ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА Навчальний посібник За загальною редакцією професора Пастухова В. П


НазваОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА Навчальний посібник За загальною редакцією професора Пастухова В. П
Сторінка1/31
Дата15.03.2013
Розмір5.19 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

В. П. Пастухов, В. Ф. Пеньківський,

Л. М. Подкоритова, М. Ю. Наум,

М. О. Міщук, В. А. Шатіло

ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА

Навчальний посібник

За загальною редакцією професора Пастухова В. П.

Київ • Алерта • 2005

УДК 34(075.8) ББК 67.0 075

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

(Лист №14/18.2-1483 від 29.06.2005р.)

Рецензенти:

0. А. ПІДОПРИГОРА -доктор юридичних наук, професор,

академік АПН України;

1. К. ТУРКЕВИЧ- доктор юридичних наук, професор;
О. А. ШЕВЧЕНКО -доктор юридичних наук, професор.

Авторський колектив:

В. П. ПАСТУХОВ - Завідуючий кафедрою Академії

адвокатури України, професор; В.Ф. ПЕНЬКІВСЬКИЙ- доцент Київського університету

ринкових відносин; Л.М. ПОДКОРИТОВА - Завідувач кафедри, доцент

Кримського економічного університету КНЕУ; М. Ю. НАУМ - доцент Прикарпатського державного

університету; М.О. МІЩУК - викладач права Державного аграрного

коледжу; В. А. ШАТІЛО - Завідуючий кафедрою Національного

лінгвістичного університету.

© Колектив авторів, 2005
ISВN 966-8533-29-1 © Видавництво "Алерта", 2005

/

з

ПРОГРАМА З ОСНОВ ПРАВОЗНАВСТВА1 1. Держава та право

Основні теорії походження держави і права. Поняття й ознаки держави. Поняття функцій держави. Внутрішні й зовнішні функції держави. Класифікація держав за їхньою формою (форми правління, форми державного устрою, політичні режими). Держави, які існували на території сучасної України.

Поняття й ознаки права. Право — особливий вид соціальних норм. Форми (джерела) права. Поняття і структура правовідносин.

Поняття законодавства, його система. Відмінність між правом і законом. Конституції, закони і підзаконні акти. Питання, які визначаються (встановлюються) виключно законами України. Мета і форми систематизації нормативно-правових актів.

Поняття системи права. Поділ права на галузі, правові інститути та правові норми. Загальна характеристика основних галузей права України.

Поняття й основні ознаки правової держави. Головні напрями формування правової держави в Україні.

Поняття, причинні види правопорушень. Поняття і видиюридичної відповідальності. Підстави і цілі юридичної відповідальності.

2. Конституційне законодавство України

Закріплення державного, народного й національного суверенітету в Декларації про державний суверенітет України. Акт проголошення незалежності України. Референдум 1 грудня 1991 року. Питання правонаступництва України.

Конституція України — Основний Закон держави. Конституційна форма правління, державного устрою й політичного режиму України. Державна символіка України. Державна мова в Україні. Конституційний статус мов національних меншин.

Див.: Програми вступних випробувань до вищих навчальних закладів України на 2004 рік. - К.: "Абрис", 2004. - С. 51-54.

4

Поняття громадянства України. Єдність і відмінність понять "людина", "особа", "громадянин". Набуття громадянства України. Припинення громадянства України.

Конституційні права та свободи людини і громадянина. Конституційні обов'язки людини та громадянина. Рівноправність громадян. Міжнародні стандарти в галузі прав людини.

Конституційне закріплення права на освіту. Гаранти права на освіту в Законах України "Про освіту" та "Про загальну середню освіту".

Право громадян на об'єднання у політичні партії та громадські організації відповідно до законодавства України. Право громадян на свободу світогляду та віросповідання.

Конституційний обов'язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Поняття загального військового обов'язку.

Поняття та форми здійснення народного суверенітету. Безпо­середня й представницька демократія. Поняття референдуму і види референдумів в Україні. Конституційне регулювання проведення референдумів в Україні. Засади виборчого права й види виборчих сис­тем. Виборча система України.

Конституційний принцип поділу державної впади. Система органів державної влади за Конституцією України.

Правовий статус і повноваження Верховної Ради України. Вибори народних депутатів, статус народних депутатів України. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Рахункова палата України.

Президент України, його правовий статус і повноваження. Рада національної безпеки і оборони України. Кабінет Міністрів України: склад, порядок формування, повноваження. Центральні Органи виконавчої впади в Україні. Місцеві органи виконавчої впади.

Поняття про самоврядування. Органи місцевого самоврядування в Україні.

Судова влада в Україні. Конституційний Суд України. Система судів загальної юрисдикції за конституцією і законодавством України.

Поняття правоохоронних органів. Система правоохоронних органів в Україні, їхні завдання. Правовий статус міліції. Правовий статус Служби безпеки України.

Генеральна прокуратура України, її повноваження за Конститу­цією України. Місце адвокатури у захисті прав людини.

5

3. Окремі галузі законодавства України

Цивільне законодавство. Загальна характеристика Цивільного кодексу України. Відносини, які регулюються цивільним правом. Учасники цивільних правовідносин. Поняття юридичної особи. Поняття і загальна характеристика цивільної правоздатності І цивільної дієздатності.

Особисті немайнові права громадян та їх захист. Майнові права громадян і юридичних осіб.

Право власності та його конституційний захист. Форми власності в Конституції України. Інтелектуальна власність.

Поняття цивільно-правової угоди і цивільно-правового договору. Види цивільно-правових договорів. Договір купівлі-продажу. Договір майнового найму (оренди). Договір позики. Договір дарування.

Поняття спадщини. Спадкування за законом і за заповітом. Право на обов'язкову частку спадщини.

Житлове законодавство. Загальна характеристика Житлового кодексу України. Право громадян на житло і форми його реалізації. Договір найму житлового приміщення. Правове регулювання приватизації державного житлового фонду.

Сімейнезаконодавство.ЗагальнахарактеристикаСімейного кодексу України. Поняття шлюбу, умови і порядок його укладення. Підстави і порядок розірвання шлюбу. Визнання шлюбу недійсним. Майнові права подружжя. Взаємні права й обов'язки батьків та дітей. Позбавлення батьківських прав. Опіка і піклування. Усиновлення (удочеріння).

Трудове законодавство. Загальна характеристика Кодексу про працю України. Поняття, сторони та зміст трудового договору. Трудові правовідносини. Колективний договір. Умови та порядок прийняття на роботу. Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника. Порядок припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Робочий час і його види. Скорочений та неповний робочий час. Поняття і види часу відпочинку. Робочий час і час відпочинку неповнолітніх.

Трудова дисципліна. Правила внутрішнього трудового розпоряд­ку. Види дисциплінарних стягнень. Порядок накладання і зняття дис­циплінарних стягнень. Відповідальність за прогул. Відповідальність за появу на роботу у нетверезому стані. Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству. Порядок роз­гляду індивідуальних трудових спорів.

6

Законодавство про соціальний захист і охорону здоров'я.

Поняття соціального страхування та соціального забезпечення. Види пенсій за законодавством України. Види соціальної допомоги сім'ям з дітьми. Юридичні гарантії права на охорону здоров'я.

Фінансове законодавство. Поняття податку та його види. Прибутковий податок з громадян.

Законодавство про підприємницьку діяльність. Поняття підприємницької діяльності. Основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності.

Екологічне законодавство. Загальна характеристика законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Екологічні права та обов'язки громадян. Права та обов'язки власників природних ресурсів і природокористувачів. Червона книга.

Земельне законодавство. Загальна характеристика Земельного кодексу України. Право власності на землю. Оренда землі. Порядок вирішення земельних спорів.

Адміністративне законодавство. Відносини, які регулюються адміністративним правом. Загальна характеристика Кодексу України про адміністративні правопорушення. Поняття адміністративного проступку. Види адміністративних стягнень. Адміністративна відповідальність неповнолітніх.

Кримінальне законодавство. Загальна характеристика Кримінального кодексу України. Поняття і ознаки злочину. Стадії вчинення злочину. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця. Співучасть у вчиненні злочину. Види кримінальних покарань. Поняття неосудності. Кримінальна відповідальність неповнолітніх.

7

БІЛЕТИ З ОСНОВ ПРАВОЗНАВСТВА

Білет№1

1. Основні теорії походження держави.

2. Загальна характеристика та структура Конституції
України.

Білет№2

1. Поняття та ознаки держави.

2. Форма правління, державного устрою та політичного
режиму України за Конституцією України.

Білет№3

1. Поняття та види функцій держави.

2. Адміністративно-територіальний устрій України за
Конституцією України.

Білет№4

1. Поняття та ознаки права.

2. Державна символіка України.

Білет№5

1. Класифікація держав за їх формою.

2. Порядок набуття громадянства України.

Білет№6

1. Єдність та відмінність моралі і права.

2. Соціально-економічні права громадян України.

Білет№7

1 Джерела (форми) права.

2. Політичні права громадян України.

8

Білет№8

  1. Поняття системи права.

  2. Принципи виборчого права.

Білет№9

  1. Поняття закону та підзаконного акту.

  2. Конституційні обов'язки громадян України.

Білет№10

  1. Поняття та види правопорушень.

  2. Правовий статус та повноваження Верховної Ради
    України.

Білет№11

  1. Поняття та види юридичної відповідальності.

  2. Правовий статус та повноваження Президента України.

Білет№12

  1. Загальна характеристика галузей права України.

  2. Правовий статус, компетенція, склад Кабінету Міністрів
    України.

Білет№13

  1. Поняття та структура правової норми.

  2. Місцеве самоврядування в Україні.

Білет№14

  1. Систематизація нормативно-правових актів.

  2. Судова влада в Україні.

Білет№15

  1. Поняття та ознаки правової держави.

  2. Право на освіту та система освіти в Україні.

9

Білет№16

  1. Поняття законності та правопорядку.

  2. Бюджетна система України.

Білет№17

  1. Поняття та види влади.

  2. Поняття адміністративного проступку, його види.

Білет№18

  1. Поняття та види соціальних норм.

  2. Поняття та види цивільно-правової відповідальності.

Білет№19

  1. Поняття та структура законодавства.

  2. Майнові права неповнолітніх.

Білет№20

  1. Поняття та структура правовідносин.

  2. Поняття, види та характеристика договорів.

Білет№21

  1. Поняття та види юридичної особи.

  2. Поняття та види кримінальних покарань.

Білет№22

  1. Поняття та види юридичних фактів.

  2. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Білет№23

  1. Правоздатність і дієздатність.

  2. Поняття та види податків.

10

Білет№24

  1. Декларація про державний суверенітет України.

  2. Поняття трудового договору. Види трудових договорів.

Білет№25

  1. Акт проголошення незалежності України.

  2. Порядок прийняття на роботу. Особливості праці
    неповнолітніх.

Білет№26

  1. Загальна декларація прав людини ООН 1948 року.

  2. Порядок і підстави припинення трудового договору.

Білет№27

  1. Конвенція ООН про права дитини 1989 року.

  2. Порядок і умови укладення шлюбу.

11

ПЕРЕДМОВА

Важливе значення правової освіти в сучасному суспільстві зумовлюється тим, що право регулює найважливіші відносини між громадянами, установами, підприємствами та організаціями тощо, нерідко визначає поведінку особи в тій чи іншій ситуації.

Обізнаність у праві є виявом елементу загальної культури людини, сприяє кращому використанню та захисту кожним своїх прав тощо.

Посібник з правознавства має на меті в доступній формі ознайомити молодих людей, зокрема учнів і всіх, хто бажає набути основ правових знань з теорії держави і права, державного ладу і правової системи України. Водночас він розрахований на абітурієнтів, які складатимуть вступні іспити з основ правознавства до юридичних навчальних закладів, а також на студентів, які вивчають право в неюридичних навчальних закладах (факультетах).

Структурно посібник відповідає програмі з основ правознавства, рекомендованій Міністерством освіти і науки України для абітурієнтів юридичних навчальних закладів та повною мірою охоплює матеріал, передбачуваний в білетах для вступних іспитів з правознавства.

У посібнику враховані вимоги програми з основ правознавства для навчальних закладів загальної середньої освіти.

Видання базується на чинному законодавстві України, зокрема бере до уваги норми Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р., Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р., Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 р., Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р., Митного кодексу від 11 липня 2002 р., Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 р„ Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону праці" від 21 листопада 2002 р., Закону України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2003 р., Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р., Господарського кодексу від 16 січня 2003 р., Цивільно-процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року, Законів України: "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 р., "Про внесення змін до Закону України "Про охорону праці" від 21 листопада 2002 р., "Про судоустрій України" від 7 лютого 2003 р., "Про податок з фізичних осіб" від 22 травня 2003 р., "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р., "Про особисте

12

селянське господарство" від 15 травня 2003 р., "Про землеустрій" від 22 травня 2003 р., "Про соціальні послуги" від 19 червня 2003 р., "Про охорону земель" від 19 червня 2003 р., "Про загальнодержавне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р., "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9 липня 2003 р., "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами" від 19 червня 2003 р.

Деякі теми і питання, актуальні в сучасному суспільстві, виходять за межі шкільної програми з правознавства.

У посібнику дається загальна характеристика основних теорій походження та сутності держави і права, розкриваються поняття дер­жави і права, висвітлюється система правоохоронних органів України, розглядаються основи таких галузей законодавства, як конституційне, цивільне, трудове, сімейне, соціальне, житлове, екологічне, земельне, адміністративне, кримінальне та підприємницьке.

У процесі підготовки посібника автори прагнули до об' єктивності, висвітлення матеріалу з позицій гуманізму, орієнтувались на конституційні принципи політичної та ідеологічної свободи й багатоманітності, керувались бажанням ствердження серед молоді моральних принципів, формування відчуття справедливості, поваги до своєї країни, її історії та культури, до культур і релігій інших народів, бережного ставлення до довкілля.

13

РОЗДІЛ І. ДЕРЖАВА І ПРАВО

ТЕМА1. РОЛЬ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СУСПІЛЬСТВІ. ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

§1. Держава та право як закономірний результат розвитку цивілізації

Цивілізація (від лат. civilis - громадський, державний, гідний, вихований) характеризує сукупність матеріальних і духовних досяг­нень суспільства у процесі його історичного розвитку. Французькі філософи-просвітителі 18 ст. називали цивілізованим суспільством, засноване на засадах розуму і справедливості. Атрибутами цивілізації є держава і право, що виникли у процесі еволюції суспільства.

Під суспільством розуміють сукупність форм спільної діяль­ності людей, які склалися у процесі історичного розвитку людства. Передумовою суспільства є людина. Між людьми в процесі їх життєдіяльності виникають різноманітні зв'язки і відносини. На певному етапі люди усвідомлюють, що в них є спільні потреби та інтереси і що для їх задоволення необхідні спільні зусилля, а також що зв'язок між ними мусить мати постійний характер. Саме переважно на цих засадах і утворюється суспільство.

З моменту виникнення суспільство вимагає регулювання та управління, потреба в яких значно зростає з появою класів і виокремлення різних видів господарської і духовної діяльності. В цей час закінчується бездержавний період розвитку суспільства, виникають держава і право, що є нероздільними і свідчать про більш високий ступінь суспільного розвитку. Держава і право стають складним і універсальним інструментом урегулювання відносин між окремими людьми, особою і суспільством, окремими суспільними групами.

14

За допомогою державно-правових інститутів може забезпечуватись панування одного класу над іншим, але може такою здійснюватися захист суспільства і кожної особистості від зловживань з боку сильнішого, гарантуватися життя на основі прав людини. Держава і право можуть бути ефективною протидією сваволі, анархії і безладдю, сприяти розвиткові господарства і культури. Право може втілювати вищу доцільність щодо меж поведінки людей. Тією мірою, якою держава і право перетворюються із засобів обслуговування інтересів окремих соціальних груп на засоби задоволення загальносоціальних потреб, інтересів і запитів усього суспільства й одночасно кожного з його членів, такою ж мірою можна розглядати державу як суспільно-історичну цінність.

Проте держава і право породжуються суспільством і відбивають його недоліки й суперечності. На державу і право впливають різного роду соціальні і етнічні конфлікти, різні ідеології, природні умови та окремі особистості. Держава і право не можуть бути предметом ідеалізації, їх роль у суспільстві за різних часів на різних континентах далеко не однакова.

§2. Роль держави і права як атрибутів політичної влади. Держава, право і соціальна справедливість

У загальному розумінні влада - це відносини залежності між людьми, в яких одні можуть здійснювати свою волю, нав'язуючи її іншим. Тому влада є цілеспрямованим впливом тих, хто має владу (суб'єкт влади), на тих, на кого ця влада спрямована (об'єкт влади).

Слід зазначити, що владні відносини виявляються лише в тому разі, якщо суб'єкт і об'єкт перебувають у відносинах панування і підкорення. Оскільки влада в суспільстві поширена на людей і має на меті певне регулювання відносин між людьми, то її називають соціальною. Влада має багато різновидів: батьківська, релігійна, економічна, політична, державна тощо.

Держава і право перебувають у нерозривному зв'язку з політичною владою, а державна влада може розглядатися як різновид політичної влади. Політика - особливий вид людської діяльності, участь у справах держави. В ній знаходять своє відображення питання взаємовідносин між класами і соціальними групами, питання партійної боротьби, відносин між різними національностями, між державами (зовнішня політика) тощо.

15

Ядром політики є проблема завоювання, утримання і використання державної влади. Державна влада як різновид політичної влади втілюється в державно-правових інститутах і призначена для регулювання суспільних відносин. Державна влада має офіційний публічний характер. В межах країни вона є найвищою, повною, верховною і ні від кого не залежною. Державна влада має свої особливості:

  • проголошується від імені держави;

  • юридично закріплюється;

  • її впровадження в життя забезпечується силою держави;

  • регламентується за допомогою права і здійснюється в
    офіційно встановлених межах і лише певними засобами.

Верховенство державної влади виявляється в її універсальності (її владна сила поширюється на все населення і громадські організації країни), в її прерогативах (державна влада може відмінити будь-який прояв іншої суспільної влади), а також в наявності таких законів впливу, якими ніяка Інша суспільна влада не володіє (наприклад, монополія законодавства, правосуддя).

У демократичному суспільстві державна влада набуває форми народовладдя. її першочерговими завданнями стають:

  • втілення свободи і справедливості у відносинах учасників
    суспільного життя;

  • захист та охорона прав і законних інтересів особи та родини
    (сім'ї);

  • забезпечення функціонування державних органів на основі
    права;

  • реалізація повноважень держави не лише через примус, а й
    через силу громадської думки;

  • забезпечення рівних для всіх можливостей в усіх сферах
    життєдіяльності людей, базуючись на принципах соціальної
    справедливості, гуманізму і загального блага.

З давніх-давен людство мріяло про державу соціальної справедливості. Ці мрії знайшли відбиток у творах Платона, Аристотеля, Фоми Аквінського, Т. Мора, Т. Кампанелли, Г. Сковороди, А. Сен-Сімона, Ш. Фур'є, О. Герцена, М. Драгоманова, С. Булгакова, П. Флоренського та багатьох інших мислителів.

У загальнофілософському розумінні справедливість - це розподіл блага і зла між людьми, зокрема співвідношення між роллю окремих особистостей в житті суспільства та їх соціальним становищем, працею і винагородою, вчиненим діянням і відданням, достоїнством

16

людини та її суспільним визнанням, між правами та обов'язками, злочином І покаранням.

Справедливість має бути одним з основних принципів правосуддя. Взаємопов'язаність права і справедливості перетворює останню на соціально-правову справедливість.

У державах соціальної справедливості на перший план має виходити не класовий або груповий інтерес, не нав'язування всьому суспільству волі певного класу чи певної соціальної групи, а загальносуспільний інтерес, соціальна справедливість, забезпечення всім громадянам гідного існування, всебічна підтримка чесної праці, морального та фізичного здоров'я населення та збереження навколишнього природного середовища.

§3. Основні теорії походження та сутності держави і права

На сьогодні серед науковців-юристів, істориків, філософів, етнографів та ін. вчених немає одностайності в поглядах на причини виникнення держави і права. Здебільшого виникнення держави і права пов'язується з економічними та соціальними чинниками, з виникненням майнової нерівності, розшаруванням суспільства -появою класів.

У науку така теорія походження держави ввійшла під назвою соціально-економічної класової, або історико-матеріалістичної теорії.

Згідно з цією теорією найважливіші зміни в житті первіснообщинного ладу були пов'язані з істотними змінами в економічномужиттітогочасногосуспільства,якепоступовопереходило від привласнювального господарювання (мисливство і збирання) до господарювання виробничого, до одержання надлишкового продукту. Це зробило робочу силу людини здатною виробляти більшу кількість продуктів, ніж було необхідно для підтримання життя людини. Виникали реальні умови для експлуатації чужої праці та майнової і соціальної диференціації.

Цей період характеризується трьома великими розподілами праці: відокремленням скотарства від землеробства; відокремленням ремесел від землеробства І виділенням особливого прошарку людей, зайнятих лише обміном продуктів.

Перший великий поділ праці сприяв першому великому поді­лу суспільства на два класи - вільних і рабів; другий великий поділ

17

спричинив поглиблення майнової нерівності серед вільних; третій викликав появу класу посередників-купців, зайнятих лише обміном продуктів.

Суспільство розкололося на групи людей (класи) з різним май­новим станом і різними, подекуди протилежними, інтересами. З'являється об'єктивна необхідність у новій організації, здатній вирішувати проблеми і конфлікти в суспільстві. На зміну первісно­общинному ладу приходить держава. Органи родового (общинно­го) управління замінюються органами державного апарату, виникає державна влада, яка виступає захисником панівних верств суспіль­ства. Державна влада поширюється на всіх, хто проживає на визна­ченій кордонами території, незалежно від національності, й виступає як офіційний представник суспільства.

Одночасно із виникненням держави відбувався процес форму­вання права. Соціальні норми, що існували, стають непридатними у класовому суспільстві. Спочатку право складалося з трансфор­мованих звичаїв та окремих судових рішень, яким панівний клас надавав значення загальнообов'язкової норми. Згодом, із становлен­ням і зміцненням центральних органів державної влади, основним засобом формування правової системи стають акти (правила поведін­ки), які видаються цими органами і виражають інтереси домінуючих у країні верств суспільства.

Згідно із класовим соціально-економічним вченням, кожному типу виробничих відносин відповідає історичний тип держави і права з характерними рисами та особливостями. Виробничі відносини - це категорія, що характеризує відносини між людьми у процесі суспільного виробництва: відносини власності, виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ.

Найчастіше визначаються такі історичні типи держави: 1) рабовласницький; 2) феодальний; 3) буржуазний; 4) соціалістичний; 5) сучасний. За різних часів у різних країнах існували також держави перехідного періоду.

Рабовласницький тип держави і права характеризується такими ознаками:

  • поділ суспільства на вільних і рабів;

  • відсутність у рабів елементарних людських прав ("знаряддя,
    що говорить");

  • панівна роль у середовищі вільних великих землевласників
    та військової верхівки;

2 — 5-1314

18

  • зневажання фізичної праці, що вважалася таланом
    невільників;

  • переважно автократичний та олігархічний характер
    політичних режимів.

Феодальному типу держави і права притаманні такі риси:

  • власність феодалів на землю, яка складає основу суспільства
    закріплена у феодальному праві;

  • закріплення у праві майнової та особистої залежності від
    феодалів-землевласників;

  • правове закріплення поділу суспільства на стани, належність
    до яких визначалася самим фактом народження;

  • набуття багатими містами права на самоврядування;

  • створення станових представницьких органів (парламенти,
    земські збори);

  • закріплення ієрархії взаємовідносин (сюзеренітет-васалітет)
    у середовищі дворянства;

  • вплив церковного (канонічного) права на суспільне та
    особисте життя;

• найпоширеніша форма правління - монархія.
Характерними рисами держави буржуазного типу є:

  • правове закріплення формальної рівності громадян перед
    законом;

  • проголошення принципу законності;

  • визнання особистих і політичних прав людини;

  • проголошення свободи, недоторканності й непорушності
    приватної власності;

  • зосередження основних зусиль держави на функціях
    охорони приватної власності та боротьби проти
    загальнокримінальної злочинності;

  • скасування дворянських та інших станових привілеїв;

  • процес зрощення державного апарату з фінансовими
    монополіями;

  • множинність форм правління (парламентська монархія,
    парламентська і президентська республіка та ін.).

Соціалістичному типу держави і права (на прикладі СРСР притаманні такі риси:

  • проголошення диктатури пролетаріату, що поступово
    переростає у загальнонародну державу;

  • заперечення принципу поділу державної влади і закріплення
    керівної ролі комуністичної партії;

19

  • офіційне закріплення марксистсько-ленінської ідеології як
    єдиної в країні;

  • правове закріплення переваги інтересів держави над
    інтересами особистості;

  • заборона приватної власності та підприємництва;

  • монополія державної власності у господарстві країни;

  • проголошення однією з головних функцій держави охорону
    соціалістичної власності;

  • юридичне закріплення обов'язку громадян працювати;

  • акцентування уваги на забезпеченні соціально-економічних
    прав громадян.

Однак масові репресії, голодомори, які відбувалися за часів радянської влади, жорстке обмеження релігійної діяльності та нехтування значенням релігії в суспільстві, заборона трудової приватної власності, недооцінка культурних і національних традицій народів, обмеження свободи слова, зародження в надрах державного і партійного апарату номенклатурної буржуазії та інші негативні явища значною мірою дискредитували ідею соціалістичної держави. У цьому аспекті варта уваги думка видатного філософа XX століття М. Бердяєва: "У комунізмі є здорове, правильне і цілком збіжне із християнством розуміння життя кожної людини як служіння надособистісній меті, як служіння не собі, а великому цілому. Але ця правильна ідея спотворюється запереченням самостійної цінності і гідності кожної людської особистості, її духовної свободи".

Найдетальніше соціально-класова теорія розроблена у творах Л. Моргана, Ф. Енгельса, К. Маркса, В. Леніна. Радикальні теоретики цього напрямку дотримувались тактики зміни буржуазного ладу шляхом збройної революційної боротьби. Визначаючи саме таким метод досягнення мети - побудови справедливого соціального ладу, вони проігнорували як історичний досвід (криваві наслідки французької 1789 року та інших революцій), так і наслідки нехтування принципами християнської моралі.

В Україні, більшою або меншою мірою, прихильність до цієї теорії виявляли: видатний політичний діяч та історик М. П. Драгоманов, вчений-мислитель С. Л. Полонинський, Леся Українка, відомий письменник і політик В. К. Винниченко та ін.

М. П. Драгоманов вважав, що "політична форма держави є річчю цілком другорядною порівняно із соціально-економічними відносинами", а "певні форми колективізму, навіть комунізму рішуче насуваються на життя всіх цивілізованих народів". С.Л. Подолинський

2*

20

ставив за мету знищення революційним шляхом існуючого ладу, завоювання політичної влади трудящими і утворення соціалістичної республіки, в основі якої мала стати община, яка сама вершитиме "суд і правду".

У XX ст., а особливо в другій його половині, у буржуазних державах і буржуазному праві відбуваються зміни: зростає чисельність державного апарату і збільшується його вплив на життя країни; посилюється роль партій і громадських організацій у політичному житті країни; зростає роль держави у перерозподілі прибутків на користь соціально незахищених верств населення: за громадянами визнаються не лише політичні, але й певні соціально-економічні права. До держав, де відбуваються такі зміни, нерідко застосовується поняття "сучасні демократичні держави".

Окрім викладеної вище соціально-економічної класової теорії походження держави і права, поширені також теорії: теологічна, патріархальна, договірна, психологічна, теорія насильства, конвергенції, космічна теорія.

Теологічна (релігійна) теорія пояснює походження кожної держави і права божественною волею. Це обґрунтовує її вічність, непорушність і святість. Відомими представниками цієї теорії у середньовічній Європі були богослови і мислителі Аврелій Августін і Фома Аквінський, у XVIII ст. прихильник королівського абсолютизму філософ Жозеф де Местр. У XX ст. палкий послідовник Фоми Аквінського відомий католицький філософ і професор Жак Марітен, виступаючи проти капіталізму і буржуазної демократії, протиставляє їм християнську демократію. Істинне буття, за Ж. Марітеном, - це духовний світ, а держава - це реальність другого порядку, підпо­рядкована духовному світові й залежна від нього.

Ця теорія багатоаспектна, за наших часів поширена також і в багатьох мусульманських країнах.

Згідно з теологічною теорією, існує вищий божественний закон, який має лежати в основі позитивного права, створюваного державою. Прихильники цієї теорії пов'язують розвиток держави і права з діяльністю релігійних діячів, дотриманням релігійних канонів або орієнтацією держави і права на божественні начала (В. Соловйов).

Заперечення цієї теорії фактами існування як у минулому, так і на сучасному етапі антигуманних, несправедливих, з погляду віри, режимів не є доказом, бо релігія не заперечує існування добра і зла у земному бутті.

Теологічну теорію не можна ні довести, ні спростувати, але в оцінці її істинності не можна не враховувати визнання існування

21

Бога не тільки більшістю мислителів багатьох поколінь, але й такими всесвітньо-відомими вченими як Д. І. Менделєєв, Т. Едісон, А. Ейнштейн, І. П. Павлов, М. І. Пірогов, Я. І. Сікорський, В. фон Браун, А. Швейцер, В. Войно-Ясенецький та ін.

Патріархальна теорія. Сутність цієї теорії полягає у твердженні, що держава походить від сім'ї, є результатом розростання сім'ї. Сім'я як початковий осередок суспільного життя розростається у плем'я, а плем'я - у державу. Батьківська влада над дітьми трансформується у владу монарха над своїми підданими. Піддані мають підкорятися своєму монархові, монарх - проявляти щодо них батьківську турботу. Представниками цієї теорії були Аристотель і Платон. Розглядаючи суспільні відносини у державі як аналогію сімейних відносин, Платон виступав проти поділу суспільства на бідних і багатих, проти права приватної власності. Проте, як має бути мудрим глава сім'ї, так і мудрими мають бути правителі держави. У цьому аспекті Платон схиляється до елітарного характеру держави, стверджуючи, що до тих пір, поки філософи не стануть царями у державі або царі й законодавці не стануть філософами, тобто поки обидві сили — політика і філософія - не зіллються, до тих пір не буде кінця бідам держави. Прихильне ставлення до патріархальної теорії було у Росії в одного із теорети­ків народницького руху М. Михайловського, в Україні - історика, філософа і громадського діяча М. Драгоманова.

Договірна теорія. Згідно з цією теорією держава виникає внаслідок укладення між людьми суспільного договору-добровільної угоди між правителем і народом для забезпечення спільної справедливості. Держава має забезпечувати безпеку громадян та охорону їхньої власності. Таким же шляхом створюється і право, яке з погляду прихильників цієї теорії, має природний характер: кожна людина має невід'ємні права, набуті від природи. У разі порушення правителями умов договору і природних прав людини народ має право цих правителів замінити. Представниками цієї теорії були Т. Гоббс в Англії, Г. Гроцій у Голландії, Ж.-Ж. Руссо у Франції, О. Радищев у Росії, ректор Київського Університету св. Володимира К. Неволін та ін.

Психологічна теорія. За цією теорією, яка з'являється у XIX ст., причини виникнення держави криються у властивостях психіки людей. Суть цієї теорії в тому, що в людях закладена психологічна потреба жити в умовах організованого співтовариства, в умовах колективної взаємодії. Психіці переважної частини людей притаманна потреба підкорятися видатним особистостям, залежати від еліти суспільства. Залежність членів роду, племені від старійшин і вождів згодом

22

закріплюється у праві. На чолі держави мають стояти особистості, наділені особливою волею і талантом керівництва.

Засновниками цієї теорії були французький криміналіст Габріель Гард і професор Київського університету св. Володимира, а згодом Варшавського університету Л. Петражицький.

Теорія насильства. Ця теорія пояснює виникнення держави завоюванням одними племенами, народами інших. Переможці перетворюються на панівні касти, стани, класи, а переможені- на рабів, підневільних тощо. Для утримання поневолених у покорі, управління ними необхідна держава як апарат, створюваний переможцями для керування переможеними. Отже, держава, за цією теорією, - не результат Божого провидіння, а породження ворожнечі, переваги грубої сили, війни й насильства. Ідеологічними підвалинами цієї теорії певною мірою можна вважати філософію Ф. Ніцше, який пропагував ненаситне прагнення до влади, культ грубої сили, зверхність арійців, підкорення слабких народів і т. п.

Представниками цієї теорії були австрійський правознавець І соціолог другої половини XIX - початку XX ст. Л. Гумплович, який стверджував, що у знищенні і підкоренні слабких проявляється природній закон боротьби за існування, а також німецький правознавець і філософ цього ж періоду Є. Дюрінг, на думку якого відносини між індивідами з'ясовуються шляхом насильства, так званої "робінзонади". Прихильно ставилися до цієї теорії прибічники нацизму і расизму, які проголошували насилля найважливішим чинником розвитку, а гуманізм - виправданням слабовілля.

Теорія конвергенції. У пошуках відповіді на історичну перспек­тиву розвитку держави і права чимало дослідників другої половини XX ст. звертаються до так званої теорії конвергенції (від лат. соnye-rgentio - зближення, сходження). За цією теорією, в ході історичного розвитку поступово зникають істотні відмінності між капіталізмом і соціалізмом і відбувається їх зближення, злиття. Кожна система запо­зичує в іншої усе найкраще і ліквідує негативні економічні, політичні, правові та інші моменти своєї державності, Представники цієї теорії — російський емігрант, професор Гарвардського університету П. Со-рокін, американський соціолог, економіст, історик X. Ростоу. Певною мірою з цією теорією збігалися погляди відомого українського вче­ного і політичного діяча, професора М. Павловського, який в книзі "Шлях України" обґрунтовував ідею "соціалізованого капіталізму".

Космічна теорія. Поява держави за цією теорією пояснюється втручанням інопланетних цивілізацій.

23

Анархізм (від грецьк. "безвладдя"). У XIX - XX ст. набувають поширення теорії анархізму. Представники цієї теорії виступали і виступають за негайне знищення всякої державної влади і приватної власності, за створення федерації дрібних автономних асоціацій (об'єднань) виробників. Різновидом анархізму є анархо-синдикалізм, в теорії якого передбачається передача всієї влади в суспільстві профспілкам. Основними провідниками анархістських ідей були М. Штірнер, П. Ж. Прудон, М. Бакунін, П. Кропоткін. Ідею анархізму в Україні прагнув втілити Н. Махно.

Слов'янофільська теорія розвитку держави. 6 основу цієї теорії покладено ідею самобутності суспільного і державного розвитку слов'янських народів. Погляди представників слов'янофільського напрямку суспільної думки в XIX - XX ст. засновувалися на протиставленні ідеології слов'янських народів, яким притаманні релігійність, "єдність духу", відчуттів і розуму, колективізм, любов до ближнього, народам Західної Європи, яким притаманні індивідуалізм, раціоналізм, розсудливість, культ матеріального прогресу. Найвищою духовною цінністю слов'ян, яка обумовлює характер їх державності, слов'янофіли вважали "соборність", що означає поєднання свободи і єдності багатьох людей на основі їх спільної любові до одних і тих же абсолютних цінностей, якими є вчення православної церкви та її святих отців.

Слов'янофіли заперечували як революційний соціалізм, так і буржуазну демократію з її "фабричними відносинами" та "формально-логічною законністю". За поглядами слов'янофілів, на Заході держава виникла на основі насильства і завоювання, а в Древній Русі -внаслідок "природнього розвитку національного життя". Слов'янські держави оминули період жорстокого рабовласницького суспільства. Для слов'янофілів характерна ідеалізація суспільного ладу Київської Русі та общинного способу життя.

Слов'янофільство виступає як антипод орієнтації суспільної думки на західноєвропейський (буржуазний) шлях соціального розвитку. Теоретики слов'янофільства в західному світі вбачають культ індивідуалізму під виглядом "загальнолюдських цінностей", пріоритет матеріального над духовним, масовий егоїзм і раціоналізм. Водночас ними не заперечується необхідність запозичення кращих надбань країн Заходу. Державна влада, на їхню думку, має бути централізованою, а народу необхідно надати можливість вирішувати питання місцевого самоврядування, місцевих проблем господарського, культурного і соціального життя. Політичні свободи, вважають вони,

24

є відносним і негативним явищем, а справжнім завданням держави є: творити правосуддя, стежити за моральністю і святістю законів, охороняти гідність людини, сприяти землеробській праці і, таким чином, послуговувати не тимчасовим, а вічним цілям. Слов'янофіли виступають прихильниками переважно монархічних форм державного управління.

Слов'янофіли не проповідували ворожнечі до інших народів, зараховуючи до слов'ян всіх не за ознаками походження по крові, а за умовами сприйняття духовних цінностей православної цивілізації. В. Соловйов писав, що необхідно застосовувати заповідь Ісуса Христа "Люби ближнього, як самого себе" також і до спілкування націй "Люби всі інші народи, як свій власний".

Слов'янофільські ідеї були характерними для О. Хом'якова, братів І. Киреєвського та П. Киреєвського, К. Аксакова й І. Аксакова, М. Данилевського, Ю.Самаріна, Ф. Достоєвського, С. Соловйова, В. Зеньківського, М. Бердяєва та ін.

У сучасний період прихильними до ідей слов'янофільства в Росії є відомі письменники О. Солженіцин і В. Распутін. Певні ідеї слов'янофільства в Україні поділяють академік П. Толочко, філософ О. Базилюк, громадський діяч О. Свистунов та ін. Першочерговими завданнями слов'янських держав, вважають вони, є відновлення традиційних цінностей слов'ян, протистояння глобалізації "ринкової психології"", віддання переваги виробничій сфері над комерційною, зміцнення співробітництва слов'янських держав, створення заслону примітивній масовій культурі. У 2003 р. було створено партію "Слов'янський народно-патріотичний союз" (СНПС). Яка задекларувала будівництво громадського суспільства на засадах соціальної справедливості відродження слов'янської духовності, християнських традицій, зміцнення економічних та культурних зв'язків між суверенними слов'янськими державами. До керівництва СНПС увійшли політичні діячі: академік П. Толочко, О. Ременюк, С. Сафронов, С. Правденко.

25

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31

Схожі:

Баранівський В. Ф., Бабенко М. С. та ін.: Навчальний посібник //...
У навчальному посібнику у стислій формі викладені основні положення тем з навчальної дисципліни “Організація й методика виховної...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до практичних занять і самостійної роботи...
Під загальною редакцією зав кафедри загальної гігієни з екологією, професора В.І. Федоренко
КУРС ЛЕКЦІЙ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ ТА ГАЛУЗЕВОЮ СКЛАДОВИМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ...
У курсі лекцій із загальної та галузевої складових у стислій формі висвітлюються питання державного управління і місцевого самоврядування,...
ВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС Навчальний...
В55 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко,...
За загальною редакцією ректора Національної академії СБ України,...
Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, лист №1/11-12373 від 26 грудня 2011 р
Збірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією...
Рецензенти: доктор філософських наук, професор Ю. С. Вілков; доктор філософських наук, професор В. В. Остроухов; кандидат філософських...
України Керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації...
За загальною редакцією: Президента НАПрН України, ректора Національного університету
Програма для загальноосвітніх навчаль­них закладів. Основи правознавства...
Тематичні плани та програми курсу «Основи правознавства» для 9 – 11 класів з поглибленим вивченням права
За редакцією члена-кореспондента АМН України доктора медичних наук,...
Рекомендовано до видання вченою радою Харківського національного медичного університету
Презентація до книжки «Медична і біологічна фізика» під загальною...
У 2008 році на міському етапі отримала ІІІ місце з біології (екологія тварин). А у 2010 теж отримала ІІІ місце з біології (мікробіологія)....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка