КУРС ЛЕКЦІЙ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ ТА ГАЛУЗЕВОЮ СКЛАДОВИМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИКІВ І СПЕЦІАЛІСТІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ За загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора


НазваКУРС ЛЕКЦІЙ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ ТА ГАЛУЗЕВОЮ СКЛАДОВИМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИКІВ І СПЕЦІАЛІСТІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ За загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора
Сторінка34/41
Дата17.05.2013
Розмір6.51 Mb.
ТипКурс лекцій
bibl.com.ua > Право > Курс лекцій
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   41

Соціально-психологічні наслідки безробіття. Результати досліджень з психології, фізіології праці, медицини показують: безробіття переживається людиною як ситуація вкрай критична, що часто призводить до незворотних наслідків як у психіці, так і в організації соціального життя. Внаслідок втрати роботи у свідомості людини руйнуються традиційні цінності сучасного суспільства, що насамперед пов’язані з працею,  матеріальний добробут, самоствердження, соціальний статус, авторитет, повага та ін.

За даними американських фахівців, збільшення безробіття на один відсоток призводить до такого зростання показників соціальної патології:

  • загальна смертність (насамперед від збільшення кількості серцево-судинних захворювань і цирозу печінки)  на 2%;

  • кількість самогубств  на 4,1%;

  • кількість убивств  на 5,7%;

  • збільшення кількості ув’язнених  на 4%;

  • збільшення кількості хворих у результаті психічних захворювань  на 3,4%.

Особливо негативно безробіття впливає на молодь. У її середовищі зростає злочинність, наркоманія, проституція тощо. Велику небезпеку становить довготривале безробіття. В результаті зниження якості робочої сили падає продуктивність суспільного виробництва, знижується конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Одночасно збільшуються суспільні витрати на професійну й соціально-психологічну реабілітацію безробітних. Довготривале безробіття спричинює надзвичайно негативний вплив не тільки на суспільство взагалі, а й на людей, які опиняються в такому стані, а саме:

  • породжує професійну деградацію безробітних, в результаті чого зменшується їх поточна і майбутня конкурентоспроможність щодо працевлаштування на високооплачувану роботу;

  • ускладнює процес інтеграції довготривалих безробітних у ринкове середовище, їх професійну та соціально-психологічну адаптацію до ринкових умів, сприяє відторгненню людини від політичного та соціального життя суспільства;

  • посилює схильність до девіантної поведінки безробітних (відхилення від загальновизнаних норм), ускладнюючи тим самим криміногенну ситуацію в суспільстві, трансформуючи традиційний устрій життя цих громадян та відношення до них оточення;

  • знижує загальний рівень добробуту в суспільстві, погіршує моральне самопочуття, фізичне та психічне здоров'я безробітних громадян.


Перелік контрольних питань

        1. Поясніть суть поняття “зайняте населення”.

        2. Розкрийте ознаки, за якими певних осіб відносять до економічно активного населення.

        3. Пояснить різницю між визначеннями безробітних, що міститься у законодавстві України (на початок 2007 р.) і документах Міжнародної організації праці (МОП).

        4. Розкрийте методологію і техніку розрахунку рівня безробіття за методологією МОП.

        5. Пояснить різницю між різними формами безробіття.

        6. Охарактеризуйте фрикційне безробіття.

        7. Розкрийте ознаки структурного безробіття.

        8. Пояснить природу й ознаки циклічного безробіття.

        9. Дайте характеристику природному рівню безробіття.

        10. Охарактеризуйте економічні наслідки безробіття.

        11. Пояснить, в чому полягають соціально-психологічні наслідки безробіття.


Рекомендована література

          1. Макконнелл К. Р., Брю С. А. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 т. Т. 1,Пер. с англ.  М., 1992.  399 с.

          2. Маршавін Ю.М. Ринок праці та функціонування державної служби зайнятості: Навч.-метод. посіб.  К.: ІПК ДСЗУ, 2001. – 176 с.

          3. Менкью Н.Г. Макроекономика. – М., 1994.

          4. Петюх В.М. Ринок праці та зайнятість: Навч. посіб. – К., 1997.

          5. Эренберг Р., Смит Р. Современная экономика труда. Теория и государственная политика. – М., 1996.



4.3. Державное регулювання ринку праці

та зайнятості населення

Необхідність державного регулювання ринку праці й державного впливу на економіку взагалі у контексті основних положень різних економічних шкіл. Обсяг сукупного попиту як основний чинник зайнятості в економічній теорії Дж. Кейнса. Обсяг і характер сукупного попиту та сукупної пропозиції – головні фактори рівня й структури зайнятості. Споживчі та державні витрати, чисті приватні інвестиції, чистий експорт як основа економічного механізму регулювання зайнятості населення. Інституційна підсистема регулювання зайнятості та інститути ринку праці. Сутність активної політики на ринку праці. Засоби, форми й методи участі державної служби зайнятості у реалізації політики зайнятості. Профнавчання безробітних, залучення їх до оплачуваних громадських робіт, підприємництва - основні програми активного сприяння зайнятості. Сутність пасивної політики зайнятості. Матеріальне забезпечення безробітних, системи допомоги по безробіттю та соціальної допомоги безробітним, їх різниця.

Проблема регулювання ринку праці тісно пов'язана з визначенням доцільності та можливості державного впливу на економіку взагалі. Відповідно до основних положень класичної економічної теорії, завдяки внутрішнім силам, властивим ринковій економіці, вона завжди знаходиться у стані повної зайнятості, яка досягається "автоматично". Тому державне втручання в її функціонування недоцільне. Але велика економічна депресія кінця 20-х  початку 30-х р. ХХ ст. показала, що можлива ситуація, коли безробіття досягає величезних масштабів і існує тривалий час. Саме в цих умовах виникла кейнсіанська економічна теорія, в якій на відміну від класичної теорії визнається за необхідне здійснення державної стабілізаційної політики.

Центральною проблемою аналізу Дж. Кейнс зробив саме зайнятість і з'ясування того, "чим визначається дійсна зайнятість наявних ресурсів". Він доводить, що головною причиною падіння рівня зайнятості є зниження сукупного попиту, для збільшення якого й необхідне державне втручання в економіку. Правоту кейнсіанської точки зору продемонстрував не тільки досвід США щодо виходу в 1930-ті рр. із економічної депресії, а й подальша економічна практика більшості західних країн.

У сучасних економічних теоріях визнано, що обсяг зайнятості є результатом не тільки сукупного попиту, а й сукупної пропозиції, і певною мірою визначається їх характером і взаємодією. У графічному виразі це ілюструється у системі координат "Рівень цін – реальний обсяг виробництва (обсяг зайнятості)" за допомогою двох кривих: AD і AS, де AD – сукупний попит, AS – сукупна пропозиція (рис. 1). У разі взаємодії сукупного попиту й сукупної пропозиції настає ситуація, за якої завдяки зміні цін вони досягають однакового обсягу. У графічному виразі дані криві перетинаються, що з певним спрощенням зображено на рисунку 1, а точка перетину (рівноважна точка) визначає рівноважний рівень цін (Рe), рівноважний реальний обсяг національного виробництва (Qe) і рівноважний обсяг зайнятості (Еe).


Рис1. Взаємодія сукупної пропозиції і сукупного попиту

Сукупний попит загальний обсяг товарів і послуг (реальний обсяг національного виробництва) у грошовому виразі, які населення, фірми, держава та зарубіжні покупці готові купити залежно від рівня цін за інших рівних умов. Він має зворотну (негативну) залежність від рівня цін: чим вищий рівень цін, тим меншу частину реального обсягу національного виробництва захочуть придбати перелічені покупці, і навпаки. З певним спрощенням сукупний попит у графічному вигляді у системі координат «рівні цін (P)  реальний обсяг національного виробництва (Q), який по кожній з цих цін готові купити всі перелічені споживачі», являє собою спадну криву (крива AD на рис. 1), і відбиває наступну закономірність: чим вищий сукупний попит на товари і послуги, тим для його задоволення фірми й підприємства повинні збільшувати обсяги виробництва, отже залучати до виробничого процесу додаткові ресурси, у тому числі робочу силу.

Але реальний обсяг національного виробництва за інших рівних умов (продуктивність праці, рівень технологічного розвитку, наявність енергетичних і мінеральних ресурсів і т.п.) пропорційний зайнятості факторів виробництва (матеріальні і трудові ресурси). Якщо наявні верстати, устаткування, робоча сила використовуються в більшій мірі (зайнятість вище), виходить, за інших рівних умов, і обсяг виробництва буде вищий. Отже, на осі абсцис можна відкладати поряд із реальними обсягами національного виробництва (Q), також обсяги використання (завантаженості) наявних виробничих потужностей (верстатів, автоматичних ліній, приміщень виробничого призначення, машин, агрегатів, механізмів і іншого устаткування) і обсяги залучення до процесу виробництва робочої сили, або по-іншому обсяги зайнятості (Е).

При зміні однієї або декілька умов, не пов'язаних із коливанням рівня цін, відбуваються зміни сукупному попиту – зміни обсягу національного виробництва товарів, на який пред’являть попит всі споживачі. У графічному вигляді відбудеться зсув кривої сукупного попиту в одну або іншу сторону (рис. 2). Зсув кривої сукупного попиту AD праворуч до положення AD2 при тому самому рівні цін P1 ілюструє збільшення сукупного попиту, що супроводжується розширенням реального обсягу національного виробництва, який готові купити всі споживачі, до Q2, і підвищенням рівня зайнятості до Е2. При зсуві кривої ліворуч до положення AD1 реальний обсяг національного виробництва, на який пред'явлений попит, зменшиться до Q1, обсяг зайнятості впаде до E1.


Рисунок 2. Зсув кривої сукупного попиту під впливом нецінових факторів
До нецінових факторів, що можуть вплинути на зміну сукупного попиту9 (на зсув відповідної кривої) належать зміни у: споживчих витратах населення; інвестиційних витратах фірм; державних витратах на закупівлю суспільних благ; витратах на чистий експорт. Сутність дії кожного з цих факторів виявляється в тому, що споживачі (населення, фірми, держава, іноземні покупці) можуть змінити обсяг своїх закупівель незалежно від коливань рівня цін через інші причини. Все різноманіття витрат суспільства можна звести до чотирьох груп: особисті споживчі витрати (Ca), державна закупівля товарів і послуг (G), чисті внутрішні приватні інвестиції (In), чистий експорт (Xn). Отже, сукупний обсяг витрат всіх покупців можна виразити сумою цих чотирьох компонентів: Ca+In+Xn+G.

Тобто, збільшення обсягу зайнятості пов'язано з піднесенням споживчих витрат населення, державних витрат (на придбання суспільних благ), підвищенням витрат на інвестиції, зростанням чистого експорту (різниці між експортом й імпортом). Чим більші ці витрати, тим вищий сукупний попит на товари і послуги. Для задоволення цього підвищеного попиту фірми повинні збільшувати обсяги виробництва, отже залучати у виробничий процес додаткові ресурси, у тому числі робочу силу.

Під сукупною пропозицією мають на увазі рівень реального обсягу національного виробництва, що буде вироблений і запропонований за кожним можливим рівнем цін за інших рівних умов. У даному контексті під рівнем цін розуміється не ціна окремого товару або якась усереднена ціна групи товарів і не суми цін всіх товарів і послуг, а об'єднання всіх цін на товари і послуги в єдину сукупну ціну, або по-іншому, середньозважена величина цін. Під реальним обсягом національного виробництва мається на увазі сумарна рівноважна кількість товарів і послуг, що буде вироблена (у грошовому вимірі) всіма фірмами і підприємствами і запропонована ними для продажу. Об'єднані ціни (рівень цін) і об'єднану рівноважну кількість товарів і послуг (реальний обсяг національного виробництва) називають сукупностями, або агрегатами. На графіку сукупна пропозиція відображається у вигляді кривої, яка має висхідний характер і показує рівень реального обсягу національного виробництва, що буде вироблений за кожним можливим рівнем цін.

У випадках, коли одна або декілька умов, не пов'язаних із рівнем цін на товари й послуги, зміняться, то при тому самому рівні цін відбудеться зміна сукупної пропозиції. Рис. 3 зображує зміну сукупної пропозиції в результаті дії нецінових факторів, що виражається в зсуві даної кривої.


Рисунок 3. Зміна сукупної пропозиції в результаті дії нецінових факторів
Зсув кривої сукупної пропозиції ліворуч свідчить про зростання витрат на одиницю продукції і зменшення сукупної пропозиції, праворуч - про зниження витрат і збільшення сукупної пропозиції.

Оскільки обсяг зайнятості визначається співвідношенням сукупної пропозиції й сукупного попиту, і на нього впливають зміни не тільки сукупного попиту, а й сукупної пропозиції, то підвищення рівня зайнятості можна досягти також шляхом зміни сукупної пропозиції. У разі зміни сукупної пропозиції під впливом нецінових факторів у графічному відображенні моделі «сукупний попит  сукупна пропозиція» відбувається зсув лінії сукупної пропозиції, причому як праворуч, так й ліворуч, що по різному відбиває на обсязі зайнятості й рівні цін. Якщо її зсув відбудеться праворуч від положення AS до AS1 (тобто сукупна пропозиція збільшиться), то й обсяг зайнятості збільшиться до Е1, а ціни зменшаться до Р1. І навпаки, у разі зсуву даної кривої ліворуч від AS, обсяг зайнятості зменшиться, а ціни збільшаться

Отже, впливаючи на будь-який із нецінових факторів сукупного попиту і сукупної пропозиції (що зсуває відповідні криві), можна досягати збільшення зайнятості й обсягу національного виробництва. Сукупність зазначених засобів можна назвати економічним механізмом регулювання зайнятості. Він включає методи державного впливу на обсяги сукупного попиту й сукупної пропозиції. Кожен метод ґрунтується на використанні інструментів (регуляторів, важелів), за допомогою яких відбувається зміна компонентів сукупного попиту та сукупної пропозиції. До них ми включаємо перш за все інвестиційну політику, податкову політику, експортно-імпортну політику, кредитно-грошову політику, регуляторну політику щодо підприємництва, засоби впливу на формування мотивації громадян до праці за наймом, а підприємців – до бізнесу.

Крім економічної, система регулювання ринку праці включає ще й інституційну підсистему, побудовану з врахуванням наших специфіки, досвіду, історико-культурних особливостей. До інститутів ринку праці належить:

  • законодавство про зайнятість та соціальне страхування на випадок безробіття, оплату праці, інші нормативно-правові акти, що регламентують поведінку на ринку праці підприємств, державної служби зайнятості, профспілок, організацій роботодавців тощо;

  • Міністерство праці та соціальної політики, його регіональні органи, державна служба зайнятості, міграційні служби, професійні спілки, організації роботодавців, органи соціального партнерства на ринку праці; фонд страхування на випадок безробіття, підприємства;

  • процедура укладення і розірвання трудових договорів, колективних угод і договорів, порядок вирішення трудових спорів і трудових конфліктів; відношення профспілок і роботодавців, органів влади до укладання та дотримання колективних і трудових договорів;

  • форми соціальних зв'язків, еталони соціальної поведінки людей у процесі працевлаштування і звільнення, включаючи традиції, що склалися у осіб найманої праці й роботодавців в цих питаннях.

У нашій країні багато зроблено в інституційному забезпеченні ринку праці. Сформовано законодавство про зайнятість населення, створена інфраструктура сприяння зайнятості, діють системи професійної орієнтації та професійного навчання безробітних, впроваджено соціальне страхування на випадок безробіття, частка управлінських функцій у сфері зайнятості та соціального захисту безробітних передана від держави до соціальних партнерів.

Але розповсюдження таких негативних процесів, як великі масштаби нелегальної праці, катастрофічно низький розмір заробітної плати, пасивність частини незайнятих громадян у пошуках роботи, випадки порушення роботодавцями правил приймання на роботу й звільнення свідчать про необхідність удосконалення інституційного забезпечення ринку праці.

    Однією з важливих складових інституційної підсистеми регулювання ринку праці є соціальний діалог, потенціал якого в Україні використовується не повною мірою. Його стан не сприяє об'єднанню зусиль місцевих органів влади, підприємств, профспілок, центрів зайнятості у напрямі ліквідації зазначених негативних явищ.

Потребує удосконалення правовий механізм сприяння зайнятості населення. Йдеться про правові норми, які б регламентували дії держави щодо використання загальноекономічних регуляторів попиту на робочу силу, поєднували, як йшлося вище, інвестиційну, кредитно-грошову, зовнішньоекономічну, податкову та бюджетну політику з політикою зайнятості10, визначали б відповідальність урядовців за недостатню ефективність заходів. Потребують посилення також правові норми, спрямовані на здійснення заходів щодо сприяння громадянам у підборі підходящої роботи та підвищення їхньої конкурентоспроможності, а саме: забезпечення суб’єктів ринку праці інформацією про вакантні робочі місця і про осіб, які шукають роботу; активізацію зусиль у пошуку роботи й підготовці до нової роботи тих безробітних, хто не проявляє необхідної активності, можливо, взагалі опустив руки.

Важливим елементом інституційної підсистеми регулювання ринку праці є професійне навчання безробітних, система професійної орієнтації.

Таким чином, інституційна підсистеми регулювання ринку праці сприяє працевлаштуванню тим, хто шукає роботу, на підходящі робочі місця, створені в результаті використання економічної підсистеми. Вона також забезпечує єдність всієї системи регулювання ринку праці, спрямованої на досягнення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   41

Схожі:

За загальною редакцією ректора Національної академії СБ України,...
Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, лист №1/11-12373 від 26 грудня 2011 р
України Керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації...
За загальною редакцією: Президента НАПрН України, ректора Національного університету
За редакцією члена-кореспондента АМН України доктора медичних наук,...
Рекомендовано до видання вченою радою Харківського національного медичного університету
За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки...
Рекомендовано до друку Вченою радою Національної академії Служби безпеки України, протокол №13 від 23 вересня 2010 року
ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА Навчальний посібник За загальною редакцією професора Пастухова В. П
Кримського економічного університету КНЕУ; М. Ю. НАУМ доцент Прикарпатського державного
За редакцією доктора юридичних наук, професора М. І. Мельника, доктора...
За підсумками V Всеукраїнського конкурсу на краще юридичне видання (2002—2003 pp.) цей Коментар відзначено другою премією у номінації...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до практичних занять і самостійної роботи...
Під загальною редакцією зав кафедри загальної гігієни з екологією, професора В.І. Федоренко
Збірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією...
Рецензенти: доктор філософських наук, професор Ю. С. Вілков; доктор філософських наук, професор В. В. Остроухов; кандидат філософських...
УДК 37. 03. 6-057. 36: 355 (477) М
За загальною редакцією помічника Міністра оборони України, старшого наукового співробітника, кандидата військових наук, генерал-майора...
За редакцією Заслуженого діяча науки і техніки України, академіка...
Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка