із ними проблем, розробка й упровадження тактичних стабілізаційних заходів; «надійна стабілізація»-оцінювання результатів упровадження тактичних антикризових заходів щодо стабілізації досягнутого; розробка концепції подолання кризи; формування антикризового управління;введення ПАУ;конторль,олік,аналіз; підхід «стратегічний»-вибір стратегії зростанння, стабільного функціонування, переходу до зростання, скорочення,ліквідації.
102. Типи антикризової реакції та антикризового управління (реактивне,активне,планове).

Типи антикризового управління реактивне,активне,планове.

Реактивне-це управління спрямоване на визначення слабких сторін у діяльності підприємства,локалізацію та контроль за їх станом і є основою для впровадження коригуючих заходів.

Активне-орієнтоване на прогнозування кризових явищ,але передбачає розробку заходів не тільки щодо пристосування підпр.до середовища,але й середовища до їх вимог.

Планове-це управління дає можливість розробити,впровадити та закінчити відповідні антикризові заходи,ще до того як несприятливі події встигнуть нанести відчутну шкоду підприємству.

103. Характеристика основних етапів антикризового управління: діяльність по запобіганню кризи (вплив на збої та кризові ситуації), управління в умовах кризи (вплив на окремі локальні та системну кризу), діяльність по виводу підприємства з кризи (досягнення стабілізації та ліквідація наслідків кризи), перехід до зростання або ліквідація підприємства.

Існує 4 етапи робіт з подолання кризи: Крок 1 «Оперативне планування» включає ідентифікацію типу кризової роботи, її первинний аналіз, проектування та здійснення першочергових заходів по пом’якшенню кризових явищ. Крок 2 «Тактична стабілізація» - оцінка результатів здійснення першочергових заходів, точний діагноз кризових явищ та вивчення причин, розробка та впровадження тактичних стабілізаційних заходів, Крок 3 «Надійна стабілізація» - оцінка результ впровадження заходів, формування стратегії антикризового управління, введення підсистеми антикр упр, контроль, облік, аналіз антикр заходів. Крок 4 «Стратегічний» - вибір альтернативних стратегій.
106.Часові характеристики та черговість впровадження оперативних заходів.

Оперативні заходи, що повинні бути здійснені протягом 2-3 діб спрямовані на вивчення поточної ситуації, визначення “діагнозу” (типу та механізму формування кризи) та встановлення пріоритетів у діях. Проводиться ідентифікація типу кризових явищ (збій, кризова ситуація, яка саме?). Визначаються ключові цілі та надаються необхідні повноваження особам, які будуть брати участь в антикризових заходах. «Внутрішні завдання” – зібрати та узагальнити інформацію про джерела кризових явищ, визначити систему звітності з вивчення та опису кризи. “Зовнішні завдання” – визначити можливі джерела допомоги ззовні, проінформувати партнерів (особливо кредиторів про труднощі).

Протягом 2-х тижнів повинні здійснюватися такі оперативні заходи як : «зупинка кровотечі”, “виживання”, “стабілізація”. Основними цілями є виграти час, проінформувати кредиторів про можливість виходу з кризи, сплатити пріоритетні борги, визначити елементи якими можна пожертвувати (ліквідація, продаж, тимчасове закриття). По кожному з напрямків діяльності привести в дію заходи з подолання кризи. Застосовувати “діяльність під контролем.”. Представити кредиторам плани з подолання кризи.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 12

Схожі:

Тема: Економічна ефективність. Розподіл, обмін та споживання. Мета Розкрити роль основних суб'єктів економічного процессу; пояснити сутність економічних систем, їх фундаментальні засади; знати, як...	Виконавці: ст викл. Кучер С. Ф., к ек н. Несторенко Т. П, Леміш К.... Економіко-правове механізм розвитку просторових соціально-економічних систем (на прикладі Північного Приазов’я)”
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ... В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на...	Виконавці: ст викл. Кучер С. Ф., к ек н. Несторенко Т. П, ст викл.... Економіко-правове механізм розвитку просторових соціально-економічних систем (на прикладі Північного Приазов’я)”
Розділ Загальна характеристика жанрів сучасної преси 9 Оптимальне засвоєння цієї інформації в період нових соціально-економічних відносин передбачає значне зростання ефективності впливу...	Економічне обґрунтування проекту. Маркетингові дослідження. Типи... У будь-якій економічній системі для виробництва потрібні економічні ресурси, а результати господарської діяльності розподіляються,...
ЗАКОН УКРАЇНИ Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних...	ЗАКОН УКРАЇНИ Охорона праці це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних...
2. Поняття про інформацію та повідомлення Саме системи другої групи будуть основним предметом розгляду в даному навчальному посібнику. І основна увага при розгляді таких систем...	Тест з охорони праці Охорона праці це а це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання