Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет На правах рукопису ШАМОТА ГАЛИНА МИХАЙЛІВНА

Скачати 3.3 Mb.

Назва	Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет На правах рукопису ШАМОТА ГАЛИНА МИХАЙЛІВНА
Сторінка	8/19
Дата	05.05.2013
Розмір	3.3 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 19

Висновки до першого розділу

У роботі розглянуто інновації як фактор формування конкурентоспроможності підприємства. На основі системного поєднання сутнісних характеристик інновації (як процесу, результату, зміни та системи) в єдиному комплексному визначенні її запропоновано розуміти як керований процес організації системних та спрямованих на отримання вимірюваного результату змін щодо розробки нових чи вдосконалення існуючих товарів/послуг/технологій, використання нової сировини чи засобів виробництва, застосування нових механізмів ринкової адаптації, запровадження нових організаційно-управлінських технологій, які направлені на збільшення здатності підприємства до стійкого зростання в умовах нестабільності внутрішнього та зовнішнього середовища.
Здійснено аналіз конкурентоспроможності української економіки та місця інновацій, яке відводиться у формуванні конкурентоспроможності. Проаналізовано найважливіші чинники державного регулювання в інноваційній сфері, зокрема законодавчо-нормативну базу, стан науково-технічної сфери, здійснено порівняння з відповідними показниками деяких країн світу.
У роботі проведено аналіз основних показників розвитку промисловості України за 2000-2008 рр., даних про впровадження інновацій на промислових підприємствах, обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт тощо. Враховуючи розглянуті статистичні показники, можна зробити висновок, що в Україні до останнього часу зростання економіки не супроводжувалося відповідним зростанням кількості інноваційних розробок та їх впровадженням промисловими підприємствами. Отже, в таких умовах більшість вітчизняних підприємств приречені на самостійне вирішення актуальних проблем організації інноваційних процесів, розробки і впровадження інновацій з метою підвищення конкурентоспроможності. На сьогоднішній день в Україні рівень фінансування інновацій та науково-технологічної сфери не задовольняє потреби економіки та суспільства. Показники фінансування інноваційних проектів у два-три рази нижче аналогічного показника у країнах з розвиненою ринковою економікою.
На нашу думку, однією з основних причин недостатнього рівня розвитку інновацій в Україні є відсутність довгострокових державних програм побудови та розвитку інноваційної економіки, недостатній рівень підтримки промислових підприємств, що впроваджують інновації. Аналіз прийнятих державних програм підтримки та розвитку інноваційної діяльності дозволив виявити їх загальний недолік - намагання охопити широкий спектр напрямів, що є нереальним з огляду на сьогоденні обмежені можливості держави стосовно їх фінансового забезпечення. Нині державні пріоритети розпорошені за напрямами досліджень, галузями, регіонами.
Для України характерні недостатній державний вплив на розвиток інноваційної діяльності та невідповідність існуючої системи органів державного управління моделі інноваційного розвитку економіки. Тому нагальною необхідністю є перегляд існуючої інноваційної політики, окреслення та уточнення загальнонаціональних і галузевих пріоритетів. При цьому пріоритети слід обрати таким чином, щоб інноваційний процес мав характер ланцюгової реакції, поступово передаючись із галузі в галузь, із регіону в регіон.
Сфера інноваційної діяльності є пріоритетною та одночасно проблематичною для перспективного розвитку підприємства. Тому виникає необхідність дослідження методів інноваційного та стратегічного управління підприємством, встановлення зв’язків між ними.
Управління портфелем інноваційних проектів підприємства передбачає поєднання стратегічного та інноваційного менеджменту і застосування портфельного підходу до управління інноваційними проектами, тому що сам портфель інноваційних проектів підприємства – це інтеграція стратегії, яка спрямована на забезпечення ефективного управління підприємством або його портфелем інноваційних проектів і інновацій. Саме від складу та якості портфелю інноваційних проектів залежить конкурентоспроможність підприємства, його позиція на ринку, прибутковість діяльності тощо.
Портфельний підхід до управління інноваційними проектами реалізується через підсистему управління портфелем інноваційних проектів, яку слід розглядати як складну, багаторівневу, багатокомпонентну сукупність взаємообумовлених та взаємопов’язаних процесів, систем забезпечення. Вона базується на прогнозуванні, аналізі, плануванні, організації, мотивації, обліку та контролінгу та зорієнтована на досягнення визначених цілей стратегічного та інноваційного розвитку підприємства з урахуванням ендогенних та екзогенних факторів.
Однією з проблем управління портфелем інноваційних проектів є відсутність методичних підходів до технології аналізу, формування та управління портфелем інноваційних проектів підприємства, що враховували б зміни зовнішнього середовища, недосконалість законодавчої бази, відсутність політичної стабільності тощо. Таким чином, виникає необхідність формування комплексної системи управління портфелем інноваційних проектів підприємства, яка, в свою чергу, повинна враховувати чинники невизначеності та ризику.
На основі комплексного дослідження існуючих наукових підходів до визначення сутності економічного ризику виділено основні сутнісні ознаки даного поняття: невизначеність дії ринкових факторів у даний час та у майбутньому; існування декількох альтернатив розвитку подій; можливість настання несприятливої події, ймовірність втрат активів, неотримання очікуваного прибутку або інших відхилень від запланованих, прогнозованих показників; об’єктивна необхідність здійснення управлінських заходів щодо зменшення можливих негативних або несприятливих наслідків; суб’єктивне сприйняття подій. Це дозволило визначити ризик портфелю інноваційних проектів підприємства як економічну категорію, що характеризує імовірнісну оцінку об’єктивної загрози втрати інноваційно-активним підприємством частини своїх матеріальних, фінансових, інтелектуальних ресурсів, недоотримання суб’єктивно очікуваних доходів, виникнення додаткових витрат або будь-яких інших відхилень від прогнозованих параметрів ефективності у результаті прийняття рішення щодо формування та управління портфелем як цілісної сукупності інноваційних проектів, пов’язаної спільним бюджетом фінансування, в процесі їх розробки та реалізації в умовах змінюваності внутрішнього та зовнішнього середовища.
Проведений аналіз традиційних методів оцінки ефективності інноваційно-інвестиційних проектів в умовах ризику і невизначеності свідчить про існування суттєвих обмежень щодо їх прикладного застосування через значну кількість спрощень, які істотно викривляють реальне середовище проектів та зумовлюють можливість прийняття помилкових управлінських рішень в процесі формування та керування портфелем інноваційних проектів. Таким чином, в даних методах невизначеність, незалежно від її природи, ототожнюється з випадковістю, що не дозволяє врахувати всю можливу різноманітність видів невизначеностей, які впливають на інноваційні проекти.

РОЗДІЛ 2

Удосконалення науково-методичних підходів

до управління портфелем інноваційних проектів

на підприємстві

2.1. Концептуальні основи формування системи управління портфелем інноваційних проектів підприємства

На сучасному етапі розробка і впровадження інновацій значно прискорились, тому фактор часу є одним з ключових при здійсненні управління інноваційним процесом. Значна кількість інноваційних проектів, що реалізуються одночасно, та їх відмінність один від одного, пошук найбільш економічних та розвинених методів їх реалізації потребують якісно нового підходу до управління інноваційними проектами. Таким чином, ми вважаємо за необхідне формування системи управління портфелем інноваційних проектів підприємства, що має включати в себе комплекс необхідних фінансово-економічних та господарських дій, функцій і процесів управління із забезпечення оптимальної структури інноваційних проектів підприємства.

Виходячи з умов, які слід забезпечити на підприємстві для успішної інноваційної діяльності, враховуючи різноманіття факторів, що впливають на ефективність реалізації інновацій на підприємстві, ми пропонуємо виділити наступні завдання, вирішення яких є необхідним для формування системи управління портфелем інноваційних проектів підприємства:

аналіз і оцінка інноваційних проектів;
створення необхідних організаційних, фінансово-економічних, правових, інформаційних та інших умов для забезпечення розробки і реалізації інновацій на підприємстві;
контроль за реалізацією інноваційних проектів;
мотивація персоналу до розробки і впровадження інновацій;
оптимізація ризиків, пов’язаних з інноваційними проектами;
впровадження комплексу маркетингових дій, спрямованих на забезпечення ефективної структури портфелю інновацій, що включає в себе аналіз ринкового середовища, сильних та слабих сторін підприємства, потенційних загроз та переваг від впровадження проекту, аналіз конкурентів та товарів-субститутів, аналіз споживачів та ресурсного забезпечення інноваційного проекту;
комплекс дій з формування, планування, реалізації та завершення інноваційного проекту;
інші дії, необхідні для успішної реалізації інноваційних проектів.

Зважаючи на значну кількість завдань, що постають перед системою управління портфелем інноваційних проектів підприємства, важливими є питання визначення місця і ролі даної системи в комплексі господарської діяльності підприємства. Оскільки пропонована система виконує як фінансово-економічні, так і операційно-виробничі завдання, на нашу думку, її необхідно інтегрувати безпосередньо у господарський механізм суб’єкта підприємництва. Це дасть можливість здійснювати не тільки заходи щодо розробки і реалізації проектів, важливих для підприємства, але і здійснювати поточний моніторинг їх реалізації з метою максимально швидкого реагування на можливі проблеми.

Далі розглянемо сутність і типову структуру функціонування господарського механізму підприємства.

На думку В. Мочерного, ”господарський механізм підприємства – це система основних форм, методів і важелів використання економічних законів, вирішення протиріч суспільного виробництва, досягнення основних цілей виробництва, а також формування потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів і соціальних груп” [139, . 50].

При цьому слід зазначити, що існує й інший підхід до трактування даного поняття. Наприклад, Б. Райзберг відзначає, що економічна категорія ”господарський механізм” має ряд спільних рис з таким поняттям як ”система управління”. Він вважає, що це дві різні економічні категорії і що ”господарський механізм” більш вузьке поняття, ніж ”система управління” [132, с. 369].

Типова структура функціонування господарського механізму була запропонована В. Москаленком (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Структура господарського механізму підприємства[46, с. 5]
Найважливішою складовою господарського механізму є фінансово-економічний механізм підприємства, що відображає сукупність фінансових і економічних методів, способів, форм, інструментів і важелів, за допомогою яких здійснюється регулювання фінансово-економічних процесів й відносин з метою ефективного впливу на кінцеві результати діяльності підприємства [104, с. 35]. Тому доцільно зосередити увагу на питаннях інтеграції системи управління портфелем інноваційних проектів в рамках фінансово-економічного механізму підприємства.

Головною метою системи управління портфелем інноваційних проектів підприємства має стати створення такої сукупності інноваційних проектів, при якій підприємство одержить максимальний економічний ефект від розробки та впровадження інновацій.

На нашу думку, для реалізації поставленої мети підприємство має вирішувати цілий ряд функцій, а саме:

1) аналіз зовнішнього середовища й прогнозування його розвитку;

2) аналіз внутрішнього середовища підприємства;

3) виділення й відбір напрямків інноваційного розвитку підприємства;

4) вибір цільових ділянок ринку (сегментів або ”ніш”) для реалізації відібраних варіантів інноваційного розвитку господарюючих суб'єктів;

5) аналіз і кількісна оцінка ризику на етапах інноваційного розвитку й усього процесу в цілому та при необхідності корегування етапів робіт за результатами аналізу;

6) виділення пріоритетних напрямків діяльності. На основі аналізу відібраних варіантів інноваційного розвитку ринкових можливостей, з урахуванням даних сегментації формують систему цілей на поточні й довгостроковий періоди діяльності, визначають пріоритетні завдання, рішення яких веде до досягнення поставлених цілей;

7) формування організаційної структури управління інноваційним розвитком;

8) планування виробничо-збутової й фінансової діяльності по обраних пріоритетних напрямках. Розробляють перспективні й поточні плани, у тому числі планують бюджети проектів (обсяги необхідних інвестицій у новації) і визначають джерела їх фінансування, формують оптимальну структуру інвестицій;

9) контроль за виконанням заходів, спрямованих на реалізацію потенціалу інноваційного розвитку;

10) підготовка рішень про своєчасну зміну пріоритетів і пошук нових напрямків інноваційної діяльності.

В рамках реалізації даних функцій ми пропонуємо структуру побудови системи управління портфелем інноваційних проектів підприємства (СУПІП), ключові підсистеми якої представлені на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Структура побудови системи управління портфелем

інноваційних проектів підприємства
Таким чином, ключовими підсистемами системи управління портфелем інноваційних проектів підприємства ми вважаємо наступні:

інформаційна підсистема;
функціональна підсистема;
організаційна підсистема;
підсистема стимулювання.

Всі вказані підсистеми мають прямий зв’язок між собою, через систему інформаційного забезпечення узгоджують свою діяльність з загальноекономічними цілями підприємства та зовнішніми ринковими цілями, регулюючими та забезпечуючими механізмами, а також можуть впливати як на формування окремих елементів системи, так і взагалі на стратегічні цілі господарської діяльності.

Розглянемо структуру цих підсистем і функцій, що реалізуються, більш детально.

Інформаційна підсистема має стати ключовим елементом пропонованої системи, що поєднує між собою інші підсистеми, оскільки інформація є стратегічним ресурсом підприємства, від своєчасності отримання якого залежить не тільки оперативність прийняття управлінських рішень але й те наскільки вдалими і своєчасними будуть обрані керівництвом підприємства стратегії ціноутворення, формування і управління бізнес-портфелем, інноваційного розвитку, мотивації тощо.

Інформаційна підсистема відповідає за збір та первинну обробку інформації, що надходить з різних рівнів взаємовідносин СУПІП. Для ефективної роботи, з одного боку, вона має досить тісно співпрацювати з іншими складовими системи управління підприємства, для того, щоб враховувати поточний стан та потреби підприємства, його цілі та стратегії розвитку. Також інформаційна підсистема має проводити постійний моніторинг зовнішнього середовища на предмет появи можливих загроз реалізації інноваційного проекту, аналізу діяльності конкурентів та змін умов діяльності, що можуть ініціюватись державою.

З іншого боку, враховуючи особливості наукового виробництва, система інформаційного забезпечення має відігравати роль певного банку інформації, тобто акумулювати (накопичувати) отриману інформацію і зберігати її певний проміжок часу для того, щоб будь-який елемент СУПІП в будь-який час міг звернутись до даної системи і оперативно отримати необхідну для роботи інформацію.

Центральною підсистемою СУПІП є функціональна підсистема. Дана підсистема відповідає за вибір проектів до реалізації, тобто за формування структури портфелю інноваційних проектів, за їх реалізацію та оцінку готового проекту.

Виходячи з мети, функціональна підсистема має виконувати наступні функції:

аналіз сформованої на ринку структури виробництва і споживання, включаючи аналіз конкурентів, споживачів, систему збуту, систему стимулювання тощо, а також чинників, що впливають на її розвиток;
аналіз ринкових можливостей та небезпек, що стимулюють чи ускладнюють реалізацію можливих варіантів формування і управління бізнес-портфелем;
аналіз сильних і слабких сторін діяльності суб’єкта господарювання;
оцінка і вибір оптимальних варіантів управління бізнес-портфелем підприємства, з погляду реалізації можливостей суб’єкта господарської діяльності і зовнішніх умов, вибір позиції на ринку і позиції щодо конкурентів;
прогнозування розвитку за обраними варіантами;
планування діяльності за кожним з обраних варіантів розвитку, включаючи плани: науково-технічний, технологічний, виробничо-збутовий, фінансовий та інші;
формування комплексу концептуальних альтернативних стратегій розвитку окремих елементів бізнес-портфелю в залежності від поставлених стратегічних цілей і отриманих фактичних результатів;
реалізація вибраних інноваційних проектів;
контроль за реалізацією проектів, що входять до складу інноваційного портфелю;
оцінка ефективності реалізації проекту;
розробка заходів щодо удосконалення інноваційного проекту;
впровадження результатів інноваційного проекту в діяльність підприємства.

Система має прямі зв’язки з підсистемами інформаційного та організаційного забезпечення, а також підсистемою мотивації і має можливість впливати, тобто вносити певні зміни в загальноекономічну стратегію розвитку підприємства, якщо звичайно цього потребують умови господарювання чи потреби часу.

Наступною підсистемою, що є необхідною ланкою ефективної СУПІП, є організаційна підсистема. Вона відповідає за створення на підприємстві організаційних структур управління бізнес-портфелем підприємства, ресурсного забезпечення, організаційно-технічного забезпечення, інжинірингу, фінансового забезпечення, логістики та маркетингу, відповідно до планів та загальноекономічних стратегій розвитку, вимог функціональної підсистеми.

Підсистема організації реалізує такі функції:

формування і перебудова організаційних структур управління й організаційно-економічних зв’язків для реалізації пріоритетних напрямів управління інноваційним портфелем;
пошук джерел і механізмів ресурсного забезпечення для реалізації інноваційного проекту, а також формування оптимальної структури ресурсів;
формування і впровадження систем інжинірингу бізнес-процесів та забезпечення їх взаємодії з загальноекономічними стратегіями, принциповими програмами розвитку СУПІП підприємства тощо.

Останньою підсистемою, що необхідна для успішного функціонування усіх перелічених вище підсистем, є мотиваційна. Підсистема мотивації забезпечує належну вмотивованість виконання передбачених цілями діяльності підприємства стратегій і завдань, споживання, праці, корпоративного розвитку, застосування інноваційних технологій на виробництві тощо, на всіх рівнях взаємовідносин з макро- та мікросередовищем підприємства.

Підсистема мотивації має виконувати такий набір функцій:

мотивація підприємництва;
мотивація розвитку виробництва;
мотивація праці;
мотивація споживання нової продукції.

Запропонована нами система має базуватись на наступних принципах:

1. Принцип системності. СУПІП складається з окремих підсистем, між якими існує взаємозв’язок та взаємодія з ендогенними та екзогенними факторами. При цьому дані підсистеми впливають на формування загальноекономічної стратегії діяльності підприємства та можуть коригуватися відповідно до зміни зовнішніх умов.

2. Принцип наукової обґрунтованості. Даний принцип передбачає урахування при формуванні СУПІП наукових підходів, які сприяють підвищенню ефективності її діяльності.

3. Принцип порівнянності та альтернативності вибору управлінських рішень. Вибір правильних управлінських рішень здійснюється серед запропонованих альтернативних варіантів, які підлягають зіставленню відповідно до певних факторів (час, якість, рівень ризику та невизначеності, метод отримання інформації тощо).

4. Принцип орієнтації переважно на інноваційний шлях розвитку. Передбачає орієнтацію процесу управління бізнес-портфелем підприємства на безупинний пошук і використання нових способів і сфер реалізації інноваційного потенціалу як окремих бізнес-одиниць, так і всього портфелю замовлень в цілому в мінливих умовах зовнішнього середовища відповідно до обраної місії та стратегії економічного розвитку [102].

5. Принцип об'єктивності. Оцінка інноваційного проекту здійснюється на основі відповідної методики аналізу з врахуванням поточного стану функціонування підприємства та існуючої ринкової кон’юнктури.

6. Принцип обачності. При проведенні розрахунків доцільно враховувати фактор часу, брати до уваги чинники ризику та невизначеності, які впливають на результуючі показники оцінки ефективності інноваційного проекту.

7. Принцип правової регламентації управління. Відповідно до даного принципу здійснюється економіко-правове регулювання процесів управління інноваційним портфелем проектів підприємства [92].

8. Принцип зваженого ризику. Інноваційна діяльність за своєю природою є видом дуже ризиковим, оскільки часто неможливо передбачити як можливі варіанти розвитку подій, так і ймовірність їх виникнення (фактор невизначеності), отже існує загроза прийняття неадекватного рішення. При цьому виграш у разі успішного розвитку подій може компенсувати ризик. Тому з ряду можливих альтернативних варіантів підприємство має вибрати золоту середину, що дозволить контролювати ризики в розумних межах при одночасній максимізації економічного ефекту від інновації.

9. Принцип збереження і розвитку конкурентних переваг. Дії з розробки та впровадження інновацій на підприємстві мають бути спрямовані на досягнення конкурентних переваг, що забезпечить необхідні умови для виживання підприємства та створить базис для його подальшого успішного розвитку.

Розглянемо схему дії системи управління портфелем інноваційних проектів підприємства, яка представлена на рис. 2.3.

Інформаційна підсистема взаємодіє з мікро- та макросередовищем підприємства і поєднує в собі всі інформаційні потоки, які надходять до СУПІП. Далі отримана інформація поступає до функціональної підсистеми, яка фільтрує та порівнює її з цілями та загальноекономічними стратегіями фірми. На даній стадії здійснюється аналіз і оцінка пропонованого інноваційного проекту. За результатами цього попереднього аналізу формуються висновки про принципову доцільність чи недоцільність реалізації проекту.

Наступним кроком є оцінка можливості реалізації даного інноваційного проекту на підприємстві. Якщо така існує, то проект включається до портфелю. На етапі реалізації проекту здійснюються необхідні організаційні заходи за допомогою організаційної підсистеми та впровадження необхідних фінансово-економічних заходів, необхідних для реалізації проекту. У підсистемі організації будуються організаційні структури управління портфелем замовлень інноваційної продукції від інжинірингу до виробництва, фінансів та маркетингу.

Рис. 2.3. Схема дії СУПІП
Паралельно підсистема мотивації відповідає за організацію належного мотивування персоналу, що працює на підприємстві, застосування інноваційних підходів у виробництві, розвитку підприємницьких ініціатив в управлінні портфелем замовлень тощо.

Наступним етапом є перевірка та аналіз організаційних структур, контроль за отриманням перспективних цілей і завдань, оцінка фінансових результатів діяльності, а також при необхідності внесення певних коректив. Якщо на стадії контролю та оцінки результатів підсумки роботи не є задовільними, система повертає проект на стадію реалізації для корегування. При необхідності зміни можуть бути внесені як в самі загальноекономічні цілі підприємства, так і в підсистеми організації та мотивації, що однак потягне за собою доробку всієї системи управління портфелем замовлень від стадії інформаційного забезпечення до стадії контролінгу та перевірки кінцевого результату. На виході підприємство отримує готовий для впровадження в господарську діяльність інноваційний продукт.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зауважити, що СУПІП є складною та багаторівневою структурою, елементи якої взаємопов’язані та взаємозалежні. Успіх роботи системи управління портфелем інновацій підприємства залежить від результатів роботи кожної окремої підсистеми.

Отже, на наш погляд, застосування СУПІП дозволить побудувати принципово нову схему співпраці між окремими елементами системи управління та зробити управління портфелем інноваційних проектів більш ефективним, оперативним та логічним. Однак відкритими залишаються питання аналізу структури бізнес-портфелю, співпраці окремих елементів портфелю з зовнішнім середовищем, напрямків розвитку, доцільності застосування альтернативних стратегій розвитку та критеріїв визначення спрямованості цих стратегій тощо. Саме тому подальші дослідження мають бути спрямовані на розробку інструментів і систем діагностики ринкових можливостей підприємства, аналізу макро- і мікросередовища та створення конкретної методики оптимізації інноваційного портфелю підприємства.

1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 19

Схожі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ФОРМУВАННЯ БРЕНД-ОРІЄНТОВАНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЯМИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА	Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2012 Міністерство... Лекція З'ЄДНАННЯ ДЕТАЛЕЙ МАШИН. НАРІЗНІ З'ЄДНАННЯ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Дрогобицький державний педагогічний... ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ	МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я... ...
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка... ВСТУП	Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України Сумський державний... Запрошуємо Вас взяти участь у ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми та перспективи навчання дисциплін...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ... Тестові завдання склали кандидати історичних наук Михайлуца Микола Іванович – доцент, завідувач кафедри «Українознавство» Одеського...	КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТ Міністерство освіти і науки України Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації
1 Реалізм Міністерство освіти і науки України ДВНЗ Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет	МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО Підручник Міністерство освіти і науки України Маріупольський державний гуманітарний університет

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання