|
|
Скачати 391.57 Kb.
|
|
В одновіковому насадженні дерева неоднакові по росту і розвитку. Це визначається насамперед індивідуальними спадковими властивостями, що закладені ще в насінні і починають виявлятися з моменту проростання всходів. Але спадкові властивості – це лише одна з причин індивідуальної мінливості рослин. На їхній прояв впливають конкретні умови мікросередовища. Є насіння, що поширюються по поверхні землі, попадають у мікропониження, інші – на мікропідвищення. Перші проростають швидко, схожість других через недостаток вологи затримується. Одні захищені від заморозків і перегріву, а інші піддаються різким змінам температур, під впливом яких або ушкоджуються частково і сповільнюють ріст, або ушкоджуються сильніше і довго не можуть відновити ушкоджені частини. Причини, що затримують ріст чи прискорюють його, численні. До них, зокрема, відносяться умови мікросередовища (ґрунт, повітря, світло), що оточує конкретний сіянець. Крім того, між деревами однієї породи існують внутрішньовидові взаємини. Вони виявляються як між надземними частинами дерев, так і між кореневими системами і бувають негативними і позитивними. Так затінення невеликих по величині цінних дерев кронами другорядних дерев вважається негативним явищем. Хитання гілок сусідніх дерев приводить до відламування суків і в такий спосіб в одних випадках створюються умови для проникнення шкідливих для дерева грибних і інших хвороб, а в інші – прискорюється процес очищення стовбурів від суків. Прояв спадкоємних властивостей організмами, взаємодія між ними й умовами середовища, а також внутрішньовидові взаємини – усе це спрямовано на природний добір, тобто такий добір, при якому менш відповідні умовам середовища дерева відмирають, а більш відповідні залишаються в насадженні. У лісівництві цей процес називають природним прорідженням лісу. Дерева, що відмерли в результаті природного прорідження, складають відпад. Протягом життя лісу він протікає з різною інтенсивністю: спочатку активно (до 40-50 років), а потім сповільнюється. У соснових насадженнях різних класів бонітету до 30 років з насадження випадає 1– 6 тис. рослин, а у віці спілості за 10 років гине 20-200 дерев на 1 га. Процес природного прорідження лісу виявляється в більшій мірі в змішаних насадженнях, де до перерахованим вище факторів додається міжвидова конкуренція дерев. Міжвидові зв'язки бувають як позитивними, так і негативними й обумовлені розходженнями біологічних властивостей деревних порід і умов середовища. Швидкозростаючі березові й осикові насадження проріджуються інтенсивніше, ніж деревотани ялиці, бука. Одні дерева в змішаному лісі морозотривкі, інші теплолюбиві; одні вологолюбиві, інші добре переносять дефіцит вологи; одні ростуть на бідних ґрунтах, інші поселяються тільки на багатих з достатньою зволоженістю. Листяні насадження рідко піддаються пожежам, тоді як хвойні знищуються ними на великих площах. Різні деревостани по-різному пручаються шкідникам і хворобам. Усе це величезне різноманіття властивостей рослин і умови середовища визначає терміни їхнього життя. Протягом усього життя змішаних насаджень не припиняються міжвидові взаємозв'язки. Всходи, що з'явилися, і підріст на вирубці вступають у боротьбу з конкурентними травами. В міру зростання підросту деревця різних порід стикаються один з одним як у підземної, так і в надземній частині. У цей час взаємні впливи один на одного особливо різноманітні і складні. Окремі дерева виділяють через кореневі волоски речовини, шкідливі для зростаючих поруч видів. Летучі речовини з крон беріз шкідливі для росту сосни. Список літератури
Практичне заняття № 13 Тема заняття: Насіннєве поновлення лісу. Облік врожаю насіння. Мета заняття: Провести аналіз основних методів оцінки врожаю насіння. Для проектування заходів щодо сприяння природному поновленню лісу, а також для планування і забезпечення збору насіння необхідно визначити очікуваний і фактичний врожай плодів і насіння. Врожай деревних порід рекомендується визначати декількома методами: 1) окомірно; 2) підрахунком плодів на пробних гілках; 3) на модельних деревах; 4) насінньовимірювачими; 5) на облікових площадках. При окомірній оцінці плодоношення рекомендується використовувати 6-бальну шкалу О.Г. Каппера: 0 (не врожай) – чи шишок або жолудів немає; 1 (дуже поганий врожай) шишки чи жолуді є в насадженні в незначних кількостях; 2 (слабкий врожай) – у насадженні плодоношення слабке, по узліссях і на вільних деревах задовільне; 3 (середній врожай) – задовільне плодоношення дерев у насадженнях гарне і по узліссях і на вільно стоячих деревах; 4 (гарний врожай) – гарне плодоношення дерев у насадженнях і рясне по узліссях і на вільно стоячих деревах; 5 (дуже гарний врожай) – рясне плодоношення в насадженнях, по узліссях і на вільно стоячих деревах. Для обліку врожайності дерев у лісі підраховують плоди (шишки) на пробних пагонах. Метод підрахунку плодів на пробних гілках полягає в тому, що до опадання насіння зрізують по однієї чи кілька гілок з 10-25 дерев. На зрізаних гілках враховують загальне число плодів і вимірюють довжину гілок, щоб визначити число плодів, що приходиться на 1 м. пагонів. Порівнюючи отриману кількість плодів з даними минулого років, визначають врожайність. Дуже часто для визначення врожайності користаються методом модельних дерев, застосованим В.Д. Огієвскім у 1895 р., а потім А.Н. Соболєв у 1908 р. При цьому методі визначають врожай насіння на одиниці площі, зайнятої деревостаном. На зрубаних середніх моделях визначають врожай насіння. Потім підраховують врожай одного дерева. Отримані дані про врожай середнього дерева множать на число дерев, що зростають на 1 га, одержують врожайність деревостану. Цей метод досить точний, однак трудомісткий. Плодоношення хвойних і листяних насаджень визначають також за допомогою насіннявимірювача, що були застосовані ще в 1898 р. М.М. Орловим. Для визначення врожаю жолудів користаються методом облікових площадок розміром 1 м2, на яких підраховують впале насіння. Щоб забезпечити необхідну точність при визначенні врожайності жолудів, треба закласти на 1 га. 10-25 облікових площадок. Список літератури
Практичне заняття № 14 Тема заняття: Облік і оцінка природного поновлення. Мета заняття: Розглянути практичні завдання обліку й оцінки природного поновлення лісових деревостанів. У насадженнях під пологом лісу, на чи лісосіках на вирубках, де необхідно оцінити поновлення в господарських цілях чи для проектування практичних заходів, закладають пробні площі розміром 50х50, 50х100, 100х100 м, чи відмежовують вузькі смуги у виді стрічок, або намічають маршрути. На відмежованих ділянках є облікові площадки, розмір яких залежить від віку самосіву і підросту. При віці 1-5 років рекомендується закладати облікові площадки розміром 1х1 чи 2х2 м2. У тих випадках, коли підріст має вік 6-10 років, розмір облікових площадок збільшують до 5-10 м2; при віці 11-15 років – до 0,1-0,2 га із суцільним обліком підросту. Облікові площадки відмежовують у кількості 15-25 на пробній площі. При одноманітному складі і формі насаджень відбивають пробну площу 0,5-1 га і на ній закладають по 25 облікових площадок, але не менш 50 м2 на 1 га. На вирубках різного років давнини облікові площадки закладають поперек вирубки рівнобіжними рядами, відстань між який може бути 100, 200, 300 м. У рядах облікові площадки розташовують через кожні 10-50 м, що залежить від величини підросту, його розміщення і густоти. При таксації встановлюють мінімальне число площадок: у лісах, що облаштовуються по I і II розрядах, 10 площадок по 4 м2 на 1 га обстежуваній площі; у лісах, що облаштовуються по III-V розрядах, 5 площадок на 1 км таксаційного ходу, по якому ведеться обстеження при лісовпорядних роботах. Допускається закладка поперек лісосік облікових смуг у виді стрічок шириною 1, 2, 4, 5, 10 м, причому ці смуги розділяють на облікові площадки. Загальна площа облікових площадок повинна складати від загальної площі обстежуваних ділянок лісу вирубок, гарів, прогалин, рядин, лісосіки при рясному поновленні не менш 0,5%, при середній густоті підросту 1%, при рідкому поновленні 2%, що залежить від розмірів підросту. На облікових площадках враховують благонадійні сходи і підріст, його чисельність по породах, визначають вік чи висоту групи, висоти підросту і стан. Вік установлюють підрахунком річних кілець на місці зрізу не менш чим у трьох екземплярів кожної породи в групі висоти. Вікові групи встановлені наступні: I - 1-5 років; II - 6-10; III - 11-15 років і більше. Сходи і підріст по стані можуть бути підрозділені на здорові, ушкоджені, хворі і загиблі, або у відповідність з іншими прийнятими класифікаціями підросту. На підставі даних обліку самосіву і підросту на облікових площадках визначають їхня кількість на 1 га. Природне поновлення оцінюють тільки по благонадійному підросту, а сходи приймають у половинному розмірі. Для детального аналізу чисельність самосіву і підросту треба визначати по породах, групам висоти і вікових груп, а також у цілому для всіх порід і усіх вікових груп. Шкала оцінки природного поновлення на вирубках указує також на захід, яке треба здійснити в залежності від кількості життєздатного підросту на 1 га. Частий стан природного поновлення лісу оцінюють окомірно. При окомірній оцінці стану чи успішності природного поновлення лісу уважно оглядають ділянку, на якому визначається не тільки кількість, але і якість лісовідтворення. Критерієм успішності поновлення ліси є шкали оцінки лісовідтворення, розроблені різними дослідниками. Для умов тайгової зони при рівномірному розподілі підросту на площі, по М.Е. Ткаченко, залісненість поновлення вважається відмінним, якщо цілком зміцнілий самосів і підріст старше 1-2 р. нараховується більш 10 тис. на 1 га; гарним при 5-10; задовільним при 2-5; недостатнім при 0,1-2 і відсутнім при кількості менше 0,1 тис. на 1 га. По Д.И. Товстолесу, поновлення є, якщо нараховується більш 5500 сходів на 1 га, поновлення погане при 550-950 сходів на 1 га., поновлення ні, якщо менш 550 сходів на 1 га. Список літератури
Практичне заняття № 15 Тема заняття: Вчення про типи лісу. Мета заняття: Дати характеристику основних принципів формування уявлень про типи лісу, оцінити практичне значення лісової типології при створенні довговічних і біологічно стійких зелених насаджень.Відомо, що в межах однієї географічної зони насадження, що утворюють ліси, відрізняються великою розмаїтістю по складу і продуктивності. Щоб планувати лісогосподарські заходи, необхідно мати докладну інформацію про насадження і його навколишне середовищі. При цьому інформація повинна бути виражена критерієм, що характеризує не тільки насадження, але і його походження й умови місцезростання даного лісу. Лісова типологія - основа лісівництва, усе більше значення в даний час здобуває у зеленому будівництві. Створення довговічних і біологічно стійких насаджень, регулювання взаємодії порід у різних умовах зростання, зміни порід – задачі і проблеми як лісівництва, так і садово-паркового будівництва. Спільність цих задач і проблем приводять до необхідності поєднання лісових методів із прийомами зеленого будівництва, з урахуванням особливостей розвитку садово-паркового ландшафту. Г.Ф. Морозов розробив основи вчення про типи насаджень, що, розрізняються по таксаційних ознаках, подібні за умовами місцезростання чи ґрунтовими умовам. У визначення «тип лісу» вкладають зміст, що дозволяє оцінити ліс у конкретний період часу і передбачати його розвиток у перспективі. При цьому встановлюють ступінь відповідності потреб деревних порід умовам середовища. Типи насаджень Г.Ф. Морозов рекомендував виділяти в межах окремих лісових масивів. Наприклад, діброва на лужних солонцях – це тип насадження, що входить до складу більш великих одиниць типу лісового масиву, тобто складає частину нагорної острівної діброви центрального району лісостепу. Великі лісові масиви, по Г.Ф. Морозову, повинні входити до складу лісорослинних підобластей і областей, що утворюють лісорослинні підзони і зони – найбільші класифікаційні одиниці. Тундра, тайга, лісостеп, степ і пустеля – це лісорослинні зони. Нижчою класифікаційною одиницею є тип насаджень. Під типом насадження Г.Ф. Морозов розумів сукупність насаджень, об'єднаних в одну велику групу спільністю умов місцезростання чи ґрунтових умов. Усі типи насаджень Г.Ф. Морозов розділяв на постійні і тимчасові. Постійними типами насаджень вважалися ті, котрі найбільш повно відповідають умовам середовища, а тимчасовими ті, котрі з'являлися на місці постійних. До постійних типів Морозов відніс насадження сосни на піщаних ґрунтах, ялинники на оподзолених суглинках, діброви на сірих ґрунтах і на слабооподзолених суглинках, до тимчасових – осичники, березняки, що з'явилися після вирубки соснових, ялинових і дубових насаджень. Вчення про типи насаджень Г.Ф. Морозова послужило початком для розвитку окремих типологічних напрямків у лісівництві. Одним з них є типологічна школа, що поклала в основу типології переважно ґрунтові умови. Цей напрямок розвивався в роботах А.А. Крюденера, Е.В. Алексєєва, П.С. Погребняка, Д.В. Воробйова й ін. Інша школа, що використовувала ботанічний підхід при створенні лісової типології, одержала розвиток у працях В.Н. Сукачева., С.Я. Соколова, В.П. Поварницина, Б.И. Іваненко й ін. Список літератури
Практичне заняття № 16 Тема заняття: Класифікація типів лісу П.С. Погребняка. Мета заняття: Розглянути і вивчити суть типологічних підходів на прикладі класифікація типів лісу П.С. Погребняка. В основу класифікаційної схеми покладені едафічні чинники, якими є родючість ґрунту і її вологість. Родючість ґрунту характеризується трофогенним (ґрунтовим) рядом і позначається буквами А,В,С,D. Ці окремі одиниці трофогенного ряду називають трофотопами. Вони представляють ділянки лісу, місцеположення яких має однакове у своїх межах родючість ґрунту, що відрізняється від сусідніх на одну градацію. Трофотопи, у свою чергу, розділені шістьма гігрогенними рядами – гігротопами- з показниками вологи ґрунту 0,1,2,3,4,5. Трофотопам А відповідають бідні ґрунти (бори); В – відносно бідні, супіщані ґрунти (субори); С – відносно багаті (складні субори) і D – багаті (діброви). Гігротопам 0 ряду відповідають дуже сухі (ксерофільні) умови; 1 – сухі (мезоксерофільні); 2 – свіжі (мезофільні); 3 – вологі (мезогігрофільні); 4- сирі (гігрофільні); 5 – болота (ультрагігрофільні). Відповідно до класифікаційної схеми кожна ділянка лісу характеризується двома класифікаційними одиницями – трофотопом і гігротопом. У єдності вони представляють едатоп, під яким розуміють лісові ділянки з однаковими едафічнимі (ґрунтовими) умовами. Основний критерій при віднесенні даної ділянки до того чи інший едатопу – це рослинність, позначена на едафічній сітці умовними знаками і написами. Рослини служать екологічним індикаторам, де яких найважливішим є деревні породи. Під типом лісу П.С.Погребняк розумів усі насадження, корінні і похідні, навіть вирубки, що потребують відновлення, з однаковими вихідними місцезростаннями. Тип лісу є синонімом місцезростання. По П.С.Погребняку, тип лісу – свіжий субір (У2), у лісостеповій зоні включає всі ділянки корінних соснових насаджень з дубовим ярусом, похідні насадження- дубняки і березняки, вирубки і культури будь-якого складу. Оскільки тип лісу – синонім типу місцезростання, то всі едатопи едафічної сітки є окремими типами лісу. Едафічна сітка П.С.Погребняка широко використовується в практичної діяльності для екологічної оцінки природних ґрунтових умов. Список літератури
Практичне заняття № 17 Тема заняття: Застосування лісової типології в практичній діяльності.Мета заняття: Дати характеристику основних напрямків застосування лісової типології в практичній діяльності.Класифікаційні схеми типів лісу використовують при встановленні природних і програмних типів лісу. Класифікації типів лісу характеризують якість насаджень і видова перевага надґрунтового покриву (класифікація В.Н. Сукачева), якість умов місцезростання (класифікація П.С. Погребняка) чи якість деревостану й умов середовища (класифікація В.Г. Нестерова). Це дуже важливо, але разом з тим недостатньо для того, щоб типізувати ліси для потреб організації лісового господарства. Характеристика якості насадження може бути доповнена кількісними показниками або в абсолютних, або у відносних одиницях. У природі часто зустрічаються типи лісу високої продуктивності, Іа - I класів бонітету. Ці насадження, відповідаючи умовам середовища, досягають бажаної для господарства продуктивності. Такі насадження можуть бути еталонами цільових лісів. У них спостерігається найбільша відповідність між біологією деревних порід і умовами середовища. В інших випадках зустрічаються низькопродуктивні типи лісу, склад деревостану яких не відповідає умовам середовища, а тому вони вимагають зовсім інших господарських рекомендацій для їхнього поліпшення чи заміни на інші породи. Ґрунтуючись на програмних типах лісу, а також на необхідності розгляду типу лісу в часі з урахуванням забезпечення дерев умовами життя, доцільно диференціювати лісогосподарські заходи щодо груп типів лісу однакової продуктивності. Для цього при встановленні типу лісу не можна обмежуватися тільки виділенням деревної породи, описом надґрунтового покриву й умов місцезростання у виді констатації факту. Варто установити ступінь відповідності між зростаючими проектованого деревостану й умовами середовища, для чого при оцінці лісу необхідно бачити в єдності ліс і зайняту ним територію, а також передбачати динамічні перетворення при формуванні високопродуктивного лісу за весь період зростання. Для практичного використання типів лісу в лісовому господарстві їх доцільно розподілити на групи (категорії продуктивності): високопродуктивні, середньопродуктивні, низькопродуктивні. Категорії продуктивності в натурі встановлюють по двох показниках – якісному і кількісному. Якісний показник насадження визначається типом лісу по В.Г. Нестерову, В.Н. Сукачеву або по П.С. Погребняку; кількісний показник – класом бонітету досліджуваного насадження. Крім кількісного показника продуктивності типів лісу, встановлюють етап формування типу лісу по И.С. Мелехову. Наприклад, I класу бонітету відноситься до категорії високопродуктивного насадження. Однак для цього насадження не відомий період його формування. Якщо високопродуктивний сосняк знаходиться у віці спілості, то він буде відповідати етапу сформованого лісу. Після суцільної рубки вирубка, що відновилася, є початковим станом формування типу лісу – першим етапом і т.д. Поділ лісів на групи типів лісу по їхній продуктивності з вказівкою етапу насадження, що формується, дозволить розробити динамічну класифікацію для лісорослинного району. Угруповання типів лісу по категоріях продуктивності, а в межах типу лісу по етапах формування дозволяє використовувати лісову типологію як основу для проектування і ведення лісового господарства. Основним напрямком ведення господарства в типах лісу високої продуктивності є безупинне користування лісом і максимальне використання його різноманітних функцій зі збереженням його водоохоронних і других властивостей. Список літератури
|
|
ЗАВДАННЯ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ... МЕНЕДЖМЕНТ В ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ: Завдання і методичні рекомендації до виконання контрольної роботи (для студентів 5 курсу заочної... |
2012 Навчальна дисципліна "ЛІСОЗНАВСТВО" – 216 годин Васильева ОКР ″бакалавр″ напряму 090103 "Лісове і садово-паркове господарство" у вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Інвестиційний менеджмент”... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Інвестиційний менеджмент” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”. / Укладач: А.... |
Методичні вказівки та рекомендації до самостійного виконання контрольної роботи з курсу Методичні рекомендації до самостійного виконання контрольних робіт з курсу «Соціологія». Короткий словник соціологічних термінів... |
|
Методичні рекомендації щодо виконання лабораторних робіт з дисципліни... Методичні рекомендації щодо виконання лабораторних робіт з дисципліни «Біометрія» / Укладач: к б н., доцент Іванченко О.Є. ЁC Дніпропетровськ:... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Фінансова санація... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Фінансова санація та банкрутство підприємств” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”.... |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Актуальні проблеми... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Актуальні проблеми теорії та практики фінансів” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”.... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ для студентів денної... Політологія. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів денної та заочної форми навчання усіх спеціальностей [Текст]... |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Фінанси” для студентів... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Фінанси” для студентів ІІІ курсу напрямків „Економіка підприємства”, «Облік та аудит»,... |
КОНТРОЛ І Н Г Контролінг: Навч посібник (для студентів 4 курсу денної і 5 курсу заочної форм навчання спеціальності 050. 201 "Менеджмент організацій")... |