Аспірант кафедри аграрного, земельного та екологічного права

Скачати 109.19 Kb.

Назва	Аспірант кафедри аграрного, земельного та екологічного права
Дата	07.04.2013
Розмір	109.19 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Туризм > Документи

УДК 349.6:504.03

Березінський Павло Андрійович,

аспірант кафедри аграрного, земельного та екологічного права

Національного Університету «Одеська юридична академія»

ЕКОНОМІЧНА ТА ЕКОЛОГІЧНА ЯК ОСНОВНІ ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ СУСПІЛЬСТВА З ПРИРОДНИМ СЕРЕДОВИЩЕМ: ПРАВОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Постановка проблеми. Економічні та екологічні інтереси об’єктивно суперечливі, їх зближення, а тим паче поєднання, є надзвичайно складним. Суть такої суперечності полягає у тому, що використання природних ресурсів для задоволення матеріальних потреб здійснюється на засадах економічних законів розвитку суспільства, а охорона природного середовища спирається на природні закони його функціонування. Водночас і економічні закони розвитку суспільства, і природоохоронні закономірності збереження природного середовища є об’єктивними. І економічні, і екологічні інтереси є однаково значущими для людини і для суспільства. Тому задоволення одних інтересів повинно враховувати інші інтереси.

Аналіз останніх досліджень. Розгляду даного питання торкалися у своїх працях такі вчені як: Бринчук М. М., Каракаш І. І., Мельник Л. Г., Петров В. В., Шапочка М. К. тощо.

Невирішені проблеми. Відсутність належного правового врегулювання протиріччя між змістом економічної та екологічної форм взаємодії суспільства з природним середовищем.

Мета. Визначити зміст та значення економічної та екологічної форм взаємодії суспільства з природним середовищем. Вдосконалити юридичне врегулювання питання, пов’язаного з протиріччям між економічними й екологічними інтересами в життєдіяльності людини і суспільства шляхом внесення доповнень до відповідних природничих законів, зокрема, до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Виклад основного матеріалу. Перш за все необхідно зазначити, що у природничих та гуманітарних наукових дослідженнях економічна й екологічна форми взаємодії людини і суспільства з природним середовищем представлені найбільш детально. Такий підхід пояснюються тим, що основним колом суспільних відносин були і залишаються економічні й екологічні форми взаємодії суспільства з природою як найбільш тісно взаємозалежні одна від одної [1, 7-8].

Економічна форма взаємодії суспільства з природою з’явилась ще тоді, коли людина почала створювати перші знаряддя праці, будувати собі житло, шити одяг. Як вже було зазначено вище, економічна форма взаємодії суспільства з природою – це споживання існуючих, відтворення і заміна споживаних та створення з використанням природних властивостей та за допомогою природи нових об’єктів для задоволення матеріальних потреб людини і суспільства. Її сутність полягає ще й у тому, що природні ресурси, що їх використовує людина, мають економічні властивості, економічний потенціал [2, 13].

Таким чином, серед економічних функцій природи найбільш очевидними є ті, які забезпечують потреби виробничого середовища. Їх умовно можна поєднати в три основні підгрупи:

задоволення потреб у ресурсах: матеріальних, енергетичних, інформаційних, комунікаційних, редукційних (останнє, зокрема, визначається асиміляційним потенціалом природи);
формування умов для відтворення фізіологічних кондицій людини як трудового ресурсу;
формування умов для відтворення особистісних властивостей людини як трудового ресурсу.

Як бачимо, перша підгрупа економічних функцій пов’язана з екологічними функціями природи. Друга і третя підгрупи пов’язані з фізіологічними і соціальними потребами людини і, отже, з відповідними функціями природи. Саме цей взаємозв’язок формує «місток» між фізіологічними, соціальними й екологічними функціями природи – з одного боку, і економічними функціями – з іншого [3, 240].

Зазначені три підгрупи не вичерпують економічних функцій природи. Ще одна підгрупа непрямо пов’язана з потребами у фізіологічних, соціальних і екологічних функціях природи. Річ у тім, що коли суспільство достатньою мірою усвідомлює потреби в цих функціях, воно починає формувати попит на відповідні групи предметів і послуг. А попит, як відомо, є рушієм економіки. Зокрема, фізіологічні потреби у чистому середовищі змушують створювати екологічно орієнтовані засоби (моніторингові системи, очисне устаткування, заходи рекреаційного характеру та ін.). Соціальні потреби в інформаційному контакті з природними ландшафтами формують попит на відповідні роботи і послуги (облагороджування ландшафтів, екотуризм тощо). Об’єктивна необхідність підтримання екологічної рівноваги змушує нести витрати відповідної спрямованості (створення заповідників, заказників, національних парків, екологічний моніторинг, проведення заходів щодо дослідження і збереження біологічних видів, ін.), включаючи втрачену вигоду від стримування промислового і сільськогосподарського розвитку на певних територіях (особливо тих, які можна вважати «вузькими ланками» екосистем планети) [3, 241].

Екологічна форма взаємодії суспільства з природним середовищем – це охорона природного середовища, головною метою якої є збереження людини як виду та її навколишнього природного середовища. Ця форма стала широко визнаною в останнє півстоліття (починаючи з 60-70-х років ХХ ст.). Вона є вимушеною.

Схема 1. Форми охорони навколишнього природного середовища

Форми охорони навколишнього природного середовища

1) організація раціонального 2) охорона середовища

використання природних ресурсів перебування людини

3) заповідна охорона природи

Екологічна форма взаємодії суспільства з природою знайшла своє юридичне закріплення у нормах Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 19.03.2009 р. № 1158-VI [4]. Так, зокрема, у ст. 1 вищезазначеного закону зазначено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною. Крім того, в преамбулі до закону зазначається, що охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

У статті 3 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» також зазначаються основні принципи охорони навколишнього природного середовища:

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об’єктів і комплексів;

е) науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

є) обов'язковість надання висновків державної екологічної експертизи;

ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

з) науково обгрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

и) безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

і) компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.

л) встановлення екологічного податку, збору за спеціальне використання води, збору за спеціальне використання лісових ресурсів, плати за користування надрами відповідно до Податкового кодексу України.

Схема 2. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища

Принципи охорони навколишнього

природного середовища

ріоритет охорони життя дотримання вимог

і здоров’я людини екологічного законодавства

аціональне використання гласність при прийнятті

природних ресурсів екологічно значущих рішень

поєднання екологічних та міжнародне співробітництво

економічних інтересів в галузі охорони навколиш-

с

успільства нього природного середовища
Але, звичайно, на перше місце завжди висувалися відповідні економічні форми природокористування як безпосередні умови та засоби існування людини і суспільства. Таке становище об’єктивно випливає з того, що природоохоронна форма взаємодії суспільства з природою сама по собі не передбачає достатніх засобів задоволення усіх її потреб. Тому вона є вторинною за походженням і викликана не стільки обсягами тілесних потреб людського організму, скільки обсягами суспільних запитів, не завжди раціональних і розумно обмежених, що багаторазово перевищують нагальні людські потреби. Використання природних ресурсів спрямоване на задоволення економічних інтересів людини і суспільства. Збереження різноманіття природи та якості навколишнього середовища забезпечує їх екологічні інтереси. Проте взаємозв’язок і взаємодія економічних та екологічних інтересів найбільш повно й оптимально можуть задовольняти потреби людини, суспільства. Тому мета і спрямованість зазначених інтересів максимально зближують їх [1, 9].

Однак економічні та екологічні інтереси об’єктивно суперечливі, їх зближення, а тим паче поєднання, є надзвичайно складним. Суть такої суперечності полягає у тому, що використання природних ресурсів для задоволення матеріальних потреб здійснюється на засадах економічних законів розвитку суспільства, а охорона природного середовища спирається на природні закони його функціонування [5, 7]. Водночас і економічні закони розвитку суспільства, і природоохоронні закономірності збереження природного середовища є об’єктивними. В життєдіяльності людини і суспільства протиріччя між економічними й екологічними інтересами знаходять прояв у наступному: чим більше природних ресурсів вилучається з природного середовища для задоволення матеріальних потреб людини і суспільства, тим гірше якісний стан природного середовища, що знижує екологічні умови існування людини і суспільства.

Висновки. Підкреслимо, що і економічні, і екологічні інтереси є однаково значущими для людини і для суспільства. Тому задоволення одних інтересів повинно враховувати інші інтереси. Ними не можна вільно поступатися, наприклад, шляхом збільшення чи скорочення одних інтересів порівняно з іншими. Навпаки, їх пропорційна залежність об’єктивно закладена у закономірностях існування людини за рахунок природних багатств. Нехтування або ігнорування вказаної закономірності призводить не тільки до кризи існування природи, а й до кризи буття самої людини як природної субстанції, суспільної кризи існування національних спільнот і кризи людства у планетарному масштабі [1, 9]. Тому, незважаючи на наявність правового регулювання екологічної форми взаємодії суспільства з природним середовищем, є нагальна потреба у впровадженні правових механізмів врегулювання протиріччя між економічною та екологічною формами…

Література:

Природноресурсове право України: Навч. посіб. / За ред. І. І. Каракаша. – К.: Істина, 2005. – 376 с.
Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для высших юридических учебных заведений. – М.: Юристъ, 2000. – 688 с.
Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням: Підручник / За заг. ред. д. е. н., проф. Л.Г. Мельника та к. е. н., проф. М.К. Шапочки. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 759 с.
Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=1264-12.
Природноресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: Учебник / Под ред. В. В. Петрова. – М., 1988.

Анотація

Березінський Павло Андрійович. Економічна та екологічна як основні форми взаємодії суспільства з природним середовищем: правове визначення. – Стаття.

У природничих та гуманітарних наукових дослідженнях економічна та екологічна форми взаємодії людини і суспільства з природним середовищем представлені найбільш детально, адже основним колом суспільних відносин були і залишаються економічні й екологічні форми взаємодії суспільства з природою як найбільш тісно взаємозалежні одна від одної.

Ключові слова: економічна форма, екологічна форма, сталий економічний та соціальний розвиток, екологічна рівновага.

Аннотация

Березинский Павел Андреевич. Экономическая и экологическая как основные формы взаимодействия общества с природной средой: правовое определение. – Статья.

В естественных и гуманитарных научных исследованиях экономическая и экологическая формы взаимодействия человека и общества с природной средой представлены наиболее подробно, ведь основным кругом общественных отношений были и остаются экономические и экологические формы взаимодействия общества и природы как наиболее тесно взаимозависимые друг от друга.

Ключевые слова: экономическая форма, экологическая форма, устойчивое экономическое и социальное развитие, экологическое равновесие.

Summary

Berezinsky Pavel Andreevich. Economic and environmental interactions as the main forms of society with the natural environment: the legal definition. - Article.

In the natural sciences and humanities research, economic and environmental forms of human interaction and society with the natural environment are presented in more detail, because the basic range of public relations have been and remain the economic and ecological forms of interaction between society and nature as the most closely interrelated to one another.

Keywords: economic form, ecological form, sustainable economic and social development, ecological balance.

Схожі:

Аспірант кафедри аграрного, земельного та екологічного права Україна, адже існуючий екологічний стан країни вимагає необхідності розуміння та юридичного закріплення взаємозв’язку розвитку суспільства...	Аспірант кафедри аграрного, земельного та екологічного права Таким чином, метою статті є вивчення та аналіз різноманіття концептуальних засад взаємодії суспільства з природним середовищем, адже...
Аспірант кафедри аграрного, земельного та екологічного права С, США, Канади, Росії та Японії прийшли до висновку, що на відновлення озонового шару потрібно багато часу. Уявляється, що товщини,...	ІМЕНІ КОРОЛЯ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО Книш В. В. – кандидат юридичних наук, доцент кафедри «Екологічного, аграрного і земельного права»
Тараса Шевченка Юридичний факультет кафедра трудового, земельного... Змістовний модуль Регулювання земельних правовідносин органами публічної влади 15	Питання на іспит з екологічного права для 4 потоку 4 курсу денної форми навчання Співвідношення екологічного права України як науки, галузі права і навчальної дисципліни
Перелік питань з АГРАРНОГО ПРАВА Загальна характеристика та особливості джерел аграрного права. Характеристика, види і юридична сила локальних актів	Тараса Шевченка Юридичний факультет кафедра трудового, земельного... Робоча програма спецкурсу " Цивільно-правова відповідальність за ядерну шкоду" для студентів спеціалізації „Земельне і екологічне...
Лекція з дисципліни «Земельне право» Лекцію підготував доцент кафедри трудового та аграрного права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, к ю н....	Лекція з дисципліни «Земельне право» Лекцію підготував доцент кафедри трудового та аграрного права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, к ю н....

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання