|
|
Скачати 0.96 Mb.
|
11 жовтня – Молодята таємно приносили чаклунці пиріг і макітру меду, щоб часом не розладнала долю. 12 жовтня – Дивилися на зорі, чекали від неба доброго світла. 13 жовтня – Григорія. Наповнювали матраци свіжою соломою. По старій (саме по тому місці, де вона найбільше відсиріла і злежалася) взнавали про хворобу, що загрожувала людині. Молоді жінки спалювали солому в печі, клуні чи стодолі, щоб уберегтися від лихого ока. В ніч на Покрову спали вже на нових постелях. Бабусі вберігали себе від лихого ока, спалюючи капці, його визначали по заздрощах. Заздрий – на все гараздий: діє гірше від злодія. На Григорія сніг випаде – зима настане нескоро. Білка досі не полиняла – зима буде погідна. 14 жовтня – Покрова Пресвятої Богородиці. Вона – своєрідний символ і покровителька України, запорізьких козаків. На її честь повсюди будували храми. Жіноче, а ще більше – дівоче свято. Виходили з хати й казали: «Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря – добром». Покрова дівкам голови накриває. Аби свати не минали, вдосвіта мати відчиняла навстіж сінешні двері, а дочка – ворота. Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат – шлюбним вінцем. Весіллю передували заручини, сватання, договір, дівичник, поїзд жениха. Якщо його батьки заручалися згодою батьків молодої, то потискували один одному руки над короваєм. Весілля можна було справляти до 27 листопада – назавтра починається піст. Покрова – кінець хороводів, початок вечорниць. Сніг на Покрову – щастя молодій і молодому. Дощ на Покрову – вся осінь дощова. Безсніжно на Покрову – і на Дмитра (8 листопада) так само. Покрив Покров – покриє і Різдво. Буде сніг – до Логина-мисливця (29 жовтня) ведмеді зайдуть у барлоги. Ясно і тепло – осінь довга, до Михайла (21 листопада) снігу не буде. Листя з дуба й берези на Покрову впаде чисто – до легкого року, ні – до суворого. Сніг не випаде – зима настане нескоро. Ранній і глибокий сніг – до гарного врожаю. Вишня зелена – зима люта. Дощить – на гнилу зиму, але все-таки краще, коли трішки накрапає. Вітер з півночі – на холодну зиму, з півдня – на теплу, із заходу – засніжену, змінний – зима буде мінлива. Від першого снігу до санного шляху – шість тижнів. 15 жовтня – Просили вберегти від злих чар: дівчата – Устину, юнаки – Купріяна. 16 жовтня – Замовляли садибу й оселю від осінніх лихоманок, щоб не влітали Ломиха, Вогниха, Трясовиця, інша нечиста сила з гнилих боліт. 17 жовтня – Єрофія. Зима шубу вдягає, холоди посилюються. Вважалося, що цього дня лісовики бісяться, ламають у лісі дерева; гайовики полишають ліс, та перш ніж провалитися крізь землю, обтрушуються, коять усіляку біду. Люди в ліс не ходили – боялися щезників. Звірі від страху ховаються в нори. 18 жовтня – Сиділи за кроснами, ткали полотно. 19 жовтня – Хоми. Хто, хворіючи, втрачав апетит, тому треба дати шкуринку з хліба: захочеться чогось смачнішого. 20 жовтня – Сергій зиму починає. Зазимки. Добрі господарі спішили до льодоставу опустити в ковбані бочки із засоленими огірками: під крижаним панцирем температура нижче чотирьох градусів тепла не опускається і вище не піднімається: кращих умов для зберігання не знайти. Навесні бочки піднімали – і на столі з'являлися хрумкі, тугі огірки. Піде сніжок – через місяць (на Мотрони – 22 листопада) зима стане на ноги. 21 жовтня – Трифона і Пелагії. Трифон шубу латає. Пелагія рукавиці шиє. 22 жовтня – Яків білу крупу на землю посилає, день карнає. 23 жовтня – Євлампій скалку відколює, темінь розганяє. На Євлампія роги місяця вказують сторону, звідки вириватися вітрам. На північ вони – незабаром буде зима, сніг ляже на суху землю; на південь – скорої зими не очікуйте, мокреча триватиме до самої Казанської (4 листопада), осінь снігом не вмиється, у білий кожух не вбереться. 24 жовтня – Пора звозити до млина зерно. 25 жовтня – Андрона. Народжений цього дня дивиться на свою зорю: чи не впала вона, чи не змів її Андрон-вартівник, котрий небосхил замітає, ключем височінь відмикає? 26 жовтня – Банний день: парилися, виганяли з хворих болячки, настоювали на травах цілющі напої. 27 жовтня – Параски-болотихи. Бездоріжжя. Скоро білим лебедем з крихітними лебедятами завітає сніг. Якщо грязюка велика, кінський слід заливається водою, то сніг, що випав, мурує зимовий шлях. 28 жовтня – Юхим холодом корені трав і дерев сковує, комах укриває, сон навіває. 29 жовтня – Логина-мисливця. Зимовий одяг виносили надвір: сонячне сонце хоч і недовге, а корисне. 30 жовтня – Колесо з віссю прощається – кінець літнього шляху. 31 жовтня – Лука осінній лікує всі недуги. Замовляли від хвороб до весняного Луки (5 травня) – ані хліба, ані муки, а прийшов осінній Лука – з'явилися хліб і мука. ЛИСТОПАД – СУТІНКОВА ПОРА Давні римляни дали цьому місяцю назву «новембер» (від «новем» – дев'ять). Так іменується останній осінній місяць у більшості європейських країн. І в давній Русі листопад спочатку був дев'ятим місяцем. Однак з XV століття до 1700 року він стояв на третьому, а потім став, як і тепер, на передостанньому місці. В давнину його влучно називали груднем, а наступний місяць – студнем. Бо в місяці «кривих доріг», у якому світанок серед дня зустрічається із сутінками, люди надають перевагу полозкам, а не колесам: всюди – груддя. А в народі назви місяцям давали саме виходячи з найхарактерніших природних ознак. За багатовіковими спостереженнями, перехід від осені до зими відбувається переважно 4 листопада, на «Казанський день». Тоді, якщо дозволяли умови, або пізніше влаштовували свято першого снігу, оглядини зими. Святкували у складчину. Отож і увесь місяць часом називали «братчини». Всі прагнули злагоди. До речі, тоді вперше виходили на люди молоді пари, які побралися золотої осені. Для них влаштовували особливий санний поїзд. Пригадаймо давньоруські назви місяця: грудень, груздень, груден, грудьн, листогній, сніговій, листопад, полузимник, перезимник, сутінки року, сонцево-рот, місяць останньої живої води, місяць осіннього путівця, місяць молодого дзвінкого льоду, льодовий коваль, внук вересня, син жовтня, брат грудня... Чимало з перелічених були в ужитку і в Україні, а ще: грудкотрус, ворота зими, листопадень, падолист... За визначальну українці (як, до речі, й білоруси, чехи, поляки) взяли листопад, хоча в цю пору зелений лист уже встигає і зжовкнути, і опасти, і знебарвитись. Хіба що на окремих дубах, вербах і деяких кущах лишилося поріділе літнє вбрання. І лише так звані зимобори – сосна, ялина, ялиця, тис ягідний, брусниця, барвінок, копитняк, печіночниця, зеленчук, чистотіл, кислиця, вероніка лікарська, зимолюбка тощо – непідвладні «класичним» листопадам: оновлюють лист непомітно, раз на кілька років. Наприклад, хвоя сосни живе 2-З, ялини – 5-12, тиса ягідного – 6-10 років. І – о, диво! Помічаємо: деякі звичайнісінькі бур'яни ще продовжують цвісти, і цвістимуть вони аж до глибокого снігу. Сміливці – грицики, польові братки, однолітній тонконіг, вередник (талабан). Одні з них зимують з квітками і недозрілими плодами, інші – в зеленому вбранні ще тільки з бутонами. Як же зелені зимувальники витримують люту холоднечу? Ось таке пояснення: якщо влітку охолоджувати хвою сосни, вона загине вже при мінус 4-6 градусів. А взимку витримує й 50-градусні морози. Це тому, що взимку хвоя перебуває в особливому стані. Коли скорочується день, повітря холоднішає, у тканинах зменшується вміст води, нагромаджуються крохмаль, цукри, жирові сполуки. У найбільш витривалих хвойних дерев ще восени крохмаль перетворюється на олійні сполуки. Зростає в'язкість клітинної рідини, зменшується інтенсивність обміну речовин, фотосинтез майже повністю припиняється. А чому так міцно під усіма вітрами тримається вже поруділий, зсохлий дубовий лист? Це – зимовий дуб, він скине листя лише навесні, коли між черешком листя і гілкою з'явиться шар окоркованої тканини. Та поки що – темна осінь. Ви вірите, що «в природи немає поганої погоди» ? Що в кожної пори є свої неповторні принади? Адже навіть сувора зима вабить своїми білими снігами і збадьорюючими морозцями, безодньою синього неба і сонцем, зовсім не схожим на вируючо-палаючу зірку. Чим же привабливий місяць, який стоїть на зламі осені й зими – листопад? За календарем листопад – осінній місяць, але за характером погоди він ближчий до грудня. Осінь з зимою зустрічаються. Природа, наче вагаючись, з сивим сумом, прощається яскравими барвами осені, прозорою сизою далечінню, теплом, пташиним гамором. Сірі ватоподібні шаруваті хмари опускаються дедалі нижче, утворюють непроглядні тумани або ж обдаровують натруджену неньку сніжинками-перлинками. Будьмо готовими до аномалій, контрастів: то раптом самого південного узбережжя сягнуть холодні арктичні маси повітря, то воно, вже тропічного походження, дістанеться найпівнічніших регіонів України. Не менш мінливі й західні вітри: теж полярні – посушливі або ж занегоджені. Зима може прийти на зустріч з білим снігом на зеленому листі, а осінь – у срібному павутинні бабиного літа. Цієї пори, бувало, і зима наставала, і літо зазирало, і «квітнем» віяло. Траплялося, що осінь тривала дуже довго, нерідко навіть заступала зиму: 1304, 1404 років зими взагалі були без снігу. Ми пам'ятаємо теплі листопади і в ближчі до нас часи. Навдивовижу сонячним видався цей місяць 1978 року: наче завітало бабине літо. Та все ж це – сутінки року, пора найтемніших ночей, найкоротших, сльотавих днів. Дощів випадає менше, ніж у жовтні, але вони затяжні, обложні, часто буває мряка, наприкінці місяця – дощ зі снігом, хуртовини. Холодні ранкові тумани все частіше змінюються приморозками. Зима налягає, та осінь силкується не піддаватися білій чародійці: сніг то випаде, то розтане. Пересічно чотири рази на місяць буває «зима на годину» – випав сніг і розтанув. Аж у другій половині листопада починається нова фаза – передзим'я. Ми шукаємо принади, та, здається, перед тим, як одягнути землю в білу ковдру, природа витрушує зі своєї дірявої торби самі негаразди. А починаються вони із сонця, яке наприкінці місяця світить нам лише вісім годин. Точніше, має світити. Насправді ж, тільки опівдні визирне з-за туманної пелени на годину-другу і, неспроможне боротися з пітьмою, бодай трішки зігріти землю, поквапливо ховається в сутінки. Тривалість сонячного часу в північних районах уже не перевищує 50 годин на місяць, у південних – 80. Не встиг народитися листопадовий день, а вже зачепився за пень. Щодоби «буксує» на 4 хвилини, а загалом меншає-стискається майже на дві години. Приплив тепла порівняно з липнем зменшується у 4-5 разів. Земля його втрачає і втрачає. Лише за місяць температура знижується на 6-7 градусів. Майже повсюди, крім південних областей, у другій декаді відбувається перехід її через нуль у бік від'ємних значень. Це – вже початок зими. Багаторічна середньомісячна температура повітря на території Харківської, Сумської, Чернігівської областей – близько нуля. На решті території – 1-3 градуси тепла, а в Одеській, Херсонській, Закарпатській областях, у Криму – 4-5. На Південному узбережжі півострова – плюс 10. Та бувало, що й у Криму ртутний стовпчик опускався до мінус 8-10-ти. В окремі роки температура повітря в Україні знижувалася до 20-25 градусів морозу, а в Чернігівській, Харківській, Житомирській областях – і до 30-33. Що не кажіть, а за таких непривабливих умов – не до піднесених епітетів. Невже й наші предки не помічали в листопаді саме йому властивої краси? Помічали, ще й як! Чимало цих спостережень відображено в Місяцеслові. Місяцеслів 1 листопада — Проводи осені, зустріч зими. Раді були побачити сороку на стайні: домовик всю злість на неї, злопри-носницю, перенесе, не заплітатиме гриви в коней і не ставитиме їх на дибки. 2 листопада – Артемів день. На захист народженого цього дня стає мати звірів – вовчиця. Іменинник – близький за духом лісові, звірям, птахам. Чи, бува, не на Артема народився Лукаш з «Лісової пісні» Лесі Українки? 4 листопада – Святкування Казанської Ікони Божої матері. Казанська осінньо-зимова. Морозцям дорогу вказує. Перший справжній заморозок. Прощалися з теплом: з Казанської тепло морозу – не указ. Виїжджали на колесах, а полозки на віз брали. Ранкової пори дівчата, котрі не відзначалися красою, бігли до гаю, зривали листок з інеєм, дивилися в нього, як у дзеркало, і вірили, що все негарне спаде з лиця. Казанська була важливим етапом у житті селян. Не тільки мінялася погода, а й надовго відходили будь-які польові роботи. До Казанської спішили повернутися з далеких промислів та заробітків чоловіки. Приносили зароблене в далеких краях, аби зміцнити власне господарство. Далеких мандрівок уже не починали, бо поїдеш на колесах, а вертатися треба буде на санях. А як край треба їхати, то про всяк випадок брали на віз полозки, вміли «міняти колеса». Дощ в ямки наллє – незабаром зиму приведе. Зранку дощить – надвечір має лягти сніг. Ліг він на сиру землю – навесні рано з'являться проліски. Що день покаже, тей зима скаже. Коли небо заплаче, то й зима слідом з'явиться. До Казанської – не зима, з Казанської – не осінь. 5 листопада – «Пригощали» землю від казанського пирога, щоб наступного року гарно вродив хліб. 6 листопада – Святителя Афанасія. Дівчата збиралися в гурти прясти при скалці й гадати на суджених. Святитель усю правду скаже, на очікувану долю благословить, умій тільки її вибрати. Листопадові ночі темні лише до снігу. 7 листопада – Дощем заливає, снігом замітає. Плаче Божий світ – і ти, людино, стиш ходу, не розкидайся марно словами, спочинь, подумай. 8 листопада – Дмитра. Поминки предків, дідів день. Пекли млинці, ходили на могилки. Перший млинець з медом ділили між усіма членами сім'ї. Примовляли: «Пом'яни, Боже, чесних батьків». Оскільки наближався пилипівський піст, сезон сватання закінчувався. До Дмитра ніяка зима, навіть рання, не вкоріниться. Випав сніг – увесь листопад буде холодний, морозяний. Замерзла земля і дме холодний вітер – снігу не буде до Нового року. Цього дня дощ – 4 грудня снігу буде по коліна. Відлига обіцяє теплу зиму і ранню весну, а коли холод та сніг, – весна буде пізня й холодна. 9 листопада – Нестора Літописця. Якщо виникало якесь велике бажання, або в домі хтось хворів, давали обітницю, брали на себе його роботу й мовчки її виконували. Частіше всього ткали рядно й наступного ранку освячували його в церкві. 10 листопада – Великомучениці Параскеви П'ятниці. Освячена в церкві ряднина давала здоров'я, відганяла намовляння, позбавляла вад. Нею витирали хворих. Цього дня дівчата на виданні ворожили про женихів, вихвалялися одна перед одною льонами та своїми виробами, визначали, котра – найуміліша. І хтозна, чиї то були оглядини: льонів чи юних майстринь. У Німеччині, Польщі, Франції цей день вважається першим зимовим. Параскева П'ятниця – в особливій шані серед жінок: протягом року відзначають дванадцять П'ятниць – перед Благовіщенням, десяту після Великодня, перед Зеленими Святами, Успінням, Головосіком, Здвиженням, Покровою, Введенням, Різдвом Христовим, Водохрещем та двома Великопісними. Сонячно на Параскеву – зима буде тепла, хмарно – в середині грудня будуть сильні морози. 11 листопада – Анастасії стригальниці. Свято вівчарів, їх пригощали пирогами, медом, молоком за те, що вберегли овець. Ще – «відправний» день мисливства: попразникували – і гайда на промисли по першому снігу. Зіновія-синичника. Свято синиці – першої пороші провісниці. Невеличка пташка синичка, а й та своє свято знає. Небагато їсть-п'є, а весело живе. Годували її хлібом і салом, запитували про майбутнє, і птаха ця «чарівна, десятислівна, висвистувала слово зрозуміле». Давній добрий звичай – принаджувати цю птаху до вікна годівницею. Оглядали курей, щоб лишати на зиму-весну кращих. Переводили їх у пташники. Чому? Бо завтра – Кузьминки. |
| Рідні краєвиди. Весняний пейзаж.(6 клас) Мета Мета. Ознайомити з нетрадиційною технікою малювання «Пуантилізм», розширити знання учнів про жанр – пейзаж; розвивати навички сприйняття,... |
Осінній марафон Свято осені Ведучий Ведуча. Раді вітати вас в цьому затишному залі, в колі нашої великої шкільної родини |
| «Осінній ліс із вітром гомонить» Додайте замість крапок назви тварин, запишіть фразеологізми. Два фразеологізми введіть у речення |
Весняний вернісаж. Пейзаж. Мета Вчити учнів передавати на малюнку чарівний світ природи засобами кольору і техніки |
| «Зимовий пейзаж» ... |
ОПАЛЕ ЛИСТЯ – НЕ ПАЛІТЬ! Значна кількість поживних елементів (азоту, сірки, фосфору, калію, кальцію, магнію, заліза та ін.), узятих деревами з ґрунту, повертається... |
| Додаток 3 Інформування про провісника весни Перший учень: Раньою весною на залитих сонцем галявинах і під деревами, коли ще лежить сніг, з'являються ці милі оку паростки. Весна... |
Нехай узагальнена координата го осцилятора в момент часу Нехай – узагальнена координата – го осцилятора в момент часу. Припускається, що кожний осцилятор лiнiйно взаємодіє з чотирма своїми... |
| Осіннє золото осипалось до ніг, Пташки давно у вирій полетіли, Далеко... В верхвів'ї сосен вітерець співає. На самоті осінній сум звучить. Земля втомилась і відпочиває |
Франко (псевдоніми Джеджалик, Живий, Кремінь, Мирон та ін.) Іван Ван Франко народився в селищі Нагуєвичі (тепер селище Івана Франка) Дрогобицького повіту, в родині селянина-коваля. У 1875 році закінчив... |