Ван Гог «Осінній пейзаж з чотирма деревами»

Скачати 0.96 Mb.

Назва	Ван Гог «Осінній пейзаж з чотирма деревами»
Сторінка	1/9
Дата	07.04.2013
Розмір	0.96 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Туризм > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9

КАРТИНИ

І. Левітана «Золота осінь»

В. Непийпиво «Останній подих тепла»

Ван Гог «Осінній пейзаж з чотирма деревами»

ЗАГАДКИ

Ця гостя в казковім чарівнім віночку,

Вся в золотому вбранні.

Ходить, малює травичку, листочки,

Щоб гарні були, чарівні.

Ще вона, діти, багатий і щедрий

Несе для людей урожай.

Що ж це за гостя — красива, привітна,

Нумо, скоріш відгадай! ( Осінь)
Коли з дерев всі листочки злітають,

Коли вже на південь птахи відлітають,

Коли небо сіре, холодний дощ ллється,

Як ця пора року зветься? (Осінь)
У садках, гаях блукає,

Жовті шати одягає,

Золотисту стелить постіль —

Жде сестрицю білу в гості. (Осінь)
Голі поля, мокне земля,

Дощ поливає.

Коли це буває? (Восени)
Невидимка ходить гаєм,

Всі дерева в жовтий колір одягає. (Осінь)

Жовте листячко летить,

Під ногами шелестить,

Сонце вже не припікає.

Коли, діти, це буває? (Восени)
Огляда суворо скоса

Степ, ліс, села і міста:

Розпустила сиві коси,

А їх буря запліта. (Осінь)

Щедра гостя до нас прийшла,

Багаті врожаї нам принесла,

Фрукти щиро дарувала,

Золотом листя розфарбувала.

Хто вона? (Осінь.)
Хто вона, ота красуня,

В золотім намисті,

Що без пензля і без барв

Скрізь малює листя.

На деревах листя те

Так блищить, мов золоте. (Осінь.)

У південний край землі

Відлітають журавлі,

Знов лункий шкільний дзвінок

Нас покликав на урок.

Як цей місяць звати?

Прошу відгадати. (Вересень.)
Листя жовте та червоне

Легко з дерева злітає,

Мов метелик н і долоні,

З тихим шелест ом сідає.

Сяють золотом берези,

Місяць ним вінчає осінь.

Журавлиний клин мережить

Висоти холодну просинь. (Жовтень.)
Кличуть нас ліси, поля, сади

Дозбирати осені плоди.

Із дерев спадає листя жовте,

То землею ходить місяць... (жовтень).

Крапле з неба, дахів, стріх.

Дощ холодний, перший сніг,

Почорнів без листя сад.

Що за місяць? ... (Листопад.)

ВІРШІ

ОСІНЬ

Облітають квіти, обриває вітер

Пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

Осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом

Синьоока осінь їде навмання.

В'яне все навколо, де пройдуть копита,

Золоті копита чорного коня.

Володимир Сосюра

ПІЗНЯ ОСІНЬ

Вже пізня осінь!

Холодний дощ по даху стукотить,

Листок прикутий до віконця

Увесь від холоду тремтить.

І чути сурми журавлиних зграй

Вони вже линуть в теплий край.

Холодна з півночі зима ступає

І сніг в долонях крижаних тримає.

Анжела Бровченко

ОСІНЬ

— Висне небо синє, синє, та не те! Листя пожовтіле з дерева летить

Світить, та не гріє сонце золоте. Хоч би де замріла квіточка одна;

Оголилось поле од серпа й коси; Тільки червоніє, що горобина.

Ніде приліпитись крапельці роси. Здалека під небом, в вирій летючи,

Темная діброва стихла і мовчить; Голосно курличуть журавлів ключі.

Я. Щоголев

ОСІНЬ

Листячко дубове, листячко кленове

Жовкне і спадає тихо із гілок.

Вітер позіхає, в купу їх згортає

Попід білу хату та на моріжок.

Айстри похилились, ніби потомились,

Сонечка нема. Спатоньки пора!

А красольки в'ялі до землі припали,

Наче під листочком вогник догора.

К. Перелісна

ОСІНЬ

Ось я — за сосною,

Ось і листя в'яне...

Осінь я. За мною

Йдуть густі тумани.

Осінь я. Осоння

Листям засипаю.

Осінь. Трави сонні

Долу нагинаю.

Ранками імлиста,

Вдень — як позолота.

Обриваю листя —

Це — моя робота

А. М'ястківський
ОСІНЬ

Нарядилась осінь

В дороге намисто,

Золоте волосся

Розплела над містом.

Кольорові фарби

Вийняла з кишені

І малює осінь

Жовтим по зеленім.

Здогадатись можна

В парку по деревах:

Є червона фарба

В неї і рожева...

Ще й відтінків різних

Безліч осінь має,

А стрункі ялинки

Боком обминає...

Їй не шкода фарби

Й часу ні хвилини —

Колються нікчемні

Сосни та ялини.

М. Хоросницька
ОСІНЬ

Чорний степ на виднокрузі,

Густо стелиться туман,

Ніби злився в чорній тузі

З сірим небом океан.

Кожна хмарка, кожна смуга

Сипле крапельки на низ;

Плаче осінь, ллється туга

Морем виплаканих сліз.

Осінь-зрадниця снує;

На поляни крізь тумани

Дрібний дощик сипле, б'є.

Грицько Чупринка
ОСІНЬ

Вересень зеленим

Осінь залишила,

Бо в траві високій

Пензлик загубила.

А у жовтні осінь

Пензлика знайшла

Й малювати фарбами

Скрізь розпочала.

Золотим й червоним

Змалювала гай,

Річку — темно-синім

Й синім небокрай.

Ще милує око

Листячко зелене,

Та пожовкли липи,

В позолоті клени.

Вже птахів гуртує

В небі чиста просінь.

І врожай в комори

Вносить щедра осінь.

В. Успенська
КЛЕНОВІ ЛИСТОЧКИ

Осінь, осінь... Лист жовтіє.

З неба часом дощик сіє.

Червонясте, золотисте

Опадає з кленів листя.

Діти ці листки збирають,

У книжки їх закладають.

З них плетуть вінки барвисті:

Червонясті, золотисті.

І. Блажкевич

ОСІНЬ ТАКА МИЛА…

Осінь така мила,

Осінь така славна.

Осінь матусі їсти принесе:

Борщик у горщику,

Кашка у жменьці,

Скибка у пазусі,

Грушка в фартушку.

Осінь така мила,

Осінь така славна.

П. Тичина

ОСІНЬ

... Осінь на узліссі фарби розбавляла,

Пензликом легенько листя фарбувала.

Вже руда ліщина, пожовтіли клени.

В пурпурі осіннім тільки дуб зелений.

Утішає ясен: — Не сумуй за літом!

Геть усі діброви в золотому цвіті.

З. Федоровська

ЗОЛОТА ОСІНЬ

В парках і садочках,

На доріжки й трави,

Падають листочки

Буро-золотаві.

Де не глянь, навколо

Килим кольористий,

Віти напівголі

Й небо синє, чисте.

Метушні немає,

Тиша й прохолода —

Осінь золотава

Тихо-ніжно ходить.

К. Перелісна
КЛОПОТИ ОСЕНІ-ВИТІВНИЦІ

Взяла у руки пензель Осінь,

Завагалась якусь мить,

Потім неба ранню просинь

В чорний колір ну — м чорнить!

Вже нависли чорні хмари

І куйовдяться вгорі.

Схвилювались громодари,

Вітер виє в димарі.

В блискавках лютує небо:

"Що ж це Осінь навісна

Мене, синє, це ж бо треба,

Очорнити так змогла?"

А дощ — немов урвались хмари!

То небо плаче вже три дні,

Аж поки змило чорні фарби

І заясніло знов вгорі.

А Осінь? Осінь завстидалась,

І в темнім лісі заховалась.

Сама до себе промовля:

"Більш малювать не буду я.

Нехай ще далі Літо буде,

Нехай теплу радіють люди,

Збирають з поля врожаї, —

Я ж краще спатиму в ці дні."

То що надумала — зробила.

Смерічка постіль постелила

З маленьких гілочок: "Лягай, —

Пустунку мило запросила, —

Ще не твій час, відпочивай.

А фарби й пензлики свої

На гілках клена угорі

Порозкладай, щоб не згубити..."

Та де не взявсь вітер—гуляка,

Отой нечемний лобуряка

На гілку, бач, він захотів

І жовту фарбу всю розлив.

Радіє клен, бо ж в позолоті,

А Осінь спить собі та й годі.

Вже відлітати журавлі

Зібралися в чужі краї,

І кожен скинув з крил пір'їнку,

Неначе срібну павутинку,

На землю з сумом "Прощавай!

Весною знову нас стрічай!"

Земля всміхається в ці дні...

А Осінь міцно спить собі.

Вже на пеньках зросли опеньки,

Стоять на ніжечках тоненьких,

Все вгору пнуться, виростають.

"Де ж Осінь? — всі кругом питають.

Чому у лісі все зелене?

І тільки гордо стоять клени,

Бо позолота нині в моді.

Приходь же, Осене, ну годі

Тобі ховатися від нас.

То не барись — настав твій час!"

Та звідкілясь прибігла білка,

З розгону скочила на гілку.

Тривожно гілка захрустіла

І Осінь — сплюшку розбудила:

"Ой, Сонце ледве пригріває,

Холодний вітер повіває —

Це ж вісник лютої Зими...

Де пензлі? Фарби? Де вони?

Взялася Осінь до роботи,

Вже не шкодує позолоти,

Спішить дерева фарбувати,

Багрянцю сипле всім на шати,

Працює пильно вже три дні:

"Чи всіх позолотила? Ой, ще ні!"

Смерека вгору підіймає

Зелені віти, мов вітає.

Старі ялини на горі

Стоять задумливі, сумні.

Під ними Мох ще зеленіє,

Ну хто зарадить тут зуміє?

І почались одні клопоти;

Немає більше позолоти,

Зламався пензлик, й накінець

Розвіяв вітер багрянець.

І Осінь в плач: "Ну що робити?

Усім не можу догодити!"

Смерічка мовила тихенько:

"Усе гаразд, моє серденько.

Скінчились фарби? Не біда!

Дивись, довкіль яка краса!

Та знай: кого фарбуєш ти —

Зимі підвладні вже вони.

Мороз заледве їх торкне

і вся краса враз пропаде,

Будуть оголені стояти,

Впадуть на землю пишні шати.

А ми залишимось, як є,

Мороз красу нашу не вб'є.

Ще схлипувала Осінь, а за мить

Вже заспокоїлась. Погляньте, спить..."

М. Прокопець

ВЕРЕСЕНЬ

Через гору та через ліс

Вересень осінь до нас перевіз.

Журавлі в синім небі летять,

Гайда в поле врожаї збирать!

М. Познанська

* * *

Місяць вересень — це осінь...

Купа листя під кущем,

І не сохнуть на покосі

Трави, змочені дощем.

В осоці, в затоці ставу

З листя мокрого капіж...

До схід сонця, для забави

Вже не підеш босоніж.

Непривітний вітер віє,

Зсякло навкруги тепло,

Сонце світить Та не гріє,

Наче й літа не було.

* * *

Вже вересень! Вже вересень

Прокинувся вночі:

Шука він в синім вересі

Від осені ключі...

Він золотою мовою

Дзвенить серед дібров,

Спинився перед школою:

— Учитись я прийшов.

На листечку писатиму

Пісень своїх слова,

Калину малюватиму,

Хай буде, як жива...

* * *

У вересня — щедра рука.

— Заходьте! — він з двору гука,

І яблука трусить з гілок,

I сипле в портфелі сливок.

Солодкий зрива виноград —

I кожен з нас вересню рад.

Бо щедра, ой щедра рука

У вересня-садівника.

ВЕРЕСЕНЬ

Все засинає — бо осінньо

у всьому світі навкруги.

Заснуло в сонясі насіння,

заснула річка й береги.

Куняє в небі сонце сонне,

над жовтим лісом спить гора,

лиш на осінньому осонні

останні яблука горять.

І стиха дивляться крізь осінь

зіниці сині спілих слив,

як ховрахи у нори зносять

зерно з оголених полів...

А.Костецький

ЖОВТЕНЬ

На світанку, весь у позолоті

Настигнув жовтень —

Вересню він брат.

Дерева пожовтіли і кущі,

Осінні перші почались дощі.

М. Познанська
ЖОВТЕНЬ

Тихо осінь ходить гаєм.

Ліс довкола аж горить.

Ясен листя осипає.

Дуб нахмурений стоїть.

І берізка над потоком

Стала, наче молода.

Вітер, мовби ненароком,

Їй косиці розпліта.

Надія Приходько

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі:

Рідні краєвиди. Весняний пейзаж.(6 клас) Мета Мета. Ознайомити з нетрадиційною технікою малювання «Пуантилізм», розширити знання учнів про жанр – пейзаж; розвивати навички сприйняття,...	Осінній марафон Свято осені Ведучий Ведуча. Раді вітати вас в цьому затишному залі, в колі нашої великої шкільної родини
«Осінній ліс із вітром гомонить» Додайте замість крапок назви тварин, запишіть фразеологізми. Два фразеологізми введіть у речення	Весняний вернісаж. Пейзаж. Мета Вчити учнів передавати на малюнку чарівний світ природи засобами кольору і техніки
«Зимовий пейзаж» ...	ОПАЛЕ ЛИСТЯ – НЕ ПАЛІТЬ! Значна кількість поживних елементів (азоту, сірки, фосфору, калію, кальцію, магнію, заліза та ін.), узятих деревами з ґрунту, повертається...
Додаток 3 Інформування про провісника весни Перший учень: Раньою весною на залитих сонцем галявинах і під деревами, коли ще лежить сніг, з'являються ці милі оку паростки. Весна...	Нехай узагальнена координата го осцилятора в момент часу Нехай – узагальнена координата – го осцилятора в момент часу. Припускається, що кожний осцилятор лiнiйно взаємодіє з чотирма своїми...
Осіннє золото осипалось до ніг, Пташки давно у вирій полетіли, Далеко... В верхвів'ї сосен вітерець співає. На самоті осінній сум звучить. Земля втомилась і відпочиває	Франко (псевдоніми Джеджалик, Живий, Кремінь, Мирон та ін.) Іван Ван Франко народився в селищі Нагуєвичі (тепер селище Івана Франка) Дрогобицького повіту, в родині селянина-коваля. У 1875 році закінчив...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання