ЛЕКЦІЯ 1 ТЕМА


НазваЛЕКЦІЯ 1 ТЕМА
Сторінка4/20
Дата14.03.2013
Розмір3.15 Mb.
ТипЛекція
bibl.com.ua > Психологія > Лекція
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

3. Взаємозв'язок зовнішніх і внутрішніх умов розвитку.


Процес становлення особистості як «саморуху» визна­чається єдністю його зовнішніх і внутрішніх умов.

Зовнішні умови — умови природного й суспільного середовища, необхідні для існування індивіда, його жит­

тєдіяльності, навчання, освіти і праці, реалізації можли­востей розвитку. Діють через внутрішні умови (природні нахили, сукупність почуттів, переживань), які існують у самому індивіді. Від природи індивіда, його потреб, ін­ших суб'єктивних умов залежить, що саме із зовнішнього середовища є для нього значущим, впливає на нього і стає фактором його активності.

Зовнішні і внутрішні умови розвитку за своєю суттю протилежні, водночас вони не тільки взаємопов'зані, а й переходять одні в одних. Зовнішнє, об'єктивне, засвою­ючись індивідом, стає внутрішнім, суб'єктивним його над­банням, що визначає нові його ставлення до оточуючого світу. Відбувається інтеріоризація дій (практичних, розу­мових, мовних), формується здатність оперувати об'єкта­ми в образах, думках, перетворювати їх мислено, виявля­ти ці процеси назовні (екстеріоризувати їх). Зовнішнє стає при цьому внутрішнім, зазнаючи змін і перетворень.

Інтеріоризація — процес перетворення зовнішніх, реальних дій з предметами у внутрішні, ідеальні.

Екстеріоризація — процес переходу від внутрішньої, психічної ді­яльності до зовнішньої, предметної.

Співвідношення між зовнішнім і внутрішнім змінюєть­ся в процесі розвитку людини, набуваючи на різних етапах відповідних їм особливостей. Внутрішні умови збагачують­ся через діяльність, уможливлюють нове ставлення до ото­чуючого (те, що залишало байдужим, набуває значущості).

Внутрішні суперечності як рушійні сили розвитку

Взаємозв'язок зовнішнього і внутрішнього наявний у всіх формах розвитку людини.

У фізичному розвитку він виявляється у процесах аси­міляції (лат. assimilatio — уподібнення) та дисиміляції (лат. dissimilatio — несхожий), збудження і гальмування, в по­рушенні й відновленні рівноваги між організмом і середо­вищем. Стан рівноваги людини є тимчасовим, процес її урівноважування постійний. Внутрішні суперечності, що виникають в житті людини, спонукають її до активності, спрямованої на їх подолання. Одні суперечності долають­ся, натомість виникають нові, що спонукають до нових дій, і, зрештою, до вдосконалення діяльності. Людина розвива­ється як система, яка сама себе вдосконалює.

Сукупність різноманітних суперечностей класифікують на такі категорії:

1. Суперечності між новими потребами, прагненнями особистості й досягнутим нею рівнем оволодіння засоба­ми, необхідними для їх задоволення. Передбачають випе­реджаючий розвиток мотиваційних аспектів над опера­ційними і змістовими. Наприклад, дітям-дошкільнятам властиве розходження між прагненням активно діяти у суспільному житті (працювати, як дорослі, керувати ма­шинами тощо) і дійсним розвитком їх фізичних і психіч­них можливостей. Усувають таке розходження з допомо­гою сюжетної гри, де діти ніби залучаються до життя до­рослих, засвоюють їх досвід, завдяки чому розвивається і сама ігрова діяльність.

2. Суперечності між новими пізнавальними цілями, завданнями та наявними способами дій, між новими си­туаціями і попереднім досвідом учнів, між усталеними узагальненнями і новими фактами. Такі розходження ви­никають систематично, спонукаючи учнів до їх усвідом­лення, активної діяльності, спрямованої на їх усунення шляхом вироблення нових способів дій, узагальнення при­йомів розумової діяльності, у Якій поєднуються пізнання і праця, проектується і виготовляється майбутній продукт.

3. Суперечності між досягнутим рівнем розвитку ін­дивіда та способом його життя, місцем, яке він посідає у системі суспільних відносин. Вони стимулюють прагнен­ня розшиїуїти свої взаємини з навколишнім суспільним середовищем, брати участь у нових видах суспільної та особистісно значущої діяльності. Реалізація їх дає нові стимули до подальшого розвитку.

4. Суперечності між очікуваним, бажаним, майбут­нім і наявним, між тим, чого прагне особистість і чим вона володіє. Ці суперечності спонукають до дій, завдяки яким відбувається наближення реального до бажаного.

5. Суперечності між свідомими і несвідомими тенден­ціями у поведінці та діяльності індивіда. Несвідомі тен­денції часто є результатом попередньої свідомої діяльнос­ті людини, її установок. Переносячись на інші за змістом види діяльності, несвідомі тенденції можуть гальмувати її, викликати суперечності, які треба переборювати. На­слідком цього є розвиток адекватних взаємозв'язків між свідомим і несвідомим.

Розвиток особистості виявляється і в становленні окре­мих аспектів її психічного життя (мисленні, потребах, мо­тивах, емоціях, довільній регуляції поведінки).

У процесі розвитку особистості відбувається перехід від безпосереднього перцептивного (пов'язаного зі сприй­няттям) до опосередкованого мисленнєвого пізнання об'єк­тивної дійсності, від нижчих до вищих ступенів розвитку мислення, від аналітичного виокремлення різних ознак об'єктів до синтетичного їх відображення. Поява все но­вих результатів аналізу, можливості якого безмежні, всту­пає в суперечність із можливостями мозку утримати ін­формацію про них. Усувають таку суперечність вироблен­ням різних способів синтезування ознак, об'єднання їх у групи, що позначаються словами, поняттями.

Внутрішні суперечності виникають за появи нових потреб та інших мотивів діяльності особистості. Це не обходиться без боротьби старого і нового, вироблення здатності підпорядковувати ближчі, безпосередні моти­ви більш віддаленим, опосередкованим. Так, дошкільня­там доводиться віддавати перевагу мотивам суспільного порядку (усвідомлення необхідності зробити корисне для мами) перед безпосередніми мотивами (прагнення погу­ляти з друзями). Усі морально-психологічні якості дити­ни формуються у боротьбі нового із старим, вищого, складнішого, досконалішого, з нижчим, простішим, менш досконалим.

Розвиток емоцій теж характеризується певними супе­речностями. Вони пов'язані з полярністю, двоїстістю біль­шості емоцій (задоволення — незадоволення, радість — сум тощо). Єдність і боротьба протилежних емоцій є ви­значальними для розвитку емоційної сфери, переходу від ситуативних емоційних станів до стійких почуттів, влас­тивих особистості. Стійкі почуття формуються через усві­домлення, перетворення та подолання протилежних пере­живань (наприклад, почуття сміливості формується через усвідомлення і переборення страху).

Суперечності притаманні й розвитку довільної регу­ляції поведінки та діяльності особистості, формуванню її самостійності, волі. Вже малятам властиве прагнення до самостійності, яке набуває форми заперечення вимог дорослих, протидії їм, що супроводжується, наприклад, у трирічних дітей, впертістю, неслухняністю, негативіз­мом. У підлітків це проявляється у протестах проти над­мірної регламентації батьками їхньої поведінки; при цьо­му прагнення до самостійності випереджає розвиток само­контролю, саморегуляції власної поведінки та діяльності, Що теж породжує певні суперечності. Внаслідок пра­вильного виховного коригування переборення цієї суперечності сприяє розвитку самостійності, свободи волі, яка полягає в усвідомленні об'єктивної необхідності, здат­ності підпорядковувати їй свої дії, переборювати внут­рішні перешкоди.

Внутрішні суперечності на кожному етапі розвитку осо­бистості набувають нового змісту, форм вияву і способів подолання. Вони можуть не усвідомлюватися на початко­вих етапах розвитку особистості, але надалі стають об'єк­том самосвідомості, переживаються нею як невдоволення собою, активне прагнення до самовдосконалення. У про­цесі виховання і навчання перед дитиною постають нові вимоги й завдання, що сприяє виникненню та переборен­ню внутрішніх суперечностей, які забезпечують розвиток її особистості. Вихователі, вчителі, шкільні психологи, батьки мають розуміти діалектичний характер розвитку особистості, допомагати дитині усвідомлювати суперечнос­ті, знаходити ефективні способи їх подолання, тобто за­безпечувати умови для здійснення її «саморуху» особис­тості у процесі становлення.

5. Виховання, навчання і розвиток особистості.

Виховання і навчання цілеспрямовано впливають на розвиток особистості (на відміну від стихійного впливу середовища), вони постають як свідома, підпорядкована певній меті діяльність, результати якої мають передбачу­ваний характер. Виховання й навчання сприяють:

1. Розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних здібностей, набуттю нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини. Не змінюючи ус­падкованих фізичних і психічних особливостей, вони спри­яють їх загартуванню, зміцненню гальмівних процесів, зміцненню й динамізації нервових процесів, внесенню пев­них коректив у процес формування особистості.

2. Розвитку умінь переборення внутрішніх супереч­ностей відповідно до особливостей суспільного розвитку. Це відбувається у процесі постановки нових цілей, завдань і вимог перед вихованцями, спонукаючи їх до пошуку спо­собів подолання труднощів. Пасування перед суперечнос­тями, ухилення від необхідності переборювати їх, спри­чиняють затримки психічного розвитку, які нерідко на­бувають кризового характеру. Найчастіше виникають вони там, де дорослі не помічають нових потреб, інтересів, фак­тів, тенденцій у житті дитини, її невдоволення умовами, способом життя, який вона переросла, що затримує її гармонійне існування і розвиток, внаслідок чого и вини­кають кризи (прояви негативізму, протидії вимогам до­рослих, конфлікти).

3. Психічному розвитку людини. До цього процесу належать осмислення, систематизація, узагальнення інформа­ції, засвоюваної під час різних видів діяльності. Такий роз­виток постає як цілісні якісні зміни особистості, внаслідок яких людина виробляє і виявляє в собі здатність засвоювати складнішу інформацію, виконувати складніші завдання і реалізовувати нові вміння, самостійно здобувати знання.

4. Інтелектуальному, творчому розвитку особистос­ті. Мисленнєві здібності розвиваються там, де вчи­тель правильно організовує навчальну діяльність, вико­ристовуючи у процесі навчання проблемні ситуації, сприяючи самостійному вирішенню творчих завдань. Російський психолог Лев Виготський (1896-1934), стверджуючи, що навчання є основним фактором розвитку особистості, за­пропонував поняття - «зона найближчого розвитку», в якому відображено внутрішній навчанням та психічним розвитком індивіда. Його сутність полягає у то­му, що на кожному етапі свого розвитку дитина може вирішувати певне коло проблем лише під керівництвом w-рослих або разом з підготовленішими дітьми. Потім такі дії вона виконуватиме самостійно, але здатність до цього виникає внаслідок спільних навчання, зміст, форми і методи.

5. Розвитку здатності до спілкування з оточуючими,завдяки чому дитина вчиться, набуває навиків розуміння інших людей, а завдяки цьому . У спілкуванні як фор­мі взаємодії вона засвоює різні рольової поведінки, визначає своє місце в колективі. Успішність виховання і навчання залежить від виконуваних дитиною колективних завдань та ставлення до них, внутрішньої позиції, праг­нень та устремлінь. Дитина по-різному переживає успіхи и невдачі у діяльності та поведінні. внаслідок чого у неї мо­жуть виникати позитивні й негативні переживання, поси­люватися чи послаблюватися зацікавленість певними ви­дами діяльності. Переживання, почуття дитини опосеред­ковують вплив оточення на її поведінку та діяльність, моральний досвід. Позитивна мотивація поведінки і діяль­ності зумовлює закріплення засвоюваних норм сприяє їх перетворенню на внутрішні. Завдяки їй формується важлива підструктура особистості - спрямованість — система стійких життєвих потреб, мотивів, інте­ресів, прагнень, стимулюючих переживань. Формування спрямованості є обов'язковою умовою моральної поведін­ки, яка регулюється узагальненими і стійкими моральни­ми рисами характеру людини, що розвиваються в процесі виховання і навчання;

6. Розвитку потреб людини. Виховання і навчання по­кликані розвивати вищі людські потреби (у духовному спілкуванні,співпраці з іншими людьми, у моральній по­ведінці, знаннях, творчості тощо). Розвиток їх і пов'яза­них з ними почуттів сприяє формуванню світогляду, рис характеру моральної людини, здатності до саморегуляції поведінки і діяльності. Тільки впливи, які виражають по­требу дитини, спираються на її активність, є цінними у вихованні й забезпечують її розвиток.

7. Розвитку особистості, яка постійно вдосконалю­ється, будучи не лише об'єктом, а й суб'єктом виховного процесу. Під впливом виховання й навчання формуються свідомість і самосвідомість, власне «Я», що опосередко­вує усі виховні впливи; активізується самопізнання, ви­роблення якостей, що відповідають ідеалам, життєвій ме­ті. Індивід починає працювати над собою, вдосконалюва­ти себе завдяки власній діяльності, формуючи характер і волю, інші позитивні якості. Змінюючи себе, особистість змінює умови й обставини свого життя і розвитку.

Педагоги та батьки мають керувати розвитком юної осо­бистості. Цього можна досягти через організацію різнома­нітних взаємовідносин дітей з навколишнім середовищем та систематичне, послідовне підвищення вимог до них.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Схожі:

ЛЕКЦІЯ 2 17 ЛЕКЦІЯ 31 ТЕМА 4 ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ 49
Вивчення дисципліни передбачає наявність знань з наступних дисциплін: «Теорія ймовірностей та математична статистика», «Теорія статистики»,...
Лекція 7 8
Лекція 7 Українська революція і пошук її зовнішньополітичних орієнтацій. Початки дипломатичної діяльності УНР. (4 год.)
ЛЕКЦІЯ 3
Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)»
Лекція Робота з фінансовими функціями. Створення, редагування і форматування графіків і діаграм (2 год.)
Лекція Державна мова мова професійного спілкування
Евфемізм і перифраз у професійному спілкуванні Лекція Риторика і мистецтво презентації
Лекція №1
Лекція № Поняття культури. Античність – джерело європейської культури (2 год.)
Лекція Тема Торговельно-технологічні процеси у магазинах
Схеми технологічного процесу в магазині, їх переваги та перспективи застосування
ЛЕКЦІЯ Тема №3
Стилістика мовлення є продуктами історичного розвитку національної мови і змінюється відповідно до поступу суспільства
Лекція №10 Тема: Предмет і завдання курсу. Історіографія менеджменту
Поняття „управління” і „менеджмент” в фізичному вихованні і спорті: спільне та особливе
Лекція Тема : Сучасні технології харчування
Матеріально – технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН: мультимедійна дошка, слайди, презентації
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка