Ван Гог «Осінній пейзаж з чотирма деревами»

14 листопада – Кузьминки. Кузьми-Дем'яна. Друга зустріч зими. «Курячі іменини». Священик освячував курятники. Дівчата закликали курячих опікунів Кузьму і Дем'яна До себе в гості. Різали намічених учора курей і влаштовували у складчину спільне гуляння-бесіду, запрошували милих серцю юнаків. Для цього кожна приносила смажену курку. Хлопці приходили теж не з порожніми руками. Кузьма й Дем'ян вважалися ще оборонцями людей від зміїв. Кузьма з Дем'яном – ковалі: закують дороги й ріки – до весни не розкувати. Не закує зима ріки без Кузьми й Дем'яна. Дем'янів шлях – не дорога, а бісова барлога. Цього дня грузько – морози зачекають до початку грудня. Коли сильний снігопад, наступна весна стане щедрою на повені. Тепло – й зима тепла. Якщо вітер на Кузьми-Дем'яна, то дорога буде санна.

15 листопада – Акундин поспішає у млин, а Пигасій сонце гасить: світловий день дуже короткий. Молотять хліб – аж сонцю жарко. Ціп будь-кого примусить рухатися, кожного розігріє. Надвечір звозили до .млина збіжжя. Веселі розмови на дозвіллі та в гурті: як не порадіти, коли ситі будуть діти.

16 листопада – Пряли нитки. Лляне золото ростить дівчину царівною, а невмілі гарної долі собі не витчуть.

17 листопада – Не дають з дому ні вогню, ні вугілля, щоб «не остудити оселю на всю зиму».

18 листопада – Дівочі «домашні» сидіння. А тільки за ворота дівка цього дня – недобра слава про неї реп'яхом чіпляється.

19 листопада – На Симеона-Юди боїться кінь груди. Береться льодостав. Зима міцно стає на ноги. Мороз і хурделиця зустрілися надовго. На річці крига – зима не вернеться з-за воріт. Зустрілися при ділі мороз і заметілі. Йде сніг – і зима буде сніжна.

20 листопада – Федот кригу на кригу наганяє, недбайливого господаря хоч тепер до праці підганяє.

21 листопада – Михайла, Покровителя мисливців. Михайло мости мостить. Приїде на білому коні Михайло – вістку від матінки-зими привезе. Михайло справжню зиму веде. З Михайла зима стоїть – земля мерзне. З Михайлового дня зима морози кує. На Михайла припрошували домовика, виносили йому кружку з пивом, просили не залишати оселю. Коли на Михайла іній і день похмурий, чекайте сильних снігопадів, а тумани – відлиги. Іній – до великих снігів.

22 листопада – Мотрі. Іній на деревах – на морози. Туман – на відлигу. Якщо зимова Мотря поставить зиму на ноги, Федір (24) землю захолодить, а сніг випаде вночі на мокру землю, то зимовий шлях – до весни.

23 листопада – Орест вдався, як хрест: і на холод, і на голод, і на бездоріжжя, та не біда, аби було збіжжя і вода. З Ореста чекайте міцного насту. Ще – Родіон.

24 листопада – Федора Студита. Із Студита стає холодно й сердито. Студень – пече вже грудень. Федорові дні голодним вовком виють. Федір – не Федора: морозить без розбору. Мороз у дворі студить, у вікно стукає. У країнах Західної Європи – Мартинів день: чекають короткочасної відлиги – «пізнє літо». До цього дня спеціально відгодовували свиней, гусей, і смачна смаженина прикрашала святковий стіл. Мартинова гуска на воді – Різдво на кризі, а гуска на льоду – Різдво на воді. Дощ чи сніг – відлига на Введення (третю Пречисту).

25 листопада – Івана Милостивого. Радійте чистим снігам. Якщо дощ чи сніг, відлига на Введення (4 грудня).

26 листопада – Івана Златоуста. Ворони каркають – буде відлига.

27 листопада – Пилипівка. Пилипа. Починається піст. Починається вовчий місяць – тварини підбираються ближче до осель. Якщо іній, буде гарний урожай вівса. Дощить – гарно зародить пшениця. Хмарно або сніжно – наступний травень чекайте непогожим.

28 листопада – Гурій на рябій кобилі їде (снігове бездоріжжя). Зима з коня злізає, кує сиві морози, стелить по річках, озерах крижані мости, сипле з одного рукава сніг, а з другого – іній.

Якщо на Гурія лежить сніг, то лежати йому до весняної повені.

29 листопада – На Матвія зима в білій шубі ходить. Сильні вітри наженуть хуртовини. На Матвія земля потіє, а сніг гріє.

30 листопада – Григорія-зимоукажчика. Починалися зимові катання. Зима з гір на санках котиться. На початку місяця річка ще текла-гомоніла, а наприкінці – зупинилася, кригою вкрилася. Який день, така й зима.

ТРАДИЦІЇ, ОБРЯДИ, СВЯТА

У календарі кожного народу багато свят – урочистих днів, присвячених видатним подіям або пам'яті людей. У ці дні люди від малого до великого прикрашають вулиці, будинки, самих себе, готують смачні страви, грають, розважаються. Найцікавіше в цей день – це обряди – казкові чарівні дійства, у яких беруть участь і дорослі, і діти. Кожен ніби перетворюється в артиста, митця, який виконує встановлені народними звичаями дії, говорить казкові слова, танцює та співає веселі пісеньки, по-особливому розповідає про зміст свята.

Обрядовість — це душа народу, найзаповітніші його бажання, світлі мрії та думки. Із століття в століття переходять обряди від старшого покоління до молоді, передаючи життєрадісність, волелюбність, естетичні почуття, таланти та здібності українського народу.

Завітала осінь до нас в Україну,

Одягла в червоне намисто калину.

Ходить осінь по садах, ходить, усміхається,

Ніби в казці, швидко так, кольори міняються. Назва першого гінця осені пов'язана з вересом — рослиною, вельми поширеною на всьому ареалі Полісся. Найпишніше рожево-бузкове суцвіття вкриває соснові бори, торф'яники та піщані горби саме у вересні.

Цикл осінніх свят відкриває 11 вересня – свято Усікновення Голови Святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Гвана. У цей день не працювали, особливо не сікли ножем чи сокирою всякий круглий овоч, котрий нагадує голову, – капусту, буряк, картоплю, їли лише пісні страви, а дехто й взагалі говів. Картоплю варили лише в мундирах, пекли гарбузи, а хліб лише відламували.

Наступне свято припадає на 14 вересня. Це день Семене Стовпника – перший день осені за християнським календарем. Цього дня по хатах запалювали свічки. Кожен майстер намагався «засидіти вечір» – розпочати при посвіті роботу. З цього дня починалося «старе бабине літо», яке закінчувалося 21 вересня.

Ще одне велике свято припадає на 19 вересня – день Михайла Чудотворця. У цей день намагалися не працювати, бо хто порушить закон, того неодмінно настигне лихо. Про це існує безліч переказів.

21 вересня український народ святкує свято Другої Пречистої або Різдво Богородиці. З цього дня можна було засилати сватів. Звідси й поговірка: «Прийшла Пречиста – принесла старостів нечиста».

Спорожніли городи, затихли голосні озвуки на полях і нивах, порідшали садки, поспіхом скидаючи барвисту одіж, а на густих отавах ранком сизіє срібна паморозь – на дворі жовтень... Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї зодяглися в найпривабливіший – жовтогарячий колір.

14 жовтня український народ відзначає свято Покрови. З Покрови починалися вечорниці, котрі тривали до Великодня, і весілля, які тривали до пилипівських заговин – 27 листопада. Тому й казали: «Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста, а як прийде Покрова – зареве дівка, як корова».

Останній місяць осені – листопад. У цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишний, природа вже, здається, налаштовується на зимовий спочинок...

8 листопада – свято Дмитра. Святий Дмитро завершував землеробський рік, «замикав» землю і приводив зиму. Він тримав ключі до весни, коли передавав їх Святому Юрію. Після Дмитра вже не засилали сватів.