КУРС ЛЕКЦІЙ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ ТА ГАЛУЗЕВОЮ СКЛАДОВИМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИКІВ І СПЕЦІАЛІСТІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ За загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора


НазваКУРС ЛЕКЦІЙ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ ТА ГАЛУЗЕВОЮ СКЛАДОВИМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИКІВ І СПЕЦІАЛІСТІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ За загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора
Сторінка14/41
Дата17.05.2013
Розмір6.51 Mb.
ТипКурс лекцій
bibl.com.ua > Право > Курс лекцій
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   41


2.3. Особливості менеджменту в системі державної служби

Поняття «організація» в менеджменті. Типи організацій. Структура організацій державної служби. Особливості організацій державної служби. Види менеджменту організацій. Принципи сучасного менеджменту. Результативність менеджменту в системі державної служби. Стилі керівництва. Методи менеджменту. Складові мистецтва менеджменту. Лідери та лідерство.

Організація як система і об`єкт управління

Система державної служби України складається з великої кількості різноманітних організацій. У менеджменті поняття організація використовується в двох значеннях:

  • в інституціональному, коли організація розглядається як певна група людей, діяльність яких свідомо координується в процесі досягнення певної спільної мети;

  • в процесному, коли організація означає взаємодію людей між собою і відноситься до однієї з головних функцій менеджменту.

Природа організацій державної служби випливає з природи людської діяльності, бо для досягнення своїх цілей в процесі керування державними справами в межах наданих їм повноважень, службовці повинні об’єднуватись і діяти. Для цього вони отримують необхідні ресурси та беруть на себе відповідальність за свої дії. Організації, які управляли і управляють державою, діють як державні структури та існують давно. В сучасних умовах, порівняно з минулим, вони набули значних відмінностей, які наведені в таблиці 1.1.

В наведеній таблиці привертає увагу те, що нині велика кількість людей зв’язана з управлінською діяльністю в державах світу. Це певною мірою стосується і України. Тому, звичайно, глибоке розуміння менеджменту в системі державної служби стосується не лише керівників, а й усіх працівників, та є дуже важливим для налагодження ефективної діяльності організації.

В системі державної служби існують різні типи організацій, які впливають на характер економічних, соціальних, політичних відносин та їх взаємодію між собою, з оточуючим середовищем. В основу їх систематизації покладені певні класифікаційні ознаки:

Залежно від рівня закритості виділяють:

    • відкриті (системи, які взаємодіють із зовнішнім середовищем);

    • закриті (це специфічні системи, які в основному не взаємодіють із зовнішнім середовищем – секретні організації).

Таблиця 1.1.

Порівняння старої та сучасної організації

Стара організація

Сучасна організація

Мала кількість великих організацій, відсутність гігантських організацій

Велика кількість надзвичайно потужних великих комерційних і некомерційних організацій

Відносно невелика кількість керівників, практична відсутність керівників середньої ланки

Велика кількість керівників, невелика кількість керівників середньої ланки

Управлінська робота переважно не відокремлювалась від виробничої діяльності; несамостійний вид праці

Чітко окреслені управлінські групи, управлінська робота відокремлюється від виробничої діяльності, існує як окремий вид праці, що потребує спеціальної управлінської освіти

Мала кількість компетентних людей, здатних приймати важливі для організації рішення

Велика кількість компетентних людей, здатних приймати важливі для організації рішення

Наголос на наказ та інструкцію

Наголос на колективну роботу і раціональність

Стосовно відкритих організацій у складі державної служби, то для них притаманні такі риси:

  • надання повноважень, необхідних для виконання управлінських функцій;

  • упевненість у службовцях, які їх здійснюють;

  • застосування методик оцінки показників діяльності службовців;

  • система заслуг як критерій для підвищення по службі;

  • можливість звільнення за недостатні показники в роботі [11; с.20];

Зазначені риси повною мірою притаманні державній службі зайнятості України. До закритих слід віднести і акціонерні товариства закритого типу.

В залежності від стилів керівництва в системі державної служби функціонують організації:

  • з авторитарним стилем керівництва (концентрація влади у керівника, центразізація повноважень, яка унеможливлює прийняття рішень підлеглими);

  • з демократичним стилем керівництва має місце децентраліція повноважень та ін.);

  • з ліберальним стилем керівництва, коли керівник не втручається в діяльність підлеглих, а виконує, в основному, інформаційні функції.

Залежно від форм власності діяльність державної служби може ґрунтуватись на основі державних та колективних організацій, а залежно від рівня розвитку інтеграційних процесів у складі системи державної служби виокремлюють організації з вертикальною інтеграцією (наявна діяльність не пов`язана з основною). При горизонтальній інтеграції панівною є взаємодія між складовими організації по горизонталі з розширенням ідентичних функцій.

Державна служба функціонує і розвивається при наявності організацій з різним терміном існування. У зв’язку з цим розрізняються організації з довгостроковим та з короткостроковим періодом функціонування.

Рівень інноваційної активності структур державної служби дозволяє розрізняти в їх складі реактивні, слабо активні, помірно активні та сильно активні.

Організації за типами структур управління поділяються на такі, що мають штабну структуру управління (наявність спеціалізованих штабів), з цеховою структурою управління (головні спеціалісти виступають як лінійні працівники апарату управління) та з програмно-цільовою структурою управління (наявність проектних груп, матричні форми управління, організації, що навчаються).

У сфері бізнесу виділяють також організації за організаційно-правовими формами, сферами діяльності та ін. ( акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо).

Організації державної служби як системні утворення мають певну структуру. Основними складовими елементами організації як системи є місія, цілі, задачі, кадри, функції, ресурси.

Місія – призначення організацій державної служби зайнятості України. Вона визначає цільову спрямованість останніх. Так, цільовою спрямованістю державної служби зайнятості повинно бути забезпечення синергічного ефекту1 при взаємодії між роботодавцем та ринком праці і при узгоджені економічних й соціальних інтересів суб`єктів інтелектуальної власності; суспільних і державних інтересів шляхом ефективного використання страхових ресурсів та збільшення робочих місць, державної служби як суб`єкта реалізації відносин власності; цільової спрямованості її організацій та соціальних вимог до неї.

Кожний тип організації має певні особливості. Так, організаціям державної служби притаманні такі особливості (позиція авторів):

  • вони функціонують і розвиваються як жорстко регламентовані системи;

  • більш консервативні і менш гнучкі;

  • мають стабільну систему підрядності і супідрядності;

  • підбір персоналу здійснюється під функцію відповідної посади;

  • здійснюють управління нематеріальними активами (інтелектуальним потенціалом) в межах держави, її окремих регіонів;

  • організаційна культура їх діяльності побудована на менталітеті пріоритетності контрольно-розподільчих функцій, а не обслуговуючих;

  • владні відносини формуються не завжди на партнерських засадах;

  • мають розширений горизонт розв`язання проблем (мега-, макро-, мезо- та мікрорівнях). 2

Серед особливостей організації державної служби зайнятості слід виокремити:

  • виконання посередницьких функцій між суб’єктами ринку праці і роботодавцями;

  • безпосередній зв`язок з роботодавцями;

  • посилення педагогічно-психологічної спрямованості діяльності служби зайнятості (у стосунках між персоналом і клієнтами);

  • основний об`єкт управління – людський фактор (ресурс);

  • збалансована система взаємодії в управлінській тріаді “функція – ресурси; обов`язки – право; відповідальність – влада”;

  • можливість забезпечення синергічного ефекту в процесі взаємодії між роботодавцями – державною службою зайнятості – ринком праці;

  • специфіка цільової спрямованості служби зайнятості як системи;

  • професійно-кваліфікаційний динамізм персоналу організації служби зайнятості.

Кожна організація виконує обслуговуючі функції по відношенню до суб`єкта діяльності – юридичної чи фізичної особи, формує внутрішнє середовище і контактує із зовнішнім. Внаслідок цього формується система комунікаційних зв`язків організації. Вона включає зв’язки між організацією і зовнішнім середовищем; в самій організації між суб`єктами в ієрархічній системі управління; між різними відділами; між працівниками організації; між керівником і підлеглими; між керівником і робочою групою; між самими працівниками тощо.

Схеми комунікаційних зв`язків в організаціях можуть бути досить різноманітні і вони здійснюватися за схемою: колесо, коло, один з одним, в технологічному зв`язку. Прикладом останнього є єдина технологія обслуговування незайнятого населення в системі державної служби зайнятості.

Зміст менеджменту організацій

В навчальній та науковій літературі менеджмент розглядається в широкому і у вузькому плані. Окремі автори ототожнюють це поняття з “управлінням”, а інші – розширюють і розглядають як цілеспрямований вплив на колективи працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей. Управління більш ширше поняття – це цілеспрямована дія на об`єкт з метою зміни його стану або поведінку у зв`язку із зміною обставин [10, с10].

Виділяють такі основні види менеджменту: виробничий, соціальний, фінансовий, інноваційний, інвестиційний, страховий, податковий, бюджетний, аналітичний, стратегічний, операційний, маркетинговий, кадровий, логістичний та ін.

Менеджмент організацій як в системі державної служби, так і в інших сферах, слід розглядати як систему, основою якої є складові: загальна цільова спрямованість, цілі і задачі, функції, суб`єкти і об`єкти, механізми управління, ресурсо-інформаційне забезпечення, методологічний інструментарій тощо.

При формуванні результативної системи менеджменту в державній службі зайнятості важливо врахувати вимоги до нього, які закладені в принципах управління.

Принципи управління – це система вимог, яких повинна дотримуватися система менеджменту в процесі функціонування і розвитку.

Серед теоретиків менеджменту його принципи визначались багатьма науковцями. Серед них привертають увагу принципи за Файолем: поділ праці, який грунтується на спеціалізації і кооперуванні; поєднання влади з відповідальністю, дисципліна, що грунтується на безумовній підлеглості загальним цілям організації; єдність керівного центру; підпорядкування індивідуальних інтересів загальним цілям й завданням; стимулювання працівників, централізація влади на основі функціонування “мізкового центру”, підпорядкування нижніх підрозділів організації верхнім; порядок, який визначає закріплення робочого місця за кожним працівником; дотримання справедливості в розподілі роботи та її результатів; стабільність перебування менеджерів на своїй посаді; ініціатива як джерело енергії менеджера; колективістський дух організації. Вони втілені в життя, в тому числі, і в діяльності системи державної служби.

Разом з тим теорія менеджменту розвивається і нині сформульовані принципи сучасного менеджменту. Вони зводяться до наступного: основне завдання менеджменту полягає в підготовці людей до спільних дій; інтеграція поведінки людей і організаційної системи вимагає єдності менеджменту та культури організації; одне із основних завдань менеджменту полягає у згуртуванні працівників навколо загальних цілей; менеджмент повинен створити такі умови, щоб організація і кожний її працівник розвивали свої потреби та можливості їх задоволення; будь-яке організаційне формування має грунтуватись на комунікації між суб`єктами діяльності і на їх індивідуальній відповідальності; організаційна система ніколи не досягає результатів у своїх власних межах, а лише поза ними Перелічені принципи сучасного менеджменту сформульовані Друкером.

Результативність менеджменту в системі державної служби залежить від багатьох чинників. Ряд науковців зарубіжних країн виділяють чинники згідно схеми 7-С: стратегія; структура; системи та процедури; спільні цінності; склад персоналу; здібності; стиль. Важливим для результативної діяльності організацій державної служби є формування спільної команди. Тому схема 7-С доповнюється чинниками згідно схеми 7-К, а саме: культура, комунікації, мотиви, кризові точки, контроль. В своїй сукупності вони повинні забезпечити системний синергічний ефект в процесі діяльності цієї служби.

Крім цього, успіх структур державної служби залежить від стилів керівництва, що являють собою сукупність способів, прийомів та механізмів владного і лідерського впливу на підлеглих з метою забезпечення виконання ними завдань та досягнення цілей організації. Серед них виокремлюються:

  • орієнтація на завдання – орієнтація на партнера, що включає авторитарний, стиль команди, угодовський стиль, збалансований стиль.

  • орієнтація на завдання орієнтація на себе, який передбачає використання стилю роботоголіка, бездіяльного стилю; виконавчого стилю, стилю самозбереження, збалансованого стилю.

  • орієнтація на партнерів – орієнтація на себе, тобто стиль конкуренції, стиль ухилення, стиль співробітництва, стиль компромісу.

Останні три стилі виступають як алгоритми розв`язання конфліктних ситуацій у виробничих, обслуговуючих організаціях та комерційних, соціальної сфери, державної служби і, зокрема, державної служби зайнятості.

В діяльності державної служби стиль конкуренції при розв`язанні різноманітних ситуацій передбачає, що:

  • кінцева дія важлива і ви маєте свій підхід до вирішення проблем;

  • ви маєте великий авторитет і можете приймати рішення;

  • рішення необхідно приймати швидко і для цього досить влади;

  • критична ситуація диктує швидкість у прийнятті рішень;

  • для прийняття нестандартних рішень у менеджерів досить повноважень.

Стиль ухилення при розв’язанні різноманітних ситуацій в діяльності державної служби виходить з того, що:

  • склалася велика напруга і її необхідно зняти;

  • кінцевий результат не дуже цікавить керівництво організації;

  • ви хочете виграти час для того, щоб одержати додаткову інформацію;

  • у вас мало влади для вирішення проблеми;

  • ви відчуваєте, що в інших більше шансів для вирішення проблеми;

  • ви вважаєте, що обговорення проблеми, що виникла, погіршить ситуацію.

Стиль пристосовництва при розв`язанні різноманітних ситуацій в діяльності державної служби базується на таких засадах:

  • вас це не хвилює;

  • ви хочете зберегти мир і добрі відносини в організації;

  • ви вважаєте, що кінцевий результат важливий для іншого;

  • у вас мало влади або шансів для перемоги.

Стиль співробітництва при розв’язанні різноманітних ситуацій передбачає, що:

  • проблема важлива для конфліктуючих сторін;

  • у вас тісні, взаємозалежні відносини із зовнішнім середовищем;

  • в конфліктній ситуації має місце рівна влада.

Стиль компромісу при розв’язанні різноманітних ситуацій в діяльності державної служби виходить з того, що:

  • у вас тісні, взаємозалежні відносини із партнерами;

  • ви маєте рівні обсяги влади в конфліктній ситуації;

  • вас може задовольнити тимчасове рішення;

  • ви прагнете зберегти нормальні взаємовідносини з партнерами тощо.

Вибір стилю керівництва в державній службі залежить не тільки від стану конкретної ситуації, а й від типу темпераменту та характеру керівної особи, сформованої системи методів менеджменту та ін.

Методи менеджменту – це способи впливу на колективи, групи працівників організації чи окремих особистостей. Основними методами менеджменту, поширеними і в державній службі, є: адміністративні, економічні, соціально-психологічні.

Адміністративні методи менеджменту охоплюють певну систему способів впливу на колективи та окремих осіб організацій державної служби, а саме організаційного та розпорядницького характеру. В умовах розвитку саморегулювання організацій державної служби повинна підвищуватись значимість способів організаційного впливу: організаційного регламентування, організаційного нормування, організаційного інформування. Разом з соціально-психологічними методами це основа формування організаційної культури персоналу.

Розпорядництво у формі наказів, розпоряджень, вказівок носить більш оперативний характер і є результатом реалізації функцій менеджменту (загальних і специфічних), а також реалізації управлінських рішень.

В ринкових умовах зростає роль економічних методів менеджменту, які спрямовані на задоволення потреб персоналу державних організацій через систему економічних чинників, економічних стимулів (заробітна плата, доплати, надбавки, премії, дотації, компенсації, дивіденди, механізми планування та бюджетування тощо).

Соціально-психологічні методи менеджменту в державній службі охоплюють методи соціального і психологічного впливу, а саме соціальні методи управління нормативною поведінкою (соціальна профілактика, дисциплінарна допомога, захист соціальних інтересів, соціальних цінностей, традицій), методи соціального нормування, методи соціального регулювання, методи пропаганди і агітації, методи управління індивідуально-особистою поведінкою, психологічні методи та ін. Названі методи взаємопов`язані і в своїй сукупності при правильному їх використанні забезпечують синергічний ефект управлінської діяльності в структурах державної служби.

Мистецтво менеджменту та його складові

Результативність діяльності організацій державної служби значною мірою визначається мистецтвом менеджменту. Менеджмент як мистецтво управління тісно пов`язаний із суб`єктивними факторами – професійно-інтелектуальним потенціалом менеджера, його здібностями, вмінням реалізовувати свій особистий потенціал і потенціал організаційної системи.

Професійно-інтелектуальний потенціал менеджерів в державній службі різний. Неоднаковий і рівень мистецтва управління, а також кінцева результативність її організаційної системи.

Мистецтво управління проявляється по-різному залежно від характеру ситуації, що склалася сукупності суб`єктивних і об`єктивних факторів. На управлінську діяльність в державній службі нині впливають такі фактори:

  • особливості зовнішнього і внутрішнього середовищ, в яких функціонує організаційна система;

  • перехід до ринкової економіки, що зумовило виникнення нових проблем, соціально-економічних завдань в постсоціалістичних державах;

  • трансформація відносин власності, традиційних відносин і цінностей, що потребує формування нового психологічного, соціально-економічного й організаційного зовнішнього середовища в трансформованому суспільстві;

  • стреси серед населення, викликані кризовими явищами в суспільстві і невизначеність соціально-економічного розвитку, що вимагає від менеджерів набуття таких якостей, як уміння управляти персоналом організації, собою і своїм часом;

  • виникнення зовнішнього конкурентного середовища, що потребує від менеджерів мобільності в прийнятті та реалізації управлінських рішень, швидкості в реагуванні на ситуації, які виникають в організації та зовнішньому середовищі;

  • динамізм ситуацій, потребує відповідних змін в стилях керівництва;

  • зміна співвідношення між централізацією і децентралізацією державної влади, що ставить нові проблеми перед менеджментом – ефективно працювати в умовах децентралізованих владних повноважень;

  • інтеграційні процеси в суспільстві, які вимагають набуття глибоких знань і вмінь працівниками державного апарату управління, особливо провідних адміністративних ланок держави;

  • наявність юридичних, виробничих, фінансових, ринкових ризиків, які потребують обгрунтованості стратегічних, поточних та оперативних рішень з боку державних менеджерів;

  • постійна зміна параметрів суспільного розвитку, що вимагає від менеджерів державної служби швидкості в прийнятті управлінських рішень щодо вирішення складних соціально-економічних ситуацій в суспільстві і забезпечення адаптації організаційної системи до вимог зовнішнього середовища.

Перелічені фактори визначають зміст мистецтва управління та життєву позицію менеджерів державної служби. Знання про їх дію дають можливість працівникам державної служби більш ефективно взаємодіяти із оточуючими структурами суспільства.

Державній службі зайнятості теж притаманні свої особливості, які породжені сукупністю суб`єктивно-об`єктивних факторів. Серед них найбільш характерні:

  • динамізм розвитку регіональних виробничих і обслуговуючих систем, що вимагає від організацій служб зайнятості швидкого реагування на можливі зміни попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці щодо її кількості та якості;

  • розвиток трансформаційних процесів в економіці, що часто приводить до зменшення кількості робочих місць та посилення тиску на державний бюджет. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, породжує соціальну напругу в суспільстві. Тому існує потреба у підготовці та підвищенні кваліфікації кадрів державної служби зайнятості;

  • банкрутством, реструктуризацією, ліквідацією підприємств, що супроводжується зменшенням чисельності зайнятого населення. Менеджмент служби зайнятості повинен упереджувально реагувати на виникнення ситуацій кризового характеру на ринку праці України;

  • інтеграційні процеси в суспільстві, які підвищують вимоги щодо кадрового потенціалу державної служби зайнятості населення;

  • посилення зовнішнього конкурентного середовища, що впливає на якісні параметри ринку праці та змістовність менеджменту служби зайнятості;

  • статева і освітня структура кадрового потенціалу державної служби зайнятості, що накладає свої вимоги на методи та стиль роботи в організації та ін.

Таким чином, фактори внутрішнього і зовнішнього середовищ зумовлюють можливу поведінку організацій державної служби, визначають способи вирішення соціально-економічних проблем суспільного розвитку як складової механізму прояву мистецтва управління. Останній формується в умовах адаптивних реакцій організаційної системи; в процесі забезпечення майбутньої поведінки організацій державної системи; на стадіях розвитку системи, життєвого циклу її організацій; у процесі вибору та реалізації стратегій їх поведінки; при формуванні іміджу організацій; вирішенні конфліктних ситуацій і конфліктів; відстоюванні лідерських позицій; у процесі управління колективами, особистостями, собою і своїм часом, в цілому організаційною системою; при взаємодії з контактними аудиторіями та в процесі управління результативністю організаційного формування тощо.

Щодо менеджерів державної служби зайнятості все це вимагає від них певних навиків і здібностей. Вони зводяться до вміння управляти системою, діяльністю і людьми; здатності управляти собою; визначення чітких особистих цілей; постійного самовдосконалення; вміння вирішувати проблеми; новаторства; здатності впливати на оточуючих; уміння формувати ефективні робочі групи тощо.

Високий рівень професійно-інтелектуального потенціалу менеджерів разом із здібностями, можливостями і зусиллями визначають потенціал мистецтва управління і рівень його реалізації в державній службі зайнятості.

При цьому, мистецтво управління проявляється при розв`язанні досить різноманітних завдань організації:

  • при визначенні майбутньої поведінки організації з урахуванням можливих змін у зовнішньому середовищі;

  • при формуванні і реалізації портфеля стратегій;

  • при реалізації управлінських рішень;

  • при виборі пріоритетних цілей та забезпеченню збалансованості організації як системи та її підсистем;

  • при виборі партнерів, контрагентів, комерційних структур для відкриття депозитних рахунків, проведенні переговорів з партнерами, вирішенні конфліктів і суперечностей, формуванні іміджу організації, делегуванні повноважень;

  • при створенні умов, які б сприяли розвитку техніко-організаційних, соціально-політичних, соціально-культурних, соціально-психологічних відносин в системі державної служби зайнятості населення;

  • в процесі управління колективами, робочими групами, особистостями;

  • при формуванні управлінської команди та ін.

Більш повне використання потенціалу мистецтва управління в комплексі з іншими факторами значною мірою залежить від розвитку наявності лідерів та культивування лідерства в організаціях системи державної служби.

В економічній літературі лідерство розглядається як сила, що сприяє формуванню групи людей, здатних робити щось, що відрізняється від діяльності оточення і є кращим, а також як здатність підняти людське бачення на рівень більш широкого кругозору, вивести ефективність діяльності людини на рівень більш високих стандартів, як здатність впливати на окремих осіб та групи людей з метою мотивувати їх працювати для досягнення цілей організації.

В теорії менеджменту виокремлюються перш за все формальні і неформальні лідери.

Формальні – це керівники на певних посадах, які мають формальний авторитет. Він може доповнюватися неформальним авторитетом.

Неформальні лідери – це особи, які користуються в колективах великим авторитетом.

Основні характеристики лідерства представлені в таблицях 2 і 3.

Таблиця 2.

Порівняльний аналіз основних якостей лідера та менеджера [13]

Лідер


Менеджер/керівник

Душа

Розум

Мрійливість

Раціональність

Небайдужість

Схильність давати поради

Творчість

Наполегливість

Гнучкість

Вміння розв`язувати проблеми

Здатність надихати людей

Тверезість мислення

Новаторство

Аналітичний склад розуму

Рішучість

Структурний підхід

Уява

Обережність

Схильність до експериментів

Владність

Ініціатива у впровадженні змін

Вміння стабілізувати ситуацію

Володіння особистою владою

Володіння службовими повноваженнями
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   41

Схожі:

За загальною редакцією ректора Національної академії СБ України,...
Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, лист №1/11-12373 від 26 грудня 2011 р
України Керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації...
За загальною редакцією: Президента НАПрН України, ректора Національного університету
За редакцією члена-кореспондента АМН України доктора медичних наук,...
Рекомендовано до видання вченою радою Харківського національного медичного університету
За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки...
Рекомендовано до друку Вченою радою Національної академії Служби безпеки України, протокол №13 від 23 вересня 2010 року
ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА Навчальний посібник За загальною редакцією професора Пастухова В. П
Кримського економічного університету КНЕУ; М. Ю. НАУМ доцент Прикарпатського державного
За редакцією доктора юридичних наук, професора М. І. Мельника, доктора...
За підсумками V Всеукраїнського конкурсу на краще юридичне видання (2002—2003 pp.) цей Коментар відзначено другою премією у номінації...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до практичних занять і самостійної роботи...
Під загальною редакцією зав кафедри загальної гігієни з екологією, професора В.І. Федоренко
Збірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією...
Рецензенти: доктор філософських наук, професор Ю. С. Вілков; доктор філософських наук, професор В. В. Остроухов; кандидат філософських...
УДК 37. 03. 6-057. 36: 355 (477) М
За загальною редакцією помічника Міністра оборони України, старшого наукового співробітника, кандидата військових наук, генерал-майора...
За редакцією Заслуженого діяча науки і техніки України, академіка...
Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка