КУРС ЛЕКЦІЙ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ ТА ГАЛУЗЕВОЮ СКЛАДОВИМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИКІВ І СПЕЦІАЛІСТІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ За загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора


НазваКУРС ЛЕКЦІЙ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ ТА ГАЛУЗЕВОЮ СКЛАДОВИМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИКІВ І СПЕЦІАЛІСТІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ За загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора
Сторінка39/41
Дата17.05.2013
Розмір6.51 Mb.
ТипКурс лекцій
bibl.com.ua > Право > Курс лекцій
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   41

Отже, функція державної служби зайнятості щодо розвитку інформаційних систем ринку праці складається з чотирьох основних елементів:


  • збір первинної інформації про ринок праці із власних джерел на підставі звернень осіб, що шукають роботу, і роботодавців, аналізу наданих клієнтам соціальних послуг;

  • збір первинної інформації з інших джерел – органів державної виконавчої влади, статистики, профспілок, організацій роботодавців;

  • узагальнення і аналітична обробка інформації, її інтерпретація;

  • доведення обробленої інформації до клієнтів (осіб, які шукачають роботу та роботодавців), «зовнішніх» споживачів, використання певних видів інформації у власної діяльності.

Функція управління програмами регулювання ринку праці охоплює перш за все заходи з активної політики на ринку праці. Термін «управління програмами регулювання ринку праці» відносно новий і застосовується спеціалістами для підкреслення того, «що державне втручання є необхідним на ринку праці і полягає у його регулюванні з метою пристосування до змін», це поняття містить у собі ідею значного державного втручання через виконання державних програм, що виходять за межі стандартних процедур посередництва у працевлаштуванні або виплаті допомоги по безробіттю.

У міжнародній практиці прийнято вважати, що існує три основних типи цих програм: програми допомоги у пошуку робочих місць, програми професійного навчання, програми створення робочих місць.

Філософія застосування всіх цих програм базується на розумінні того, що всі клієнти мають свої особливості й сприяння зайнятості кожному із них не може здійснюватися однаковими заходами або однаковим набором засобів. Будь-яка програма має бути складовою частиною процесу сприяння працевлаштуванню, який має п’ять наступних елементів: визначення професійних перешкод, що заважають працевлаштуванню конкретного клієнта; визначення програми, за допомогою якої ці перешкоди можуть бути усунені; вибір безпосереднього виконавця цієї програми (наприклад, навчального закладу) і укладання з ним договору; здійснення моніторингу ефективності виконання конкретних програм їх виконавцем; корегування програм, або зміна виконавця (у разі необхідності).

Програми допомоги у пошуку вільних робочих місць охоплюють засоби, що забезпечують процес самообслуговування осіб, які шукають роботу. Йдеться перш за все про необхідну інформацію, організацію семінарів з техніки пошуку роботи, допомогу у складанні індивідуальних планів працевлаштування (пошуку роботи), проведення ярмарок вакансій, здійснення професійної орієнтації. Звичайно такі програми центри зайнятості здійснюють самостійно без допомоги інших організацій.

Програми професійного навчання спрямовані на безробітних громадян, яким заважає працевлаштуватися відсутність професії або кваліфікації, що потрібні на ринку праці. Зазвичай вони включають підбір виду і терміну навчання, комплектування навчальної групи, відбір навчального закладу, який найефективніше працює на ринку освітянських послуг з даного професійного спрямування. Програма професійного навчання може здійснюватися також на виробництві як у складі групи, так і індивідуально.

Програми створення робочих місць включають: дотаційне фінансування робочих місць для деяких груп і категорій безробітних (це - так звана «субсидована зайнятість»), підтримку підприємництва і самозайнятості серед безробітних, сприяння властивими методами розвитку малого і середнього підприємництва; бронювання робочих місць для певних груп безробітних; організацію оплачуваних громадських робіт (оскільки вони частково фінансуються за рахунок коштів суспільних страхових фондів на випадок безробіття), підтримку і збереження робочих місць.

Регулювання ринку праці. Законодавство України про зайнятість населення визначає для державної служби зайнятості ряд таких найважливіших завдань, як планування і прогнозування зайнятості, координацію зусиль державних і громадських органів, підприємств щодо здійснення заходів з реалізації політики зайнятості. Їх реалізація здійснюється шляхом: збору й аналізу різноманітної статистичної і соціологічної інформації про ринки праці; інформування громадян, органів влади, громадськості про процеси, явища і тенденції, що відбуваються на них; розробки прогнозів щодо попиту і пропозиції робочої сили, зокрема, по галузях і регіонах; участі в підготовці програм зайнятості населення і заходів соціального захисту населення від безробіття. У своїй сукупності вказані заходи є невід’ємним елементом процесу управління і складають його сутність. Тому можна стверджувати, що служба зайнятості України є одним із важливих інститутів регулювання ринку праці.

Управління системою допомоги по безробіттю реалізується шляхом регулярного з’ясування відповідності особи, яка претендує на допомогу, ознакам і критеріям безробітного (зокрема, її активності у пошуку роботи); розрахунку розміру допомоги; збору і акумуляції коштів страхового фонду; взаємодії з іншими страховими фондами і фінансовими установами.

Управління системою допомоги по безробіттю в світі передбачає декілька варіантів дій служби зайнятості. По-перше, державна служба зайнятості може цілком відповідати за здійснення страхування на випадок безробіття, включаючи виплату допомоги. По-друге, якщо безпосередньо виплату допомоги здійснює окрема організація, наприклад, страховий фонд (який не знаходиться в організаційних відносинах із суспільною службою зайнятості), то служба зайнятості визначає головне - чи відповідає особа вимогам і ознакам безробітного, який має право на допомогу по безробіттю, чи ні. В Україні управління системою допомоги по безробіттю цілком виконується державною службою зайнятості, на яку покладені функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Регуляторна функція державних служб зайнятості виконується з метою приведення поведінки суб’єктів ринку праці у відповідність до нормативно-правових актів. Це, зокрема, стосується регулювання прийняття на роботу іноземних працівників і працевлаштування вітчизняних за кордоном; нагляд за дотриманням законодавства про зайнятість населення; регулювання діяльності приватних служб зайнятості та агенцій, а також організацій, які надають послуги безробітним з питань професійної орієнтації. В Україні, як й в окремих країнах, дана функція включає два види діяльності: контрольну та ліцензійно-дозвільну.

Контрольна діяльність державної служби зайнятості в Україні спрямована на контроль за:

  • дотриманням законодавства про зайнятість під час надання послуг клієнтам;

  • дотриманням фінансової дисципліни;

  • забезпеченням прийняття на роботу осіб у межах п’ятивідсоткової квоти;

  • своєчасним інформуванням підприємствами центрів зайнятості про майбутнє вивільнення працівників, про вільні робочі місця й осіб, прийнятих на роботу;

  • за повним і своєчасним відрахуванням коштів у страховий фонд на випадок безробіття.

Ліцензійно-дозвільна діяльність стосується видачі дозволів на працевлаштування іноземних громадян, а суб'єктам підприємницької діяльності - на використання їхньої праці, комерційним організаціям - на надання платних послуг, пов'язаних із профорієнтацією і працевлаштуванням населення.

Таким чином, всю різноманітність функцій, які виконують служби зайнятості (більшість яких стосується державної служби зайнятості України) можна об'єднати у п’ять типів, кожен із них містить певні підфункції, або елементи. Безперечно, наведена, як і будь-яка інша класифікація, певною мірою має умовний характер. Наприклад, можна визначити як самостійну таку найважливішу функцію - мотиваційно-активізуючу. До неї можна віднести різноманітні заходи, спрямовані на підвищення активності безробітних у пошуку роботи, посилення їхньої мотивації до трудової діяльності, підвищеня конкурентоспроможності на ринку праці. Ці заходи можуть охоплювати:

  • організацію професійного навчання;

  • проведення семінарів із безробітними з технки пошуку роботи;

  • сприяння започаткуванню ними власного бізнесу;

  • залучення незайнятих громадян до участі в громадських оплачуваних роботах.

Але справа не стільки в чіткості класифікації функцій державної служби зайнятості, скільки в уявленні про те, що не можна розглядати функції, засоби діяльності, форми і методи роботи державної служби зайнятості окремо одна від одної і від проблем клієнта. У процесі надання соціальних послуг клієнтам центр зайнятості має забезпечити, по-перше, чітке визначення цільової групи, до якої слід віднести конкретного клієнта (чи то безробітного, чи роботодавця), а по-друге, визначити конкретні форми і методи роботи, спрямовані на вирішення потреб конкретного клієнта, а в разі необхідності застосувати інтеграцію декількох засобів, які в сукупності сприятимуть більш швидкому працевлаштуванню безробітного або прискорить підбір працівника для фірми, підприємства.

Таким чином, якщо розглядати центри зайнятості України в системі органів державного управління, то їх діяльність охоплює прогнозування, планування, організацію, регулювання, координацію, стимулювання та виконання інших функцій, передбачених законодавством України. І хоча в законодавстві прямо не вказується на роль державної служби зайнятості у державному управлінні (регулюванні), але зазначені функції є складовою загального процесу державного управління.

У цьому контексті особливе значення мають заходи щодо спільних дій з іншими державними органами при розробці та реалізації Державної і місцевих Програм зайнятості населення. Успішна реалізація цих програм безпосередньо впливає на рівень зайнятості населення та суспільну продуктивність праці, забезпечення соціальних гарантій громадян у сфері праці, стан територіальних ринків праці, співвідношення між різними напрямами соціально-економічної політики. Саме це за своєю сутністю складає процес державного управління (регулювання) зайнятістю населення. Необхідно враховувати ту обставину, що успішна розробка та реалізація програм зайнятості населення значною мірою залежить від скоординованої діяльності всіх підрозділів служби зайнятості та урядових і регіональних структур управління. Особливо збільшується роль програм зайнятості населення в Україні в сучасних умовах – під час економічного пожвавлення, покращання економічної кон’юнктури, зростання попиту на робочу силу в різних секторах економіки та сферах економічної діяльності

Структура державної служби зайнятості. Організаційна структура будь-якої організації визначається її функціями. Державна служба зайнятості України має (як і більшість закордонних) три ієрархічні рівні: державний (загальнонаціональний), регіональний (обласний) і базовий (міський, районний). Органи кожного рівня в рамках спільних функцій служби вирішують свої більш-менш визначені завдання, а їхня внутрішня організаційна структура визначається характером цих завдань. На початку 2000-х рр., коли вітчизняна служба зайнятості розпочала процес впровадження Єдиної технології обслуговування незайнятого населення (ЕТОНН) і Єдиної інформаційно-аналітичної системи (ЄІАС), її структура значно змінилася і поступово набула того вигляду, який має сьогодні, хоча й не можна вважати її досконалою. Безперечно, вона буде і в подальшому змінюватися паралельно зі зміною ситуації на ринку праці та новими завданнями.

За функціональною спрямованістю структура центрів зайнятості місцевого (базового) рівня визначається їх головним завданням – сприяння у працевлаштуванні незайнятим громадянам і надання допомоги роботодавцям у заповненні вакантних робочих місць. Тому, в їхній структурі головну роль відіграють підрозділи працевлаштування і взаємодії з роботодавцями. Підрозділ, що відповідає за організацію взаємодії з роботодавцями, також працює з інформацією про вакансії.

Підрозділ спеціального працевлаштування, який може існувати у певних (як правило, великих) центрах зайнятості, по суті вирішує такі ж завдання, як і відділ працевлаштування, з тією лише різницею, що його клієнти - інваліди, молодь, громадяни передпенсійного віку, жінки, що мають малолітніх дітей, мігранти та інші категорії осіб, не здатних на рівних конкурувати на ринку праці. Але зазвичай у структурі відділу працевлаштування визначається працівник (або декілька працівників), що спеціалізуються на роботі з такими категоріями клієнтів.

Відділ організації професійного навчання і професійної орієнтації направляє безробітних до навчальних закладів для отримання професії або підвищення кваліфікації. Фахівці цього відділу надають послуги з профінформації, а у визначених випадках – професійні консультації. У невеликих центрах зайнятості створюються відділи з активного сприяння зайнятості (активної підтримки безробітних), фахівці яких, крім профнавчання і профорієнтації, забезпечують залучення безробітних до оплачуваних громадських робіт, до підприємництва і самозайнятості, організовують різноманітні семінари з безробітними (перш за все, з техніки пошуку роботи).

Природно, що в тих центрах зайнятості, де штатна чисельність не дозволяє створити подібні відділи, виконання вказаних функцій покладається на окремих спеціалістів.

Оскільки на державну службу зайнятості України покладені функції виконавчої дирекції та робочих органів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, то центри зайнятості здійснюють збирання внесків у Фонд, облік і контроль за їх надходженням, а також нарахування допомоги по безробіттю, інші види матеріального забезпечення. У більшості центрів зайнятості спеціальні підрозділи подібного спрямування не створюються. Зазначені функції виконують підрозділи більш широкого спрямування – відділи взаємодії з роботодавцями.

Звичайно, на структурі конкретного центру зайнятості також відбився його штатний склад. У певних випадках підрозділи не створюються, а їх функції та обов’язки покладаються на окремих працівників.

Природно, що на межі 2000-х рр. після впровадження ЄТОНН і ЄІАС змінилися функції багатьох працівників центрів зайнятості, тому частково підрозділи центрів зайнятості були реорганізовані.

Структура центрального апарату державної служби зайнятості – Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України визначається його функціями. Він, по-перше, управляє регіональними і базовими центрами, по-друге, вирішує специфічні питання національного рівня.

У вирішенні першого завдання роль центрального апарату в Україні зводиться до консультування, нормативного і методологічного забезпечення місцевих центрів зайнятості, контролю за їх діяльністю.

Центральний апарат також здійснює аналіз ринків праці усієї країни, прогнозує їх розвиток, розробляє проекти національних програм, спрямованих на досягнення балансу між попитом і пропозицією робочої сили, пом’якшення наслідків безробіття (зокрема, Державну програму зайнятості).

Винятковою компетенцію центрального апарату є:

  • визначення стратегії участі підрозділів служби зайнятості у реалізації державної політики зайнятості, методології надання соціальних послуг населенню і роботодавцям;

  • розробка проектів нормативних актів, що регулюють відносини у сфері зайнятості й діяльності центрів зайнятості;

  • визначення стратегії розвитку державної служби зайнятості і розробка проектів бюджету, що затверджує правління Фонду;

  • співпраця з центральними органами державної виконавчої влади, комітетами Верховної Ради України, з керівними органами профспілок і організацій роботодавців;

  • організація міжнародного співробітництва;

  • визначення кадрової політики, вимог щодо відбору кадрів, організації їх навчання, атестації тощо;

  • здійснення інформування громадськості, органів влади про процеси і тенденції, що відбуваються на ринку праці;

  • розвиток матеріально-технічної бази для надання соціальних послуг населенню і роботодавцям.

Підрозділи Державного центру зайнятості можна умовно поділити на п'ять груп. Перша - підрозділи, що безпосередньо виконують функції організації процесу надання соціальних послуг населенню і роботодавцям, здійснюють керівництво місцевими центрами зайнятості, у тому числі контроль за їх діяльністю, методичне забезпечення. Друга - підрозділи, які здійснюють збір і обробку різноманітної статистичної інформації, займаються аналітичною роботою та прогнозуванням. Третя - підрозділи, що забезпечують зв’язок з центральними органами виконавчої та законодавчої влади, ЗМІ і громадськістю. Четверта - підрозділи, що забезпечують кадрову, фінансово-господарську роботу, бухгалтерський облік, розвиток матеріальної бази і матеріально-технічне постачання. П’ята - підрозділи, що виконують контрольно-інспекційні функції.

Як правило, в більшості країн штатна чисельність центрального апарату (без урахування автономних організацій: навчальних і дослідницьких установ, редакцій газет і часописів, видавництв) не перевищує 1 - 2% від загальної кількості працівників служби зайнятості (в Україні - 1,1%).

Структура регіональних центрів зайнятості визначається їх функціями: здійснення зв’язку центрального апарату з місцевими (базовими) центрами; координація своєї діяльності з державними органами і громадськими організаціями регіонального рівня (перш за все профспілками й організаціями роботодавців), участь у розробці і реалізації регіональної політики зайнятості, надання методичної і практичної допомоги базовим центрам.

У ряді країн регіональні підрозділи служби безпосередньо ведуть окремі напрямки роботи з безробітними тими, хто шукає роботу. Зазвичай це найскладніші соціальні послуги, але ті, що надаються невеликої кількості клієнтів. Наприклад, вони сприяють працевлаштуванню керівних кадрів і ремісників, надають субсидії підприємствам на створення робочих місць для осіб, нездатних на рівних конкурувати на ринку праці; надають позики безробітним для організації самозайнятості тощо. Скоріш за все з часом подібні функції будуть виконувати обласні центри зайнятості України. Структура обласних центрів зайнятості України повторює структуру центрального апарату в дещо спрощеному варіанті.

Успішне виконання завдань щодо участі у реалізації державної політики зайнятості, надання високоякісних соціальних послуг населенню і роботодавцям визначається не стільки організаційною структурою центрів зайнятості, скільки складом їх персоналу, його професіоналізмом і відповідальністю, рівнем співпраці з органами державної влади, місцевого самоврядування, профспілками і організаціями роботодавців.
Перелік контрольних питань

              1. Перелічите категорії населення, які відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» відносяться до зайнятого населення.

              2. Охарактеризуйте ознаки зайнятого, безробітного, економічно неактивного (поза робочою силою) населення, за якими воно класифікується під час щомісячних вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності.

              3. Охарактеризуйте зміст поняття «безробіття» та його основні форми.

              4. Визначте специфічні риси хронічної, застійної і прихованої форм безробіття.

              5. Наведіть ознаки безробітної особи відповідно до методології МОП і Закону України "Про зайнятість населення", у чому полягає різниця між ними?

              6. Пояснить сутність і розкрийте зміст природного рівня безробіття.

              7. Поясніть природу і дайте стислу характеристику циклічного типу безробіття.

              8. Розкрийте сутність фрикційного і структурного безробіття, що в них є спільного і в чому полягає різниця?

              9. Чим, на Вашу думку, пояснюється той факт, що в багатьох країнах найважливішим критерієм ефективності діяльності служби зайнятості є питома вага осіб, що перебувають на обліку більше одного року?

              10. Охарактеризуйте економічні наслідки безробіття.

              11. Обґрунтуйте взаємозв’язок безробіття з соціальними патологіями.


Рекомендована література:

                1. Конвенція МОП 88 1948 р. про організацію служби зайнятості.

                2. Конвенція МОП 122 1964 р. про політику в галузі зайнятості.

                3. Конвенція МОП 168 1988 р. про сприяння зайнятості і захист від безробіття.

                4. Державне управління та державна служба/ Баришніков В.М., Маршавін Ю.М., Туленков М.В., Храмов В.О. – К.: ІПК ДСЗУ, 2003. – 324 с.

                5. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Моногр. / Кол. авт.; за заг. ред. проф. О.Ю. Оболенського. -Хмельницький: Поділля, 1999. - 570 с.

                6. Маршавін Ю.М. Ринок праці та функціонування державної служби зайнятості: Навч-метод. посіб. - К.: ІПК ДСЗУ, 2001. – 176 с.

                7. Туй Ф., Хансен Е., Прайс Д. Державна служба зайнятості на ринку праці, що змінюється. – Женева: Міжнародне бюро праці, 2001.

                8. Чемерис А.Т. Організація діяльності служби зайнятості: Конспект лекцій. – К.: МАУП, 2003. - 120 с.


5.3. Інноваційні засади діяльності

державної служби зайнятості в умовах суспільних трансформацій

Поняття «інновація», «інноваційна діяльність» та «інноваційний менеджмент». Зв’язок трансформації державної служби зайнятості зі змінами соціально-економічного розвитку держави. Вплив глобалізації економіки, свободи переміщення капіталів, товарів, послуг, робочої сили та швидких темпів технологічних змін у сфері виробництва на підвищення інноваційних вимог до компетентності та професіоналізму персоналу служби зайнятості. Управління невизначеністю. Зовнішні і внутрішні загрози функціонуванню державної служби зайнятості. Основні напрями інноваційної діяльності державної служби зайнятості та особливості їх реалізації на регіональному рівні. ЄІАС і ЄТОНН – дієві інноваційні інструменти оптимізації діяльності центрів зайнятості. Вивчення досвіду державних служб зайнятості зарубіжних країн та його адаптація для використання державною службою зайнятості України.

В умовах кардинальних змін на ринку праці України, здатність державної служби зайнятості вчасно реагувати на нестандартний розвиток подій, уловлювати сигнали небезпеки, пристосовуватися до ситуації, відповідаючи на виклики часу ефективними змінами і нововведеннями, є визначальним фактором інноваційного менеджменту, потреба в якому, в даний час, відчувається особливо гостро. Принципового значення у зв’язку із цим набуває врахування об’єктивних факторів, які вимагають нового підходу до оцінки місця і ролі державної служби зайнятості в сучасних умовах, переосмислення управлінської практики і перспектив подальшого розвитку.

По-перше, державна служба зайнятості відноситься до відкритих управлінських систем характерною особливістю яких є потреба у тісній взаємодії з зовнішнім середовищем. По-друге, кардинальних змін її діяльності вимагають тенденції розвитку ринку праці, який все більш активно глобалізується. Це фактори системоутворюючого характеру, які вимагають:

  • постійного оновлення пріоритетів, технологій, управління змінами та адаптації до нових умов діяльності;

  • переходу від спонтанного перебігу інноваційних процесів до свідомо керованих, забезпечення цільових змін станів системи її структури та моделі управління у залежності від ситуації та цілей функціонування.

  • звуження зон традиціоналізму, подолання усталених стереотипів, спрямованих на збереження статус-кво або поверненні системи до стану втраченої рівноваги незалежно від причин, що її викликали та орієнтації на фактори розвитку;

  • активізації ініціативних лідерських функцій керівних органів державної служби зайнятості при вирішенні проблем із сторонами соціального діалогу, впливу на формування громадської думки навколо всього, що заважає її успішній роботі;

  • розробки концепції та інструментарію моніторингу якості послуг, що надаються безробітному населенню базовими центрами зайнятості на їх відповідність міжнародним стандартам.

Самі ці фактори і визначають потребу в активній інноваційній діяльності в Державній службі зайнятості в сучасних умовах.

Розглянемо концептуальні основи та понятійний апарат інноваційної діяльності в державній службі зайнятості.

Інновація - це одна із форм прояву науково-технічного прогресу. Синонімом інновації є нововведення.

Інноваційна діяльність - це ініціативна, творча праця, пов’язана з впровадженням нововведень з метою досягнення вагомих результатів у тій чи іншій сфері діяльності. Інновації, інноваційний підхід до справи мають значний перетворюючий потенціал, бо вони є квінтесенцією творчих пошуків нового, прагнення поставити на службу справжні наукові рекомендації та досягнення.

Інноваційний менеджмент – це організаційно-управлінська діяльність, спрямована на отримання економічних, чи соціальних результатів функціонування певної системи. У нашому випадку – державної служби зайнятості.

В умовах кардинальних і динамічних змін на ринку праці України, вміння державної служби зайнятості вчасно реагувати на нестандартний розвиток подій, уловлювати сигнали небезпеки, пристосовуватися до ситуації, відповідати на виклики часу ефективними змінами і нововведеннями, є визначальним фактором інноваційного менеджменту потреба в якому сьогодні відчувається особливо гостро.

На всіх етапах діяльності постійною дилемою для служби зайнятості України був і є пошук відповіді на питання «Як забезпечити адекватність своїх можливостей із постійно зростаючими потребами, вимогами і сподіваннями суспільства при мінімізації використання фінансових ресурсів?» Еволюція і тенденції розвитку служби зайнятості України були в основному наслідком її прагнення чітко визначити свою роль як інструмента політики зайнятості та забезпечити власну функціональну ефективність. Тому постійні пошуки моделей інноваційного розвитку здійснювались за такими основними напрямами:

  • перетворення служби зайнятості в дієву опору економічної політики країни;

  • розробка та реалізація ефективних заходів активної політики щодо підтримки зайнятості населення;

  • аналіз ринку праці з метою підвищення ролі служби зайнятості як інструмента його структурних перетворень;

  • створення системи ефективної співпраці з соціальними партнерами;

  • визначення меж компетенції служби зайнятості в сфері формування і реалізації політики зайнятості.

На процес трансформації служби зайнятості активно впливають зростаюча глобалізація і швидкі темпи технологічних змін, особливо в сфері інформатики та комунікації, свобода переміщення капіталів, товарів, послуг та робочої сили, інноваційні вимоги до професіоналізму та компетентності робочої сили.

Особливості діяльності державної служби зайнятості визначаються її специфікою як установи соціального спрямування та потребою у тісній взаємодії з зовнішнім середовищем як відкритій управлінській системі. Це потребує по-перше, постійного оновлення пріоритетів, технологій, управління змінами та адаптивної самоорганізації в нових умовах діяльності. По-друге, переходу від спонтанного перебігу інноваційних процесів до свідомо керованих, забезпечення цільових змін станів системи, її структури та моделі у залежності від ситуації та цілей функціонування. Можливо, це за умови звуження зон традиціоналізму і усталених стереотипів, орієнтації на фактори розвитку, а не повернення системи до стану втраченої рівноваги незалежно від причин, що її викликали.

Адаптуючись до місцевих умов та вимог економіки, служба зайнятості України перебуває у постійному творчому пошуку, експериментальному відпрацюванні нових підходів та технологій обслуговування незайнятого населення та роботодавців.

Результатом спільних зусиль організаційно-управлінських структур та наукових підрозділів, зокрема ІПК ДСЗУ, стало впровадження ефективних технології та єдиних стандартів обслуговування клієнтів, зрослий рівень професіоналізму кадрового потенціалу тощо.

Досягнення державної служби зайнятості визнані суспільством, досвід її роботи з великою зацікавленістю вивчають зарубіжні партнери.

У той же час, інноваційними й масштабними є виклики до ДСЗ на сучасному етапі її розвитку, пов’язані з кардинальними змінами на ринку праці, динамічними процесами у сфері соціально-трудових відносин, інноваційними вимогами до персоналу служби зайнятості, рівня його професіоналізму.

Систему управління інноваціями в ДСЗ не можна розглядати у відриві від методології побудови її діяльності і системоутворюючих факторів, закладених в її основу. Методологія – це філософія розуміння розвитку процесів, поводир у сфері пізнання сутності речей, об’єктів, проблем. Це “невидимий скелет”, концептуальний каркас, який визначає систему основоположних понять, підходів, якісних ознак розвитку об’єкта.

Саме тому концептуальні особливості функціонування державної служби зайнятості мають вирішальний вплив на діяльність, методи, систему ухвалення рішень, способи управління, тенденції її розвитку тощо. Методологічний аспект дуже важливий ще й тому, що показує логіку і послідовність виникнення і трансформації нових підходів до організації діяльності служби зайнятості та перетворення нових теоретичних ідей на управлінську практику.

Результати успішної діяльності служби зайнятості України в значній мірі є наслідком того, що вона активно вирішувала проблему адаптації традиційних методів і технологій обслуговування безробітних до викликів часу з метою підвищення власної функціональної ефективності. Кожний новий етап її розвитку супроводжувався змінами організаційної і управлінської парадигми, формуванням лідерів реорганізацій, здатних управляти нововведеннями, формувати нову корпоративну філософію й управлінську культуру та підтримувати їх організаційно, впроваджувати стратегічний менеджмент, спрямований у майбутнє.

Така інноваційна спрямованість діяльності пов’язана з реформуванням економіки, зміною цін на енергоресурси, змінами в освітній політиці тощо. На жаль, державна служба зайнятості не має ефективних важелів впливу на ці процеси, але першою відчуває їх наслідки.

За цих умов ДСЗ вимушена:

По-перше, оперативно реагувати на зміну зовнішніх умов, намагаючись зберігати рівновагу між змінами й стабільністю за будь-яких флуктуацій ринку праці.

По-друге, повною мірою усвідомити свою роль як інструмента здійснення політики зайнятості для того, щоб завоювати довіру уряду і отримати необхідні засоби та ресурси.

По-третє, виконувати ініціативну лідерську функцію у взаємовідносинах із соціальними партнерами.

Головною проблемою менеджменту сьогодні, у тому числі й в службі зайнятості, є боротьба за виживання. Йдеться не про те, що вона переживає якийсь особливий етап в своїй діяльності, і над нею нависла якась загроза, а про невизначеність, яка є наслідком:
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   41

Схожі:

За загальною редакцією ректора Національної академії СБ України,...
Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, лист №1/11-12373 від 26 грудня 2011 р
України Керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації...
За загальною редакцією: Президента НАПрН України, ректора Національного університету
За редакцією члена-кореспондента АМН України доктора медичних наук,...
Рекомендовано до видання вченою радою Харківського національного медичного університету
За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки...
Рекомендовано до друку Вченою радою Національної академії Служби безпеки України, протокол №13 від 23 вересня 2010 року
ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА Навчальний посібник За загальною редакцією професора Пастухова В. П
Кримського економічного університету КНЕУ; М. Ю. НАУМ доцент Прикарпатського державного
За редакцією доктора юридичних наук, професора М. І. Мельника, доктора...
За підсумками V Всеукраїнського конкурсу на краще юридичне видання (2002—2003 pp.) цей Коментар відзначено другою премією у номінації...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до практичних занять і самостійної роботи...
Під загальною редакцією зав кафедри загальної гігієни з екологією, професора В.І. Федоренко
Збірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією...
Рецензенти: доктор філософських наук, професор Ю. С. Вілков; доктор філософських наук, професор В. В. Остроухов; кандидат філософських...
УДК 37. 03. 6-057. 36: 355 (477) М
За загальною редакцією помічника Міністра оборони України, старшого наукового співробітника, кандидата військових наук, генерал-майора...
За редакцією Заслуженого діяча науки і техніки України, академіка...
Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка