ЛЕКЦІЯ 1 ТЕМА


НазваЛЕКЦІЯ 1 ТЕМА
Сторінка6/20
Дата14.03.2013
Розмір3.15 Mb.
ТипЛекція
bibl.com.ua > Психологія > Лекція
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
ВІДМІНКИ.

Мовні надбання дітей стимулюють позитивні зрушення у їх психічному розвитку, позначаються на всіх психічних процесах (відчуттях, сприйманні, мисленні, пам'яті). На­прикінці раннього дитячого віку мовлення починає викону­вати у житті дитини не тільки комунікативну функцію, а й деякі інші — планування дій, інструктування самої себе. Воно виявляє себе і як засіб усвідомлення власних можли­востей, саморегуляції поведінки, певної її самостійності. Не­доліки в розвитку мовлення позначаються на подальшій по­ведінці дитини: формуються неповноцінні взаємини між нею та іншими дітьми, дорослими. Це призводить до пасивнос­ті, нерішучості, безініціативності, несамостійності дитини.

Важливу роль у розвитку дитини відіграють слова-оцінки дорослих. Пов'язані з відповідним виразом облич­чя, мімікою, жестами, ставленням до дитини чи ситуації, •Слова «добре», «погано», «гарно», «соромно», «можна», «не можна» стають сильними стимулами для вияву її емо­цій, підкріплення її дій. Можна помітити стійке ставлен­ня до певних осіб (симпатії, антипатії, страх).

З розвитком активності, самостійності дітей різноманіт­нішими стають їх стосунки з дорослими. Розвиваються вза­ємини й між самими дітьми, виникають спільні ігри. Спо­чатку в іграх дитя частіше займається чимось своїм, хоч і любить, щоб поряд були діти (так звані «ігри поряд»).

Наприкінці другого року життя виникає так звана «криза трьох років». Її сутність полягає у психологічно­му відокремленні дитячого «Я» від оточуючих дорослих, що супроводжується певними специфічними проявами — впертістю, негативізмом, норовистістю. Їх причини — не­вдоволеність взаєминами з дорослими, прагнення знайти власну позицію.

У період «кризи трьох років» у дітей виробляється пев­ний комплекс поведінки. Вони прагнуть самоствердитись, самостійно досягти позитивного результату в своїй діяль­ності. Самолюбство дитини проявляється в переживаннях гордощів за досягнення, позитивно оцінених батьками й ви­хователями («я вже великий», «слухняний», «самотужки одягаюсь» і т. ін.), постійних заявах і вимогах «Я сам!», бажанні бути схожим на дорослих, наслідувати їх. Негатив­не чи байдуже ставлення вихователя, батьків до результатів діяльності викликає у дитини образу, смуток. Загалом, цей період характеризується підвищеною вразливістю й чутли­вістю малюка до оцінювання його досягнень дорослими.

Отже, протягом перших трьох років життя дитини від­буваються якісні зміни, які забезпечують поступове пере­творення малюка з безпомічної істоти на активного діяча в найближчому суспільному середовищі.

Переддошкільний вік. Переддошкільний вік (від 3 до 5 років) має свої анатомо­фізіологічні особливості розвитку, особливості психіки і пі­знавальної діяльності, особистісного формування дитини.

Анатомо-фізіологічні особливості. Високий темп фізич­ного розвитку, що був характерним для перших двох років життя малюка, на третьому році дещо уповільнюється. У середньому за рік маса тіла збільшується на 2 кг, а зріст — на 7—8 см. Саме з цього віку починається помітне накопи­чення м'язової сили, збільшується витримка, зростає рух­ливість. Кісткова система зберігає ще в окремих місцях хрящову будову (кисті рук, гомілки, деякі частини хреб­та). Тому необхідно постійно стежити за поставою, поло­женням тіла дитини під час сидіння, сну тощо. Нервова система ще дуже вразлива і вимагає дбайливого ставлення до неї з боку дорослих.

Розвиток психіки і пізнавальної діяльності. У переддо-шкільному віці вдосконалюються сенсорні можливості ді­тей. Вони можуть добирати за зразком основні геометрич­ні фігури з різного матеріалу, предмети основних кольорів та називати ці кольори. Протягом перед дошкільного віку дитина навчається розрізняти всі спектральні кольори.

Інтенсивно розвивається зорова, тактильна і кінесте­тична чутливість, координуються дії рук та очей. Швид­ко розвивається фонематичний і музикальний слух, здат­ність розрізняти різні шуми, голоси людей, звуки й тони музики.

Має свої вікові особливості й пам'ять. Оскільки довільні процеси не досить розвинені, дитина ще не вміє цілеспрямо­вано запам'ятовувати, тому основним ще є мимовільне за­пам'ятовування та згадування. Переважає наочно-образна і рухова пам'ять. Діти цього віку можуть відтворити у серед­ньому не більше 4 предметів (їх відображень) з 10—15. Ця обмеженість виявляється і в запам'ятовуванні окремих слів у середньому не більше 2 слів з 10.

Як і молодші діти, дошкільники найлегше запам'ято­вують те, що справило на них сильне враження. «Пам'ять дитини — це її інтерес», — твердять психологи. Тому впро­довж усього дошкільного дитинства дуже важливо зроби­ти для дітей цікавим те, що вони повинні запам'ятати: слова, образи, предмети. Водночас вихователі, батьки по­винні подбати, щоб пам'ять дітей збагачувалась знання­ми, конче потрібними для їх подальшої діяльності.

Дітям властиве активне дійове мислення. Їм легше що-небудь зробити, аніж розповісти про зроблене, оскільки в них ще не розвинуте словесне мислення, вони не вміють уявно вирішувати завдання. Звідси розходження між тим, що дитина робить, і тим, як вона пояснює свої дії. Тому дітей слід спрямовувати на вирішення маленьких, але кон­кретних завдань: спочатку навчити їх розуміти питання, а потім — відповідати на нього, тобто мислити. Для роз­витку словесного мислення використовують дидактичні ігри, бесіди, інші мовні завдання. І чим старшою стає ди­тина, тим більше вона вдається до наочно-образного, а потім і логічного мислення.

Характерні особливості у цей період має увага: підви­щується стійкість мимовільної уваги, збільшується її об­сяг. Стійкість уваги — це проміжок часу, протягом якого дитина може зосереджуватися на певній діяльності. Як­що у трирічному віці вона триває у середньому 25—27 хв., то в переддошкільному — упродовж 50 хв. Діти можуть безперервно гратися. В інших видах діяльності дитина ще не здатна довго зосереджувати увагу.

Слово дорослого є засобом формування перших виявів довільної уваги. Процес її починається від мовних вказі­вок, котрі сигналізують, що можна робити, а що — ні, на що обов'язково слід звернути увагу. Правильне формулювання завдань, їх мотивація, вироблення певних умінь, необхідних для певної діяльності, розвивають увагу. Три" валість та обсяг уваги у різних дітей не однакові й зале­жать від способів роботи з ними, виховних прийомів.

Не досить стійкими у дітей є образи уяви, що виника­ють у процесі гри або інших видів діяльності, хоч вони бу­вають надзвичайно яскравими. Жвавість уяви дітей вияв­ляється в тому, як вони перевтілюються, про що свідчать їх переживання при сприйманні казок, малюнків, вистав. До­рослі повинні бути уважними до вибору книжок для читан­ня, розповідей дітям, обережними у розмовах у їх присут­ності. Не слід викликати у них почуття страху нагадуван­ням про можливі небезпеки — це породжує полохливість, острах самотності, темряви, незнайомих людей.

У переддошкільному віці досягає свого розвитку мов­лення дитини. У неї загострюється інтерес до мови оточу­ючих людей. Швидко поповнюється активний словник (1500—2000 слів). Значно змінюються пасивне й активне мовлення, яке на п'ятому році наближається до мовлення дошкільника. Відбувається подальше освоєння — грама­тичної будови мови. Діти вживають багатослівні складні речення. Мова стає основним засобом спілкування з дорос­лими і однолітками.

Формування особистості. Відбуваються значні зміни у спілкуванні дитини з дорослими та однолітками, ігровій ді­яльності. Висока чутливість до емоційного спілкування збе­рігається, але здебільшого під час спільних предметних чи ігрових дій з дорослими. Дітям уже не достатньо однієї доб­розичливої уваги — їм потрібно, щоб дорослі брали участь в їхніх діях. У практичній взаємодії діти, наслідуючи дорос­лих, засвоюють предметні дії, досягаючи завдяки цьому пев­ного рівня розвитку навичок предметної діяльності.

Саме на цьому етапі в основному формується потреба дитини у спілкуванні з однолітками. Якщо раніше однолі­ток сприймався як об'єкт навколишньої дійсності, то те­пер дитина ставиться до нього як до рівного собі суб'єкта.

Ігрова діяльність різноманітніша й змістовніша. Зміст сюжетної рольової гри розкривається завдяки виконанню дитиною взятої на себе ролі й дотриманню правил гри. Роль набуває організуючого значення, а дії стають уза­гальненими. Крім того, діти вже не просто відтворюють окремі дії, а об'єднують і підпорядковують їх. Виникає колективна гра.

Великого значення набувають творчі ігри, де діти бе­руть на себе певні ролі і підпорядковують їм свої вчинки.

У цих іграх виявляється інтерес до світу дорослих, які для них є взірцем поведінки. Спільні ігри дітей почина-і ють переважати над індивідуальними та іграми поруч, про­те достатньої узгодженості між учасниками ще немає і тривалість гри невелика. У процесі ігрової діяльності від­бувається й особистісний розвиток переддошкільника.

Характерною особливістю дітей цього віку є значне емоційне збудження, нестриманість і недостатня стійкість емоцій, які швидко виникають і швидко минають, зміню­ються на протилежні. Потрібен особливий такт, який не допускав би грубого втручання в діяльність дитини, бо це може викликати сильні афективні реакції. Чим менша дитина, тим більше слід уникати впливу на неї сильних подразників. Водночас потрібно поступово виховувати і гальмівні процеси, які складають основу уміння стриму­вати себе, свої почуття.

Основні життєві потреби дитини цього віку — любов, доброта, увага дорослих, ігри та спілкування з однолітка­ми, яскраві переживання. Але необхідно пам'ятати, що нервова система дитини настільки не сформована, що на­віть маленький колектив є для неї сильним подразником і дуже втомлює.

Попри зростаючу самостійність дітей, роль дорослих в їхньому житті ще дуже велика. Основні потреби у спілку­ванні з дорослими починають переходити із практичної сфери (спільного виконання дій) у пізнавальну: дорослі стають джерелом різноманітних знань про навколишнє середовище. Діти виявляють підвищену чутливість до то­ну розмови, настрою співбесідника, ставлення до себе ото­чуючих. Вони також дуже чутливі до емоційного стану ровесників, легко переймаються їхніми почуттями. У цьо­му віці дуже важливо приділяти увагу вихованню гуман­них почуттів та уявлень про доброту, чуйність, взаємодо­помогу, дружелюбність.

Дошкільний вік. Дошкільний вік (від п'яти до шести—семи років) — останній віковий період дошкільного дитинства.

Анатомо-фізіологічні особливості. На п'ятому році ха­рактерний для переддошкільників швидкий ріст організ­му дещо уповільнюється і знову прискорюється напри­кінці* дошкільного дитинства. Середнє щорічне збільшен­ня зросту дошкільника становить близько 6 см, дівчатка

дещо випереджають хлопчиків. Щорічно вага дитини збіль­шується на 1,5—2 кг, змінюються пропорції тіла, видов­жується тулуб і особливо ноги.

Для кісткової системи дитячого організму характерне недостатнє окостеніння, хрящова будова її окремих ла­нок, значна гнучкість та еластичність хребта. Працездат­ність м'язів дошкільника значно нижча, а стомлюються вони швидше, ніж у школяра. Загальний розвиток опор­но-рухового апарату виявляється у підвищенні координа­ції, вправності й точності рухів.

Удосконалюється діяльність серцево-судинної системи. Збільшуються розміри серця (до п'яти років у 4 рази по­рівняно з новонародженою дитиною). Змінюється ритм йо­го роботи (у новонародженої дитини — 120—140 ударів на хвилину, у старшого дошкільника — 70—100). За над­мірних фізичних навантажень ритм серцевих скорочень легко порушується, виникає втома серцевого м'яза.

Завдяки загальному фізичному розвитку дошкільни­ків удосконалюється структура і функції мозку, відбува­ються прогресивні зміни вищої нервової діяльності, для якої характерною стає особлива жвавість орієнтуваль­них реакцій. Розвивається умовне гальмування, посилю­ється регулятивний вплив кори великих півкуль голов­ного мозку на функціонування підкірки, що зумовлює фізіологічну основу цілеспрямованості й організованості поведінки.

Розвиток психіки і пізнавальної діяльності. Функціо­нальні зміни в роботі центральної нервової системи ди­тини пов'язані з морфологічними змінами в будові го­ловного мозку, збільшенням його ваги, яка наприкінці шостого року досягає 1350 г (90 % маси мозку дорослої людини), розвиваються його функції. Ускладнюється структура аналітико-синтетичної діяльності, розширю­ється сфера впливу словесних подразників, сигналів на розвиток діяльності дитини, що є передумовою психіч­ного розвитку дитини.

Відбувається помітне підвищення чутливості аналіза­торів, їх здатності диференціювати оптичні, акустичні та інші властивості предметів і явищ, продовжує розвивати­ся кольоровідчування, розрізнення світлових відтінків. Мовний слух дитини розвивається швидше, ніж звукови-сотний, який є основою музикальних здібностей.

Прискорено розвиваються кінестетичні відчуття завдя­ки рухливим іграм, ритмічним і фізкультурним вправам, малюванню, ліпленню, ручній праці. Розвиток їх виявля­ється у збільшенні точності й вправності рухів, швидкос­ті вироблення рухових навичок.

Сприймання дошкільників розвивається в різних ви­дах діяльності (ігрової, практичної). Поступово воно вио­кремлюється у відносно самостійні дії, спрямовані на пі­знання предметів навколишнього світу, на виконання пер­ших перцептивних (чуттєвих) завдань. Дитина вдається до спеціальних прийомів детального обстеження предме­та, сприймання її стає активнішим, цілеспрямованішим, збільшується тривалість розглядання об'єктів.

Дитина вчиться керувати своїм зором, рукою. Біль­шого значення набувають мисленнєві процеси: упізнаючи предмети, дитина порівнює їх, використовуючи свої знан­ня, хоч при цьому нерідко ще не вміє відділити те, що бачить, від того, що знає про предмет. . . ,

Інтенсивно розвивається просторова орієнтація до­шкільників та орієнтування в часі.

Пам'ять їх розвивається в осмисленій діяльності, в якій розуміння є основою як мимовільного, так і довільного запам'ятовування. У процесі спілкування з дорослими у дітей все частіше виникає потреба запам'ятати і пригада­ти, від цього значною мірою залежить результативність їх діяльності. Тому саме в цьому віці починається форму­вання власне мнемічних (мнемоніка — мистецтво запа­м'ятовування) дій, які мають свої специфічні цілі та спо­соби їх досягнення.

Розширення зв'язків дошкільника з середовищем, ви­никнення нових їх видів і форм закономірно виявляється в розвитку його уяви. Збагачується репродуктивна уява, здійснюється процес формування довільності уяви. У цьо­му віці відбувається цілеспрямоване створення образів. Розвивається наочно-дійове мислення, виникають нові його форми. Мислення стає образно-мовним, набуває певної са­мостійності: поступово відділяється від практичних дій, стає розумовою дією, спрямованою на вирішення пізна­вального мислительного завдання. Тому мовлення набу­ває все більшого значення в його функціонуванні. За до­помогою мовлення діти починають мисленно оперувати об'єктами, зіставляти їх, розкривати їх властивості й від­ношення, виражати цей процес і його результати в суджен­нях, міркуваннях.

Розвиток мислення у дітей дошкільного віку пов'яза­ний із позитивними зрушеннями в їх мовленні. Швидко збагачується словник дошкільняти. Спостерігаються значні індивідуальні відмінності в збагаченні словника, зумовлені середовищем, в якому росте дитина, різноманітністю її мовних контактів з дорослими.

У дошкільників виникає внутрішнє мовлення, що стає засобом формування й функціонування внутрішніх розу­мових дій. Поява внутрішнього мовлення є ознакою роз­витку словесно-логічного мислення. Розвивається чуття мови, яке допомагає успішніше користуватися мовою, ви­правляти помилки свого мовлення і помічати такі помил­ки в інших.

У цей період активно починає формуватись довільна ува­га. Діти вже можуть виділяти об'єкти, які потрібні в їхній діяльності, і спеціально зосереджуватися на них. Значно зро­стає стійкість, збільшується обсяг мимовільної та довільної уваги. Але підвищена збуджуваність, невисока працездат­ність при кисневому голоді різко знижують увагу. Можли­вість довільної уваги в цьому віці ще надто обмежена, тому необхідно цілеспрямовано працювати над її розвитком.

Дошкільне дитинство здавна називають віком гри. Вва­жаючи гру основною діяльністю дошкільника, психологи виходять з визнання соціальної обумовленості її розвит­ку. Гра — особлива форма життя дитини в суспільстві, причому дуже важлива для неї. Вона є діяльністю, в якій діти виконують ролі дорослих, відтворюючи в ігрових умо­вах їх життя, працю та взаємини між ними.

Якщо в ранньому дитинстві основним моментом гри є оволодіння предметами і способами дій з ними, то у грі дошкільника головним стає людина, її дії та взаємини з іншими людьми. Гра набуває рольової форми, дитина вчить­ся гратися. Головне при цьому дотримання правил, обу­мовлених роллю і сюжетом гри, яка стає спільною, справді колективною. У колективній грі між учасниками виника­ють реальні стосунки. Дитині не байдуже, з ким гратися. Вона обирає партнера. Коли до гри залучається особисте ставлення, вибір, симпатії, це створює сприятливий ґрунт для підвищення її виховної ролі в житті дитини.

Окрему групу становлять дидактична гра, гра-драмати­зація, гра-фантазування. Вони не мають властивої дошкіль­ній грі мотивації: у них головне результат, а не процес. Дидактична гра — кілька підготовчих операцій до вико­нання ігрового завдання. Гра-драматизація відтворює дію, типову для персонажа. У ній важливий не тільки процес зображення, а й якість відтворення. Гра-фантазування — особливий вияв вигадки, де немає дії, правил, завдання. Усі ігри можна вважати перехідними формами до неігро-вої, продуктивної діяльності, а також до ігор школярів.

Особистісний розвиток
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Схожі:

ЛЕКЦІЯ 2 17 ЛЕКЦІЯ 31 ТЕМА 4 ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ 49
Вивчення дисципліни передбачає наявність знань з наступних дисциплін: «Теорія ймовірностей та математична статистика», «Теорія статистики»,...
Лекція 7 8
Лекція 7 Українська революція і пошук її зовнішньополітичних орієнтацій. Початки дипломатичної діяльності УНР. (4 год.)
ЛЕКЦІЯ 3
Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)»
Лекція Робота з фінансовими функціями. Створення, редагування і форматування графіків і діаграм (2 год.)
Лекція Державна мова мова професійного спілкування
Евфемізм і перифраз у професійному спілкуванні Лекція Риторика і мистецтво презентації
Лекція №1
Лекція № Поняття культури. Античність – джерело європейської культури (2 год.)
Лекція Тема Торговельно-технологічні процеси у магазинах
Схеми технологічного процесу в магазині, їх переваги та перспективи застосування
ЛЕКЦІЯ Тема №3
Стилістика мовлення є продуктами історичного розвитку національної мови і змінюється відповідно до поступу суспільства
Лекція №10 Тема: Предмет і завдання курсу. Історіографія менеджменту
Поняття „управління” і „менеджмент” в фізичному вихованні і спорті: спільне та особливе
Лекція Тема : Сучасні технології харчування
Матеріально – технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН: мультимедійна дошка, слайди, презентації
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка