Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет На правах рукопису ШАМОТА ГАЛИНА МИХАЙЛІВНА
|
|
Скачати 3.3 Mb.
|
|
1.2. Аналіз системи управління інноваційними проектами на підприємствах України У попередньому підрозділі дисертаційної роботи показано, що інноваційна діяльність є однією з початкових умов науково-технічного прогресу і, відповідно, економічного зростання країни. Більшість промислово розвинутих країн будують свою стратегію довгострокового розвитку переважно на основі переходу до його інноваційного шляху [138]. При цьому необхідно зазначити, що слід приділяти достатньо уваги питанням оцінки та аналізу тенденцій розвитку ситуації на ринку з метою вибору оптимальної стратегії розвитку інноваційного потенціалу. Це також дасть можливість визначити порівняльні переваги підприємства-інноватора і нівелювати його відносні недоліки. Дана позиція є важливою не тільки для окремих підприємств, а і для регіонів, галузей та держави в цілому [174]. Враховуючи вищесказане, було здійснено аналіз системи управління інноваційними проектами на підприємствах України та одного з регіонів, зокрема Сумської області. Результати аналізу базуються на офіційних даних Державного комітету статистики України [144, 148] та Головного управління статистики у Сумській області [143]. Деякі вчені-економісти зазначають, що формування в найрозвиненіших країнах світу постіндустріальної соціально-економічної системи досягло на сьогодні стадії зрілості. В даних країнах сформувалися основні ознаки нової економіки або так званої “економіки, заснованої на знаннях”. Її особливістю є прискорений розвиток нематеріальної сфери і нематеріального середовища господарської діяльності. Основу нової економіки складають виробництво наукових знань, що відповідають світовому рівню та їх ефективне технологічне використання, стимулювання творчої активності [37]. У розвинутих країнах світу показник приросту ВВП за рахунок використання нових технологій складає 60-90 %, тоді як в Україні – менше одного відсотка. Формування інноваційної моделі розвитку напряму пов’язане з питаннями інтеграції України у високотехнологічне конкурентне середовище. Дана модель зорієнтована на довгострокове економічне зростання за рахунок впровадження наукових досягнень, які дозволять підвищити конкурентоспроможність економіки, гарантувати її економічну безпеку, забезпечити високі стабільні темпи економічного зростання і гідне місце в Європейському Союзі [138]. Не дивлячись на деякі суперечності в здійсненні інноваційної політики, її вплив на економічний розвиток стає все більш відчутним чинником в стратегічних планах влади. Завданнями стратегії економічного зростання є підвищення технологічного рівня підприємств за рахунок впровадження інноваційних розробок, розвиток високотехнологічних виробництв та формування їх експортного потенціалу. Україна, на відміну від розвинутих країн, має замалу частку наукоємкої продукції на світовому ринку високотехнологічної продукції, яка складає близько 0,1 %. В свою чергу, розвинуті країни до 85-90 % приросту ВВП забезпечують за допомогою виробництва і експорту наукоємкої продукції. При цьому кількість працівників, які виконують наукові та науково-технічні роботи, в Україні на 2008 рік складала 149,7 тис. осіб [148]. Отже, Україна не досить активно впроваджує результати інноваційних розробок, хоча і займає одне з перших місць у світі за кількістю науковців. Така ситуація, що склалася сьогодні в країні, визначається рядом чинників: відсутність попиту на вітчизняні інноваційні розробки в країні; низький рівень платоспроможності вітчизняних споживачів високотехнологічної продукції; неконкурентоспроможність нової техніки і технологій на внутрішніх ринках; спроби західних компаній без справжніх інвестицій використовувати наукові результати виробничого середовища (переважно технологій подвійного призначення) [138]. Враховуючи ряд існуючих системних проблем у сфері забезпечення розвитку інноваційної діяльності в Україні, реалізація державної інноваційної політики має на меті забезпечення структурних змін в економіці країни, її поступову трансформацію у вищеназвану “економіку знань”. Порівнюючи стан розвитку науково-технічної сфери в Україні з тенденціями, які існують в США, країнах ЄС, Південно-Східної Азії, країнах Центральної і Східної Європи і навіть Росії, слід зазначити, що Україна наближається до рівня відсталої країни. Старіння наукових кадрів і відсутність мотивації (перш за все матеріальної) для молоді, критична межа зношеності парку наукового устаткування і матеріально-технічної бази науки не дають перспектив для наукової складової національної конкурентоспроможності. І це відбувається в той час, коли у всіх розвинених країнах здійснюється переорієнтація державної політики на використання наукових знань як основного ресурсу економічного зростання. Забезпечення успішного позиціонування України в процесі глобалізаційних перетворень і необхідність переходу до навчання людини впродовж всього життя стануть основоположними аргументами для створення відповідної моделі розвитку економіки нашої країни. У свою чергу, це вимагає з’ясування нової ролі знання і його широкого використання в процесі цілеспрямованої реалізації тенденцій сучасного розвитку. Світовий досвід свідчить, що державі належать лідируючі позиції у стимулюванні інновацій. Держава має брати активну й пряму участь у підтримці фундаментальних досліджень. Адже у фундаментальних дослідженнях відсутній чіткий орієнтир на комерційний ефект, тому їх ефективний розвиток має забезпечуватися за рахунок державних коштів. Зокрема, в Японії за рахунок державного бюджету майже повністю фінансуються програми розробки новітніх технологій. Ці державні витрати мають відігравати роль каталізаторів науково-технічного прогресу (НТП). На відміну від США, де бюджетне фінансування та непряме стимулювання інновацій розглядаються як альтернативні, в Японії вони застосовуються в комплексі – держава формує загальну науково-технічну стратегію, визначає пріоритети, створює систему відповідних інститутів, формує систему пільг, субсидій, позик та кредитів [115]. Державна науково-технічна стратегія США включає визначення структури пріоритетів наукових досліджень, податкову, амортизаційну, антитрестівську, патентну, зовнішньоторговельну політику, підтримку конкуренції, формування інфраструктури забезпечення НДДКР, підготовку кадрів. Американська модель стимулювання НТП полягає в забезпеченні науково-технічних проривів та підтримці новітніх галузей і виробництв. Традиційно близько 50 % вкладень у НДДКР фінансується з держбюджету. Держава взяла на себе провідну роль у стимулюванні НТП, починаючи з 50-х років. Та у 50-60-х роках вона використовувала методи прямих субсидій, контрактів та закупок, а у 80-х перейшла до непрямого стимулювання, створення середовища для інноваційного підприємництва. Держава відповідає за початкові стадії розробок і низку загально важливих галузей – енергетику, сільське господарство, екологію, медицину тощо та створює умови для оптимального виконання корпораціями кінцевої ланки – доведення розробок до споживача. Традиційним є метод розвинення державою капіталомістких високотехнологічних галузей шляхом будівництва держпідприємств, причому доведені до високого рівня рентабельності держпідприємства передаються у приватну власність. Визначну роль відіграє підтримка розвитку дрібних венчурних фірм, які наприкінці 80-х забезпечували розвиток інформаційної біотехнології [115]. На сьогоднішній день в Україні фінансування сфери науково-технічних робіт не перевищує 1,2 % від номінального ВВП, а обсяг видатків на інноваційну діяльність – 1 % від номінального ВВП , у той час як у розвинених країнах обсяг фінансування сфери НДДКР становить 2-3 % від ВВП. Зокрема, в Англії – 2,9 %, Німеччині та Франції по 2,5 %, США – 2,7 %, в Японії – 2,9 %, в Швеції – 3,3 % [47]. При цьому приватні підприємства беруть на себе в середньому близько 58 % витрат. Решта виплачується за рахунок бюджету. У країнах, де обсяг заощаджень населення не дозволяє мати власні науково-дослідні центри, конструкторські бюро та наукові лабораторії, основна частина витрат покладається на бюджет. Зокрема, у Новій Зеландії вона становить більше 68 %, Греції – більше 73 %, Туреччині – близько 77 %, в Ісландії – 78 %, в Мексиці – 92 % [115]. Беручи до уваги інноваційні процеси в національній економіці в 2006 р., необхідно відзначити, що наявні показники інноваційної діяльності промислових підприємств України хоча і не відображають інноваційні процеси в цілому, проте є показовими для характеристики стану інноваційної активності, яка знижується в кількісному вимірюванні, має обмежену географію, а її інтенсивність вказує на розвиток виробництв з невеликою часткою доданої вартості (добування і переробка сировини) [138]. Аналіз сучасних тенденцій розвитку інноваційних процесів в Україні виявив, що принципово позитивних змін у промисловості України поки що не відбулося, а досягнуте зростання зумовлене переважно дією екстенсивних факторів і не має в своєму підґрунті інноваційних структурно-технологічних змін [123]. Провідними галузями, які здійснюють інноваційну діяльність протягом останніх років, є машинобудування, хімічна та нафтохімічна промисловість, металургія та обробка металів, харчова та легка промисловість (табл. 1.5). Так, в 2008 році інноваційною діяльністю в промисловості займалися 1397 підприємств, що становить 13,0 % від загальної кількості підприємств, тоді як у 2005 році – 1193 підприємства (11,9 %). Дані таблиці 1.5 показують, що кількість інноваційно активних промислових підприємств із року в рік зменшується. При цьому зауважимо, що у 2007 році спостерігалася тенденція до збільшення інноваційно активних промислових підприємств, однак у 2008 році знову відбулося їх зменшення. Особливо це зменшення було відчутне в переробній промисловості. Таблиця 1.5   Кількість інноваційно активних промислових підприємств за видами економічної діяльності [148]
Найбільша питома вага у фінансуванні інноваційної діяльності підприємств у 2008 році припадала на такі види економічної діяльності: виробництво коксу, продуктів нафтопереробки – 34 % (від загального обсягу) та хімічне виробництво – 28 %; виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування – 25,3 %. Поряд із тим негативною тенденцією є зменшення віддачі від цих вкладень. Так, незважаючи на збільшення загального обсягу фінансування промисловими підприємствами України інноваційної діяльності, зокрема, за період 2000-2004 рр. у 2,6 раза, або на 40 % зменшилася результативність цих інвестицій [23]. Аналіз обсягів інноваційних витрат у промисловості свідчить про такі основні тенденції розвитку вітчизняних інновацій, як переважання продуктових інновацій, домінування низькотехнологічних виробництв (табл. 1.6). Таблиця 1.6 Загальний обсяг інноваційних витрат у промисловості (у фактичних цінах)
1 З 2007 року – придбання інших зовнішніх знань. 2 З 2007 року – придбання машин, обладнання та програмного забезпечення. 3 З 2007 року – показник віднесено до інших витрат. Аналіз даних табл. 1.6 показує, що загальний обсяг інноваційних витрат у промисловості |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Схожі:
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ФОРМУВАННЯ БРЕНД-ОРІЄНТОВАНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЯМИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА |
Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2012 Міністерство... Лекція З'ЄДНАННЯ ДЕТАЛЕЙ МАШИН. НАРІЗНІ З'ЄДНАННЯ |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Дрогобицький державний педагогічний... ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я... ... |
|
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка... ВСТУП |
Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України Сумський державний... Запрошуємо Вас взяти участь у ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми та перспективи навчання дисциплін... |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ... Тестові завдання склали кандидати історичних наук Михайлуца Микола Іванович – доцент, завідувач кафедри «Українознавство» Одеського... |
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТ Міністерство освіти і науки України Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації |
|
1 Реалізм Міністерство освіти і науки України ДВНЗ Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет |
МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО Підручник Міністерство освіти і науки України Маріупольський державний гуманітарний університет |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua