|
|
Скачати 0.96 Mb.
|
2 вересня – Буряківниця, дівчатам, усім господиням невільниця. Не тільки на буряковому лану спину гнуть – усій городині поклони б'ють. Ліщина почала скидати листя – холоди не забаряться. Вдасться ще побачити купчасті хмари високо – днина буде гожою, низько – з роботою не баріться. 3 вересня – Василина про льони клопочеться. Вчасно льон зібрати – волокна не втратити, а насіння і в снопах дозріє. Назавтра почнеться перший (середній) строк появи заморозків на ґрунті. Легкі подуви вітру здіймають у повітря міріади срібних струн павутиння. Стелиться воно по рослинах – на тепло, мало його – осінь буде суха. 4 вересня – Агафона-токовика. Біси вночі розкидають у полі снопи, шкодять на току. 5 вересня – Рудий Луппа по спинах лупить: нагнися, до брусниці придивися: дозріла – то й овес до діла (виспів). Луппівські приморозки. На Луппи овес морозом лупить. В осики вже починається падолист. Листя лягає долілиць – зима буде тепла, горілиць – холодна. Не буде ранкових приморозків – увесь місяць мине без них. Відлетіли журавлі – на ранню зиму. 6 вересня – Дощ цього дня – увесь на користь наступному врожаю. 7 вересня – Тит-листопадник несе останній літній гриб. Хто цього дня народиться, той буде щасливим у зрілому віці. Ще – День Варфоломія. 8 вересня – Наталія – мати вівсяна. Наталія несе в стодолу млинець, а Одріян – толокно: щоб не було в клуні пожежі, а трударі починали працю добрим словом. Цього дня сніг – зима настане вже на Харитона (11 жовтня). 9 вересня – Багато ягід на горобині цього дня – зима буде гарною. 10 вересня – Скиртувальниця Анна і скиртувальник Сава збирали снопи й складали біля стодоли. Люди славили врожай. Починалися веселі ярмарки. Почався дубовий падолист – зима буде люта. 11 вересня – Усічення голови Предтечі й Хрестителя Господнього Івана. Головосіка. Єдиний день протягом усього року, коли вважається за гріх їсти борщ. Не користуються ножем, навіть хліб ламають руками. Нічого не пиляють, не рубають, не ріжуть. Не можна різати нічого, що нагадує собою голову, бо й «з капустини може потекти кров». На Івана Пісного збирають останній цвіт святоянівського зілля, заливають його горілкою й тримають, як ліки протягом цілого року. Іван Пісний – осені батько хрещений. Середній строк останньої грози. Іван Пісний прийшов – літо красне провів. День суворого посту. З Івана Пісного мужик осінь стрічає, а баба своє починає. Журавлі на південь – рання зима. 12 вересня – «Закрутини». Колись був звичай цього дня сплітати ячмінні стебла з лляними й вівсяними, замовляти ниву на майбутній урожай. 13 вересня – Купріяна. Журавлине віче. Птахи змагаються, чиї крила міцніші, хто поведе за собою зграю в теплі краї. До цього дня журавлину не збирали, щоб не турбувати птахів, дати їм спочити перед далекою дорогою, щоб вистачило сил повернутися. 14 вересня — Семена-літопроводця. Перша зустріч осені. Після хрещення Київської Русі новолітування було перенесене з березня на 1 (за старим стилем) вересня, тепер – 14-те. Годилося обзаводитися новим, «живим» вогнем. Справляли новорічні, передзимні обряди «Женіння комина», «Весілля свічки», «Запалювання посвіту». Вогонь підтримували аж до розвесніння, щоб «не темні, а світлі сили були в оселі». Аж перед Великоднем, коли світлого часу вже було достатньо, скалку гасили, а пристрій, де вона стояла, виносили з хати аж до наступного Новоліття. На Семена віншували «старе» бабине літо, що починалося. До цього часу намагалися закінчити більшість сільськогосподарських робіт, останню сівбу жита. Не встигали зібрати колоскові – вони геть спливуть зерном. Казали: «Хто не посіє до Семена, того життя буде злиденне». В давнину від цього дня ткачі встановлювали свої верстати і починали ткати килими. Бралися за роботу стельмахи, столярі, ковалі, інші сільські майстри. 15 вересня – Традиційний День-вівчарник. Саме цього дня годилося прибирати в оборах, а худоба ще може попастися-підживитися не тільки зелом, а й живлющою осінньою водою. 16 вересня – Домна прибирала в домі. Старе взуття, інший мотлох спалювали на грядці разом з картоплинням. Прибирали оселі. 17 вересня – Ікони Богородиці, званої «Неопалима Купина». Бавила – гостри вила. Доглядання за вилами, косами, граблями, іншим сільськогосподарським інвентарем. 18 вересня – Кумоху гнали із села: вона жінкам спину гне, насилає на руки шерхлість. Усі болячки від неї. Середній строк жовтіння горобинового листя. 19 вересня – Михайлівські приморозки сковують землю. Назавтра, як правило, почнуть масово жовтіти липи й берези. Надягає білокора осіннє вбрання з верхівки – весна буде рання, знизу – пізня, рівномірно – середня. Листя з берези ще не все опало – зима буде сувора. 20 вересня – Цибулю у вінки сплітали жінки, насіннєву в косиці сплітали дівиці, остатки в горнятка збирали дівчатка. 21 вересня – Друга Пречиста – Різдво Пресвятої Богородиці. З цим святом пов'язується день Породіль. Жінки зустрічали осінь біля води, примовляючи: «Богородиця Пречиста, позбав нас суєти, намовляння відведи, моє життя-буття освіти». Бездітні справляли обід, запрошували бідних, «щоб молилися Богородиці за її діти». Друга Пречиста дощем поливає – негаразди змиває. 22 вересня – Післясвято Різдва Пресвятої Богородиці. За астрономічним календарем тільки тепер закінчується літо. Наші предки віншували Сонце, благали допомогти набратися сили і відігнати темряву, що наступала. 23 вересня – День осіннього рівнодення. За три місяці після літнього сонцестояння через посилювану хмарність і зниження висоти сонця величина потоку його тепла зменшується вшестеро. День-горобинник. Немає горобини, то й осінь – не осінь. Ягода стає іменинницею, її грона чіпляють під дах набиратися цукру. Вважали, що горобина відганяє нечисту силу. Багато вродило горобини – осінь буде дощова, мало – суха. Горобина зародила рясно – на сувору зиму. 24 вересня – Федора Замочи Хвости. Починаються осінні дощі, мряка. Не кожне літо й до Федора дотягне, навіть бабине. Дві Федори на рік – осіння і зимова: одна з грязюкою, друга – з морозами. 25 вересня – Артамон востаннє в цьому році зміїв на волю випускає, а потім зачиняє їх у норах. Цього дня в лісі ходити – царя зміїв Василіска гнівити. 26 вересня – Корнилія. Вважалося, що цього дня припиняється ріст рослин. «Коріння не росте, а мерзне». Дощ припадає до землі – негода у дворі. 27 вересня – Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього, або Здвиження. Третя зустріч осені. Перші зазимки. «На Здвиження земля движиться ближче до зими». Птахи – у далекому вирії, ведмеді лаштуються в барлоги, змії – в нори. Щоб вони не покусали, до лісу не ходили. Відсунувся білий, літній світ, але темінь освітлює Божий хрест. Вірували, що не тільки птахи летять у вирій – теплу країну, де ніколи не буває зими, а й повзуть туди ще й гади. Мовби, птиці живуть у долинах, а гади на горбах. А зозуля-золотоключниця вже давно відкрила вхід до тієї країни. На Здвиження жупан з кожухом помінялися, а осінь – із зимою. Воздвиження тепло зсуне, а холод насуне. Останній віз з поля вирушив, остання птаха відлетіла. У засіки клали дерев'яні хрести чи бодай дві гілки, але хрест-навхрест. Привезли з поля й велику пані – капусту. З такої нагоди молодь влаштовувала вечорниці (переважно у північно-східних регіонах). Вже й зимова редька не така гірка: їли парену, варену, в'ялену й сиру. Ну, а в кого є мед... 28 вересня – Микити-гусятника. Гуси на хвості зиму несуть. Гусепроліт, гусник. Поклонялися водяникові, аби не гнівався, не тягнув до ополонок ні хлопців-молодців, ні дівчат-золотят, ні малих-невинних, ні старих-билинних. Якщо осінь видавалася теплою, і цього дня стригли овець – ще могли встигнути обрости новою вовною, а зняту, прожирену — якраз на одіж та взуття. 30 вересня – Баб'яче голосіння. Назва прийшла з Росії. Належало з самого ранку виплакатись і за себе і за рідних, щоб на душі стало легше. Цього дня вшановуються Віра, Надія і Любов та мати їхня Софія. Дівоче свято. Молодь збиралася на вечорниці – себе показати й на інших подивитися. ЖОВТЕНЬ — РУМ'ЯНЕЦЬ ОСЕНІ У кожної пори року – своя вершина. В осені це – жовтень. Лебедина пісня року. Типовий осінній місяць водночас – сусіда ще теплого вересня і вже передзимового листопада. Йменувався він і рум'янцем, і корінником осені. Багряні жовтневі райдуги, золотінь флори й дали десятому місяцеві року таку чудову назву – жовтень. Утім, росіяни, естонці, угорці, німці, голландці, євреї, шведи й досі послуговуються найменням октобер, прийнятим ще до реформи давньо-римського сонячного календаря, коли місяць був восьмим. Після реформи він посів десяте місце в році, одержав додатковий день, але назви своєї не змінив. Саме в жовтні юліанський календар був замінений григоріанським. Тоді, 1582 року, наступний день після 4 жовтня став 15-м. Ось на скільки відставав від астрономічного фактичний календар! Цікаво: на Русі жовтень з кінця XV століття до початку ХVІІ-го був другим місяцем, і лише потім став десятим. Його тодішні й пізніші наклички: золота осінь, листовій, жолтень, кисільник, древопилець, крутоверт, місячник саду, поріг зими, місяць близької пороші, перший суворий місяць, весільник, зазимник, передзимник, хмурень, грязень, корінник осені, грязький... Білоруси скористалися спільнослов'янським: кастричнік – від масової переробки костриці, цебто льону та конопель. Метеорологи початком осені вважають осіннє рівнодення, а фенологи – поділяють її на два періоди: перший – від заморозків і до закінчення опадання листя з дерев та чагарників, другий – від кінця падолисту до початку зими. Атмосферні процеси перебудовуються на зимові: теплі, сонячні дні чергуються з похмурими, дощовими. Жовтень – то вже корінна осінь. Хоча вдень температура ще може підніматися до 18—20 градусів тепла, а подекуди й подеколи – і до 30-35-ти, вночі, траплялося, знижувалася до 16-24 морозу. Так що приморозки, особливо в другій половині жовтня, – річ звичайна. У народі кажуть: «Жовтень за день сім жінок міняє: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє, ще й знизу мете». 1959 року в Києві вже 4 жовтня встановився сніговий покрив товщиною понад 20 см. Стрімке скорочення притоку сонячного світла й тепла, часті тумани, дощі з обважнілих суцільних хмар зумовлюють зниження температури повітря порівняно з вереснем на 5-7 градусів. Середньомісячна – 6-11 градусів тепла. На більшості території України (крім південних областей) уже в першій декаді відбувається перехід середньодобової температури через плюс 10 градусів, а наприкінці місяця вона знижується ще на 5. Відтак припиняється активна вегетація озимих культур і трав. З настанням термічного порога вегетації рослини впадають у спокій, їх ріст відновлюється в період відповідного весняного пробудження. Наступник вересня – бідніший на опади, вони рівномірніші: не ллє, а сіє, мжичить. Майже раптово збільшується кількість туманних днів. Бувають жовтні, коли поверхня зволожується лише трішки. Раз у 5-7 років у північній частині утворювався нестійкий сніговий покрив. Навіть під час снігопадів ще можливі грози, бувають й справжні зливи. Особливо дошкульні північні й північно-західні вітри, які досягають швидкості 30—35 метрів за секунду. У жовтні завершується період збирання цілющих рослин: плодів брусниці, клюкви, калини, глоду, журавлини, ялівцю, горобини, шипшини, коренів валеріани, Петрових батогів, аїру (лепехи звичайної), лопуха, кульбаби лікарської, чоловічої папороті, оману високого, насіння каштана їстівного, шишок вільхи... Ще можна порадуватися останніми квітами: айстрами, хризантемами, чорнобривцями. Ще жовтіють любочки осінні, золотом сяє пижмо, не лякаються можливих приморозків суцвіття свербіжниці, білі кошики деревію... Цієї скороминущої часини все, що живе, ще цвіте, що підтримує нашу віру у вічність життя, – прекрасне. Ми, люди, не вельми вміємо цінувати це багатство, вважаючи, що воно – було, є й буде. І коли вже опадає лист – милуємося ним. Тільки тоді часом похоплюємося, замислюємося над своєю безтурботністю, над швидкоплинністю життя... Місяцеслів 1 жовтня – Ярини. Семена. Журавлиний лет. Якщо полетять у вирій журавлі, гуси – через два тижні, на Покрову, неодмінно приморозить. Якщо ж вони не поспішають залишати гнізда, жоден мороз не вдарить раніше Артемового дня (2 листопада), зима буде м'якою і короткою. 2 жовтня— Зосима-пустельника, Трохима. Особливо щасливий день: колись саме на Трохима на вечорницях парубки й дівчата після заручин остаточно домовлялися, чи братимуть шлюб поточного року, а чи ще парубкуватимуть-дівуватимуть на вечорницях та досвітках. Зосим і Сава (10 жовтня) вважалися своєрідними оберігачами «божої мухи» – бджоли. Практично на кожній пасіці були ікони цих духовних наставників бджолярів. Із 2-го по 10-те жовтня пасічники ховали в темники-ошманики вулики на зиму, а виставляли їх переважно на теплого Олекси – 30 березня, якщо більш-менш задовільною була погода. На Трохима не проходить щастя мимо: куди Трохим – і воно за ним. 3 жовтня – Євстафій наганяє вітри. Дмуть вітри-листогони. Вітряк дме всяк. Свято мірошників – усі вітри їм помічники, треба ловити й приручати їх. Дме сердитий північний вітер – невдовзі похолодає, південний – потепліє, західний – задощить, східний – стоятиме гарна, але прохолодна погода. Туманно й тепліє, літає довге павутиння – буде гарна осінь, сніг випаде нескоро. 4 жовтня – Вигрібали з печі поділ, замовляли на ньому хвороби, просили, щоб весняна оранка була вдалою. Дмуть сильні північно-східні вітри, а день ясний – зима буде холодна. Холоди посилюються – з погожими днями прощайтесь. 5 жовтня – Листопадник. Замовляли лихоманку й зубний біль. Якщо листя з берези ще не опало, – сніговий покрив утвориться пізно. Коли вчасно ляже, – наприкінці січня буде тривала відлига, що прихопить і початок лютого. 6 жовтня — Утеплювали оселі. Утеплиш до Покрови – буде хата толкова. 7 жовтня — Текля Загравниця серце серцю відкриває... Дівчата ворожили, запитували у домовика про судженого. В натоплених стодолах молотили хліб. З необережності на Теклю спалили не одну стодолу, тому й назвали її Загравницею. В деяких регіонах вважають, що назва пішла від вогнів на зорі, при яких молотили снопи. Останній день збирання царя грибів – боровика. 8 жовтня — Сергія Капустяника. Колись саме цього дня сікли «найкращу квітку». Пекли пироги й млинці на капустяному листку. Щоб в оселі був достаток, перший пиріг – Матері-Землі. На Сергія починається, а з Мотрони (22 листопада) встановлюється зима. Якщо цього дня випав сніг, – зима стане справжньою на Михайла (21 листопада). Ранній сніг – на ранню й теплу весну. Сніг глибокий – урожай високий. Погода гарна – стоятиме ще три дні. Сергій сухий – наступне літо буде дощове. Санний шлях стане надійним через місяць. 9 жовтня – Івана Богослова. Цього дня з намоченої в семи водах соломи плели тутівець ходовий – тоненьку мотузку, своєрідний стимул. Та в народженого цього нещасливого дня доля нещаслива: щороку все треба починати спочатку. Сонячно, тепло – червень буде дощовий і холодний. 10 жовтня – Сави Пасічника. Останній день Божої десятини (установлення вуликів у зимівники), початої другого жовтня Зосимом. Подекуди в народі цей день називають днем Зосима і Сави. Нема снігу – не буде його й до 8 листопада; є сніг – на Якова (22 жовтня) випаде «небесна» крупка, зима стане на ноги. |
| Рідні краєвиди. Весняний пейзаж.(6 клас) Мета Мета. Ознайомити з нетрадиційною технікою малювання «Пуантилізм», розширити знання учнів про жанр – пейзаж; розвивати навички сприйняття,... |
Осінній марафон Свято осені Ведучий Ведуча. Раді вітати вас в цьому затишному залі, в колі нашої великої шкільної родини |
| «Осінній ліс із вітром гомонить» Додайте замість крапок назви тварин, запишіть фразеологізми. Два фразеологізми введіть у речення |
Весняний вернісаж. Пейзаж. Мета Вчити учнів передавати на малюнку чарівний світ природи засобами кольору і техніки |
| «Зимовий пейзаж» ... |
ОПАЛЕ ЛИСТЯ – НЕ ПАЛІТЬ! Значна кількість поживних елементів (азоту, сірки, фосфору, калію, кальцію, магнію, заліза та ін.), узятих деревами з ґрунту, повертається... |
| Додаток 3 Інформування про провісника весни Перший учень: Раньою весною на залитих сонцем галявинах і під деревами, коли ще лежить сніг, з'являються ці милі оку паростки. Весна... |
Нехай узагальнена координата го осцилятора в момент часу Нехай – узагальнена координата – го осцилятора в момент часу. Припускається, що кожний осцилятор лiнiйно взаємодіє з чотирма своїми... |
| Осіннє золото осипалось до ніг, Пташки давно у вирій полетіли, Далеко... В верхвів'ї сосен вітерець співає. На самоті осінній сум звучить. Земля втомилась і відпочиває |
Франко (псевдоніми Джеджалик, Живий, Кремінь, Мирон та ін.) Іван Ван Франко народився в селищі Нагуєвичі (тепер селище Івана Франка) Дрогобицького повіту, в родині селянина-коваля. У 1875 році закінчив... |