|
|
Скачати 3.3 Mb.
|
|
1.4. Аналіз методів урахування чинників невизначеності і ризику при оцінці інноваційних проектів При здійсненні інноваційної діяльності, якій апріорі притаманним є підвищений рівень ризику, однією із складних теоретико-методологічних та прикладних проблем є виявлення і урахування чинників невизначеності та імовірнісної оцінки їх впливу на економічний ефект від комерціалізації інновацій. У зв’язку з цим актуальною для кожного інноваційно активного суб’єкта господарювання є розробка ефективної системи управління ризиками з урахуванням специфіки інноваційної сфери. Як відомо, управління ризиком в інноваційній діяльності – це сукупність практичних заходів щодо зниження невизначеності результатів інновації, підвищення корисності реалізації нововведення, зниження вартості досягнення інноваційної мети. Прийняття рішення про інвестування коштів в інновації об’єктивно здійснюється в умовах невизначеності, яка виявляється в неможливості однозначної оцінки майбутнього розвитку подій як з погляду ймовірності їх виникнення, так і з погляду можливої форми їх прояву [53]. Головною причиною існування невизначеності є неповнота та неточність інформації про поточне та перспективне становище як ринкового середовища, так і самого інноваційноактивного підприємства, зумовлена динамічністю і багатофакторністю їх змінюваності та розвитку, об’єктивною обмеженістю інформації як ресурсу. Об’єктивно неусувний характер невизначеності породжує такий же неусувний ризик ухвалення інвестиційних рішень, в тому числі й у сфері впровадження інновацій як їх різновиду [42, 38, 108, 112]. Термін “risk” почав уживатися в двадцятих роках ХIХ століття при проведенні страхових операцій і лише в ХХ сторіччі міцно закріпився в науковій літературі та економічному житті. На сьогоднішній день в науковій літературі ще не сформовано єдиного підходу до визначення сутності ризику та невизначеності, що зумовлює необхідність огляду використовуваного понятійно-категоріального апарату в секторі знань про ризик. Не існує єдиної точки зору науковців і щодо етимологічного походження слова «ризик». На право називатися джерелом походження даного терміну претендують відразу декілька стародавніх слів з різних європейських мов:
Смислове навантаження даних слів поєднується небезпекою певної дії та неповною упевненістю в успішному результаті. Так, у А. Сміта та інших англомовних учених для позначення ризикованих дій часто практикувалося слово “hazard” (небезпека). Асоціювати підприємницький ризик лише з небезпекою втрат не коректно. В економічному житті мотивацією до ризику діяльності господарюючих суб’єктів в більшості випадків служить обсяг отримуваного прибутку, доходу або певної вигоди. Обов’язковою умовою виникнення ризику є наявність альтернативних сценаріїв розвитку подій, що зумовлює отримання різних результатів: у ситуації, коли можливим є лише один результат, незалежно від того йде мова про втрати чи надбання, ризику не існує, оскільки не існує і альтернатив [159]. Узагальнюючи існуючі наведені в табл. 1.16 визначення ризику, можна виділити такі його ключові ознаки:
При цьому, залежно від наявних в трактуванні категорії «ризик» акцентів на тому або іншому сутнісному аспекті даного поняття, можна виділити три підходи до його визначення: песимістичний, імовірнісний та комплексний. Відповідно до песимістичного підходу управління ризиками являє собою процес недопущення збитків за допомогою логічного і математичного розрахунку операцій управлінської дії. На нашу думку, це не зовсім правомірно, оскільки у реальній дійсності будь-який суб’єкт господарювання прагне в першу чергу отримати прибуток, а не уникнути збитків. Логічна неспроможність даного підходу виявляється і в запереченні можливості пізнання ризику, його кількісного вимірювання. Таблиця 1.16 Огляд визначень ризику як економічної категорії
Продовження табл. 1.16
Даний недолік песимістичного підходу усувається авторами, які доповнюють трактування ризику підкресленням його імовірнісної природи (ймовірнісний підхід). При цьому зберігається песимістичний характер ризику, оскільки він розглядається як ймовірность негативних, небажаних для господарюючого суб’єкта відхилень реальної дійсності від прогнозованого майбутнього. Вагомою сутнісною характеристикою ризику, на нашу думку, є можливість як негативних, так і позитивних відхилень від встановленої мети, прогнозованих показників. Тому більш точним та правильним можна вважати комплексний підхід до визначення ризику, згідно з яким він ототожнюється з ймовірностю будь-яких відхилень отриманого результату від очікуваного, головною причиною виникнення яких є невизначеність в передбаченні результату здійснюваної операції. З огляду на наведені сутнісні ознаки ризик портфелю інноваційних проектів підприємства можна визначати як економічну категорію, що характеризує імовірнісну оцінку об’єктивної загрози втрати інноваційноактивним підприємством частини своїх матеріальних, фінансових, інтелектуальних ресурсів, недоотримання суб’єктивно очікуваних доходів, виникнення додаткових витрат або будь-яких інших відхилень від прогнозованих параметрів ефективності у результаті прийняття рішення щодо формування та управління портфелем як цілісної сукупності інноваційних проектів, пов’язаної спільним бюджетом фінансування, в процесі їх розробки та реалізації в умовах змінюваності внутрішнього та зовнішнього середовища. Завдання оптимізації портфелю інноваційних проектів з урахуванням чинників невизначеності та ризиків є найбільш складним та відповідальним у практиці стратегічного планування діяльності інноваційно активного підприємства. Це завдання за змістом аналогічне завданню оптимізації фондового портфелю, але має певну специфіку, що зумовлює неможливість використання розроблених та апробованих фінансовим ринком моделей портфельного аналізу. Принципова відмінність портфелю інноваційних проектів обумовлюється його приналежністю до сфери реального інвестування, показники функціонування якої не можуть бути адекватно описані чіткою статистичною (або квазістатистичною) стохастичною залежністю: можна говорити лише про певні очікування, пов’язані з прибутковістю і ризиком відповідних інноваційних проектів. Процес оцінки та врахування невизначеності при управлінні портфелем інноваційних проектів, на нашу думку, доцільно здійснювати на основі виконання таких принципів:
врахуванням відмінності якості наявної інформаційної бази;
Для вирішення завдання формування оптимального портфелю інвестиційних проектів розроблена велика кількість моделей [16, 22, 162]. Вони відрізняються видом цільових функцій, властивостями змінних, використовуваними математичними методами, підходами до обліку невизначеності. Як правило, для вирішення даного завдання використовується апарат лінійного математичного програмування в умовах визначеності початкової інформації: у вигляді завдання максимізації (або мінімізації) заданої функції на заданій безлічі допустимих альтернатив, яка описується системою рівностей або нерівностей. Для врахування ризику та невизначеності в даних моделях, як правило, використовуються побудовані на теорії ймовірностей та експертній оцінці окремих параметрів методи (табл. 1.17), прикладні аспекти використання яких досить повно та ґрунтовно висвітлені в сучасних літературних джерелах [22, 162, 166, 25, 159]. Таким чином, проведений аналіз традиційних методів оцінки ефективності інноваційно-інвестиційних проектів в умовах ризику і невизначеності свідчить про існування суттєвих обмежень щодо їх прикладного застосування через значну кількість спрощень, які істотно викривляють реальне середовище проектів та зумовлюють можливість прийняття помилкових управлінських рішень в процесі формування та керування портфелем інноваційних проектів. Таблиця 1.17 Традиційні імовірнісні та експертні методи оцінки ефективності проектів в умовах ризику та невизначеності
Продовження табл. 1.17
Порівняльна характеристика розглянутих вище методів аналізу ризику представлена в табл. 1.18. Ці методи або елімінують невизначеність при моделюванні інноваційно-інвестиційних процесів, або нездатні формально описати і врахувати всю можливу різноманітність видів невизначеності [40]. Переважна більшість традиційних методів врахування та оцінки ризику формалізують невизначеність лише як розподіл ймовірністі, побудований на основі суб’єктивних експертних оцінок. Таблиця 1.18 Порівняльна характеристика традиційних методів кількісної оцінки ризику
Таким чином, в даних методах невизначеність, незалежно від її природи, ототожнюється з випадковістю [85], що не дозволяє врахувати всю можливу різноманітність видів невизначеностей, які впливають на інноваційні проекти. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ФОРМУВАННЯ БРЕНД-ОРІЄНТОВАНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЯМИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА |
Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2012 Міністерство... Лекція З'ЄДНАННЯ ДЕТАЛЕЙ МАШИН. НАРІЗНІ З'ЄДНАННЯ |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Дрогобицький державний педагогічний... ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я... ... |
| Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка... ВСТУП |
Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України Сумський державний... Запрошуємо Вас взяти участь у ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми та перспективи навчання дисциплін... |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ... Тестові завдання склали кандидати історичних наук Михайлуца Микола Іванович – доцент, завідувач кафедри «Українознавство» Одеського... |
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТ Міністерство освіти і науки України Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації |
| 1 Реалізм Міністерство освіти і науки України ДВНЗ Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет |
МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО Підручник Міністерство освіти і науки України Маріупольський державний гуманітарний університет |