1. Сутність концепції ЖЦ реально існуючих технічних та соціально економічних систем Концеція життєвого циклу соціально-економічних систем є теоретичним

Скачати 1.46 Mb.

Назва	1. Сутність концепції ЖЦ реально існуючих технічних та соціально економічних систем Концеція життєвого циклу соціально-економічних систем є теоретичним
Сторінка	8/12
Дата	06.04.2013
Розмір	1.46 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 12

118.Законодавство України, що регулює процедуру банкрутства (основна характеристика).

Зараз в основі нормативно-правової бази, що врегульовує процедури банкрутства, знаходиться ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Він прийнятий ВРУ 30.06.1999 та підписаний Президентом України 17.08.1999. Він складається з 7 розділів:

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ II ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО

Розділ III ЛІКВІДАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА

Розділ IV МИРОВА УГОДА

Розділ V ПРИПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО

Розділ VI ОСОБЛИВОСТІ БАНКРУТСТВА ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Закон «Про банкрутство» повинен виконувати три основні функції:

1. Служити механізмом запобігання непродуктивному використанню активів підприємств.

2. Бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися на межі банкрутства, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. Як правило, така реабілітація передбачає фінансову реорганізацію.

3. Сприяти якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів.
119.Ознаки банкрутства та підстави для початку процедури банкрутства згідно із Законом України "Про банкрутство".

Відповідно до статті 6 Закону справа про банкрутство може бути порушена, якщо виконуються наступні дві ознаки.

Першою з них є закінчення тримісячного терміну з дня, встановленого для погашення боржником безспірних вимог кредиторів. Це означає, що боржник більше трьох місяців не може розрахуватися з кредиторами по безспірних вимогах.

Другою ознакою банкрутства є досягнення сукупною заборгованістю боржника за безспірними вимогами кредиторів рівня в триста мінімальних заробітних плат.

Процедура порушення справи про банкрутство

Умови й механізм визнання юридичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, суб'єктами банкрутства (банкрутами) та порядок задоволення претензій кредиторів визначено законодавче.

Згідно із законом України «Про банкрутство» суб'єктом банкрутства може бути будь-яка юридична особа, що не спроможна своєчасно задовольнити вимоги кредиторів та сплатити податки і є зареєстрованою як суб'єкт підприємницької діяльності. Боржником є юридична особа, проти якої порушено справу про банкрутство, а банкрут — це боржник, що перебуває в процесі ліквідації.

Як кредитор може виступати будь-яка українська або іноземна юридична чи фізична особа, що має вимоги (претензії) до боржника на підставі як майнових, так і немайнових зобов'язань останнього. Вартість вимоги визначається залежно від її сутності: вартість негрошового зобов'язання — за ринковою ціною на день подання заяви про банкрутство (до подання такої заяви сума будь-якої вимоги включає лише відсотки та штрафи), вартість вимоги за контрактом — за вартістю збитків заподіяних кредитору боржником у зв'язку з невиконанням умов контракту.

Заяву про банкрутство можуть подати кредитори (крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечено заставою), органи державної податкової служби, органи державної контрольно-ревізійної служби, сам боржник.

120.Загальна схема процедури банкрутства; дії та функції суб'єктів процедури банкрутства - боржників, кредиторів (зборів та комітету кредиторів), санаторів, ліквідаторів (ліквідаційної комісії), Арбітражного суду, Агенства з питань банкрутства тощо

121.Основні документи, що використовуються при порушенні справ про банкрутство.

1. Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором.

До заяви боржника додаються

2. Рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою.

3. Бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника.

4. Перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави.

5. Рішення загальних зборів акціонерного товариства, учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, якщо це питання було вирішене ними;

6. Протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника, уповноважену особу акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство.

7. Інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

До заяви кредитора додаються:

2. Рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника;

3. Копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

4. Докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

122.Процедура визнання підприємства-боржника банкрутом.

Для ініціювання процедури визнання підприємства банкрутом кредитору достатньо надіслати до господарського суду заяву, додавши до неї необхідні докази неплатоспроможності боржника. Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі

На попередньому засіданні з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в рішенні господарського суду призначається розпорядник майна (на 6 місяців, проте цей строк може бути продовжений або скорочений судом), а також подається оголошення про порушення справи про банкрутство в друкований орган ВРУ або КМУ.

На другому засіданні (через місяць після розміщення оголошення) господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ухвалює проведення санації боржника, якщо надійшли пропозиції.

Санація (з лат. sanatio - оздоровлення, лікування) – це система заходів щодо попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації.

Якщо протягом 6-ти місяців з дня винесення рішення про санацію до господарського суду не буде подано плану санації боржника, суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Підставами для ліквідації підприємства можуть бути:

закінчення строку, на який воно створювалося, або досягнення мети, поставленої при його створенні;

рішення власника;

рішення суду про визнання недійсними установчих документів і рішення про створення підприємства;

рішення господарського суду про визнання підприємства банкрутом;

рішення суду про скасування державної реєстрації підприємства через неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до законодавства;

інші підстави.
123.Склад та механізм створення ліквідаційної комісії. Взаємодія ліквідаційної комісії з банкрутом та кредиторами в процесі ліквідації підприємства.

1. Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом. За їх рішенням ліквідація може проводитись самим підприємством в особі його органу управління. Власник, суд, арбітражний суд або орган, уповноважений створювати підприємства, який прийняв рішення про ліквідацію підприємства, встановлює порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторів, який не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію. В разі визнання підприємства банкрутом порядок утворення і роботи ліквідаційної комісії, а також умови ліквідації підприємства визначаються Законом України "Про банкрутство".

2. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію підприємства, вміщує в офіційній пресі за місцезнаходженням підприємства публікацію про його ліквідацію і про порядок та строк заяви кредиторами претензій. Поряд з цією публікацією ліквідаційна комісія (орган, що проводить ліквідацію) зобов'язана провести роботу по стягненню дебіторської заборгованості підприємству і виявленню претензій кредиторів з повідомленням останніх про ліквідацію підприємства. Ліквідаційна комісія (орган, що проводить ліквідацію) оцінює наявне майно ліквідовуваного підприємства і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), за винятком тих організацій, що повністю утримуються за рахунок бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.

59.Можливості ідентифікації кризи постачання, а також впливу на її подолання.

Щоб своєчасно ідентифікувати кризову ситуацію у сфері постачання, необхідно виконати аналітичне оцінювання як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Проаналізувати головні зовнішні причини появи кризи постачання можна за розглянутою далі схемою:

Ретельно дослідити ринок сировини, на якому фірма здійснює свою закупівлю, за такими напрямками: оцінка тенденцій «ринків сировини»; розподіл ринків сировини — «зони стратегічних ресурсів», відповідні тенденції, основні характеристики; кількість галузей (підприємств), що використовують аналогічні види ресурсів.
Проаналізувати інформацію ,що стосується постачальників сировини, за такими параметрами: кількість, концентрація і вплив підприємств-постачальників (оцінювання залежності підприємства від кожного постачальника); кількість підприємств, що можуть поставляти товари-субститути; оцінювання організаційно-економічних проблем підприємства-постачальників, оцінювання можливостей вертикальної інтеграції з постачальником за одним чи кількома видами сировини; можливість впливу на постачальника
Проаналізувати товар, що постачається, за такими характеристиками: якість сировини ;ціна і цінова еластичність; умови і способи оплати; якість тари й упакування; вимоги щодо споживання; сумісність сировини й наявного устаткування з технологічним процесом, що використовується на підприємстві; особливі характеристики сировини; можливість використання сировини-замінника.

Аналізуючи можливі внутрішні причини кризи постачання, особливу увагу потрібно приділити таким аспектам: плануванню обсягів і нормативів матеріально-технічного постачання; організації та здійсненню оперативно-заготівельної діяльності; організації кількісного і якісного приймання матеріально-технічних ресурсів, що надходять на підприємство; організації складського господарства; організації процесу постачання цехів; систематичним спостереженням і контролю стану виробничих запасів. Необхідно також провести аналітичне оцінювання ресурсного потенціалу підприємства, тобто системи наявних, взаємозв’язаних та певною мірою взаємозамінних ресурсів, що забезпечують виробництво конкурентоспроможної продукції.

Також можна використати такі методи, які використовуються для аналізу системи постачання на підприємстві, а саме: матриця «значущість-доступність ресурсу»; оцінювання постачальників; оцінювання контрактів; матриця обертальності запасів; схема процесу розподілу ресурсів.

62.Характеристика та варіанти побудови антикризової стратегії постачання.

До стратегічних заходів можна віднести роботи з упровадження економічніших видів матеріалів; освоєння нових і вдосконалення наявних технологічних процесів та устаткування; роботи з удосконалення конструкцій і виробів продукції, що випускається; організацію системи перекваліфікації (підвищення кваліфікації) персоналу (з акцентом на антикризовому управлінні); посилення системи стягнень і покарань за безгосподарність і марнотратство під час використання сировини та матеріалів; розгляд можливості зворотної вертикальної інтеграції (з метою посилення впливу на постачальників); розробку й підтримку альтернативних джерел постачання (диверсифікація або реструктуризація джерел постачання).

Безумовно, одним зі стратегічних заходів щодо подолання кризи постачання на підприємстві є розробка ресурсних стратегій, які сприяють розв’язанню таких завдань, як визначення перспективних потреб підприємства в ресурсах всіх застосовуваних видів; розрахунок допустимих ресурсних обмежень і формування прогресивних норм витрат ресурсів різних типів; визначення «зон стратегічних ресурсів», можливостей їх використання балансуванням обсягів і складу, а також термінів постачання з динамікою використання; розробка заходів щодо раціонального транспортування, зберігання та використання; застосування логістичних підходів до системи реалізації ресурсних стра-
тегій.

75.Антикризові компоненти у виробничій підсистемі підприємства, як забезпечення керованості у подоланні (запобіганні) кризи.

Щоб запобігти виробничо-технологічній кризі на підприємстві, необхідно вдаватися до аналізу господарської діяльності за такими її аспектами: використані ресурси; основні фонди; продуктивність праці; виробничі потужності (розрахунок); техніко-організаційний рівень виробництва; виробничий потенціал (ресурсний, структурний та цільовий підходи), функціонально-вартісний аналіз виробничих та окремих технологічних процесів, визначення рівня технологій (портфель технологій «Сіменс») акцентуючи увагу на кризових зонах. Визначення динаміки показників, що розраховуються в межах того або іншого напрямків аналізу дозволяють ідентифікувати кризові явища певного типу, вчасно розробити та впровадити відповідні заходи.

Для ліквідації цієї кризи необхідно розробити відповідні стратегії: розвитку, підтримки виробничого потенціалу або його скорочення, тобто провести виробничу реструктуризацію. Виробнича реструктуризація полягає у перетворенні виробничої підсистеми — виробничої структури підприємства, методів та форм організації виробництва, технічної бази, технологічних процесів. Ці перетворення мають охоплювати як основне виробництво так і його інфраструктури (допоміжні та обслуговуючі господарства).

Рівень і глибина виробничої реструктуризації залежать від характеру та масштабу змін, які потрібно вносити до виробничого потенціалу підприємства з метою задоволення потреб ринку за рахунок випуску та продажу необхідної продукції чи послуг.

Виробничо-технологічна реструктуризація має забезпечити: високу гнучкість та мобільність виробництва залежно від динаміки змін на ринку — потреб у продукції певного типу, кількості і якості; постійну технічну готовність до випуску конкуренто-
спроможної продукції, що може бути забезпечена тільки за рахунок конкурентоспроможної технології, тобто за оптимальних (для даного ринку і продукції) прибутковості, собівартості, трудомісткості, якості і т. ін.; можливості підвищення сприйнятливості виробництва до нововведень різних типів; тісний зв’язок усіх видів та етапів робіт з освоєння нововведень, їх інформаційну, технічну, технологічну сумісність та послідовність; новий зміст діяльності кожної виробничої ланки за рахунок нового сприймання місця і ролі виробництва як такого, його нової, стратегічної орієнтації; максимально чітку взаємодію із зовнішніми партнерами, що беруть участь у науково-дослідних, проектно-конструкторських, маркетингових та інших роботах зі створення нової продукції на засадах зовнішнього кооперування.

Основні напрямки роботи виробничого підрозділу в умовах кризи такі: підтримка функціонування виробничих потужностей; прийняття рішення про здачу в оренду вільних потужностей; закриття (перепрофілювання) збиткових підрозділів; зняття з виробництва неконкурентоспроможної продукції; розгляд можливості використання нових прогресивних матеріалів, технологій, обладнання.

1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі:

Тема: Економічна ефективність. Розподіл, обмін та споживання. Мета Розкрити роль основних суб'єктів економічного процессу; пояснити сутність економічних систем, їх фундаментальні засади; знати, як...	Виконавці: ст викл. Кучер С. Ф., к ек н. Несторенко Т. П, Леміш К.... Економіко-правове механізм розвитку просторових соціально-економічних систем (на прикладі Північного Приазов’я)”
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ... В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на...	Виконавці: ст викл. Кучер С. Ф., к ек н. Несторенко Т. П, ст викл.... Економіко-правове механізм розвитку просторових соціально-економічних систем (на прикладі Північного Приазов’я)”
Розділ Загальна характеристика жанрів сучасної преси 9 Оптимальне засвоєння цієї інформації в період нових соціально-економічних відносин передбачає значне зростання ефективності впливу...	Економічне обґрунтування проекту. Маркетингові дослідження. Типи... У будь-якій економічній системі для виробництва потрібні економічні ресурси, а результати господарської діяльності розподіляються,...
ЗАКОН УКРАЇНИ Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних...	ЗАКОН УКРАЇНИ Охорона праці це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних...
2. Поняття про інформацію та повідомлення Саме системи другої групи будуть основним предметом розгляду в даному навчальному посібнику. І основна увага при розгляді таких систем...	Тест з охорони праці Охорона праці це а це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання