ЛЕКЦІЯ 1 ТЕМА


НазваЛЕКЦІЯ 1 ТЕМА
Сторінка7/20
Дата14.03.2013
Розмір3.15 Mb.
ТипЛекція
bibl.com.ua > Психологія > Лекція
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   20
. У зв'язку із задоволенням зрос­таючої потреби дитини в товаристві ровесників розвива­ються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання тощо). Діти вибірково ставляться до об'єктів прихильнос­ті, а приязнь чи неприязнь до когось втрачає ситуатив-ність і стає постійним почуттям. Фактором розвитку по­чуттів є оволодіння формами експресії: виразу почуттів за допомогою слів, інтонації, міміки. У процесі спілку­вання в дітей формуються моральні почуття. Важливе зна­чення у їх становленні мають оцінні відношення. Пере­живання гордощів виникають внаслідок схвалення дорос­лими актів поведінки. Урізноманітнюються вияви почуття власної гідності. У дошкільному віці стає важливим не/ просто вміння, а його якісний вияв, наприклад швидко/і вправно одягатися, стрибати високо, далеко. З усвідом­ленням цінностей діти пишаються трудовими успіхами, професійною майстерністю батьків.

Розвиток почуття сорому, ніяковості пов'язаний із зро­станням їх морального досвіду й самосвідомості. У малю­ка осуд вчинку викликає страх перед покаранням, збен­теження і незадоволення собою. У дошкільному віці осуд стає внутрішнім, вчинене неподобство супроводжується зніяковінням, навіть уявлення про негідний вчинок ви­кликає почуття сорому. Деякі діти ніяковіють через не­впевненість, занижену самооцінку, надмірну чутливість до критичних зауважень. У них соромливість може стати рисою характеру.

Важливими для формування моральних почуттів ді­тей є уявлення про позитивні зразки поведінки. Наяв­ність їх дозволяє дитині передбачати емоційні наслідки вчинку, переживати задоволення від схвалення своєї по­ведінки або невдоволення від негативного її оцінювання. Таке передбачення є вирішальним у формуванні мораль­ної поведінки. Почуття самолюбства, гордощів, власної гідності, сорому стають мотиваційними компонентами мо­ральних якостей особистості.

Воля дитини розвивається як здатність досягати ме­ти, переборювати зовнішні та внутрішні перешкоди, сві­домо регулювати свою поведінку. Мета, яку ставлять пе­ред собою діти, ще не стійка, а задуми — плинні. Різні зовнішні фактори відволікають дітей, стають на заваді в досягненні мети.

Дошкільний вік — період засвоєння прикладу дорос­лих (норм, правил поведінки), формування механізмів осо-бистісної поведінки, підкорення свого ставлення до речей та людей ідеальним зразкам, засвоєним від дорослих. За­знає змін спілкування дошкільників з дорослими. Воно на­буває нових форм: від зовнішнього контакту дитина пере­ходить до свідомого й добровільного підкорення доросло­му. Крім практичного спілкування з дорослими, виникає інтелектуальне співробітництво, що знаходить свій вияв у дитячих запитаннях. Прагнення до активного спілкування з дорослими виявляється у намаганні прилучити їх до влас­них переживань, почути думку про свої дії або обговорити чиїсь вчинки. Отже, комунікативна діяльність розгорта­ється на основі пізнавальних та особистісних мотивів і міс­тить елемент ініціативи та самостійності.

Обмеження самостійності, ініціативи породжує вияви впертості, негативізму, вередливості, егоїзму, самолюбства, опір вимогам дорослих навіть тоді, коли ці вимоги не су­перечать бажанням і намірам самої дитини. Для дитини опір — вияв власної активності. Він виявляється у різних формах негативізму — нерозумному, безпідставному, де­монстративному запереченні вимог дорослих, відмові їх виконувати. Це трапляється при гальмуванні дитячої ак­тивності й ініціативи, запровадженні системи заборон або необмеженої свободи, яка породжує свавілля й розбеще­ність. Дорослі, які розумно організовують своє спілкуван­ня з дитиною, стають об'єктом свідомого наслідування, здобувають авторитет.

У дошкільників розвивається й потреба у спілкуванні з ровесниками. Вони входять у товариство ровесників, вчать­ся зважати на пропозиції товаришів, поступатися своїми ба­жаннями, допомагати один одному, уболівати за загальні інтереси, відповідати за спільну справу. Це — ознаки ста­новлення дитячого колективу. У дошкільників лідерами ста­ють діти, здатні верховодити в іграх, інших справах. Попу­лярність їх спочатку визначається не тільки справжніми до­стоїнствами чи внутрішніми перевагами, а й зовнішніми особливостями — привабливий вигляд, охайність тощо. По­ступово набувають значення інші якості: уміння працюва­ти, організовувати гру, кмітливість, спритність, доброта.

Самооцінка дітьми вчинків, умінь формується на ос­нові оцінних суджень дорослих.

Самооцінка — судження людини про наявність у неї якостей, харак­терних для певного еталону, зразка.

Вона постає як вияв самооцінного ставлення до себе лю­дини, як результат аналізу, порівняння, синтезу. Будучи основним структурним елементом самосвідомості особистос­ті, особливу роль відіграє у саморегулюванні поведінки та діяльності. Суттєвою якісною характеристикою самооцінки є ступінь самокритичності. У цьому процесі діти спершу засвоюють і послуговуються оцінною думкою дорослого, по­тім вона стає власним переконанням. З віком об'єктивність самооцінок зростає. Вони схильні до самоствердження пе­ред дорослими, товаришами, а також перед самими собою, що є серйозною проблемою для батьків і вихователів.

Готовність до навчання. Період дошкільного дитинства/ завершується формуванням у дітей психологічної готовності до навчання в школі. Основними її компонентами є моти­ваційна, розумова та емоційно-вольова готовність.

Мотиваційна готовність починається з позитивного став­лення до школи, бажання вчитися, прагнення здобувати знан­ня. Вона основана на пізнавальній спрямованості дошкільни­ка, допитливості, набираючи форм пізнавальної активності, перших пізнавальних інтересів. Пізнавальна спрямованість виявляється у здатності відділяти відоме від невідомого, пе­реживати почуття задоволення від здобутих знань, радощів і захоплення від виконання інтелектуальних завдань.

Розумова готовність дітей до школи не зводиться тіль­ки до набуття певної суми знань про навколишнє середови­ще, а передбачає і мислительні дії та операції. Тому вона передбачає уміння розв'язувати прості задачі, робити зву­ковий аналіз слова або зв'язно розповідати про зображен­ня на картинці, оволодіння у певних межах операцією аналі­зу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації, гру­пування тощо.

Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. Саме певним рівнем вольового роз­витку школяра обумовлюється його здатність зосереджу­ватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати ува­гу на уроці, запам'ятовувати і відтворювати матеріал. Фор­муванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх обов'язків сприя­ють розвинуті в період дошкільного дитинства мотиви обо­в'язковості виконання правил поведінки та вимог дорос­лих. Якщо ж дитина звикла керуватися тільки власними бажаннями, а мотиви на зразок: «треба», «не можна» їй незрозумілі, то такій дитині важко призвичаїтися до Шкільних вимог і дотримуватися правил для учнів.

Емоційна готовність виявляється у задоволенні, ра­дості, довірі, з якими дитина йде до школи. Ці пережи­вання роблять її відкритою для контактів з учителем і

новими товаришами, підтримують впевненість у собі, пра­гнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим мо­ментом емоційної готовності є переживання, пов'язані із самою навчальною діяльністю, її процесом і першими ре­зультатами, вболівання за успішне виконання завдань.

Молодший шкільний вік.Період життя дітей від 6—7 до 11 років називають мо­лодшим шкільним віком. При визначенні його меж врахо­вують особливості психічного і фізичного розвитку дітей, перехід їх до навчальної діяльності, яка стає основною.

Анатомо-фізіологічні особливості. Фізично дитина у цьому віці розвивається досить рівномірно. Збільшується зріст та вага тіла, підвищується імунітет, швидко розви­ваються м'язи серця. Артерії у школяра дещо ширші, ніж у дорослої людини, і саме цим пояснюються особливості артеріального тиску. Частота серцевих скорочень стійкі­ша, але під впливом різних рухів, позитивних і негатив­них емоцій вона швидко змінюється.

Кістково-сполучний апарат молодших школярів досить гнучкий, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тка­нини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому ви­кривленню хребта, вдавлюванню грудей, сутулуватості.

Розвиток м'язової системи сприяє збільшенню фізичної сили дітей. Але малі м'язи кисті рук розвиваються повіль­ніше. Першокласникам важко писати в межах рядка, коор­динувати рухи руки, не робити зайвих рухів, які спричиня­ють швидку втому. Тому слід проводити фізхвилинки, які знімають напруження малих м'язів пальців і кистей рук.

Діти цього віку дихають частіше, ніж дорослі. Для підтримання їхньої працездатності особливо важливо, щоб у класі та вдома було чисте повітря.

У дітей добре розвинені всі органи чуття, але деякі з них мають свої особливості. Так, очі, завдяки еластичнос­ті кришталика, можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання і письма. Якщо не вра­ховувати цієї особливості органів зору молодших школя­рів і не виправляти їх пози під час уроків, то це може призвести до підвищення очного тиску, нечіткості зобра­жень на сітківці й до короткозорості.

Вага мозку молодшого школяра наближається до ваги мозку дорослої людини. Особливо збільшуються лобні долі, пов'язані з діяльністю другої сигнальної системи. Водночас відбуваються значні зміни у розвитку і роботі центральної нервової системи. Аналітико-синтетична діяльність кори ве­ликих півкуль головного мозку ускладнюється.

Розвиток психіки і пізнавальної діяльності. Під час навчання — основної діяльності учнів — якісно і кількісно розвиваються пізнавальні процеси. Вони виявляються у роз­витку сприймання. Кількісні зміни полягають у збільшенні швидкості процесу сприймання та кількості сприйнятих об'єктів, розширенні обсягу їх запам'ятовування тощо. Якісні зміни свідчать про зростання пізнавальної ефективності.

Сприймання стає довільнішим, цілеспрямованим і ка­тегоріальним процесом, але трапляються труднощі в сприй­манні форми та її відображенні, написанні букв, цифр. Розвивається здатність розрізняти висоту звуків, чому сприяють заняття з музики і співів. Для початку занять з музики молодший шкільний вік є найсприятливішим.

В учнів формується здатність спостерігати явища нав­колишньої дійсності, тобто, виходячи з певної мети, по­мічати їх, виявляти істотні деталі, з'ясовувати взаємо­зв'язки між ними.

Значні якісні зміни відбуваються в розвитку пам'яті. Під впливом навчання формується логічна пам'ять, яка має вирішальне значення у здобутті знань. Але не вміючи ще диференціювати завдання (запам'ятати і відповісти) від інших навчальних завдань (зрозуміти тощо), молодші школярі виробляють у себе настанову на дослівне запа­м'ятовування і відтворення. За правильного педагогічно­го керівництва учні осмислено запам'ятовують доступний для них матеріал. Проте дослівне запам'ятовування й від­творення має і позитивне значення. Воно є важливим за­собом нагромадження словникового запасу і культури ди­тячого мовлення, розвитку довільної пам'яті. У процесі заучування розвиваються самоконтроль, уміння помічати помилки у відтвореному та їх виправляти. Зростають про­дуктивність, обсяг, міцність, точність запам'ятовування матеріалу. У цей період учні частіше вдаються до спеціаль­них мнемічних прийомів запам'ятовування.

Розвиток пам'яті полягає в зміні співвідношення між мимовільним і довільним запам'ятовуванням (зростає до­вільне), образної та словесно-логічної пам'яті. Для роз­витку логічної пам'яті важливою є настанова вчителя — зрозуміти (проаналізувати, порівняти, співвіднести, згру­пувати тощо) матеріал, завчити його. Довільне запам'ято­вування продуктивне тоді, коли запам'ятовуваний мате­ріал стає змістом активної діяльності учнів.

Розвиток уяви відбувається у напрямі від репродук­тивних її форм до творчого осмислення уявлень, від до­вільного їх комбінування до логічно обґрунтованої побу­дови нових образів. Зростає вимогливість дітей до витво­рів їх уяви, швидкість створення образів фантазії.

Мислення стає конкретно-образним, але все більшого значення набувають абстрактні компоненти. Під впливом навчання змінюються співвідношення між його образни­ми і понятійними, конкретними та абстрактними компо­нентами. Молодші школярі швидше оволодівають індук­тивними умовиводами, ніж дедуктивними.

Умовивід — специфічна форма зіставлення кількох суджень.

Індукція процес переходу одиничних, часткових суджень до за­гального судження.

Дедукція — процес переходу від судження, що виражає загальне положення, до судження, що виражає вужчі положення або част­ковий випадок.

Ці умовиводи переплітаються в мисленні, спрямова­ному на вирішення пізнавальних завдань, зокрема тих, що вимагають розкриття причин різних явищ, мотивів поведінки людини.

У розвитку мовлення важливим є використання різ­них форм слова, писемного та внутрішнього мовлення, яке виявляється у функціональних формах: повторення, монолог, колективний монолог, повідомлення, критика, наказ, прохання і погрози, питання і відповіді. Відбува­ються також зрушення в морфологічній структурі усного й писемного мовлення, розвиток словесних асоціацій, ово­лодіння писемним мовленням, розширення взаємозв'яз­ків між компонентами структури мовлення. Значно збіль­шується кількість слів, якими діти позначають предмети, явища, їх ознаки, дії, процеси. Проте є ще чимало дефек­тів в усному мовленні (шепелявість, заміна одного звука іншим, заїкання, картавість тощо), які вимагають уваги не тільки вчителя, а й спеціаліста-логопеда.

Показником успіхів учнів у оволодінні мовленням є мовчазне читання. Воно відрізняється від голосного згор-неністю зовнішніх мовно-рухових актів: спочатку дитина читає пошепки, а потім мовчки. Мовчазне читання розви­ває самоконтроль, увагу, внутрішнє мовлення.

Переважає мимовільна увага. Діти активно реагують на все нове, яскраве і незвичайне. Мимовільна увага має позитивне значення, але недостатня для досягнення успі­хів у навчанні. З віком зростає обсяг і стійкість уваги, пов'язані із значущістю навчального матеріалу. Усвідом­лення учнями важливості його засвоєння — умова стій­кості довільної уваги.

Формування особистості. У молодшому шкільному ві­ці відбувається подальший розвиток особистісних якос­тей не тільки в інтелектуальній, айв емоційній, вольовій сферах, спілкуванні з дорослими та однолітками. Джере--лом емоцій у молодших школярів є навчальна та ігрова діяльність. Формуванню почуттів сприяють успіхи та не­вдачі у навчанні, взаємини в колективі, читання худож­ньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, ін­телектуальні ігри тощо. До емоційної сфери належать пе­реживання нового, здивування, сумнів, радощі пізнання — основи формування пізнавальних інтересів, допитливості учнів. Колективні заняття сприяють розвитку моральних почуттів і формуванню таких рис характеру, як відпові­дальність, товариськість, колективізм.

Молодші школярі емоційно вразливі. Відбувається ди­ференціація сором'язливості, яка виявляється в реагуванні на людину, думка якої має значення для них. Розвивається почуття самолюбства, що виявляється в гнівному реагуван­ні на приниження їх гідності й позитивне емоційне пережи­вання за визнання їх позитивних особистих якостей.

Розвитку моральних почуттів (дружби, товариськості, обов'язку, гуманності) сприяє перебування учнів у колек­тиві, об'єднаному спільною навчальною діяльністю. Роз­вивається почуття симпатії, важливе для утворення ма­лих груп, з яких складаються колективи.

Формуванню вольових якостей (самостійності, впевне­ності у своїх силах, витримки, наполегливості) сприяє шкільне навчання, яке вимагає від учнів усвідомлення й виконання обов'язкових завдань, підпорядкування їм ак­тивності, довільного регулювання поведінки, уміння ак­тивно керувати увагою, слухати, думати, запам'ятовува­ти, узгоджувати свої потреби з вимогами вчителя. Ефек­тивність цього процесу залежить від використання учителем прийомів переконання, зауваження, заохочення та інших засобів впливу на дитину. Зловживання негативними оцін­ками, нотаціями, покараннями спричиняє погіршення ставлення учнів до навчальних обов'язків, зниження ак­тивності, виникнення лінощів та інших негативних рис.

З'являється усвідомлення обов'язків, розуміння того, що невиконання правил поведінки шкодить інтересам ко­лективу й кожного учня.

Дітям властиві наслідування й підвищене навіюван­ня, що як позитивно, так і негативно впливають на засво­єння норм і правил поведінки. У зв'язку з недостатнім розвитком самосвідомості, малим життєвим досвідом ді­ти можуть наслідувати небажані форми поведінки: гру­бість, недисциплінованість тощо. В інших випадках, ко­ли вони беруть за взірець поведінку улюбленого вчителя, авторитетних для них дорослих, наслідування і підвище­не навіювання полегшує засвоєння норм і правил пове­дінки. У цей період зростає роль особистого прикладу до­рослих, передусім учителя.

Стосунки між дітьми в класі формуються за допомо­гою вчителя, який завжди вказує на деяких учнів як на взірець, водночас звертає увагу й на хиби в поведінці ін­ших. Більшість дітей відтворює у своєму ставленні до од­нокласників ставлення вчителя, не усвідомлюючи крите­ріїв, якими він послуговується при їх оцінюванні.

Починає формуватися громадська думка стосовно уч­нів, які успішно навчаються і є дисциплінованими, з'яв­ляються спроби оцінити вчинки ровесників. У класному колективі виникають об'єднання, які переростають у стійкі шкільні й позашкільні мікроколективи. Важливо трима­ти їх у полі зору, знати, що саме об'єднує їх учасників та знаходити способи для коригування їх діяльності.

Підлітковий вік. Підлітковий вік охоплює період розвитку дитини від 11
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   20

Схожі:

ЛЕКЦІЯ 2 17 ЛЕКЦІЯ 31 ТЕМА 4 ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ 49
Вивчення дисципліни передбачає наявність знань з наступних дисциплін: «Теорія ймовірностей та математична статистика», «Теорія статистики»,...
Лекція 7 8
Лекція 7 Українська революція і пошук її зовнішньополітичних орієнтацій. Початки дипломатичної діяльності УНР. (4 год.)
ЛЕКЦІЯ 3
Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)»
Лекція Робота з фінансовими функціями. Створення, редагування і форматування графіків і діаграм (2 год.)
Лекція Державна мова мова професійного спілкування
Евфемізм і перифраз у професійному спілкуванні Лекція Риторика і мистецтво презентації
Лекція №1
Лекція № Поняття культури. Античність – джерело європейської культури (2 год.)
Лекція Тема Торговельно-технологічні процеси у магазинах
Схеми технологічного процесу в магазині, їх переваги та перспективи застосування
ЛЕКЦІЯ Тема №3
Стилістика мовлення є продуктами історичного розвитку національної мови і змінюється відповідно до поступу суспільства
Лекція №10 Тема: Предмет і завдання курсу. Історіографія менеджменту
Поняття „управління” і „менеджмент” в фізичному вихованні і спорті: спільне та особливе
Лекція Тема : Сучасні технології харчування
Матеріально – технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН: мультимедійна дошка, слайди, презентації
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка