МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ практичних ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ

Скачати 396.19 Kb.

Назва	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ практичних ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ
Сторінка	2/8
Дата	18.05.2013
Розмір	396.19 Kb.
Тип	Методичні рекомендації

bibl.com.ua > Туризм > Методичні рекомендації

1 2 3 4 5 6 7 8

Тема заняття: Рубки головного користування. Види і класифікація рубок головного користування.

Мета заняття: Показати роль і значення рубок головного користування в експлуатації лісу на сучасному етапі.
Рубки головного користування підрозділяються на три групи: суцільні рубки, поступові і вибіркові рубки.

У свою чергу ці три види рубок головного користування підрозділяються кожна на три групи.

Суцільні рубки підрозділяють на наступні види: лісосічні, концентровані, умовно-суцільні.

Поступові підрозділяють на рівномірно-поступові, групово-поступові, тривало-поступові.

Вибіркові підрозділяють на добровільно-вибіркові, підневільно-вибіркові і пошукові. При вибіркових рубках вирубують частину дерев визначеного віку, розміру чи якісного стану.

По характеристиці відновлення корінних древостанів Г.Ф. Морозов розділив рубки головного користування на рубки попереднього і наступного поновлення. У практиці лісоексплуатації застосовуються також рубки супутнього поновлення.

Попереднє поновлення – це поновлення лісу, що відбувається під пологом лісу до його рубки. Наступним називається поновлення лісу, що відбувається на вирубці після видалення деревостану. Супутнє поновлення відбуваеться під пологом насадження в результаті поступових і вибіркових рубок.

Список літератури

Горшенин Н.М., Швиденко А.Й. Лесоводство. – Львов: Вища школа, 1977. – 302 с.
Мелехов И.С. Лесоводство. Учебник для вузов. – М.: Агропромиздат, 1989. – 302 с.
Нестеров В.Г. Общее лесоводство. – М.-Л.: Гослесбумиздат, 1954. – 656 с.
Погребняк П.С. Общее лесоводство, 2-е пререработанное изд. М.: Колос, 1968. – 440 с.

Практичне заняття № 3

Тема заняття: Організаційно-технічні елементи рубок головного користування.

Мета заняття: Розглянути організаційно-технічні елементи рубок головного користування. Визначити суть основних елементів: лісосіка, ділянка, пасік, ширина, довжина і напрямок лісосіки; спосіб і термін примикання лісосік, число зарубів у кварталі.
Основним змістом способів рубок є їхні організаційно-технічні елементи – організаційні, лісівничі й експлуатаційні. До них відносять: лісосіку, ділянку, пасік, ширину, довжину і напрямок лісосіки і рубки, спосіб і термін примикання лісосік, число зарубів у кварталі. Усі перераховані елементи тісно зв'язані між собою й у цілому визначають як господарський, так і лісівничий ефект.

Лісосіка – це ділянка лісу, відведена для рубок і обмежена візирами чи природними рубежами. Лісосіки бувають різними за формою і величиною в залежності від конфігурації виділу лісу, групи лісів і лісорослинної зони. Краща форма лісосіки для організації її розробки і лісовідтворення – прямокутна чи квадратна.

Ділянка – частина лісосіки, призначена для дрібного відпускання лісу, обмежена візирами і кутовими стовпами з номером ділянки і кварталу.

Пасіка – частина ділянки лісосіки, призначена для механізованих лісозаготівель, що має трелювальний волок.

Ширина лісосіки – це довжина лісосіки по її короткій стороні. Правилами рубань головного користування ширина лісосік встановлюється в залежності від породи, групи лісів, лісорослинної зони, типу лісу і типу лісовозної дороги. Ширина лісосік дуже впливає на наступне лісовідтворення. Чим ширше лісосіка, тим гірше і довше відновляється ліс на вирубці, особливо ті породи, насіння яких володіють невисокими літними властивостями, а самосів більше ушкоджується заморозками й опіками. Значення сусідніх стін лісу як джерела насіння при великій ширині лісосік різко послабляється. У той же час вузькі лісосіки обмежують застосування потужної лісозаготівельної техніки.

Довжина лісосіки – це довжина лісосіки по її довгій стороні. Правила рубок встановлюють довжину лісосіки в залежності від групи лісів і лісорослинної зони з урахуванням довжини ділянки лісу в натурі.

Напрямок лісосіки, тобто розташування її по довжині щодо сторін світу залежить від факторів навколишнього середовища, з яких найбільш важливий такій, що забезпечує швидкий лісовідновлюючий процес на площі, що вирубується, і попереджає ерозію ґрунту. Наприклад, у затоплюваній заплаві ріки лісосіки повинні розташовуватися довгою стороною поперек течії для запобігання розмиву ґрунту водою, на гірському схилі – довгою стороною поперек схилу, тобто по горизонталі. У сухих жарких районах лісосіку розміщають із заходу на схід, щоб стіна лісу захищала вирубку від полуденних променів сонця. Найбільш частий напрямок лісосіки визначається в залежності від напрямків вітру, розміщаючи лісосіку перпендикулярно пануючому вітру в період розльоту насіння. У цьому випадку прилягаюча стіна лісу рівномірно розсіє по всій лісосіці найбільшу кількість зрілого насіння і захистить всходи, що з'являються, від вітру і сонячних променів.

Напрямок рубок – це напрямок, у якому кожна наступна лісосіка примикає до попереднього. Напрямок рубки повинен бути завжди перпендикулярно напрямку лісосіки і протилежно напрямку пануючих вітрів. Це забезпечує обнасінювання вирубки прилягаючою стіною лісу, а також охороняє стіни лісу від руйнівної дії вітру. Однак на гірському схилі, де при валку лісу дерева падають вниз і їхнє трелювання роблять у тому ж напрямку, вибирати напрямок рубок за загальним правилом не можна, тому що підріст на вирубці буде ушкоджений при розробці чергової лісосіки, розташованої вище по схилу.

Спосіб примикання лісосік – це порядок примикання наступних лісосік до попереднього. Розрізняють наступні способи примикання – безпосереднє, черезполосне, кулісне і шахове. Розташування чергової лісосіки поруч з уже розробленою називають безпосереднім примиканням. Спосіб безпосереднього примикання найбільш розповсюджений, він забезпечує природне поновлення лісу.

При черезполосному примиканні наступну лісосіку закладають не рядом з попередньою, а через смугу шириною, рівній ширині лісосіки. Основна мета черезполосного чергування полягає в тім, щоб забезпечити природне поновлення вирубок від стін лісу, а також викликати попереднє поновлення під пологом незрубаних смуг. Недолік цього способу – можливість масового вітровалу в залишених смугах унаслідок посилення впливу вітру. Найбільше часто це спостерігається в ялинових древостоях на бідних ґрунтах.

Кулісне примикання – це черезполосне, але з більш широкою смугою, що залишається - кулісою, ширина якої звичайно дорівнює 2-3 кратній ширині лісосіки. Лісосіки іноді розташовують у шаховому порядку. Цей вид примикань застосовують рідко.

Термін примикання лісосік – це період часу, через який вирубують деревостан на черговій лісосіці, що пов'язана з вирубкою, при цьому виключають рік рубки. Протягом цього періоду повинне забезпечуватись природне поновлення на ділянці зрубаного лісу. Успішність поновлення залежить від настання насіннєвого року. Термін примикання залежить від настання насіннєвого року. Термін примикання лісосік звичайно дорівнює періоду між двома роками з рясним плодоносінням. Однак далеко не завжди насінні роки материнських древостоев забезпечують достатня кількість насінь. Це залежить від типів лісу й інших факторів. Правила встановлюють єдині терміни примикання, що можуть бути скорочені при збереженні на вирубках достатньої кількості підросту. Тривалі терміни примикання трохи знижують ефективність лісоексплуатації, але при цьому дотримується основне правило лісівництва: «Не рубати, поки поруч не відновився ліс».

Правила рубок головного користування встановлюють термін примикання лісосіки в залежності від породи і групи лісів.

Число зарубів у кварталі – це число лісосік, яке можна вирубати в кварталі за один рік. Правила рубок головного користування встановлюють число в залежності від групи лісів, величини кварталу і ширини лісосіки. Чим більше ширина лісосіки, тим менше число зарубів.

Список літератури

Свириденко В.Є., Бабіч О.Г., Киричок Л.С. Лісівництво. Підручник. – К.: Арістей, 2004. – 544 с.
Свириденко В.Є., Киричок Л.С., Бабіч О.Г. Практикум з лісівництва. Навчальний посібник. -–К.: Арістей, 2006. – 416 с.
Синицын С.Г. Горные леса. – М.: Лесн. пром-сть, 1979. – 200 с.
Швиденко А.Й., Остапенко Б.Ф. Лісознавство. Підручник для вузів. – Чернівці: Зелена Буковина, 2001. – 354 с.

Практичне заняття № 4

Тема заняття: Суцільні рубки, особливості організації і проведення.

Мета заняття: Навчити студентів правильно визначати суть і призначення суцільних рубок доглялу, дати характеристику проведення окремих видів суцільних рубок.
Суцільні рубки – рубки головного користування, при яких весь деревостан на лісосіці вирубують за один прийом звичайно протягом одного року. Залишають тільки насінні дерева, куртини, смуги і підріст. Це найбільш розповсюджений спосіб рубки. Суцільні рубки підрозділяють на суцільні лісосічні, суцільні концентровані й умовно-суцільні рубки.

Суцільні лісосічні рубки в лісах проводять там, де інші способи не забезпечують заміну насаджень, що втрачають захисні функції, на високопродуктивні насадження головної породи: в усихаючих і ушкоджених пожежами, шкідниками і хворобами насадженнях, а також у перестійних древостоях, що втрачають захисні властивості; при відсутності підросту і другого ярусу цінних порід; у насадженнях з низькою повнотою (при повноті деревостану 0,4 і нижче) при наявності життєздатного середнього і великого підросту головних порід не менш 6 тис. шт./га; у соснових і ялинових лісах при надмірно зволожених ґрунтах на ділянках, що вимагає осушення і штучного відновлення, а також коли інші способи рубок можуть викликати сильні ушкодження вітром; у лісах, де ведення господарства спрямоване на порослеве поновлення (осокорове, вербове); у дубових і соснових лісах, у яких можливо тільки штучне поновлення головної породи; у степових і лісостепових районах, де ефективне штучне лісовідтворення.

Умовно-суцільними називають суцільні концентровані чи суцільні лісосічні рубки, у процесі яких вирубують окремі найбільш цінні в господарському відношенні деревні породи, залишаючи на корені другорядні (листяні, маломірні хвойні), не використовувані в господарстві.

Значна частка площ, що відведена в рубки, представлена змішаними по складу і складними за формою насадженнями за участю в полозі різнолітніх дерев. Не завжди виробничі завдання лісозаготівельних підприємств передбачають заготівлю маломірних сортиментів хвойних і листяних порід. Нестандартні маломірні дерева через відсутність переробних цехів лісозаготівники залишають на корені. У районах, відкуди ліс сплавляють, часто не зрубують дерева модрини, берези й інших порід, тому що вони неволодіють достатньою плавучістю.

Залишені на корені дерева через 1-2 роки після рубок сильно послабляються. Листяні дерева в результаті різкої зміни умов середовища покриваються водяними пагонами, суховершинять, згинаються, хвойні усихають, а на сирих ґрунтах вивалюються з коренем, утворити завали, на яких поселяються різні шкідники. У результаті вирубка приходить в антисанітарний стан, на ній утворяться сухі повстяні скупчення з кореневищ і стебел злакової рослинності, збільшується пожежна небезпека.

Виживши листяні і хвойні недоброякісні дерева, виявившись на світлі, починають посилено плодоносити і служать додатковим джерелом обнасінювання лісосік. Однак не можна розраховувати на цей вид обсеменення, тому що насіння фаутних, пригноблених дерев успадковують небажані ознаки.

Список літератури

Генсірук С.А. Ліси України. Львів: Наук. тов. ім. Т.Г. Шевченка, УкрДЛТУ, 2002. – 492 с.
Комин Г.Е. К вопросу о типах возрастной структуры насаждений // Лесной журн. – 1963. – № 3. – С. 37-42.
Лісовий кодекс України, Закон України “Про внесення змін до Лісового кодексу України”. – К.: КМ України, 2006. – 53 с.
Молотков П.И. Буковіе леса и хозяйство в них. – М.: Лесная промішленность, 1966. – 224 с.
Морозов Г.Ф. Учение о лесе. 7-е изд. – М.-Л.: гослесбумиздат, 1949. 456 с.

Практичне заняття № 5

Тема заняття: Поновлення древостанів на вирубках, характеристика способів забезпечення поновлення.

Мета заняття: Дати характеристику способів забезпечення поновлення лісу після проведення суцільних рубань.
Лісосіки суцільних рубок поділяють на 4 категорії по способу забезпечення їх поновлення: 1) з достатньою кількістю підросту; 2) з необхідними спеціальними мірами сприяння; 3) відновлюються без сприяння; 4) потребуючі лісокультурних заходів. У лісоексплуатації вивчають способи забезпечення поновлення вирубок перших трьох категорій.

У кожному лісорубальному квитку вказують, крім способу рубки, метод очищення лісосік і спосіб їх обнасінювання, площа і кількость на 1 га підмета збереженого підросту і молодняка господарсько цінних порід. До лісорубального квитка додають креслення, на якому відзначають розташування насінних груп, куртин, смуг, а також ділянок, де необхідно зберегти життєздатний підріст. Успіх природного поновлення залежить, з одного боку, від вибору способу рубки і відповідних організаційно-технічних елементів, з іншого боку - від багатьох лісових факторів і заходів (ґрунтового запасу насіння, відстані від стін лісу, наявності обнасінювачів, мінералізації ґрунту, кількості підросту, догляду за ним, очищення місць рубок, а також розміщення волок на пасіці).

Стіна лісу як джерело обнасінювання. Позитивне значення для обнасінювання лісу розглядають у єдності із шириною лісосік, напрямком рубок й інших факторів. Найбільше успішно таке обнасінювання в соснових, ялинових і модринових деревостанах. Насіння цих порід розлітаються на значні відстані, забезпечуючи поновлення на вирубках. У дубових, букових і кедрових насадженнях стіни лісу не виконують насінневих функцій через вагу насіння.

Роль стін лісу в обнасінюванні суцільних широких лісосік менш значна, чим вузьких.

Залишення обнасінювачів. На всіх лісосіках, де розраховують одержати наступне насінне поновлення, обнасінювачі залишають в обов'язковому порядку.

Джерелами насіння можуть бути: 1) насінні дерева, тобто поодиноко коштують дерева; 2) насінні групи з 3-6 дерев; 3) насінні куртини площею від 0,1 до 1 га різної форми; 4) насінні смуги (куліси) шириною до 20-30 м, що мають велику довжину.

Насінні дерева, що залишаються на вирубці, у кількості 15-25 шт. повинні відповідати наступним вимогам: бути вітростійкими, рясно плодоносити, не мати зовнішніх негативних пошкоджень.

Вітростійкість залежить не тільки від породи дерева, але і від лісорослинних умов. Наприклад, сосна втрачає цю властивість на сирих суглинних і напівболотних ґрунтах, а ялина, незважаючи на те, що це вітровальна порода, на пухких, піщаних, добре дренованих ґрунтах здобуває досить високу вітростійкість.

На відновлення головної породи впливає якість обнасінювачів. Тому необхідно вибирати кращі дерева з компактною, симетричної кроною, що складає не більш 1/3 висоти дерева. Основні дерева повинні належати до основного пологу I-II класи росту, мати добре очищений від сучків, з тонкими пагонами, розташованими під гострим кутом до осі стовбура. З кращих дерев одержують повноцінні сортименти.

Насінні групи. Насінні групи трохи більш стійкі, чим обнасінювачі. Групи залишають у тих же умовах, що й обнасінювачіі, а також на широких лісосіках. Відстань між групами не повинне перевищувати 50 м. Вимоги до якості дерев у групі ті ж, що і до обнасінювачів, але краще, якщо в групі будуть середньовікові дерева, що приспівають і спілі.

Насінні куртини. Насінні куртини володіють значної вітростійкостю, оскільки це недоторкані ділянки лісу. Куртини можуть мати прямокутну чи овальну форму, відстань між ними не більш 200 м. Якщо ґрунти сирі чи лісосіки мають дуже великі розміри, то куртини залишають не тільки в ялинових, але й у соснових лісах. Для насінних куртин бажано виділяти припідняті ділянки зі середньовіковими і спілими деревостанами, до складу яких входили б листяні породи, що підвищують вітростійкостю куртин. Насінні дерева, групи і стрічки виділяють при відводі лісосік.

На насінних деревах на рівні грудей (1,3 м) злегка зачищають кору, намагаючись не поранити деревину, ставлять номер і клеймо в основі стовбура.

Насінні смуги (куліси) залишають уздовж магістральних гілок лісовозних доріг, де вони виконують і снігозахисну роль. Ширина таких смуг у соснових насадженнях 10-15 м, у ялинових 15-30 м. Смуги залишають також у насадженнях із суглинними і піщаними ґрунтами.

Список літератури

Правила відновлення лісів. – К.: КМ України, 2007. – 6 с.
Правила поліпшення якісного складу, формування і оздоровлення лісів. – К.: КМ Укарїни, 2007. – 8 с.
Санітарні правила в лісах України. – К.: КМ України, 1995. – 19 с.
Поляков А.Ф. Водорегулирующая роль горных лесов Карпат и Крыма и пути оптимизации при антропогенном воздействии. – Симферополь, 2003. – 220 с.
Поляков А.Ф., Плугатарь Ю.В., Барвинская Т.М. Экологические требования при рекреационном использовании лесов Горного Крыма // Экосистемы Крыма, их оптимизация и охрана: Тематич. сб. науч. работ. – Симферополь, 2002. – Вып. 12. – С. 170-174.

Практичне заняття № 6

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі:

Методичні рекомендації шодо проведення семінарських та практичних... Методичні рекомендації щодо проведення семінарських і практичних занять з кримінального процесу для студентів інституту фінансово-економічної...	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ Й ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ Методичні рекомендації до семінарських й практичних занять та самостійної роботи студентів з дисципліни „Адміністративний процес”....
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ІСТОРІЯ РОСІЇ” Вміщені плани семінарських занять, теми та завдання індивідуальних робіт з з дисципліни “Історія Росії” (ІХ – поч. ХХ ст.) та методичні...	МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний транспортний університет... Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Цивільна оборона» для студентів усіх спеціальностей (в рамках проведення педагогічного...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Тернопільський національний економічний... Методичні вказівки та завдання для проведення практичних занять з дисципліни «Бухгалтерський облік» для студентів напряму підготовки...	ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ з навчальної дисципліни «КРИМІНАЛЬНЕ... Нарські заняття проводяться з метою закріплення тих теоретичних знань з кримінального права, які студент отримує на лекціях і при...
Факультет обліку та аудиту БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК Методичні вказівки... Бухгалтерський облік. Методичні вказівки до виконання практичних занять для студентів галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»...	Методичні рекомендації до виконання курсової роботи з дисципліни «Бухгалтерський облік» Методичні рекомендації до виконання курсової роботи з дисципліни «Бухгалтерський облік» / Уклад. І. М. Рацебарська, Ю. Ю. Моісєєва...
2. Методичні рекомендації до виконання практичних завдань Практичне заняття – форма навчального процесу, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень...	Методичні рекомендації щодо виконання лабораторних робіт з дисципліни... Методичні рекомендації щодо виконання лабораторних робіт з дисципліни «Біометрія» / Укладач: к б н., доцент Іванченко О.Є. ЁC Дніпропетровськ:...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання