|
|
Скачати 1.72 Mb.
|
|
Фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища Фінансування галузі екології - це діяльність, пов'язана із грошовим забезпеченням реалізації заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. Відповідно до ст. 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів. Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища (ч. 1 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Згідно із п. 2 Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2006 року № 4621 в нашій державі з метою фінансування природоохоронних заходів та заходів, пов'язаних з раціональним використанням і збереженням природних ресурсів, створено Державний фонд охорони навколишнього природного середовища. Він є складовою частиною Державного бюджету України. Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок: ) відрахувань з місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, розмір яких визначається Верховною Радою України; б) добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян та інших надходжень; в) частини зборів за використання природних ресурсів, розмір яких визначається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України; г) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч. 4 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). На підставі ч. 5 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» розподіл коштів, що надходять до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: а) зборів за забруднення навколишнього природного середовища; б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством; в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян (ч. 2 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Згідно з ч. 3 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» розподіл зборів, що надходять до республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Кошти місцевих республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення та стимулювання працівників спеціально уповноважених державних органів у галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, крім осіб, які мають статус державних службовців, та громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, які виявили порушення природоохоронного законодавства і вжили необхідних заходів для притягнення винних до відповідальності, запобігання порушенням природоохоронного законодавства (ч. 6 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). В Україні крім вищезазначених фондів можуть утворюватись й інші фонди для стимулювання і фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Відповідно до ст. 98 Лісового кодексу України видатки на підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх відтворення і охорони здійснюються за рахунок: державного бюджету та власних коштів підприємств, установ і організацій лісового господарства - щодо лісів державної власності; місцевого бюджету та власних коштів підприємств, установ і організацій лісового господарства - щодо лісів комунальної власності; власних коштів власників лісів - щодо лісів приватної власності. Видатки на вказані заходи можуть здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законом. Видатки на підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів державної і комунальної власності, їх охорону, захист і відтворення фінансуються шляхом цільового виділення коштів державного та місцевих бюджетів для реалізації загальнодержавних, державних і регіональних (місцевих) програм ведення лісового господарства. Порядок використання коштів, що виділяються з Державного бюджету України на ведення лісового господарства, встановлюється Кабінетом Міністрів України. У свою чергу, порядок використання коштів, що виділяються з місцевого бюджету на ведення лісового господарства, встановлюється відповідними органами місцевого самоврядування. На підставі ст. 28 Закону України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 року фінансування витрат на проектування, будівництво (реконструкцію) і експлуатацію меліоративних систем та окремих об'єктів інженерної інфраструктури, на проведення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель, інвентаризації меліорованих земель, інвентаризації та паспортизації меліоративних систем здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших не заборонених законом джерел. За рахунок коштів державного бюджету фінансуються витрати на проектування, будівництво (реконструкцію) і експлуатацію загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, окремих об'єктів інженерної інфраструктури, на проведення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель, інвентаризації меліорованих земель, капітального ремонту, інвентаризації та паспортизації загальнодержавних і міжгосподарських меліоративних систем, включаючи наукове, організаційне і виробничо- технічне забезпечення цих робіт. Порядок використання коштів державного бюджету для потреб меліорації земель визначається Кабінетом Міністрів України. За рахунок коштів місцевого бюджету фінансуються витрати на експлуатацію міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності, включаючи утримання підприємств, установ і організацій, які за дорученням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства та меліорації земель організовують або виконують безпосередньо роботи з експлуатації цих систем, а також витрати за використану електроенергію для подачі води сільськогосподарським підприємствам (ст. 29 Закону України «Про меліорацію земель»). Фінансування Загальнодержавної програми «Питна вода України» на 2006-2020 роки здійснюється за рахунок: - коштів Державного бюджету України; - коштів місцевих бюджетів (з урахуванням заходів, які фінансуються у рамках державних, регіональних та галузевих програм і проектів, що реалізуються); - коштів підприємств питного водопостачання та водовідведення відповідно до програм їх розвитку, затверджених органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом; - інших джерел надходження, у тому числі зовнішніх і внутрішніх запозичень, грантів міжнародних організацій, коштів міжнародних програм, благодійних внесків тощо; - удосконалення механізму розподілу платежів за спеціальне водокористування. Кабінет Міністрів України щорічно при розробленні проекту закону про Державний бюджет України зобов'язаний передбачати субвенції (дотації) місцевим бюджетам на здешевлення вартості електроенергії, яка використовується для подачі питної води та водовідведення, до рівня розміру цін (тарифів), по яких населення сплачує за електроенергію в побуті. Обґрунтування обсягів робіт та обсягів фінансування з Державного бюджету України з урахуванням пропозицій міжвідомчої та регіональних комісій з реалізації Загальнодержавної програми «Питна вода України» на 2006-2020 роки щорічно подається центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства до проекту Державної програми економічного і соціального розвитку та проекту Державного бюджету України на відповідний рік. Кошти Державного бюджету України можуть використовуватися на державну підтримку таких заходів: реконструкція та будівництво унікальних систем водопостачання та водовідведення у великих містах; реконструкція та будівництво в сільській місцевості систем питного водопостачання, які потребують значних капітальних вкладень (міжрегіональні групові водопроводи, станції з очищення води); будівництво підприємств з виготовлення споруд і установок питного водопостачання та водовідведення в контейнерному чи блочному виконанні; роботи з поліпшення стану водних об'єктів - джерел питного водопостачання; попередження аварій та запобігання техногенним катастрофам у житлово-комунальному господарстві; здійснення досліджень та розробок з визначення технічних умов, регламентів, методів експлуатації обладнання в системах питного водопостачання; виробництво вітчизняних вимірювальних приладів з контролю якості води і оснащення ними лабораторій; підготовка та оприлюднення Національної доповіді про якість води та стан питного водопостачання в Україні; вдосконалення нормативно-правової бази і науково-технічного забезпечення з питань питного водопостачання та водовідведення; методичне, метрологічне та аналітичне забезпечення впровадження державних стандартів у сфері питної води та питного водопостачання. Орієнтовні обсяги фінансового забезпечення Загальнодержавної програми «Питна вода України» на 2006-2020 роки з Державного бюджету України становлять 5,23 млрд. гривень, у тому числі на першому етапі (2006-2010 роки) - 1,71 млрд. гривень. Головними розпорядниками бюджетних коштів з виконання заходів Загальнодержавної програми «Питна вода України» на 2006-2020 роки є:
Можна виділити два підходи до визначення поняття стимулювання у суспільному житті. Прихильники першого підходу вважають, що під стимулюванням треба розуміти лише заохочення. Вони виходять з вузького розуміння стимулювання, наголошуючи, зокрема на тому, що заохочення і покарання істотно різняться за способами впливу на волю і свідомість людей, за роллю у здійсненні правового регулювання суспільних відносин. Отже, на їх думку, юридична відповідальність не належить до стимулюючих чинників. Прибічники другого підходу трактують стимулювання у більш широкому розумінні, включаючи до нього і юридичну відповідальність. Ця думка у правовій літературі посідає панівне становище. На думку Л. Чаусової, вона є правильною. Адже і економічне заохочення, і застосування відповідальності у формі відшкодування шкоди спонукають відповідних суб'єктів до належної поведінки під час охорони, використання і відтворення природних ресурсів. Тому у сукупності їх треба розглядати як стимулюючі чинники. Однак це аж ніяк не означає, що ці поняття тотожні. Адже, наприклад, майнова відповідальність у формі відшкодування збитків застосовується і для компенсації шкоди, заподіяної правопорушенням природі, життю і здоров'ю людей. Та й взагалі економічне заохочення не поширюється на екологічне правопорушення, оскільки воно застосовується за добросовісну і правомірну поведінку відповідних суб'єктів. Стимулювання в системі охорони навколишнього природного середовища передбачає спонукання та заохочення осіб охороняти навколишнє природне середовище, раціонально використовувати і відтворювати природні ресурси, забезпечувати екологічну безпеку. Воно здійснюється шляхом: а) надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ, організацій і громадян в разі реалізації ними заходів щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, при переході на маловідхідні і ресурсо- і енергозберігаючі технології, організації виробництва і впровадженні очисного обладнання і устаткування для утилізації та знешкодження відходів, а також приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин, виконанні інших заходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища; б) надання на пільгових умовах короткострокових і довгострокових позичок для реалізації заходів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища; в) встановлення підвищених норм амортизації основних виробничих природоохоронних фондів; г) звільнення від оподаткування фондів охорони навколишнього природного середовища; д) передачі частини коштів фондів охорони навколишнього природного середовища на договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам на заходи для гарантованого зниження викидів і скидів забруднюючих речовин і зменшення шкідливих фізичних, хімічних та біологічних впливів на стан навколишнього природного середовища, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв; е) надання можливості отримання природних ресурсів під заставу (ст. 48 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). При нарахуванні податків, пов'язаних з вирішенням проблем охорони навколишнього середовища чи раціоналізації природокористування, уже традиційним стає надання податкових пільг шляхом зменьшення бази або об'єкта оподатковування. Даний вид податкової пільги успішно застосовується для стимулювання інноваційної та інвестиційної активності товаровиробників у використанні сучасних науково-технічних досягнень з метою реіндустріалізації старої, екологічно деструктивної, і створення нової, ефективної, природоохоронної та ресурсозберігаючої матеріальної бази виробництва. Зазначеному сприяє впровадження:
В лісовій сфері України держава здійснює економічне стимулювання заходів щодо розширеного відтворення лісів, зокрема шляхом: - компенсації витрат власникам лісів і лісокористувачам при впровадженні ними заходів щодо розширеного відтворення лісів; - застосування прискореної амортизації основних фондів землеохоронного, лісоохоронного та природоохоронного призначення. Компенсація витрат проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів відповідно до загальнодержавних, державних і регіональних (місцевих) програм. Підставою для розгляду питання про економічне стимулювання заходів щодо розширеного відтворення лісів є заява чи клопотання власників лісів і лісокористувачів до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням лісової ділянки. Порядок економічного стимулювання впровадження заходів щодо розширеного відтворення лісів встановлює Кабінет Міністрів України (ст. 99 Лісового кодексу України). Згідно зі ст. 41 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» стимулювання осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання, проводиться відповідно до законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» і «Про тваринний світ». Особам, які виявили і вилучили незаконно добуту продукцію полювання, може бути видано як винагороду безоплатно до 50 відсотків м'яса копитних тварин, а також пернату дичину, кролів диких, зайців-русаків та м'ясо інших їстівних хутрових звірів. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до ст. 205 Земельного кодексу України включає: а) надання податкових і кредитних пільг громадянам та юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними та регіональними програмами використання і охорони земель; б) виділення коштів державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їх вини; в) звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами; г) компенсацію з бюджетних коштів зниження доходу власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їх вини. Важливим призначенням плати на думку Комарницького В.М. за спеціальне природокористування є також стимулювання раціонального використання природних ресурсів. Методи такого стимулювання базуються на заохоченні та примусі. Заохочення здійснюється шляхом надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ, організацій і громадян у разі реалізації ними заходів щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища (ст. 48 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"). Таким чином держава демонструє, що не тільки бачить і відчуває користь від раціоналізації природокористування (зменшення екологічної шкоди від експлуатації природних ресурсів), а й готова поділитися отриманою від цього вигодою з відповідним природокористувачем. Примус має своїм завданням створити для тих, хто не укладається в ліміти природокористування, такі економічні умови, котрі роблять для них невигідним порушувати умови природокористування, визначені в спеціальних дозволах, приписах законодавства з використання та охорони природних ресурсів. Цей метод застосовується шляхом визначення джерелом надходження зборів, у разі перевищення лімітів споживання, викидів забруднюючих речовин, прибутку підприємств, установ, організацій. Стимулюючий ефект тут виявляється в посиленні економічного тиску на природокористувача шляхом вилучення певної частини прибутку. Цей ефект посилюється завдяки зростанню зборів за спеціальне використання природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища залежно від обсягів перевищенії» лімітів природокористування (чим більше перевищення ліміту - тим більший розмір збору). Зокрема, за понадлімітні викиди, скиди забруднюючих речовин додатково застосовується коефіцієнт від 1 до 5. Від такого платника податку чекають зворотної реакції. Він має бути економічно мотивований на впорядкування своєї діяльності, приведення її у відповідність до умов, обсягів споживання природних ресурсів. У спеціальній літературі виділяється й контролююча функція плати за природокористування. По суті, ідеться про економічний контроль за експлуатацією природних ресурсів. Залежно від результатів природокористування до відповідних суб'єктів застосовується заходи реагування у вигляді підвищення нормативу збору (результат негативний) або ж він залишається незмінним (результат позитивний). За позитивного результату природокористування може бути прийнято рішення й про надання податкових пільг. Можна відмітити, що плата за природокористування розширює можливості органів, які здійснюють контроль у цій сфері, активно реагувати на діяльність суб'єктів природокористування залежно від її наслідків завдяки наданій їм можливості поєднувати адміністративний вплив (адміністративні стягнення) з економічним. Розглянуті вихідні (принципові) положення плати за спеціальне природокористування закріплено на законодавчому рівні й розвинено підзаконними нормативно-правовими актами. Це законодавство формує окремий правовий інститут, який складається з приписів базового рівня (визначають систему платежів за природокористування, основні принципові положення щодо їх стягнення, акумуляції та використання) та приписів, що визначають особливості оподаткування в окремих сферах природокористування. Радикальні зміни в систему оподаткування у сфері природокористування, охорони довкілля, як, власне, загалом у систему оподаткування в Україні, вніс Податковий кодекс України від 02.12.2010 р.. Він запровадив нову термінологію й суттєво відкоригував структуру податків у сфері природокористування. Було зроблено спробу забезпечити єдиний, уніфікований підхід до врегулювання податкових відносин щодо природокористування. Це виявилося, зокрема, у припиненні дії Закону України "Про плату за землю" та деяких інших законів у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України. Останній не тільки визначив види податків у цій сфері, а й основні принципові положення їх застосування. Податкова система в цій сфері за Податковим кодексом (ст. 9) включає такі загальнодержавні податки та збори: екологічний податок; рентну плату за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні; плату за користування надрами; плату за землю; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів. Ефективність економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища вирішальною мірою залежить не тільки від законодавчої бази у ції галузі, а ц від чіткої та злагодженої взаємодії усіх елементів даного механізму. |
|
Тема ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА Поняття адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права |
План практичних (семінарських) занять Тема 1 Міжнародне приватне... Співвідношення міжнародного приватного права з міжнародним публічним правом та іншими галузями національного права |
|
Тематика рефератів з курсу «Адміністративний процес» ... |
КОНТРОЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ для подготовки к экзамену по учебной дисциплине «Хозяйственное право» Предмет, метод господарського права, його співвідношення з іншими галузями права.(Предмет, метод хозяйственного права, его соотношение... |
|
ТРУДОВЕ ПРАВО, ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ” Трудове право України як самостійна галузь права, її співвідношення з суміжними галузями права. Предмет трудового права. Метод трудового... |
Питання на іспит з екологічного права для 4 потоку 4 курсу денної форми навчання Співвідношення екологічного права України як науки, галузі права і навчальної дисципліни |
|
Аспірант кафедри аграрного, земельного та екологічного права ЕКОНОМІЧНА ТА ЕКОЛОГІЧНА ЯК ОСНОВНІ ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ СУСПІЛЬСТВА З ПРИРОДНИМ СЕРЕДОВИЩЕМ: ПРАВОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ |
Практична робота №1 Аналіз особливостей історичних етапів взаємодії суспільства і природи Мета Це період накопичення знань про природу, пристосування людини до природи. У всіх регіонах розселення людей відбувається винищення... |
|
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття і види джерел римського права Преторське право (jus praetorium). Римські магістрати та їхні едикти. Взаємодія квіритського і преторського права. Кодифікація преторських... |
Тема Предмет, метод, принципи та система екологічного права Форми взаємодії суспільства з природою в умовах індустріального періоду розвитку цивілізації |