КУРС ЛЕКЦІЙ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ ТА ГАЛУЗЕВОЮ СКЛАДОВИМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИКІВ І СПЕЦІАЛІСТІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ За загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора


НазваКУРС ЛЕКЦІЙ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ ТА ГАЛУЗЕВОЮ СКЛАДОВИМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИКІВ І СПЕЦІАЛІСТІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ За загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора
Сторінка21/41
Дата17.05.2013
Розмір6.51 Mb.
ТипКурс лекцій
bibl.com.ua > Право > Курс лекцій
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   41
Висновки. Визначаючи поняття корупції, слід виходити з трьох важливих моментів. По-перше, корупція – соціальне явище, притаманне всім державам світу, як невід'ємний атрибут публічної влади. Питання не в тому, чи є прояви корупції як такої в різних державах, чи їх немає, а в масштабах, характері корупційних проявів, впливу корупції на соціальні, економічні та політичні процеси країни. По-друге, у правовому значенні корупція – це збірне поняття, яке охоплює сукупність (систему) взаємопов'язаних правопорушень (кримінально-правових, адміністративних, дисциплінарних, цивільно-правових). По-третє, законодавче визначення такої правової категорії, як «корупція», не дає правоохоронним органам жодних додаткових правових заходів, які стосуються підстав щодо юридичної відповідальності за корупційні діяння. Разом із тим його прикладний характер може полягати в тому, щоб зробити антикорупційну діяльність більш цілеспрямованою.

Повне викорінення корупції (що має місце не тільки на рівні політичних заяв, а й в окремих нормативно-правових актах) неможливе. Нерозуміння цього призводить до постановки нереальних завдань перед державними, в першу чергу, правоохоронними органами. Підрив живильної основи корумпованості державного апарату – вплив на соціальні передумови корупції, причини останньої та умови, що сприяють її появі, а також застосування адміністративних і репресивних заходів щодо конкретних корупціонерів – сприятиме лише одному, а саме: зменшить обсяги корупції, змінить характер останньої, обмежить її вплив на соціально-економічні, політичні та інші процеси в суспільстві, мінімізує наслідки корупційних діянь.

Системна, науковообґрунтована оцінка стану корупції в Україні, її причин і умов, конкретного прояву характеру та ступеню суспільної безпеки, заходів протидії була дана в Концепції боротьби з корупцією на 1998–2005 роки., яку було затверджено указом Президента України від 24 квітня 1998 р.

У концепції вперше на державному рівні було визнано те, що давно стало очевидним для всіх, крім хіба що самої влади: масштаби корупції не зменшуються, (а збільшуються), протидія їй здійснюється без системно і без належної вимогливості, головні зусилля у протидії корупції зводять до реагування на окремі корупційні прояви, а не на усунення причин та умов, що сприяють їм. Це, як випливає з концепції, стало можливим через те, що в Україні до моменту схвалення названого документа навіть на концептуальному рівні не було визначено стратегії запобігання та протидії корупції.

Іншими словами, влада визнала те, що системної протидії корупції як такої не існувало. Вона замінялась гучними політичними заявами про посилення протидії корупції, прийняттям для їх підтвердження відповідних актів.

Такий висновок вимагає зміни державної політики у сфері протидії корупції і насамперед зміни стратегічного напряму протидії корупції.

Аналіз антикорупційної діяльності органів державної влади України дає підстави констатувати, що основна ставка у протидії корупції робиться на посилення репресивних і адміністративних засобів, а головні зусилля правоохоронних органів витрачаються на виявлення далеко не самих небезпечних корупційних правопорушень. Разом з тим очевидним є те, що посилення репресій – це зовсім не той шлях, який може дати позитивні результати у боротьбі з корупцією.

Стратегічним напрямом боротьби з корупцією має бути запобігання корупційним проявам. Характер профілактичних заходів залежить від глибини з'ясування соціальних передумов корупції, причин та умов корупційних діянь. Якщо серйозно турбуватися про підвищення ефективності антикорупційної діяльності, то вибору, власне, не існує: системні комплексні профілактичні заходи – це шлях, який може змінити обсяг корупції, її характер, зменшити її вплив на найбільш важливі соціально-економічні процеси.

У будь-якій країні корупція є своєрідним відбиттям політичних, економічних, соціальних процесів, які відбуваються у суспільстві, результатом недосконалого функціонування державної влади. У своєму соціальному розвитку Україна дійшла до стану, коли корупція стала невід'ємним атрибутом державного управління, його системним елементом. Така ситуація є насамперед наслідком тих радикальних економічних, політичних та соціальних змін, які протягом останніх десяти років відбулися в Україні. На думку багатьох дослідників, різке зростання рівня корупції завжди спостерігається у разі фундаментальних змін умов життя.

Слід підкреслити, що причиною зростання масштабів корупції є не самі по собі реформи, не самі по собі фундаментальні зміни, а їхній характер, порядок здійснення тощо., то Надзвичайна поширеність корупції у державах, які виникли на пострадянському просторі, й Україні в тому числі, як і більшість інших соціальних проблем є результатом помилкового підходу у виборі моделі реформування суспільства і її впровадження в життя.

Реформування системи управління – один із магістральних шляхів ліквідації підґрунтя корупції. Між реформою державного управління й результативністю протидії корупції існує безпосередній причинний зв'язок. Фрагментарні рішення щодо змін у системі державного апарату навіть за умови їх зовнішнього ефекту щодо боротьби з корупцією не можуть змінити ситуацію у цій сфері в цілому.

З адміністративною реформою безпосередньо пов'язане ще одне надзвичайно важливе питання, що потребує свого вирішення у контексті антикорупційної діяльності в нашій країні. Йдеться про формування ідеології державної служби. Ця проблема є надзвичайно актуальною для України, яка втратила (офіційно) комуністичні державні цінності і в якій невизначеним залишилось питання про те, які цінності має сповідувати сучасний державний службовець. Вона випливає з невизначеності сутності існуючої держави і того, на будівництво якої держави спрямовані зусилля українського народу. Положення ст. 1 Конституції України про те, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава лише у загальних рисах дає можливість уявити контури такої держави.

Формування принципів і цінностей державної служби має бути визнано одним із найбільш актуальних завдань у сфері державного будівництва, оскільки в основу поведінки будь-якої особи, у тому числі державного службовця, закладені саме моральні принципи. Відсутність чітко сформульованої системи цінностей держави (державної служби), пануючий серед значної частини чиновництва дух невизначеності й невпевненості у завтрашньому дні слід віднести до основних соціальних передумов корупції в Україні.

Ефективна протидія корупції неможлива без забезпечення реальної відкритості влади. Діяльність державних структур та їх посадових осіб має стати прозорою для громадян України. Йдеться про висвітлення «темних кутків» діяльності вітчизняного чиновництва, які є сприятливим середовищем для проростання й процвітання корупції. І хоча останнім часом в нашій країні порівняно з радянським періодом розвитку зроблено величезний крок у напрямі відкритості влади (це зумовлено об'єктивними процесами демократизації суспільства), все ж слід констатувати, що звичка утаємничувати «все і вся» ще міцно сидить у психології української бюрократії.

В Україні створена в цілому достатня законодавча база для ефективної протидії корупції, яка, зокрема, надає правоохоронним органам можливість адекватно реагувати на будь-які корупційні прояви від з неетичної поведінки державного службовця і до його участю у завуальованому хабарництві, діяльності організованих злочинних угрупувань. Недосконалість існуючої антикорупційної законодавчої бази не є основною причиною неефективної антикорупційної діяльності така база потребує свого вдосконалення.

Політична воля у будь-якій країні, а особливо у країнах із недостатньо розвинутими демократичними інститутами, залежною судовою владою, є вирішальним чинником ефективної протидії корупції. Протидія корупції – це не стільки проблема правоохоронних органів, скільки проблема політичного управління держави. Ставлення перших осіб держави до вирішення цієї проблеми визначає суть здійснюваних у державі антикорупційних заходів. Правоохоронні органи – це лише інструмент у руках політичного управління держави, який може бути використаний по-різному залежно від його інтересів. За відсутності політичної волі найдосконаліше антикорупційне законодавство приречене на декларативне існування, а діяльність елітних спеціальних правоохоронних структур на імітацію протидії корупції.

Одне із основних завдань, яке постає перед державою і суспільством у сфері протидії корупції, – засобами, які є у їхньому розпорядженні, зробити корупцію справою ризикованою й невигідною. Зокрема правовий і соціальний статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави, в діяльності якої завжди присутня спокуса використати надані їй владу або посадові повноваження в особистих інтересах чи інтересах третіх осіб, повинен стимулювати її до законослухняної поведінки. Не страх бути викритим («спійманим на гарячому»), а свідоме розуміння наслідків учиненого корупційного діяння повинно бути закладено в основу правомірної поведінки державного службовця. Безумовно, забезпечити такий статус державного службовця набагато складніше, ніж посилити репресії, створити нові табу, збільшити кількість правоохоронних структур тощо.

Доти, поки державному чиновнику буде вигідно брати хабарі, красти, зловживати владою або посадовим становищем, поки ризик нести відповідальність за допущені зловживання буде мінімальним, ніякі, навіть найжорстокіші заходи репресивного та іншого характеру, не дадуть позитивного ефекту у протидії корупції.

Збільшення ризику вчинення корупційного діяння, підвищення соціальної ціни державної служби (престиж, соціальна забезпеченість) і зменшення передумов корупції – це ті три складові, які повинні становити основу антикорупційної політики.

Ефективна протидія корупції потребує системного підходу, чітко визначених пріоритетів та її належного забезпечення, у тому числі наукового. Ігнорування хоча б однієї з цих складових зводить ефективність антикорупційної політики до нуля.
Перелік контрольних питань

  1. Поняття «корупція». Необхідність запобігання корупції. Об’єктивні причини поширення корупції в Україні.

  2. Розкрийте суть поняття «правопорушення, пов’язане з корупцією», наведіть приклади, яка відповідальність відповідно до Закону України «Про боротьбу з корупцією» передбачена за таке правопорушення?

  3. Сутність корупційних діянь без ознак злочину відповідно до Закону України «Про боротьбу з корупцією».

  4. Правила фінансового контролю за діяльністю осіб, на яких розповсюджується дія антикорупційного законодавства?

  5. Охарактеризуйте Закон України «Про державну службу» як найдієвіший захід запобігання корупції в Україні.

  6. Які існують спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на попередження корупції?


Рекомендована література

  1. Баришніков В.М., Маршавін Ю.М., Туленков М.В., Храмов В.О. Державне управління та державна служба: Навч. посіб./За заг. ред.. М.В. Туленкова, В.О. Храмова – К.: ІПК ДСЗУ, 2003. – 324 с.

  2. Закон України «Про боротьбу з корупцією» // ВВР України. – 1995. –№34, ст.266. (додаток)

  3. Указ Президента України «Про Раду з питань забезпечення реалізації в Україні Порогової програми Корпорації «Виклики тисячоліття» щодо зниження рівня корупції» від 23 грудня 2006 р. №1121/2006.

  4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» від 29 листопада 2006 р. №1673.

  5. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про підписання Угоди між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про стратегічне завдання з виконання програми зниження рівня корупції у державному секторі» від 30 листопада 2006 р. №593 – р.

  6. Наказ Державного центру зайнятості від 19 березня 2007 р. №21 «Про виконання законодавства з питань протидії корупції в Державній службі зайнятості на 2007 рік».

  7. Актуальні проблеми протидії економічній злочинності, тінізації та корупції в умовах формування ринкової економіки в Україні: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 30 вересня 2005р. / В.Л. Ортинський (голова ред. кол.), І.О. Ревак (упоряд.), О.І. Руда (упорядники) – Л. : ЛДУВС, 2006. – 280с.

  8. Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність=Liability of Public Officials for Corruption: Зб. матеріалів міжнарод. наук.-практ. семінару / Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого ; Харк. центр по вивченню організованої злочинності спільно з Американським ун-том у Вашингтоні ; Ін-т вивчення проблем злочинності Акад. правових наук України / В.В. Сташис (голов.ред.) – Х., 2003. – 312 с.

  9. Законодавче забезпечення боротьби з організованою злочинністю і корупцією: Зб. нормат.-правових актів / Нац. акад. внут. справ України / (упорядники., І. В. Сервецький, О.М.Юрченко— К., 2000. — 268с.

  10. Збірник основних законодавчих та нормативно - правових документів для вивчення законодавства з питань державної служби та про боротьбу з корупцією / ІПК ДСЗУ; Уклад. та ред. В. М. Баришніков. – К., 2001. –158 с.

  11. Камлик М. І., Невмержицький Є. В.. Корупція в Україні. – К. : Знання, 1998. – 186с.

  12. Конвенції Ради Європи про корупцію / пер.з англ. Є.М. Вишневського –Донецьк : Донецький Меморіал, 2000. – 28с.

  13. Корупція в Україні. 2004 рік: Підсумковий звіт: Аналіз природи та причин проблеми. – К., 2004. – 92с.

  14. Марченко С. І. Корупція і громадянські права в Україні / Коаліція громадських організацій Миколаївщини "Партнерство за прозоре суспільство". – Миколаїв : Поліграфцентр, 2002. – 88с.

  15. Мельник М. І. Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії). – К. : Юрид. думка, 2004. – 400с.

  16. Мельник М. І., Редька А. І., Хавронюк М. І.. Науково-практичний коментар Закону України "Про боротьбу з корупцією" / Під ред. М.І.Мельник – К. : Атіка, 2004. – 320с.

  17. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України; Між від. наук. – дослід. центр / Упоряд. М. І. Камлик – К. : Школяр, 1999. – 478с.

  18. Мілер В., Гределанд О., Кошечкіна Т. Звичаєва корупція? Громадяни та уряд у посткомуністичній Європі / Перед. Д. Скляренко – К.: К.І.С., 2004. – 328с.

  19. Невмержицький Є. В., Шульженко Ф. П. Корупція і національна безпека: Навч. посіб. / Київський держ. лінгвіст. ун-т; Гуманітарний ін-т. – К. : Вид. центр КДЛУ, 2000. – 194с.

  20. Політична корупція перехідної доби. Скептичний погляд: Пер. з англ. / Під ред. С. Коткін, А. Шайо (ред.). – К. : К.І.С., 2004. – 440с.

  21. Прохоренко О. Я. Корупція по-українськи: Сутність, стан, проблеми / Нац. акад. держ. управління при Президентові України. – К., 2005.

  22. Рада Європи та боротьба з корупцією: Зб. документів / Упоряд. О.Букалов. – Донецьк: Донецький Меморіал, 2001. – 52 с.

  23. Різак І. М., Бисага Ю. М., Палінчак М. М., Чечерський В. І., Бєлов Д. М. Корупція як негативне соціальне явище: шляхи її подолання в Україні та міжнародний досвід: Метод. матеріали. – Ужгород : Ліра, 2004. – 62 с.

  24. Роуз-Екерман С. Корупція та урядування: Причини, наслідки та зміни / Пер.: С. Кокізюк (пер.), Р. Ткачук. – К. : К.І.С., 2004. – 296 с.

  25. Голик Ю. В., Карасев В. И. Коррупция как механизм социальной деградации / Ассоциация Юрид. центр. – СПб. : Изд-во Р.Асланова Юрид. центр Пресс, 2005. – 327 с.

  26. Коррупция и ее воздействие на осуществление в полном объеме прав человека, в частности экономических, социальных и культурных прав / Подкомиссия по поощрению и защите прав человека. Сессия (56). – Женева: ООН, 2004. – 31 с.

  27. Коррупция: региональные и отраслевые тенденции = Corruption: Regional and Branch Tendencies: Сб. науч. ст. / Одес. нац. юрид. акад.; Центр по изучению транснациональной преступности и коррупции Американского ун-та; Одес. инфор.-аналит. центр по проблемам противодействия организованной преступности / М.Ф. Орзих (гл. ред.) – О. : Фенікс, 2003. – 242с.

  28. ООН. Конгресс по предупреждению преступности и уголовному правосудию (11;2005;Бангкок). Коррупция: угрозы и тенденции в ХХІ веке: Рабоч. док. – Вена : ООН, 2005. – 19 с.

  29. Кривобоков В. А. Коррупция вчера и сегодня. – Х. : Фолио, 2001. – 205 с.

  30. Мейтус В. Ю. Коррупция: Экономический и информационный анализ. – К. : Нора-принт, 2003. – 257с.

  31. ООН. Генеральная Ассамблея. Сессия (51;1996; Нью-Йорк). Резолюции. — Нью-Йорк : ООН, 1996.

  32. Борьба с коррупцией. Приложение: Международный кодекс поведения государственных должностных лиц.

  33. Роуз-Аккерман Сьюзан. Коррупция и государство. Причины, следствия, реформы / Пер.с англ.). О.А. Алякринского – М. : Логос, 2003. – 343с.

  34. Сиренко В. Ф. Интересы, власть, коррупция. – К. : Оріяни, 2006. – 72 с.

  35. Существующие международно-правовые документы, рекомендации и другие документы, касающиеся коррупции: Докл. Генерального секретаря / Комиссия по предупреждению преступности и уголовному правосудию. Сессия (10;2001). – Вена: ООН, 2001. – 49 с.

  36. Тимофеев Л. М. Институциональная коррупция: Очерки, теории / Рос. гос. гуманит. ун-т. – М., 2000. – 367с.


1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   41

Схожі:

За загальною редакцією ректора Національної академії СБ України,...
Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, лист №1/11-12373 від 26 грудня 2011 р
України Керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації...
За загальною редакцією: Президента НАПрН України, ректора Національного університету
За редакцією члена-кореспондента АМН України доктора медичних наук,...
Рекомендовано до видання вченою радою Харківського національного медичного університету
За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки...
Рекомендовано до друку Вченою радою Національної академії Служби безпеки України, протокол №13 від 23 вересня 2010 року
ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА Навчальний посібник За загальною редакцією професора Пастухова В. П
Кримського економічного університету КНЕУ; М. Ю. НАУМ доцент Прикарпатського державного
За редакцією доктора юридичних наук, професора М. І. Мельника, доктора...
За підсумками V Всеукраїнського конкурсу на краще юридичне видання (2002—2003 pp.) цей Коментар відзначено другою премією у номінації...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до практичних занять і самостійної роботи...
Під загальною редакцією зав кафедри загальної гігієни з екологією, професора В.І. Федоренко
Збірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією...
Рецензенти: доктор філософських наук, професор Ю. С. Вілков; доктор філософських наук, професор В. В. Остроухов; кандидат філософських...
УДК 37. 03. 6-057. 36: 355 (477) М
За загальною редакцією помічника Міністра оборони України, старшого наукового співробітника, кандидата військових наук, генерал-майора...
За редакцією Заслуженого діяча науки і техніки України, академіка...
Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка