ЛЕКЦІЯ 1 ТЕМА


НазваЛЕКЦІЯ 1 ТЕМА
Сторінка2/20
Дата14.03.2013
Розмір3.15 Mb.
ТипЛекція
bibl.com.ua > Психологія > Лекція
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Психолого-педагогічний експеримент


Психолого-педагогічний експеримент — метод, що забезпечує спостереження за змінами психологічних характеристик дитини в процесі педагогічного впливу на неї.

Експеримент дає змогу реєструвати факти, розкрива­ти закономірності, механізми, динаміку, тенденції пси­хічного розвитку, становлення особистості, виявляти мож­ливості для оптимізації цього процесу. Саме цей метод сприяє поєднанню психологічних досліджень з педагогіч­ним пошуком.

Психолого-педагогічний експеримент передбачає такі етапи:

1. Констатуючий експеримент першого порядку. Спря­мований на з'ясування характеристик та властивостей до­сліджуваного явища. У ньому беруть участь основна і конт­рольна групи. Основну групу задіюють у всіх процедурах експерименту. Контрольна група є еталоном, за яким оці­нюють розвиваючий та формуючий ефект експерименту. Завдяки цьому дослідження відбувається в паралельному режимі.

2. Формуючий експеримент. Здійснюється за допомо­гою експериментальної моделі розвиваючих і формуючих впливів на предмет дослідження. Поєднує в собі різні про­цедури: навчальні, ігрові, практичні тощо. Важливою при цьому є аналітична модель «розвиваючого ефекту» експе­рименту — своєрідний «ідеальний образ» сподівань дослід­ника щодо його результатів.

3. Констатуючий експеримент другого порядку. На цьому етапі організують «контрольне» дослідження, за­лучивши основну та контрольну групи учасників. Його мета — фіксація показників із досліджуваного об'єкта після закінчення процедури формуючих впливів. По­казники контрольної вибірки використовують як ета­лон для з'ясування формуючого ефекту, досягнутого при роботі з основною групою. Далі результати досліджен­ня аналізують та використовують для обґрунтування за­кономірностей розвитку психологічних особливостей до­сліджуваних.

За місцем проведення розрізняють лабораторний і природний педагогічний експеримент. Лабораторний експеримент відбувається в штучних умовах, коли екс­периментатор моделює всі необхідні для його проведен­ня умови. Він дає змогу точно враховувати досліджува­ні зовнішні впливи (силу, тривалість, послідовність по­дразників або їх комбінацій) та реакції-відповіді (дії, висловлювання) людини на ці подразники. Експеримент завжди доповнюють певними методичними засобами, що дає змогу розширити його можливості й підвищити ефект від дослідження загалом. Природний експеримент запропонований російським психологом О. Ф. Лазурсь-ким (1874—1917). Дослідження відбувається у спеціаль­них умовах, відповідно до його мети, а досліджувані процеси протікають природно та послідовно, без втру­чання експериментатора. Він поєднує у собі позитивні риси спостереження і лабораторного експерименту, однак, порівняно з лабораторним, є менш точним і то­му доповнюється ним.

Педагогічний експеримент дає змогу відокремити до­сліджуване явище від інших, цілеспрямовано змінювати умови педагогічного впливу на вихованців, повторювати окремі педагогічні явища приблизно в таких же умовах. Дані експерименту обробляють, перевіряють за результат тами спостережень та інших методів дослідження.

Вивчення продуктів діяльності


Вивчення продуктів діяльності метод дослідження, за якого ви­користовують систему процедур, спрямованих на збір, системати­зацію, аналіз і тлумачення продуктів діяльності людини.

Поєднує кілька дослідницьких та аналітичних про­цедур, які розрізняють за особливістю предмета пізнан­ня. До таких процедур належать:

Аналіз особистих документів (листів, фотографій, що­денників, автобіографій, особових справ, зошитів). Дає ма­теріал для психодіагностики, дослідження життєвого шля­ху особистості, її ставлення до навчання, рівень засвоєн­ня знань, сформованості умінь та навичок.

Аналіз офіційних матеріалів групової, колективної та масової комунікації (записів розмов, дискусій, на­рад, статутів, наказів, оголошень, розпоряджень, зако­нів, правил, газет, радіо-, телепередач, реклами). Засто­совується для вивчення соціальних процесів, явищ та їх впливу на особистість, стан навчально-виховної роботи в школі.

Аналіз продуктів діяльності (творчих, професійних, поведінкових, суспільних, самоорієнтованих тощо). Як метод психолого-педагогічного дослідження широко ви­користовується у дослідницькій, прикладній діяльності педагогів і психологів. Його ефективність залежить від уміння дослідника знаходити в документах навчально-виховного закладу та матеріалах діяльності вихованців головне, характерне, глибоко аналізувати їх, бачити за ними реальні факти й дії педагогів та учнів.
2. Соціологічні методи дослідження

Останнім часом у педагогіці активно використовують соціологічні методи дослідження: анкетування, визначення рейтингу, узагальнення незалежних характеристик.

Анкетування

Це метод збору фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально складеною програмою. Його застосовують для одержання інформації про типовість пев­них явищ навчально-виховного процесу. Анкетне опитуван­ня проводять для з'ясування біографічних даних, погля­дів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок та особис-тісних рис опитуваних. Залежно від характеру інформації та способів її отримання використовують такі типи анкет­ного опитування:

суцільне (охоплюються великі групи населення) та вибіркове (здійснюють опитування певної групи учасників);

усне (за типом інтерв'ю) та письмове (робота з блан­ковими анкетами);

індивідуальне та групове;

очне (безпосереднє опитування) та заочне (поштою, телефоном тощо).

Анкета є набором запитань, кожне з яких логічно по­в'язане з головним завданням дослідження. Важливими для анкети є її композиція (розташування запитань), мо­ва і стиль їх формулювання, оформлення, рекомендації щодо заповнення анкети. Починається вона зі вступної частини, в якій зазначають, хто, з якою метою проводить опитування, вміщують інструкцію щодо заповнення, зо­середжують увагу на способі повернення заповненої анке­ти. Вступний текст повинен задати учням настрій співро­бітництва. Вона має забезпечувати отримання правдивих відповідей як стосовно опитуваного, так і щодо проблеми, які є предметом дослідження.

За формою анкети бувають:

відкриті — анкети, в яких інструкція не обмежує способу відповіді на запитання (Напишіть назву професії, яку б Ви обрали);

закриті — анкети, що мають варіанти відповідей, з яких потрібно вибрати одну (альтернативні) (Чи згодні Ви з твердженням, що професія вчителя є однією з кра­щих? а) безумовно згоден; б) згоден; в) не певен; г) не згоден), які допускають вибір декількох варіантів відпо­відей — «питання-меню» (неальтернативні);

напіввідкриті —передбачають не тільки можливість скористатися однією з наведених відповідей, але й запро­понувати свою;

полярні — анкети, що виявляють стандартизова­ний набір якостей особистості, ступінь виразності яких може бути оцінений за 4-5 бальною шкалою (уважно про­аналізуйте досвід роботи учителів та оцініть рівень роз­витку у них педагогічних якостей: «5» — якість прита­манна вчителю вищою мірою; «4» — помітно виражена;

«З» — мало виражена; «2» — не виражена; «О» — не вда­лося її виявити).

За змістом питання анкети поділяють на:

прямі, коли зміст запитань і об'єкт інтересу збіга­ються (Чому Ви обрали педагогічну професію?);

непрямі, коли зміст запитань та об'єкт інтересу до­слідника різні (3 ким із своїх товаришів Ви б хотіли сиді­ти за партою?).

За функціями питання анкети поділяють на: основ­ні (спрямовані на збір інформації про зміст досліджува­ного явища), неосновні (запитання-фільтри, спрямовані на з'ясування основного запитання, перевірку щирості відповідей).

Підвищенню достовірності служить і забезпечення можливості учневі ухилитися від відповіді, дати невизна-чену відповідь. Для цього в анкеті передбачають такі ва-1 ріанти відповідей: «мені важко відповісти», «буває по-різному» тощо. Важливо, щоб запитання не мали у своїх формулюваннях явних або неявних підказок. При фор­мулюванні оціночних запитань і варіантів відповідей обо­в'язково стежать за збалансованістю позитивних і нега­тивних суджень.

При створенні анкети важливо щоб: питання точно ха­рактеризували явище, а очікувані відповіді на них були достовірними; питання були як прямими, так і непрями­ми, як закритими, так і відкритими; вони не містили під­казок, а також неоднозначного розуміння їх змісту; дава­ли достатній простір для відповідей; містили контрольні комбінації: прямі, опосередковані запитання, особисті, бе­зособові запитання; передбачали попередню перевірку сту­пеня розуміння запитань на невеликій кількості учнів і коригування змісту анкети.

Надійність даних анкетного опитування перевіряють повторним опитуванням за тією ж процедурою тих самих осіб (визначається стійкість інформації), а також контролем даних анкетного опитування за допомогою ін­ших методів.

Перевага анкетування в тому, що воно є порівняно еко­номним методом збору даних, дає змогу їх аналізувати й обробляти за допомогою статистики. Особливо ефектив­ний цей метод при масових опитуваннях.

Метод рейтингу

Полягає в оцінюванні діяльності, її окремих аспектів компетентними експертами, здатними вирішувати творчі завдання, контролювати процес експертизи, виявляти на­укову об'єктивність, аналітичність, широту і конструк­тивність мислення, самокритичність, мати власну думку. і вміти її обстоювати. За допомогою рейтингу відбуваєть­ся первинна класифікація соціально-психологічних об'єк-і тів за ступенем вираження загальної для них властивос­ті — експертних оцінок.

Рейтинг є основою для побудови найрізноманітніших шкал оцінок. Використовують його при оцінюванні по­пулярності окремих учнів, значущості їх моральних яко­стей, престижності професій тощо. Наприклад: «Вка­жіть по порядку, кому з Вашого колективу Ви довірили б серйозну справу передусім, у другу чергу, у третю чергу і т. д.?».

Метод узагальнених незалежних характеристик

Розроблений російським психологом К. Платоновим. Передбачає узагальнення відомостей про учнів, одержа­них з різних джерел (вчителі, батьки, особи, що спосте­рігали за учнями у важливих для дослідника ситуаціях, однолітки, друзі), зіставлення цих відомостей, їх осмис­лення.

При зіставленні незалежних характеристик необхідно зважати на ймовірність існування розбіжностей в оцін­ках, зумовлені необ'єктивністю, поспішністю, непрофе-сійністю суджень «експертів». В такому разі з'ясову­ють причини розбіжностей, аналізують чинники, що зу­мовили їх.

Різновидом даного методу є педагогічний консиліум. Передбачає колективне обговорення результатів вивчення вихованості учнів (за певною програмою єдиними кри­теріями), оцінювання конкретних якостей особистості, з'ясування причин можливих відхилень в їх поведінці, вироблення засобів щодо запобігання недоліків.

Дає змогу оцінювати не тільки наявний рівень розвит­ку конкретних рис особистості, але й динаміку їх.
Соціметрія — галузь соціології, яка вивчає міжособистісні взаємини у малих групах кількісними методами, зосереджуючись на внутрігрупових симпатіях і антипатіях; прикладна наука, ме­тод вивчення структури й рівня міжособистісних емоційних зв'яз­ків у групі.

Запровадив її американський соціальний психолог і педіатр Джакоб Морено (1892—1974), маючи на меті не лише вивчення, а й розв'язання проблем у групі. Сучасна соціометрія найчастіше послуговується двома методами — анкетуванням та опитуванням, складеними так, щоб на підставі навіть анонімних відповідей можна було скласти соціоматрицю, яка відобразила б особливості стосунків (симпатії, антипатії) у групі. Соціометричне опитування суттєво відрізняється від інших видів соціологічного опи­тування передусім тим, що його цікавить не характерис­тика респондента, а характеристика взаємин між респон­дентами.

Цей метод застосовують для дослідження міжособис­тісних стосунків і міжгрупових відносин з метою їх по­ліпшення. Він дає змогу вивчити особливості неформа­льних (неофіційних) стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом дістати майже немож­ливо. Грамотне його використання є передумовою для ґрунтовних теоретичних висновків про функціонування і розвиток груп, досягнення очікуваних результатів у фор­муванні колективів, підвищенні ефективності їх діяль­ності.

Процедурно соціометрія є поєднанням методики опи­тування та алгоритмів для спеціального математичного обчислення первинних вимірювань. Взаємини між чле­нами колективу з'ясовують на основі процедур: вибір (ба­жання індивіда до співробітництва з іншим індивідом);

відхилення (небажання співпрацювати з іншим); опус­кання (залишення одним індивідом іншого поза власною увагою).

Запитання соціометричної анкети містять так званий соціометричний критерій. Вербальне його формулюють так: «Кого б Ви обрали ...?», «Чиїй думці Ви віддасте перевагу в ситуації...?», «Хто зумів би Вас переконати ...?» та ін. Соціометричний критерій має: націлювати учасни­ка дослідження на вибір або відхилення іншого учасника групи; бути зрозумілим та цікавим для учасників дослід­ження; містити в собі пропозиції щодо вибору або відхи­лення, які формували б у членів групи позитивний емо­ційно-психологічний ефект; не допускати обмежень щодо вибору одних та відхилення інших учасників групи.

Соціометричні критерії поділяють на два основні класи:

1) комунікативні критерії (соціометричні тести). Вико­ристовують для опису, виміру реальних або уявних взаємин у групі, з'ясування ставлення кожного члена групи до свого оточення. («Кого б Ви запросили на день народження?»);

2) гностичні критерії (тести соціальної перцепції; лат. perceptio — сприймання, у психології — сприйняття). Спрямовані на відображення уявлень людини про своє міс­це і роль в групі, хто саме її може обрати для вирішення конкретного завдання, а хто — відхилити. («Хто з Вашо­го класу, на Вашу думку, хотів би запросити Вас на день народження? »).

В обох випадках критерії сформульовані у позитивній формі, тобто орієнтовані на з'ясування вибору. Але існу­ють і заперечні критерії, які фіксують негативне ставлен­ня однієї людини до іншої.

У соціометрії поширені дихотомічні (грец. dicho-tomia — поділ на дві частини) критерії, які дають змогу більш точно з'ясувати взаємини в групі. Наприклад: «Ко­го з членів Вашого класу Ви запросили б на день народжен­ня (позитивна частина критерію), а кого б ні?» (заперечна частина критерію).

За соціометричними критеріями можна визначати ро­зуміння людиною закономірностей щодо взаємин у гру­пі, бачення нею процесів спілкування між учасниками цієї групи.

У процесі соціометричного дослідження складають соціограму — графічне відображення математичної обробки результатів, отриманих за допомогою соціометричного те­сту. Соціограма наочно відображає взаємні симпатії та ан­типатії, наявність соціометричних «зірок» (осіб, яких оби­рає більшість опитуваних), «паріїв» (осіб, від яких усі відвертаються) та проміжні ланки між цими полюсами.

Вона дає змогу побачити структуру взаємин у групі, роби­ти припущення щодо стилів лідерства, ступеня організо­ваності групи загалом.

Соціометрію використовують разом з іншими метода­ми, оскільки вона не розкриває мотивів взаємин у групі, а лише відображає їх загальну картину.

Тестуванняметод діагностики із застосуванням стандартизова­них запитань та завдань, що мають певну шкалу значень.

До нього вдаються для стандартизованого визначен­ня індивідуальних відмінностей особистості. Тестові ме­тоди використовують у трьох сферах: 1) в освіті; 2) при виборі професії та професійній підготовці; 3) при пси­хологічному консультуванні й психотерапії. Вони да­ють змогу з певною ймовірністю визначити рівень роз­витку в індивіда психологічних властивостей (пам'яті, мислення, уяви та ін.), особистісних характеристик, сту­пінь готовності до певної діяльності, засвоєння знань і навичок тощо.

За функціональною ознакою (призначення тестів що­до предмета дослідження) розрізняють:

тести інтелекту — методики психологічної діаг­ностики, призначені для виявлення розумового потенціалу індивіда;

тести креативності — сукупність методик для вивчення та оцінювання творчих здібностей особистості (креативності);

тести досягнень — методики, за допомогою яких визначають ступінь конкретних знань, навичок, умінь осо­бистості;

тести особистісні — методики психодіагностики, За допомогою яких визначають різні якості особистості та її характеристики: уподобання, цінності, ставлення, емо-пійні, мотиваційні та міжособистісні властивості, типові форми поведінки;

  • проективні тести — методики, скеровані на вияв­лення певних психічних властивостей людини. Вони пе­редбачають стимули, реагуючи на які, людина виявляє найхарактерніші свої якості. Для цього досліджуваній особі пропонують витлумачити події, відновити ціле за деталя­ми, надати сенс неоформленому матеріалу, створити опо­відання за малюнком із невизначеним змістом.

4. Математичні методи

Використовують їх для кількісного аналізу фактично­го матеріалу, отриманого у процесі дослідження. Вони на­дають процесу дослідження чіткості, структурованості, ра­ціональності, ефективності при опрацюванні великої кіль­кості емпіричних даних. У педагогічних дослідженнях широко використовують такі їх види:

метод реєстрування — виявлення певної якості в явищах та її кількості (наприклад, кількості запізнень на уроки );

метод ранмсування — класифікація даних у певній послідовності (спадання чи зростання показників), визна­чення місця в цьому ряду (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності тощо);

метод моделювання — створення і дослідження мо­делей. Є засобом теоретичного дослідження психологіч­них явищ через уявне створення життєвих ситуацій, в яких може відбуватися діяльність людини, змодельованої системи. Допомагає пізнати закономірність поведінки лю­дини у певних ситуаціях;

статистичні методи — методи математичної ста­тистики, що використовуються для опрацювання експери­ментальних даних з метою підвищення обґрунтованості ви­сновків. У педагогіці та психології вони представлені: а) опи­совою статистикою (табулювання, графічний вираз та кількісне оцінювання даних); б) теорією статистичного ви­сновку (передбачення результатів за даними обстеження вибірок); в) теорією планування експериментів (виявлення та перевірка причинних зв'язків між змінними).

Завдяки математичним методам описують кількісні ха­рактеристики педагогічних явищ, визначають оптималь­ні умови управління процесом навчання і виховання. Ефек­тивні тільки при масовому характері досліджуваних явищ, їх типовості, вимірюваності.

4. Логіка (етапи) психолого-педагогічного дослідження

При організації та проведенні психолого-педагогічного дослідження необхідно дотримуватися певної послідов­ності дій:

1. Визначення проблеми дослідження. Вона має бути актуальною, значимою, відображеною у темі дослідження. Розпочинаючи психолого-педагогічне дослідження з'я­совують його об'єкт, предмет та мету.

2. Ґрунтовне і всебічне вивчення наукових фактів, положень, висновків. Спрямоване на з'ясування під час вивчення літературних джерел головної ідеї, позиції ав­тора та особливостей наукового доробку з досліджуваної проблеми. Важливо простежити логіку полеміки автора з іншими дослідниками, особливості його аргументації, ви­робити власну думку щодо його позиції, сформулювати завдання для глибшого вивчення проблеми.

3. Вивчення шкільної практики. Передбачає аналіз літе­ратури про досвід школи, з'ясування проблем, які змуше­ний вирішувати вчитель, типових недоліків у його роботі.

4. Формулювання гіпотези дослідження. Гіпотезу до­слідження (наукове передбачення його результатів) потріб­но формулювати так, щоб виявити положення, які по­требують перевірки у процесі дослідження.

5. Виконання експериментальної роботи. Передбачає:

взаємодію з предметом дослідження, з'ясування його ознак, властивостей; вибір методики, процедури дослі­дження; організацію експериментальної роботи за обра­ною методикою.

6. Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою. Порівняння одержаних результатів дослідної роботи з існуючими в шкільній практиці, опубліковани­ми в науковій, психолого-педагогічній літературі.

7. Узагальнення результатів дослідження, формулю­вання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези. Використовують спеціальні методи (контент-аналіз — для узагальнення змістовної інформації), коре­ляційний, факторний та інші види аналізу — для уза­гальнення інформації переважно кількісного характеру та підтвердження закономірних зв'язків між явищами).

8. Оформлення результатів дослідження, втілення їх у життя. Подання результатів та висновків дослідження найбільш інформативним способом (графічне, схематичне моделювання, ілюстративне відображення), планування та організація перетворюючих, розвиваючих впливів на сут­ність досліджуваних явищ.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Схожі:

ЛЕКЦІЯ 2 17 ЛЕКЦІЯ 31 ТЕМА 4 ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ 49
Вивчення дисципліни передбачає наявність знань з наступних дисциплін: «Теорія ймовірностей та математична статистика», «Теорія статистики»,...
Лекція 7 8
Лекція 7 Українська революція і пошук її зовнішньополітичних орієнтацій. Початки дипломатичної діяльності УНР. (4 год.)
ЛЕКЦІЯ 3
Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)»
Лекція Робота з фінансовими функціями. Створення, редагування і форматування графіків і діаграм (2 год.)
Лекція Державна мова мова професійного спілкування
Евфемізм і перифраз у професійному спілкуванні Лекція Риторика і мистецтво презентації
Лекція №1
Лекція № Поняття культури. Античність – джерело європейської культури (2 год.)
Лекція Тема Торговельно-технологічні процеси у магазинах
Схеми технологічного процесу в магазині, їх переваги та перспективи застосування
ЛЕКЦІЯ Тема №3
Стилістика мовлення є продуктами історичного розвитку національної мови і змінюється відповідно до поступу суспільства
Лекція №10 Тема: Предмет і завдання курсу. Історіографія менеджменту
Поняття „управління” і „менеджмент” в фізичному вихованні і спорті: спільне та особливе
Лекція Тема : Сучасні технології харчування
Матеріально – технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН: мультимедійна дошка, слайди, презентації
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка