КУРС ЛЕКЦІЙ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ ТА ГАЛУЗЕВОЮ СКЛАДОВИМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИКІВ І СПЕЦІАЛІСТІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ За загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора


НазваКУРС ЛЕКЦІЙ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ ТА ГАЛУЗЕВОЮ СКЛАДОВИМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИКІВ І СПЕЦІАЛІСТІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ За загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора
Сторінка10/41
Дата17.05.2013
Розмір6.51 Mb.
ТипКурс лекцій
bibl.com.ua > Право > Курс лекцій
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   41




    Додаток 3







Розробка кадрової політики організації







Селекція та добір кадрів










Мотивація кадрів
















Ротація кадрів




КАДРОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ У СЛУЖБІ ЗАЙНЯТОСТІ




Постійна та об’єктивна оцінка кадрів













Етапи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів відповідно до службової кар’єри







Формування керівних кадрів зі свого складу













Цілеспрямована підготовка резерву







Забезпечення безперервності навчання кадрів













Забезпечення спадковості роботи кадрів







Формування корпоративної культури кадрів













Підвищення загальноосвітнього рівня кадрів







Впровадження стандартів на роботу та чітке визначення функцій













Взаємовідносини з органами влади щодо підбору кадрів










Підвищення кількості кадрів з базовою освітою



















Управління кар’єрою кадрів




Удосконалення номенклатури кадрів























1.4. Соціально-психологічні аспекти державного управління

Поняття «соціально-психологічний аспект державного управління». Соціальна та суспільна психологія: поняття, взаємозв’язок. Суспільна психологія як компонент суспільної свідомості, як об’єкт соціальної психології. Закономірності функціонування системи суспільної психології залежно від суб’єкта, складу та співвідношення елементів. Соціально-психологічні явища: поняття, їх система, закономірності виникнення, функціонування та розвитку, класифікація, аналіз та характеристика. Державне управління як суспільне явище, як суб’єкт-суб’єктна взаємодія, як процес безпосереднього або опосередкованого впливу суб’єктів державного управління на об’єкт. Поняття суб’єкта та об’єкта державного управління. Зміст соціально-психологічного аспекту державного управління. Соціально-психологічні методи державного управління, їх характеристика, дієвість. Поняття «соціально-психологічна ситуація». Стан соціально-психологічної ситуації в регіоні. Соціально-психологічний клімат у центрі зайнятості та його вплив на ефективність діяльності персоналу.

Соціальна психологія – це наука, яка вивчає закономірності виникнення й функціонування суспільно-психологічних явищ, що виникають в результаті взаємодії людей як представників різних соціальних спільнот і груп. Суспільно - психологічне явище – це зовнішній вияв змін в поведінці людей, що виникає в результаті соціальної взаємодії. Поняття «соціальна психологія» слід відрізняти від поняття «суспільна психологія».

Соціальна психологія - наука, яка вивчає явища суспільної психології, хоча на практиці частіше вживається поняття «соціально-психологічні явища», а не суспільно-психологічні явища.

Суспільна психологія – це компонент суспільної свідомості, який безпосередньо пов’язаний з відображенням людьми їх соціального буття. Тому визначальним фактором виникнення, функціонування й розвитку суспільної психології є суспільне буття. Воно обумовлює інтереси, мотиви поведінки, напрям емоцій та почуттів, волі та думок. Суспільне буття детермінує суспільну психологію. Вона в своїх проявах підпорядкована певним закономірностям:

  • суспільна психологія залежить від матеріальних умов життя. Матеріальні умови життя і діяльності людей детермінують їхні почуття і настрої, визначають мотивацію й характер діяльності, впливають на специфіку взаємин;

  • суспільна психологія завжди має конкретно-історичний характер. Усі прояви суспільної психології залежать від умов, в яких вона функціонує. Кожному історичному періоду відповідають своєрідні форми прояву суспільної психології;

  • суспільна психологія вплетена в безпосереднє життя і діяльність людей, наповнює їх соціальним змістом;

  • суспільна психологія завжди перебуває в динаміці.

Система суспільної психології має таку структуру за складом та співвідношенням елементів:

  • суспільні потреби та інтереси;

  • суспільні емоції, почуття та настрої;

  • суспільні погляди та переконання;

  • ціннісні орієнтації, соціальні настанови, мотиви;

  • суспільна думка , традиції;

  • суспільно - психологічні процеси;

  • суспільно - психологічні відносини;

  • суспільно - психологічна атмосфера.

Всі елементи системи суспільної психології взаємопов’язані і взаємно обумовлюють один одного.

Залежно від суб’єкта у систему суспільної психології входять:

  • психологія великих соціальних груп;

  • психологія середніх соціальних груп;

  • психологія малих соціальних груп та колективів;

  • соціальна психологія особистості.

Соціальна група – це стійка ( постійна ) соціально організована спільнота, об’єднана соціально значущою метою та відповідно внутрішньогрупово організована, завдяки чому забезпечується досягнення поставленої мети. Саме завдяки включенню людини до соціальної групи (на відміну від випадкового об’єднання) вона може задовольнити свої потреби, інтереси та реалізувати цілі. До великих соціальних груп належать: класи, нації, професійні об’єднання, вікові групи, політичні партії тощо. Малі соціальні групи або контактні - це такі, де відбувається безпосередній контакт між людьми, об’єднаними спільними інтересами, цілями, груповими нормами поведінки (навчальна група, кафедра, колектив бригади, виробничої дільниці, працівники відділу, сектору, лабораторії тощо. До середніх соціальних груп належать такі, які займають проміжне місце між великими і малими (колектив інституту, заводу, підприємства тощо). Кожна людина одночасно є членом багатьох соціальних груп. Вся система відносин між людьми відбувається в конкретних соціальних групах і колективах. Саме групи, їх психологія є визначальним чинником стану суспільної психології.

Суспільна психологія як система має в своєму складі безліч різноманітних елементів і характеризується складними взаємозв’язками між ними. Для пояснення елементів суспільної психології використовується поняття «соціально-психологічні явища». Елементами цього поняття є психічні утворення, властиві соціальним групам та спільнотам - їхні потреби та інтереси, свідомість і самосвідомість, почуття , настрої, та масові психічні утворення - соціально-психологічний клімат, суспільна думка тощо; масові психічні процеси (механізми)-спілкування, адаптація, переконання, навіювання, наслідування, емоційне взавємозараження тощо; психічні стани - збудження , піднесення, спад, ентузіазм, стрес, рішучість, збентеження, роздратування тощо.

Соціально-психологічні явища виникають як наслідок зовнішнього впливу на психічні утворення, масові психічні процеси, психічний стан людей. В даному випадку мова йде про вплив з боку суб’єктів державного управління.

Основні закономірності виникнення, функціонування та розвитку соціально-психологічних явищ :

  • соціальна детермінованість суспільно-психологічних явищ;

  • конкретно - історичний характер суспільної психології;

  • уплетення психології безпосередньо у життєдіяльність людей, їх спосіб життя;

  • відносна самостійність суспільної психології;

  • закон динаміки суспільної психології.

Визначальним фактором виникнення, функціонування, зміни і розвитку соціально- психологічних явищ є суспільне буття, а безпосередньою основою-спільна суспільно-практична діяльність людей та відносини, що виникають між ними, соціальний досвід та спосіб життя.

Класифікація соціально-психологічних явищ:

  • за суб’єктом: психологія народу, психологія нації, психологія класу, психологія групи, психологія колективу, психологія особистості.

  • за характером співвідношення раціональних, емоційних та вольових сторін:

а) соціальні почуття, емоції , настрої; в них домінує емоційна сторона;

б) суспільні погляди, переконання з домінуючим раціональним моментом;

в) ціннісні орієнтації, настанови, в яких переважають вольові процеси;

г) суспільно-психологічні явища, які в узагальненому вигляді включають емоційні, раціональні та вольові компоненти-суспільні потреби та інтереси, суспільну думку, традиції, суспільно-психологічну атмосферу тощо.

Основою суспільної психології є потреби та інтереси. Потреби – джерело активності людей, вони тісно пов’язані з їхньою діяльністю. Первинно потреби виявляються через почуття та спонуки і лише згодом формуються у більш-менш усвідомлений образ предмета потреби, з яким люди пов’язують можливість її задоволення. Об’єктивні потреби обумовлюють суть інтересу. Важливим моментом у здійсненні державного управління є правильне усвідомлення інтересів великих соціальних груп , оскільки вони складають суттєвий компонент соціальної сфери і задоволення інтересів цих груп є однією з цілей соціальної політики держави. Саме в цій сфері реалізуються результати її економічної діяльності.

Потреби та інтереси безпосередньо виявляються через емоції, почуття, настрої. В них потреби та інтереси відтворюються в формі колективних переживань, відповідного емоційного ставлення до подій і фактів реального буття.

Емоції та почуття -це є відображення не самих предметів реальності, а того відношення, в якому вони знаходяться стосовно потреб , інтересів та мотивів діяльності тієї чи іншої групи. Зміст емоцій та почуттів характеризує емоційний стан групи, який є чутливим механізмом реагування групи на умови її буття, ситуацію, життєві позиції тощо.

Важливим елементом суспільної психології є суспільний настрій. Він відбиває загальну емоційну спрямованість соціальної групи, що відрізняє одну групу від іншої. Настрій як психологічна категорія характеризується такими властивостями як імпульсивність, масовидність, динамічність.

Суспільний настрій здатний передаватись від одних груп до інших, від групи до окремого індивіда. Суспільний настрій є наслідком та показником соціальних змін.

Погляди та переконання є відображенням раціональної складової суспільної психології. Погляди- це основні положення, принципи, які до певної міри визначають судження та вчинки групи, погляди - це знання про певний об’єкт і сформована на основі оцінки об’єкта власна точка зору. Переконання – це є усталені погляди на те чи інше питання, які базуються на твердій впевненості в їхній істинності. Погляди та переконання формуються в процесі безпосереднього відображення умов життя групи, її досвіду, способу життя.

У суспільній психології поряд з емоційним та раціональним сторонами елементами важливими є вольовий компонент - ціннісні орієнтації, настанови, мотиви. Ціннісна орієнтація - це соціально обумовлена спрямованість свідомості та поведінки особи на суспільні та групові цінності. Орієнтація на ту чи іншу цінність обумовлена потребами та інтересами групи, рівнем її розвитку, станом свідомості, психології. Соціальна настанова – це стан готовності групи до певної оцінки ситуації та способу дії в ній. Зміст настанови відбивається в діях та поведінці, думці, оцінках, певному емоційному настрої тощо. Мотив- це внутрішнє прагнення до дії, спрямоване на задоволення потреб групи. Основою мотивів є потреби та інтереси групи. На формування мотиву впливають погляди та переконання, ціннісні орієнтації та настанови. Вибір мотиву впливає на визначення напряму дії, її результати. Тому за мотивами дії часто судять про її результат. Зміст мотиву визначає суть як діяльності в цілому, так і окремого вчинку.

До суспільно-психологічних явищ, крім раціонального, емоційного та вольового елементів, що перебувають у взаємозв’язку, є думка - суспільна, групова, колективна. Думка – це судження, в якому виявляється емоційне ставлення, оцінка тією чи іншою соціальною групою предмета думки, а також вольове устремління цієї групи. Характер думки залежить від інтересів групи. Думка завжди формується навколо проблем, які зачіпають інтереси групи.

Важливим елементом суспільної психології є традиція. Вона являє собою механізм збереження, передачі, відтворення й закріплення соціального досвіду. Через традиції передається суспільний досвід від покоління до покоління.

Суспільно-психологічна атмосфера – це психологічний стан суспільства, великих і малих соціальних груп, який характеризується спрямованістю поглядів, почуттів, думок, а також специфікою психологічних відносин, які впливають на спосіб життя в суспільстві і в окремих соціальних групах.

Виокремлення соціально-психологічного аспекту в державному управлінні відбиває запити соціальної практики. Нинішній етап державотворення вимагає такого підходу, який своєю суттю має бути спрямованим на активізацію всіх складових людського фактора.

Для аналізу соціально - психологічних явищ використовуються три групи категорій:

Перша група - суспільні потреби, інтереси , суспільна думка, духовна атмосфера тощо. Соціальна психологія зосереджує увагу на їх суспільно - психологічній характеристиці.

Друга група - емоції, почуття, настрій, характер, воля тощо. Як суспільно - психологічні явища вони відрізняються від індивідуально- психологічних своїм змістом, закономірностями виникнення, функціонування, розвитку.

Третя група - психологія групи, спільноти, психічний склад, соціально-психологічна атмосфера, традиції, звичаї, наслідування, навіювання тощо.

Суспільно-психологічні явища виникають, функціонують і розвиваються відповідно до закономірностей, які висвітлені вище.

Для подальшого обговорення соціально-психологічного аспекту державного управління необхідно зосередитись на визначенні поняття та сутності державного управління.

Державне управління - це соціальне явище, атрибут суспільного життя. Його здійснюють суб’єкти державного управління відносно об’єктів державного управління.

Суб’єкт управління - система, наділена певною компетенцією і державно-владними повноваженнями, що дозволяють їй втілювати свою волю в форму керівних команд чи рішень. До суб’єктів управління належать: органи виконавчої влади (уряд, міністерства, місцеві державні адміністрації); посадові особи; службовці, що наділені державно-владними повноваженнями.

Об’єкт управління – це система, яка підпорядковується владній волі суб’єкта управління і виконує його рішення, тобто система, якою управляють. Об’єктом управління може бути галузь, підприємство, організація, установа тощо. Між суб’єктами і об’єктами існують управлінські відносини. Державно-управлінські відносини - це особливий вид суспільних відносин, які виникають в процесі державного управління.

Державне управління в контексті соціальної психології слід розглядати як суб’єкт суб’єктну взаємодію, де одним суб’єктом взаємодії є органи державної влади, місцеві державні адміністрації, посадові особи та службовці, наділені владними повноваженнями, а іншим – соціум в цілому, великі, середні та малі соціальні групи. Основою взаємодії є інтереси кожного із суб’єктів

Ознаки державного інтересу:

  • державний інтерес має відбивати інтереси всіх прошарків і груп суспільства, а не якої-небудь її частини;

  • державний інтерес щодо того чи іншого питання може бути не тільки виявленим, а й визначеним через опитування населення;

  • результати опитування можуть стати самою авторитетною підставою для ухвалення органами влади відповідних рішень;

  • державний інтерес інтегрує в собі всі основні потреби суспільства.

Взаємодія – це процес безпосереднього або опосередкованого впливу влади і соціуму, влади і окремих спільнот та груподне на друге, що породжує їх взаємозв’язок івзаємодію. Взаємодія завжди має два компоненти: зміст і стиль. Зміст взаємодії - це те, навколо чого або з приводу чого виникає взаємодія. Стиль взаємодії – це показник того, якою є взаємодія. Стиль взаємодії буває продуктивний і непродуктивний. Продуктивний стиль сприяє встановленню і тривалому підтриманню взаємної довіри, досягненню ефективних результатів в спільній діяльності. Непродуктивний стиль блокує реалізацію наміченого, породжує взаємне роздратування, образи й агресію, протестну поведінку у вигляді пікетування, страйків тощо.

Державне управління містить в себі як невід’ємну частину, як особливий аспект - сукупність дій та процедур стосовно соціально- психологічних факторів, якими виступають соціально-психологічні характеристики суб’єктів і об’єктів управління. Основними серед них є:

  • пізнання ( вивчення, оцінка) соціально-психологічних характеристик суб’єктів та об’єктів державного управління, які сприяють або заважають досягненню бажаних результатів. Суб’єктом управління, як зазначалось вище, є органи виконавчої влади, посадові особи, службовці, наділені державно-владними повноваженнями. Об’єктом управління в соціально-психологічному вимірі є соціум в цілому, великі, середні і малі соціальні групи, окремі індивіди;

  • врахування цих характеристик в процесі ухвалення управлінських рішень, здійснення організаційних заходів;

  • використання цих характеристик як соціально-психологічних механізмів, способів і прийомів роботи з людьми;

  • опора на ці характеристики з метою підсилення або нейтралізації їх впливу на соціально - психологічну ситуацію;

  • передбачення і планування можливих соціально-психологічних наслідків ухвалених рішень;

  • використання психологічно доцільних і обґрунтованих засобів, форм і методів роботи з людьми;

  • співставлення практичної роботи з закономірностями суспільної психології.

Зазначені дії та процедури вплітаються в державне управління, утворюючи нерозривний зв’язок з реалізацією всіх його функцій (адміністративно-політичних, економічних, соціальних тощо). Вони мають пронизувати ухвалення управлінських рішень, впровадження їх в життя. Здійснюючи ці дії, суб’єкти державного управління використовують як емпіричні, набуті в процесі практичної діяльності, так і теоретичні, отримані в результаті спеціальної підготовки, знання, уміння й навички .

Перераховані дії та процедури практичного аналізу і управління соціально-психологічними явищами, що притаманні суб’єктам і об’єктам державного управління, в сукупності складають конкретний зміст соціально-психологічного аспекту державного управління. Суть цього аспекту полягає в підході до відбору організаційних форм та інструментарію вирішення управлінських задач з розумінням ролі соціально-психологічних факторів.

Таким чином, соціально-психологічний аспект державного управління – це сфера діяльності органів виконавчої влади, посадових осіб, службовців, наділених державно-владними повноваженнями, яка об’єднує в собі спрямованість, зміст та технологію цілеспрямованого впливу на психологію суб’єктів суспільної психології. Адже від стану суспільної психології багато в чому залежить рівень соціальної активності людей. Соціальна психологія покликана давати суб’єктам державного управління знання щодо змісту й динаміки соціальних почуттів і настроїв, суспільної думки, потреб та інтересів, ціннісних орієнтацій та настанов про соціально-психологічні ситуації, що складаються в трудових колективах, адміністративно- територіальних регіонах, суспільстві в цілому.

Соціально-психологічними методами державного управління прийнято називати способи і прийоми впливу, що базуються на використанні наукових положень соціальної психології. Під ними розуміють систему засобів і важелів впливу на соціально-психологічну атмосферу в суспільстві та соціально-психологічний клімат у кожному конкретному колективі, на гармонізацію соціальних відносин у задоволенні потреб та інтересів людей тощо. До них належать: соціальне прогнозування, соціальне планування, моральне стимулювання, формування сприятливого соціально- психологічного клімату.

Соціальне прогнозування використовується для створення інформаційної бази щодо розробки планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу у конкретному колективі. Параметри соціального прогнозу складаються з таких показників: вікових і статевих змін у колективі, змін освітньо-кваліфікаційного рівня працівників; змін у матеріальному забезпеченні та в побутових умовах працівників.

Соціальне планування як соціально-психологічний метод управління реалізується через складання планів розвитку організації, в яких відбиваються питання удосконалення соціальної структури колективу, удосконалення умов праці, охорона та зміцнення здоров’я працівників, підвищення їх життєвого рівня, поліпшення житлових та культурно- побутових умов, підвищення трудової та громадської активності.

Моральне стимулювання передбачає використання заходів, спрямованих на підвищення колективної чи особистісної ініціативи працівників та їх інтересу до виконання своїх обов’язків. За допомогою засобів морального схвалення чи осуду діяльності працівника можна визначити рівень суспільної значимості чи неприйнятності його ініціативи. Моральне стимулювання має викликати певні переживання, формувати моральні почуття, що допомагають працівникам визначитись у моральному ставленні до своєї праці. Воно повинно проникати у внутрішній світ особистості, чинити вплив на її мотиваційну сферу.

Стимулювання колективної ініціативи здійснюється різними шляхами, зокрема це - ознайомлення працівників із історією організації, її традиціями, кращими працівниками та їхніми заслугами, наслідування цих традицій та створення нових, прагнення до того, щоб працівники цінували організацію, досягали високої ефективності праці, намагалися внести свій внесок у загальний здобуток організації. Моральними стимулами індивідуальної ініціативи є: делегування повноважень, що дає змогу працівнику ухвалювати рішення від імені керівництва, публічна похвала, висока оцінка результатів його діяльності в присутності інших працівників, зарахування до кадрового резерву тощо.

Соціально-психологічний клімат – це інтегральний показник рівня розвитку соціально-психологічної спільності колективу. У ньому відбиваються настрої, думки і традиції колективу. Недооцінка ролі соціально-психологічного клімату може призвести до значних втрат ефективності діяльності. Характерними ознаками стану соціально-психологічного клімату є домінуючий позитивний настрій, задоволеність членів колективу керівництвом, міжособистісними стосунками та процесом праці, психологічна сумісність членів колективу, свідома дисципліна тощо.

Державне управління здійснюється у складному середовищі політичних, економічних та соціальних факторів. Тому, аналізуючи соціально-психологічний аспект державного управління, передусім слід виходити з характеристики соціально-психологічної ситуації що склалася в кожному конкретному регіоні, аналізувати об’єктивні та суб’єктивні чинники, що її обумовлюють.

Поняттям „соціально-психологічна ситуація” позначаються зовнішні щодо конкретної людини або соціальної групи фактори умов та обставин їхнього життя і діяльності, які спонукають до зміни поведінки. До об’єктивних факторів соціально-психологічної ситуації належать матеріальні умови життя людей, до суб’єктивних – відносини між людьми в соціально-політичній, духовній і морально-психологічній сферах. За рівнем соціально-психологічної напруги ситуації бувають: нормальні, аномальні, екстремальні та катастрофічні. Нормальною вважається така ситуація, в якій відсутні помітні відхилення від звичних умов життя і психічного стану людей. Аномальна ситуація характеризується такими відхиленнями від норми, які починають викликати увагу і хвилювати все більшу кількість людей. Екстремальною є ситуація, коли відхилення від норми досягає межі, а протиріччя , що виникли, не вирішуються в момент однозначного вирішення і спонукають людей до різкого підвищення політичної активності. Вона носить вибуховий характер, оскільки визрівання незадоволення людей, їх емоційна перенапруга переходять у стан тривожного очікування, поєднаного з неадекватними діями. Катастрофічною називається ситуація, коли протиріччя досягають такої сили, що вона стає малокерованою. Відхилення від норми в соціально-психологічній ситуації може бути викликане не лише економічними, а й політичними, національно-етнічними, екологічними та іншими факторами.

Соціально-психологічними ознаками відхилення від норми є: різке підвищення суспільно-політичної активності людей, великі коливання в настроях і психічних станах малих груп, масових хвилюваннях тощо.

Значимість соціально-психологічної ситуації для кожної людини, групи, колективу, суспільства обумовлена включеністю в неї, зацікавленістю у вирішенні проблем, що виникли. Нинішня соціально-психологічна ситуація в країні характеризується такими соціально-психологічними явищами, як зниження життєвого рівня людей, безробіття, корупція, конфронтація між гілками влади тощо.
Перелік контрольних питань

  1. Що таке державне управління?

  2. В яких аспектах можна розглядати державне управління?

  3. В чому полягає суть соціально-психологічного аспекту державного управління?

  4. Що таке суб’єкт і об’єкт державного управління?

  5. Що таке соціальна психологія і чим вона відрізняється від суспільної психології?

  6. З яких елементів складається суспільна психологія і в якому зв’язку вони перебувають?

  7. Хто є суб’єктами суспільної психології?

  8. Що таке суспільно-психологічне явище?

  9. Який існує взаємозв’язок між явищами суспільної психології та соціально-психологічною ситуацією?

  10. Які бувають соціально-психологічні ситуації, що спричинює їх виникнення?

  11. Як впливає державне управління на стан соціально-психологічної ситуації в суспільстві, регіоні, конкретній організації?
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   41

Схожі:

За загальною редакцією ректора Національної академії СБ України,...
Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, лист №1/11-12373 від 26 грудня 2011 р
України Керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації...
За загальною редакцією: Президента НАПрН України, ректора Національного університету
За редакцією члена-кореспондента АМН України доктора медичних наук,...
Рекомендовано до видання вченою радою Харківського національного медичного університету
За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки...
Рекомендовано до друку Вченою радою Національної академії Служби безпеки України, протокол №13 від 23 вересня 2010 року
ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА Навчальний посібник За загальною редакцією професора Пастухова В. П
Кримського економічного університету КНЕУ; М. Ю. НАУМ доцент Прикарпатського державного
За редакцією доктора юридичних наук, професора М. І. Мельника, доктора...
За підсумками V Всеукраїнського конкурсу на краще юридичне видання (2002—2003 pp.) цей Коментар відзначено другою премією у номінації...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до практичних занять і самостійної роботи...
Під загальною редакцією зав кафедри загальної гігієни з екологією, професора В.І. Федоренко
Збірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією...
Рецензенти: доктор філософських наук, професор Ю. С. Вілков; доктор філософських наук, професор В. В. Остроухов; кандидат філософських...
УДК 37. 03. 6-057. 36: 355 (477) М
За загальною редакцією помічника Міністра оборони України, старшого наукового співробітника, кандидата військових наук, генерал-майора...
За редакцією Заслуженого діяча науки і техніки України, академіка...
Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка